Постанова

від 04.09.2024 по справі 641/2230/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 641/2230/23

провадження № 61-9401св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Донецька селищна рада Ізюмського району Харківської області, державний реєстратор відділу «Центр надання адміністративних послуг» Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області Щербина Наталія Михайлівна, ОСОБА_2 , фермерське господарство «Андріївське 2017»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Радченко Євгеній Вікторович, на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова у складі судді Зелінської І. В.від 05 грудня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Мальованого Ю. М., від 29 травня 2024 року і виходив з наступного.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області, державного реєстратора відділу «Центр надання адміністративних послуг» Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області Щербини Н. М., ОСОБА_2 , ФГ «Андріївське 2017» про визнання незаконним та скасування наказу, рішень, державної реєстрації та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, щонаказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 14 січня 2020 року № 1119-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» їй надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га з цільовим призначенням - ведення особистого селянського господарства.

3. ОСОБА_1 зазначала, що на її замовлення ПП «Землевпорядник» виготовив проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області. Цей проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки було позитивно погоджено, надано висновок експерта державної експертизи № 2350/0/88-20 від 10 лютого 2020 року. За її заявою 13 лютого 2020 року здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 2,0000 га в Державному земельному кадастрі, визначено кадастровий номер 6320285200:01:000:0514. Державна реєстрація вказаної земельної ділянки відбулася на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробленого ПП «Землевпорядник».

4. Згідно з доводами позовної заяви, наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 06 січня 2021 року № 2-ОТГ з державної власності у комунальну власність Донецької територіальної громади в особі Донецької селищної ради були передані земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населених пунктів Донецької селищної ради на території Ізюмського (колишній Балаклійський) району Харківської області, загальною площею 971,0720 га, до складу яких увійшла й земельна ділянка площею 2,0000 га з кадастровим номером 6320285200:01:000:0514. 24 листопада 2021 року вона звернулася з клопотанням до Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області та передачі зазначеної земельної ділянки у власність. До клопотання надала погоджений проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та витяг з ДЗК про земельну ділянку. Відповіді за результатами розгляду вказаного клопотання не надходило.

5. 07 квітня 2023 року Донецькою селищною радою Ізюмського району Харківської області надано копію рішення ХХVI сесії ради VIII скликання від 22 лютого 2022 року № 1194-VIII «Про відмову ОСОБА_1 у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області», оскільки вказана земельна ділянка передана у приватну власність іншому громадянину.

6. Позивачка вказувала, що ГУ Держгеокадастр у Харківській області передало зазначену вище земельну ділянку з державної у комунальну власність на стадії завершення процесу її приватизації за наявності нескасованого наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 14 січня 2020 року № 1119-СГ, тоді як остання мала бути виключена з акту приймання-передачі.

7. У подальшому державним реєстратором Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області Щербиною Н. М. зареєстровано право комунальної власності на спірну земельну ділянку за Донецькою селищною радою Ізюмського району Харківської області.

8. Рішенням вказаної ради від 18 травня 2021 року надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки, а рішенням ради від 02 червня 2021 року затверджено технічну документацію із землеустрою та передано ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 6320285200:01:000:0514 для ведення особистого селянського фермерського господарства у власність. Державним реєстратором Щербиною Н. М. зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, в подальшому останній передав її в оренду ФГ «Андріївське 2017».

9. Крім того, позивачка вказувала, що державний реєстратор Щербина Н. М. була неналежним суб`єктом державної реєстрації, оскільки перебувала в трудових відносинах з Донецькою селищною радою Ізюмського району Харківської області. Таким чином, позивачка вважала, що діями відповідачів було порушене її законне право на реалізацію свого законного права на оформлення права власності на зазначену земельну ділянку.

10. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 06 січня 2021 року № 2-ОТГ в частині передачі у комунальну власність Донецької територіальної громади в особі Донецької селищної ради земельної ділянки державної власності, площею 2,000 га, з кадастровим номером 6320285200:01:000:0514, яка зазначена за № 50 у додатку до акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 06 січня 2021 року;

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 58163609 від 17 травня

2021 року 14:20:15, державного реєстратора Донецької селищної ради Харківської області Щербини Н. М., на підставі якого за Донецькою селищною радою Балаклійського району Харківської області зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6320285200:01:000:0514;

- визнати незаконним та скасувати рішення XІV сесії VIII скликання Донецької селищної ради Харківської області від 18 травня 2021 року № 461-VІІІ «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0000 га, на території Пришибського старостинського округу Харківської області ОСОБА_2 »;

