Постанова

від 10.09.2024 по справі 910/5597/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/5597/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Баранець О.М., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,

представників учасників справи:

позивача - Пасенко В.П.,

відповідача - Бухеник І.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Стасюка С.В.

від 14.09.2023 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Кравчук Г.А., Коробенко Г.П., Тарасенко К.В.

від 07.05.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 4 288 779,76 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 4 288 779,76 грн, у тому числі 2 742 000,00 грн основного боргу, 246 841,58 грн 3% річних, 1 299 938,18 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки № Л/НХ-171426/НЮ від 27.11.2017 в частині здійснення оплати поставленого товару.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

27 листопада 2017 року, згідно з рішенням тендерного комітету від 14.11.2017, оформленого протоколом № 17, між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі начальника підрозділу Служби матеріально-технічного забезпечення регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" (надалі - Постачальник) було укладено договір поставки № Л/НХ-171426/НЮ (надалі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався у 2017 році поставити Покупцеві товар, зазначений у специфікації № 1 (додаток № 1 до Договору), а Покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно з пунктами 1.2, 1.3 Договору найменування (номенклатура, асортимент) товару: (Екскаватор, код УКТЗЕД 8429590000) Код ДК 021:2015 - 43260000-3, (Механічні лопати, екскаватори та ковшові навантажувачі, гірнича техніка). Кількість товару: 1 шт (визначається в Специфікації № 1 (додаток № 1 до Договору).

Пунктом 1.5 Договору передбачено, що обсяги закупівлі товару можуть бути змінені залежно від реального фінансування видатків.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору Постачальник повинен поставити Покупцеві товар, якість якого відповідає наступним нормативним документам умовам: ТУ 00240112.023-94 (15.09.1994, зм. № 1 08.07.1996, зм. № 14.03.2004). Підтвердженням якості товару з боку Постачальника є наступні документи: декларація про відповідність, сертифікат якості.

Вхідний контроль товару проводиться кінцевим одержувачем - виробничим підрозділом залізниці, згідно з вимогами ГОСТ 24297-87 (пункт 2.6 Договору).

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Договору ціна товару визначається Договором і приймається сторонами в національній валюті України - гривні. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у специфікації № 1 (додаток № 1). Сума Договору на момент його підписання становить 2 742 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 457 000,00 грн.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунки проводяться у безготівковій формі шляхом: оплати Покупцем після пред`явлення Постачальником рахунка-фактури на оплату товару протягом 30 банківських днів з дати поставки товару, (за наявності реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних).

Згідно з пунктом 5.1 Договору Постачальник здійснює поставку товару на умовах DAP за правилами "Інкотермс-2010", за реквізитами, зазначеними в заявці Покупця (реквізити виробничого структурного підрозділу Регіональна філія "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця").

Поставка товару проводиться протягом не більше 15 днів (після письмової заявки Покупця (Структурний підрозділ "Служба матеріально-технічного забезпечення Регіональна філія "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця") (пункт 5.2 Договору).

Відповідно до пункту 5.4 Договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта приймання-передачі товару.

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до Інструкції № П-6 від 15.06.65 "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного портебления по количеству" та Іструкції № П-7 від 25.04.65 "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного портебления по качеству", затверджених Держарбітражем, з наступними змінами та доповненнями при наявності товаросупроводжувальних документів: - видаткової накладної (з зазначенням покупця, вантажоодержувача та платника); - рахунку-фактури постачальника; - товарно-транспортної накладної; - документів, що підтверджують якість товару.

Згідно з пунктом 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та Договором.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 29.12.2017 (пункт 10.1 Договору).

У специфікації № 1 (додаток № 1 до Договору) сторони визначили товар, який має бути поставлений за Договором, а саме, екскаватор АТЕК-881 у кількості 1 штука вартістю 2 742 000,00 грн з урахуванням ПДВ.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 у справі №910/10784/18 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" задоволено. Зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" виконати обов`язки за договором поставки № Л/НХ-171426/НЮ, укладеним 27.11.2017 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс", а саме: прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" поставлений товар - екскаватор АТЕК-881 (код УКТЗЕД 8429590000, код ДК 02162015), 2017 року випуску, вчинивши всі необхідні дії для забезпечення прийняття товару (в тому числі і щодо підписання акту приймання-передачі товару), зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" виконати обов`язки за договором поставки №Л/НХ-171426/НЮ, укладеним 27.11.2017 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" щодо оплати вартості поставленого товару - екскаватору АТЕК-881 (код УКТЗЕД 8429590000, код ДК 02162015), 2017 року випуску, яка становить 2 742 000 (два мільйони сімсот сорок дві тисячі) грн 00 коп., після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" витрати по сплаті судового збору в розмірі 42 892 грн 00 коп.

14.01.2019 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 у справі № 910/10784/18 видано накази.

На виконання зазначеного рішення у справі № 910/10784/18 та умов Договору Покупцем прийнято товар (екскаватор) від Постачальника, що підтверджується актом №1 приймання-передачі Товару від 29.12.2018.

Актом приймання-передачі товару від 29.12.2018 № 1, підписаним повноважними представниками сторін без зауважень та без претензій, підтверджується, що Постачальник передав, а Покупець прийняв предмет Договору - екскаватор АТЕК-881 (код УКТЗЕД 8429590000, код ДК 02162015), 2017 року випуску.

16.01.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" зареєстровано податкову накладну № 2 від 29.12.2018 про поставку екскаватора АТЕК-881 Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця".

07.05.2019 Печерським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва ГУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу № 910/10784/18, виданого 14.01.2019 Господарським судом міста Києва про зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" виконати обов`язки за договором поставки № Л/НХ-171426/НЮ, укладеним 27.11.2017 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" щодо оплати вартості поставленого товару - екскаватору АТЕК-881 (код УКТЗЕД 8429590000, код ДК 02162015), 2017 року випуску, яка становить 2 742 000,00 грн, після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У зв`язку з тим, що Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" не було виконано рішення суду у терміни, встановлені у постанові про відкриття виконавчого провадження, 20.05.2019 державним виконавцем направлено вимогу на адресу боржника, якою було зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в триденний термін надати державному виконавцю документи, що підтверджують виконання рішення суду або повідомити причини невиконання рішення суду.

03.06.2019 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в розмірі 5 100,00 грн, у зв`язку з невиконання боржником рішення суду.

19.06.2019 державним виконавцем складено акт державного виконавця, відповідно до якого на дату складання даного акту будь-яка інформація про виконання рішення суду від боржника не надходила.

01.07.2019 державним виконавцем направлено подання про притягнення посадових осіб боржника до кримінальної відповідальності за невиконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 у справі № 910/10784/18.

03.07.2019 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 910/10784/18, виданого 14.01.2019 Господарським судом міста Києва про зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" виконати обов`язки за Договором поставки № Л/НХ-171426/НЮ, укладеним 27.11.2017 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" щодо оплати вартості поставленого товару - екскаватора АТЕК-881 (код УКТЗЕД 8429590000, код ДК 02162015), 2017 року випуску, яка становить 2 742 000,00 грн, після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У зв`язку з тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 року у справі № 910/10784/18 не було виконано в примусовому порядку, а виконавчий документ повернутий до суду, який його видав, 26.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про зміну способу виконання рішення суду, в порядку статті 331 Господарського процесуального кодексу України, шляхом зміни способу і порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 у справі № 910/10784/18, а саме: стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" 2 742 000,00 грн заборгованості за договором поставки № Л/НХ-171426/НЮ від 27.11.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2020 у справі № 910/10784/18 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс про зміну способу виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 у справі № 910/10784/18 відмовлено.

Станом на дату винесення Господарським судом міста Києва ухвали від 05.06.2020 у справі № 910/10784/18 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" виконало всі передбачені Договором необхідні умови для проведення оплати за поставлений товар, а саме: передано товар, про що було складено акт приймання-передачі товару, зареєстровано податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 у справі № 910/10748/18, яка набрала законної сили, були встановлені наступні обставини, що не потребують повторного доказування:

«- відповідно до пункту 2.6 Договору поставки вхідний контроль товару здійснюється кінцевим одержувачем - виробничим підрозділом залізниці, згідно з вимогами ГОСТ 24297-87;

- працівники Укрзалізниці, уповноважені на прийомку екскаватора АТЕК-881, повинні були перевірити комплектність, маркування, зовнішній вигляд екскаватора, зареєструвати його в журналі обліку вхідного контролю. Після чого, відповідно до пункту 4.1. ГОСТу 24297-87 за результатами вхідного контролю скласти висновок про відповідність продукції встановленим вимогам та заповнити журнал обліку результатів вхідного контролю;

