Рішення

від 05.09.2024 по справі 908/1526/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/109/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2024 Справа № 908/1526/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В. при секретарі судового засіданні Лисенко К.Д., розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 118А) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах,

позивач 1 Запорізька обласна військова адміністрація, (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 164, ідентифікаційний код юридичної особи 00022504)

позивач 2 Департамент охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 164, ідентифікаційний код юридичної особи 02012869)

до відповідача 1 Комунальної установи Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи Запорізької обласної ради, (69068, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 30, ідентифікаційний код юридичної особи 02005177)

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛВІТ-КОМ, (69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 9, ідентифікаційний код юридичної особи 44653246)

про визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення 34 400,00 грн.

представники сторін

від позивача 1: не з`явився;

від позивача 2: не з`явився;

від прокуратури: Гапонова В.М., посвідчення №075791 від 01.03.2023

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Трегуб П.П.,ордер АН № 1301932 від 15.18.2024 (в режимі відеоконференції)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 1661/08-07/24 від 22.05.2024) Заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Запорізької обласної військової адміністрації та Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації з позовом до Комунальної установи Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи Запорізької обласної ради та до Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛВІТ-КОМ про визнання недійсною Додаткову угоду від 24.10.2022 № 1 до Договору від 19.09.2022 № 129/09, укладену між Комунальною установою Запорізьке обласне бюро судово медичної екпертизи Запорізької обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю ОЛВІТ-КОМ та стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 34 400,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оспорювана Додаткова угода суперечить вимогам чинного законодавства, а її укладання спричинило збитки у вигляді надмірно сплачених грошових коштів.

Ухвалою суду від 27.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1562/24, присвоєно справі номер провадження 19/109/24, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

11.06.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛВІТ-КОМ через підсистему Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки вважає, що позов містить необґрунтовану інформацію, не відповідає фактичній дійсності, доводи не відповідають чітким нормам і принципам, встановленим законодавством, а містять лишу інтерпретацію закону та відповідно не узгоджується з ним. Також представником відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

17.06.2024 від прокуратури через підсистему Електронний суд надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої останній заперечив проти тверджень викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд задовольнити позов та зазначив, що відповідачем 2 не наведено жодних тверджень та до нього не додано жодних доказів на спростування обставин, зазначених у позовній заяві та вказав,що оплата за Договором, з урахуванням оспорюваної Додаткової угоди № 1 від 24.10.2022, в розмірі 776 150,00 грн була здійснена за рахунок коштів обласного бюджету Запорізької області. З огляду на викладене, у випадку задоволення позову прокурора, безпідставно сплачені кошти за недопоставлений товар в розмірі 34 400,00 грн. підлягатимуть стягненню з відповідача 2 на користь обласного бюджету Запорізької області, з якого вони фактично були витрачені.

18.06.2024 від відповідача 2 надійшла письмова заява, відповідно до якої останній заперечив проти аргументів прокуратури, викладених у відповіді на відзив, просив суд відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що якщо прокурор вважає, що додаткова угода укладена з порушенням вимог чинного законодавства, то вона вже є нікчемною, у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

19.06.2024 від представника Запорізької обласної державної адміністрації через підсистему Електронний суд було надано додаткові пояснення у справі, відповідно до яких зазначено, що останній підтримує заявлені позовні вимоги прокурора та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

21.06.2024 від представника відповідача 1 надійшов письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого, просить суд відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі, зазначивши, що спірною додатковою угодою внесені зміни до істотних умов договору, у зв`язку з чим повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю було оприлюднено. Договір та додаткові угоди були укладені з повним дотриманням норм чинного законодавства.

21.06.2024 від представника відповідача 1 надійшла письмова заява із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до якої просить суд розглядати справу № 908/1526/24 за правилами загального позовного провадження.

25.06.2024 від представника Запорізької обласної військової адміністрації Департаменту охорони здоров`я електронною поштою без КЕП надійшло письмове пояснення, в якому зазначає, що підтримує заявлені позовні вимоги прокурора, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

27.06.2024 від прокуратури через підсистему Електронний суд надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої викладені заперечення на відзив, просить суд позов задовольнити, зазначивши, щодо правовідносин сторін щодо укладення Додаткової угоди застосовується норма п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», недодержання сторонами вимог якої й стало підставою для звернення прокурора з позовом до суду.

Ухвалою суду від 03.07.2024 заяву представника відповідача 1 задоволено та здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з викликом представників сторін, та призначено підготовче судове засідання на 06.08.2024.

05.08.2024 від представника позивача 1 через підсистему Електронний суд надійшла заява, відповідно до якої останній просить суд здійснювати розгляд справи без участі уповноваженого представника.

06.08.2024 від представника відповідача 1 надійшла заява, відповідно до якої останній просить суд здійснювати розгляд справи без його участі, та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою від 06.08.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 05.09.2024.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судове засідання 05.09.2024 проведено в режимі відеоконференції.

Суд заслухав вступне слово представників прокуратури та відповідача 2.

В засіданні суду здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору.

У судовому засіданні 05.09.2024, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів.

Представник прокуратури в судовому засіданні 05.09.2024 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 05.09.2024 заперечив проти задоволення позову, просив суд в позові відмовити.

Представники позивачів 1, 2 та відповідача 1 в судове засідання 05.09.2024 не з`явились, від позивача 1 30.08.2024 надійшло клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника, від відповідача 1 06.08.2024 надходило клопотання про розгляд справи без участі представника.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним було вжито достатньо заходів для повідомлення позивачів 1, 2, відповідача 1 про дату, час та місце розгляду справи № 908/1526/24, а їх неявка не перешкоджала розгляду справи по суті.

Заслухавши представників прокуратури та відповідача 2, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.08.2022 Комунальна установа «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради оприлюднило в мережі Інтернет на веб-сайті «Ргоzогго - публічні закупівлі» за № UA-2022-08-29-002884-а Оголошення про проведення відкритих торгів щодо закупівлі товару за кодом ДК 021:2015:33600000-6 (спирт етиловий 96 %, фас 100 мл, Етанол) в обсягах 36 100 флаконів з очікуваною вартістю 1 000 000,00 грн.

Згідно плану вказаної закупівлі, джерелом її фінансування були кошти обласного бюджету.

Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій/пропозицій UA-2022-08-29- 002884-a, участь в закупівлі взяли п`ятеро учасників: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛВІТ-КОМ», ТОВ «ДОЙЧ-ФАРМ», ТОВ «БаДМ», ТОВ «ДІАЛІЗ МЕДИК», Приватне підприємство «ОКСАМИТ».

Відповідно до повідомлення Комунальної установи Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи Запорізької обласної ради про намір укласти Договір, оприлюдненого в електронній системі закупівель Prozorro 14.09.2022, переможцем процедури закупівлі було визнано ТОВ «ОЛВІТ-КОМ» з ціновою пропозицією в розмірі 776 150,00 грн з ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що 19.09.2022 між Комунальною установою Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи Запорізької обласної ради (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ОЛВІТ-КОМ (Постачальник) укладено Договір № 129/09 (Договір).

Постачальник зобов`язався протягом строку дії даного Договору поставити і передати у власність Покупця ДК 021:2015: 33600000-6 Фармацевтична продукція, а саме: спирт етиловий 96%, фас. 100 мл, Етанол (Ethanol), в подальшому в даному Договорі «Товар», в асортименті, кількості та ціні, визначених у видаткових накладних, що складаються на кожну партію Товару, що поставляється, та у Специфікації (Додаток 1), які є невід`ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов`язався прийняти Товар і оплатити його на умовах, передбачених даним Договором (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 1.3 Договору, кількість, найменування, вартість та інші індивідуальні особливості Товару відображаються в Специфікації, видаткових накладних або рахунках-фактурах.

Відповідно до п. 3.1 Договору та Специфікації, що є Додатком 1 до Договору, Товаром, який поставляється за Договором № 129/09 від 19.09.2022, є Спирт етиловий 96 %, фас. 100 мл, Етанол (Ethanol), кількістю 36 100 флаконів, ціною 21,50 грн. за 1 флакон, загальною вартістю 776 150,00 грн.

Матеріали справи містять лист Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛВІТ-КОМ до Комунальної установи Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи Запорізької обласної ради від 03.10.2022, відповідно до якого ТОВ «ОЛВІТ-КОМ» повідомило про необхідність збільшення ціни за одиницю товару за Договором № 129/09 від 19.09.2022, у зв`язку з подорожчанням комплектуючих, сировини та ускладненою логістикою.