- визнати незаконним та скасувати рішення XV сесії VIII скликання Донецької селищної ради Балаклійського району Харківської області від 02 червня

2021 року № 519-VIII «Про затвердження Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області та передачі її у власність ОСОБА_2 »;

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59436877 від 23 липня 2021 року 12:47:40, державного реєстратора Донецької селищної ради Харківської області

Щербини Н. М., на підставі якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 2,0000 га, кадастровий номер 6320285200:01:000:0514;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 08 вересня

2021 року, укладений між ОСОБА_2 та ФГ «Андріївське 2017», площею 2,0000 га з кадастровим номером 6320285200:01:000:0514 для ведення товарного сількогосподарського виробництва та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 60315896

від 13 вересня 2021 року 10:33:41, державного реєстратора Щербини Н. М. Донецької селищної ради Балаклійського району Харківської області, на підставі якого за ФГ «Андріївське 2017» зареєстровано право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6320285200:01:000:0514. Номер запису про інше речове право: 43915185;

- визнати незаконним та скасувати рішення ХХVI сесії VIII скликання

від 22 лютого 2022 року № 1194-VIII «Про відмову ОСОБА_1 у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області;

- зобов`язати Донецьку селищну раду Ізюмського району Харківської області прийняти рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 6320285200:01:000:0514 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області, та передачу її у власність ОСОБА_1 .

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

11. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 грудня

2023 року, з урахуванням ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова

від 28 грудня 2023 року про виправлення описки, узадоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка не довела порушення її прав на отримання спірної земельної ділянки. Рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

13. Позивачці на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області № 1119-СГ від 14 січня 2020 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області. Орієнтований розмір земельної ділянки 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (КВЦПЗ - 01.03). 10 лютого 2020 року виготовлений проєкт землеустрою погоджений експертом державної експертизи. Між тим із заявою про затвердження проєкту землеустрою позивачка звернулася

24 листопада 2021 року, тобто через 1 рік 9 місяців після розробки проєкту землеустрою щодо земельної ділянки, сформованої 11 березня 2013 року.

14. Спірна земельна ділянка віднесена до земель комунальної власності. Земельна ділянка, кадастровий номер 6320285200:01:000:0514, перейшла у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на неї, тобто з 13 травня 2021 року. З цієї ж дати Донецька селищна рада набула право здійснювати розпорядження нею. ГУ Держгеокадастру у Харківській області листом від 23 червня 2021 року № 18-20-112-4992/0/19-21 Донецькій селищній раді надані переліки наданих дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, рішення про затвердження яких не були видані станом на 27 травня 2021 року, серед яких є і спірна земельна ділянка. Однак, відомості щодо повідомлення позивачкою Донецької селищної ради про отримання нею дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо спірної земельної ділянки на виконання вимог пункту 24 розділу Х ЗК України в матеріалах справи відсутні.

15. Посилання позивачки на недобросовісність поведінки відповідачів ГУ Держгеокадастру у Харківській області та Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області визнані необґрунтованими.

16. Крім того, суд першої інстанції відхилив доводи позивачки відносно того, що державний реєстратор Щербина Н. М. була неналежним суб`єктом державної реєстрації прав, оскільки перебувала в трудових відносинах з Донецькою селищною радою Ізюмського району Харківської області з посиланням на частину другу статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

17. Постановою Харківського апеляційного суду від 29 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2023 року - без змін.

18. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачка не довела, що при приватизації земельної ділянки органами влади був порушений порядок приватизації земельної ділянки. Той факт, що після отримання дозволу позивачка оформила технічну документацію на спірну земельну ділянку не свідчить про порушення її цивільних прав і обов`язків, оскільки діюче законодавство у такому випадку не передбачає для неї пріоритету приватизації саме цієї земельної ділянки, яка вже була сформована на той час. Передбачене законом право на отримання земельної ділянки у порядку приватизації у загальному порядку не надавало позивачці після оформлення технічної документації, яка ще не була затверджена відповідним органом приватизації, правомірних очікувань на конкретну земельну ділянку, якщо до цього вона не була її легальним користувачем чи володільцем, з тією необхідною мірою правової визначеності, щоб у державних/комунальних органів приватизації після цього виник обов`язок надати їй у власність конкретну земельну ділянку, а інші громадяни могли розуміти, що відповідна земельна ділянка вже не може бути ніким приватизована. Рішення відповідного органу влади про надання у власність спірної земельної ділянки ухвалюється разом із затвердженням проєкту землеустрою щодо її відведення.