- відповідно до пункту 4.3 ГОСТу 24297-87 у разі відповідності продукції встановленим вимогам підрозділ вхідного контролю приймає рішення про передачу її у виробництво. При виявленні в процесі вхідного контролю невідповідності встановленим вимогам продукція бракується і повертається постачальнику з пред`явленням рекламації;

- пунктами 2.7-2.9 Договору поставки передбачений порядок дій, в разі виявлення недоліків постановленого товару, який передбачає обов`язкову участь представника постачальника для складання двостороннього акту. Також передбачено, що протягом гарантійного терміну експлуатації постачальник за свій рахунок усуває недоліки або замінює невідповідний товар на якісний, і лише, в разі виявлення істотних порушень вимог щодо якості товару, покупець має право розірвати Договір та вимагати повернення сплаченої за товар суми грошей. Пунктом 7.4 Договору поставки передбачено, що при постачанні неякісного товару постачальник у погоджений термін але не більше 20 днів з моменту складання відповідного акту проводить заміну цього неякісного товару або усуває недоліки за власний рахунок;

- пунктами 17-22, 29-32 Інструкції від 25.04.1966 № П-7 передбачений порядок дій покупця, в разі виявлення дефектів поставленої продукції під час її експлуатації;

- в той час, як про це вказується Товариством та що не спростовано Укрзалізницею, нею не дотримано норми, які регламентують прийомку товару по якості, хоча дотримання даних норм чітко передбачено умовами Договору поставки і їх виконання є обов`язковим для сторін Договору;

- єдиним доказом того, що поставлений Укрзалізниці екскаватор АТЕК-881 є товаром неналежної якості є лист Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області від 20.03.2019 № 13-13/1863, в якому зазначено, що виробником екскаватора є не ЗАТ "АТЕК", і потужність екскаватора, зазначена у свідоцтві про реєстрацію, не відповідає заявленій;

- однак, жодного висновку, наданого відповідним фахівцем, Укрзалізницею до заяви не долучено;

- відсутній жодний доказ того, що поставлений екскаватор АТЕК-881 не відповідає умовам ТУ 00240112.023-94 (15.09.1994, Зм. № 1 від 08.07.1996, Зм. № 2 від 14.03.2004), посиланням Укрзалізниці на те, що даний екскаватор не вироблявся ЗАТ "АТЕК" і це є суттєвою обставиною для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами з прийняттям рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача не є обґрунтованим, так як виробництво даного екскаватору саме ЗАТ "АТЕК" не було істотною умовою договору, тому порушення даної умови не є підставою для невиконання умов Договору поставки;

- згідно з тендерною документацією для учасників процедури закупівлі, щодо підготовки тендерних пропозицій для участі в процедурі відкритих торгів на закупівлю наступного: (Екскаватор) Код ДК 021:2015 - 43260000-3 (Механічні лопати, екскаватори та ковшові навантажувачі, гірнича техніка), затвердженою протоколом засідання тендерного комітету № 26 від 18.10.2017 замовником торгів - Регіональна філія "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" ставилися технічні вимоги до предмета закупівлі, які визначені у технічній специфікації (додаток № 5 до тендерної документації) серед даних вимог не має жодного посилання на те, що виробником даного екскаватора має бути ЗАТ "АТЕК";

- сертифікатом відповідності серії ТМС № 001057, виданим товариством з обмеженою відповідальністю "Тестметрстандарт" підтверджується відповідність екскаватора ATEК-881 вимогам ГОСТ 30067-93 пп. 5.1.3, 5.1.4, 5.1.5, 5.1.6., 5.1.7., 5.1.8, 5.1.9, р.5.2, зазначено, що даний екскаватор виготовлено у 2017 році;

- проте, суд зазначає, що лист Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області від 20.03.2019 № 13- 13/1863 щодо відмови в реєстрації екскаватора не свідчить про невідповідність його умовам договору, а Укрзалізниця не позбавлена права оскаржити такі дії щодо відмови в визначеному законом порядку.».

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 у справі № 910/5597/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024, позов задоволено. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" 2 742 000,00 грн основного боргу, 246 841,58 грн 3% річних, 1 299 938,18 грн інфляційних втрат, 64 331,70 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що строк виконання грошового зобов`язання відповідача перед позивачем щодо оплати поставленого товару на суму 2 742 000,00 грн є таким що настав, за відсутності в матеріалах справи доказів оплати відповідачем поставленого товару на суму 2 742 000,00 грн, та прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 у даній справі, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункти 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:

1) відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування:

- пункту 1 статті 611, частини 3 статті 651, частини 2 статті 678, частини 2 статті 679, частин 1, 3 статті 680 Цивільного кодексу України в частині вирішення питання про наявність чи відсутність у покупця обов`язку з оплати вартості товару за договором поставки у випадку виявлення ним під час гарантійного строку істотного порушення вимог щодо якості цього товару та реалізації права на односторонню відмову від договору (його розірвання);

- частин 2, 3 статті 180, частин 1, 2 статті 266 Господарського кодексу України, частини 1 статті 184, статті 629, частини 1 статті 638, частини 2 статті 678 Цивільного кодексу України та частин 1, 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" в частині вирішення таких питань: чи є визначені змістом тендерної пропозиції та умовами договору вимоги до товару щодо виробника, марки, моделі, року виготовлення та потужності двигуна ознаками, що визначають (індивідуалізують) предмет, як істотну умову за договором поставки транспортного засобу, зокрема екскаватора; чи є недотриманням визначених змістом тендерної пропозиції та договору поставки вимог щодо виробника, марки, моделі, року виготовлення та потужності двигуна транспортного засобу, зокрема екскаватора, істотним порушенням вимог щодо якості товару;

- пункту 6 статті 3, статті 330, статті 658, частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України та пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" в частині вирішення таких питань: чи є в покупця, як добросовісного набувача товару за договором поставки, обов`язок з оплати вартості цього товару у випадку, якщо він переданий особою, яка не була власником та не мала права передавати (відчужувати) такий товар? Якщо обов`язок є, то на чию користь слід здійснювати оплату; чи є в особи, яка не була власником та не мала права передавати за договором поставки товар, право на тримання оплати вартості такого товару? Якщо право є, то який спосіб визначення вартості товару;

- частини 1 статті 664, частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України в частині вирішення питання про наявність чи відсутність у покупця обов`язку з оплати вартості товару за договором поставки, у випадку не підписання постачальником товаророзпорядчих документів, які згідно із договором поставки є підтвердженням факту передання товару та є підставою для здійснення розрахунків;

2) щодо наявності обставин, передбачених частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, що є виключним випадком касаційного оскарження, передбаченим пунктом 4 частини 2 статті 287 цього Кодексу, скаржником зазначено, що:

- суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано послалися на висновки суду у іншій справі № 910/10784/18 в порядку преюдиціальності, зокрема, на резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 у справі № 910/10784/18, ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 у справі № 910/10784/18, оскільки у вказаних судових рішеннях відсутні обставини з ознаками преюдиціальності відносно справи № 910/5597/23;

- суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили обставини, на які посилалося Акціонерне товариство "Українська залізниця" в межах справи № 910/5597/23, щодо невідповідності переданого товару (екскаватора) встановленим вимогам щодо якості;

- суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано відхилили клопотання про призначення транспортно-товарознавчої експертизи та про витребування доказів, не врахували наявності факту суперечності доказів;

- судом апеляційної інстанції необґрунтовано здійснено розрахунок строку позовної давності, а також строку його продовження під час дії карантину, тощо.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

5. Позиція Верховного Суду

Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Здійснюючи, в межах доводів та вимог касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень, Суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та відповідачем було укладено Договір, за умовами якого позивач зобов`язався поставити відповідачу товар (екскаватор АТЕК-881 у кількості 1 штука), якість якого відповідає наступним нормативним умовам: ТУ 00240112.023-94.

Актом приймання-передачі товару від 29.12.2018 № 1, підписаним повноважними представниками сторін без зауважень та без претензій, підтверджується, що Постачальник передав, а Покупець прийняв предмет Договору - екскаватор АТЕК-881 (код УКТЗЕД 8429590000, код ДК 02162015), 2017 року випуску.

16.01.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" зареєстровано податкову накладну № 2 від 29.12.2018 про поставку Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" товару за Договором (екскаватора АТЕК-881).

Отже, встановивши обставини виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором, і настання строку виконання грошового зобов`язання відповідача перед позивачем щодо оплати поставленого товару на суму 2 742 000,00 грн, за відсутності в матеріалах справи доказів оплати відповідачем поставленого товару та прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано послалися на висновки суду у іншій справі в порядку преюдиціальності, з огляду на таке.

Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини 1 статті 129 Конституції України). Аналогічне положення міститься в пункті 7 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним із основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", заява № 48553/99, пункт 77, та від 05.07.2005 у справі "Агротехсервіс" проти України", заява № 62608/00, пункт 42).

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16, від 08.07.2019 у справі № 908/156/18, від 10.10.2019 у справі № 910/2164/18, від 15.10.2019 у справі № 908/1090/18, від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 26.11.2019 у справі № 902/201/19, від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19, від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17, від 17.12.2019 у справі № 641/1793/17, від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17, від 16.12.2020 у справі № 914/554/19, від 30.08.2022 у справі № 904/1427/21, від 13.12.2022 у справі № 910/10564/20 викладено такі загальні висновки щодо застосування частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України:

"Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.

У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку.

Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта".

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, питання, яке виникло між позивачем і відповідачем у даній справі, щодо належного виконання умов Договору в частині поставки товару, вже розглядалось судами. Так, судовими рішеннями у справі № 910/10784/18 (рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2018, ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2020) та у справі № 910/12037/19 (рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2020, т. 1, а.с. 42-49) встановлено преюдиціальні обставини щодо відповідності переданого відповідачу екскаватора умовам Договору та, у тому числі, обставини недотримання відповідачем норм, які регламентують прийомку товару по якості, хоча дотримання відповідних норм чітко передбачено умовами Договору і їх виконання є обов`язковим для сторін Договору.

Суд зазначає, що доводи скаржника фактично направлені на те, щоб піддати сумніву істинність і стабільність судових актів, які вступили в законну силу, що є неприпустимим.

Так, зміст касаційної скарги переважно стосується заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, та зводиться до їх переоцінки, що, у свою чергу, не може бути предметом розгляду в касаційному порядку в силу приписів частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

Суд також зазначає, що враховуючи преюдиційність обставин, встановлених у судових рішеннях у справах № 910/10784/18 та № 910/12037/19, та враховуючи наявні у даній справі № 910/5597/23 матеріали, які, як встановлено судом апеляційної інстанції, є достатніми для повного та об`єктивного вирішення спору, неспроможними є доводи скаржника про необґрунтоване відхилення судами клопотань про призначення транспортно-товарознавчої експертизи та про витребування доказів.

До того ж із рішення суду першої інстанції вбачається, що відповідні клопотання відповідача були розглянуті місцевим господарським судом, та за наслідками їх розгляду у відповідних судових засіданнях у задоволенні таких клопотань було відмовлено. Розгляд та вирішення відповідних клопотань відповідача також було здійснено судом апеляційної інстанції, про що свідчить оскаржувана постанова.

Із доводів, наведених у касаційній скарзі, та із оскаржуваних судових рішень не вбачається, що суди необґрунтовано відхилили певні клопотання відповідача, оскільки як суд першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотань, наводили відповідні обґрунтування.

Суд підкреслює, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у постанові від 17.09.2020 у справі №908/1795/19).

Таким чином, аргументи касаційної скарги в частині посилання на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (пункту 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України) не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки такі аргументи фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлених ними обставин справи. При цьому суд касаційної інстанції не має права додатково встановлювати обставини справи та перевіряти докази.

Суд відхиляє аргументи скаржника про те, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано здійснено розрахунок строку позовної давності, а також строку його продовження під час дії карантину, з огляду на таке.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 № 211 було введено на усій території України карантин, який потім був продовжений до 30.06.2023 (постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338, від 09.12.2020 № 1236, від 25.04.2023 № 383).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що момент підписання акта приймання-передачі товару від 29.12.2018 № 1, згідно з пунктом 4.1 Договору, є початком перебігу 30-денного строку виконання зобов`язання з оплати вартості товару, а позивач звернувся з позовом у даній справі до суду 11.04.2023.

Тому, враховуючи запровадження карантину, що діяв з 11.03.2020 до 30.06.2023, та встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо дати виникнення обов`язку у відповідача за Договором з оплати товару та дати звернення з позовом у даній справі, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що строк позовної давності для заявлених вимог позивача на дату подачі позову не сплив. Відповідно, є неспроможними наведені скаржником аргументи щодо зазначеного питання.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності, та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Суд також звертає увагу, що правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права (постанова Великої Палати Верховного суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).

Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

З огляду на викладене Суд зазначає про відсутність підстав для формування висновку у даній справі щодо зазначених відповідачем у касаційній скарзі норм права, адже під час розгляду справи судами не встановлено обставини, про які стверджує відповідач.

З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги відхиляються Судом.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведене, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

7. Судові витрати

З огляду на те, що Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 у справі № 910/5597/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді О.М. Баранець

І.Д. Кондратова