Постанова

від 28.08.2024 по справі 185/9455/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 185/9455/21

провадження № 61-2837св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Грушицького А. І.,

суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - прокурор Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, товариство з обмеженою відповідальністю «Сегеста», ОСОБА_1 ,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава»,

особа, яка звернулась із апеляційною та касаційною скаргами - заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2023 року у складі судді Болдирєвої У. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2024 року у складі колегії суддів Никифоряка Л. П., Гапонова А. В., Новікової Г. В.

у справі за позовом прокурора Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста», ОСОБА_1 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава», про визнання незаконним та скасування наказу, визнання договору недійсним та витребування земельної ділянки.

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області), товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста» (далі - ТОВ «Сегеста»), ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання договору недійсним та витребування земельної ділянки.

У позовній заяві просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 25 лютого 2020 року № 4-2541/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17 квітня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Сегеста», як такий, що порушує публічний порядок, з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Сегеста» на вказану земельну ділянку (номер запису про право 3629467);

- витребувати від ТОВ «Сегеста» земельну ділянку з кадастровим номером 1223582800:01:003:0768 на користь Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

В обґрунтування позову вказував, що наказом від 25 лютого 2020 року

№ 4-2541/15-20-СГ ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області без належних повноважень затвердило документацію із землеустрою та передало у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га, яка знаходилась в комунальній власності Вербківської сільської радиПавлоградського району Дніпропетровської області, перебувала в постійному користуванні іншого товариства і не була вилучена цим наказом, чим порушено вимоги статей 12, 116, 118, 122 ЗК України.

За фактом зловживання службовим становищем з боку посадових осіб Держгеокадастру здійснюється досудове розслідування. Крім того, в затвердженій документації із землеустрою не було визначено меж та місця розташування земельної ділянки. Земля виділялась для ведення особистого селянського господарства, однак ОСОБА_1 після отримання такої землі відразу її відчужила ТОВ «Сегеста» без фактичного наміру використовувати землю за цільовим призначенням.

Прокурор вважав, що укладення такого правочину шкодить публічному порядку, оскільки такий правочин спрямований на порушення конституційних прав територіальної громади, а також суперечить основним принципам і меті запровадженого в державі інституту особистого селянського господарства та закріпленій законодавством процедурі набуття прав на земельну ділянку в порядку безоплатної приватизації.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області ухвалою

від 17 листопада 2022 року залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава».

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області рішенням

від 03 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2024 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.

Судові рішення мотивовані тим, що затвердження проєкту землеустрою щодо виділення спірної земельної ділянки ОСОБА_1 здійснювалося

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області на виконання рішення суду, яке набрало законної сили. ОСОБА_1 розпорядилася належною їй земельною ділянкою на власний розсуд, відчуживши її ТОВ «Сегеста» з дотриманням вимог законодавства України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2024 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду через систему «Електронний суд» із касаційною скаргою на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2024 року у зазначеній вище справі.

У касаційній скарзізаступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, посилаючись на наявність підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Касаційна скарга заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури також містить клопотання про розгляд справи в судовому засіданні за участі представника Офісу Генерального прокурора.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 28 лютого 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури та витребував цивільну справу із Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного судуухвалою від 30 липня 2024 року призначив справу до судового розгляду.

Згідно із протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів

від 01 серпня 2024 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І.

(суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В., Ситнік О. М.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постановах:

- Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-836цс15 щодо неправомірного отримання земельних ділянок комунальної власності у приватну власність громадян, реалізоване через обмежене коло «довірених» осіб в інтересах одного набувача;

- Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 щодо заборони використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду як землі іншого виду використання (пасовище, рілля тощо).

Обґрунтовуючи наявність підстав касаційного оскарження судових рішень за пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на відсутність у подібних правовідносинах висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування статті 125 ЗК України та статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»:

1) у правовідносинах переходу права власності на земельні ділянки з державної до комунальної власності та навпаки на підставі наказів органів Держгеокадастру та актів приймання-передачі в період дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад» без проведення державної реєстрації;

2) щодо заволодіння юридичною особою земельними ділянками державної чи комунальної власності, використовуючи механізм їх безоплатної приватизації громадянами.

Доводи інших учасників справи

У березні 2024 року представник ТОВ «Сегеста» - адвокат Шпакова О. С. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що належних доказів про порушення оскаржуваними рішеннями та договором купівлі-продажу публічного порядку не надано, прокурор обрав неефективний спосіб захисту, що є підставою для відмови у позові.

У березні 2024 року представник ТОВ «Сегеста» - адвокат Шпакова О. С. такожподала до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження у справі, мотивуючи його відсутністю підстав для перегляду справи в суді касаційної інстанції.

Фактичні обставини справи

09 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а. с. 36).

Наказом від 26 вересня 2016 року ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській областінадало дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а. с. 37).

У матеріалах цивільної справи наявні копії проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки за 2016 рік, розробленого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 38 - 51) та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 за 2019 рік, розробленого приватним підприємством «Земельний ресурс» (т. 1 а. с. 72 - 91).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на 01 лютого 2022 року, земельна ділянка площею 85,2359 га з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740 розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області та з 16 серпня 2018 року її власником є держава, в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області (т. 2 а. с. 29, 30).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21 грудня 2018 року № 4-5230/15-18-СГ земельну ділянку площею 7805,5902 га передано у комунальну власність Вербківській сільській об`єднаній територіальній громаді (Вербківська сільська рада) Павлоградського району Дніпропетровської області (т. 1 а. с. 31).

21 грудня 2018 року ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Вербківська сільська рада підписали акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність загальною площею 7805,5902 га згідно з додатком, в якому під номером 108 передано земельну ділянку площею 85,2359 га з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740, яка перебувала у постійному користуванні ТОВ «Сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава» (т. 1 а. с. 32).

Постановою від 14 січня 2019 року у справі № 804/2027/18 Третій апеляційний адміністративний суд зобов`язав ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області затвердити проєкт землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а. с. 65 - 71).

29 серпня 2019 року рішенням № 590-38/VII скл. Вербківська сільська рада Павлоградського району Дніпропетровської області, враховуючи результати інвентаризації, проведеної міськрайонним управлінням у Павлоградському, Юр`ївському районах та м. Павлограді ГУ Держгеокадастру, а також висновки постійної комісії сільської ради з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, вирішила доручити голові ради звернутись до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотанням про виключення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, розташованих на території Вербківської сільської ради, з акта приймання-передачі від 21 грудня 2018 року та додатку до нього загальною площею 281,873 га (т. 2 а. с. 32 зворот).

02 вересня 2019 року голова Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області звернувся до Держгеокадастру з клопотанням № 943/1 про виключення з акта приймання-передачі від 21 грудня 2018 року земельних ділянок: 1223582800:01:003:0616 площею 17,9691 га; 1223582800:01:003:0641 площею 9,4007 га; 1223582800:01:003:0740 площею 85,2359 га; 1223582800:01:001:0943 площею 59,1721 га; 1223582800:01:001:0945 площею 47,9850 га; 1223582800:01:001:0946 площею 62,1115 га (т. 2 а. с. 36).

У матеріалах справи наявна копія нотаріально посвідченої заяви ТОВ «Сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава» в особі директора ОСОБА_3 від 18 жовтня 2019 року про надання згоди як землекористувача на передачу частини земельної ділянки загальною площею 85,2359 га з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740 у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства, у тому числі ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 92, 93).

26 листопада 2019 року Вербківська сільська рада Павлоградського району Дніпропетровської області рішенням № 638-41/VII скл., серед іншого, погодила проєкт землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області для ведення особистого селянського господарства

(т. 1 а. с. 94 - 98).

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області наказом від 25 лютого 2020 року №4-2541/15-20-СГ затвердило проєкт землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 1223582800:01:003:0768 для ведення особистого селянського господарства

(т. 1 а. с. 99).

04 березня 2020 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 1223582800:01:003:0768 (т. 1 а. с. 29).

17 квітня 2020 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 через свого представника відчужила зазначену земельну ділянку ТОВ «Сегеста»

(т. 1 а. с. 100 - 103).

Згідно з витягу із Єдиного реєстру досудових розслідувань по факту зловживань владою з боку посадових осіб ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській областіта Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області в період 2019-2020 років і вибуття 42 земельних ділянок загальною площею 84 га на території Павлоградського району, що спричинило тяжкі наслідки інтересам держави, здійснюється досудова перевірка (т. 1 а. с. 104, 105).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо позовних вимог, заявлених до ТОВ «Сегеста»

У статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа,

яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб

чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна,

що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Спір у цій справі в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Сегеста» на земельну ділянку,витребування земельної ділянки є спором про порушення цивільного права та законного інтересу позивача як власника землі з боку юридичної особи щодо нерухомого майна.

Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін справа в частині наведених вище позовних вимог віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд в порядку цивільного судочинства у зазначеній частині.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги є порушення встановлених правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу.

Отже, судові рішення у зазначеній частині слід скасувати, а провадження у справі в цій частині - закрити.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те,

що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19) та від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).

Позовна заява у цій справі подана керівником Павлоградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, у зв`язку із незаконним, на його думку, заволодінням земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарствафізичною особою - ОСОБА_1 , для подальшої її передачі юридичній особі - ТОВ «Сегеста».

Велика Палата Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц

(провадження № 14-2цс21) у постанові від 23 листопада 2021 року вказувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним

(стаття 387 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження

№ 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження

№ 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження

№ 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження

№ 14-125цс20).

Отже, вимоги про визнаннянезаконним та скасування наказу органу державної влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з власності держави, самі по собі не відповідають належному способу захисту, а такі обставини повинні встановлюватися у межах справи про витребування такого майна з чужого незаконного володіння.

Так, для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).

Ураховуючи викладене, заявлені в цій справі прокурором позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу не відповідають належному способу захисту.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду:

від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20),

від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

З огляду на мотиви цієї постанови та на її висновки, Верховний Суд не аналізує інших доводів касаційної скарги прокурора.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у справі з подібними правовідносинами № 185/9673/21, провадження № 61-17708св23 (постанова від 24 липня 2024 року).

Згідно із частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки, суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволенні позову у наведеній частині, але помилилися в мотивах такої відмови, то оскаржувані судові рішення необхідно змінити в зазначеній частині.

Подане до Верховного Суду клопотання ТОВ «Сегеста» про закриття касаційного провадження у справі колегія суддів відхиляє, оскільки, підстави, передбачені положеннями статті 396 ЦПК України, відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19 - 22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої

статті 255 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 03 березня 2023 року та постанова Дніпровського апеляційного суду

від 30 січня 2024 року в частині вирішення позовних вимог про витребування земельної ділянки, заявлених до ТОВ «Сегеста» підлягають скасуванню, а провадження у справі в цій частині - закриттю.

Оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 25 лютого 2020 року № 4-2541/15-20-СГ, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17 квітня 2020 року з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Сегеста» на земельну ділянку підлягають зміні з викладенням мотивувальної частини судових рішень у редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Незважаючи на часткове задоволення касаційної скарги прокурора, Верховний Суд не змінює розподілу судових витрат, а також залишає витрати за сплату судового збору за подання касаційної скарги за заявником, оскільки часткове закриття провадження та зміна мотивів відмови у задоволенні частини позовних вимог не змінили пропорційність задоволених позовних вимог у цій справі.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412, 414, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста» - адвоката Шпакової Ольги Сергіївни про закриття касаційного провадження у справі відмовити.

Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 03 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 30 січня 2024 року в частині позовних вимог, пред`явлених до товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста», про витребування земельної ділянки скасувати. Провадження у справі у цій частині закрити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 03 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 30 січня 2024 року в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Дерджгеокадастру у Дніпропетровській області, визнання недійсним договору купівлі-продажу змінити, виклавши мотивувальну частину судових рішень у редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. І. Грушицький Судді І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Пророк О. М. Ситнік