Ухвала

від 14.11.2024 по справі 911/2450/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"14" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 911/2450/24

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., розглянувши

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Пріор» вх. № суду 8973 від 13.11.2024 про забезпечення позову шляхом накладення арешту

у справі № 911/2450/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Пріор»

до фізичної особи-підприємця Савченко Романа Ігоровича

про стягнення 1 102 550,30 грн

Без виклику учасників справи;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Пріор» звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до фізичної особи-підприємця Савченко Романа Ігоровича про стягнення 1 102 550,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022 в повернення товару з відповідального зберігання. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 819 740,00 грн збитків, 282 810,30 грн пені.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/2450/24 від 30.09.2024 позовну заяву ТОВ «Інтер-Контакт-Пріор» залишено без руху.

02.10.2024 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 30.09.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2450/24. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив. Призначено підготовче засідання у справі на 13.11.2024.

13.11.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вимоги позивача не визнає в повному обсязі.

13.11.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

13.11.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява вх. № суду 8973 від 13.11.2024 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову.

13.11.2024 у підготовче засідання з`явився представник відповідача та надав усні пояснення по справі. Представник позивача у підготовче засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача або його представника.

Суд протокольно прийняв відзив відповідача до розгляду та долучив його до матеріалів справи.

Також суд у підготовчому засіданні повідомив представника відповідача, що заява позивача про забезпечення позову буде розглянута судом в загальному порядку із дотриманням строків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.11.2024 відкладено підготовче засідання у справі № 911/2450/23 на 13.12.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

Як було зазначено судом вище, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Пріор» звернулось до Господарського суду Київської області із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову.

В обґрунтування підстав для вжиття заходів забезпечення позову заявник посилається на те, що предметом позову є стягнення з відповідача значної суми 1 102 550,30 грн, а справа, у свою чергу, не є малозначною. Необхідність забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що 15.10.2022 між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі товару за договором відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022, відповідно до якого виконавець прийняв, а депонент передав товар на загальну суму 304 500,00 грн, а саме: пластина контактна ПКД-4-2 у кількості 500 шт., ціна за одиницю 609,00 грн. В подальшому, 12.12.2022 між сторонами договору було складено та підписано акт приймання-передачі товару за договором відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022, відповідно до якого виконавець прийняв, а депонент передав товар на загальну суму 515 240,00 грн, а саме: - пластина контактна ПКД-4-2 у кількості 717 шт. (ціна за одиницю 620,00 грн); - контакт головний SA-781 у кількості 527 (ціна за одиницю 120,00 грн); - контакт головний LS-781 у кількості 50 (ціна за одиницю 120,00 грн); - контакт 8ТР 551.040 у кількості 100 (ціна за одиницю 120,00 гр.). Згідно пояснень позивача, 28.06.2024 позивач направив на адресу відповідача вимогу, якою вимагав відповідача, керуючись п. 3.2 договору, у строк протягом 10 днів з дня отримання цієї вимоги повернути депоненту товар, який був переданий депонентом виконавцю на підставі актів приймання-передачі товару від 15.10.2022 та 12.12.2022 за договором відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022; у разі відсутності у виконавця переданого товару, вимагав компенсувати його вартість по ціні з урахуванням індексу інфляції. Проте, як зазначив позивач, вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення, що, на думку позивача, дає підстави вважати про умисне ухилення відповідачем від договірних зобов`язань. Як зазначив позивач, через сайт: https://e-tender.ua/prozoro (Держзакупівлі Prozorro) позивач отримав копії документів, які, за ствердженням позивача, підтверджують факт продажу відповідачем до КП «Київпастранс» пластин контактних ПКД-4-2 у кількості 4271 одиниці, з яких, за ствердженням заявника, 1217 одиниці це товар, який був переданий на зберігання позивачем відповідачу на підставі договору відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022. Позивач стверджує, що передане на зберігання майно у відповідача відсутнє (пластини контактні ПКД-4-2 у кількості 1217 одиниці), а кошти, які відповідач отримав під час продажу товару, можуть бути реалізовані відповідачем на інші потреби, а не на сплату коштів за проданий товар, який належить позивачу. За доводами позивача, вартість переданого на зберігання майна визначена сторонами в акті прийому-передачі майна від 15.10.2022 і становить 304 500,00 грн за 500 одиниць (609,00 грн за одиницю) та в акті прийому-передачі майна від 12.12.2022 і становить 515 240,00 грн за 717 одиниць (620 грн за одиницю). Тобто, як зазначив позивач, відповідно до зазначених актів відповідачу було передано на зберігання 717 одиниць пластин контактних ПКД-4-2 на загальну суму 738 500,00 грн. Крім того позивач також стверджує, що інше майно, яке було передано відповідачу на зберігання відповідно до договору про відповідальне зберігання (контакт головний SA-781 у кількості 527 (ціна за одиницю 120,00 грн); контакт головний LS-781 у кількості 50 (ціна за одиницю 120,00 грн); контакт 8ТР 551.040 у кількості 100 (ціна за одиницю 120,00 грн)), загальна вартість якого становить 81 240,00 грн, не знаходитися на зберіганні у відповідача. Також заявник зазначив, що направляв на адресу відповідача листа, в якому просив повідомити про наявність у відповідача переданого позивачем на підставі актів приймання-передачі від 20.09.2022 товару. Проте відповідь на вказаний лист відповідач також не надав.

З урахуванням зазначеного вище, позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать фізичній особі-підприємцю Савченку Роману Ігоровичу, які знаходяться на рахунку відповідача: НОМЕР_1 в АТ «КБ «ПриватБанк» та інших рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, в межах суми позову 1 102 550,30 грн.

Розглянувши заяву ТОВ «Інтер-Контакт-Пріор» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать ФОП Савченку Р.І., в межах суми позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

За приписами ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, в тому числі, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі та підписується заявником і повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Верховний Суд у своїй постанові від 22.07.2021 у справі № 910/4669/21 зазначив, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши заяву позивача про забезпечення позову, подані до вказаної заяви докази та матеріали справи № 911/2450/24, суд, з урахуванням вказаних вище приписів законодавства, зазначає, що посилання позивача на можливе утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду мотивовані наведеними вище обставинами безумовно та переконливо не свідчать про наявність достатньо обґрунтованого припущення стосовно можливості невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття запропонованого позивачем заходу забезпечення позову.

Суд зазначає, що позивачем не надано до суду доказів того, що фізична особа-підприємець Савченко Р.І. вчиняє або має намір вчинити будь-які дії, спрямовані на ухилення від виконання рішення суду в майбутньому або утруднення його виконання, у разі задоволення позову.

Твердження позивача стосовно того, що кошти, які відповідач отримав під час продажу товару, можуть бути реалізовані відповідачем на інші потреби, а не на сплату коштів за проданий товар, який належить позивачу, суд вважає такими, що ґрунтуються на власних припущеннях позивача та не підтверджені жодними належними та допустими доказами.

Саме лише посилання ТОВ «Інтер-Контакт-Пріор» у поданій ним заяві про вжиття заходів забезпечення позову на потенційну можливість ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову, без наведення належного обґрунтування та без підтвердження таких посилань відповідними доказами, не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.

При цьому, як було зазначено судом вище, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем або іншими особами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Враховуючи наведене вище, на переконання суду, ТОВ «Інтер-Контакт-Пріор» не було наведено достатніх, належних та допустимих у розумінні ст. 76, 77, 79 ГПК України доказів вчинення фізичною особою-підприємцем Савченко Романом Ігоровичем дій, які б могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі в майбутньому. Також, заявником не доведено суду, що у разі задоволення судом рішення, ФОП Савченко Р.І. буде зловживати своїми правами та не виконувати свої обов`язки.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно з п. 8 ст. 140 ГПК України, ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

З урахуванням усього зазначеного, враховуючи критерії розумності, обґрунтованості, співмірності й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Пріор» про вжиття заходів забезпечення позову.

За таких обставин, керуючись ст. 136, 137, 140, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Пріор» вх. № суду 8973 від 13.11.2024 про забезпечення позову відмовити.

2. Згідно ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання. Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.В. Сокуренко