Постанова

від 05.09.2024 по справі 910/9998/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/9998/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючий, Губенко Н. М., Мамалуя О. О.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський БКК"</a>

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Мудрого С. М.

від 28 листопада 2023 року

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Євсікова О. О., Алданової С. О., Корсака В. А.,

від 20 травня 2024 року (повний текст складений 30 травня 2024 року)

та на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Євсікова О. О., Алданової С. О., Корсака В. А.,

від 05 червня 2024 року (повний текст складений 13 червня 2024 року)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солом Трейд",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський БКК"</a>,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Державна податкова служба України,

2) Головне управління ДПС у місті Києві,

про стягнення 1 589 775,39 грн,

за участю представників:

від позивача: Здоренко В. Є

від відповідача: Остринська А. К., Маленко О. М.

від третьої особи-1: не з`явилися

від третьої особи-2: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Солом Трейд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський БКК"</a> про стягнення боргу за договором на перевезення вантажів № 01-01/06/18 від 01 червня 2018 року в розмірі 1 589 775,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов зазначеного договору не здійснив повну оплату наданих йому позивачем послуг з перевезення вантажу, а саме: не сплатив борг в розмірі сум ПДВ, визначених у податкових накладних, які були притримані відповідачем до виплати у зв`язку з масовим блокуванням податковими органами податкових накладних, після їх розблокування та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

01 червня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Солом Трейд», як перевізником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський БКК», як відправником, був укладений договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01-01/06/18 (далі по тексту - договір), за умовами пункту 1.1. якого Перевізник зобов`язався в порядку та на умовах визначених цим договором, надати послуги з перевезення автомобільним транспортом ввіреного Відправником вантажу, а саме: хлібобулочних виробів, кондитерських виробів, сухарно-бараночних виробів, іншої продукції, яка зазначається в товарно-транспортних документах (далі - вантаж) з місця відправлення до місця (пункту) призначення (відвантаження), і видати вантаж уповноваженій на отримання особі (вантажоодержувачу), а Відправник бере на себе зобов`язання прийняти надані послуги та сплатити обумовлену договором плату за перевезення вантажу.

Згідно з пунктом 3.2. договору за результатами здійснення перевезень Перевізник в кінці кожної декади (10 календарних днів) впродовж 2 (двох) робочих днів складає в двох примірниках акт наданих послуг і передає їх для підписання Відправнику, але не пізніше 5-го числа наступного місяця за звітним. Погоджений сторонами акт наданих послуг є підставою для оплати Відправником наданих йому послуг.

Відповідно до пункту 4.19. договору при неналежному або несвоєчасному оформленні (реєстрації) податкової накладної перевізником - платником податку на додану вартість, Відправник має право зменшити суму платежу на суму податку на додану вартість за такою неналежно або несвоєчасно оформленою (зареєстрованою) податковою накладною. Така сума вважається притриманою Відправником до моменту усунення Перевізником вказаного порушення. Якщо в результаті такого порушення Відправник втрачає право на віднесення суми до податкового кредиту, Відправник має право в односторонньому порядку зменшити свій розрахунковий обов`язок перед Перевізником на суму податку на додану вартість. В цьому випадку ціна послуги вважається відповідно зміненою.

На виконання умов договору Перевізник надав Відправнику послуги з перевезення автомобільним транспортом вантажу, а саме:

1) у червні 2018 року за результатами наданих послуг, зокрема були складені та погоджені сторонами договору:

- акт виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів № 1 від 16 червня 2018 року на загальну суму 354 339,00 грн (у т.ч. ПДВ 59 056,50 грн) та податкова накладна № 3 від 16 червня 2018 року на загальну суму 354 339,00 грн (у т.ч. ПДВ 59 056,50 грн), яка 04 липня 2018 року була надіслана на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних (далі по тексту - ЄРПН);

- акт виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів № 2 від 20 червня 2018 року на загальну суму 373 320,00 грн (у т.ч. ПДВ 62 220,00 грн) та податкова накладна № 6 від 20 червня 2018 року на загальну суму 373 320,00 грн (у т.ч. ПДВ 62 220,00 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 04 липня 2018 року;

- акт виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів № 3 від 30 червня 2018 року на загальну суму 376 209,00 грн (у т.ч. ПДВ 62 701,50 грн) та податкова накладна № 8 від 30 червня 2018 року на загальну суму 376 209,00 грн (у т.ч. ПДВ 62 701,50 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 09 липня 2018 року.

Зазначені податкові накладні були заблоковані податковими органами та їх фактична реєстрація в ЄРПН відбулась 30 січня 2023 року на підставі рішення адміністративного суду;

2) у серпні 2018 року за результатами наданих послуг, зокрема, були складені та погоджені:

- акт виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів № 7 від 10 серпня 2018 року на загальну суму 348 633,00 грн, (у т.н. ПДВ 58 105,50 грн) та податкова накладна № 12 від 10 серпня 2018 року на загальну суму 348 633,00 грн (у т.ч. ПДВ 58 105,50 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 31 серпня 2018 року;

- акти виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів від 20 серпня 2018 року: № 444-м на загальну суму 17 259,00 грн (у т.ч. ПДВ 2 875,50 грн), № 445-м на загальну суму 261 747,84 грн (у т.ч. ПДВ 43 624,64 грн), акт № 446-м на загальну суму 95 666,20 грн (у т.ч. ПДВ 15 944,37 грн) та зведена податкова накладна № 16 від 20 серпня 2018 року на загальну суму 374 673,04 грн (у т.ч. ПДВ 62 445,51 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 10 вересня 2018 року;

- акт виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів № 9 від 31 серпня 2018 року на загальну суму 466 606,90 грн (у т.ч. ПДВ 77 767,82 грн) та податкова накладна №18 від 31 серпня 2018 року на загальну суму 466 606,90 грн (у т.ч. ПДВ 77 767,82 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 10 вересня 2018 року;

- акти виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів від 31 серпня 2018 року: № 448-м на загальну суму 414 900,00 грн (у т.ч. ПДВ 69 150,00 грн), №449-м на загальну суму 112 867,72 грн (у т.ч. ПДВ 18 811,29 грн) та зведену податкову накладну № 20 від 31 серпня 2018 року на загальну суму 527 767,72 грн (у т.ч. ПДВ 87 961,29 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 10 вересня 2018 року.

Зазначені податкові накладні були заблоковані податковими органами та їх фактична реєстрація в ЄРПН відбулась 31 січня 2023 року на підставі рішення адміністративного суду;

3) у вересні 2018 року за результатами наданих послуг, зокрема, були складені та погоджені:

- акти виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів від 10 вересня 2018 року: № 451-м на загальну суму 14 955,24 грн (у т.ч. ПДВ 2 492,54 грн), № 452-м на загальну суму 217 244,28 грн (у т.ч. ПДВ 36 207,38 грн), № 453-м на загальну суму 92 826,97 грн (у т.ч. ПДВ 15 471,16 грн) та зведена податкова накладна № 1 від 10 вересня 2018 року на загальну суму 325 026,49 грн (у т.ч. ПДВ 54 171,08 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 26 вересня 2018 року, однак була заблокована податковими органами та її фактична реєстрація в ЄРПН відбулась 31 січня 2023 року на підставі рішення адміністративного суду;

- акт виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів № 10 від 10 вересня 2018 року на загальну суму 169 479,26 грн (у т.ч. ПДВ 28 246,54 грн) та податкова накладна № 2 від 10 вересня 2018 року на загальну суму 169 479,26 грн (у т.ч. ПДВ 28 246,54 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 26 вересня 2018 року, однак була заблокована податковими органами та її фактична реєстрація в ЄРПН відбулась 21 липня 2022 року на підставі рішення адміністративного суду;

- акт виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів № 11 від 20 вересня 2018 року на загальну суму 209 157,26 грн (у т.ч. ПДВ 34 859,54 грн) та податкова накладна № 3 від 20 вересня 2018 року на загальну суму 209 157,26 грн (у т.ч. ПДВ 34 859,54 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 04 жовтня 2018 року, однак була заблокована податковими органами та її фактична реєстрація в ЄРПН відбулась 22 липня 2022 року на підставі рішення адміністративного суду;

- акти виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів від 30 вересня 2018 року: № 460-м на загальну суму 2 160,34 грн (у т.ч. ПДВ 360,06 грн), № 459-м на загальну суму 86 028,62 грн (у т.ч. ПДВ 14 338,10 грн), № 458-м на загальну суму 266 742,00 грн (у т.ч. ПДВ 44 457,00 грн), № 457-м на загальну суму 17 736,00 грн (у т.ч. ПДВ 2 956,00 грн) та зведена податкова накладна № 10 від 30 вересня 2018 року на загальну суму 372 666,96 грн (у т.ч. ПДВ 62 111,16 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 12 жовтня 2018 року, однак була заблокована податковими органами та її фактична реєстрація відбулася 22 липня 2022 року на підставі рішення адміністративного суду;

- акт виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів № 12 від 30 вересня 2018 року на загальну суму 209 727,00 грн (у т.ч. ПДВ 34 954,50 грн) та податкова накладна № 11 від 30 вересня 2018 року на загальну суму 209 727,00 грн (у т.ч. ПДВ 34 954,50 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 30 вересня 2018 року, однак була заблокована податковими органами та її фактична реєстрація в ЄРПН відбулась 22 липня 2022 року на підставі рішення адміністративного суду;

4) у листопаді 2018 року за результатами наданих послуг, зокрема, були складені та погоджені:

- акт виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів № 16 від 10 листопада 2018 року на загальну суму 261 051,84 грн (у т.ч. ПДВ 43 508,64 грн) та податкова накладна № 1 від 10 листопада 2018 року на загальну суму 261 051,84 грн (у т.ч. ПДВ 43 508,64 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 28 листопада 2018 року;

- акти виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів від 10 листопада 2018 року: № 471-м на загальну суму 18 837,90 грн (у т.ч. ПДВ 3 139,65 грн), №472-м на загальну суму 340 292,82 грн (у т.ч. ПДВ 56 715,47 грн), № 473-м на загальну суму 80 409,96 грн (у т.ч. ПДВ 13401,66 грн) та зведена податкова накладна № 2 від 10 листопада 2018 року на загальну суму 439 540,68 грн (у т.ч. ПДВ 73 256,78 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 28 листопада 2018 року;

- акти виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів від 20 листопада 2018 року: № 474-м на загальну суму 16 276,92 грн (у т.ч. ПДВ 2 712,82 грн), № 475-м на загальну суму 274 392,30 грн (у т.ч. ПДВ 45 732,05 грн), № 476-м на загальну суму 69 325,88 грн (у т.ч. ПДВ 11 554,31 грн) та зведена податкова накладна № 6 від 20 листопада 2018 року на загальну суму 603 813,50 грн (у т.ч. ПДВ 100 635,58 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 07 грудня 2018 року;

- акт №477-м від 30.11.2018 на загальну суму 54 019,67 грн (у т.ч. ПДВ 9 003,28 грн), акти виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів від 30 листопада 2018 року: № 478-м на загальну суму 327 232,50 грн (у т.ч. ПДВ 54 538,75 грн), № 479-м на загальну суму 2 755,66 грн (у т.ч. ПДВ 459,28 грн) та зведена податкова накладна № 7 від 30 листопада 2018 року на загальну суму 489 321,15 грн (у т.ч. ПДВ 81 553,53 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 07 грудня 2018 року.

Зазначені податкові накладні були заблоковані податковими органами та їх фактична реєстрація в ЄРПН відбулась 25 листопада 2022 року на підставі рішення адміністративного суду;

5) у грудні 2018 року за результатами наданих послуг, зокрема, були складені та погоджені:

- акт виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів № 480-м від 10 грудня 2018 року на загальну суму 257 728,26 грн (у т.ч. ПДВ 42 954,71 грн) та податкова накладна № 4 від 10 грудня 2018 року на загальну суму 257 728,26 грн (у т.ч. ПДВ 42 954,71 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 27 грудня 2018 року;

- акт виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів № 482-м від 20 грудня 2018 року на загальну суму 307 844,88 грн (у т.ч. ПДВ 51 307,48 грн) та податкова накладна № 11 від 20 грудня 2018 року на загальну суму 307 844,88 грн (у т.ч. ПДВ 51 307,48 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 09 січня 2019 року;

- акти виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів від 31 грудня 2018 року: № 485-м на загальну суму 403 168,80 грн (у т.ч. ПДВ 67 194,80 грн), № 487-м на загальну суму 4 221,60 грн (у т.ч. ПДВ 703,60 грн) та акт № 486-м від 31 грудня 2018 року на загальну суму 96 054,82 грн (у т.ч. ПДВ 16 009,14 грн) та зведена податкова накладна № 19 від 31 грудня 2018 року на загальну суму 503 445,22 грн (у т.ч. ПДВ 83 907,54 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 14 січня 2019 року.

Зазначені податкові накладні були заблоковані податковими органами та їх фактична реєстрація в ЄРПН відбулася 25 листопада 2022 року на підставі рішення адміністративного суду;

6) у січні 2019 року за результатами наданих послуг, зокрема, було складено та погоджено:

- акти виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів від 10 січня 2019 року № 489-м на загальну суму 4 585,20 грн (у т.ч. ПДВ 764,20 грн), № 491-м на загальну суму 234 709,32 грн (у т.ч. ПДВ 39 118,22 грн), № 492-м на загальну суму 19 706,40 грн (у т.ч. ПДВ 3 284,00 грн), акт № 490-м від 10 січня 2019 року на загальну суму 62 765,57 грн (у т.ч. ПДВ 10 460,93 грн) та зведена податкова накладна № 2 від 10 січня 2019 року на загальну суму 321 766,49 грн (у т.ч. ПДВ 53 627,75 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 31 січня 2019 року;

- акти виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів від 31 січня 2019 року: № 493-м на загальну суму 3 691,20 грн (у т.ч. ПДВ 615,20 грн), № 494-м на загальну суму 325 986,36 грн (у т.ч. ПДВ 54 331,06 грн), № 495-м на загальну суму 54 291,85 грн (у т.ч. ПДВ 9 048,64 грн), № 496-м на загальну суму 29 559,60 грн (у т.ч. ПДВ 4 926,60 грн) та зведена податкова накладна № 9 від 31 січня 2019 року на загальну суму 413 529,01 грн (у т.ч. ПДВ 68 921,50 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 08 лютого 2019 року;

- акти виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів від 31 січня 2019 року: № 497-м на загальну суму 1 737,00 грн (у т.ч. ПДВ 289,50 грн), № 498-м на загальну суму 55 184,54 грн (у т.ч. ПДВ 9 197,42 грн), № 499- на загальну суму 315 302,40 грн (у т.ч. ПДВ 52 550,40 грн), № 500-м на загальну суму 29 559,60 грн (у т.ч. ПДВ 4 926,60 грн) та зведена податкова накладна № 17 від 31 січня 2019 року на загальну суму 401 783,54 грн (у т.ч. ПДВ 66 963,92 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 12 лютого 2019 року.

Зазначені податкові накладні були заблоковані податковими органами та їх фактична реєстрація в ЄРПН відбулась 29 березня 2023 року на підставі рішення адміністративного суду;

7) у лютому 2019 року за результатами наданих послуг, зокрема, було складено та погоджено:

- акти виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів від 10 лютого 2019 року: № 502-м на загальну суму 64 778,87 грн (у т.ч. ПДВ 10 796,48 грн), № 503-м на загальну суму 321 330,24 грн (у т.ч. ПДВ 53 555,04 грн), № 504-м на загальну суму 29 559,60 грн (у т.ч. ПДВ 4 926,60 грн), № 505-м на загальну суму 7435,38 грн (у т.ч. ПДВ 1 239,23 грн) та зведена податкова накладна № 2 від 10 лютого 2019 року на загальну суму 423 104,09 грн (у т.ч. ПДВ 70 517,35 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 25 лютого 2019 року;

- акти виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів від 20 лютого 2019 року: № 506-м на загальну суму 67 757,94 грн (у т.ч. ПДВ 11 292,99 грн), № 507-м на загальну суму 276 749,34 грн (у т.ч. ПДВ 46 124,89 грн), № 508-м на загальну суму 29 559,60 грн (у т.ч. ПДВ 4 926,60 грн) та зведена податкова накладна № 29 від 20 лютого 2019 року на загальну суму 374 066,88 грн (у т.ч. ПДВ 62 344,48 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 07 березня 2019 року;

- акти виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів від 28 лютого 2019 року: № 511-м на загальну суму 19 706,40 грн (у т.ч. ПДВ 3 284,40 грн), № 510-м на загальну суму 209 612,34 грн (у т.ч. ПДВ 34 935,39 грн), № 509-м на загальну суму 54 642,12 грн (у т.ч. ПДВ 9 107,02 грн) та зведена податкова накладна № 30 від 28 лютого 2019 року на загальну суму 283 960,86 грн (у т.ч. ПДВ 47 326,81 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 07 березня 2019 року.

Зазначені податкові накладні були заблоковані податковими органами та їх фактична реєстрація в ЄРПН відбулася 30 січня 2023 року на підставі рішення адміністративного суду;

8) у березні 2019 року за результатами наданих послуг, зокрема, були складені та погоджені:

- акт № 513-м від 10 березня 2019 року на загальну суму 67 504,31 грн (у т.ч. ПДВ 11 250,72 грн) та податкова накладна № 9 від 10 березня 2019 року на загальну суму 67 504,31 грн (у т.ч. ПДВ 11 250,72 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 26 березня 2019 року;

- акт виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів № 514-м від 10 березня 2019 року на загальну суму 259 969,92 грн (у т.ч. ПДВ 43 328,32 грн) та податкова накладна № 10 від 10 березня 2019 року на загальну суму 259 969,92 грн (у т.ч. ПДВ 43328,32 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 26 березня 2019 року;

- акт виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів № 515-м від 10 березня 2019 року на загальну суму 19 706,40 грн (у т.ч. ПДВ 3284,40 грн) та податкова накладна № 11 від 10 березня 2019 року на загальну суму 19 706,40 грн (у т.ч. ПДВ 3284,40 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 26 березня 2019 року;

- акт виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів № 516-м від 10 березня 2019 року на загальну суму 2 909,64 грн (у т.ч. ПДВ 484,94 грн) та податкова накладна № 12 від 10 березня 2019 року на загальну суму 2909,64 грн (у т.ч. ПДВ 484,94 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 26 березня 2019 року.

