Постанова

від 03.09.2024 по справі 910/19325/13

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/19325/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - Рубкіна Н.В.

ліквідатор - арбітражний керуючий Баляба О.В.

ТОВ "БМД ТРАНС" - адвокат Лисич О.В.

ТОВ "ФК "ЕКОФІНАНС" та ОСОБА_1 - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо І.В.

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 01.04.2024

у складі колегії суддів: Пантелієнка В.О. (головуючого), Полякова Б.М., Сотнікова С.В.

та на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 16.10.2023

у складі судді : Омельченка Л.В.

у справі № 910/19325/13

за заявою Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"

до Відкритого акціонерного товариства "Капітал Лізинг"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду м.Києва від 30.10.2013 було порушено провадження у справі № 910/19325/13 про банкрутство ВАТ "Капітал Лізинг".

2. Постановою Господарського суду м.Києва від 07.07.2014 ВАТ "Капітал Лізинг" було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду м.Києва від 16.10.2023 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали; затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ВАТ "Капітал Лізинг"; ліквідовано ВАТ "Капітал Лізинг", як юридичну особу, у зв`язку з банкрутством; провадження у справі № 910/19325/21 закрито, вирішено інші процедурні питання.

4. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Міжнародний резервний банк" Луньо І.В. звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

6. 16.05.2024 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо І.В. звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою Вих. № 1479 від 16.05.2024 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі № 910/19325/13, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо І.В. у справі № 910/19325/13 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарга, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 21.05.2024.

8. Ухвалою Верховного Суду від 10.06.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо І.В. про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі № 910/19325/13. Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо І.В. Вих. № 1479 від 16.05.2024 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі № 910/19325/13 залишено без руху на підставі частини другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 3 028,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі

№ 910/19325/13.

9. 18.06.2024 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо І.В. направила до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву № б/н від 18.06.2024 про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучила оригінал документу (платіжна інструкція № 200066 від 14.06.2024), що підтверджує сплату судового збору у розмірі 3 028,00 грн. за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі № 910/19325/13.

10. Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 910/19325/13 за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо І.В. Вих. № 1479 від 16.05.2024 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.10.2023; призначено розгляд касаційної скарги на 03.09.2024 о 09:30 год.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

11. Не погоджуючись із вказаною постановою Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо І.В. подано касаційну скаргу в якій останній просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

12. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

12.1 Судами попередніх інстанцій не враховано, що ліквідатором не вжито заходів щодо виявлення та притягнення до субсидіарної відповідальності власників/засновників/акціонерів та виконавчого органу банкрута.

12.2 Судами попередніх інстанцій не з`ясовано які дії вчинялися ліквідатором щодо встановлення наведених фактів по втраті бухгалтерської документації дійсним обставинам справи.

12.3 Судами попередніх інстанцій не враховано встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2014 факт порушення керівником банкрута ОСОБА_2 положень статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", щодо фактичного перешкоджання керівником боржника законним діям розпорядника майна, що на думку суду могло завдати шкоди його кредиторам та самому боржнику. Тобто ОСОБА_2 вимоги щодо передання арбітражному керуючому документів та матеріальних цінностей боржника в установлені строки не виконав, що і стало наслідком його відсторонення від виконання повноважень на підставі ухвали від 24.03.2014.

12.4 Судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 30.10.2019 у справі № 906/904/16, від 17.06.2020 у справі № 924/669/17, від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20), від 02.09.2021 у справі № 910/3438/13, від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15, від 09.12.2021 у справі № 916/313/20.

13. Представник скаржника в судовому засіданні 03.09.2024 підтримала касаційну скаргу з підстав викладених у ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

14. Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

15. Ліквідатор, та представники ТОВ "БМД ТРАНС", ТОВ "ФК "ЕКОФІНАНС" та ОСОБА_1 в судовому засіданні 03.09.2024 заперечили проти касаційної скарги.

Позиція Верховного Суду

16. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

17. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

18. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

19. Згідно положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури.

20. За змістом статей 61, 62, 63, 64 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, формує ліквідаційну масу з усіх видів майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлених в ході ліквідаційної процедури, за рахунок коштів, одержаних від продажу якого (майна та майнових активів боржника), здійснюється задоволення вимог кредиторів.

21. Відповідно до частини другої статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна або майно не виявлено чи відсутнє, господарський суд постановляє ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - банкрута, а також власнику майна.

