Рішення

від 17.09.2024 по справі 904/43/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2024м. ДніпроСправа № 904/43/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Заваллівський графіт", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромсервіс Дніпро", м. Дніпро

про стягнення 198 956,38грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Заваллівський графіт" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромсервіс Дніпро" заборгованість у розмірі 198 956,38грн, з яких:

- борг у розмірі 100 000,00грн;

- штраф у розмірі 10 000,00грн;

- неустойка у розмірі 66 000,00грн;

- 15% річних у розмірі 17 136,99грн;

- інфляційні втрати у розмірі 5 819,39грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №01/08-2022 від 25.08.2022 в частині повної та своєчасної поставки товару.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2024 справу №904/43/24 передано на розгляд судді Бондарєва Е.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2024 (суддя Бондарєв Е.М.) відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2024 року №307 у зв`язку із тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді Бондарєва Е.М., відповідно до пункту п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, здійснено повторний автоматичний розподіл матеріалів справи по вх. № 4-36/24 справи 904/43/24.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2024 справу №904/43/24 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою суду від 12.08.2024 прийнято справу №904/43/24 до свого провадження, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.

Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду) за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Маяковського, буд. 31, м. Дніпро, 49068.

Направлена судом на адресу відповідача ухвала суду від 12.08.2024 повернута підприємством зв`язку з відміткою: "за закінченням встановленого терміну зберігання" (а.с. 63-66).

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, якщо відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29.03.2021 у справі №910/1487/20 та врахована судом, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19 та від 01.03.2023 у справі № 910/18543/21).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду (зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/4430/21).

Отже, відповідач вважається таким, що повідомлений про відкриття провадження у справі належним чином.

Згідно з частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Окрім того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

25 серпня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромсервіс Дніпро" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Заваллівський графіт" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №01/08-2022 (а.с. 8-11).

За умовами пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності, надалі - товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.

Ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент, розгорнута номенклатура товару, умови та строки поставки визначаються у специфікаціях, видаткових накладних, актах прийому-передачі тощо, що у разі їх підписання є невід`ємними частинами цього договору. У разі підписання уповноваженою особою покупця видаткової накладної на відповідну партію товару, ціна зазначена у такій видатковій накладній є узгодженою сторонами та такою, що підлягає оплаті покупцем (п. 1.2 договору).

Факт поставки товару за цінами, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою, зазначеними у специфікаціях або видаткових накладних, або факт оплати рахунку чи специфікації означає взаємну згоду постачальника і покупця з умовами поставки та умовами оплати товару, ціною, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою, зазначеними у специфікації/рахунку. Достатнім підтвердженням факту поставки буде вважатись товаро-транспортна накладна підписана уповноваженими на то представниками сторін, або акт прийому-передачі товару, підписаний уповноваженими на то представниками сторін (п. 1.4 договору).

Умови і терміни поставки товару узгоджені сторонами у розділі 3 договору.

Так, поставка товару здійснюється окремими партіями та у строки узгоджені сторонами у відповідних специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору (п. 3.1 договору).

Товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання сторонами видаткової накладної (п. 3.2 договору).

Датою поставки товару вважається дата переходу покупцеві права власності на такий товар: дата видаткової накладної постачальника з підписом покупця або дата товаро -транспортної накладної з підписом довіреної особи на отримання товару, або дата акту прийому - передачі товару (п. 3.3 договору).

За пунктом 5.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

За прострочення строків поставки товару, встановлених в цьому договорі та додатках до нього, постачальник, на вимогу покупця, сплачує покупцю неустойку 2%, від суми недопоставленого товару за кожен день прострочення. У разі прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів постачальник додатково до пені сплачує штраф у розмірі 10% від суми непоставленого своєчасно товару, крім того покупець має право вимагати повернення раніше перерахованих коштів шляхом направлення письмової вимоги. Постачальник зобов`язаний повернути кошти протягом 10 календарних днів з моменту направлення письмової вимоги покупця (п. 5.2 договору).

При цьому сторони встановили, що пеня відповідно до цього пункту нараховується протягом 3 років з моменту порушення зобов`язання, а також встановити, що строк позовної даності за штрафними санкціями передбаченими цим пунктом становить 3 роки (п. 5.3 договору).

Відповідно до пункту 5.9 договору у разі порушення постачальником строків постачання товарів, передбачених цим договором, за яке покупець здійснив повну попередню оплату, постачальник за користування коштами покупця зобов`язаний сплатити покупцеві 15 % річних від суми коштів, сплачених покупцем, за період з дня оплати до дня фактичного постачання товарів та послуг або дня повернення коштів.