Листом Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛВІТ-КОМ до Комунальної установи Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи Запорізької обласної ради від 14.10.2022, ТОВ «ОЛВІТ-КОМ» повідомило, що обґрунтуванням збільшення ціни за одиницю товару за Договором № 129/09 від 19.09.2022 є Висновок за результатами цінового моніторингу № 086 від 14.10.2022, складений Дніпропетровською торгово-промисловою палатою, відповідно до якого зазначено, що рівень цін склав 28,80-49,18 грн. з ПДВ за одиницю, у зв`язку з чим, ТОВ «ОЛВІТ-КОМ» змушене підвищити ціни на лікарський засіб спирт етиловий 96 %, розчин 96 % по 100 мл у флаконах до ціни 22,50 грн без ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.10.2022 між Комунальною установою Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи Запорізької обласної ради (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ОЛВІТ-КОМ було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 129/09 від 19.09.2022 (Додаткова угода), якою було викладено п.1.1 Договору в наступній редакції: Постачальник зобов`язався протягом строку дії даного Договору поставити і передати у власність Покупця ДК 021:2015: 33600000-6 Фармацевтична продукція, а саме: спирт етиловий 96%, фас. 100 мл, Етанол (Ethanol), в подальшому в даному Договорі «Товар», в асортименті, кількості та ціні, визначених у видаткових накладних, що складаються на кожну партію Товару, що поставляється, та у Специфікації № 2 (Додаток 1), які є невід`ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов`язався прийняти Товар і оплатити його на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до Специфікації № 2, Товаром, який поставляється за Договором № 129/09 від 19.09.2022, є Лікарський засіб Спирт етиловий 96%, фас. 100 мл, Етанол (Ethanol), кількістю 34 500 флаконів, а саме: 10 000 флаконів, ціною 22,49 грн за 1 флакон; 24 500 флаконів, ціною 22,50 грн. за 1 флакон, загальною вартістю 776 150,00 грн.

Згідно з видатковою накладною № 177 від 24.10.2022, товарно-транспортної накладної № Р177 від 24.10.2022, на підставі рахунку на оплату № 161 від 24.10.2022, Товариство з обмеженою відповідальністю ОЛВІТ-КОМ поставило, а Комунальна установа Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи Запорізької обласної ради прийняла у власність та оплатив товар за Договором в розмірі 34 500 флаконів зі спиртом етиловим 96 %, фас. 100 мл, Етанол (Ethanol) на суму 776 150 грн. 00 коп. за рахунок коштів

обласного бюджету, що підтверджується платіжним дорученням № 1314 від 24.10.2022.

Відповідно до Звіту про виконання договору про закупівлю UA-2022-08-29-002884-a від 03.01.2023, Договір № 129/09 від 19.09.2022 виконано на суму 776 150,00 грн.

Прокуратура посилалась на те, що внаслідок укладення Додаткової угоди № 1 від 24.10.2022 до Договору № 129/09 від 19.09.2022 ціна за одиницю товару (за 1 флакон спирту етилового 96 %, фас. 100 мл, Етанол (Ethanol)) збільшилась з 21,50 грн до 22,49 грн. (за 10 000 флаконів) та 22,50 грн (за 24 500 флаконів), та зменшилась кількість товару з 36 100 флаконів до 34 500 флаконів, що на 1 600 флаконів менше від обсягу, визначеного сторонами в Договорі № 129/09 від 19.09.2022. В зв`язку з чим, Додаткова угода № 1 від 24.10.2022 до Договору № 129/09 від 19.09.2022 суперечить вимогам законодавства України, у зв`язку з чим підлягає визнанню судом недійсною, а сума надмірно сплачених коштів підлягає стягненню.

Відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво внтересів держави в суді у виключних випадках і порядку, що визначені законом.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч. 3 ст. 4 ГПК України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Поняття інтереси держави на даний час в законі не закріплене, проте таке визначення міститься в рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 року, згідно якого поняття інтереси держави є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 3.1 рішення № 18-рп2004 від 01.12.2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України справа про охоронюваний законом інтерес), конституційний суд України зазначив, що в юридичних актах термін "інтерес", враховуючи його як етимологічне, так і загальносоціологічне, психологічне значення, вживається у широкому чи вузькому значенні як самостійний об`єкт правовідносин, реалізація якого задовольняється чи блокується нормативними засобами.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Згідно з ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства та конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (пункт 54 рішення).

У постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 906/240/18 зазначено, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

У пунктах 79-81 постанови від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.

Окрім того, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Запорізької обласної військової адміністрації та Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації, у зв`язку з невиконанням ними своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Преамбулою Закону України «Про публічні закупівлі» визначено мету вказаного законодавчого акта, яка полягає у забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) додаткових угод до договору, на підставі якого ці кошти безпідставно витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковою угодою до договору, укладеною з порушенням імперативних норм, закріплених законодавством у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст. 5 даного Закону.

Відповідно до преамбули Закону України «Про публічні закупівлі», цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Додержання всіма учасниками суспільних відносин принципу законності, який закріплено у ст. 68 Конституції України, є обов`язковою передумовою досягнення загальнонаціональної мети українського народу - побудови демократичної, соціальної, правової держави.

Порушення інтересів держави полягає в тому, що під час виконання договору, укладеного за результатами проведення процедури закупівлі порушено вимоги чинного законодавства, принцип максимальної ефективності та економії, що зумовило протиправне витрачання коштів місцевого бюджету, нераціональне та неефективне їх використання. «Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачалися, такому суспільному інтересу не відповідає.

Звернення прокурора до суду у даній справі зумовлено необхідністю усунення порушення законодавства щодо публічних закупівель за бюджетні кошти, та дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час витрачання бюджетних коштів.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а неналежне виконання договорів про закупівлю товарів за бюджетні кошти, шляхом ненадання в повному обсязі товару, за який бюджетні кошти були сплачені, що призвело до безпідставного їх використання, не відповідають суспільному інтересу.

Таке звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та раціонального використання бюджетних коштів.

Стороною Договору № 129/09 від 19.09.2022 є Комунальна установа Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи Запорізької обласної ради.

Засновником Комунальної установи Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи Запорізької обласної ради є Запорізька обласна рада.

Відповідно до Статуту Комунальної установи Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи Запорізької обласної ради, затвердженого рішенням Запорізької обласної ради №25 від 06.08.2020 Комунальна установа Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи Запорізької обласної ради є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Запорізькій обласній раді, за галузевою спрямованістю підвідомчим Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації.

Відповідно до Указу Президента України № 68/2022 від 24.02.2022 «Про утворення військових адміністрацій», утворено Запорізьку обласну військову адміністрацію. У зв`язку з її утворенням, Запорізька обласна державна адміністрація та її голова набули статусу відповідної військової адміністрації та начальника цієї військової адміністрації.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України № 3625-ІХ від 21.03.2024, на період дії воєнного стану в Україні та протягом 30 днів після його припинення чи скасування Запорізька обласна військова адміністрація, начальник Запорізької обласної військової адміністрації, крім повноважень, віднесених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» до компетенції обласної військової адміністрації, начальника обласної військової адміністрації, здійснюють також повноваження, передбачені частиною третьою статті 10 та частиною третьою статті 15 зазначеного Закону.

Тобто, на теперішній час Запорізька обласна військова адміністрація, начальник Запорізької обласної військової адміністрації здійснюють повноваження Запорізької обласної ради.

Таким чином, основним суб`єктом владних повноважень, який має здійснювати захист інтересів держави у вказаних правовідносинах, є Запорізька обласна військова адміністрація, створена відповідно до Указу Президента України № 68/2022 від 24.02.2022 «Про утворення військових адміністрацій».

За змістом п. 1.3. Статуту Комунальної установи Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи Запорізької обласної ради, Бюро за галузевою спрямованістю також є підвідомчим Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації.

Відповідно до ст.ст. 75, 78 Бюджетного кодексу України, контроль за складанням та

виконанням видатків обласного бюджету покладено на головних розпорядників бюджетних коштів.

Підпунктом 2 п. 4 Положення про Департамент охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації № 569 від 31.10.2018 (зі змінами внесеними розпорядженням голови обласної державної адміністрації № 28 від 24.01.2020), одним з основних завдань Департаменту є управління в межах наданих чинним законодавством повноважень закладами охорони здоров`я, які утримуються за рахунок коштів обласного бюджету, організація їх кадрового, матеріально-технічного і методичного забезпечення.

Департамент відповідно до покладених на нього завдань забезпечує ефективне і цільове використання відповідних бюджетних коштів (п.п. 7 п. 5 Положення про Департамент охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації).

Відповідно до інформації Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР є розпорядником бюджетних коштів, вищестоящою установою відносно якої є Департамент охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації.

Згідно листа УДКСУ у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області № 02-06.2-06/1050 від 05.07.2023, фінансування Комунальної установи Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи Запорізької обласної ради для проведення видатків на здійснення закупівлі за Договором № 129/09 від 19.09.2022 здійснювалось Департаментом охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації за кодом програмної класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів загального фонду 712151 «Забезпечення діяльності інших закладів у сфері охорони здоров`я», відповідно до рішення Запорізької обласної ради від 16.12.2021 № 45 «Про обласний бюджет на 2022 рік».

Отже, в якості другого позивача за позовом про визнання недійсною додаткової угоди до договору про закупівлю, оплата за якою здійснювалась за рахунок коштів обласного бюджету, та стягнення безпідставно сплачених грошових коштів зазначено Департамент охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації, який є суб`єктом владних повноважень, що здійснював фінансування акупівлі комунальної установи та галузевий контроль за нею.

З матеріалів справи вбачається, що, на виконання вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Шевченківською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області листами № 57-101-2707ВИХ-23 від 08.05.2023, № 57-101- 3667ВИХ-23 від 22.06.2023, № 57-101-7070ВИХ-23 від 28.11.2023 було повідомлено Запорізьку обласну раду та Департамент охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації про порушення інтересів держави та необхідність звернення до суду за їх захистом.

Шевченківська окружна прокуратура листом № 57-101- 2071ВИХ-24 від 08.04.2024 повідомила Запорізьку обласну військову адміністрацію про порушення інтересів держави та необхідність звернення до суду за їх захистом.

Листами № 1228/01-11 від 06.06.2023 та № 2982/01-11 від 14.12.2023 Запорізька обласна рада повідомила прокуратуру про відсутність, з точки зору вказаного суб`єкта владних повноважень, правових підстав для вжиття заходів, зазначених в запиті окружної прокуратури.

Листами № 4065/01-04-вс від 10.07.2023 та № 7505/01-04-вс від 15.12.2023 Департамент охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації повідомив про те, що ним не планується звернення до суду з відповідним позовом та не звертався до суду.

Листом № 04888/08-46 від 01.05.2024 Запорізька обласна військова адміністрація повідомила прокуратуру про те, що наразі не зверталась до суду з позовом до ТОВ «ОЛВІТ-КОМ» про стягнення коштів на користь обласного бюджету.

Судом вбачається, що не зважаючи на повідомлення прокурора, суб`єкти владних повноважень протягом розумних строків не здійснили заходи, спрямовані на захист інтересів держави, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, у прокурора наявні підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначаються Законом України "Про публічні закупівлі".

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції (преамбула).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Забороняється укладання договорів, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено вище, відповідно до п. 3.1 Договору та Специфікації, що є Додатком 1 до Договору від 19.09.2022, Товаром, який поставляється за Договором № 129/09 від 19.09.2022, є Спирт етиловий 96 %, фас. 100 мл, Етанол (Ethanol), кількістю 36 100 флаконів, ціною 21,50 грн. за 1 флакон, загальною вартістю 776 150,00 грн.

24.10.2022 між Комунальною установою Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи Запорізької обласної ради (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ОЛВІТ-КОМ було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 129/09 від 19.09.2022, відповідно до якої ціна за одиницю товару (за 1 флакон спирту етилового 96 %, фас. 100 мл, Етанол (Ethanol)) збільшилась з 21,50 грн до 22,49 грн. (за 10 000 флаконів) та 22,50 грн (за 24 500 флаконів), та зменшилась кількість товару з 36 100 флаконів до 34 500 флаконів, що на 1 600 флаконів менше від обсягу, визначеного сторонами в Договорі № 129/09 від 19.09.2022.

Станом на дату початку спрощеної закупівлі UA-2022-08-29-002884-a (29.08.2022) та дату укладення Договору № 129/09 від 19.09.2022 (19.09.2022), діяла Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» № 169 від 28.02.2022 в редакції від 10.08.2022 (далі Постанова Кабінету Міністрів України № 169 від 28.02.2022).

12.10.2022 Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 1178 від 12.10.2022, проте згідно з п. 2 вказаної постанови, закупівлі товарів, робіт і послуг, що були розпочаті до набрання нею чинності, завершуються в порядку, що діяв до набрання чинності цією постановою, тобто в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України № 169 від 28.02.2022.

Відповідно до абз. 3 пп. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 169 від 28.02.2022, в умовах воєнного стану замовники (крім тих, що визначені в абзацах першому та другому цього підпункту) здійснювали публічні закупівлі, вартість яких становила або перевищувала 50 тис. гривень, із використанням електронного каталогу та/або порядку проведення спрощених закупівель, встановленого Законом України «Про публічні закупівлі». При цьому, закупівля КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР товару (фармацевтичної продукції) з ідентифікатором UA-2022-08-29- 002884-a здійснювалась саме як спрощена закупівля. Разом з тим, особливостей укладання та внесення змін до договорів про закупівлі за результатами спрощених закупівель в умовах воєнного стану Постанова Кабінету Міністрів України № 169 від 28.02.2022 не встановлювала.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, що діяла під час укладення договору про закупівлю), договір про закупівлю це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Часиною 15 ст. 14 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, що діяла під час укладення договору про закупівлю), замовник може укласти договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем спрощеної закупівлі, на наступний день після оприлюднення повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, але не пізніше ніж через 20 днів. Договір про закупівлю укладається згідно з вимогами статті 41 цього Закону.

Таким чином, основні вимоги до Договору № 129/09 від 19.09.2022, укладеного за результатами спрощеної закупівлі UA-2022-08-29-002884-a, та порядок внесення змін до нього регулюється нормами ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до ст. 180 ГК України (істотні умови господарського договору) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до вимог ст.ст. 632, 638 ЦК України, ціна є істотною умовою договору та установлюється за домовленістю сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 632 ЦК України, зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Отже, підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання).

Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Аналогічну правову позицію щодо підстав зміни ціни за одиницю товару у договорі про закупівлю підтримав суд касаційної інстанції (постанова Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/4474/17, від 13,10.2020 у справі № 912/1580/18, постанова Вищого господарського суду України від 15.05.2014 у справі № 904/3255/13).

Так, суди переглядаючи справи за касаційними скаргами відповідачів погодились із висновками судів апеляційної інстанції, що сторони у випадку коливання цін на ринку (як в бік зменшення, так і в бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Для внесення змін до умов договору щодо ціни товару визначальним є не просто коливання ціни, а й те, що таке коливання сторонами не було враховано попередніми змінами. Суд звернув увагу, що існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведеним, документально підтвердженим. Тобто відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).

Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (п. 134 постанови Верхового Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 № 927/491/19).

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України Про публічні закупівлі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 зі справи № 915/1868/18).

Для прийняття рішення про збільшення ціни товару у замовника повинні бути обґрунтовані підстави, зокрема, надані постачальником підтвердження (довідка, експертний висновок) компетентних органів (установ, організацій) про підвищення цін на ринку відповідної продукції.

Підставою для внесення змін до Договору та укладення оспорюваної Додаткової угоди став висновок за результатами цінового моніторингу № 086 від 14.10.2022, складений Дніпропетровською торгово-промисловою палатою, який був підставою для укладення Додаткової угоди № 1 від 24.10.2022 до Договору № 129/09 від 19.09.2022.

Дослідивши вказаний висновок, суд встановив, що ним не підтверджується коливання ціни на товар, оскільки у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання).

Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).

У вказаному висновку не зазначено, якою є середня ціна на території окремих регіонів України. Також, відсутній аналіз вартості ціни станом на дату підписання додаткової угоди.

Відповідно до змісту Висновку, він носить інформаційно-довідковий характер, Дніпропетровська торгово-промислова палата не несе відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в джерелах, які використовувались під час його складання. Також він не містить даних про початкову дату, з якої після дати укладання основного Договору почалися змінюватися ціни на ринку, не містить даних про ринкові ціни на товар протягом всього періоду коливання цін (з розбивкою на певну дату).

Так, за змістом пп. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», закупівлі здійснюються за принципом максимальної економії, ефективності та пропорційності.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 13.04.2023 у справі № 908/653/22 констатовано, що виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару. Натомість, сторони послідовно збільшували вартість електроенергії за відсутності доказів, що її вартісні показники упродовж дії договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для постачальника.

Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України «Про публічні закупівлі».

Таким чином, укладення Додаткової угоди до Договору про закупівлю з порушенням вимог ч. 2 ст. 632, ч. 1 ст. 651 ЦК України, пп. 2 ч. 1 ст. 5, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є підставою для їх недійсності.

Частиною 1 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 -3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовна вимога про визнання недійсною Додаткову угоду від 24.10.2022 № 1 до Договору від 19.09.2022 № 129/09, укладену між Комунальною установою Запорізьке обласне бюро судово медичної екпертизи Запорізької обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю ОЛВІТ-КОМ є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 208 ГК України, у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зроблено висновок, що додаткові угоди, укладені з порушенням вищезазначеного законодавства, підлягають визнанню судом недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між сторонами регулюються договором, а грошові кошти є такими, що були безпідставно одержані постачальником електричної енергії, підстава їх набуття відпала, у зв`язку з чим вони підлягають поверненню на підставі ст.ст. 216, 1212 ЦК України.

Таким чином, недійсність Додатково угоди № 1 від 24.10.2022 означає, що зобов`язання сторін регулюються умовами Договору.

Статтею 669 Цивільного кодексу України встановлено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Згідно з ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до умов Договору, мав бути поставлений товар у кількості 36 100 флаконів Спирту етилового 96 %, фас. 100 мл, Етанол (Ethanol) з розрахунку 21,50 грн. за 1 флакон на загальну суму 776 150,00 грн.

Натомість, відповідно до видаткової накладної № 177 від 24.10.2022, за плату в розмірі 776 150,00 грн ТОВ «ОЛВІТ-КОМ» поставив Комунальній установі Запорізьке обласне бюро судово медичної екпертизи Запорізької обласної ради лише 34 500 флаконів зі спиртом етиловим 96 %, фас. 100 мл, Етанол (Ethanol), що є меншою за кількість товару, ніж це встановлено. Різниця становить 1 600 флаконів, сплачена сума за недопоставлений товар становить 34 400,00 грн.

Разом з цим, згідно відомостей Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, Комунальна установа Запорізьке обласне бюро судово медичної екпертизи Запорізької обласної ради є розпорядником коштів обласного бюджету.

Відповідно до платіжного доручення № 1314 від 24.10.2022 платником за товар є Комунальна установа Запорізьке обласне бюро судово медичної екпертизи Запорізької обласної ради.

Статтею 57 Бюджетного кодексу України встановлено, що право бюджетних установ на витрачання бюджетних асигнувань, передбачених у кошторисах поточного року, припиняється 31 грудня поточного року.

Згідно з п. 2.4. Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 372 від 02.04.2014, суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету.

Таким чином, у зв`язку з визнанням судом недійсною Додаткову угоду № 1 від 24.10.2022, безпідставно сплачені кошти на загальну суму 34 400,00 грн на підставі ст.ст. 216, 1212 ЦК України підлягають стягненню з відповідача 2 на користь обласного бюджету Запорізької області, з якого вони фактично були витрачені.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі «Руїс Торіха проти Іспанії», Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідачів пропорційно заявлених та задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду від 24.10.2022 № 1 до Договору від 19.09.2022 № 129/09, укладену між Комунальною установою Запорізьке обласне бюро судово медичної екпертизи Запорізької обласної ради (69068, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 30, ідентифікаційний код юридичної особи 02005177) та Товариством з обмеженою відповідальністю ОЛВІТ-КОМ (69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 9, ідентифікаційний код юридичної особи 44653246).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛВІТ-КОМ, (69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 9, ідентифікаційний код юридичної особи 44653246) на користь Запорізької обласної військової адміністрації (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 164, ідентифікаційний код юридичної особи 00022504) в дохід обласного бюджету Запорізької області грошові кошти в сумі 34 400 (тридцять чотири тисячі чотириста) грн 00 коп.

4. Стягнути з Комунальної установи Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи Запорізької обласної ради, (69068, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 30, ідентифікаційний код юридичної особи 02005177) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 118А, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету 2800) кошти, витрачені у 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в суді) судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛВІТ-КОМ, (69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 9, ідентифікаційний код юридичної особи 44653246) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 118А, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету 2800) кошти, витрачені у 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в суді) судовий збір у розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 16.09.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.