Рішення

від 09.09.2024 по справі 904/2684/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2024м. ДніпроСправа № 904/2684/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мултипак" (54055, м. Миколаїв, вул. 5 Слобідська, буд. 110/6; ідентифікаційний код 33854361)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" (49102, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, буд. 2-А; ідентифікаційний код 42234821)

про стягнення 1 044 043 грн. 39 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мултипак" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№2565/24 від 19.06.2024) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" 1 044 043 грн. 39 коп., що складає 874 313 грн. 64 коп. - заборгованості за товар, поставлений за договором поставки від 16.02.2022 №1/22, 61 367 грн. 13 коп. - інфляційних нарахувань, 44 235 грн. 77 коп. - 3% річних та 64 126 грн. 85 коп. - пені.

Також просить стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, які будуть пред`явлені до відшкодування окремою заявою.

Крім того, позивач у клопотанні (вх.№30443/24 від 24.06.2024) про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження просить розглядати справу у порядку спрощеного провадження без призначення судових засідань.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у запереченні (вх.№31385/24 від 01.07.2024) щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження просить справу №904/2684/24 розглядати за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням та зазначає про те, що: - предметом у цій справі є стягнення грошової суми у розмірі 1 044 043 грн. 39 коп., що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; - матеріали справи містять невідповідність між кількістю замовленої продукції та поставленої позивачем; - існують інші додаткові погодження між сторонами щодо строків поставки та оплати продукції за договором поставки від 16.02.2022 №1/2; - існує необхідність виклику сторін для надання пояснень з метою повного та всебічного встановлення обставин справи; - також відповідач має намір розглянути питання щодо укладення мирової угоди, узгодження якої можливо лише після надання пояснень сторонами у судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2024 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" у переході до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач у заяві (вх.№32592/24 від 08.07.2024) про вступ у справу як представника просить залучити адвоката Ромасько Є.В. у справу в якості представника відповідача.

Також відповідач у відзиві (вх.№32985/24 від 09.07.2024) на позовну заяву зазначає, що: - в обґрунтування основної заборгованості позивачем вказано передачу товарів за Договором поставки №1/22 від 16.02.2022р. на загальну суму 874 313 грн. 64 коп.; - дані товари були отримані відповідачем та ним не заперечується сам факт отримання; - керуючись пунктом 3 частини 3 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відповідач повідомляє про визнання позовних вимог, а саме основної суми заборгованості 874 313 грн. 64 коп., інфляційних втрат - 61 367 грн. 13 коп., 3% річних - 44 235 грн. 77 коп. та пені - 64 126 грн. 85 коп.

Крім того, відповідач у клопотанні (вх.№32992/24 від 09.07.2024) про зменшення штрафних санкцій (пені) просить зменшити розмір неустойки (пені) до 3 000 грн. 00 коп. з урахуванням наданих доказів та викладених обставин, посилаючись на те, що: - ТОВ "Олімпіус Консалт" вважає, що нарахування позивачем штрафних санкцій (пені) у сумі 64 126 грн. 85 коп. є непомірно великими для відповідача, враховуюче складене фінансове становище та події, які наразі відбуваються в Україні; - відповідач фактично здійснює єдиний вид господарської діяльності виробництво готової їжі; - замовниками є комунальні заклади освіти та установи охорони здоров`я м. Дніпро, які фінансуються з місцевого або державного бюджету; оплата за вказаними закупівлями здійснюється із значним затримками та негативно відображається на фінансовому стані підприємства, в результаті чого заборгованість Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради перед відповідачем становить 1 777 229 грн. 00 коп., що підтверджується відповідним Актом звірки; - на даний час відповідач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовними заявами щодо стягнення зазначеної суми заборгованості, провадження у справі №904/1608/24, 904/1984/24 та 904/1828/24 відкрито та призначено до судового розгляду; - стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 64 126 грн. 85 коп. призведе до ще більшого погіршення фінансового стану Товариства.

Позивач у заяві (вх.№34029/24 від 16.07.2024) просить стягнути пеню у заявленому розмірі, врахувати намір ТОВ "Мултипак" подати заяву про відшкодування витрат на правничу до допомогу із долученням відповідних доказів, посилаючись на те, що: - оскільки своєю заявою по суті відповідач визнав факт отримання товару на суму 874 313 грн. 64 коп., а також заявлені позовні вимоги, відсутня необхідність подання відповіді на відзив у строк, встановлений судом; - на думку позивача, в обставинах цієї справи відсутні приводи для зменшення розміру пені; - передусім, прострочення є тривалим: за першою партією з 01.2023 року, за другою 20.01.2023 року, за третьою 03.02.2023; - відповідач не надав докази, що посадові особи або бенефіціарні власники звертались до позивача із пропозиціями врегулювати заборгованість; - позивач направив претензію відповідачу з вимогою оплатити основну заборгованість без нарахування "компенсаційних" виплат (стаття 625 Цивільного кодексу) та договірної пені, проте відповідач не скористався цією можливістю та повністю проігнорував претензію; - ТОВ "Мултипак" добросовісно нарахував пеню з урахуванням законних обмежень (частина 6 статті 232 ГК), в межах позовної давності за незначні періоди від 7 до 39 днів; - розмір пені (64 126 грн. 85 коп.) складає лише 7,33 % від основної заборгованості; - враховуючи період прострочення (з січня-лютого 2023 року) та орієнтовну вартість залучених коштів в періоді від 13 до 25% (прим. облікова ставка НБУ), заявлений розмір пені не покриває збитки від протиправного вимивання обігових коштів; - розмір пені (3 000 грн. 00 коп.), яку запропонував відповідач, є спробою уникнути відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та фактично перекласти на позивача усі негативні наслідки своєї поведінки на шкоду балансу інтересів учасників цивільних відносин; - враховуючи обставини, які повідомив відповідач в обгрунтування свого клопотання ("підприємницький ризик"), а також недоведення ним надмірності розміру пені порівняно із збитками, обумовленими тривалим невиконанням грошових зобов`язань.

Також позивач у заяві (вх.№37214/24 від 06.08.2024) просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 20 000 грн. 00 коп., які фактично понесені ТОВ "Мултипак" та зазначає, що до цієї заяви не долучаються копії договору, додаткової угоди, ордеру та свідоцтва адвоката, оскільки вони подані разом із позовною заявою.

Відповідач у клопотанні (вх.№37411/24 від 07.08.2024) про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 3 000 грн. 00 коп., посилаючись на те, що: - заявлений розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру; - ухвалою від 19 лютого 2024 року справу №904/2684/24 віднесено до категорії малозначних та незначної складності, призначено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; - в подальшому ухвалою від 08.07.2024р. судом відмовлено в задоволенні заяви про розгляд справи в порядку загального позовного провадження; - 09 липня 2024 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідно до пункту 3 частини 3 статті 165 Господарського процесуального кодексу України визнано позовні вимоги і у суду є можливість застосування статті 75 Господарського процесуального кодексу України, що зменшує час, необхідний для процесуального розгляду даної справи.

Отже, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Мултипак", як постачальником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт", як покупцем, було укладено договір поставки від 16.02.2022 №1/22 (надалі - Договір) (а.с. 13-15).

Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставляти покупцю товари (сипучі, гранульовані, рідкі, пастоподібні тощо) в індивідуальній упаковці - стік-пакетах (stick), а покупець зобов`язується приймати та здійснювати своєчасну оплату товару в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що постачальник здійснює поставку товару окремими партіями на умовах DАР (Інкотермс 2010), якщо інше місце призначення або базис поставки не буде погоджено сторонами.

Згідно з пунктом 2.2 Договору постачальник поставляє товар окремими партіями 2 (два) рази протягом 1 (одного) календарного місяця (одна партія протягом 2 тижнів), якщо сторони не дійдуть згоди про інше.

У пункті 2.3 Договору визначено загальні строки поставки Товару:

підпункт 2.3.1: 21 календарний день з дня отримання заявки та погодження Оригінал-макету - для партій товару в новій брендованій упаковці (що вимагає від постачальника первісного замовлення та друку упаковки);

підпункт 2.3.2: 5 (п`ять) робочих днів - з дня отримання заявки для наступних партій товару (за наявності упаковки на складі постачальника). За умови своєчасного повідомлення та виконання Норми поставки сторони можуть погодити Графік поставки та (або) визначити інші строки відвантаження товару.

Відповідно до пункту 2.4 Договору постачальник здійснює доставку товару на умовах відповідно до базису поставки в місце призначення самостійно або із залученням перевізників.

Згідно з пунктом 2.5 Договору документом, що підтверджує передачу товару постачальником на користь покупця є накладна (видаткова та/або товарно-транспортна накладна/експрес-накладна тощо), надалі - "накладна".

Відповідно до пункту 2.6 Договору право власності на товар, ризики втрати та (або) пошкодження товару переходять до покупця в момент підписання накладної.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що ціна товару є договірною, визначається у рахунках, накладних, підтверджується покупцем шляхом оплати рахунків, підписанням накладних. У випадку, якщо ціна партії товару у рахунку та накладній не співпадають, ціна товару визначається за накладною.

Відповідно до пункту 4.5 Договору покупець здійснює оплату вартості кожної партії товару банківським переказом на умовах відстрочення платежу на 27 календарних днів на підставі рахунку на оплату (рахунку-фактури).

Згідно з пунктом 4.7 Договору покупець здійснює виконання грошових зобов`язань щодо яких не визначений строк, протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунків на оплату, актів, вимог тощо, якщо інші строки не будуть визначені додатками до цього договору.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що приймання товару здійснюється за кількістю за товаросупровідними документами, а за якістю - відповідно до документів, які підтверджують якість товару.

Відповідно до пункту 5.5 Договору покупець має право пред`явити вимогу (претензію) у зв`язку із порушеннями умов цього договору протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня поставки товару та за умови виконання покупцем вимог пунктів 5.2., 5.3 цього договору. Покупець додає до вимоги (претензії) всі необхідні для її розгляду документи (акти, фотоматеріали тощо).

Договір набирає чинність з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2022 року, але не раніше повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (пункт 12.1 Договору).

У разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення дії договору за 15 календарних днів до дати закінчення строку дії договору, договір вважається автоматично пролонгованим один календарний рік (підпункт 12.1.2 Договору).

Як вбачається, позивачем у період з 13.12.2022 по 06.01.2023 (включно) було сформовано рахунки на оплату на загальну суму 1 854 282 грн. 83 коп., з урахуванням ПДВ, а саме:

- від 13.12.2022 №СФ-0000557 на суму 20 280 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 16);

- від 13.12.2022 №СФ-0000556 на суму 919 712 грн. 15 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 20);

- від 06.01.2023 №9 на суму 914 290 грн. 68 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 30);

На виконання умов Договору позивачем у період з 14.12.2022 по 06.02.2023 (включно) було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 854 282 грн. 83 коп., з урахуванням ПДВ, що підтверджується, зокрема, видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:

- від 14.12.2022 №РН-0000614 на суму 20 280 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 17);

- від 23.12.2022 №РН-0000635 на суму 919 712 грн. 15 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 24);

- від 06.01.2023 №8 на суму 914 290 грн. 68 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 32).

В матеріалах справи містяться копії товарно-транспортних накладних щодо доставки товару від позивача відповідачеві, а саме:

- від 23.12.2022 №0000000240 щодо поставки товару за видатковою накладною від 23.12.2022 №РН-0000635 на суму 919 712 грн. 15 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 21);

- від 06.01.2023 №6 щодо поставки товару за видатковою накладною від 06.01.2023 №8 на суму 914 290 грн. 68 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 31).

Як вбачається, позивачем було складено та зареєстровано відповідні податкові накладні, про що свідчать квитанції про реєстрацію, а саме:

- від 14.12.2022 №29 на суму 20 280 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 18-19);

- від 23.12.2022 №47 на суму 919 712 грн. 15 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 22-23);

- від 06.01.2023 №8 на суму 914 290 грн. 68 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 33-34).

Позивач зазначає, що відповідачем лише частково було проведено сплату за поставлений товар на загальну суму 979 969 грн. 19 коп., з урахуванням ПДВ, що підтверджується копіями платіжних інструкцій, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- від 21.12.2022 №5270 на суму 350 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ; призначення платежу: "Оплата за продукти згідно р/ф №СФ-0000556 від 13.12.2022" (а.с. 27);

- від 21.12.2022 №5276 на суму 100 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ; призначення платежу: "Оплата за продукти р/ф №СФ-0000556 від 13.12.2022" (а.с. 28);

- від 03.01.2023 №5367 на суму 450 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ; призначення платежу: "Оплата за продукти згідно р/ф №СФ-0000556 від 13.12.2022"; призначення платежу, з урахуванням листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" від 23.04.2024: "Оплата за продукти згідно рахунку №СФ-0000464 від 28.10.2022 - 158 631 грн. 04 коп., згідно рахунку №СФ-0000497 від 15.11.2022 - 11 399 грн. 77 коп., згідно рахунку №СФ-0000556 від 13.12.2022 - 279 969 грн. 19 коп., ПДВ - 20% 75 000 грн. 00 коп. (а.с. 26, 29);

- від 07.12.2023 №7995 на суму 150 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 35).

Матеріали справи містять копії актів звірки взаємних розрахунків, підписаних обома сторонами, а саме:

- за період 01.01.2022 - 31.12.2022, згідно з яким, розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 31.12.2022 складає 570 022 грн. 96 коп. (а.с. 37);

- за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, згідно з яким, розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 31.12.2023 складає 874 313 грн. 64 коп. (а.с. 38);

- за 1 квартал 2024, згідно з яким, розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 31.03.2024 складає 874 313 грн. 64 коп. (а.с. 36).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача було скеровано претензію від 14.05.2024 №1 щодо сплати заборгованості в розмірі 874 313 грн. 64 коп. (а.с. 39-43).

Позивач стверджує, що у зв`язку з тим, що відповідачем лише частково проведено сплату за поставлений товар, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 874 313 грн. 64 коп., внаслідок чого позивачем нараховано пеню у розмірі 64 126 грн. 85 коп., 3% річних у розмірі 44 235 грн. 77 коп., а також здійснено інфляційні нарахування у сумі 61 367 грн. 13 коп.; відповідач позовні вимоги визнає та просить зменшити розмір пені до 3 000 грн. 00 коп.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається, між сторонами було укладено Договір поставки від 16.02.2022 №1/22.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з умов Договору, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав, а саме:

- за видатковою накладною від 14.12.2022 №РН-0000614 - 10.01.2023 (14.12.2022 + 27 календарних днів);

- за видатковою накладною від 23.12.2022 №РН-0000635 - 19.01.2023 (23.12.2022 + 27 календарних днів);

- за видатковою накладною від 06.01.2023 №8 - 02.02.2023 (06.01.2023 + 27 календарних днів).

Згідно з частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем лише частково проведено сплату за поставлений товар на суму 979 969 грн. 19 коп., що підтверджується платіжними інструкціями, копії яких містяться в матеріалах справи (з урахування листа відповідача від 23.04.2024 щодо призначення платежу у платіжній інструкції від 03.01.2023 №5367).

Отже, залишок заборгованості за поставлений за Договором у спірний період товар складає 874 313 грн. 64 коп. (1 854 282 грн. 83 коп. - 979 969 грн. 19 коп.).

При цьому, позивач зазначає, що вказана заборгованість, з урахуванням часткової оплати відповідачем, складається з:

- заборгованості за видатковою накладною від 14.12.2023 №РН-0000614 в розмірі 20 280 грн. 00 коп.;

- заборгованості за видатковою накладною від 23.12.2022 №РН-0000635 в розмірі 89 742 грн. 96 коп.;

- заборгованості за видатковою накладною від 06.01.2023 №8764 в розмірі 764 290 грн. 68 коп.

На час розгляду справи доказів погашення перед позивачем заборгованості за отриманий товар відповідачем не надано, матеріали справи не містять.

Відповідач заявлені до нього позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором визнає у повному обсязі, про що зазначено у поданому до суду відзиві на позовну заяву (вх.№32985/24 від 09.07.2024).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

За приписом частини першої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частинами першою, четвертою статті 191 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як вбачається, відзив на позовну заяву, яким відповідач визнає позовні вимоги, підписано представником відповідача - адвокатом Ромасько Євгеном Валерійовичем, який діє на підставі ордеру серії АР №1161107 від 10.05.2024.

Тож, визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів інших осіб, у зв`язку з чим приймається судом та є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений за Договором товар в розмірі 874 313 грн. 64 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо нарахування пені

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 550 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 6.1 Договору за невиконання чи несвоєчасне виконання грошових зобов`язань винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен календарних день такого невиконання (несвоєчасного виконання).

Як вбачається, позивачем нараховано пеню річних у зв`язку із простроченням оплати за поставлений товар у розмірі 64 126 грн. 85 коп. за загальний період з 19.06.2023 по 03.08.2023.

При перевірці розрахунку пені судом встановлено, що позивачем невірно визначено періоди нарахування та розмір заборгованості, на яку здійснюються нарахування, так:

- у розрахунку за "другою" партією товару (видаткова накладна від 23.12.2022 №РН-0000635) позивачем не враховано, що, оскільки на початок періоду прострочення - 20.01.2023 відповідачем частково було сплачено заборгованість за вказаною видатковою накладною, залишок заборгованості станом на 20.01.2023 складав 89 742 грн. 96 коп., що є менше, ніж сума, на яку позивачем здійснено нарахування у період з 19.06.2023 по 20.07.2023;

- у розрахунку за "третьою" партією товару (видаткова накладні від 06.01.2023 №6) позивачем не враховано, що часткова сплата заборгованості за вказаною видатковою накладною була здійснена відповідачем лише 07.12.2023, отже нарахування по 06.12.2023 включно має здійснюватися на суму заборгованості в розмірі 914 290 грн. 68 коп., а з 07.12.2023 18.06.2024 на суму заборгованості в розмірі 764 290 грн. 68 коп.

Після перевірки розрахунку судом розмір пені за загальний період з 19.06.2023 по 03.08.2023 складає 61 133 грн. 68 коп.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань

Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається позивачем здійснено інфляційні нарахування у розмірі 61 367 грн. 13 коп. за загальний період з лютого 2023 по травень 2024 включно, а також нараховано 3% річних у зв`язку із простроченням оплати за поставлений товар у розмірі 44 235 грн. 77 коп. за загальний період з 11.01.2023 по 18.06.2024.

При перевірці розрахунку інфляційних нарахувань судом встановлено, що позивачем не вірно визначено періоди нарахування та розмір заборгованості, на яку здійснюються нарахування, так:

- у розрахунку позивачем помилково зазначено, що сума заборгованості за "першою" партією товару складає 20 800 грн. 00 коп., тоді як вбачається з матеріалів справи за першою спірною видатковою накладною від 14.12.2022 №РН-0000614 товар було поставлено на загальну суму 20 280 грн. 00 коп., сплата відповідачем за вказаною видатковою не проводилася, отже сума боргу складає 20 280 грн. 00 коп., що є меншою від суми 20 800 грн. 00 коп., яку позивач застосовує у розрахунку;

- у розрахунку за " другою" партією товару (видаткова накладна від 23.12.2022 №РН-0000635) позивачем не враховано, що оскільки на початок періоду прострочення - 20.01.2023 відповідачем частково було сплачено заборгованість за вказаною видатковою накладною, залишок заборгованості станом на 20.01.2023 складав 89 742 грн. 96 коп., що є менше, ніж сума, на яку позивачем здійснено нарахування у період з лютого 2023 по грудень 2023;

- у розрахунку за "третьою" партією товару (видаткова накладні від 06.01.2023 №6) позивачем не враховано, що часткова сплата заборгованості за вказаною видатковою накладною була здійснена відповідачем лише 07.12.2023, отже нарахування по листопад 2023 включно має здійснюватися на суму заборгованості в розмірі 914 290 грн. 68 коп., а з грудня 2023 по травень 2024 на суму заборгованості в розмірі 764 290 грн. 68 коп.

Після перевірки розрахунку судом розмір інфляційних нарахувань за загальний період з лютого 2023 по травень 2024 (включно) складає 60 080 грн. 11 коп.

При перевірці розрахунку 3% річних судом також встановлено, що позивачем невірно визначено періоди нарахування та розмір заборгованості на яку здійснюються нарахування, так:

- у розрахунку позивачем помилково зазначено, що сума заборгованості за "першою" партією товару складає 20 800 грн. 00 коп., тоді як вбачається з матеріалів справи за першою спірною видатковою накладною від 14.12.2022 №РН-0000614 товар було поставлено на загальну суму 20 280 грн. 00 коп., сплата відповідачем за вказаною видатковою не проводилася, отже сума боргу складає 20 280 грн. 00 коп., що є меншою від суми 20 800 грн. 00 коп., яку позивач застосовує у розрахунку;

- у розрахунку за "другою" партією товару (видаткова накладна від 23.12.2022 №РН-0000635) позивачем не враховано, що оскільки на початок періоду прострочення - 20.01.2023 відповідачем частково було сплачено заборгованість за вказаною видатковою накладною, залишок заборгованості станом на 20.01.2023 складав 89 742 грн. 96 коп., що є менше, ніж сума, на яку позивачем здійснено нарахування у період з 20.01.2023 по 03.01.2024;

- у розрахунку за "третьою" партією товару (видаткова накладні від 06.01.2023 №6) позивачем не враховано, що часткова сплата заборгованості за вказаною видатковою накладною була здійснена відповідачем лише 07.12.2023, отже нарахування по 06.12.2023 включно має здійснюватися на суму заборгованості в розмірі 914 290 грн. 68 коп., а з 07.12.2023 18.06.2024 на суму заборгованості в розмірі 764 290 грн. 68 коп.

Після перевірки розрахунку судом розмір 3% річних за загальний період з 11.01.2023 по 18.06.2024 (включно) складає 39 967 грн. 57 коп.

З урахуванням всього викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

З мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

Суд, об`єктивно оцінивши даний випадок, приймаючи до уваги всі обставини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що прострочення відповідачем виконання зобов`язань за Договором триває вже більше 19 місяців та після звернення позивача з позовом до суду жодної сплати відповідачем проведено не було (доказів протилежного відповідачем не надано, матеріали справи не містять), тому не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем.

Суд звертає увагу, що відповідач, як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, приймаючи поставлений позивачем товар усвідомлював необхідність його оплати у передбачені договором строки, з огляду на що повинен був розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки.

Враховуючи викладене, суд не приймає, відхиляє аргументи відповідача.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається, позовна заява у даній справі була подана позивачем до суду в електронній формі через "Електронний суд", отже сума судового збору, яку мав сплатити позивач складає 12 528 грн. 52 коп. (1 044 043 грн. 39 коп. х 1,5% х 0,8).

Проте, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 13 405 грн. 11 коп., що є більшим, від встановленого законодавством розміру судового збору на 876 грн. 59 коп. (13 405 грн. 11 коп. - 12 528 грн. 52 коп.).

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 6 212 грн. 97 коп. - витрат по сплаті судового збору та позивачу відповідно до частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України за його клопотанням підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у сумі 6 212 грн. 97 коп., оскільки відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Таким чином, позивачу за його клопотанням підлягає поверненню з Державного бюджету судовий збір у загальному розмірі 7 089 грн. 56 коп. (6 212 грн. 97 коп. + 876 грн. 59 коп.).

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мултипак" (54055, м. Миколаїв, вул. 5 Слобідська, буд. 110/6; ідентифікаційний код 33854361) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" (49102, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, буд. 2-А; ідентифікаційний код 42234821) про стягнення 1 044 043 грн. 39 коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" (49102, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, буд. 2-А; ідентифікаційний код 42234821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мултипак" (54055, м. Миколаїв, вул. 5 Слобідська, буд. 110/6; ідентифікаційний код 33854361) 874 313 (вісімсот сімдесят чотири тисячі триста тринадцять) грн. 64 коп. - заборгованості, 61 133 (шістдесят одна тисяча сто тридцять три) грн. 68 коп. - пені, 60 080 (шістдесят тисяч вісімдесят) грн. 11 коп. - інфляційних нарахувань, 39 967 (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят сім) грн. 57 коп. - 3% річних та 6 212 (шість тисяч двісті дванадцять) грн. 97 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

16.09.2024