Ухвала

від 27.11.2024 по справі 917/1126/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 917/1126/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Случа О.В.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок)

компенсуючого типу № 10 Кременчуцької міської ради

Кременчуцького району Полтавської області- Рудницької А.В.,

Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» - Пихтіної Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу № 10 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 (у складі колегії суддів: Хачатрян В.С. (головуючий), Гетьман Р.А., Россолов В.В.)

та рішення Господарського суду Полтавської області від 10.07.2024 (суддя Мацко О.С.)

у справі № 917/1126/23

за позовом Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу № 10 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго»

про зобов`язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року Кременчуцький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу № 10 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - Кременчуцький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу № 10) звернувся до суду з позовом до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі - ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго») про зобов`язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживача, яким є позивач, стосовно приміщення за адресою: 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Івана Мазепи, 47, за період з початку опалювального періоду 2022-2023, а саме з 01.11.2022 і до дня ухвалення рішення суду, відповідно до рівня цін (тарифів) за послуги постачання тепла, що застосовувались до позивача станом на 24.02.2022.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач з 01.11.2022, тобто після набрання чинності Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», при обрахунку вартості поставленої позивачу теплової енергії почав застосовувати двоставковий тариф, чим, на думку позивача, порушив цей Закон, оскільки сплата коштів за двоставковим тарифом є більшою, ніж за одноставковим тарифом, який діяв у м. Кременчук Полтавської області станом на 24.02.2022.

Позивач вважає, що тарифи на послугу з постачання теплової енергії ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» для споживачів м. Кременчука не можуть перевищувати рівень тарифів, що застосовувались для цих споживачів до 24.02.2022, навіть якщо ці послуги до цієї дати надавались іншим суб`єктом господарювання.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.07.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2024, у позові відмовлено.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у жовтні 2024 року Кременчуцький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу № 10 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 10.07.2024, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.10.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 917/1126/23 за касаційною скаргою Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу № 10 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27.11.2024.

ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просить залишити оскаржені судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що Кременчуцькому закладу дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу № 10 на праві оперативного управління належить приміщення за адресою: 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Івана Мазепи, 47.

Починаючи з опалювального періоду 2022-2023 років, позивач є споживачем теплової енергії, постачальником якої є ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».

До листопада 2022 року постачальником теплової енергії та постачання гарячої води у м. Кременчуці було ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ».

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25.10.2021 № 1421 «Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю Кременчуцька ТЕЦ тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для категорій споживачів» та рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30.12.2021 № 1867 «Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю Кременчуцька ТЕЦ скоригованих тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води для категорій споживачів» з 01.01.2022 були встановлені та визначені відповідні тарифи на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживачів міста Кременчука.

Цими рішеннями для ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» було встановлено для бюджетних установ одноставковий тариф, який складав з 25.10.2021 - 2 862,85 грн за 1 Гкал, а з 30.12.2021 - 3 281,22 грн за 1 Гкал.

Такий тариф застосовувався до позивача на момент введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, що підтверджується відповідним рахунком, направленим позивачу ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ».

З 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений і діє на сьогоднішній день.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та в результаті неодноразових ракетних ударів по місту Кременчуку, теплогенеруюче обладнання ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» було повністю зруйновано, через що товариство припинило виробництво, транспортування та постачання теплової енергії своїм споживачам.

29.04.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану», пунктом 1 якої рекомендовано органам, уповноваженим встановлювати тарифи, протягом дії воєнного стану в Україні, але не раніше завершення поточного опалювального періоду, не підвищувати, зокрема, тарифи на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання), у тому числі тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням альтернативних джерел енергії, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для населення та застосовувати їх до споживача (населення) на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24.02.2022.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», який набрав чинності 19.08.2022, запроваджено мораторій на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання, зокрема, передбачено, що протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Рішенням Полтавської обласної ради від 22.09.2022 № 473 «Про надання згоди на безоплатне прийняття з державної у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» надано згоду на безоплатне прийняття з державної у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально- методичний центр з газової безпеки».

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 894-Р «Про передачу цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» у спільну власність територіальних громад Полтавської області» Полтавською обласною радою прийнято рішення від 14.10.2022 № 481 «Про прийняття цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області», відповідно до пункту 4 якого вирішено після затвердження акта приймання-передачі передати на баланс, як внесок до статутного капіталу ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», майно, зазначене у додатку до цього рішення, а саме цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу Кременчуцька ТЕЦ.