22. Частиною третьою статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов`язаний окремо зазначити такі майнові активи у ліквідаційному балансі та подати до господарського суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

23. Ліквідація боржника - це припинення існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.

Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.

24. Отже, Кодексом України з процедур банкрутства передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення. Аналогічний принцип передбачався Законом про банкрутство, чинним на момент введення ліквідаційної процедури щодо боржника у цій справі.

25. На необхідності дотримання зазначеного принципу неодноразово зверталася увага Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду під час касаційного перегляду судових рішень, зокрема у постановах від 08.05.2018 у справі № 904/5948/16, від 02.07.2019 у справі № 5011-46/1733-2012, від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15, від 28.11.2019 у справі № 18/1971/12, від 27.02.2020 у справі № 910/21227/16, від 25.06.2020 у справі № 44/484-б, від 27.10.2020 у справі № 28/29-б-43/212-2012.

26. Принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора встановлює, зокрема, критерій обґрунтованості сумнівів щодо повноти дій ліквідатора, таким чином покладає на особу, яка має обов`язок обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 904/4863/13, від 28.11.2019 у справі № 904/6144/16, від 10.12.2020 у справі № 916/95/18).

27. За змістом положень статей 61-65, 90 Кодексу України з процедур банкрутства ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи. Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з`ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута. Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2817/18, від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15).

28. Під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати заходи спрямовані на пошук, виявлення і повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. Крім того, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому, кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси (висновки сформульовані у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 903/975/14, від 27.02.2020 у справі № 910/21227/16, від 25.06.2020 у справі № 44/484-б).

29. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання вимог статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, з метою пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, проведення інвентаризації, формування ліквідаційної маси, тощо, ліквідатором банкрута проводились заходи у відповідності до Кодексу України з процедур банкрутства, про що був складений відповідний Звіт ліквідатора.

30. Судами встановлено, що зі змісту Звіту вбачається, що ліквідатором банкрута була встановлена наступна інформація щодо банкрута ВАТ "Капітал Лізинг".

30.1 Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Відкрите акціонерне товариство "Капітал Лізинг" (скорочена назва ВАТ "Капітал Лізинг") зареєстровано, як юридичну особу, 25.07.2006р., № запису 10711020000021250, місцезнаходження: Україна, 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, будинок 14-в. ВАТ "Капітал Лізинг", відповідно до копії Статуту від 2008 року, було створено двома засновниками: компанією "Фоїл Лімітед", юридичною особою згідно із законами Співдружності Багамських островів, директор ОСОБА_8 - громадянин США; громадянином України - ОСОБА_1.

30.2 Видами економічної діяльності підприємства є:

65.21.0 - фінансовий лізинг (основний);

50.10.1 - оптова торгівля автомобілями;

50.10.2 - роздрібна торгівля автомобілями;

71.21.0 - оренда інших наземних транспортних засобів та устаткування;

67.12.0 - біржові операції з фондовими цінностями;

70.12.0 - купівлі та продаж власного нерухомого майна.

30.3 Вищим органом управління ВАТ "Капітал Лізинг" були загальні збори акціонерів підприємства, керівником був громадянин України - ОСОБА_2 (відсторонений від займаної посади господарським судом м.Києва 24.03.2014р., ухвала у справі №910/19325/13).

30.4 Розмір статутного капіталу 5 050 000 гривень.

30.5 Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію випуску акцій, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку зареєструвала випуск простих іменних акцій ВАТ "Капітал Лізинг" номінальною вартістю 10 гривень на загальну суму 5 050 003 гривні в кількості 50 500 000 штук, дата реєстрації 09.09.2006р., реєстраційний номер 164/10/1/2006.

30.6 З копії Протоколу №2 зборів акціонерів ВАТ "Капітал Лізинг" від 22.03.2011р. вбачається, що акціонерами товариства були:

- ОСОБА_1 , який володів 25% акцій в кількості 12 625 002 штук номінальною вартістю 1 262 500,20 гривень;

- ОСОБА_3 , яка володіла 1,3333% акцій в кількості 673 318 штук загальною номінальною вартістю 67 321,80 гривень;

- ОСОБА_4 , який володів 7,9089% акцій в кількості 3 994 000 штук загальною номінальною вартістю 399 400 гривень;

- ОСОБА_5 , який володів 54,8687% акцій у кількості 27 707680 штук загальною номінальною вартістю 2 770 768 гривень.