19. Оскільки позивачка не була першою особою, яка розробила проєкт землеустрою, на підставі якого була сформована спірна земельна ділянка, відсутні підстави для визнання за нею першочергового права на приватизацію спірної земельної ділянки.

Узагальнені доводи касаційної скарги

20. 28 червня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат

Радченко Є. В., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова

від 05 грудня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду

від 29 травня 2024 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

21. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування

норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц,

у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 617/763/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

22. ОСОБА_1 вважає, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області було обізнано про наявність дозвільних документів та реєстрацію спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі саме за її заявою та на стадії завершення процесу приватизації передало вказану земельну ділянку в комунальну власність територіальної громади (Донецької селищної ради), такі дії вчинило свідомо, за відсутності будь-яких законних підстав. Таким чином, ГУ Держгеокадастру у Харківській області передало спірну земельну ділянку з державної у комунальну власність за наявності «обтяжень» цієї земельної ділянки та дозвільного документу, а саме наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 14 січня 2020 року № 1119-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою». За таких обставин, спірна земельна ділянка при прийнятті наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області про передачу земель у комунальну власність Донецької селищної ради мала бути виключена з акту приймання-передачі, або наказ від 14 січня 2020 року

№ 1119-СГ мав бути скасований, оскільки спірна земельна ділянка передана у комунальну власність селищної ради з певним «обтяженням».

23. Згідно з доводами касаційної скарги, позивачка вважає, що нею були дотриманні всі вимоги законодавства та здійснені всі необхідні процедури для отримання позитивного рішення з боку Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області щодо передачі їй у власність спірної земельної ділянки, а тому у неї виникли правомірні очікування та законні сподівання відносно набуття права власності на земельну ділянку.

24. ОСОБА_1 вважає, що діючи недобросовісно, ГУ Держгеокадастру у Харківській області не повідомило Донецьку селищну раду про прийняте ним

14 січня 2020 року рішення № 1119-СГ про надання їй дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки, не внесло зміни до свого наказу від 06 січня 2021 року № 2-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» щодо вилучення з переліку земельних ділянок, які могли бути передані у комунальну власність Донецької територіальної громади в особі Донецької селищної ради спірної земельної ділянки. ГУ Держгеокадастру у Харківській області приховало від Донецької селищної ради той факт, що процедура безоплатної приватизації спірної земельної ділянки вже знаходилась на завершальній стадії.

25. Заявниця стверджує, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою незаконну поведінку Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області. Донецька селищна рада у порушення вимог ЗК України до 27 червня 2021, тобто до набуття законної сили пунктом 24 розділу Х перехідних положень ЗК України, яким визначено граничний (місячний) строк надходження інформації про надані дозволи на розроблення документації із землеустрою, щодо земельних ділянок прийняла незаконні рішення. Про недобросовісні дії Донецької селищної ради також свідчить швидкість прийняття рішень на користь відповідача ОСОБА_2 , та, як наслідок, помилкове застосування приписів частини першої статті 118 ЗК України.

26. Позивачка звертає увагу на те, що саме вона першою замовила розроблення проєкту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки їй у власність, першою отримала погодження проєкту компетентним органом відповідно до норм законодавства, а отже вона, а не ОСОБА_2 , першою вчинила юридично значущі дії з метою отримання у власність спірної земельної ділянки. Чинним законодавством України строк дії дозволу на виготовлення документації із землеустрою не встановлено, а отже її звернення

від 24 листопада 2021 року до Донецької селищної ради не свідчить про протиправність її дій і не позбавляє її права на таке звернення до органу місцевого самоврядування.

27. Згідно з доводами касаційної скарги, суди попередніх інстанційзалишили поза увагою, що державний реєстратор Щербина Н. М. була неналежним суб`єктом державної реєстрації права, оскільки перебувала у трудових відносинах з Донецькою селищною радою Ізюмського району Харківської області.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

28. Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 641/2230/23.

29. Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2024року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

30. У поданому відзиві на касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Харківській області посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті судових рішень. Вважає, що надання позивачці згоди на розроблення документації із землеустрою не свідчить про надання цієї земельної ділянки їй у користування. На момент видання ГУ Держгеокадастру у Харківській області наказу від 16 січня 2021 року № 2-ОТГ були відсутні будь-які речові права стосовно спірної земельної ділянки, крім зареєстрованого права власності за державою. ГУ Держгеокадастру у Харківській області не мало відповідної правової підстави відмовляти у передачі спірної земельної ділянки Донецькій селищній раді Ізюмського району Харківської області. У спірних правовідносинах відсутні ознаки, які б могли вказувати на надання необґрунтованої переваги суб`єктами владних повноважень, які діяли у межах своїх повноважень.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

31. Згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області № 1119-СГ від 14 січня 2020 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області. Орієнтований розмір земельної ділянки 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (КВЦПЗ - 01.03).

