Постанова від 04.09.2024 по справі 426/4264/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04вересня 2024 року

м. Київ

справа № 426/4264/19

провадження № 61-7310св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» на рішення Сватівського районного суду Луганської області, у складі судді Осіпенко Л. М., від 29 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Пищиди М. М., від 16 квітня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2019 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк», банк) звернулось до суду з позовом до

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит.

2. Позов обґрунтовано тим, що між банком та ОСОБА_1 30 травня 2007 року укладений договір про іпотечний кредит № 240, відповідно до умов якого він отримав кредит у розмірі 16 850,00 дол. США, строком на 240 місяців, із кінцевим строком повернення кредиту 30 травня 2027 року, на придбання житлової квартири. За умовами договору, за користування кредитом позичальник зобов`язувався сплачувати банку плату в розмірі 12,5 % річних.

3. Згідно із пунктом 1.5 вказаного договору позичальник зобов`язався щомісячно проводити погашення кредиту рівними частинами у сумі 70,50 дол. США та сплачувати нараховані банком проценти на залишок заборгованості за кредитом.

4. На забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 240 від 30 травня 2007 року, за умовами якого ОСОБА_2 , як поручитель, зобов`язалася перед банком, як кредитором, відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов`язання за договором про іпотечний кредит № 240 від 30 травня 2007 року, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому. Договором поруки визначено, що солідарні боржники залишаються зобов`язаними перед кредитором до тих пір, поки всі зобов`язання за кредитним договором не будуть виконані повністю.

5. Банк стверджував, що свої обов`язки, передбачені кредитним договором, виконав повністю та належним чином.

6. Разом із тим, відповідачі своїх зобов`язань належним чином не виконали, не вжили заходів щодо погашення кредиту у визначені в договорі строки, у зв`язку з чим, станом на 01 вересня 2020 року, заборгованість за договором про іпотечний кредит № 240 від 30 травня 2007 року становила 43 083,76 дол. США, яка складається із: боргу за кредитом у розмірі 14 735,00 дол. США; боргу за процентами за користування кредитом за період з 23 лютого 2012 року до 15 січня 2020 року в розмірі 18 151,30 дол. США; трьох процентів річних за прострочення боргу за кредитом за період з 23 березня 2012 року до 01 вересня 2020 року в розмірі 1 009,75 дол. США; трьох процентів річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 23 березня 2012 року до 01 вересня 2020 року в розмірі 858,66 дол. США; пені за несвоєчасну сплату кредиту з 23 березня 2012 року до 13 квітня 2014 року в розмірі 4 147,79 дол. США; пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом з 23 березня 2012 року до 13 квітня 2014 року в розмірі 4 181,26 дол. США.

7. Враховуючи викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, АТ «Ощадбанк» просило суд стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 240 від 30 травня 2007 року.

Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі

8. Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 29 грудня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит № 240 від 30 травня

2007 року в розмірі 36 791,03 дол. США, у тому числі: борг за кредитом у розмірі 14 735 дол. США; проценти за користування кредитом з 23 березня 2012 року до 23 вересня 2016 року в розмірі 12 087,21 дол. США; три проценти річних за прострочення сплати боргу за кредитом з 23 березня 2012 року до 01 вересня 2020 року в розмірі 1 009,75 дол. США; три проценти річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом з 23 березня

2012 року до 01 вересня 2020 року в розмірі 630,02 дол. США; пеня за несвоєчасну сплату кредиту з 23 березня 2012 року до 13 квітня 2014 року в розмірі 4 147,79 дол. США; пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом з 23 березня 2012 року до 13 квітня 2014 року в розмірі 4 181,26 дол. США. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

9. Суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, за категорією учасник бойових дій та з 23 вересня 2016 року має право на пільги згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Оскільки ОСОБА_1 перебуває на обліку за категорією учасник бойових дій, суд вважав, що на нього також поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

10. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року рішення Сватівського районного суду Луганської області від 29 грудня 2020 року скасовано в частині задоволення позову та стягнення, солідарно, з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості за договором про іпотечний кредит № 240 від 30 травня 2007 року в розмірі 36 791,03 дол. США у тому числі: боргу за кредитом у розмірі 14 735 дол. США; відсотків за користування кредитом з 23 березня 2012 року до 23 вересня 2016 року в розмірі 12 087,21 дол. США; трьох відсотків річних за прострочення сплати боргу за кредитом з 23 березня 2012 року до 01 вересня 2020 року в розмірі 1 009,75 дол. США; трьох відсотків річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом з 23 березня 2012 року до 01 вересня 2020 року в розмірі 630,02 дол. США; пені за несвоєчасну сплату кредиту з 23 березня 2012 року до 13 квітня 2014 року в розмірі 4 147,79 дол. США; пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом з 23 березня 2012 року до 13 квітня 2014 року в розмірі 4 181,26 дол. США, а також у частині стягнення судових витрат.

В цій частині ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит № 240 від 30 травня

2007 року в розмірі 19 039,60 дол. США у тому числі: борг за кредитом у розмірі 7 825,50 дол. США; відсотки за користування кредитом за період

з 23 березня 2012 року до 23 вересня 2016 року в розмірі 6 791,03 дол. США; пеня за несвоєчасну сплату кредиту за період з 23 березня 2012 року

до 13 квітня 2014 року в розмірі 2 202,82 дол. США; пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період з 23 березня 2012 року до 13 квітня 2014 року в розмірі 2 220,25 дол. США.

Позов АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в частині стягнення трьох процентів річних за прострочення сплати боргу за кредитом, трьох процентів річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом - залишено без задоволення.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

11. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що кредит у цій справі є споживчим, оскільки виданий на придбання житла, а особливості правового регулювання правовідносин у сфері споживчого кредитування визначені у Законах України «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування».

12. У частині десятій статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній до 17 червня 2017 року), та у частині четвертій статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаними нормами Закону порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги вказаної норми закону, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором

13. Матеріали справи не містять доказів дотримання банком досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

14. Також апеляційний суд вказав, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за кредитом в сумі 14 735 дол. США є помилковим, оскільки заявлені позовні вимоги про стягнення 6 909,50 дол. США боргу за кредитом є передчасними, з огляду на те, що позивачем не виконані вимоги Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування» щодо обов`язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення цих коштів за договором про надання споживчого кредиту, строк виплати за якими на момент звернення до суду не настав.

15. Апеляційний суд також не погодився з висновком суду першої інстанції в частині стягнення процентів за користування кредитом у сумі 16 531,66 дол. США з огляду на те, що відповідно до копії довідки № 367

від 29 вересня 2016 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, за категорією учасник бойових дій та з 23 вересня 2016 року має право на пільги згідно з Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

16. Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

17. Тому, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заборгованість за процентами за період

із 01 жовтня 2016 року до 01 січня 2020 року не підлягає стягненню, оскільки нарахована у період, під час якого на ОСОБА_1 розповсюджуються положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

18. З відповідачів солідарно на користь позивача підлягає стягненню прострочена заборгованість за період з 23 березня 2012 року до 01 березня 2019 року в сумі 7 825,50 дол. США, строк вимоги за якою настав, і на зазначену заборгованість мають бути нараховані проценти, які підлягають стягненню з відповідачів солідарно, згідно з наданим позивачем та проведеним колегією суддів розрахунком у сумі 6 791,03 дол. США, за період із 23 березня 2012 року до 01 березня 2019 року.

19. Також апеляційний суд вважав, що судом першої інстанції неправильно визначений розмір пені за несвоєчасну сплату кредиту з 23 березня 2012 року до 13 квітня 2014 року. Зважаючи на те, що визначений колегією суддів розмір заборгованості за кредитом становить 7 825,50 дол. США, то розмір пені, що підлягає стягненню з відповідачів солідарно за несвоєчасну сплату кредиту, складає 2 202,82 дол. США.

20. Пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом з 23 березня 2012 року до 13 квітня 2014 року, за розрахунками апеляційного суду, складає 2 220,25 дол. США.

21. Апеляційний суд не погодився з висновками місцевого суду про наявність правових підстав для стягнення трьох процентів річних за прострочення сплати боргу за кредитом з 23 березня 2012 року до 01 вересня 2020 року в розмірі 1 009,75 дол. США, трьох процентів річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом з 23 березня

2012 року до 01 вересня 2020 року в розмірі 630,02 дол. США, оскільки у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

22. Відповідно до пункту 1.5 договору про іпотечний кредит останній платіж у рахунок погашення кредиту та сплати нарахованих банком відсотків позичальник зобов`язується здійснити не пізніше 30 травня 2027 року, отже, позивач по травень 2027 року включно, тобто до закінчення строку дії договору про іпотечний кредит, має право на нарахування процентів за користування кредитом, а з 01 червня 2027 року таке право у нього припиняється, натомість, виникає право нараховувати проценти на підставі статті 625 ЦК України, яка застосовується як наслідок прострочення виконання грошового зобов`язання.

23. Нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України до 01 червня 2027 року можливе виключно у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, що в цьому випадку є неможливим, оскільки колегія суддів відмовила у стягненні строкової заборгованості за кредитом.

24. Постановою Верховного Суду від 22 листопада 2023 рокукасаційну скаргу АТ «Ощадбанк» задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

25. Верховний Суд вказав, що регулювання правовідносин банку із споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня

2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». Із 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, застосовується також Закон України «Про захист прав споживачів».

26. Встановивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, суд має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

27. Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України «Про захист прав споживачів» порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 цього Закону у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором».

28. Суд апеляційної інстанції не врахував, що позов у справі пред`явлено у квітні 2019 року, коли норма частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» втратила чинність.

29. Отже, суд апеляційної інстанції, у справі, яка переглядається, помилково застосував положення Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування», а тому висновки апеляційного суду про те, що у ОСОБА_1 не виник обов`язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що банком було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, є неправильними.

30. Висновки апеляційного суду, який не погодився із висновком суду першої інстанції в частині стягнення процентів за користування кредитом у сумі 16 531,66 дол. США та вказав на правильність його позиції про те, що заборгованість за процентами за період з 01 жовтня 2016 року до 01 січня 2020 року не підлягає стягненню, оскільки нарахована за період, під час якого на ОСОБА_1 розповсюджуються положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Верховний Суд вважав такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.

31. Позичальником не надано суду документів, що підтверджують виконання ним обов`язків із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередню участь в антитерористичній операції в особливий період, тому висновок апеляційного суду про наявність підстав для застосування пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є передчасним.

32. За таких обставин, апеляційний суд помилково визначив розмір процентів за користування кредитом, трьох процентів річних за прострочення сплати боргу за кредитом, за прострочення сплати процентів за користування кредитом, пеню (за несвоєчасну сплату кредиту та за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом) та за який період має бути стягнуто цю заборгованість банком із ОСОБА_1 .

33. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року апеляційні скарги АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Сватівського районного суду Луганської області

від 29 грудня 2020 року залишено без змін.

34. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що встановивши факт невиконання відповідачами взятих на себе кредитних зобов`язань, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового стягнення кредитної заборгованості.

35. Згідно з копією посвідчення від 29 вересня 2016 року № 367

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, за категорією учасник бойових дій та відповідно до довідки від 24 грудня 2014 року № 934007240 є внутрішньо переміщеною особою з грудня 2014 року.

36. Відповідно до розрахунку, наданого банком, заборгованість за кредитом нараховано з 23 березня 2012 року до 01 січня 2020 року, проте згідно зі статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» з 14 квітня 2014 року існує мораторій на виконання договірних зобов`язань та нарахування пені і штрафів на основну суму заборгованості громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

37. Боржник зобов`язаний виконати обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. З огляду на це, саме по собі не направлення банком досудової вимоги про повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором не перешкоджає йому звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

38. У касаційній скарзі представник АТ «Ощадбанк» адвокат Андрієнко С. В. просить скасувати рішення Сватівського районного суду Луганської області від 29 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 16 квітня 2024 року в частині відмови у задоволенні вимог банку про стягнення із відповідачів в солідарному порядку заборгованості за договором про іпотечний кредит № 240 від 30 травня 2007 року, а саме процентів за користування кредитом за період з 24 вересня 2016 року до 15 січня

2020 року в сумі 6 064,09 дол. США та трьох процентів річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 24 вересня 2016 року до 15 січня 2020 року в розмірі 228,64 дол. США, та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

39. 15 травня 2024 року представник АТ «Ощадбанк» адвокат

Андрієнко С. В. подала касаційну скаргу на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 29 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року.

40. Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2024 рокувідкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 426/4264/19, які учервні 2024 року надійшли до Верховного Суду.

41. Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

42. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 426/4264/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

43. Вказує, що висновок апеляційного суду про неможливість визначення реальної суми заборгованості з огляду на неякісний примірник договору про іпотечний кредит суперечить усталеній практиці Верховного Суду, згідно з якою суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Також, відповідно до незмінної практики суду касаційної інстанції виписка банку є належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором.

44. Зауважує, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що надана ОСОБА_1 довідка № 367 підтверджує факт наявності у нього пільг як військовослужбовця на ненарахування штрафних санкцій та пені за невиконання, зокрема, кредитних зобов`язань, відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

45. Документами, які надають мобілізованому позичальнику право на звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом, є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

46. 30 травня 2007 року між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит № 240.

47. За пунктами 1.1, 1.2 договору про іпотечний кредит ОСОБА_1 наданий кредит у розмірі 16 850,00 дол. США, із ставкою за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних, строком на 240 місяців з кінцевим строком повернення кредиту не пізніше 30 травня 2027 року на придбання квартири за договором купівлі-продажу від 29 травня 2007 року.

48. Відповідно до умов пункту 1.5 договору позичальник зобов`язаний щомісячно проводити погашення кредиту рівними частинами в сумі 70,50 дол. США та сплачувати відсотки, нараховані банком на залишок заборгованості за кредитом, шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань із рахунків відкритих в АТ «Ощадбанк». Останній платіж у рахунок погашення кредиту та сплати нарахованих банком відсотків позичальник зобов`язується здійснити не пізніше 30 травня 2027 року.

49. Згідно із пунктом 3.4 договору банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту в цілому, або у визначеній банком частині, сплати відсотків за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов`язань за цим договором або невиконання чи неналежного виконання позичальником та або майновим поручителем будь-яких зобов`язань за іпотечним договором.

50. За умовами пункту 4.2.2 договору банк має право при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи відсотками більше ніж на 2 (два) місяці, а також в інших випадках, передбачених цим договором, вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих відсотків та інших платежів за цим договором, та стягнути заборгованість за цим договором, в примусовому порядку, в тому числі, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором.

51. Згідно із пунктом 4.3.2 договору позичальник зобов`язаний повернути кредит у сумі 16 850 дол. США, своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом, своєчасно сплачувати комісійні винагороди, встановлені цим договором, а у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором сплатити штрафні санкції, у строки та на умовах, що визначені цим договором.

52. Пунктом 4.3.3 договору визначено, що позичальник зобов`язаний у разі порушення умов цього договору достроково повернути кредит з одночасною сплатою відсотків за фактичний час користування кредитними ресурсами, комісійних винагород, штрафів та інших належних до сплати платежів відповідно до чинного законодавства України.

53. Відповідно до умов пункту 5.2 договору за порушення взятих на себе зобов`язань із повернення основної суми кредиту та своєчасній сплаті відсотків за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів за цим договором позичальник зобов`язується сплатити на користь банку пеню в розмірі 0,1 % від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення.

54. На забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором про іпотечний кредит, між банком та ОСОБА_2 30 травня 2007 року укладено договір поруки № 240.

55. За пунктами 1.1, 2.1. 3.1, 3.2 договору поруки, поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язання за договором про іпотечний кредит № 240 від 30 травня 2007 року, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому. У разі порушення боржником виконання зобов`язання, кредитор має право вимагати від поручителя виконання зобов`язання боржника перед кредитором згідно з умовами цих договорів. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і боржник, в порядку та строки, визначені кредитним договором. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними перед кредитором до тих пір, поки всі зобов`язання за кредитним договором не будуть виконані повністю.

56. Згідно із заявою на видачу готівки № 21 від 30 травня 2007 року ОСОБА_1 видана готівка, загальною сумою 16 850 дол. США, під заставу іпотеки.

57. Відповідно до розрахунку, наданого банком, у зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язань станом на 01 вересня 2020 року, у відповідачів наявна заборгованість за договором про іпотечний кредит № 240 від 30 травня 2007 року у розмірі 43 083,76 дол. США, яка складається з: боргу за кредитом у розмірі 14 735 дол. США; відсотками за користування кредитом за період з 23 лютого 2012 року до 15 січня 2020 року в розмірі 18 151,30 дол. США; трьох відсотків річних за прострочення боргу за кредитом за період з 23 березня 2012 року до 01 вересня 2020 року в розмірі 1 009,75 дол. США; трьох відсотків річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 23 березня 2012 року до 01 вересня 2020 року в розмірі 858,66 дол. США; пені за несвоєчасну сплату кредиту з 23 березня 2012 року до 13 квітня 2014 року в розмірі 4 147,79 дол. США; пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом з 23 березня 2012 року до 13 квітня 2014 року в розмірі 4 181,26 дол. США.

58. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна стосовно ОСОБА_1 № 227080018 від 06 жовтня 2020 року зазначено відомості про основне зобов`язання: «строк виконання основного зобов`язання: 30 травня 2027 року, розмір основного зобов`язання: 16 850 дол. США згідно з договором про іпотечний кредит № 240 від 30 травня 2007 року, процентна ставка складає 12,5% річних. Іпотекодавець - ОСОБА_1 , іпотекодержатель - Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України».

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

59. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

60. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

61. У розглядуваній справі предметом спору є стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 240 від 30 травня 2007 року станом на

01 вересня 2020 рокуу розмірі 43 083,76 дол. США, яка складається з: боргу за кредитом у розмірі 14 735 дол. США; боргу за відсотками за користування кредитом за період з 23 лютого 2012 року до 15 січня 2020 року в розмірі 18 151,30 дол. США; трьох відсотків річних за прострочення боргу за кредитом за період з 23 березня 2012 року до 01 вересня 2020 року в розмірі 1 009,75 дол. США; трьох відсотків річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 23 березня 2012 року до 01 вересня 2020 року в розмірі 858,66 дол. США; пені за несвоєчасну сплату кредиту з 23 березня 2012 року до 13 квітня 2014 року в розмірі 4 147,79 дол. США; пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом з 23 березня 2012 року до 13 квітня 2014 року в розмірі 4 181,26 дол. США.

62. Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 29 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Державний ощадний банк України» заборгованість в розмірі 36 791,03 дол. США, у тому числі: борг за кредитом у розмірі 14 735 дол. США; відсотки за користування кредитом з 23 березня 2012 року до 23 вересня 2016 року в розмірі 12 087,21 дол. США; три відсотка річних за прострочення сплати боргу за кредитом з 23 березня 2012 року до 01 вересня 2020 року в розмірі 1 009,75 дол. США; три відсотка річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом з 23 березня 2012 року до 01 вересня 2020 року в розмірі 630,02 дол. США; пеня за несвоєчасну сплату кредиту з 23 березня 2012 року до 13 квітня 2014 року в розмірі 4 147,79 дол. США; пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом з 23 березня 2012 року до 13 квітня 2014 року в розмірі 4 181,26 дол. США.

63. Враховуючи, що рішення Сватівського районного суду Луганської області від 29 грудня 2020 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року заявником оскаржується виключно в частині відмови у стягнення процентів за користування кредитом за період

з 24 вересня 2016 року до 15 січня 2020 року у розмірі 6 064,09 дол. США, а також трьох процентів річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом із 24 вересня 2016 року до 15 січня 2020 року в розмірі 228,64 дол. США, то в іншій частині судові рішення в цьому касаційному провадженні не переглядаються.

64. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

65. Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 29 грудня 2020 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року в оскарженій частині вказаним вимогам процесуального закону відповідають не в повній мірі.

66. За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

67. Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

68. Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

69. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

70. Погоджуючись з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог банку в частині стягнення процентів за користування кредитом з 24 вересня 2016 року до 15 січня 2020 року в розмірі 6 064,09 дол. США та трьох процентів річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом у розмірі 228,64 дол. США, апеляційний суд зазначив про те, що позичальник має право на пільги згідно з Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, за категорією учасник бойових дій та з 23 вересня 2016 року.

71. Ці висновки судів попередніх інстанцій є помилковими з огляду на таке.

72. Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

73. На підтвердження обставин поширення на нього положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей ОСОБА_1 надав суду копію довідки Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації № 367

від 29 вересня 2016 року, згідно з якою він перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, за категорією учасник бойових дій та з 23 вересня 2016 року має право на пільги згідно з Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Пільги надаються за фактичним місцем проживання. Довідка надана до підприємств, що надають житлово-комунальні послуги, телекомунікаційні послуги та послуги з утримання будинків та споруд (т. 1, а. с. 212).

74. У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України

від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

75. Матеріали справи не містять відповідних документів як доказів звільнення ОСОБА_1 від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

76. Надана відповідачем копія довідки Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації № 367 від 29 вересня 2016 року є документом, що може підтверджувати наявність у ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій та права на пільги (з 23 вересня 2016 року) відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

77. Разом з цим, вказаний закон не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв`язку з наявністю у нього статусу учасника бойових дій.

78. Переглядаючи цю справу у касаційному порядку вперше, Верховний Суд у постанові від 22 листопада 2023 року вже вказував, що матеріалами справи не підтверджено, а судом не встановлено наявності у позичальника права на пільги згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому за вказаних обставин апеляційний суд помилково визначив розмір процентів за користування кредитом, трьох процентів річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом та період за має бути стягнуто цю заборгованість.

79. На підставі довідки Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації № 367 від 29 вересня 2016 року, якій вже надавалась правова оцінка, суд апеляційної інстанції під час нового розгляду справи встановив наявність у позичальника одночасно права на пільги згідно із Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тоді як відповідач не надав до суду нових письмових доказів, у тому числі документів, визначених листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142, які б звільняли його від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду.

80. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про застосування до спірних правовідносин частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є безпідставними та необґрунтованими, оскільки положення зазначеного закону стосуються виключно мобілізованих позичальників та за фактичних обставин у справі, встановлених під час неодноразового її розгляду, на спірні правовідносини не поширюються.

81. Враховуючи викладене, судам слід було вирішити питання про стягнення з відповідачів на користь банку процентів за користування кредитом, а також трьох процентів річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом, без наявності у позичальника пільг згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

82. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) висловлено правову позицію про те, що «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу передбаченого договором строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

83. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору, після спливу визначеного договором строку кредитування нарахування відсотків є безпідставним.

84. Звернувшись до суду з цим позовом у квітні 2019 року, позивач як кредитор змінив строк виконання зобов`язань відповідачів за договором про іпотечний кредит з 30 травня 2027 року, оскільки такими діями фактично пред`явив вимогу про дострокове повернення кредиту.

85. Враховуючи викладене, обчислення процентів за користування кредитом, а також трьох процентів річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом, слід здійснювати з урахуванням недоведеності наявності у позичальника пільг згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та обставин зміни кредитором строку дії договору про іпотечне кредитування шляхом звернення до суду із розглядуваним позовом.

86. На підтвердження наявності у позичальника заборгованості позивач, серед іншого, надав до суду виписки з його рахунку за період з 23 березня 2012 року до 01 березня 2019 року та до 15 січня 2020 року.

87. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

88. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

89. Виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

90. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц.

91. Відповідно до розрахунку банку заборгованість ОСОБА_1 за процентами за користування кредитом з 23 березня 2012 року до 31 березня 2019 року становить 16 688,09 дол. США.

92. Внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, а саме Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суди попередніх інстанцій помилково стягнули з відповідачів на користь банку лише частину заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 23 березня 2012 року до 23 вересня

2016 року в розмірі 12 087,21 дол. США, тоді як стягненню підлягали проценти за користування кредитом за період з 23 березня 2012 року до 31 березня 2019 року в розмірі 16 688,09 дол. США.

93. Відповідно, на вказану суму заборгованості і слід нараховувати три проценти річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом з 23 березня 2012 року до 01 вересня 2020 року, що становить 815,67 дол. США.

94. Доводи банку про необхідність збільшення розміру боргу за процентами за користування кредитом станом на 15 січня 2020 року в розмірі 18 151,30 дол. США, є помилковими, оскільки ця заборгованість за процентами нарахована поза межами строку кредитування.

95. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржені судові рішення у вказаній частині слід змінити, збільшивши розмір заборгованості за процентами за користування кредитом з 12 087,21 дол. США до 16 688,09, а трьох процентів річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 23 березня 2012 року до 01 вересня

2020 року - до 815,67 дол. США.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

96. Згідно з частиною третьою статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

97. Відповідно до статті 412 ЦПК суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

98. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги частково, шляхом зміни оскаржених судових рішень.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.

Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 29 грудня

2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня

2024 року змінити в частині солідарного стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» процентів за користування кредитом, а також трьох процентів річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові Верховного Суду, збільшивши до 31 березня 2019 рокуперіод, і до 16 688,09 дол. США розмір стягнутих процентів за користування кредитом, а також збільшивши до 815,67 дол. США розмір стягнутих трьох процентів річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович