Постанова

від 17.09.2024 по справі 910/16193/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/16193/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Губенко Н. М., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А. В.,

за участю представників:

позивача - Карасьової О. В. (у порядку самопредстваництва),

третьої особи - Керницької І. Р. (адвоката),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандард Ел Пі Джи"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024

(суддя - Павленко Є. В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024

(головуючий - Сулім В. В., судді: Майданевич А. Г., Ткаченко Б. О.)

у справі за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

до Акціонерного товариства "Комінбанк",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандард Ел Пі Джи",

про стягнення 1 760 130,36 грн.

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2023 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (далі - Підприємство, позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Комінбанк" (далі - Банк, відповідач) 1 760 130,36 грн за банківською гарантією від 06.04.2023 №/23.

2. На обґрунтування позовних вимог Підприємство послалося на неналежне виконання Банком зобов`язань за банківською гарантією, виданою на забезпечення належного виконання Товариством з обмеженою відповідністю "Стандард Ел Пі Джи" (далі - Товариство, третя особа) умов договору поставки від 10.04.2023 № 22-В-АМПУ-23, укладеного між позивачем та третьою особою.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 10.04.2023 Підприємство як покупець і Товариство як постачальник уклали договір поставки № 22-В-АМПУ-23, згідно з яким останній зобов`язався поставити покупцю товар за кодом: ДК 021:2015 09130000-9 "Нафта і дистиляти" (дизельне паливо наливом), а покупець - оплатити його вартість шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Товариства протягом десяти банківських днів з дати отримання оригіналів належним чином оформленого рахунку на оплату партії поставленого товару та підписаних сторонами видаткової та товарно-транспортної накладної на поставлену партію товару. Ціна договору 33 398 487,24 грн з ПДВ.

4. Поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлень Підприємства, отриманих Товариством протягом строку дії цього договору. Місця та спосіб поставки товару: Одеська область (місто Ізмаїл, місто Одеса, місто Чорноморськ; Ізмаїльський район, місто Вилкове, Ізмаїльський район, місто Кілія, місто Білгород-Дністровський, Ізмаїльський район, місто Рені, місто Южне) та Миколаївська область (місто Миколаїв), умови поставки DDР (Інкотермс-2010), за адресами, які зазначаються у замовленні. Спосіб поставки товару: "автоцистерна Товариства - акцизний склад Підприємства" та/або "автоцистерна Товариства - акцизний склад пересувний", та/або "автоцистерна Товариства - паливний бак судна Підприємства" та/або "автоцистерна Товариства - паливний бак обладнання чи пристрою Підприємства" (пункти 5.1 та 5.2 договору).

5. За умовами пунктів 5.6.1 та 5.6.2 договору поставка товару здійснюється окремими партіями протягом п`яти робочих днів з дати отримання Товариством від Підприємства замовлення на відповідну партію товару. Датою поставки товару Підприємству є дата підписання сторонами відповідної видаткової накладної. До оригіналів видаткової накладної на поставлену партію товару Товариство обов`язково додає засвідчені належним чином копії паспорту якості та/або іншого документа про якість відповідно до вимог пунктів 5-9 "Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 927 (зі змінами).

6. Товариство за умовами пунктів 6.3-6.3.4, 6.3.8 цього договору зобов`язалося забезпечити поставку товару (партії товару) у строки та порядку, встановлені цим договором; надавати Підприємству документи на товар, передбачені пунктами 4.2-4.3; оформлювати необхідні документи (лист тощо) для в`їзду автотранспорту Товариства для поставки товару на режимну територію місця поставки товару за договором відповідно до норм/правил та постанов, діючих на відповідних режимних територіях Підприємства.

7. У пунктах 13.1-13.3 договору сторони передбачили, що не пізніше дати укладення цього правочину Товариство повинно надати забезпечення його виконання у розмірі 5 % договірної ціни, що складає 1 760 130,36 грн. Забезпечення виконання договору надається Товариством у вигляді безумовної банківської гарантії банківської установи на вказану суму. Банківська гарантія діє з моменту підписання цього договору до 30.06.2023 включно, вона повинна містити зобов`язання банка-гаранта "сплатити за першою вимогою" Підприємства, тобто закріплювати обов`язок безумовного перерахування Банком-гарантом коштів на поточний рахунок Підприємства за його письмовою вимогою. Умови банківської гарантії не можуть бути змінені й вона не може бути припинена або відкликана Банком-гарантом, принципалом без письмової згоди на це бенефіціара. Вимоги за банківською гарантією задовольняються за першою вимогою бенефіціара без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов. Банківська гарантія повинна містити строк сплати коштів за гарантією, який не повинен перевищувати 20-ти банківських днів з дати отримання вимоги за гарантією від бенефіціара. Банківською гарантією забезпечуються зобов`язання Товариства щодо поставки товару, а також виконання ним умов пункту 13.8 цього правочину.

8. Відповідно до пункту 13.6 договору забезпечення його виконання не повертається Підприємством у разі відмови Товариства від виконання цього правочину у частині поставки товару та/або у разі затримки його поставки більш ніж на 10 календарних днів від строків, зазначених у договорі, додатках та додаткових угодах до нього, а також його дострокового припинення чи розірвання з вини Товариства. Кошти, що надійшли як забезпечення виконання цього договору (у разі, якщо вони не повертаються Товариству), перераховуються на рахунок Підприємства.

9. У додатках 1-3 до договору (у редакції додаткової угоди від 12.05.2023 № 1) сторони погодили найменування, вимоги до якості, кількість і вартість товару, адреси відокремлених підрозділів Підприємства, на які повинна здійснюватися Товариством поставка обумовленого товару, форму замовлення, зокрема, паливо дизельне у кількості 624 479 кг, загальною вартістю 33 398 487,24 грн з ПДВ.

10. Товариство надало Підприємству видану Банком гарантію від 06.04.2023 № G10951/23 на забезпечення належного виконання зобов`язань за цим договором. За умовами цієї гарантії Банк зобов`язався безумовно та безвідклично за першою вимогою Підприємства протягом 20-ти банківських днів сплатити на користь останнього суму гарантії, що складає 1 760 130,36 грн, після одержання оригіналу письмової вимоги Підприємства, яка має бути підписана уповноваженими особами останнього та містити твердження про те, що Товариство не виконало свої зобов`язання за договором із зазначенням переліку таких невиконаних зобов`язань. Письмова вимога Підприємства повинна бути направлена Банку рекомендованим листом або кур`єрською поштою. Відповідальність Банку перед Підприємством за цією банківською гарантію у будь-якому випадку обмежується сумою, на яку вона видана. Ця гарантія набирає чинності з дати її видачі та діє до 30.06.2023 включно. Будь-яка письмова вимога Підприємства має бути отримана Банком за адресою: Україна, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 6, не пізніше 16:00 години за київським часом цієї дати, отримувач - Управління документарних операцій, після чого зобов`язання Банку припиняються у будь-якому випадку, незважаючи на те, буде чи не буде повернуто оригінал гарантії. Ця гарантія є безвідкличною та не може бути змінена чи відкликана Банком, самостійно або за заявою Підприємства без згоди Товариства.

11. 13.04.2023 на виконання умов названого договору Підприємство направило замовлення (лист № 1113/10-03-12/Вих) на поставку партії товару у кількості 25 000 кг, яке цього ж дня отримало Товариство. Згідно з пунктом 5.6.1 договору кінцевий строк поставки товару за цим замовленням 20.04.2023.

12. 18.04.2023 Товариство просило оформити перепустку на 19.04.2023 для поставлення дизельного палива (лист № 5), тоді як докази направлення цього листа засобами поштового або електронного зв`язку відсутні.

13. 25.04.2024 Товариство звернулося до начальника адміністрації Одеського морського порту з проханням погодити робочу технологічну карту з метою проведення бункерувальних операцій суден біля причалів Одеського порту (лист № 3).

14. 27.04.2024 Товариство звернулося до начальника адміністрації Одеського морського порту з проханням укласти договір на отримання інформаційно-координаційних послуг (лист № 3).

15. 28.04.2024 Товариство повідомило Підприємство (лист № 1) про намагання вирішити питання з оформленням документів для поставки палива та зазначило, що листа на виготовлення робочої технологічної карти відправлено 20.04.2023, робоча технологічна карта виготовлена 27.04.2023.

16. 03.05.2024 Товариство і Підприємство уклали договір про допуск до об`єктів портової інфраструктури.

17. Товариство звернулося до начальника адміністрації Одеського морського порту з проханням погодити робочу технологічну карту з метою проведення бункерувальних операцій суден біля причалів Одеського порту 25.04.2023, тобто після спливу строку поставки товару, тоді як доказів завчасного звернення (у строк поставки, передбачений договором) до адміністрації Одеського морського порту з вимогою погодити робочу технологічну карту Товариство не надало.

18. 08.05.2023 на підставі видаткових накладних №№ 72, 73 Товариство поставило товар на суму 923 255,54 грн та 09.05.2023 на суму 445 176,86 грн на підставі видаткової накладної № 74. Тобто Товариство прострочило поставку товару на 17 та 18 календарних днів відповідно.

19. 09.06.2023 унаслідок неналежного виконання Товариством зобов`язань за договором щодо своєчасної поставки обумовленого товару Підприємство через його обслуговуючий банк - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ Укргазбанк") направило кур`єрською поштою Одеського обласного вузла спецзв`язку Державного підприємства спеціального зв`язку на адресу Банку вимогу від 02.06.2023 № 1703/10-04-06/Вих про стягнення коштів за гарантією від 06.04.2023 № С10951/23 на суму 1 760 130,36 грн, яку Банк отримав 13.06.2023.

20. 28.06.2023 Банк відмовив у її задоволенні з підстав недотримання Підприємством умов належного представлення цієї вимоги, оскільки Підприємство направило вимогу через свій банк та неправильно зазначило назву Товариства (у вимозі вказано найменування третьої особи "Стандарт Ел Пі Джи" замість правильного - "Стандард Ел Пі Джи").

21. Вважаючи цю відмову безпідставною, Підприємство повторно вимагало від Банку сплати суми за його вимогою у розмірі 1 760 130, 36 грн (лист від 16.08.2023 № 2626/10-04-06/Вих). Однак, Банк повторно відмовив (лист від 26.09.2023 № 05.3.2/5660) і тому Підприємство звернулося до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

22. 22.02.2024 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024, про задоволення позову.

23. Суди послалися на неправомірну відмову Банку у задоволенні банківської гарантії від 06.04.2023 № С10951/23 на суму 1 760 130,36 грн за вимогою позивача, адже помилка у назві принципала не може бути підставою для відмови у виплаті коштів, позаяк можливість ідентифікувати особу банк-гарант мав за наслідком перевірки коду ЄДРПОУ. Направлення вимоги засобами спецзв`язку жодним чином не порушувало умов банківської гарантії щодо порядку надсилання цієї вимоги, тоді як Підприємство забезпечило додаткові гарантії безпеки збереження викладеної у ній інформації в умовах воєнного стану в Україні з огляду на статус позивача як державного підприємства. Тобто суди виснували про те, що вимога Підприємства повністю відповідала умовам вказаної банківської гарантії щодо змісту та порядку представлення. Зазначивши, що Товариство не довело, що несвоєчасна поставка товару відбулася через недобросовісну поведінку Підприємства, зокрема у зв`язку із несвоєчасним наданням дозвільних документів для в`їзду на місце поставки, звернули увагу на те, що банк-гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов`язку принципала, а зобов`язаний сплатити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

24. Товариство оскаржило ці судові рішення і в касаційній скарзі просить їх скасувати й ухвалити нове про відмову у позові. На обґрунтування підстав касаційного оскарження послався на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). На переконання скаржника, суди неправильно застосували норми статей 526, 560, 563, 565, 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 199, 200 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004 (далі - Положення № 639), без урахування висновків Верховного Суду, викладених у подібних правовідносинах у постановах від 27.11.2019 у справі № 910/20306/17, від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19, від 04.03.2021 у справі № 910/3500/19, від 05.06.2023 у справі № 910/8580/22, від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20 та від 02.10.2020 у справі № 904/1156/19.

25. Узагальнено доводи скаржника зводяться до такого:

- відвантаження товару понад передбачений договором строк мало місце виключно з вини Підприємства (недопущення Товариства до місця відвантаження товару в обумовлений строк);

- запізнення поставки товару зумовлено невиконанням Підприємством своїх зобов`язань щодо надання дозвільних документів для відвантаження товару на території порту і саме пасивна поведінка позивача уповільнила виконання договору поставки;

- позивач недобросовісно не реагував на звернення/заяви Товариства щодо допуску на територію порту та відвантаження товару, а Підприємство не вчиняло необхідних і достатніх заходів з метою забезпечення Товариства можливості приступити до відвантаження товару, тому у позивача відсутні правові підстави для отримання коштів за банківською гарантією у зв`язку з не доведенням факту неналежного виконання Товариством договору;

- суди безпідставно відхилили твердження Товариства як третьої особи про відсутність вини і не взяли до уваги те, що Підприємство діяло неправомірно та не вживало заходів щодо забезпечення вчасного відвантаження палива на території порту;

- суди не дослідили чи виник гарантійний випадок (порушення Товариством зобов`язання, забезпеченого гарантією), і відповідно настання обов`язку у гаранта сплатити за гарантією, адже виконання договору поставки уповільнено саме через недобросовісну пасивну поведінку позивача;

- суди проігнорували висновки Верховного Суду, викладені у названих скаржником постановах, про те, що при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією;

- пред`явлення Банку вимоги через банк бенефіціара - ПАТ АБ "Укргазбанк" свідчить про те, що така вимога неналежним чином представлена, тоді як висновок судів про не порушення позивачем умов банківської гарантії щодо порядку надсилання цієї вимоги помилкове; зазначення у вимозі Підприємства неправильного найменування Товариства позбавляло Банк можливості ідентифікувати особу принципала;

- з боку Підприємства мала місце поведінка, яка не відповідає принципам добросовісності, що полягала у затягуванні видачі дозвільних документів та перепустки в`їзду на територію порту для розвантаження товару. У зв`язку з цим посилається на постанови Верховного Суду, в яких також у різних правовідносинах установлювалось наявність недобросовісної поведінки з боку Підприємства, а саме: від 18.02.2021 у справі № 916/1441/19, від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 та від 31.03.2021 у справі № 910/17942/19.

26. 04.09.2024 через систему "Електронний суд" Товариство також подало пояснення, в яких посилається на порушення судами норм процесуального права, оскільки, на його думку, рішення у цій справі впливає на права і обов`язки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як поручителів за договорами поруки від 06.04.2023 №№/23/P-1, № G10951/23/P-2, які солідарно несуть відповідальність за зобов`язаннями за договором банківської гарантії від 06.04.2023 №/23, яка забезпечувалася цими договорами поруки, тоді як ці особи не залучені до участі у справі. У цьому контексті посилається на необхідність скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд на підставі пункту 8 частини першої статті 310 цього ж Кодексу, фактично змінюючи підставу, за якою відкрито касаційне оскарження - пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України. Додатково звернуло увагу на суперечливу поведінку позивача, що виразилася у тому, що він, знаючи про те, що територія порту є об`єктом зі спеціальним режимом перебування і переміщення, навмисно вчиняв стосовно Товариства недобросовісні дії по в`їзду на територію порту та поставки/розвантаження товару.

27. Частинами першою, другою статті 298 ГПК України установлено, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

28. Як зазначалося, пояснення до касаційної скарги скаржник подав 04.09.2024, тоді як строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024, повний текст якої складений 04.07.2024, сплив 24.07.2024.

29. Статтею 118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

30. Оскільки ці пояснення Товариства до касаційної скарги подані після закінчення встановленого законом строку на їх подання, тому вони залишаються без розгляду.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

31. Банк у відзиві на касаційну скаргу просить її задовольнити та скасувати оскаржувані третьою особою судові рішення й ухвалити нове про відмову у позові, посилаючись на те, що вимога позивача не була належно представлена Банку, у зв`язку з цим вважає підставною свою відмову у її задоволенні, адже наполягає на визначенні у ній неправильного найменування Товариства, що позбавляло його можливості ідентифікувати особу принципала. Заперечує з приводу належного оформлення відправлення вимоги Банку. Наполягає на тому, що затримка у виконанні замовлення від 13.04.2023 № 1113/10-03-12/Вих пов`язана виключно з тим, що працівники та службові особи порту, який входить у структуру позивача, своєчасно не сприяли Товариству в оформленні дозвільних документів. На його переконання, з боку Підприємства мала місце поведінка, яка не відповідає принципам добросовісності, що полягала у затягуванні процесу оформлення необхідних документів для в`їзду автотранспорту Товариства для поставки товару на режимну територію позивача (місце поставки товару). Банк також просить вирішити питання про поворот виконання рішення.

32. Відповідно до приписів частини другої статті 295 ГПК України відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.

33. Згідно зі статтею 297 цього ж Кодексу учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (частина перша). До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення заяви іншим учасникам справи (частина третя).

34. Оскільки поданий Банком відзив не містить обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, а містить вимогу про скасування судових рішень і ухвалення нового рішення про відмову у позові із зазначенням підстав для такого скасування, то за своєю суттю він є приєднанням до касаційної скарги. Однак відповідач не надав доказів про сплату судового збору, а ГПК України не містить положень щодо надання строку для усунення недоліків стосовно приєднання до касаційної скарги. Тому цей відзив залишається без розгляду.

35. Підприємство у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, аргументуючи тим, що направлення ним вимоги через свій банк засобами спецзв`язку жодним чином не порушувало умов банківської гарантії щодо порядку надіслання спірної вимоги, а забезпечило додаткові гарантії безпеки збереження викладеної у ній інформації в умовах воєнного стану в Україні. Звертає увагу на відсутність у гарантії умови про те, що така вимоги має бути направлена виключно бенефіціаром. Вважає, що обов`язок банку як гаранта за банківською гарантією є безумовним і останній не повинен здійснювати аналіз відносин, які склалися між сторонами (бенефіціаром і принципалом), та встановлювати з чиєї вини відбулося порушення забезпечуваного зобов`язання. Банк-гарант не повинен вдаватися до аналізу відносин, які склались між бенефіціаром та принципалом і, відповідно, встановлювати, з чиєї вини відбулося порушення принципалом зобов`язання, чи було таке порушення вимушеним тощо. Наполягає на тому, що для виплати суми банківської гарантії достатньо встановити, що таке порушення відбулося. Оскільки постачальник не виконав свого обов`язку за договором у погоджені сторонами строки, то Підприємство підставно звернулося до Банку за виплатою гарантії. На переконання Підприємства, воно дотрималось усіх вимог при оформленні і відправленні гарантії. Стверджує про неподібність правовідносин зі справою, що розглядається, правовідносинам, наведеним скаржником у постановах від 18.02.2021 у справі № 916/1441/19, від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 та від 31.03.2021 у справі № 910/17942/19, щодо недобросовісної поведінки Підприємства.

36. 11.09.2024 Підприємство також подало пояснення, в яких заперечує проти аргументів скаржника, викладених ним у поданих 04.09.2024 поясненнях, звертаючи увагу на фактичну зміну останнім підстави, за якою відкрито касаційне оскарження. Оскільки ці пояснення подані Товариством з пропуском передбаченого законом строку на касаційне оскарження, то не мають прийматися. Стверджує також про те, що скаржник був обізнаний про наявність договорів поруки ще під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, але клопотань чи заяв щодо залучення до участі у справі третіх осіб не заявляв. Вважає недобросовісною поведінку з боку скаржника, який намагається уникнути відповідальності за порушення договірних зобов`язань. Утім ці пояснення Підприємства залишаються без розгляду, оскільки по суті вони є відзивом на касаційну скаргу, строк подання якого сплив 23.08.2024, а крім того, пояснення скаржника, на які заперечило Підприємство у своїх поясненнях, також залишені без розгляду.

Позиція Верховного Суду

37. Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу (частина перша статті 199 ГК України).

38. Відповідно до частин першої, четвертої статті 200 цього ж Кодексу гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

39. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

40. Згідно зі статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

41. Відповідно до статті 562 цього ж Кодексу зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

42. Частинами першою, третьою статті 563 ЦК України унормовано, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

43. Як передбачено частиною другою статті 564 цього ж Кодексу, гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

44. Відповідно до частин першої, третьої статті 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Якщо гарант після пред`явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов`язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника; повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.

45. У силу статті 610 цього ж Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

46. Загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій/контргарантій та їх виконання визначений підзаконним актом - Положенням № 639.

47. Спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою гаранта сплатити за гарантією.

48. Підприємство послідовно вказувало на те, що гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов`язку принципала, а має платити, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії.

49. Натомість Банк і Товариство з цим не погоджувалися, наполягаючи на необхідності дослідження судом обставин наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення Товариством зобов`язання, забезпеченого гарантією). Тобто відповідач і третя особа наполягають на тому, що гарант повинен перевірити, чи дійсно принципал порушив основне зобов`язання, і що він має платити виключно в разі, якщо бенефіціар довів гаранту порушення основного зобов`язання принципалом.

50. Задовольняючи позов у цій справі, суди виходили з того, що у відповідача виник обов`язок сплатити позивачу грошові кошти відповідно до умов гарантії, оскільки принципал (третя особа) порушив зобов`язання, яке було забезпечено банківською гарантією, наданою Банком, тоді як вимога позивача відповідала умовам банківської гарантії щодо змісту та порядку представлення. При цьому, зазначивши про відсутність такої підстави для відмови гаранта від платежу як не доведення бенефіціаром порушення основного зобов`язання боржником, суди виснували про те, що несвоєчасна поставка товару відбулася через недобросовісну поведінку позивача, зокрема у зв`язку із несвоєчасним наданням дозвільних документів для в`їзду на місце поставки.

51. Разом з тим, у касаційній скарзі скаржник, серед іншого, наполягає на тому, що суди залишили поза увагою його доводи про відсутність вини Товариства у порушенні ним зобов`язань за договором (несвоєчасній поставці), що, за його твердженням, відбулося за наслідком недобросовісної поведінки Підприємства. На його переконання, обов`язком суду було дослідження наявності чи відсутності обставин порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. У цьому контексті він стверджує про неправильне застосування судами норм статей 526, 560, 563, 565, 610 ЦК України, статей 199, 200 ГК України та Положення № 639 без урахування висновків Верховного Суду, викладених у подібних правовідносинах у постановах від 27.11.2019 у справі № 910/20306/17, від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19, від 04.03.2021 у справі № 910/3500/19, від 05.06.2023 у справі № 910/8580/22, від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20.

52. У цих постановах Верховний Суд виснував про те, що при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією.

53. Утім, 17.05.2024 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду прийняв постанову у справі № 910/17772/20, в якій відступив від цього висновку про те, що при вирішенні спору про наявність чи відсутність обов`язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить дослідження наявності чи відсутності виникнення порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, зазначивши, що законодавчі норми (статті 560, 562, частини перша, третя статті 563, частини перша, третя статті 565 ЦК України та частини перша, третя статті 200 ГК України) слід розуміти таким чином, що гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов`язку принципала, а має платити, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Тобто при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування не входить дослідження наявності чи відсутності порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією.

54. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду також зазначив, що наведені вище норми ГК України і ЦК України слід розуміти таким чином, що гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов`язку принципала, а зобов`язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Стаття 565 ЦК України визначає вичерпний перелік випадків, коли гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора. Цей перелік, зокрема, не містить такої підстави для відмови гаранта від платежу, як відсутність чи не доведення бенефіціаром порушення основного зобов`язання боржником. Тобто, отримавши вимогу від бенефіціара, Банк (гарант) повинен був перевірити її на відповідність лише таким критеріям: чи є така вимога належним представленням та чи є така вимога достовірною.

55. У разі, коли об`єднана палата відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати), згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди враховують висновок, викладений у такій постанові об`єднаної палати.

56. Тому доводи Товариства, про які йдеться у касаційній скарзі та узагальнено викладені у пункті 25 цієї постанови, про ігнорування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у названих ним постановах про те, що при вирішенні таких спорів слід дослідити наявність чи відсутність виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією) відхиляються колегією суддів, оскільки за висновком Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, при вирішенні таких спорів до предмета доказування не входить дослідження наявності чи відсутності порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. Адже гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов`язку принципала, а має платити, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії.

57. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення спору у подібних правовідносинах мають враховувати саме останню правову позицію.

58. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

59. Разом з тим, судові рішення у цій частині ухвалені з урахуванням останньої правової позиції Верховного Суду.

60. Іншими доводами скаржника було порушення Підприємством порядку надсилання Банку вимоги та зазначення у ній неправильного найменування Товариства, що позбавляло Банк можливості ідентифікувати особу принципала.

61. Ці посилання скаржника визнаються також необґрунтованими, виходячи з такого.

62. Суди попередніх інстанцій зазначили, що 06.04.2023 відповідач надав на користь позивача банківську гарантію № G10951/23, відповідно до умов якої письмова вимога Підприємства повинна бути направлена Банку рекомендованим листом або кур`єрською поштою. Натомість, позивач направив Банку вимогу засобами спеціального зв`язку, що, на думку відповідача, не відповідало вищевказаним умовам гарантії.

63. Оскільки умовами банківської гарантії не передбачалось іншого порядку чи обмежень надсилання Підприємством своєї вимоги, а визначено лише форму такого надсилання: "на адресу Банку - рекомендованим листом або кур`єрською доставкою" (без зазначення конкретного оператора поштового зв`язку), то суди правильно виснували, що направлення вимоги у такий спосіб жодним чином не порушувало умов банківської гарантії щодо порядку її надсилання, позаяк засоби спецзв`язку є різновидом направлення вкладення рекомендованим листом. До того ж Банк отримав цю вимогу позивача, що не заперечується сторонами.

64. Крім того, суди правильно спростували посилання Банку щодо невідповідності умовам гарантії вимоги Підприємства, яке неправильно зазначило найменування Товариства, адже така обставина не суперечить гарантійним умовам, позаяк Банк не був позбавлений можливості ідентифікувати особу принципала за кодом з ЄДРПОУ. Відповідно доводи стосовно порушення позивачем пункту 26 Положення № 639, згідно з яким серед інших реквізитів гарантія повинна містити повне найменування принципала - юридичної особи та код згідно з ЄДРПОУ, не підтвердилися.

65. Аргументи скаржника про те, що при дослідженні обставин дотримання Підприємством порядку надсилання вимоги та її оформлення суди не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 02.10.2020 у справі № 904/1156/19, щодо необхідності керуватися саме умовами виданої Банком банківської гарантії для визначення належності представлення не знайшли підтвердження, оскільки при обґрунтуванні пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України як підстави касаційного оскарження є саме неврахування судами висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції для обґрунтування мотивувальної частини постанови. Натомість у справі № 904/1156/19 на вирішення суду не передавалося питання щодо обґрунтованості відмови банку-гаранта виконати вимогу через порушення порядку її надсилання та неправильного зазначення у ній назви принципала.

66. Отже, зобов`язання гаранта платити за гарантією не залежить від вимог або заперечень, що випливають із будь-яких відносин поза відносинами між гарантом та бенефіціаром, правовою підставою для здійснення виплати грошових коштів за гарантією є належним чином оформлена вимога бенефіціара. Тому суди дійшли обґрунтованого висновку, що сукупність встановлених обставин свідчить про неправомірність відмови Банку від сплати за гарантією, оскільки закон не містить наведених відповідачем причин для такої відмови.

67. Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 916/1441/19, від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 та від 31.03.2021 у справі № 910/17942/19, прийняті у правовідносинах, неподібних із правовідносинами у цій справі, в яких установлювалась наявність недобросовісної поведінки з боку Підприємства, не спростовують правильних висновків судів та не є підтвердженням обґрунтування касаційного провадження, відкритого на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Щодо повороту виконання

68. Відповідно до частин першої, п`ятої, дев`ятої статті 333 ГПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

69. Оскільки за результатами розгляду касаційної скарги прийнято рішення про залишення без змін оскаржуваних судових рішень, то підстави для задоволення клопотання Банку про поворот виконання відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

70. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

71. Згідно з вимогами статті 309 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

72. З урахуванням наведеного доводи касаційної скарги не знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду і відповідно касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення у цій справі слід залишити без змін.

Судові витрати

73. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317, 333 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандард Ел Пі Джи" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 у справі № 910/16193/23 залишити без змін.

3. У задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Комінбанк" про поворот виконання оскаржуваних судових рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді Н. Губенко

О. Кролевець