Рішення

від 16.09.2024 по справі 910/7041/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2024Справа № 910/7041/24

За позовом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЛОГІСТИКАТЕХСЕРВІС"

про стягнення 6 180,35 грн,

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Патрікеєва Т.В.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві (далі - позивач, АРЗСП ГУ ДСНС) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЛОГІСТИКАТЕХСЕРВІС" (далі - відповідач, ТОВ "АВТОЛОГІСТИКАТЕХСЕРВІС") про стягнення 4 800,00 грн заборгованості, 812,23 грн пені, 102,47 грн процентів за користування коштами, 632,75 грн інфляційних нарахувань за Договором № ОПП/АО/_111 "На постійне та обов`язкове обслуговування Комунальною аварійно-рятувальною службою "Київська служба порятунку" та Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення ГУ ДСНС України у м. Києві об`єкту" від 01.01.2017.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач всупереч умов наведеного договору не перерахував на рахунок позивача кошти за надані позивачем послуги у період з 01.05.2023 по 31.12.2023.

Позовна заява сформована у системі "Електронний суд" та зареєстрвана у КП "Діловодство спеціалізованого суду" 05.06.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 позовну заяву АРЗСП ГУ ДСНС залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

13.06.2024 представником позиача сформована у системі "Електронний суд" та зареєстрвана у КП "Діловодство спеціалізованого суду" заява про надіслання доказів у справі.

13.06.2024 представником позиача сформована у системі "Електронний суд" та зареєстрвана у КП "Діловодство спеціалізованого суду" заява про усунення недоліків, до якої додано позовну заяву (уточнену).

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.

До заяви про усунення недоліків позивачем додано уточнену позовну заяву, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 6 180,35 грн, з яких: 4 800,00 грн заборгованості, 750,56 грн пені, 91,94 грн процентів за користування коштами, 537,85 грн інфляційних нарахувань за Договором № ОПП/АО/_111 "На постійне та обов`язкове обслуговування Комунальною аварійно-рятувальною службою "Київська служба порятунку" та Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення ГУ ДСНС України у м. Києві об`єкту" від 01.01.2017 (далі - Договір).

Заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від сторін спору до суду не надходило.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 позовну заяву Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/7041/24, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі №910/7041/24.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем на електронні кабінети ухвали Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 про відкриття провадження у справі № 910/7041/24.

12.07.2024 позивачем подано додаткові пояснення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, заяву про усунення недоліків позовної заяви, додаткові пояснення та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 № 1214 «Про затвердження переліку об`єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов`язковому на договірній основі обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами», спільного наказу між Міністерством надзвичайних ситуацій України, Міністерством фінансів України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України від 03.01.2012 № 1/2/1 «Про затвердження Методики формування вартості платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства надзвичайних ситуацій України» між Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у м. Києві та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКАТЕХСЕРВІС» укладено договір від 01.01.2017 № ОПП/АО/111 «На постійне та обов`язкове обслуговування комунальною аварійнорятувальною службою «Київська служба порятунку» та Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення ГУ ДСНС України у м. Києві об`єкту» (далі - договір).

Предметом вищевказаного договору є організація цілодобового функціонування структурних підрозділів у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайних ситуацій або загрози їх виникнення, забезпечення і виконання аварійно-рятувальних робіт та заходів, спрямованих на запобігання та профілактику виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Об`єкт розташований за адресою: вул. Радищева, 6 у м. Києві.

Відповідно до пункту 4.1 договору сума договору складає 12 000,00 грн на рік. Ця сума встановлена сторонами на основі розрахунку (калькуляції), яка додається до договору, і виконана згідно з вимогами постанов Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства фінансів України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, ДСТУ 75.2-24361240-001-2001 та іншими нормативноправовими актами.

Згідно з калькуляцією вартості обслуговування одного об`єкту однією оперативною одиницею АРЗ СП ГУ ДСНС України у м. Києві сума витрат на 1 квартал складає 1 800,00 грн (додаток № 1 до договору № 111 від 01.01.2017).

Відповідно до пункту 3.14 договору відповідач («Об`єкт) зобов`язується своєчасно оплачувати, відповідно до умов договору, постійне та обов`язкове обслуговування КАРС та позивачем «Об`єкта».

В пункті 4.2 договору зазначено, що плата за постійне та обов`язкове обслуговування відповідача згідно з цим договором та наданими актами виконаних робіт здійснюється щоквартально, шляхом перерахування на відповідні рахунки позивача та КАРС.

Цей договір набуває чинності з 01.01.2017 і діє до 31.12.2017 (пункт 6.1 договору).

Якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не вимагає його зміни, договір триває на попередніх умовах (пункт 6.2 договору).

При відмові від послуг КАРС та позивача відповідач зобов`язується не пізніше як за місяць письмово попередити про це інші сторони (пункт 6.4 договору).

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає укладений між сторонами Договір як належну підставу, у розумінні норм статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір від 01.01.2017 № ОПП/АО/111 «На постійне та обов`язкове обслуговування комунальною аварійно-рятувальною службою «Київська служба порятунку» та Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення ГУ ДСНС України у м. Києві об`єкту» є договором про надання послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні за змістом положення містяться у Господарському процесуальному кодексі України (далі - ГК України). Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору, позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 4 800,00 грн у період з 01.05.2023 по 31.12.2023, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, а саме: актами № 110 від 31.05.2023, № 155 від 30.06.2023, № 173 від 31.07.2023, № 193 від 31.08.2023, № 214 від 30.09.2023, № 257 від 31.10.2023, № 278 від 30.11.2023,№ 322 від 31.12.2023, які підписані представниками сторін без зауважень і заперечень та скріплені печатками останніх.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач у строк встановлений п.4.2 укладеного між сторонами договору за надані позивачем послуги у повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість на суму 4 800,00 грн.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів оплати наданих позивачем та прийнятих відповідачем послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 4 800,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 812,23 грн пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В той же час, відповідно до ст.547 та п.1 ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Укладення сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем зобов`язання з оплати послуг у вигляді пені матеріалами справи не підтверджується, розмір неустойки актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін та умовами укладеного між сторонами договору не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої позивачем.

Щодо стягнення 102,47 грн процентів за користування коштами за період з 31.05.2023 по 31.05.2024, 632,75 грн інфляційних нарахувань у період з червня 2023 року по травень 2024 року суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 14 ГПК України передбачено, зокрема, що суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог. Відповідно до частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

За висновками суду, наведений позивачем у позовній заяві розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є невірним, оскльки складений без урахування дійсних дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання по кожному платежу окремо згідно з пунктом 4.2. договору.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, з урахуванням поквартальних непогашених збільшень заборгованостей по спалатам у відповідача, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 157,14 грн інфляційних нарахувань за період з липня 2023 року по травень 2024 року та 91,55 грн 3% річних за період з 01.07.2023 по 31.05.2024.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 4 800,00 грн заборгованості, 91,55 грн 3% річних, 157,14 грн інфляційних нарахувань за Договором № ОПП/АО/_111 "На постійне та обов`язкове обслуговування Комунальною аварійно-рятувальною службою "Київська служба порятунку" та Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення ГУ ДСНС України у м. Києві об`єкту" від 01.01.2017. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, отже розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 2422,40 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вбачається з платіжної інструкції №744 від 03.06.2024 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, тобто внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом (2422,40 грн). З клопотанням про повернення зайво сплаченої суми судового збору позивач не звертався.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

3 огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 2422,40 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 165, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЛОГІСТИКАТЕХСЕРВІС" (Україна, 03124, місто Київ, провулок Радищева, будинок 6; код ЄДРПОУ 34750848) на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві (Україна, 04074, місто Київ, вулиця Бережанська, будинок 7; код ЄДРПОУ 23312417) 4 800,00 грн (чотири тисячі вісімсот гривень 00 коп.) заборгованості, 157,14 грн (сто п`ятдесят сім гривень 14 коп.) інфляційних нарахувань, 91,55 грн (дев`яносто одну гривню 55 коп.) 3% річних та 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 16.09.2024.

Суддя Оксана ГУМЕГА