Рішення

від 16.09.2024 по справі 917/761/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2024 Справа № 917/761/24

Суддя Господарського суду Полтавської області Дмитро Сірош розглянувши матеріали позову Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, вул. 1100 річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36000 код ЄДРПОУ 02910060, в інтересах держави в особі, органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах

Полтавської обласної військової адміністрації, вул. Соборності, 45, м. Полтава, 36014 код ЄДРПОУ 00022591 та

Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, просп. Берестейський, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 37472062

до Товариства з обмеженою відповідальністю ДИКАНЬКАМЛИН, вул. Бузкова, 21, смт Диканька, Полтавський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 38029555

Третя особа на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство Українська залізниця, вул. Єжи Ґедройця, 5, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 40075815

про стягнення коштів за договорами на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання для забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану

без виклику представників сторін.

Обставини справи: Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави в особі, органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Полтавської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до Товариства з обмеженою відповідальністю ДИКАНЬКАМЛИН про стягнення 14 441,94 грн штрафних санкцій, 24 965,43 грн інфляційних та 1 084,71 грн - 3 % річних за договорами на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання для забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що всупереч умовам договору від 12.03.2022 відповідач невчасно здійснив поставку товару, тому на підставі пункту 6.1 договору до відповідача підлягають застосуванню штрафні санкції у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день затримки.

Також, прокурор на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних, мотивуючи такі вимоги тим, що постачальник (відповідач) в порушення частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України та пункту 6.8 договору прострочив виконання грошового зобов`язання з повернення авансу та безпідставно користувався чужими грошовими коштами.

Відповідач у відзиві на позов (вх. № 6772 від 15.05.2024) проти позову заперечує, посилаючись на те, що прокурор не навів підстав порушення інтересів держави, необхідності їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, оскільки порядок та строки поставки врегульовувалися сторонами заздалегідь з урахуванням об`єктивних обставин в яких перебували сторони, тому порушення інтересів держави допущено не було. Відтак, відсутні правові підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Полтавської обласної військової адміністрації.

Також, зазначає, що позов пред`явлено від імені особи, якій не належить право вимоги, в даному випадку це стосується визначення позивачем Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Тобто, прокурор неналежним чином визначив суб`єктний склад.

Крім того зазначає, що зважаючи на корегування замовником строків поставки через неможливість замовника прийняти товар відсутнє порушення умов договору постачальником.

Відповідач як постачальник за договором, не несе відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, оскільки грошових зобов`язань за договором не мав.

Крім того, у відповідача у спірних правовідносинах також не виникло зобов`язання з повернення суми авансу, тобто грошового зобов`язання, оскільки обсяг товару, обумовлений договором, відповідачем був поставлений, про що сторони підписали видаткові накладні за відсутності зауважень замовника щодо якості, кількості чи некомплектності товару.

Отже, підстави для нарахування та стягнення з відповідача сум інфляційних втрат та 3 % річних у порядку вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, відсутні.

17.05.2024 від позивача - Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України надійшли письмові пояснення (вх. № 6897), в яких зазначає, що ТОВ Диканькамлин в порушення умов договору не своєчасно поставлено продовольчі товари тривалого зберігання, а також незаконного утримало протягом тривалого часу перераховані бюджетні кошти у вигляді попередньої оплати.

Ураховуючи викладене, внаслідок не виконання зобов`язань за договором з ТОВ Диканькамлин підлягає стягненню пеня в судовому порядку в сумі 40 492,08 грн.

Отже, вважає доводи прокурора викладені в позові обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розгляд справи просить здійснювати без участі представника Міністерства.

23.05.2024 від Полтавської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив (вх. № 7237), в якій вважає доводи відповідача щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України такими, що не заслуговують на увагу суду.

Зазначає, що неналежне виконання Постачальником своїх обов`язків щодо своєчасного постачання продовольчих товарів, унеможливлює виконання державою своїх функцій, зокрема, щодо укріплення обороноздатності в умовах збройної агресії російської федерації проти України, відтак беззаперечно порушує інтереси держави у спірних правовідносинах.

Щодо доводів відповідача, що поставка товару здійснена у строки, які корегувалися у телефонному режимі прокурор зазначає, що зміни до договору щодо строків поставки товару не вносилися, відповідні документи не складалися та на вебсайті: http://uz.gov.ua не публікувалися.

24.05.2004 від третьої особи - Акціонерного товариства Українська залізниця надійшли пояснення (вх. № 7350) в яких зазначає, що відповідач не виконав зобов`язання щодо поставки товару у визначені договором строки.

28.05.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 7458).

05.06.2024 від позивача - Полтавської обласної військової адміністрації надійшли пояснення (вх. № 7974) в яких зазначає, що договір поставки виконаний сторонами в повному обсязі, товар поставлено з урахуванням корегування заявок, які узгоджувалися сторонами, та здійснено розрахунок у повному обсязі.

08.07.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 9419), в яких зазначає, що зміст наданого прокурором договору, укладеного між сторонами, взагалі не передбачає стягнення штрафних санкції на користь Державного бюджету за порушення строків поставки товару.

Прокурором не зазначено жодного положення закону, якими передбачено стягнення штрафних санкцій саме на користь Державного бюджету за порушення строків поставки товару за договорами поставки або договору купівлі-продажу.

Посилання прокурора на те, що оскільки грошові кошти, які було перераховано від АТ Укрзалізниця на рахунок відповідача, є субвенцією, а тому штрафні санкції повинні бути стягнуті на користь Державного бюджету, не підтверджені посиланням на жодний нормативний акт та на матеріали справи. В матеріалах справи відсутні будь-які докази перерахування коштів з Державного бюджету чи з бюджетного рахунку будь-якого з позивачів на користь як відповідача чи на користь АТ Українська залізниця.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 14.05.2024 суд прийняв позов до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України сторони суду не надали.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно зі статтею 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини 2 статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Полтавською обласною прокуратурою під час виконання повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України Про прокуратуру, встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави за фактом несвоєчасного виконання та порушення умов тристороннього договору із здійснення Полтавською обласною військовою адміністрацією (далі ПОВА) закупівель за рахунок коштів Державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави, платником за якими є АТ Укрзалізниця.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 169 Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану оборонні та публічні закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються без застосування процедур закупівель та спрощених закупівель, визначених Законами України Про публічні закупівлі та Про оборонні закупівлі, водночас переліки та обсяги закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України визначаються рішенням державних замовників у сфері оборони; для інших закупівель - рішенням органу управління державним майном суб`єкта господарювання державного сектору економіки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 Про деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану (далі - постанова № 185) уповноважено АТ Укрзалізниця в умовах воєнного стану виступати, зокрема, платником за тристоронніми договорами, замовником за якими є військові адміністрації та/або центральні органи виконавчої влади, із здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 193 Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету (далі - постанова № 193) з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави з резервного фонду Державного бюджету України виділено Міністерству інфраструктури України 6,6 млрд грн (як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам) для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а саме на придбання необхідних продовольчих, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для проведення першочергових аварійно-ремонтних робіт на об`єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, оплату послуг із зберігання, та/або переробки зерна.

Порядком та умовами надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам незабезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, затвердженими постановою Уряду України від 03.05.2022 № 528 (далі - Порядок № 528), головним розпорядником субвенції визначено Міністерство інфраструктури України.

Положеннями пунктів 3-5 Порядку № 528, у свою чергу, передбачено, що використання субвенції здійснюється з дотриманням умов тристоронніх договорів, замовниками за якими є обласні, Київська міська військові адміністрації, а платником за грошовими зобов`язаннями замовників за договорами - АТ Укрзалізниця. Субвенція надається шляхом її перерахування Міністерством інфраструктури України на рахунок АТ Укрзалізниця, на відкритий в державному банку. Кошти, використані АТ Укрзалізниця для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів у сумі такого платежу.

Так, з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави на період дії воєнного стану ПОВА здійснено закупівлю продовольчих товарів у постачальника, включеного до Переліку підприємств для забезпечення нагальних потреб функціонування держави, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 05.03.2022 № 148.

На офіційному вебсайті АТ Укрзалізниця за посиланням: https://uz.gov.ua/about/procurement/ опубліковано проект договору на постачання продовольчих товарів, форму та умови якого затверджено рішенням правління АТ Укрзалізниця від 12.03.2022.

Відповідно до пункту 11.2 проекту цього договору він може бути укладений лише шляхом приєднання замовника та постачальника до всіх умов договору в цілому.

Згідно з частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, що може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З урахуванням положень статті 634 Цивільного кодексу України, на виконання вимог указаних постанов Уряду України між ПОВА, як замовником, АТ Укрзалізниця, як платником, та Товариством з обмеженою відповідальністю ДИКАНЬКАМЛИН, як постачальником, укладено тристоронні договори шляхом приєднання сторін до договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання, які відповідають формі договору, оприлюдненому на вебсайті АТ Укрзалізниця в редакції, затвердженій рішенням правління АТ Укрзалізниця від 12.03.2022, за бюджетною програмою 3101710, КЕКВ 2620.

Зокрема, між зазначеними юридичними особами укладено договори поставки:

1) крупа манна в кількості 71 664,00 кг;

2) борошно фасоване (1 кг) в кількості 100 000,00 кг.

Згідно з пунктом 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити замовнику продовольчі товари, перелік, кількість, ціни, умови оплати та постачання яких зазначаються замовником у заявках, замовник зобов`язується прийняти вказаний товар, а платник - своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 10.1 договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення постачальником його акцепту і діє до 31.12.2022 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до пункту 11.4 договору Замовник має право вносити зміни у цей договір за погодженням з Платником. Зміни (доповнення, уточнення) набувають чинності для Сторін з дня, наступного за днем їх оприлюднення (публікації) на вказаному вебсайті: http://uz.gov.ua.

Платник має право вносити зміни до цього договору за погодженням із Замовником.

Зміни (доповнення, уточнення) набувають чинності для Сторін з дня, наступного за днем їх оприлюднення (публікації) на вказаному вебсайті http://uz.gov.ua.

Разом з цим, пунктом 6.1 договору передбачено, що у разі затримки поставки товару або постачання не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки.

Відповідно до пункту 6.8 договору постачальник зобов`язаний у разі не здійснення ним поставки товару з будь-яких причин повернути отриманий ним відповідно до умов цього договору авансовий платіж не пізніше ніж 5 банківських днів з моменту, коли мала бути здійснена поставка.

Так, заявку на постачання крупи манної в кількості 71 664 кг складено 01.04.2022 та підписано уповноваженою особою Полтавської OB А Фроловим С. О. У заявці визначено адресу доставки товару: вул. Заводська, 3, м. Полтава.

Рахунок на оплату № 3 від 01.04.2022 виписано постачальником ТОВ ДИКАНЬКАМЛИН та погоджено Полтавською ОВА на поставку крупи манної в кількості 71 664 кг на загальну суму 1 112 454,72 грн (з ПДВ). У рахунку визначено суму авансу 30 %, що складає 333 736,42 грн.

На підтвердження поставки товару надано видаткові накладні, а саме:

-№ 765 від 10.04.2022 на суму 370 818,24 грн;

-№ 873 від 29.04.2022 на суму 370 818,24 грн;

-№ 930 від 04.05.2022 на суму 370 818,24 грн.

Кошти перераховано АТ Укрзалізниця до ТОВ ДИКАНЬКАМЛИН 04.04.2022 платіжним дорученням № 569 в сумі 333 736,42 грн, як попередня оплата та 10.05.2022 платіжним дорученням № 1518 в сумі 778 718,3 грн, як остаточна оплата.

Згідно з пунктом 5.4 договору товар повинен бути поставлений Замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання Постачальником попередньої оплати, тобто протягом 05.04 - 06.04.2022.

Оскільки перша накладна датована 10.04.2022, а остання 04.05.2022 є прострочення поставки товару.

На підставі пункту 6.1 договору позивач нарахував відповідачеві за не своєчасну поставку товару 21 569,94 грн, у тому числі: 10 565,78 грн штрафні санкції, 658,33 грн 3 % річних, 10 345,83 грн інфляційні втрати.

Заявку на постачання борошна фасованого в кількості 100 000 кг складено 29.03.2022 та підписано уповноваженою особою Полтавської ОВА Фроловим С. О. У заявці визначено адресу доставки товару: вул. Заводська, 3, м. Полтава.

Рахунок на оплату № 1 від 30.03.2022 виписано постачальником ТОВ ДИКАНЬКАМЛИН та погоджено Полтавською ОВА на поставку борошна фасованого в кількості 100 000 кг на загальну суму 1 572 000 грн (з ПДВ). У рахунку визначено суму авансу 30 %, що складає 471 600 грн.

На підтвердження поставки товару надано видаткові накладні, а саме:

- № 739 від 04.04.22 на суму 393 000 грн;

- № 740 від 04.04.22 на суму 393000 грн;

- № 741 від 05.04.22 на суму 393000 грн;

- № 790 від 17.04.22 на суму 393000 грн.

Кошти перераховано АТ Укрзалізниця до ТОВ ДИКАНЬКАМЛИН 31.03.2022 в сумі 471 600 грн платіжним дорученням № 464, як попередня оплата та 19.04.2022 платіжним дорученням № 1232 у сумі 1 100 400 грн, як остаточна оплата.

Згідно з пунктом 5.4 договору товар повинен бути поставлений Замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання Постачальником попередньої оплати, тобто протягом 01.04 - 02.04.2022.

Оскільки перша накладна датована 04.04.2022, а остання 17.04.2022 є прострочення поставки товару.

На підставі пункту 6.1 договору позивач нарахував відповідачеві за не своєчасну поставку товару 18 922,14 грн, у тому числі: 3 876,16 грн штрафні санкції (пеня), 426,38 грн 3 % річних та 14 619,60 грн інфляційні витрати.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам господарський суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як установив суд, у пункті 6.1 договору визначено, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому Замовником, Постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок Платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленого товару за кожний день затримки.

Здійснивши перевірку, поданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 10 567,78 грн за період 07.04.2022 - 03.05.2022 за прострочення поставки крупи манної в кількості 71 664 кг на суму 778718,3 грн та 3 876,16 грн за період 03.04.2022 - 16.04.2022 за прострочення поставки борошна фасованого в кількості 100 000 кг на загальну суму 1 572 000,00 грн, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача, що поставка товару здійснена у строки, які корегувалися у телефонному режимі суд відхиляє, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.4 договору Товар повинен бути поставлений Замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання Постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено Сторонами додатково.

Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно, будь-які зміни стосовно нової дати поставки у встановленому Законом порядку сторонами не вносились, докази внесення змін до договору стосовно строку поставки надані відповідачем не були.

Суд звертає увагу, що факт зміни строку поставки угодою сторін не був підтверджений Полтавською обласною військовою адміністрацією в процесі розгляду спору.

Отже, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у справі факту виконання умов договору в частині поставки товару у строки, передбачені умовами договору.

Щодо позовних вимог про стягнення з 24 965,43 грн інфляційних та 1 084,71 грн 3 % річних на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України за неповернення авансу, слід зазначити наступне.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Відтак, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення саме грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 викладено висновок, відповідно до якого виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

За змістом статей 509, 524, 533-535 та 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Як встановлено судом та убачається з укладеного Сторонами договору, відповідач як постачальник зобов`язувався поставити замовнику (Полтавській ОВА) продовольчі товари, перелік, кількість, ціни, умови оплати та поставки яких зазначаються замовником у заявках а замовник зобов`язався прийняти вказаний товар, а платник своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах договору. Відтак, відповідач як постачальник за договором, не несе відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, оскільки грошових зобов`язань за договором не мав.

Крім того, у відповідача у спірних правовідносинах, також не виникло зобов`язання з повернення суми авансу, тобто грошового зобов`язання, оскільки обсяг товару, обумовлений договором, відповідачем був поставлений, про що сторони підписали видаткові накладні за відсутності зауважень замовника щодо якості, кількості чи некомплектності товару.

Суд врахував правову позицію у подібних правовідносинах, викладену Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 07.11.2023 у справі № 924/215/23.

З урахуванням викладеного, підстави для нарахування та стягнення з відповідача сум інфляційних втрат та 3 % річних в порядку вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, відсутні.

Також суд відхиляє твердження відповідача, щодо відсутності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави у спірних правовідносинах з огляду на наступне.

Пунктом 3 статті 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійснені програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності - державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація поняття інтереси держави особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Державний інтерес у спірних правовідносинах полягає, перш за все, у законності використання органами державної влади бюджетних коштів для придбання товарів, робіт і послуг та іншої допомоги з метою забезпечення нагальних потреб в умовах воєнного стану, зокрема, забезпечення ефективного, своєчасного виконання правочинів, укладених з метою належного функціонування держави.

Суд зазначає, що на виконання частин 3, 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України та частин 3, 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор при поданні позовної заяви здійснив всі необхідні дії, обґрунтував неналежне, здійснення захисту інтересів держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, які не вжили заходів за порушення і несвоєчасне виконання відповідачем умов договору поставки у судовому порядку, про що повідомив позивачів відповідними листами; зазначив, що несвоєчасне виконання постачальником своїх договірних зобов`язань з постачання продовольчих товарів, підірвало можливості пов`язані з виконанням державою своїх функцій, зокрема на укріплення обороноздатності в умовах збройної агресії російської федерації проти України, чим обґрунтував порушення інтересів держави.

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність звернення прокурора до суду та необхідність розгляду по суті заявлених вимог.

Згідно зі статтею 23 Закону України Про прокуратуру, крім обґрунтування порушень або загрози порушення державних інтересів, прокурор у позовній заяві має вказати орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави, а також довести, що вказані суб`єкти не здійснюють або неналежним чином здійснюють захист цих інтересів.

Так, відповідно до статті 4 Закону України Про правовий режим воєнного стану на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

В умовах воєнного стану на виконання статті 4 Закону України Про правовий режим воєнного стану відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, № 68/2022 Про утворення військових адміністрацій утворено Полтавську обласну військову адміністрацію, до якої перейшли повноваження обласної державної адміністрації.

Обласні військові адміністрації є тимчасовими державними органами, які утворюються на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дій Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони цивільною захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 185 від 02.03.2022 військові адміністрації є замовниками за тристоронніми договорами щодо здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави (на придбання необхідних продовольчих та медичних товарів).

Пунктами 3, 5 постанови Кабінету Міністрів України № 328 від 20.03. 2022 Деякі питання забезпечення населення продовольчими товарами в умовах воєнного стану, зокрема, Полтавську обласну військову адміністрацію визначено одержувачем продовольчих товарів тривалого та нетривалого зберігання, закупівля яких здійснюється відповідно до вимог постанови № 185.

Разом з цим, згідно з умовами укладених договорів на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання Полтавська обласна військова адміністрація є їх стороною (замовником), до прав та повноважень якої належить прийняття товару, перевірка відповідності його асортименту, кількості, якості прийнятого товару, а також строків його прийняття, ініціювання вирішення спорів за договором у судовому порядку (підп. 1.1, 6.5, 9.3 договору).

Отже, Полтавська обласна військова адміністрація є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.

Крім того, суб`єктом владних повноважень, наділеним компетенцією захищати інтереси держави у спірних правовідносинах, є Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, яке є співпозивачем у справі з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 постанови № 193 з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави, з резервного фонду Державного бюджету України виділено Міністерству інфраструктури України 6,6 млрд грн (як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам) для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а саме на придбання необхідних продовольчих, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для проведення першочергових аварійно-ремонтних робіт на об`єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, оплату послуг із зберігання та/або переробки зерна.

Порядком № 528 головним розпорядником субвенції визначено Міністерство інфраструктури України. Пунктами 3-5 Порядку № 528, водночас, передбачено, що використання субвенції здійснюється з дотриманням умов тристоронніх договорів, замовниками за якими є обласні, Київська міська військові адміністрації, а платником за грошовими зобов`язаннями замовників за договорами - AT Укрзалізниця.

Субвенція надається шляхом її перерахування Міністерством інфраструктури України на рахунок AT Укрзалізниця, відкритий в державному банку.

Кошти, використані AT Укрзалізниця для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів в сумі такого платежу.

Отже, відповідно до вимог бюджетного законодавства Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України як головний розпорядник коштів державного бюджету забезпечило виконання функцій в частині встановлення Кабінетом Міністрів України порядку надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, перерахування коштів субвенції на рахунок AT Укрзалізниця, відкритий в державному банку, та здійснено заходи щодо відображення в бухгалтерському обліку операцій у частині отриманих місцевими бюджетами доходів.

Постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади від 02.12.2022 № 1343 Міністерство інфраструктури України перейменовано на Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Отже, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232 - 233, 237 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДИКАНЬКАМЛИН (вул. Бузкова, 21, смт Диканька, Полтавський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 38029555) на користь Державного Бюджету України 14 441,94 грн пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДИКАНЬКАМЛИН (вул. Бузкова, 21, смт Диканька, Полтавський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 38029555) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36000, код ЄДРОПУ 02910060) 1 079,97 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення підписано 16.09.2024 у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Суддя Дмитро СІРОШ