Інформація про решту акціонерів відсутня.

30.7 Відповідно до листа Головного управління статистики в м.Києві №0402-29/8439 від 16.05.2014р., ВАТ "Капітал Лізинг" надавав статистичну звітність лише за 2011 рік. У матеріалах справи наявний фінансовий звіт (баланс) Форма 1 М, складений станом на 31.03.2011р., станом на 30.06.2011р., станом на 30.09.2011р., станом на 31.11.2011р. Валюта балансу на 31.11.2011р. - 118 276 100 гривень, збиток - 1 031 600 гривень.

30.8 З пояснень ОСОБА_1 та матеріалів справи вбачається, що ВАТ "Капітал Лізинг" за місцем реєстрації підприємства (м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-в) діяльність не здійснювало. Фактична юридична адреса господарської діяльності підприємства: м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 16, 1 поверх, офіс 1, на підставі Договору оренди приміщення, укладеного 01.03.2007р. між Орендодавцем - ФОП Воробйов Л.І. та ВАТ "Капітал Лізинг".

30.9 З копій доповідних записок головного бухгалтера ОСОБА_9, заступника голови правління ОСОБА_10 та комісійного акту від 01.04.2010р. вбачається, що орендодавець ФОП Воробйов Л.І. (саме 01.04.2010р.) замінив замки на орендованих ВАТ "Капітал Лізинг" приміщеннях та вчинив самоуправні дії, позбавивши ВАТ "Капітал лізинг" можливості користуватися документами бухгалтерського обліку, а також наявним в приміщеннях майном ВАТ "Капітал Лізинг".

30.10 За вищезазначеним фактом інформація про порушення кримінального провадження в матеріалах справи відсутня.

30.11 Під час процедури розпорядження майном ВАТ "Капітал Лізинг" арбітражним керуючим Ронським Р.М. станом на 03.09.2014, згідно Акту інвентаризації основних фондів (засобів), були виявлені майнові активи ВАТ "Капітал Лізинг", які були предметом забезпечення ПАТ "Дочірній банк "Сбербанк Росії", а саме: три бурові установки Soilmek CM-70, рік випуску 2006 , серійний номер 2573; Soilmek SB-22, рік випуску 2004, серійний номер 1825; Soilmek R-825, рік випуску 2007, серійний номер 2785.

30.12 Об`єктів ліквідаційної маси при проведенні інвентаризації в процедурі розпорядження майном ВАТ "Капітал Лізинг" не виявлено. Бухгалтерська документація в процедурі розпорядження майном боржника не виявлена, остання не досліджувалась, дій з відновлення бухгалтерської документації з боку власників підприємства, керівника не вчинялось.

30.13 У процедурі ліквідації ВАТ "Капітал Лізинг" ліквідатором Балябою О.В., станом на 01.01.2023р., були виявлені та включені до ліквідаційної маси майнові активи ВАТ "Капітал Лізинг", які були предметом забезпечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Екофінанс", а саме: два автомобілі:

- Mercedes-Benz Axor1823L, 2007 р.в., колір білий, № шасі: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ;

- Mercedes-Benz Atego 1317, 2007 р.в., колір білий, № кузова НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 .

30.14 Інших об`єктів, які можливо було включити до складу ліквідаційної маси ВАТ "Капітал Лізинг", під час провадження процедури ліквідації не виявлено.

30.15 Ліквідатор банкрута стверджував, що три бурові установки були реалізовані, відповідно до звіту ліквідатора ВАТ "Капітал лізинг" Ронського Р.М. вих. № 3223-17 від 07.07.2017р., на прилюдних торгах 28.04.2017р. ТОВ "Електронні торги України", за ціною 3 933 858,40 гривень, з яких: винагорода ТБ "Електронні торги України" 393 385,84 гривні (10%), далі ПАТ "Дочірній банк "Сбербанк Росії" (АТ "Міжнародний резервний банк") отримав 3 436 782,56 гривень, 40 гривень - банківські послуги, 65 000 гривень - витрати на транспортування бурових установок, 38 400 гривень - винагорода арбітражного керуючого за січень-червень 2017 року, 250 гривень - витрати на закриття рахунку. Цей звіт було погоджено зборами комітету кредиторів 17.07.2017р., Протокол №6.

30.16 Два автомобілі було реалізовано забезпеченому кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Екофінанс":

- Mercedes-Benz Axor1823L, 2007 р.в., колір білий, № шасі: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , ціна реалізації 408 000 гривень, протокол вих. № 05/07 від 10.07.2023;

- Mercedes-Benz Atego 1317, 2007 р.в., колір білий, № кузова НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , ціна реалізації 454 022, 40 гривень, протокол вих. № 06/07 від 10.07.2023.

30.17 Під час процедури ліквідації банкрута визнані та залишились непогашеними наступні вимоги кредиторів: вимоги першої черги: - ОСОБА_6 , визнані судом та не погашені кредиторські вимоги у сумі 13 054,15 гривень; - ТОВ "БМД Транс", визнані судом та не погашені кредиторські вимоги у сумі 3 512,00 гривень; - АТ "Міжнародний резервний банк" визнані судом та не погашені кредиторські вимоги у сумі 2 365,00 гривень; - ТОВ "Фінансова компанія "Екофінанс", визнані судом та не погашені кредиторські вимоги у сумі 3 512,00 гривень; - ПАТ "КБ "Приватбанк", визнані судом та не погашені кредиторські вимоги у сумі 4 418,00 гривень; - ТОВ "Правовий альянс України", визнані судом та не погашені кредиторські вимоги у сумі 1 218,00 гривень; - ТОВ "Верес", визнані судом та не погашені кредиторські вимоги у сумі 1218,00 гривень; вимоги четвертої черги: - ТОВ "БМД Транс", визнані судом та не погашені кредиторські вимоги у сумі 8 266 821,87 гривень; - АТ "Міжнародний резервний банк", визнані судом та не погашені кредиторські вимоги у сумі 15 880 639,55 гривень; - ТОВ "Фінансова компанія "Екофінанс", визнані судом та не погашені кредиторські вимоги у сумі 498 859,33 гривень; вимоги шостої черги: - ТОВ "БМД Транс", визнані судом та не погашені кредиторські вимоги у сумі 7 813 112,11 гривень; - АТ "Міжнародний резервний банк", визнані судом та не погашені кредиторські вимоги у сумі 15 905 154,82 гривень; - ПАТ КБ "Приватбанк", визнані судом та не погашені кредиторські вимоги у сумі 2 898 280,86 гривень; - ТОВ "Фінансова компанія "Екофінанс", визнані судом та не погашені кредиторські вимоги у сумі 1 105 006,42 гривень; - ТОВ "Верес", визнані судом та не погашені кредиторські вимоги у сумі 1 280 315,42 гривень; - ОСОБА_1 , визнані судом та не погашені кредиторські вимоги у сумі 1 919 806,00 гривень; - ОСОБА_7 , визнані судом та не погашені кредиторські вимоги у сумі 1 196 000,00 гривень.

30.18 Загальна сума визнаних господарським судом м.Києва та непогашених кредиторських вимог становить 56 793 293,53 гривень.

30.19 У процедурі ліквідації банкрута підлягали позачерговому задоволенню вимоги наступних забезпечених кредиторів: - ТОВ "БМД Транс", сума забезпечення 56 322 038,02 гривні, погашено у зв`язку з відсутністю майна, яким забезпечувались вимоги; - АТ "Міжнародний резервний банк" (ПАТ "Дочірній банк "Сбербанк Росії"), сума забезпечення 16 645 304,32 гривні, погашено в процедурі ліквідації 3 436 782,56 гривень грошовими коштами, сума в 13 208 521,76 гривень погашається у зв`язку з відсутністю майна, яким забезпечувались вимоги; - ТОВ "Фінансова компанія "Екофінанс", сума забезпечення 10 843 765,46 гривень, погашено в процедурі ліквідації 862 022,4 гривень, сума в 9 981 743,06 гривень погашається у зв`язку з відсутністю майна, яким забезпечувались вимоги; - ПАТ КБ "Приватбанк", сума забезпечення 6 307 208,23 гривень, погашено у зв`язку з відсутністю майна, яким забезпечувались вимоги; - ТОВ "Правовий альянс Україна", сума забезпечення 1 649 106,14 гривень, погашено у зв`язку з відсутністю майна, яким забезпечувались вимоги.

30.20 Всього за рахунок забезпечення та погашення вимог у зв`язку з відсутністю об`єктів забезпечення погашені вимоги забезпечених кредиторів у сумі 91 767 422,15 гривень.

30.21 Під час процедури ліквідації ВАТ "Капітал Лізинг" ліквідатором банкрута не виявлено документів, які відповідно до законодавства підлягають довгостроковому зберіганню.

31. Судами попередніх інстанцій встановлено, що аналіз заходів, які вчинялися ліквідаторами банкрута в процедурі ліквідації, свідчить про повне вчинення дій по розшуку активів ВАТ "Капітал лізинг", на які можливо було б звернути стягнення, на час складання звіту відсутнє майно ВАТ "Капітал Лізинг", на яке можна звернути стягнення для задоволення вимог кредиторів.

32. Крім того, судами встановлено про те, що як вбачається з додаткових пояснень, поданих арбітражним керуючим Балябою О.В. до його Звіту, останнім не встановлено підстав та обставин, за яких керівник та акціонери ВАТ "Капітал Лізинг" можуть бути притягнутими до солідарної та субсидіарної відповідальності перед кредиторами підприємства.

33. Процедура банкрутства є унікальним процесом, який характеризуються специфічним складом учасників, кожен з яких вступаючи в провадження у справі наділяється особливим процесуальним правами та обов`язками, зумовленим характером відносин неплатоспроможності. Передусім це зумовлено особливістю провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

34. Участь кредитора у такому проваджені не може бути формальною. Будучи учасником провадження у справі про банкрутство кредитор наділений широким обсягом прав та повноважень, в тому рахунку правом на заявлення вимог до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, звернення до суду в межах провадження у справі про банкрутство із заявою про визнання недійсними правочинів боржника, звернення зі скаргою на дії (бездіяльність) ліквідатора, визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону, реалізуючи які він має діяти своєчасно та у належний спосіб.

35. Тобто під час здійснення провадження у справі про банкрутство кредитор в силу наявних у нього прав не може безумовно покладатися у здійсненні дій з оскарження правочинів чи інших дій направлених на заявлення вимог до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність, виявлення, повернення майна банкрута, лише на ліквідатора. Як особа зацікавлена у задоволені наявних в нього грошових вимог до боржника у повному обсязі, кредитор має діяти розсудливо та проявляти уважність щодо стану своїх прав, зокрема цікавитися вжитими ліквідатором діями у ліквідаційній процедурі та заходами направленими на виявлення, розшук та повернення майна банкрута, ефективністю таких заходів та вчиняти, за наявності в нього необхідного обсягу прав та повноважень, дії направлені на визнання правочинів боржника недійсними, визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону, оскарження дій (бездіяльності) ліквідатора щодо вжитих ним заходів у ліквідаційній процедурі тощо. Саме від таких дій кредитора залежить досягнення основної мети його участі у справі про банкрутство - задоволення (погашення) його вимог.

36. Відсутність прояву активних дій та пасивна поведінка кредитора щодо вжитих ліквідатором заходів у ліквідаційній процедурі, свідчить про відсутність у нього зацікавленості у ефективності здійснення ліквідаційної процедури та не відповідає меті участі кредитора у справі. До того ж така поведінка може сприяти збільшенню витрат у ліквідаційній процедурі та тривалості здійснення провадження у справі, що не відповідає цілям та завданням господарського судочинства.

37. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ліквідатором не виявлено підстав та обставин, за яких керівник та акціонери ВАТ "Капітал Лізинг" можуть бути притягнутими до солідарної та субсидіарної відповідальності перед кредиторами підприємства.

38. При цьому, кредитори за умови непогодження з роботою ліквідатора, з належним виконанням покладених на нього функцій, вправі були подавати до суду скарги на його дії або бездіяльність, ставити питання про відсторонення його від виконання повноважень, чого у цій справі судами не встановлено.

39. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ліквідатором в повній мірі виконано обов`язки та вжито всіх встановлених Кодексом України з процедур банкрутства заходів.

40. Отже, господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про те, що ліквідатором виконані усі необхідні дії, спрямовані на здійснення ліквідаційної процедури.

41. З огляду на викладене, аргументи скаржника (пункти 12.1, 12.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

42. Окрім того, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

43. Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

44. Згідно частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

45. Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

46. Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

47. При цьому, аргументи скаржника (пункти 12.1, 12.2 постанови) фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

48. Аргументи скаржника (пункт 12.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

49. В силу частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

50. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

51. Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

52. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

53. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

54. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

55. Як убачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2014 у цій справі, зокрема, відсторонено керівника Відкритого акціонерного товариства "Капітал Лізинг" Задорожного Олександра Миколайовича від займаної ним посади та покладено обов`язки керівника Відкритого акціонерного товариства "Капітал Лізинг" на розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ронського Романа Михайловича.

56. Вказана ухвала мотивована тим, що розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Ронський Р.М. вжив залежні від нього заходи, спрямовані на ведення співпраці з керівником боржника з питань, що стосуються виконання функцій розпорядника майна Відкритого акціонерного товариства "Капітал Лізинг" та забезпечення майнових інтересів кредитора, але вони не дали позитивних результатів з причин, які перебувають поза його волею.

57. Вказане, на думку суду, свідчило про те, що керівником боржника було порушено норми статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", щодо фактичного перешкоджання керівником боржника законним діям розпорядника майна, що на думку суду може завдати шкоди його кредиторам та самому підприємству боржника.

58. Відповідно до положень частин дванадцятої, тринадцятої Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повноваження керівника боржника та виконавчих органів його управління, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені в разі, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення законодавства. У разі виявлення зазначених обставин за клопотанням кредиторів або інших учасників справи про банкрутство ухвалою господарського суду повноваження керівника та виконавчих органів управління боржника припиняються, а виконання відповідних обов`язків тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника та виконавчих органів управління боржника. З дня винесення господарським судом ухвали про припинення повноважень керівника боржника або органів управління боржника керівник, повноваження якого припинені ухвалою господарського суду, зобов`язаний протягом трьох днів передати розпоряднику майна, а розпорядник майна прийняти бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.

59. З наведеного убачається, що судом першої інстанції у вказаній ухвалі досліджувалося саме питання можливості відсторонення керівника боржника та припинення його повноважень на підставі положень статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який був чинний на той час і підлягав застосуванню, проте не досліджувалося питання можливості покладення на вказану особу субсидіарної чи солідарної відповідальності на підставі положень Кодексу України з процедур банкрутства, який введено в дію 21.10.2019 і відповідно до положень якого ухвалювалися оскаржувані судові рішення та встановлювалися обставини щодо наявності або відсутності підстав для притягнення керівника та акціонерів боржника до солідарної чи субсидіарної відповідальності.

60. З огляду на викладене, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для застосування в цьому випадку положень частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

61. Крім того, на висновки у наведених постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 30.10.2019 у справі № 906/904/16, від 17.06.2020 у справі № 924/669/17, від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20), від 02.09.2021 у справі № 910/3438/13, від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15, від 09.12.2021 у справі № 916/313/20 (пункт 12.4 постанови) скаржник послався, виокремивши їх із контексту вказаних судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у справі № 910/19325/13 доказів та встановлених фактичних обставин, зокрема, щодо того, що ліквідатором в повній мірі виконано обов`язки та вжито всіх встановлених Кодексом України з процедур банкрутства заходів, а також щодо того, що ліквідатором виконані усі необхідні дії, спрямовані на здійснення ліквідаційної процедури.

62. Також, колегія суддів зазначає, що Ухвалою Господарського суду м.Києва від 30.10.2013 було порушено провадження у справі № 910/19325/13 про банкрутство ВАТ "Капітал Лізинг". Постановою Господарського суду м.Києва від 07.07.2014 ВАТ "Капітал Лізинг" було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

63. З наведеного убачається, що провадження у цій справі про банкрутство триває більше 10 років.

64. Водночас, процедури банкрутства мають строковий характер.

65. Пунктом 1 статті 6 Конвенції, учасником якої є Україна, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

66. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сюрмелі проти Німеччини" від 08.06.2006 визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції тривалість судового провадження, яке продовжувалося у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в національному законодавстві Німеччини.

67. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

68. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

69. Водночас на державні органи покладено обов`язок щодо дотримання принципу ''належного урядування'' і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ від 20.11.2011 у справі ''Рисовський проти України'').

70. Отже, подальше здійснення провадження у цій справі про банкрутство, з огляду на встановлені обставини вчинення ліквідатором усіх необхідних дій, спрямованих на здійснення ліквідаційної процедури, порушувало б право на справедливий суд в розумінні строків розгляду справи та унеможливило б дотримання балансу інтересів кредиторів і боржника під час такого судового провадження.

71. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

72. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

73. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

74. Згідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

75. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

76. Оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

77. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

78. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних ухвали та постанови були дотримані.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо І.В. Вих. № 1479 від 16.05.2024 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі № 910/19325/13 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі № 910/19325/13 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк