Рішення

від 16.09.2024 по справі 911/1264/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" вересня 2024 р. Справа № 911/1264/24

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", 03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5

в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", 01601, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 6

до Комунального підприємства "Калинівкаблагоустрій" Калинівської селищної ради, 08623, Київська область, Васильківський район, селище міського типу Калинівка, вулиця Лисенка, будинок 2-А

про стягнення 20 369, 48 грн збитків

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства "Калинівкаблагоустрій" Калинівської селищної ради про стягнення 20 369, 48 грн збитків.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 198, 200, 201 Податкового кодексу України, обґрунтовані невиконанням відповідачем свого зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних, у зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості включити суму податку на додану вартість в загальному розмірі 20 369, 48 грн до податкового кредиту, внаслідок чого зазнав збитків на вказану суму.

Господарський суд Київської області ухвалою від 27.05.2024 означену позовну заяву залишив без руху. Позивач, на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху надіслав до суду заяву від 05.06.2024 про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучив позовну заяву уточнену від 05.06.2024. Суд, перевіривши надані документи, встановив, що позивачем усунуті недоліки позовної заяви.

Господарський суд Київської області ухвалою від 13.06.2024 відкрив провадження у справі № 911/1264/24; розгляд справи вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; сторонам встановив строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною шостою статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Оскільки відповідач, станом на дату відкриття провадження у справі, не мав зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд", суд надіслав ухвалу від 13.06.2024 про відкриття провадження у справі на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань адресу відповідача. Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі від 13.06.2024 був повернутий до суду з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до вимог частини сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно із пунктами 3, 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат відмовився", "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Суд наголошує, що відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарськогопроцесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої статті 165 та частини другої статті178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною четвертою статті 240 Господарськогопроцесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

29 березня 2017 року між Комунальним підприємством "Калинівкаблагоустрій" Калинівської селищної ради (далі Виконавець / Відповідач) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі Замовник / Позивач / Залізниця) укладено договір (№ 27) № П3/ДН-1-17648/НЮ про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів (далі Договір).

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 3.1, 4.3, 11.1, 12.2 Договору виконавець зобов`язується згідно з графіком надавати послуги з вивезення твердих побутових відходів, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Виконавець надає споживачеві послуги з вивезення твердих побутових відходів.

Розрахунок обсягу і вартості послуг здійснюється виконавцем на підставі діюйого законодавства та норм затверджених органом місцевого самоврядування.

Послуги оплачуються у безготівковій формі.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017. Керуючись п. 3 ст. 631 ЦК України сторони домовились, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2017.

Договір вважається таким, що продовжений, якщо за місяць до закінчення строку його дії одна із сторін не заявила про відмову від договору або його перегляд.

Доказів розірвання договору матеріали справи не містять.

Як зазначає позивач, відповідно до актів наданих послуг за періоди вересень 2019 року та із січня 2020 року по червень 2022 року відповідачем були надані позивачу послуги з вивозу сміття на загальну суму 122 216, 88 грн, з яких 20 369, 48 грн ПДВ, а саме:

№ 282 від 30.09.2019 на суму 3 942, 48 грн, в тому числі ПДВ в сумі 657, 08 грн;

№ 3 від 31.01.2020 на суму 3 942, 48 грн, в тому числі ПДВ в сумі 657, 08 грн;

№ 36 від 28.02.2020 на суму 3 942, 48 грн, в тому числі ПДВ в сумі 657, 08 грн;

№ 73 від 31.03.2020 на суму 3 942, 48 грн, в тому числі ПДВ в сумі 657, 08 грн;

№ 118 від 30.04.2020 на суму 3 942, 48 грн, в тому числі ПДВ в сумі 657, 08 грн;

№ 151 від 31.05.2020 на суму 3 942, 48 грн, в тому числі ПДВ в сумі 657, 08 грн;

№ 192 від 30.06.2020 на суму 3 942, 48 грн, в тому числі ПДВ в сумі 657, 08 грн;

№ 238 від 31.07.2020 на суму 3942, 48 грн, в тому числі ПДВ в сумі 657, 08 грн;

№ 277 від 31.08.2020 на суму 3 942, 48 грн, в тому числі ПДВ в сумі 657, 08 грн;

№ 311 від 30.09.2020 на суму 3 942, 48 грн, в тому числі ПДВ в сумі 657, 08 грн;

№ 359 від 31.10.2020 на суму 3 942, 48 грн, в тому числі ПДВ в сумі 657, 08 грн;

№ 404 від 30.11.2020 на суму 3 942, 48 грн, в тому числі ПДВ в сумі 657, 08 грн;

№ 448 від 31.12.2020 на суму 3 942, 48 грн, в тому числі ПДВ в сумі 657, 08 грн;

№ 10 від 31.01.2021 на суму 3 942, 48 грн, в тому числі ПДВ в сумі 657, 08 грн;

№ 45 від 28.02.2021 на суму 3 942, 48 грн, в тому числі ПДВ в сумі 657, 08 грн;

№ 86 від 31.03.2021 на суму 3 942, 48 грн, в тому числі ПДВ в сумі 657, 08 грн;

№ 140 від 30.04.2021 на суму 3 942, 48 грн, в тому числі ПДВ в сумі 657, 08 грн;

№ 174 від 31.05.2021 на суму 3 942, 48 грн, в тому числі ПДВ в сумі 657, 08 грн;

№ 218 від 30.06.2021 на суму 3 942, 48 грн, в тому числі ПДВ в сумі 657, 08 грн;

№ 264 від 31.07.2021 на суму 3 942, 48 грн, в тому числі ПДВ в сумі 657, 08 грн;

№ 319 від 31.08.2021 на суму 3 942, 48 грн, в тому числі ПДВ в сумі 657, 08 грн;

№ 378 від 30.09.2021 на суму 3 942, 48 грн, в тому числі ПДВ в сумі 657, 08 грн;

№ 444 від 31.10.2021 на суму 3 942, 48 грн, в тому числі ПДВ в сумі 657, 08 грн;

№ 494 від 30.11.2021 на суму 3 942, 48 грн, в тому числі ПДВ в сумі 657, 08 грн;

№ 553 від 31.12.2021 на суму 3 942, 48 грн, в тому числі ПДВ в сумі 657, 08 грн;

№ 01 від 31.01.2022 на суму 3 942, 48 грн, в тому числі ПДВ в сумі 657, 08 грн.;

№ 50 від 28.02.2022 на суму 3 942, 48 грн, в тому числі ПДВ в сумі 657, 08 грн.;

№ 101 від 31.03.2022 на суму 3 942, 48 грн, в тому числі ПДВ в сумі 657, 08 грн.;

№ 114 від 30.04.2022 на суму 3 942, 48 грн, в тому числі ПДВ в сумі 657, 08 грн.;

№ 142 від 31.05.2022 на суму 3 942, 48 грн, в тому числі ПДВ в сумі 657, 08 грн.;

№ 183 від 30.06.2022 на суму 3 942, 48 грн, в тому числі ПДВ в сумі 657, 08 грн. Перелічені акти підписані та скріплені печатками з обох сторін без зауважень та заперечень.

Відповідачем було виставлено позивачу рахунки на оплату, які позивачем протягом січня 2020 року серпня 2022 року оплачено в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 2510570 від 31.01.2020 на суму 3 700, 00 грн, № 2587311 від 28.02.2020 на суму 3 000, 00 грн, № 2631779 від 16.03.2020 на суму 3 000, 00 грн, № 2652181 від 26.03.2020 на суму 1 427, 44 грн, № 2695671 від 16.04.2020 на суму 2 900, 00 грн, № 2829260 від 22.06.2020 на суму 3 942, 48 грн, № 2884093 від 17.07.2020 на суму 9 869, 92 грн, № 2961951 від 20.08.2020 на суму 3 942, 48 грн, № 3041154 від 18.09.2020 на суму 3 942, 48 грн, № 3127390 від 21.10.2020 на суму 3 942, 48 грн, № 3199579 від 20.11.2020 на суму 3 942, 48 грн, № 3391231 від 27.01.2021 на суму 3 942, 48 грн, № 3391232 від 27.01.2021 на суму 3 942, 48 грн, № 3468808 від 25.02.2021 на суму 3 942, 48 грн, № 3529012 від 30.03.2021 на суму 3 942, 48 грн, № 3597839 від 23.04.2021 на суму 3 942, 48 грн, № 3648005 від 20.05.2021 на суму 3 942, 48 грн, № 3770107 від 22.06.2021 на суму 3 942, 48 грн, № 3879134 від 20.07.2021 на суму 3 942, 48 грн, № 3969386 від 20.08.2021 на суму 3 942, 48 грн, № 4068001 від 20.09.2021 на суму 3 942, 48 грн, № 4147368 від 20.10.2021 на суму 3 942, 48 грн, № 4250420 від 22.11.2021 на суму 3 942, 48 грн, № 4327993 від 20.12.2021 на суму 3 942, 48 грн, № 4435827 від 20.01.2022 на суму 3 942, 48 грн, № 4541721 від 21.02.2022 на суму 3 942, 48 грн, № 4619481 від 14.04.2022 на суму 3 942, 48 грн, № 4671712 від 22.04.2022 на суму 3 942, 48 грн, № 4718915 від 26.05.2022 на суму 3 942, 48 грн, № 4783389 від 20.06.2022 на суму 3 942, 48 грн, № 86588 від 29.08.2022 на суму 3 942, 48 грн.

Звертаючись з означеним позовом до суду позивач зазначає, що відповідачем, як виконавцем за договором не виконано своїх зобов`язань щодо реєстрації податкових накладних, у зв`язку із чим, позивач був позбавлений можливості включити суму податку на додану вартість в загальному розмірі 20 369, 48 грн до податкового кредиту, та відповідно скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на цю суму, внаслідок чого позивачу завдано збитків у розмірі 20 369, 48 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить із такого.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, є відшкодування збитків.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Спір у цій справі стосується наявності правових підстав для стягнення з відповідача збитків у зв`язку з невиконанням ним зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних на загальну суму 20 369, 48 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних, що, як зазначає позивач, призвело до втрати ним права на податковий кредит.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів / послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця / замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів / послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів / послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені / нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

У відповідності до пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Згідно із пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг платник податку - продавець товарів / послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, є для покупця таких товарів / послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів / послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та / або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної / розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну / розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна / розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів / послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та / або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі порушення продавцем / покупцем товарів / послуг порядку заповнення та / або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та / або розрахунку коригування покупець / продавець таких товарів / послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця / покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та / або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів / послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів / послуг.

Згідно із пунктом 201.16. статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Отже, згідно із положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на продавця товарів / послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

У свою чергу, пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не передбачає можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця.

Відсутність реєстрації платником податку - продавцем товарів / послуг податкових накладних в Реєстрі не дає покупцю можливості (права) включити суми податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

З матеріалів справи випливає, що відповідач, в порушення вимог статті 201 Податкового кодексу України, не зареєстрував належним чином в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму 122 216, 88 грн з урахуванням ПДВ 20 369, 48 грн (20 %), зворотнього матеріали справи не містять.

Частинами першою, другою статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (пункт 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (пункт 14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

Отже, враховуючи встановлені вище обставини та наведені норми законодавства, вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками останнього.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Пункт 3 частини першої статті 129 Конституції України пов`язує змагальність сторін зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність сторін - це встановлена законом можливість реалізації та практична реалізація наданих їм процесуальних прав при безумовному виконанні покладених на них процесуальних обов`язків на всіх стадіях судового процесу за участю компетентного суду.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в повному обсязі та стягнення з відповідача збитків у розмірі 20 369, 48 грн завданих унаслідок не реєстрації податкових накладних.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Задовольнити повністю позовні вимоги.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Калинівкаблагоустрій" Калинівської селищної ради (08623, Київська область, Васильківський район, селище міського типу Калинівка, вулиця Лисенка, будинок 2-А, код ЄДРПОУ 37705054) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01601, місто Київ, вулиця Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 40081221) 20 369 (двадцять тисяч триста шістдесят дев`ять) грн 48 коп. збитків та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення складено та підписано: 16.09.2024