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 20.10.2022 № 1508 «Про визначення Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води», виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука з покладанням відповідних обов`язків згідно чинного законодавства визначено ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».

У подальшому рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 13.01.2023 № 86 внесено зміни до вищезазначеного рішення № 1508, яким на виконання вимог статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» зобов`язано ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» застосовувати до своїх споживачів у м. Кременчуці тарифи на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, розмір яких не перевищує рівень тарифів, що застосовувались до цих споживачів станом на 24.02.2022.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 31.10.2022 № 1574, опалювальний період 2022-2023 років для споживачів ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» у Кременчуцькій міській територіальній громаді розпочався з 01.11.2022.

Між позивачем і відповідачем було укладено договір № 7068 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022 та договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді від 25.01.2023 № 7068/2023.

Згідно з пунктом 1 договору № 7068 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» (теплопостачальна організація) бере на себе зобов`язання постачати теплову енергію з метою забезпечення опалення приміщень Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 10 (споживач) за адресою: вул. Івана Мазепи (Бутиріна), буд. 47 дошкільний заклад № 10, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за теплову енергію в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до пункту 33 договору № 7068 розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів, розрахунки здійснюються за новими тарифами. Тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить:

- умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію 2 197,08 грн/Гкал (без ПДВ);

- умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження 136 068,84 грн /Гкал/год (без ПДВ).

У рахунок на оплату включається вартість фактично спожитої теплової енергії за поточний місяць та вартість теплової енергії, що не врахована в рахунку за попередній місяць і місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження (розрахована шляхом множення проектного теплового навантаження (Гкал/год) на умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (грн/Гкал/год (без ПДВ). Місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження сплачується споживачем щомісяця протягом року незалежно від обсягів споживання теплової енергії (пункт 34 договору).

У пунктах 43, 44 договору № 7068 сторони погодили, що він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.11.2022, і діє в частині постачання теплової енергії по 31.12.2022 (згідно з частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України), а в частині розрахунків - до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде заявлено однією із сторін.

Цей договір підписано представниками сторін та скріплено печатками сторін.

Також судами установлено, що за умовами договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 7068/2023 від 25.01.2023 (договір № 7068/2023), ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» (учасник) зобов`язується з 01.01.2023 по 31.12.2023 постачати позивачу (замовник) теплову енергію в гарячій воді для забезпечення потреб теплових установок замовника, а замовник прийняти і оплатити вартість використаної (купленої) теплової енергії в гарячій воді та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 1.1).

Сторони погодили кількість товарної продукції: очікувані обсяги постачання теплової енергії з 01.01.2023 по 31.12.2023 становить 89,135 Гкал (пункт 1.2).

Відповідно до пункту 3.1 договору № 7068/2023 від 25.01.2023 сума цього договору становить 405 081,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 67 513,50 грн. Сума цього договору є орієнтовною і буде визначатися, виходячи з тарифів, які встановлюються уповноваженими органами для учасника, та фактичного обсягу спожитої замовником товарної продукції.

Керуючись пунктом 7 статті 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 «Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», сторони погодили, що у разі зміни регульованих цін (тарифів) на теплову енергію, яка постачається на підставі договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України, ціна на такий товар може бути змінена шляхом укладання додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється їх печатками і є невід`ємною частиною договору (пункт 3.1 договору).

Таким чином, починаючи з 01.11.2022 відповідач постачає теплову енергію в гарячій воді позивачу згідно з укладеними договорами, що визнається сторонами у справі.

Відповідач в листопаді 2022 року та квітні 2023 року направляв позивачу рахунки на оплату теплової енергії, поставленої відповідно до умов договорів № 7068 від 01.11.2022 та № 7068/2023 від 25.01.2023, в яких була визначена вартість фактично поставленої теплової енергії (умовно-змінна частина двоставкового тарифу 2 197,08 грн без ПДВ) та місячна абонентська плата за одиницю теплового навантаження (умовно-постійна частина двоставкового тарифу 136 068,84 грн без ПДВ).

У зазначених рахунках відповідачем були застосовані тарифи, визначені в додатку 1 рішення Полтавської обласної ради від 30.09.2022 № 477 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» (це рішення було опубліковане на офіційному сайті Полтавської обласної ради (https://oblrada-pl.gov.ua/sites/default/files/field/docs/477.pdf).

Кременчуцький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу № 10 звернувся до суду з позовом про зобов`язання ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води позивачу з 01.11.2022 до дня ухвалення відповідного рішення суду, обгрунтовуючи вимоги тим, що відповідач всупереч діючому законодавству застосував до споживачів тепла м. Кременчука, у тому числі позивача, двоставковий тариф, який є вищим, ніж одноставковий, який діяв для споживачів тепла м. Кременчука станом на 24.02.2022.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив і мотивував рішення таким:

- за умовами договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді від 25.01.2023 № 7068/2023, сума цього договору є орієнтовною і буде визначатися, виходячи з тарифів, які встановлюються уповноваженими органами для Учасника (тобто відповідача), та фактичного обсягу спожитої Замовником товарної продукції; у договорі на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022 № 7068 визначено, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. Застосування при обрахунку вартості теплової енергії, яка поставляється позивачу за укладеними між сторонами договорами, будь-яких інших тарифів, окрім тих, які були встановлені уповноваженими органами для ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», умовами цих договорів не передбачено, як і не передбачено права чи обов`язку відповідача самостійно встановлювати, змінювати чи здійснювати перерахунок тарифів на послуги з постачання теплової енергії позивачу за цими договорами;

- у пункт 33 договору від 01.11.2022 № 7068 зазначено тарифи за відпущену теплову енергію, які відповідають тарифам, встановленим у Додатку 1 до рішення Полтавської обласної ради від 30.09.2022 № 477;

- Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 27.09.2023 у справі № 440/6193/23, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2024, відмовив у задоволенні позову Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Полтавської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», про визнання протиправним та нечинним пункту 1 рішення Полтавської обласної ради від 30.09.2022 № 477 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» у частині встановлення ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» двоставкових тарифів на послугу з постачання теплової енергії за категорією споживачів «Для потреб бюджетних установ» відповідно до Додатку 2;

- у матеріалах справи відсутні докази укладення додаткових угод до договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022 № 7068 і договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді від 25.01.2023 № 7068/2023, як це передбачено їхніми умовами, протягом опалювального періоду 2022-2023 років стосовно змін умов, викладених у цих договорах, якими передбачено застосування саме тих тарифів, які були встановлені уповноваженими органами для Учасника (відповідача);

- визначення відповідачем в рахунках на оплату, копії яких додані до позовної заяви, вартості теплової енергії за двоставковим тарифом на теплову енергію, який був встановлений Додатком 1 до рішення Полтавської обласної ради від 30.09.2022 № 477 для бюджетних установ, відповідало як умовам укладених між сторонами у справі договорів, так і вимогам чинного законодавства України;

- рішенням Полтавської обласної ради від 19.10.2018 № 917 «Про надання дозволу на встановленні двоставкових тарифів на теплову енергію та підтвердження приєднаного теплового навантаження для всіх категорій споживачів ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» відповідачу надано дозвіл на встановлення двоставкового тарифів на теплову енергію та підтвердження приєднаного теплового навантаження для всіх категорій споживачів ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»;

- ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» є суб`єктом господарювання, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області та провадить ліцензовану діяльність і надає комунальні послуги у декількох територіальних громадах в межах Полтавської області, то, з урахуванням приписів пункту 4 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, відповідач не зобов`язаний ініціювати розгляд питання щодо встановлення окремого тарифу для споживачів міста Кременчука;

- тарифи, які були встановлені рішенням Полтавської обласної ради від 30.09.2022 № 477, залишились на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 № 286 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго» для потреб населення, бюджетних установ, інших споживачів (крім населення), релігійних організацій, які були введені в дію з 01.11.2021;

- тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, які були встановлені Полтавською обласною радою для відповідача станом на 24.02.2022, не змінювались (не підвищувалися) після набрання чинності Закону України від 29.07.2022 № 2479-IX «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».

- у відповідача відсутні підстави для постачання позивачу теплової енергії на умовах та за тарифами, які встановлені для іншого суб`єкта господарювання - ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ», і так само відсутні підстави для постачання теплової енергії за тарифами, які відрізняються від тих, що були встановлені саме для КП «Полтаватеплоенерго» Полтавською обласною радою.

- відповідач не має права самостійно встановлювати тарифи на постачання теплової енергії споживача, у тому числі - позивачу, отже, не може самостійно їх змінити. Позивач не довів, що саме відповідач є особою, якою порушено права та інтереси позивача у спірних правовідносинах.

- з огляду на встановлені у справі фактичні обставини у їх сукупності, зважаючи на умови укладених між сторонами договорів, якими врегульовано існуючі між сторонами правовідносини, відповідно до яких відповідач поставляє позивачу теплову енергію на підставі двоставкових тарифів, що затверджені рішенням органу місцевого самоврядування, обраний позивачем спосіб захисту не спричинить відновлення його прав та законних інтересів, у зв`язку з чим вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії задоволенню не підлягають.

Апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції залишив без змін, погодився з мотивами відмови в задоволенні позову судом першої інстанції та додатково зазначив, що обраний позивачем у справі спосіб захисту не зможе забезпечити і гарантувати йому відновлення порушеного права, а тому не спроможний надати ефективний захист його прав, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що у даному випадку належним способом забезпечення і гарантування позивачу відновлення його порушеного права є визнання недійсним пункту договору про надання послуги з постачання теплової енергії, яким визначено розмір тарифу.

У поданій касаційній скарзі Кременчуцький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу № 10 в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, послався, зокрема, на те, що при прийнятті оскаржуваних рішень застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норми права (статей 15, 16 Цивільного кодексу України) у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 10.2018 у справі № 529/613/17-ц, від 07.12.2022 у справі № 753/8902/20, від 08.03.2023 у справі № 753/20733/19 щодо права споживача оскаржити у суді дії теплопостачальної організації та вимагати провести відповідний перерахунок у випадку порушення юридичною особою законодавства під час нарахування плати за централізоване постачання опалення. Скаржник зазначив, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 та Верховного Суду України від 12 червня 2013 року в справі № 6-32цс13).

Також скаржник зазначив, що з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану» та Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» мав би застосувати тариф для споживачів м. Кременчука, що існував станом на 24.02.2022. При цьому, за доводами скаржника, судами не було враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 917/730/23.

У відзиві на касаційну скаргу ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», між іншим, послалося на те, що за результатами розгляду справи № 917/1389/23 Верховний Суд у постанові від 26.09.2024 дійшов висновку про незастосовність норми статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» до подібних правовідносин, зокрема, зазначивши, що стаття 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» є спеціальною нормою, яка, виходячи з буквального тлумачення її змісту: - містить заборону, тобто вимогу про зобов`язання утриматися від вчинення певної конкретної дії - підвищення тарифів; - стосується конкретного кола осіб відносин, на які цей Закон розрахований - суб`єктів, що наділені відповідними владними повноваженнями стосовно встановлення таких тарифів або внесення змін до них шляхом підвищення. Проте відповідач як постачальник теплової енергії за регульованими тарифами до числа таких суб`єктів не віднесений, а у своїй діяльності керується встановленими для нього Полтавською обласною радою тарифами, грошовий вираз яких, як було встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі, застосований до позивача на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 № 286 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» (які були введені в дію з 01.11.2021), тобто в розмірі, який діяв станом на 24.02.2022. Отже, враховуючи наведене вище, з урахуванням предмета та підстав заявленого позову, визначеного позивачем відповідача у справі, приписи статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення у межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 ГПК, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому, необхідно зазначити, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.

Проаналізувавши висновки, викладені у зазначених вище постановах Верховного Суду, на які послався Кременчуцький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу № 10 у касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень у справі № 917/1126/23, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, суд касаційної інстанції вважає, що правовідносини у зазначених справах не є подібними, виходячи з наступного.

Так, Верховний Суд постановою від 03 10.2018 у справі № 529/613/17-ц (позов фізичної особи про захист прав споживача, визнання неправомірними дій комунального підприємства щодо нарахування позивачу заборгованості з оплати централізованого опалення у 2016-2017 роках, зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вартості послуг та відшкодування моральної шкоди) скасував рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки апеляційний суд належним чином не дослідив докази, наявні у матеріалах справи, зокрема рішення Антимонопольного комітету України, яким дії відповідача щодо визначення розміру плати за послугу з централізованого опалення мешканцям багатоквартирних будинків смт з порушенням певного порядку, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку надання відповідних послуги, та не надав цьому доказу належної оцінки в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами.

У справі № 753/8902/20 (позов фізичної особи до комунального підприємства про скасування заборгованості за житлово-комунальні послуги та зобов`язання вчинити дії) Верховний Суд постановою від 07.12.2022 скасував постанову суду апеляційної інстанції, оскільки висновки суду апеляційної інстанції про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з посиланням на те, що заявлені позивачем позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, і чинним законодавством такий спосіб судового захисту, який обрав позивач, не передбачений, є передчасними.

Тобто спір у цих справах остаточно не вирішений, що не дає підстав для висновку про неврахування судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, висновків у цій справі в контексті підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК.

У справі № 753/20733/19 Верховний Суд постановою від 08.03.2023 залишив в силі рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову фізичної особи до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку про захист прав споживача та зобов`язання вчинити дії із зарахування субсидії за житлово-комунальні послуги та скасування заборгованості за утримання будинку.

Судом касаційної інстанції у цій справі № 753/20733/19 положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України було застосовано з урахування предмета та підстав заявленого позову, встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що регулює спірні правовідносини у цій справі, що не дає підстави вважати правовідносини у справі № 753/20733/19, з правовідносинами у справі, що розглядається, подібними.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на загальні висновки Верховного Суду та Верховного Суду України щодо застосування статей 15, 16 Цивільного кодексу України без обґрунтування подібності правовідносин у цих справах, зі справою, в якій подано касаційну скаргу, не дає підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, норм матеріального права у контексті підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК.

Крім того, цитування скаржником в касаційній скарзі правових висновків Верховного Суду у наведених справах щодо способів судового захисту є загальними вимогами законодавства, певним алгоритмом дій суду та мають бути дотримані судами при розгляді будь-якого судового спору. Однак у кожній з наведених справ, які переглядались Верховним Судом, ці норми та принципи застосовані з урахуванням конкретних обставин справи та поданих сторонами доказів в межах конкретного предмета доказування, тому відповідні посилання скаржника не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, а зміст зазначених скаржниками постанов не свідчить про застосування судами першої і апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах.

Що стосується посилання скаржника у касаційній скарзі в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, на постанову Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 917/730/23, то правовідносини у цій справі не є подібними з правовідносинами у справі № 917/1126/23, що розглядається, оскільки у справі № 917/1126/23 правовідносини стосуються зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вартості вже наданих/отриманих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води позивачу, тоді як у справі № 917/730/23 правовідносини стосувалися врегулювання переддоговірного спору в судовому порядку.

Отже, у справі, що переглядається, і у справі № 917/730/23 правовідносини відрізняються за матеріально-правовим регулюванням, змістом заявлених позовних вимог, підставами та предметом позову, встановленими судами обставинами справи, що виключає подібність спірних правовідносин.

При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2024 у справі № 191/4364/21 у пункті 18.8 зазначено, що правовий висновок - це умовивід з приводу тлумачення тієї норми права, що застосована саме Верховним Судом з метою правильного та справедливого вирішення спору у справі. Вочевидь Верховний Суд не має повноважень формулювати висновки щодо тих норм права, які ним не застосовані під час розв`язання спору.

Водночас у справі № 917/730/23 Верховний Суд не давав висновку щодо питання застосування частини 1 статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», а також постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану», на неоднакове застосування яких вказує скаржник. Верховний Суд у справі № 917/730/23 зазначив, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично стосуються необхідності переоцінки доказів, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі. Суд за змістом рішення прямо вказав про те, що скаржником не доведено необхідності у формуванні висновку Верховного Суду щодо застосування наведеної ним норми права у спірних правовідносинах. Постанова Верховного Суду у справі № 917/730/23 мотивована з урахуванням обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у справі на підставі оцінки ними доказів (включно з роз`ясненням Міністерства розвитку громад та територій України від 25.08.2022, листами зазначеного Міністерства від 18.11.2022, від 16.02.2023 тощо), з яких виходив, зокрема, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, без переоцінки Верховним Судом доказів у справі, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 300 ГПК.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу № 10 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 10.07.2024 у справі № 917/1126/23.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

О.В. Случ