Зазначені податкові накладні були заблоковані податковими органами та їх фактична реєстрація в ЄРПН відбулася 30 січня 2023 року на підставі рішення адміністративного суду;

Зазначені акти підписані та скріплені печатками сторін, а також в них зазначено, що роботи виконані у повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

17 грудня 2020 року Відправник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський БКК» сплатив на користь Перевізника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Солом Трейд» частину боргу у розмірі 182 909,97 грн, що є сумами ПДВ за податковими накладними № 3 від 10 липня 2018 року (сума ПДВ 62 172,00 грн); № 11 від 31 липня 2018 року (сума ПДВ 56 658,00 грн) та № 13 від 10 серпня 2018 року (сума ПДВ 61 079,97 грн), які були складені за результатами наданих послуг за договором № 01-01/06/18 та які були зареєстровані в ЄРПН на підставі рішення адміністративного суду.

З метою підтвердження наявності зобов`язань з оплати послуг у період з 2019 року по 2022 рік сторони складали акти звірки взаємних розрахунків за договором на перевезення вантажів № 01-01/06/18 від 01 червня 2018 року.

У зв`язку з розблокуванням реєстрації частини податкових накладних та їх реєстрацією у ЄРПН, Товариство з обмеженою відповідальністю «Солом Трейд» 07 грудня 2022 року звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський БКК» з вимогою про сплату заборгованості за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01-01/06/18 від 01 червня 2018 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський БКК» листом № 49 від 08 лютого 2023 року повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Солом Трейд» про те, що його вимога є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки зазначена у вимозі сума не є заборгованістю Відправника, а є погодженою в договірному порядку сумою компенсації його втрат. При цьому Відправник у зазначеному листі послався на те, що реєстрація Перевізником податкових накладних, за якими він просить сплатити борг із сум ПДВ, відбулась значно пізніше ніж на 1095 календарний день з дати їх складання, внаслідок чого Відправник втратив право на віднесення сум ПДВ за накладними до податкового кредиту, з огляду на що він згідно з пунктом 4.19. договору № 01-01/06/18 від 01 червня 2018 року має право в односторонньому порядку зменшити свій розрахунковий обов`язок перед Перевізником на суму ПДВ.

У зв`язку з відмовою Відправника сплатити заборгованість за договором № 01-01/06/18 від 01 червня 2018 року у розмірі сум ПДВ Товариство з обмеженою відповідальністю "Солом Трейд" у червні 2023 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський БКК"</a> про стягнення боргу за договором на перевезення вантажів № 01-01/06/18 від 01 червня 2018 року в розмірі 1 589 775,39 грн.

3. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, мотиви їх ухвалення.

Господарський суд міста Києва рішенням від 28 листопада 2023 року у справі № 910/9998/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20 травня 2024 року, позов задовольнив повністю: стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський БКК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солом Трейд» 1 589 775,39 грн боргу та 23 846,64 грн витрат зі сплати судового збору.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що:

- факт наявності у відповідача перед позивачем основної заборгованості за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01-01/06/18 від 01 червня 2018 року у заявленому до стягнення розмірі підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами та був визнаний відповідачем шляхом підписання актів звірки та сплати боргу з ПДВ за трьома податковими накладними;

- відповідач не довів ні факт втрати права на податковий кредит, ні факт зменшення податкового кредиту, в матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем дій, направлених на включення сум ПДВ до податкового кредиту на підставі зареєстрованих податкових накладних (після їх розблокування та реєстрації) та відображення відповідачем втрати цього права в обліку підприємства, а також відсутні рішення податкових органів, судове рішення, які б свідчили про зменшення податкового кредиту відправника (відповідача);

- позовні вимоги у цій справі заявлені у межах строку позовної давності, яка переривалася вчиненням відповідачем дії, направлених на визнання ним свого боргу, та продовжувалася на час дії карантину та запровадження воєнного стану в Україні.

4. Короткий зміст заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

24 травня 2024 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Солом Трейд» звернувся до Північного апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, в якій просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський БКК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солом Трейд» 47 750,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

5. Короткий зміст оскаржуваної додаткової постанови апеляційного господарського суду, мотиви її ухвалення.

Північний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 05 червня 2024 року заяву представника позивача про прийняття додаткового рішення задовольнив частково: стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський БКК"</a> на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солом Трейд» 40 250,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції. У задоволенні решти вимог заяви відмовив.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір його витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у цій справі не відповідає критеріям реальності та розумності, такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, отже їх розмір є необґрунтованим, оскільки:

- визначені в акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) послуги з підготовки до судового засідання тривалістю 1 год (всього 3 таких послуги вартістю 1 000,00 грн кожна) не підлягають відшкодуванню, оскільки з наданих заявником документів неможливо встановити, у чому саме полягала така послуга та що саме робив адвокат на її виконання;

- участь представника позивача у трьох судових засіданнях апеляційного суду підлягає відшкодуванню частково, оскільки врахування часу прибуття до суду з урахуванням можливості представника позивача взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції є штучним збільшенням тривалості надання послуг, тим більше, що така тривалість часу нічим не підтверджена, а загальний час перебування адвоката в суді не перевищив однієї години.

За висновком суду справедливим, обґрунтованим та доведеним розміром витрат позивача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у цій справі, що підлягає задоволенню, є сума витрат у розмірі 40 250,00 грн.

6. Короткий зміст вимог касаційних скарг.

У касаційних скаргах відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський БКК"</a> просить:

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28 листопада 2023 року і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20 травня 2024 року у справі № 910/9998/23 в частині задоволення позову про стягнення заборгованості у розмірі 1 161 725,20 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову;

- скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/9998/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Солом Трейд» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.

7. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційні скарги.

Як на підстави касаційного оскарження судових рішень по суті спору скаржник послався на пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій:

- неправильно застосували частину першу статті 58 Конституції України, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування принципу прямої дії закону в часі до норм Податкового кодексу України, викладені у постанові від 21 травня 2024 року у справі № 908/1957/21;

- помилково застосували до спірних правовідносин у цій справі в частині стягнення боргу за податковими накладними, складеними у 2018 році, пункт 80 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, висновок Верховного Суду щодо застосування якого відсутній. За твердженням скаржника зазначена норма права набула чинності 01 січня 2022 року та не підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зазначеній частині, оскільки станом на дату набрання нею чинності сплинув встановлений законом строк на реалізацію відповідачем права формування податкового кредиту за податковими накладними, складеними у 2018 році (1095 календарних днів з моменту з дати складання податкових накладних);

- помилково застосували до спірних правовідносин у цій справі в частині стягнення боргу за податковими накладними, складеними у 2018 році, пункт 102.9. статті 102 та пункт 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, не врахували те, що ці норми закону також набули чинності після спливу 1095 календарних днів з моменту складання податкових накладних у 2018 році;

- не застосували до спірних правовідносин положення, закріплені у пунктах 198.1., 198.3. статті 198 Податкового кодексу України у редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема у період з вересня 2018 року (з початку блокування податкових накладних) до 31 грудня 2021 року (до набуття чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» № 1914-ІХ);

- не застосували до спірних правовідносин підпункт 69.1. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у чинній редакції, не врахували те, що відповідно до цієї норми закону платники податку не мають право на подання уточнюючих розрахунків за звітні (податкові) періоди до лютого 2022 року із зменшенням показника рядка 18 податкової декларації з ПДВ та дійшли помилкового висновку про те, що втрата права на податковий кредит має відображатися в обліку підприємства;

- не надали належної оцінки доводам відповідача про те, що відповідач на момент виникнення спірних правовідносин не міг відобразити в обліку втрату права на податковий кредит, оскільки для відображення в обліку підприємства втрати права на податковий кредит, ця сума для підприємства має стати безнадійною, а для цього відповідно до пункту 4 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року № 237, та підпункту 14.1.11 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України має минути строк позовної давності, який ще минув;

- помилково послалися на факт здійснення відповідачем оплати сум ПДВ за трьома податковими накладними, стягнення за якими не є предметом позову, не врахували те, що ці оплачені відповідачем податкові накладені були зареєстровані за рішенням суду у межах 1095 календарних днів з дати їх складання;

- неправильно застосували статті 193, 218 Господарського кодексу України та статті 614, 617 Цивільного кодексу України, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права, викладені у постанові від 03 серпня 2018 року у справі № 917/877/17.

Як на підставу касаційного оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції скаржник послався на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права, викладені:

- у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, з огляду на що не врахував те, що позивач не надав детального опису робіт (наданих послуг), виконаних його адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а надав опис, що має загальний характер і жодним чином не деталізує та не підтверджує заявлений час, як дійсно витрачений; зазначений позивачем в описі час є значно завищеним та направлений на безпідставне збільшення судових витрат;

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 про те, що суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу має оцінювати їх необхідність, з огляду на що залишив поза увагою те, що підготовка позивачем додаткових пояснень від 01 травня 2024 року та від 16 травня 2024 року не була обов`язковою та по факту повністю дублювала позицію позивача, викладену у відзиві, що безпідставно збільшує судові витрат;

- у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг;

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 про те, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу;

- у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 910/20852/20 та у додаткових постановах Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі № 917/272/23, від 05 березня 2024 року у справі № 916/2266/22, від 17 квітня 2024 року у справі № 910/19865/21, про те, що суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Не врахувавши ці висновки Верховного Суду, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що доводи і позиція позивача протягом усього часу розгляду справи не змінювалася і доводи відзиву на апеляційну скаргу не відрізнялися від доводів позовної заяви, а вартість послуг за підготовку відзиву на апеляційну скаргу в розмірі 21 000,00 грн є неспівмірною зі складністю виконаних адвокатом робіт та часом, витраченим адвокатом на надання послуг, а також суд апеляційної інстанції необґрунтовано врахував пояснення позивача, подані після відзиву на апеляційну скаргу та які дублювали позицію, викладену у позовній заяві та у відзиві на апеляційну скаргу.

8. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 28 листопада 2023 року і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20 травня 2024 року у справі № 910/9998/23 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на те, що оскаржувані відповідачем судові рішення ухвалені з правильним застосуванням та з дотриманням норм матеріального права і процесуального права, а доводи та вимоги касаційної скарги є необґрунтованими та безпідставними. За твердженням позивача:

- положення пункту 4.19. договору не підлягають застосуванню до спірних правовідносин та відповідач не має права в односторонньому порядку зменшити свій розрахунковий обов`язок перед позивачем, оскільки позивач не допускав порушень податкового законодавства, судові рішення на підтвердження порушень відсутні;

- належним способом захисту для відповідача у разі порушення його прав та інтересів є звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних, що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21, від 05 червня 2019 року у справі № 908/1568/18;

- твердження відповідача про втрату права на отримання податкового кредиту за податковими накладними, складеними відповідачем, не відповідають дійсності, не доведені належними та допустимими доказами;

- висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21 травня 2024 року у справі № 908/1957/21 та від 03 серпня 2018 року у справі № 917/877/17, на які послався відповідач у касаційній скарзі, зроблені у неподібних до цієї справи правовідносинах та є нерелевантними для цієї справи.

Крім того, позивач у відзиві на касаційну скаргу наводить попередній (орієнтовний) розрахунок суми його витрат на професійну правничу допомогу, які він очікує понести у зв`язку зі здійсненням касаційного провадження у цій справі, який за його розрахунками становить 100 000,00 грн, та зазначає про те, що докази понесення ним цих витрат він надасть суду протягом п`яти днів з дня ухвалення судом касаційної інстанції відповідного рішення у цій справі.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу позивача на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/9998/23 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану додаткову постанову залишити без змін, посилаючись на те, що додаткова постанова ухвалена з правильним застосуванням та з дотриманням норм процесуального права, а доводи та вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, безпідставними, не спростовують правильні висновки суду апеляційної інстанції, а зводяться лише до незгоди з ними.

Треті особи відзиви на касаційні скарги відповідача не надали.

Позиція Верховного Суду

9. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій.

Верховний Суд, обговоривши доводи сторін, наведені у касаційних скаргах та у відзивах на касаційні скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши правильність застосування та дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

9.1. Щодо касаційної скарги відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 28 листопада 2023 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 20 травня 2024 року (по суті спору).

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається відповідач оскаржує рішення Господарського суду міста Києва від 28 листопада 2023 року і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20 травня 2024 року у цій справі лише в частині задоволення позову про стягнення заборгованості, що виникла на підставі податкових накладних, складених у 2018 році, і складається з сум ПДВ, у розмірі 1 161 725,20 грн.

У частині задоволення позову про стягнення заборгованості з ПДВ, що виникла на підставі податкових накладних, складених у 2019 році, у розмірі 428 050,19 грн рішення Господарського суду міста Києва від 28 листопада 2023 року і постанова Північного апеляційного господарського суду від 20 травня 2024 року у цій справі не оскаржуються, з огляду на що, враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України, в цій частині Верховним Судом не переглядаються.

Як встановили суди попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи спірні правовідносини у цій справі виникли між сторонами на підставі укладеного між ними договору на перевезення вантажів та стосуються, зокрема стягнення з Відправника (відповідача) на користь Перевізника (позивача) заборгованості за надані послуги перевезення вантажів, що складається з сум ПДВ, визначених у податкових накладних, складених у 2018 році, після їх реєстрації в ЄРПН.

Відповідач заперечує факт наявності у нього зобов`язання з оплати заборгованості з сум ПДВ, визначених у податкових накладних, складених у 2018 році, у розмірі 1 161 725,20 грн після їх реєстрації в ЄРПН та, зокрема зазначив про те, що він на підставі пункту 4.19. договору має право на зменшення в односторонньому порядку суму своїх зобов`язань перед позивачем на цю суму ПДВ, оскільки податкові накладні, складені позивачем у 2018 році, фактично були зареєстровані позивачем в ЄРПН несвоєчасно: у 2022 та 2023 роках, тобто після спливу встановленого пунктом 198.6. Податкового кодексу України строку на включення сум ПДВ до податкового кредиту, після втрати відповідачем права на податковий кредит, що відповідно до пункту 4.19 договору є підставою для зміни (зниження) ціни послуг.

Отже, як вбачається спірні правовідносини у цій справі є договірними та стосуються, зокрема, стягнення сум ПДВ з вартості наданих за договором протягом 2018 року послуг перевезення, що були визначені у податкових накладних, складених у 2018 році. Враховуючи наведені заперечення відповідача у межах спірних правовідносин підлягає вирішенню питання щодо наявності у відповідача за умовами договору зобов`язання з оплати заборгованості з сум ПДВ, визначених у податкових накладних, складених у 2018 році, після їх реєстрації в ЄРПН та щодо наявності у відповідача права на податковий кредит за цими накладними після їх реєстрації в ЄРПН.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів урегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 15.1. статті 15 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакціях, чинних станом на дати складання позивачем у 2018 році податкових накладних, за якими стягується заборгованість у цій справі, до 01 січня 2022 року) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

За змістом підпункту «б» пункту 185.1. статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пунктів 201.1., 201.7., 201.10. статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Аналіз наведених положень закону, зокрема статті 201 Податкового кодексу України, свідчить про те, що саме на надавача послуг (у спірних правовідносинах - на перевізника) покладений обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні. Зазначені норми закону не передбачають здійснення реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг (у спірних правовідносинах - відправником).

Зазначена обставина зумовлює обґрунтоване сподівання контрагента (відправника) на те, що зобов`язання зі складання та реєстрації податкових накладних буде виконано надавачем послуг (перевізником), оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Крім того, Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

Отже, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю (у спірних правовідносинах - відправнику) включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом (у спірних правовідносинах - перевізником) у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

Оскільки саме від постачальника (продавця, перевізника), який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем (відправником) майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (постачальник, перевізник) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Як встановили суди попередніх інстанцій позивач у 2018 році за операціями з постачання у 2018 році послуг за укладеним між ним та відповідачем у цій справі договором на перевезення вантажів склав та надіслав на реєстрацію 19 (дев`ятнадцять) податкових накладних, а саме: № 3 від 16 червня 2018 року, № 6 від 20 червня 2018 року, № 8 від 30 червня 2018 року, № 12 від 10 серпня 2018 року, № 16 від 20 серпня 2018 року, № 18 та № 20 від 31 серпня 2018 року, № 1 та № 2 від 10 вересня 2018 року, № 3 від 20 вересня 2018 року, № 10 та № 11 від 30 вересня 2018 року, № 1 та № 2 від 10 листопада 2018 року, № 6 від 20 листопада 2018 року, № 7 від 30 листопада 2018 року, № 4 від 10 грудня 2018 року, № 11 від 20 грудня 2018 року, № 19 від 31 грудня 2018 року. Однак, ці податкові накладні не були своєчасно зареєстровані в ЄРПН, були заблоковані податковими органами та їх фактична реєстрація в ЄРПН відбулася у 2022 та 2023 роках.

В абзаці 3 пункту 4.19. договору сторони погодили, що при неналежному або несвоєчасному оформленні (реєстрації) податкової накладної перевізником - платником податку на додану вартість, Відправник має право зменшити суму платежу на суму податку на додану вартість за такою неналежно або несвоєчасно оформленою (зареєстрованою) податковою накладною. Така сума вважається притриманою Відправником до моменту усунення Перевізником вказаного порушення. Якщо в результаті такого порушення Відправник втрачає право на віднесення суми до податкового кредиту, Відправник має право в односторонньому порядку зменшити свій розрахунковий обов`язок перед Перевізником на суму податку на додану вартість. В цьому випадку ціна послуги вважається відповідно зміненою.

Однак, Верховний Суд зазначає про те, що суди попередніх інстанцій не надали належну правову оцінку положенням, закріпленим в абзаці 3 пункту 4.19. договору, що стосуються, зокрема, випадків та наслідків несвоєчасної реєстрації податкових накладних з урахуванням того, що у спірних правовідносинах цей факт (несвоєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН) є встановленим судами.

При цьому, Верховний Суд зазначає про те, суд апеляційної інстанції при проведенні системного аналізу положень пункту 4.19. договору фактично ототожнив випадки, передбачені в абзацах 1 та 2 цього пункту договору, що стосуються зменшення податкового кредиту, коли такий був уже сформований відправником, з випадками, передбаченими в абзаці 3 пункту 4.19. договору, що стосуються, зокрема несвоєчасної реєстрації перевізником податкових накладних, внаслідок яких відправник не може реалізувати своє право на формування податкового кредиту.

Крім того, суди попередніх інстанцій не встановили, чи має передбачене абзацом 3 пункту 4.19. договору право Відправника на зменшення в односторонньому порядку свого розрахункового обов`язку перед Перевізником своїм наслідком зміну ціни послуги, погодженої сторонами в договорі, для Перевізника на розмір зобов`язання зі сплати сум ПДВ до бюджету, чи внаслідок реалізації Відправником цього права ціна послуги змінюється лише для Відправника. Тобто, іншими словами, чи змінюється для Перевізника ціна послуги, погоджена сторонами у договорі, на розмір зобов`язання зі сплати сум ПДВ до бюджету за вчиненими по договору операціями, у разі реалізації Відправником права на зменшення в односторонньому порядку свого розрахункового обов`язку перед Перевізником, передбаченого абзацом 3 пункту 4.19. договору.

Крім того, як вбачається з оскаржуваних судових рішень у цій справі, суди попередніх інстанцій застосували до спірних правовідносин, у тому числі і в частині стягнення заборгованості з ПДВ, що виникла на підставі податкових накладних, складених у 2018 році, положення Податкового кодексу України в редакції, чинній з 01 січня 2022 року, та дійшли висновку про те, що відповідач не втратив права на податковий кредит, зокрема за податковими накладними, складеними у 2018 році.

Однак, Верховний Суд вважає зазначені висновки судів передчасними з огляду на таке.

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту встановлені у статті 198 Податкового кодексу України.

За змістом пунктів 198.1., 198.3. статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01 січня 2022 року) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01 січня 2022 року) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Отже, як уже зазначалося, підставою для формування покупцем податкового кредиту є зареєстровані продавцем в ЄРПН податкові накладні. При цьому, відповідно до наведених положень Податкового кодексу України покупець до 01 січня 2022 року міг реалізувати своє право на формування податкового кредиту (на включення сум ПДВ до податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН) з моменту реєстрації податкової накладної в ЄРПН, але не пізніше, ніж через 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної. При цьому, слід зазначити про те, що положення Податкового кодексу України в редакції, чинній до 01 січня 2022 року не містили положень, які б передбачали зупинення чи переривання перебігу зазначеного строку. За таких обставин відповідно до правил податкового законодавства, чинного до 01 січня 2022 року, покупець після спливу 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної втрачав право на формування податкового кредиту.

З 01 січня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» № 1914-IX від 30 листопада 2021 року, яким, зокрема до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України були внесені зміни, а саме: в абзацах четвертому - шостому цифри "1095" були замінені цифрами "365" та після абзацу шостого пункт 198.6. статті 198 був доповнений новим абзацом такого змісту: "У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".

Крім того, згідно із Законом України № 1914-IX від 30 листопада 2021 року, підрозділ 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України був доповнений пунктом 80, за змістом якого суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та які до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" протягом 1095 календарних днів з дати їх складення не були включені до податкового кредиту, включаються до податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати набрання чинності зазначеним Законом, але не пізніше 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

У разі зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зазначених в абзаці першому цього пункту, в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строку 365 календарних днів зупиняється на період зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, з 01 січня 2022 року податкове законодавство передбачало можливість реалізації покупцем права на формування податкового кредиту (на включення сум ПДВ до податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН) протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної, а не 1095 календарних днів, як було передбачено в попередній редакції. При цьому, норми Податкового кодексу України з 01 січня 2022 року передбачали переривання перебігу зазначеного строку. Разом з цим Верховний Суд також зазначає про те, що положення, закріплені у пункті 80 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, стосуються випадків, якщо станом на 01 січня 2022 року не сплив встановлений попередньою редакцією Податкового кодексу України строк для формування податкового кредиту - 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних. До правовідносин, в яких станом на 01 січня 2022 року зазначений строк сплинув, положення пункту 80 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не застосовуються, про що обґрунтовано зазначив відповідач у касаційній скарзі. Таке тлумачення положень пункту 80 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України узгоджується з правилами дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, закріпленими у статті 58 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу України. З огляду на викладене та враховуючи відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 80 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими доводи скаржника про необхідність формування висновку щодо застосування цієї норми права та вважає обґрунтованою наведену відповідачем у касаційній скарзі підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, суди попередніх інстанції не врахували наведеного, не здійснили порівняльний аналіз положень Податкового кодексу України у редакціях, чинних до 01 січня 2022 року та після цієї дати, не врахували правила дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, залишили поза увагою, те, що спірні правовідносини сторін у цій справі в частині стягнення заборгованості з ПДВ за податковими накладними, складеними у 2018 році, виникли з моменту складення таких податкових накладених та регулювалися Податковим кодексом України у редакції, чинній до 01 січня 2022 року. У зв`язку з цим суди не з`ясували з достовірністю, чи сплинув станом на 01 січня 2022 року встановлений попередньою редакцією Податкового кодексу України (чинною до 01 січня 2022 року) строк для формування відповідачем податкового кредиту - 1095 календарних днів з дати складення у 2018 році кожної окремої податкової накладної та, якщо сплинув, то коли саме, тобто не з`ясували, чи припинилося у відповідача станом на 01 січня 2022 року право на формування податкового кредиту за податковими накладними, складеними у 2018 році. Не встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій передчасно застосували до спірних правовідносин в частині, що стосується стягнення за податковими накладними, складеними у 2018 році, положення Податкового кодексу України, в редакції, чинній з 01 січня 2022 року, та дійшли передчасного висновку про те, що відповідач не втратив право на податковий кредит за цими податковими накладними та про те, що положення, визначені сторонами в абзаці 3 пункту 4.19.договору, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин .

Верховний Суд також зазначає про те, що суди попередніх інстанцій передчасно послалися на факт здійснення відповідачем оплати сум ПДВ за трьома податковими накладними № 3 від 10 липня 2018 року, № 11 від 31 липня 2018 року та № 13 від 10 серпня 2018 року, як на факт визнання відповідачем наявності у нього обов`язку зі сплати сум ПДВ після розблокування та реєстрації податкових накладних, оскільки, встановивши ці обставини, суди не з`ясували з достовірністю, коли саме були зареєстровані зазначені податкові накладні в ЄРПН та чи сплив станом на дату їх фактичної реєстрації в ЄРПН встановлений Податковим кодексом України у редакції, чинній до 01 січня 2022 року, строк для формування податкового кредиту - 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних.

Встановлення зазначених вище по тексту цієї постанови обставин, оцінка доказів виходить за межі розгляду справи в суді касаційної інстанції та є підставою для скасування рішення місцевого і постанови апеляційного господарських судів в частині задоволення позову про стягнення 1 161 725,20 грн заборгованості, що складається із сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, складних у 2018 році, з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Разом з цим Верховний Суд не бере до уваги посилання відповідача у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування принципу прямої дії закону в часі до норм Податкового кодексу України, викладених у постанові від 21 травня 2024 року у справі № 908/1957/21, оскільки станом на дати ухвалення судами попередніх інстанцій у цій справі оскаржуваних рішення від 28 листопада 2023 року та постанови від 20 травня 2024 року зазначеної постанови Верховного Суду не існувало, що унеможливлювало її врахування судами при вирішення спору у цій справі.

Решту доводів скаржника Верховний Суд не бере до уваги, оскільки такі доводи не підтверджені жодною підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

9.2. Щодо додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 05 червня 2024 року (про розподіл витрат на професійну правничу допомогу).

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої та абзацу 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18, у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2018 року у справі № 923/631/15, від 23 січня 2020 року у справі № 927/229/19 та інших, додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. При цьому у разі скасування основного рішення у справі ухвалене судами додаткове рішення втрачає силу.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що рішення Господарського суду міста Києва від 20 травня 2024 року та постанова Північного апеляційного господарського суду, ухвалені по суті спору у цій справі, за результатом їх перегляду в касаційному порядку підлягають скасуванню в частині задоволення позову про стягнення 1 161 725,20 грн заборгованості, що складається із сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, складних у 2018 році, з направленням справи в цій частині на новий розгляді додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 05 червня 2024 року також підлягає скасуванню, як невід`ємна частина оскаржуваної відповідачем (ухваленої по суті спору) постанови суду апеляційної інстанції, що нерозривно пов`язана з результатом вирішення спору по суті.

При цьому, за правилами Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат сторін у справі, зокрема і витрат на професійну правничу допомогу, має бути здійснене судом за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

За змістом пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково.

З огляду на викладене додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/9998/23, що стосується розподілу витрат на професійну правничу допомогу, підлягає скасуванню.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору у цій справі в частині позову про стягнення 1 161 725,20 грн заборгованості, що складається із сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, складних у 2018 році, неправильно застосували та порушили норми матеріального і процесуального права, враховуючи те, що заявлені скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбачені пунктами 1, 3 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, знайшли своє підтвердження та є обґрунтованими, Верховний Суд, враховуючи межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 28 листопада 2023 року та постанова Північного апеляційного господарського суду від 20 травня 2024 року у цій справі підлягають скасуванню в частині задоволення позову про стягнення 1 161 725,20 грн заборгованості, що є заборгованістю із сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, складних у 2018 році, а справа № 910/9998/23 в цій частині підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

З огляду на те, що в інших частинах рішення Господарського суду міста Києва від 28 листопада 2023 року та постанова Північного апеляційного господарського суду від 20 травня 2024 року у цій справі до суду касаційної інстанції не оскаржувалися та, відповідно, судом касаційної інстанції не переглядалися, то в решті рішення Господарського суду міста Києва від 28 листопада 2023 року та постанова Північного апеляційного господарського суду від 20 травня 2024 року у цій справі підлягають залишенню без змін.

Враховуючи те, що рішення Господарського суду міста Києва від 20 травня 2024 року та постанова Північного апеляційного господарського суду, ухвалені по суті спору у цій справі підлягають скасуванню в частині задоволення позову про стягнення 1 161 725,20 грн заборгованості, що складається із сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, складних у 2018 році, з направленням справи в цій частині на новий розгляді додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 05 червня 2024 року також підлягає скасуванню.

11. Судові витрати.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій у цій справі підлягають частковому скасуванню, а справа передається на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат у справі, в тому числі й судового збору, сплаченого за подання апеляційної та / або касаційної скарги та витрат на професійну правничу допомогу, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський БКК"</a> на рішення Господарського суду міста Києва від 28 листопада 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20 травня 2024 року та на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 05 червня 2024 року задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28 листопада 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20 травня 2024 року у справі № 910/9998/23 скасувати в частині задоволення позову про стягнення 1 161 725,20 грн заборгованості, що є заборгованістю із сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, складних у 2018 році.

3. Справу № 910/9998/23 в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 28 листопада 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20 травня 2024 року у справі № 910/9998/23 залишити без змін.

5. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/9998/23 скасувати.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Н. Губенко

О. Мамалуй