32. На замовлення ОСОБА_1 ПП «Землевпорядник» було виготовлено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області.

33. На підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 06 січня 2021 року № 2-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано у комунальну власність Донецької територіальної громади, в особі Донецької селищної ради, 64 земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 971,0720 га, які розташовані за межами населених пунктів Донецької селищної ради на території Балаклійського району Харківської області.

34. Згідно з витягом з акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної у комунальну власність

від 06 січня 2021 року ГУ Держгеокадастру у Харківській області передало з державної власності, а Донецька селищна рада прийняла у комунальну власність земельні ділянки. У додатку до акту під № 50 зазначено земельну ділянку з кадастровим номером 6320285200:01:000:0514, загальною площею 2,0000 га, цільове призначення 16.00 - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

35. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 квітня 2023 року на підставі наказу

ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 06 січня 2021 року № 2-ОТГ

13 травня 2021 року проведена реєстрація права комунальної власності за Донецькою селищною радою Балаклійського району Харківської області, державний реєстратор Щербина Н. М.

36. Рішенням Донецької селищної ради Харківської області № 461-VІІІ

від 18 травня 2021 року надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га на території Пришибського старостинського округу Харківської області.

37. Рішенням Донецької селищної ради Харківської області № 519-VІІІ

від 02 червня 2021 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області та передачі її у власність, яка розроблена

ФОП ОСОБА_4 Передано ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га з кадастровим номером 6320285200:01:000:0514 у власність.

38. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26 квітня 2023 року на підставі рішення Донецької селищної ради Харківської області від 02 червня 2021 року № 519-VІІІ 05 липня 2021 року проведена державна реєстрація права власності на зазначену вище земельну ділянку за ОСОБА_2 , державний реєстратор Щербина Н. М . У подальшому на підставі договору оренди б/н від 08 вересня 2021 року вказана земельна ділянка передана в оренду ФГ «Андріївське 2017», 09 вересня 2021 року проведена державна реєстрація права оренди, державний реєстратор Щербина Н. М .

39. Листом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 23 червня

2021 року № 18-20-112-4992/0/19-21 надало Донецькій селищній раді переліки наданих дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, рішення про затвердження яких не були видані станом на 27 травня 2021 року.

40. У клопотанні від 24 листопада 2021 року на ім`я голови Донецької селищної ради Харківської області ОСОБА_1 просила затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області та передати земельну ділянку у власність.

41. Рішенням Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області № 1194- VІІІ від 22 лютого 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, розташованої за межами населеного пункту на території Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 6320285200:01:000:0514 передана у власність іншому громадянину.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

42. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

43. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

44. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

45. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

46. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі

№ 1340/4630/18).

47. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

48. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

49. Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

50. У відповідності до статті 14 Конституції України та частини другої

статті 1 ЗК України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

51. Частиною другою статті 19 Конституції Українирегламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

52. Згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

53. У відповідності до статті 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

54. Згідно з частинами першою, другою статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

55. Згідно з пунктом б) частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

56. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) - є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

57. Основними завданнями Держгеокадастру є, крім іншого, розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених ЗК України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи (підпункт 31, пункту 3 Положення).

58. Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29 вересня 2016 року № 333, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане

59. Згідно з частиною першою статті 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

60. Такими суб`єктами згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК України та наказу Мінагрополітики від 29 вересня 2016 року № 333 «Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру» є головні управління Держгеокадастру, а також відповідно до частин першої статті 12 ЗК України міські, селищні, сільські ради, що представляють об`єднані територіальні громади.

61. Згідно з частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

62. Частиною сьмою цієї статті передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

63. Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області № 1119-СГ від 14 січня 2020 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області. Орієнтований розмір земельної ділянки 2,0000 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

64. На замовлення ОСОБА_1 було виготовлено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області.

65. На підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 06 січня 2021 року № 2-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано у комунальну власність Донецької територіальної громади, в особі Донецької селищної ради, 64 земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 971,0720 га, які розташовані за межами населених пунктів, зокрема спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6320285200:02:000:0514.