У разі порушення строку переказу надлишково отриманих від покупця коштів, а також повернення сум, раніше сплачених за товари, пов`язаного з порушенням строків або обсягів постачання, постачанням товарів неналежної якості, постачальник сплачує пеню у розмірі 2% від суми несвоєчасно переказаних коштів за кожен день прострочення (п. 5.10 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2022 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну цього договору жодна із сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію цього договору, він автоматично продовжується (п. 8.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним у судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір поставки №01/08-2022 від 25.08.2022 був чинним протягом спірного періоду.

Сторонами підписано Специфікацію №1 (додаток №1) до договору поставки №01/08-2022 від 25.08.2022 на поставку товару:

куля сталева молольна для кульових млинів, умовний діаметр 120мм, номінальний діаметр 125мм, граничні відхилення від номінального діаметра ±5,0мм, об`єм 1023,0см3, маса 8,030кг, кількість 22,00т, вартість 45 000,00грн/т з ПДВ, всього сума з ПДВ 990 000,00грн (а.с. 12-13).

Порядок оплати вартості товару за цією специфікацією: передплата 100 000,00грн. Повна оплата протягом 15 робочих дів з моменту поставки (п. 2 специфікації).

Строк поставки товару: куля сталева молольна для кульових млинів діаметром 120мм до 30.08.2022 (п. 3 специфікації).

Вимоги до якості: куля сталева молольна для кульових млинів діаметром 120 мм із вмістом вуглецю не менше 0,65%, твердість від 45 до 65НRС тобто відповідати 4 групі твердості згідно з ДСТУ 3499-97 (ДСТУ 8538:2015) та ГОСТ 7524-2015 (п. 4 специфікації).

Порядок (умови) поставки товару: поставка товару здійснюється постачальником товару на склад покупця за адресою: Кіровоградська обл., смт. Завалля, вул. Соборна, 14 на умовах DDU - відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Инкотермс" в редакції 2010 року (п. 5 специфікації).

На виконання умов договору та специфікації Товариство з обмеженою відповідальністю "Заваллівський графіт" перерахувало на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 100 000,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №741 від 26.08.2022 (а.с. 14).

Однак, відповідачем (постачальником) не виконано зобов`язання щодо поставки товару.

19 жовтня 2022 року позивач направив на адресу відповідача вимогу за вих. №22-26 від 18.10.2022 з проханням у семиденний строк від дати отримання даної вимоги повернути суму попередньої оплати у розмірі 100 000,00грн, а також сплатити неустойку у розмірі 98 000,00грн та штраф у розмірі 10 000,00грн (а.с.15-16).

Позивач посилається на те, що ним належним чином виконано зобов`язання, здійснено попередню оплату за товар, натомість відповідач взяті на себе зобов`язання з поставки не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення попередньої оплати у розмірі 100 000,00грн, штрафу у розмірі 10 000,00грн, неустойки у розмірі 66 000,00грн, 15% річних у розмірі 17 136,99грн, інфляційних втрат у розмірі 5 819,39грн, що і стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, строк та порядок поставки, наявність/відсутність підстав для повернення попередньої оплати за договором, наявність/ відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Враховуючи умови п. 3 специфікації, строк поставки товару, є таким, що настав 30.08.2022. Докази поставки товару у визначений договором строк відсутні. Відтак, з 31.08.2022 у відповідача виникло прострочення з поставки товару.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки, законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18.

Поданий позов є належним способом реалізації права позивача на повернення суми попередньої оплати в разі не поставки товару.

З підстав викладеного, з огляду на відсутність в матеріалах справи заперечень відповідача щодо позовних вимог, доказів поставки товару, а також відсутність доказів повернення сплачених у якості передоплати за товар грошових коштів у розмірі 100 000,00грн, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення передоплати позивач просить стягнути штраф 10% у розмірі 10 000,00грн, неустойку у розмірі 66 000,00грн, 15% річних у розмірі 17 136,99грн, інфляційні втрати у розмірі 5 819,39грн.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначено в ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п. 5.2 договору за прострочення строків поставки товару, встановлених в цьому договорі та додатках до нього, постачальник, на вимогу покупця, сплачує покупцю неустойку 2%, від суми недопоставленого товару за кожен день прострочення. У разі прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів постачальник додатково до пені сплачує штраф у розмірі 10% від суми непоставленого своєчасно товару, крім того покупець має право вимагати повернення раніше перерахованих коштів шляхом направлення письмової вимоги. Постачальник зобов`язаний повернути кошти протягом 10 календарних днів з моменту направлення письмової вимоги покупця.

Позивач нарахував та заявив до стягнення неустойку (пеню) у розмірі 66 000,00грн за порушення строків поставки товару за загальний період з 30.08.2022 до 01.10.2022.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені встановлено, що позивачем не вірно визначено період прострочки виконання зобов`язання. Позивачем не враховано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Відтак, за порушення строків поставки на суму боргу 100 000,00грн підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки з 31.08.2022 до 01.10.2022 (32дн) у розмірі 64 000,00грн.

За таких обставин, в задоволенні вимог про стягнення пені у розмірі 2 000,00грн слід відмовити.

Перевіркою правильності нарахування штрафу за прострочку поставки товару понад 10 календарних днів, порушень умов договору судом не виявлено.

Розрахунок штрафу у сумі 10 000,00грн є вірним (100 000,00грн * 10%).

Загальна сума штрафних санкцій складає 74 000,00грн (64 000,00грн +10000,00грн).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зробила наступні висновки.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Суд звертає увагу, що розмір заявлених нарахувань (пені, штрафу, відсотків річних, інфляційних втрат у загальному розмірі 98 956,38грн) складає 98,95% суми основного боргу.

Господарський суд зазначає, що загальна сума нарахувань не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

На підставі викладеного, враховуючи приписи статті 551 Цивільного кодексу України, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені та штрафу на 50% від розміру, яка підлягає до стягнення.

Відтак, розмір пені, що підлягає до стягнення становить 32 000,00грн (64 000,00грн * 50%) та розмір штрафу, що підлягає до стягнення становить 5 000,00грн (10000,00грн * 50%).

Враховуючи дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає про неможливість зменшення розміру пені та штрафу більше, ніж на 50%. Порушення строків поставки мало місце і відповідач не навів обґрунтування наявності обставин, які б суттєво перешкоджали здійснити своєчасну поставку (хоча б частково) у визначений договором строк. Умови договору, в тому числі порядок та строк поставки, були відповідачу відомі, і відповідач міг, здійснивши своєчасну поставку, уникнути цих нарахувань, або суттєво зменшити їх. За таких обставин подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 15% річних у розмірі 17 136,99грн за загальний період з 28.10.2022 до 18.12.2023 та інфляційні втрати за період листопад 2022 року листопад 2023 року у розмірі 5 819,39грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, суд відзначає, що частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов`язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За приписами статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 5.9 договору у разі порушення постачальником строків постачання товарів, передбачених цим договором, за яке покупець здійснив повну попередню оплату, постачальник за користування коштами покупця зобов`язаний сплатити покупцеві 15 % річних від суми коштів, сплачених покупцем, за період з дня оплати до дня фактичного постачання товарів та послуг або дня повернення коштів.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 15% річних судом встановлено його арифметичну вірність (тобто помилок не виявлено).

Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 та постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №902/186/21).

Поряд із цим, суд не погоджується з визначенням позивачем величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України, про що зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26 червня 2020 року у справі № 905/21/19).

Сума інфляційних втрат складає:

на суму боргу 100 000,00грн * 105,8% (сукупний індекс інфляції за листопад 2022 року листопад 2023 року) = 105 800,00грн 100 000,00грн = 5 800,00грн.

Вимога про стягнення з інфляційних втрат задовольняється судом частково у розмірі 5 800,00грн, в решті заявлених вимог про стягнення інфляційних втрат (19,39грн) слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає основний борг у розмірі 100 000,00грн, пеня у розмірі 32 000,00грн (з урахуванням зменшення на 50%), штраф у розмірі 5 000,00грн (з урахуванням зменшення на 50%), 15% річних у розмірі 17 136,99грн, втрати від інфляції у розмірі 5 800,00грн, а всього 159 936,99грн.

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2984,36грн, замість 2984,35грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1007 від 20.12.2023 (а.с. 5). Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 20).

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 2 954,05грн (196 936,99грн * 2 984,35грн/ 198 956,38грн).

При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Заваллівський графіт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромсервіс Дніпро" про стягнення 198 956,38грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромсервіс Дніпро" (ідентифікаційний код 41434274; вул. Маяковського, буд. 31, м. Дніпро, 49068) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Заваллівський графіт" (ідентифікаційний код 32921289; вул. Шолуденка, 6, м. Київ, 01135) основний борг у розмірі 100 000,00грн (сто тисяч гривень 00коп.), пеню у розмірі 32 000,00грн (тридцять дві тисячі гривень 00коп.), штраф у розмірі 5 000,00грн (п`ять тисяч гривень 00 коп.), 15% річних у розмірі 17 136,99грн (сімнадцять тисяч сто тридцять шість гривень 99коп.), втрати від інфляції у розмірі 5 800,00грн (п`ять тисяч вісімсот гривень 00коп.) та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 954,05грн (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят чотири гривні 05коп.), видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 17.09.2024

Суддя Н.М. Євстигнеєва