Ухвала

від 17.09.2024 по справі 911/2450/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"17" вересня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2450/24

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., розглянувши

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Пріор» вх. № суду 92/24 від 16.09.2024 про забезпечення позову шляхом накладення арешту

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Пріор»

до фізичної особи-підприємця Савченко Романа Ігоровича

про стягнення 1 102 550,30 грн

Без виклику учасників справи;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Пріор» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Савченко Романа Ігоровича про стягнення 1 102 550,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022 в частині повернення на вимогу позивача товару, який знаходиться у виконавця на зберіганні. У зв`язку із цим позивачем подано зазначену позовну заяву про стягнення з відповідача 819 740,00 грн збитків та 282 810,30 грн пені.

Разом із позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Пріор» подано до Господарського суду Київської області заяву про забезпечення позову вх. № суду 92/24 від 16.09.2024, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать фізичній особі-підприємцю Савченку Роману Ігоровичу, які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить фізичній особі-підприємцю Савченку Роману Ігоровичу, у межах суми позову 1 102 550,30 грн.

В обґрунтування підстав для вжиття заходів забезпечення позову заявник посилається на те, що 15.10.2022 між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі товару за договором відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022, відповідно до якого виконавець прийняв, а депонент передав товар на загальну суму 304 500,00 грн, а саме: пластина контактна ПКД-4-2 у кількості 500 шт., ціна за одиницю 609,00 грн. В подальшому, 12.12.2022 між сторонами договору було складено та підписано акт приймання-передачі товару за договором відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022, відповідно до якого виконавець прийняв, а депонент передав товар на загальну суму 515 240,00 грн, а саме: - пластина контактна ПКД-4-2 у кількості 717 шт. (ціна за одиницю 620,00 грн); - контакт головний SA-781 у кількості 527 (ціна за одиницю 120,00 грн); - контакт головний LS-781 у кількості 50 (ціна за одиницю 120,00 грн); - контакт 8ТР 551.040 у кількості 100 (ціна за одиницю 120,00 гр.). Згідно пояснень заявника, 28.06.2024 позивач направив на адресу відповідача вимогу, якою вимагав відповідача, керуючись п. 3.2 договору, у строк протягом 10 днів з дня отримання цієї вимоги повернути депоненту товар, який був переданий депонентом виконавцю на підставі актів приймання-передачі товару від 15.10.2022 та 12.12.2022 за договором відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022; у разі відсутності у виконавця переданого товару, вимагав компенсувати його вартість по ціні з урахуванням індексу інфляції. Як зазначив заявник, через сайт: https://e-tender.ua/prozoro (Держзакупівлі Prozorro) позивач отримав копії документів (договір № 52.23-80 від 05.05.2023, специфікація товару (додаток № 1 до договору), технічна специфікація товару (додаток № 2 до договору), порядок приймання-передачі товару, гарантійні зобов`язання (додаток № 3 до договору), перелік адрес та реквізити філій та відокремлених підрозділів КП «Київпастранс» (додаток № 4 до договору), додаткова угода № 1 до договору № 52.22-110 від 06.10.2022), які підтверджують факт продажу відповідачем до Комунального підприємства «Київпастранс» пластин контактних ПКД-4-2 у кількості 4271 одиниці, з яких, за ствердженням заявника, 1217 одиниці це товар, який був переданий на зберігання позивачем відповідачу на підставі договору відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022. У зв`язку із цим позивач зазначив, що передане на зберігання відповідачу майно пластини контактні ПКД-4-2 у кількості 1217 одиниці, у відповідача відсутнє. За доводами заявника, вартість переданого на зберігання майна визначена сторонами в акті прийому-передачі майна від 15.10.2022 і становить 304 500,00 грн за 500 одиниць (609,00 грн за одиницю) та в акті прийому-передачі майна від 12.12.2022 і становить 515 240,00 грн за 717 одиниць (620 грн за одиницю). Тобто, зазначив заявник, відповідно до зазначених актів відповідачу було передано на зберігання 717 одиниць пластин контактних ПКД-4-2 на загальну суму 738 500,00 грн. Крім того заявник також стверджує, що інше майно, яке було передано відповідачу на зберігання відповідно до договору про відповідальне зберігання (контакт головний SA-781 у кількості 527 (ціна за одиницю 120,00 грн); контакт головний LS-781 у кількості 50 (ціна за одиницю 120,00 грн); контакт 8ТР 551.040 у кількості 100 (ціна за одиницю 120,00 грн)), загальна вартість якого становить 81 240,00 грн, не знаходитися на зберіганні у відповідача. Також заявник зазначив, що направляв на адресу відповідача листа, в якому просив повідомити про наявність у відповідача переданого позивачем на підставі актів приймання-передачі від 20.09.2022 товару. Проте станом на дату звернення заявником із даною заявою, відповідь на вказаний лист відсутня.

Суд, розглянувши заяву ТОВ «Інтер-Контакт-Пріор» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно, яке належить ФОП Савченку Р.І., у межах суми позову 1 102 550,30 грн, дійшов висновку, що остання підлягає поверненню заявнику на підставі ч. 7 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд виходив з наступного.

За приписами ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 139 Господарського процесуального кодексу України визначено вимоги щодо змісту та форми заяви про забезпечення позову. Зокрема, частиною 1 вказаної статті унормовано, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Проте, дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Пріор» про забезпечення позову, судом встановлено, що подана заява, всупереч п. 3 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, не містить обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою-місцезнаходженням фізичної особи-підприємця Савченко Романа Ігоровича є: АДРЕСА_1 . Разом з цим заявником у заяві про забезпечення позову вказано наступну адресу фізичної особи-підприємця Савченко Романа Ігоровича: АДРЕСА_2 .

Наведе свідчить про недотримання заявником вимог п. 2 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, оскільки адреса-місцезнаходження ФОП Савченко Р.І., зазначена заявником у заяві про забезпечення позову відрізняється від адреси, вказаної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також заявником не дотримано п. 4 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, оскільки подана заява про забезпечення позову не містить жодного обґрунтування необхідності вжиття заходу забезпечення позову, який належить застосувати.

Суд зазначає, що саме лише цитування норм Господарського процесуального кодексу України та постанов Верховного Суду не свідчить дотримання заявником вимог п. 4 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України та належного обґрунтування необхідності вжиття заявлених заявником заходів забезпечення позову.

При цьому суд наголошує на тому, що на сторону, яка звертається із заявою про забезпечення позову покладено обов`язок обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Також суд враховує, що Верховний Суд неодноразово наголошував (у т. ч. в постановах від 09.12.2020 у справі № 910/9400/20, від 21.12.2020 у справі № 910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Проте суд зазначає, що заявник просить суд накласти арешт, в тому числі, на майно, яке належить ФОП Савченку Р.І.. При цьому у заяві про забезпечення позову відсутнє будь-яке посилання на належне фізичній особі-підприємцю Савченку Р.І. майно, як і відсутня будь-яка конкретизація стосовного майна, про яке йде мова у заяві (рухоме майно, нерухоме майно, цінні папери, частки тощо).

Частиною третьою статті 141 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Отже, застосування зустрічного забезпечення та визначення його конкретного розміру є прерогативою суду, який повинен, з урахуванням обставин справи, оцінити ймовірність завдання збитків відповідачу та третім особам.

У той же час законодавець, урівноважуючи можливості реалізації та захисту прав сторін, на підставі принципу диспозитивності, зобов`язав особу, яка бажає забезпечити позов, запропонувати спосіб зустрічного забезпечення.

Як вже зазначено вище, згідно п. 6 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Таке положення закону є імперативним та не допускає подвійного тлумачення.

Отже, на заявника покладено обов`язок надати пропозиції щодо зустрічного забезпечення.

Проте, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Пріор», всупереч п. 6 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, у заяві про забезпечення позову пропозицій щодо зустрічного забезпечення не наведено.

Відомостей щодо відсутності необхідності зустрічного забезпечення у поданій заяві про забезпечення позову заявником також не наведено.

Частиною 7 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

За таких обставин, виходячи з того, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Пріор» про забезпечення позову подана без дотримання вимог ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку щодо її повернення заявнику.

При цьому, суд вважає за доцільне роз`яснити заявнику, що повернення заяви про забезпечення позову з наведених вище підстав не перешкоджає повторному зверненню до суду з відповідною заявою після усунення визначених вище недоліків.

Керуючись приписами ст. 139, 140 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Повернути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Пріор» вх. № суду 92/24 від 16.09.2024 про забезпечення позову з доданими до неї документами заявнику.

2. Згідно ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання. Дана ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.В. Сокуренко