66. 13 травня 2021 року проведено державну реєстрацію права комунальної власності за Донецькою селищною радою Балаклійського району Харківської області, державний реєстратор Щербина Н. М.

67. Рішенням Донецької селищної ради Харківської області № 461-VІІІ

від 18 травня 2021 року надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га на території Пришибського старостинського округу Харківської області.

68. Рішенням Донецької селищної ради Харківської області № 519-VІІІ

від 02 червня 2021 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області, та передано її у власність ОСОБА_2 .

69. Із заявою про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та передачу її у власність ОСОБА_1 звернулася до голови Донецької селищної ради Харківської області лише 24 листопада

2021 року. Рішенням Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області № 1194- VІІІ від 22 лютого 2022 року ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проєкту землеустрою.

70. Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

71. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

72. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

73. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

74. Відповідно до частини восьмої статті 118 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

75. Згідно частинною першою статті 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

76. Якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження тощо, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування чи у власність іншій особі. Не вважатиметься добросовісною поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проєкт та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки.

77. Рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16, провадження № 14-301цс18).

78. Разом з тим, рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проєкту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проєкту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди.

79. Неконкурентне надання землі у користування за наявності двох або більше бажаючих не відповідає принципам забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю. Зокрема, не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу.

80. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

81. У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише на умовах, передбачених законом, а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію законів. Майном може бути як існуюче майно, так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні легітимні сподівання на реалізацію майнового права.

82. Легітимні сподівання за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті.

83. Отже, за змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності. Такий підхід спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до позитивних норм, забезпечити захист цих очікувань.

84. За змістом статті 118 ЗК України завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проекту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність. Таким чином, реальні законні сподівання на оформлення права власності на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, чи погодження проекту у порядку статті 186-1 ЗК України, а саме з моменту звернення до відповідного органу виконавчої влади, чи органу місцевого самоврядування із проханням затвердити погоджений проект землеустрою та передання земельної ділянки у власність, оскільки до цього моменту особа повинна усвідомлювати, що земельна ділянка може бути надана у власність іншій особі.

85. За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

86. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

87. Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

88. У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

89. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

90. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановив обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надав належну оцінку поданим доказам й обґрунтовано виходив з того, що позивачка не довела, що органами виконавчої влади і місцевого самоврядування був порушений порядок приватизації земельної ділянки.

91. Позивачка дійсно отримала у січні 2020 року дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо спірної земельної ділянки, і у лютому 2020 року проєкт землеустрою був виготовлений.

92. З клопотанням про затвердження проєкту землеустрою позивачка звернулася лише 24 листопада 2021 року, тобто через 1 рік і 9 місяців після його розробки. Обставини цієї справи дають підстави для висновку, що позивачка невиправдано зволікала із зверненням до компетентного органу з метою набуття права власності щодо спірної земельної ділянки, причини такого тривалого зволікання позивачка належним чином не обґрунтувала.

93. Суди також врахували, що земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер 6320285200:01:000:0514, була сформована, ще у 2013 році, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17 лютого 2020 року номер НВ-6312562162020 та вказує на те, що позивачка не є тією особою, яка вперше виготовила технічну документацію на спірну земельну ділянку.

94. Пасивні дії позивачки щодо отримання у власність спірної земельної ділянки свідчать про недостатність підстав для висновку про те, що її легітимні очікування на набуття у власність земельної ділянки є порушеними.

95. Висновок експерта державної експертизи № 2350/0/88-20 від 10 лютого 2020 року не свідчить про затвердження технічної документації та її автоматичну передачу у власність позивачки, не покладає на компетентний орган обов`язку очікувати протягом майже двох років на продовження позивачкою дій, які спрямовані на набуття права власності.

96. Також відсутні підстави для висновку про порушення відповідачами пункту 24 розділу Х перехідних положень ЗК України, який не був чинним на час передачі земельної ділянки з державної у комунальну власність.

97. Посилання касаційної скарга на недотримання вимог Закону України «Про адміністративні послуги» та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» є безпідставними.

98. Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд надав належну оцінку доводам апеляційної скарги, які є подібними доводам касаційної скарги.

99. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків суду першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, судами сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

100. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

101. Слід також зазначити, що висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2020 року у справі № 617/763/16-ц, на які послалася заявниця у касаційній скарзі, не входять у суперечність з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи встановлені у цій справі обставини.

102. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Радченко Євгеній Вікторович, залишити без задоволення.

2. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 грудня

2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 29 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович