Ухвала

від 12.09.2024 по справі 935/2812/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 935/2812/23

провадження № 61-11842ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 08 серпня 2024 року в складі суддів: Трояновської Г. С., Борисюка Р. М., Микитюк О. Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Племзавод Коростишівський», державного реєстратора Старосілецької сільської ради Пашинської Дарини Валентинівни, третя особа - громадська організація «Проти придурків та ідіотів», про визнання недійсним договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 06 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 08 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що учасник справи повинен користуватися процесуальними правами виключно в межах завдань цивільного судочинства, сприяючи суду у здійсненні правосуддя. Якщо такий учасник вчиняє процесуальну дію з іншою метою, зокрема образити, принизити учасників судового процесу, їхніх представників, суд, висловити власні негативні емоції на їхні дії та рішення, він виходить за межі змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає:

- «Про корупцію в Україні знають ВСІ. Однак багато хто не знає, що Україна не є «суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава», як визначено ст. 1 Конституції України, а являється «Корупційною диктатурою», про що автор має численні докази, один з яких наведе у даній скарзі…»;

- «… Нічого не вирішується без взятки, все вирішується за гроші, а що не вирішується за гроші, те вирішується за великі гроші» являється конституційним правилом. «Закон як дишло, ...», «Ти начальник, я дурак, я начальник ти дурак» - інші норми даних правил…»;

- «…Американський мільярдер та бізнесмен ОСОБА_2, як свідчить одна з Інтернет публікацій, вказував на те, що Україною керують олігархи. Дана справа підтверджує дані слова, доповнивши їх тим, що до числа олігархів слід віднести більшість суб`єктів підприємницької діяльності,в т.ч. і районного рівня. Вони не тільки стоять над органами влади за різними корупційними схемами, і доходи яких за корупційними схемами перевищують доходи від законної підприємницької діяльності, а й часто мають «кишенькових» суддів…»;

- «…Відмова суду взяти самовідвід, після виявлення недовіри суду який порушив право позивача на справедливий суд, що підтверджується прийнятою до розгляду ЄСПЛ скаргою, та неналежною оцінкою дій слідчого та дізнавача, як вважає позивач, свідчить про порушення права на справедливий суд, та є доказом про «кишеньковість» суду першої інстанції в даній справі…».

Заявник в апеляційній скарзі наводить недоречні та безпідставні звинувачення щодо професійної діяльності суддів, вказує на упередженість судді першої інстанцій, відображає зневажливе ставлення до ДЕРЖАВИ Україна та органів державної влади. Крім того, апеляційна скарга містить лексику, яка не притаманна для написання ділових документів.

Апеляційний суд вважав, що звинувачення заявника переходять межі нормальної, допустимої та легітимної критики, провокативні, недоречні та становлять явну неповагу до держави України, органів державної влади та суду, а виклад апеляційної скарги не відповідає критеріям ділової документації. Обґрунтування апеляційної скарги, з використанням наведених вище висловлювань, які сформовані на підставі неправдивих фактів про нібито упередженість суддів та їх непрофесіоналізм та комерціоналізацію під час прийняття оскаржуваних рішень, наявність корупційних схем органів державної влади згідно з практикою ЄСПЛ кваліфікується як зловживання правом на подання заяви.

За таких обставин апеляційний суд визнав подання такої скарги виявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, у зв`язку із чим повернув її ОСОБА_1

22 серпня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржена ухвала апеляційного суду необґрунтована, не містить висновків за результатами перегляду оскарженого судового рішення. Апеляційний суд безпідставно повернув апеляційну скаргу, хоча мав застосувати частину шосту статті 357 ЦПК України та залишити апеляційну скаргу без руху. Крім цього, не враховано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36). Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).

Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частини перша, друга та четверта статті 44 ЦПК України).

Наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.

Учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання цивільного судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо ж такий учасник здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (образити, принизити суд, його суддів, інших учасників процесу, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції тощо), він виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у частинах третій і четвертій статті 44, пункті 1 абзацу другого частини четвертої статті 135, частині дев`ятій статті 141, частині першій статті 143, пункті 5 частини першої статті 144, статті 148 ЦПК України (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20, ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19).

Дії учасника справи чи його представника мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом такими особами неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, суду, суддів тощо. У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасник судового процесу має ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, суду та конкретних суддів. Суд не має толерувати використання у процесуальних заявах образливих характеристик (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21, від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20, ухвалу від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19).

Європейський суд з прав людини, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (ухвали щодо прийнятності у справах «Rehak v. the Czech Republic» від 14 травня 2004 року, заява №67208/01, «Duringer and Grunge v. France» від 04 лютого 2003 року, заяви № 61164/00 і № 18589/02).

Апеляційний суд встановив, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 наводить недоречні та безпідставні звинувачення щодо професійної діяльності суддів, їх непрофесіоналізм та комерціоналізацію під час прийняття оскаржуваних рішень, відображає зневажливе ставлення до держави України та органів державної влади, містить лексику, яка не притаманна для написання ділових документів та переходять межі нормальної, допустимої та легітимної критики.

За таких обставин апеляційний суд визнав подання скарги зловживанням процесуальними правами, у зв`язку з чим повернув апеляційну скаргу на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України.

Апеляційний суд роз`яснив ОСОБА_1 , що зазначене не позбавляє заявника права за наявності підстав подати апеляційну скаргу на судові рішення, добросовісно користуючись цим правом, тобто керуючись завданням цивільного судочинства, не використовуючи образливі висловлювання, виявляючи повагу до суду, учасників судового процесу та виконуючи інші вимоги чинного законодавства України.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що 22 серпня 2024 року ОСОБА_1 повторно подав апеляційну скаргу. Ухвалою від 04 вересня 2024 року Житомирський апеляційний суд поновив ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху, надав строк для усунення недоліків. Аналіз змісту вказаної ухвали свідчить, що при повторному зверненні до апеляційного суду ОСОБА_1 врахував зауваження суду щодо необхідності при поданні апеляційної скарги добросовісно користуватись процесуальними правами, тобто керуючись завданням цивільного судочинства, не використовуючи образливі висловлювання, виявляючи повагу до суду та учасників судового процесу.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги не свідчать про порушення апеляційним судом норм процесуального права при поверненні апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали апеляційного суду свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 08 серпня 2024 року у справі № 935/2812/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Краснощоков

Д. А. Гудима

П. І. Пархоменко