Ухвала

від 04.09.2024 по справі 910/10820/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

04.09.2024Справа №910/10820/20за скаргою: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона на дії державного виконавця під час виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Канал-Тепло Сервіс"

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона

про стягнення 109 773,26 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Одинцова К.К.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Канал-Тепло Сервіс" задоволено частково; стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Канал-Тепло Сервіс" 81 829,33 грн. 33 коп. основного боргу, 13 722,61 грн. 61 коп. - пені, 1 309, 26 грн. 26 коп. - інфляційних втрат, 2 767,25 грн. 25 коп. - 3% річних, 1 907грн. 78 коп. судового збору та 5441 грн. 40 коп. витрат на правову допомогу; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

11.01.2021 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано наказ.

13.08.2024 через систему «Електронний суд» від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона надійшла скарга на дії Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у якій заявник просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не скасування постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 02.02.2021;

- визнати неправомірним рішення начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо відмови в задоволенні скарги КЕВ м. Херсона від 11.06.2024 №570/1178, поданої у виконавчому провадженні НОМЕР_1, із підстав передбачених ч. 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження";

- зобов`язати начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 02.02.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2024 скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона призначено до розгляду на 04.09.2024.

Через систему "Електронний суд" 04.09.2024 від представника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона надійшла заява про розгляд скарги на дії Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за його відсутності.

У судове засідання 04.09.2024 представник скаржника (боржника) та приватного виконавця не з`явились. Представник стягувача надав свої пояснення по суті заявленої боржником скарги.

Отже, розглянувши скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона на дії Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) під час примусового виконання рішення суду від 09.12.2020 у справі №910/10820/20, суд зазначає таке.

В обґрунтування скарги боржник заявляє про те, що відповідно до пункту 1 Положення про квартирно-експлуатаційний відділ міста Херсон, затвердженого наказом начальника Миколаївського КЕУ від 04.06.2024 №70, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона є державною установою та входить до складу Збройних Сил України, а тому судовий наказ мав виконуватися органами казначейства відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" від 03.08.2011 №845.

Так, боржник наголошує на тому, що державний виконавець не мав підстав для відкриття виконавчого провадження, а зобов`язаний був згідно з п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" повернути стягувачу без приймання до виконання виконавчий документ; в свою чергу ТОВ "Канал-Тепло Сервіс" мало подати виконавчий документ безпосередньо до органів казначейства.

Господарський суд зазначає наступне.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України також унормовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

Згідно зі ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Аналогічне положення закріплено в ч. 1 ст. 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст. 6 Закону у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

З 01.01.2013 набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", нормами якого встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

За змістом ч. 1 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державні підприємство, установа, організація (далі за термінологією цього Закону "державне підприємство"), юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства .

У статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" зазначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Приписами ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" унормований порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства (установи, організації) або юридичної особи, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Отже, норми статей 3 та 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" розмежовують порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу та державного підприємства.

Так, ст. 4 цього Закону встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п.п. 2-4, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Держказначейство не є органом примусового виконання судових рішень, не здійснює заходів з примусового виконання рішень в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", а є встановленою Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" особою, яка здійснює гарантоване державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника, зокрема, у випадку невиконання рішення суду про стягнення коштів з державної організації протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження в Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Згідно ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Тобто, вказаним Законом визначена процедура виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства, і обов`язок забезпечення його виконання покладається на керівника відповідного органу державної виконавчої служби, який подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

За змістом пункту 1 Положення про квартирно-експлуатаційний відділ міста Херсон, затвердженого наказом начальника Миколаївського КЕУ від 04.06.2024 №70, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона є юридичною особою, веде самостійний баланс, має реєстраційні рахунки у відділеннях Державної казначейської служби України; є неприбутковою державною установою.

З огляду на викладене, боржником у даній справі є державна неприбуткова організація, а згідно з наведеними нормами держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі, проте примусове виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника як з державної організації в розумінні ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" має відбуватись державним виконавцем в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

При цьому, процедура примусового виконання рішення має відбуватись з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Спірні правовідносини не унормовані приписами ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Господарський суд приймає до уваги позицію Верховного Суду викладену в постанові від 20.05.2019 у справі № 905/2838/17.

Окрім того, господарським судом враховано, що Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

А Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", що має вищу юридичну силу ніж Порядок, визначає особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу, державного підприємства або юридичної особи.

Разом з тим, п.п. 1 п. 9 розділу VI Бюджетного кодексу України, було врегульовано порядок виконання рішень суду про стягнення коштів державного бюджету виключно Казначейством України до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів. Проте, 03.08.2011 затверджено вищевказаний Порядок, а з 01.01.2013 набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", тобто станом на час розгляду даної скарги, питання виконання рішень суду про стягнення коштів державного бюджету врегульовано Порядком та Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Згідно ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що оскаржувані дії державного виконавця вчинені відповідно до закону, в межах його повноважень і право боржника - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона не було порушено, а відтак скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона на дії державного виконавця під час виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі №910/10820/20.

Повний текст ухвали складено 17.09.2024.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Н.І. Зеленіна