Ухвала

від 12.09.2024 по справі 377/559/24

СЛАВУТИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа №377/559/24

Провадження №1-кп/377/47/24

12 вересня 2024 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі клопотання прокурора - ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР 20 травня 2024 року за № 12024111150000706 за ознаками злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України, -

У С Т А Н О В И В:

В провадженні суду знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України.

03 вересня 2024 року до суду подано клопотання прокурора - Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР 20 травня 2024 року за № 12024111150000706 за ознаками злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України, строком на 60 днів, з утриманням в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор».

Клопотання обґрунтовано тим, що в провадженні Славутицького міського суду Київської області знаходиться кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР 20 травня 2024 року за № 12024111150000706 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України. Ухвалою слідчого судді Славутицького міського суду Київської області від 29 липня 2024 року до підозрюваного ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів по 26 вересня 2024 року включно з утриманням його в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор». Ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4 та 5 частини 1 статті 177 КПК України, які стали підставою для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовжують існувати. Так, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, обвинувачений може переховуватися від суду, з метою уникнення покарання, що підтверджує наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України. Ризик, передбачений пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, полягає в тому, що оскільки обвинуваченому ОСОБА_4 достеменно відомо місце проживання та спосіб життя свідків, тому, будучи на волі, він може вступити з ними в зносини шляхом умовляння, залякування, шантажу чи підкупу, може спонукати свідків до відмови від дачі показань або спонукати дати неправдиві показання. Ризик, передбачений пунктом 4 частини 1 статті 177 КПК України, продовжує існувати, оскільки обвинувачений, в разі обрання відносно нього запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме створювати докази власної непричетності до вчинення кримінального правопорушення, спонукати осіб, які не були свідками описаних подій надати показання на підтвердження завідомо неправдивих захисних версій обставин кримінального правопорушення. Ризик, передбачений пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, який безпосередньо посягає на суспільні відносини, котрі забезпечують охорону майнових прав, та разом з тим неодноразово судимий за вчинення інших кримінальних правопорушень. Зазначені обставини свідчать про наявність ризику, передбаченого пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України. Тримання ОСОБА_4 під вартою є єдиним виключним і достатнім запобіжним заходом, який може забезпечити належну поведінку обвинуваченого на час судового розгляду кримінального провадження.

Прокурор в судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені в клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував, просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Вислухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 , заслухавши думку прокурора, перевіривши матеріали, додані до клопотання, та матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Славутицького міського суду Київської області від 29 липня 2024 року до підозрюваного ОСОБА_4 під час досудового розслідування кримінального провадження було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів по 26 вересня 2024 року включно з утриманням його в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор». Визначено заставу у розмірі 90 840 гривень, яку мав право внести підозрюваний або інша фізична чи юридична особа (заставодавець) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області.

Відповідно до частини 1 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно з частиною 2 статті 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Частиною 3статті 331КПК Українивизначено,що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

За змістом частини 2 статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до статей 177, 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, і особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Частиною 1 статті 194КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3, 4 та 5 частини 1 статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Питання про застосування запобіжного заходу вирішується під час судового розгляду кримінального провадження, тобто на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки на її заміну висунуте обвинувачення. Судом, який здійснює судовий розгляд обвинувального акту, перевіряється обґрунтованість обвинувачення шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даній стадії вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, на які вказує прокурор, і які не припинили свого існування на момент вирішення питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

Прокурор обґрунтовує клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України.

Суд погоджується із тим, що ризик, передбачений пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України щодо переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду, продовжує існувати. Наявність даного ризику стверджується суворістю покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку доведеності його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, що суд зобов`язаний враховувати відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 178 КПК України. При оцінці даного ризику, судом враховуються дані про особу обвинуваченого, конкретні обставини вчинення злочину, поставленого у вину обвинуваченому, а також існування реальної можливості переховування від суду з урахуванням суспільно-політичної обстановки в державі, введенням воєнного стану та існуванням непідконтрольних державі територій, в зв`язку з чим ступінь вказаного ризику є надзвичайно високим. Матеріали кримінального провадження не містять даних про наявність у обвинуваченого соціальних зв`язків такої міцності, які можуть запобігти ризику переховування обвинуваченого від суду.

Прокурором в судовому засіданні також доведено, що ризик, передбачений пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений може незаконного впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, не зменшився, оскільки свідки на даний час не допитані судом, і судове провадження у даному кримінальному провадженні не завершене.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеногостаттею 615 цього Кодексу(частина 4статті 95 КПК України). За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Суд враховує, що обвинуваченому ОСОБА_4 вже відкриті матеріали досудового розслідування, тому він обізнаний про осіб, які дали показання в цьому кримінальному провадженні, зміст їхніх показань та їхні персональні дані, що створює передумови для можливої спроби поза процесуального впливу на свідків.

В судовому засіданні прокурором доведено, що заявлений ризик, передбачений пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України, а саме ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, не зменшився. Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 раніше судимий вироком Славутицького міського суду Київської області від 03 липня 2020 року за частиною 2статті 307 КК Україниіз застосуванням частин 1, 2статті 69 КК Українидо покарання у виді позбавлення волі на строк три роки без конфіскації майна; вироком Славутицького міського суду Київської області від 29 серпня 2023 року за частиною 2статті 125 КК Українидо покарання у виді громадських робіт на строк двісті годин; вироком Славутицького міського суду Київської області від 09 листопада 2023 року за частиною 2статті 389 КК України з урахуванням статей71,72 ККдо покарання у виді арешту на строк 5 місяців 25 днів, ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 28 березня 2024 року відповідно достатті 72 КК Українизамінено невідбуту частину покарання, призначеного вироком Славутицького міського суду Київської області від 09 листопада 2023 року у виді арешту, більш м`яким покаранням у виді громадських робіт на строк 240 годин; вироком Славутицького міського суду Київської області від 14 травня 2024 року за частиною 2статті 125 КК України, з урахуванням статей71,72КК до покарання у виді обмеження волі на строк один рік тридцять днів.

Зазначені обставини свідчать про можливість вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення.

Однак, при розгляді клопотання прокурором не доведено ризик, передбачений пунктом 4 частини 1 статті 177 КПК України, тобто ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, в зв`язку з чим він до уваги не береться.

Вирішуючи питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приймає до уваги також тяжкість інкримінованого ОСОБА_4 злочину. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, які знайшли своє підтвердження під час обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 , в судовому засіданні не встановлено. Також суд оцінює суспільну небезпечність злочину, який інкримінуються обвинуваченому, та імовірну можливість продовження обвинуваченим протиправної поведінки у подальшому. Будь-яких відомостей щодо неможливості подальшого тримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило. Тому суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням забезпечує не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Таким чином, виходячи з положень статей 177, 178, 331 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд приходить до висновку, що обвинуваченому необхідно продовжити строк тримання під вартою по 10 листопада 2024 року включно.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що будь-який інший запобіжний захід, передбачений статтею 176 КПК України, в тому числі домашній арешт, на застосуванні якого наполягав обвинувачений, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і попередити ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України у зв`язку із їх недостатнім стримуючим впливом за наявності зазначених вище обставин.

Згідно з положеннями частини 3 статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

За таких обставин, виходячи із змісту статті 183 КПК України, з урахуванням обставин злочину, інкримінованого обвинуваченому, його майнового та сімейного стану, наявності ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, відповідно до положень частин 4-5 статті 182 КПК України, суд вважає за необхідне відповідно до пункту 2 частини 5 вказаної статті визначити заставу у розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90840 гривень, з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 5 статті 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 183, 197, 199, 331 КПК України,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР 20 травня 2024 року за № 12024111150000706 за ознаками злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України, на строк шістдесят днів по 10 листопада 2024 року включно, з утриманням його в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор».

Визначити заставу у розмірі 90840 гривень, яку має право внести обвинувачений або інша фізична чи юридична особа (заставодавець) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області за наступними банківськими реквізитами:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268119

Банк отримувача - ДКСУ, м. Київ

Код банку отримувача (МФО) - 820172

Рахунок отримувача - UA768201720355259001000018661.

Призначення платежу: (зазначити який платіж зараховується (вид) та вказати номер кримінального провадження, по якому зараховується платіж, а також дату народження обвинуваченого).

У разі внесення застави і з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти на обвинуваченого ОСОБА_4 покладаються такі обов`язки, передбачені статтею 194 КПК України:

1) прибувати до Славутицького міського суду Київської області за першою вимогою;

2) не відлучатися із міста Славутича Вишгородського району Київської області без дозволу Славутицького міського суду Київської області;

3) повідомляти Славутицький міський суд Київської області про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Вищевказані обов`язки покладаються на обвинуваченого на строк по 10 листопада 2024 року.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Встановити строк дії ухвали по 10 листопада 2024 року включно.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - протягом семи днів з моменту вручення її копії.

Суддя ОСОБА_1