Постанова

від 10.09.2024 по справі 141/823/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 141/823/23

Провадження № 22-ц/801/1514/2024

Категорія: 61

Головуючий у суді 1-ї інстанції Климчук С. В.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 рокуСправа № 141/823/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,

суддів Міхасішина І. В., Стадника І. М.,

з участю секретаря судового засідання: Кахно О. А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , на рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 02 травня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Климчука С. В. в залі суду в с. Оратів Вінницької області, повне рішення суду складено 10 травня 2024 року,

у цивільній справі № 141/823/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,

встановив:

Короткий зміст вимог

У листопаді 2023 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_5 , який за життя залишив заповіт, посвідчений 06.05.2011 секретарем Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, згідно з яким все своє майно, в тому числі житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 заповів позивачу ОСОБА_3 .

Заповіт не змінено і не скасовано, однак до осіб, які мають право на обов`язкову долю у спадщині, передбачених ст. 1241 ЦК України, після смерті спадкодавця належить дружина спадкодавця ОСОБА_6 .

Вказаний будинок на підставі свідоцтва про право власності від 26.01.2001 належав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

05.05.2021 позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання рішення виконкому сільської ради, свідоцтва про право власності на житловий будинок недійсними, визнання права власності на 7/8 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 18.08.2022 позов ОСОБА_3 задоволено частково, визнано недійсним та скасовано рішення виконкому Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області від 03.10.2000 року № 79 щодо визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, розташований в АДРЕСА_1 . Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , яке видане виконкомом Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області 26.02.2001.

При цьому, в задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на 7/8 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування судом відмовлено з підстав відсутності постанови про відмову у вчинення нотаріальної дії або свідоцтва про право на спадщину. Вказане рішення суду не оскаржувалось та 29.09.2022 набрало законної сили.

Позивач є спадкоємцем за заповітом на 7/8 (сім восьмих) часток спадкового майна, належного померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , та оформив свої спадкові права на частину спадкового майна, а саме на 7/8 часток земельних ділянок площею 3,5277 га, 0,2500 га, 0,1694 га та площею 0,3226 га відповідно.

Однак, оскільки право власності на спадкове майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , ні за ким із співвласників не зареєстровано, а документи, що підтверджують право власності на вказаний житловий будинок відсутні, нотаріально оформити прийняття спадщини позивач позбавлений можливості, в підтвердження чого суду надано відповідну обґрунтовану постанову нотаріуса від 28.09.2023 про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_3 просить суд визнати за ним право власності на 7/8 частки житлового будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 02 травня 2024 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 7/8 частки житлового будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати по відшкодуванню судового збору в сумі 1 273,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи норми чинного цивільного законодавства України на час виникнення спірних правовідносин, з огляду на той факт, що у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу на спірне нерухоме майно позивач позбавлений в нотаріальному порядку оформити прийняття частини спадкового нерухомого майна, а також приймаючи до уваги, що задоволення позову не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, тому місцевий суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню з метою захисту спадкового майнового права позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У червні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 02 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 червня 2024 року відкрито провадження у справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 червня 2024 року справу призначено до апеляційного розгляду на 09 липня 2024 року, який в подальшому відкладено на 16 липня 2024 року за клопотанням позивача ОСОБА_3 та представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 09 липня 2024 року витребувано у Оратівської державної нотаріальної контори копію спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 .

Разом з тим, вимоги ухвали суду про витребування доказів станом на 16.07.2024 Оратівською державною нотаріальною конторою не виконано у зв`язку з припиненням діяльності.

У зв`язку з чим ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 липня 2024 року витребувано у Державного нотаріального архіву Вінницької області копію спадкової справи після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Балабанівка Оратівського району Вінницької області.

Цією ж ухвалою продовжено строк розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , на рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 02 травня 2024 року у цій справі на п`ятнадцять днів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 двічі звертався до суду з однією позовною вимогою, які за предметом, підставою та суб`єктивним складом відповідачів є ідентичними. Питання щодо визнання за ним права власності на спадкове майно на 7/8 частин спірного будинку було розглянуто судом та рішенням Оратівського районного Вінницької області у справі № 141/309/21 від 18 серпня 2022 відмовлено у задоволенні вказаної позовної вимоги. Враховуючи той факт, що спірні справи перебували у провадженні одного судді Оратівського районного суду Вінницької області Климчука С. В., тому останній володів інформацією про те, що звернення до суду з позовною вимогою є повторним, однак всупереч ст. 186 ЦПК України, провадження у справі було відкрито. А тому скаржник вважає за необхідне, висловити заперечення на ухвалу Оратівського районного суду Вінницької області від 17 листопада 2023 року про відкриття провадження в справі № 141/823/23, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Зауважує, що висновки суду зроблені у спірному рішенні у справі № 141/823/23 суперечать одне одному. Так, спершу суддя встановлює, що всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору, а далі робить висновок, що ОСОБА_6 не набула право на частку в майні колгоспного двору, оскільки вона прибула 16.11.1984 року з с. Сабарівка в уже сформований колгоспний двір.

Звертає увагу, що рішенням Оратівського районного суду Вінницької області у справі № 141/823/23 від 02 травня 2024 року та рішенням Оратівського районного суду Вінницької області у справі № 141/309/21 від 18 серпня 2022 року встановлено, що ОСОБА_6 прибула у даний колгоспний двір у січні 1984 року та станом на 15.04.1991 року була його членом (більше семи років). У той час, щоб набути частку у майні колгоспного двору, потрібно було брати участь своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору не менше трьох років до 15 квітня 1991 року. Отже набуття права на частку у майні колгоспного двору підтверджується зібраними доказами (зокрема довідками органу місцевого самоврядування). Також вказує, що ОСОБА_3 не звертався до суду з вимогою про позбавлення ОСОБА_6 частки у майні колгоспного двору, доказів про те, що дана особа не набула відповідну частку до суду не надав. А тому, на переконання скаржника, суд безпідставно зробив висновок, що особа не набула частку у майні колгоспного двору.

Крім того, зазначає, що суд першої інстанції у цій справі дійшов наступного висновку: «Також суд зауважує, що покійна дружина померлого ОСОБА_6 . згідно поданої 06.09.2019 нотаріусу заяви від 04.09.2019 вказала та виявила бажання не отримувати свідоцтво про право власності на 1/2 частку спільного сумісного майна подружжя, тобто відмовилась від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 » Такий висновок місцевого суду вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки нотаріусом встановлено, що ОСОБА_6 набула обов`язкову частку у майні покійного ОСОБА_5 , а отже спадщину прийняла.

Доводи особи, яка подала відзив апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_3 зазначає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, суд першої інстанції встановивши всі обставини і факти по справі, дослідивши надані сторонами докази, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги враховуючи, що вона належними доказами не підтверджена і не дає підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Просить апеляційну скаргу представника відповідача залишити без задоволення, рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 02.05.2024 без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про народження (повторного) серії НОМЕР_1 від 17.06.1985 року, позивач ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , в графі «Батько» зазначено ОСОБА_5 , в графі «Мати» зазначено ОСОБА_7 .

Згідно з заповітом від 06.05.2011 ОСОБА_5 все своє майно, що буде належати йому на день його смерті, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, а також все те, на що він за законом матиме право, в тому числі житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за АДРЕСА_1 , з присадибною земельною ділянкою, а також належну йому земельну ділянку 3,5277 га та майновий пай заповів ОСОБА_3 . Заповіт посвідчено 06.05.2011 секретарем Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за № 104.

Як вбачається з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 57458704 від 06.09.2019, заповіт ОСОБА_5 , посвідчений 06.05.2001 року Балабанівською сільською радою Оратівського району Вінницької області, чинний; номер у спадковому реєстрі - 51130501, номер в реєстрі нотаріальних дій - 104.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Іллінці Іллінецького району Вінницької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , та про що 23.07.2019 року виконавчим комітетом Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області складено відповідний актовий запис № 10.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, у складі якої наявне нерухоме майно.

Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок індивідуального житлового фонду, розташованого по АДРЕСА_1 , власниками будинку станом на 26.02.2001 року (дату складання технічного паспорту) є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Також відповідно до технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 10.11.2022, а також згідно повідомлення КП «Гайсинське МБТІ» № 174 від 27.07.2023, загально площа вказаного будинку з господарськими будівлями та спорудами складає 81,3 кв.м., у тому числі житлова площа складає 42,4 кв.м.

Згідно з довідкою № 497 від 25.11.2020, виданою виконкомом Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, відповідно до записів погосподарської книги № 1 за 1991-1995 роки, станом на 15.04.1991 року житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , відносився до розряду колгоспного двору, членами якого були голова двору ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Рік побудови будинку - 1966.

Як встановлено з довідки № 498 від 25.11.2020 року, виданої виконкомом Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, згідно з записами з погосподарської книги № 1 за 1986-1990 роки, станом на 15.04.1988 житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , відносився до розряду колгоспного двору, членами якого були голова двору ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_9 . Рік побудови будинку - 1966.

Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 18.08.2022 у справі № 141/309/21 позов ОСОБА_3 про визнання рішення виконкому сільської ради, свідоцтва про право власності на житловий будинок недійсними, визнання права власності на 7/8 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано рішення виконкому Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області від 03.10.2000 року № 79 щодо визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, розташований в АДРЕСА_1 . Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , яке видане виконкомом Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області 26.02.2001 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 29.09.2022.

Згідно з інформаційною довідкою про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 75070862 від 09.12.2023, спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 заведена 06.09.2019 Оратівською державною нотаріальною конторою, стан чинний, номер у нотаріуса 193/2019.

З матеріалів спадкової справи № 193/2019, заведеної після смерті ОСОБА_5 вбачається, що справу розпочато 06.09.2019 за заявою ОСОБА_6 .

26.11.2019 до нотаріальної контори надійшла заява ОСОБА_3 від 30.08.2019 про прийняття спадщини за заповітом. Також у заяві від 30.08.2019 зазначено, що спадкоємцем згідно зі ст. 1241 ЦК України на обов`язкову частку у спадщині є дружина померлого ОСОБА_6 .

Як слідує з довідки № 129/02-14, виданої 04.11.2022 державним нотаріусом Немирівської державної нотаріальної контори, в.о. нотаріуса Оратівської державної нотаріальної контори Кнап Л. П., ОСОБА_3 є спадкоємцем за заповітом на 7/8 (сім восьмих) часток спадкового майна, належного померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 гр. ОСОБА_5 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 04.11.2022 державним нотаріусом Немирівської державної нотаріальної контори, в.о. нотаріуса Оратівської державної нотаріальної контори Кнап Л. П., реєстровий № 144, спадкоємцем зазначеного у заповіті майна гр. ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його син гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на 7/8 (сім восьмих часток). Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається із земельної ділянки площею 0,1694 га в межах згідно з планом, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належала померлому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №475871. Кадастровий номер земельної ділянки 0523180400:01:001:0183. Свідоцтво про право на спадщину на 7/8 (сім восьмих) часток земельної ділянки видане ОСОБА_3 . Свідоцтво про право на обов`язкову частку у спадщині на підставі ст. 1241 Цивільного кодексу України на 1/8 (одну восьму) частку ще не видане.

Як слідує з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 314220013 від 04.11.2022, на підставі свідоцтва про право на спадщину № 144, виданого 04.11.2022 державним нотаріусом Немирівської державної нотаріальної контори, в.о. нотаріуса Оратівської державної нотаріальної контори Кнап Л. П., внесено запис про право власності № 48335259, тип права власності: право власності, форма власності: приватна, вид спільної власності: спільна часткова. Власником земельної ділянки з кадастровим номером 0523180400:01:001:0183 площею 0,1694 га з розміром частки у спільній власності 7/8 є ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 04.11.2022 державним нотаріусом Немирівської державної нотаріальної контори, в.о. нотаріуса Оратівської державної нотаріальної контори Кнап Л. П., реєстровий № 143, спадкоємцем зазначеного у заповіті майна гр. ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його син гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на 7/8 (сім восьмих часток). Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається із земельної ділянки площею 0,2500 га в межах згідно з планом, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належала померлому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №475870. Кадастровий номер земельної ділянки 0523180400:01:001:0182. Свідоцтво про право на спадщину на 7/8 (сім восьмих) часток земельної ділянки видане ОСОБА_3 . Свідоцтво про право на обов`язкову частку у спадщині на підставі ст. 1241 Цивільного кодексу України на 1/8 (одну восьму) частку ще не видане.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7100499802022 від 28.07.2022, земельна ділянка з кадастровим номером 0523180400:01:001:0182 площею 0,25000 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташована по АДРЕСА_1 , форма власності приватна. Власником земельної ділянки є ОСОБА_5 .

Як слідує з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 314216906 від 04.11.2022, на підставі свідоцтва про право на спадщину № 143, виданого 04.11.2022 державним нотаріусом Немирівської державної нотаріальної контори, в.о. нотаріуса Оратівської державної нотаріальної контори Кнап Л. П., внесено запис про право власності № 48334952, тип права власності: право власності, форма власності: приватна, вид спільної власності: спільна часткова. Власником земельної ділянки з кадастровим номером 0523180400:01:001:0182 площею 0,25 га з розміром частки у спільній власності 7/8 є ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 04.11.2022 державним нотаріусом Немирівської державної нотаріальної контори, в.о. нотаріуса Оратівської державної нотаріальної контори Кнап Л. П., реєстровий № 142, спадкоємцем зазначеного у заповіті майна гр. ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його син гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на 7/8 (сім восьмих часток). Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається із земельної ділянки площею 3,5277 га в межах згідно з планом, що розташована на території Балабанівської сільської ради Вінницького (колишнього Оратівського) району Вінницької області та належала померлому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН №148049. Кадастровий номер земельної ділянки 0523180400:05:001:0131. Свідоцтво про право на спадщину на 7/8 (сім восьмих) часток земельної ділянки видане ОСОБА_3 . Свідоцтво про право на обов`язкову частку у спадщині на підставі ст. 1241 Цивільного кодексу України на 1/8 (одну восьму) частку ще не видане.

Також відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 04.11.2022 державним нотаріусом Немирівської державної нотаріальної контори, в. о. нотаріуса Оратівської державної нотаріальної контори Кнап Л. П., реєстровий № 145, спадкоємцем зазначеного у заповіті майна гр. ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його син гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на 7/8 (сім восьмих часток). Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 0,3226 га в межах згідно з планом, що розташована за адресою: с. Балабанівка Вінницького (колишнього Оратівського) району Вінницької області та належала померлому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №475872. Кадастровий номер земельної ділянки 0523180400:01:002:0043. Свідоцтво про право на спадщину на 7/8 (сім восьмих) часток земельної ділянки видане ОСОБА_3 . Свідоцтво про право на обов`язкову частку у спадщині на підставі ст. 1241 Цивільного кодексу України на 1/8 (одну восьму) частку ще не видане.

Постановою державного нотаріуса Немирівської державної нотаріальної контори, в.о. нотаріуса Оратівської ДНК Кнап Л. П. № 97/02-31 від 28.09.2023 ОСОБА_3 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 7/8 (сім восьмих) часток від належної ОСОБА_5 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до частки житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , у зв`язку із відсутністю у спадкоємця документів, які підтверджують право власності на вказаний житловий будинок.

Відтак, оскільки позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права на частину спадкового майна, а саме на частку житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно, ОСОБА_3 звернувся до суду із даним позовом та просить суд визнати за ним право власності на 7/8 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також у рішенні Оратівського районного суду Вінницької області від 18.08.2022 у справі № 141/309/21 судом були встановлені наступні обставини: згідно довідки № 497 від 11.12.2019 року, виданої виконкомом Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , згідно з відомостями погосподарської книги № 1, особовий рахунок № НОМЕР_3 за 1967-1969 року, проживали однією сім`єю в житловому будинку в АДРЕСА_1 до дня смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Як вбачається з довідки № 496 від 11.12.2019, виданої виконкомом Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, згідно з записами погосподарської книги № 6 за 1983-1986 роки, станом на 01.01.1984 в житловому будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , були зареєстровані: голова двору - ОСОБА_5 , дружина - ОСОБА_7 , дочка - ОСОБА_10 , дочка - ОСОБА_11 , син - ОСОБА_3 .

При цьому, згідно з інформацією з погосподарської книги № 1 Балабанівської сільської ради за 1983-1985 роки у житловому будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , о/р № НОМЕР_4 , були зареєстровані: ОСОБА_5 , голова сім`ї; ОСОБА_7 , дружина (померла, актовий запис № 7 від 22.01.1984 року); ОСОБА_10 , дочка; ОСОБА_11 , дочка; ОСОБА_3 , син; ОСОБА_12 , дружина (прибула ІНФОРМАЦІЯ_10 з с. Сабарівка), ОСОБА_13 , дочка (прибула 16.11.1984 року з с. Сабарівка).

Як встановлено з інформації з погосподарської книги № 1 Балабанівської сільської ради за 1986-1990 роки у житловому будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , о/р № НОМЕР_5 , були зареєстровані: ОСОБА_5 , голова сім`ї; ОСОБА_12 , дружина; ОСОБА_13 , дочка (вибула ІНФОРМАЦІЯ_11 в с. Підвисоке); ОСОБА_14 , дочка (прибула 15.10.1987 року з м. Гайсин); ОСОБА_3 , син (прибув 3.07.1989 з м. Чернігів, вибув 28.11.1989 року в м. Київ).

Відповідно до інформації з погосподарської книги № 1 Балабанівської сільської ради за 1991-1995 роки у житловому будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , о/р № НОМЕР_6 , були зареєстровані: ОСОБА_5 , голова сім`ї; ОСОБА_6 , дружина.

Як вбачається з довідки № 498 від 25.11.2020 року, виданої виконкомом Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, згідно з записами з погосподарської книги № 1 за 1986-1990 роки, станом на 15.04.1988 житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , відносився до розряду колгоспного двору, членами якого були голова двору ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_9 . Рік побудови будинку - 1966.

Згідно з довідкою № 497 від 25.11.2020, виданою виконкомом Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, відповідно до записів погосподарської книги № 1 за 1991-1995 роки, станом на 15.04.1991 року житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , відносився до розряду колгоспного двору, членами якого були голова двору ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Рік побудови будинку - 1966».

Зазначені обставини, які були установлені судом у рішенні Оратівського районного суду Вінницької області від 18.08.2022 у справі № 141/309/21, сторонами під час розгляду справи № 141/823/23 не заперечувались.

Позиція суду апеляційної інстанції

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Отже, реалізація права особи на судовий захист здійснюється в порядку, встановлено процесуальним законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних відносин, колгоспний двір був сімейно-трудовим об`єднанням осіб, які використовували майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

Відповідно до частини першої статті 120 ЦК Української РСР 1963 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі - ЦК Української РСР), майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Виходячи зі змісту цієї статті, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь в його придбанні. Нетривале перебування працездатного члена колгоспного двору у складі двору або незначна участь працею та коштами у веденні господарства можуть бути підставою для зменшення його частини.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року у справі № 688/21/17-ц, від 08 квітня 2020 року у справі № 454/1187/17-ц.

Частиною першою статті 112 ЦК Української РСР передбачено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

Згідно з частиною другою статті 123 ЦК Української РСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5, а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

За змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалася залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади. Відповідно до абзацу 2 пункту 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників. Члени колгоспу, які працювали у міжгосподарських організаціях, відносилися до суспільної групи колгоспників.

Судом встановлено й сторонами справи не заперечується, що спірний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 станом на 15 квітня 1991 року відносився до суспільної групи господарств колгоспний двір, головою колгоспного двору був ОСОБА_5 , а членом колгоспного двору ОСОБА_6 , що підтверджується довідкою виконкому Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області № 497 від 25.11.2020 (а. с. 60).

Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок індивідуального житлового фонду, розташованого по АДРЕСА_1 , власниками будинку станом на 26.02.2001 року (дату складання технічного паспорту) є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова КЦС ВС від 19.12.2019 по справі №520/11429/17).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п`ята статті 82 ЦПК України).

Так, рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 18 серпня 2022 року у справі № 141/309/21 встановлено, що згідно військового квитка серії НОМЕР_7 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , проходив службу у Збройних силах Союзу РСР з 02.07.1986 року до 31.10.2004 року. Згідно диплому серії НОМЕР_8 ОСОБА_3 в 1987 року поступив в Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків та в 1993 році закінчив повний курс Луганського вищого військового авіаційного училища штурманів імені Пролетаріату Донбасу. Також, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_9 ОСОБА_3 08.07.1986 року призвано на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_13 , та 31.10.2004 року звільнено з військової служби у запас.

Відповідно інформації з погосподарської книги № 1 Балабанівської сільської ради за 1991-1995 роки у житловому будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , о/р № НОМЕР_6 , були зареєстровані: ОСОБА_5 , голова сім`ї; ОСОБА_6 , дружина.

Зазначені обставини не заперечувалися у судовому засіданні апеляційної інстанції присутніми сторонами у даній справі.

У постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 559/375/16-ц (провадження № 61-31049св18) Верховний Суд зазначив, що записи у погосподарських книгах визнавалися як акти органів влади (публічні акти), що підтверджують право власності. При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

15 квітня 1991 року набув чинності Закон України від 07 лютого 1991 року № 697-XII «Про власність», яким було передбачено право спільної власності громадян, гарантії захисту права власності, правомірності володіння майном.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», положення статей 17, 18 Закону України «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітні та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке зберіглося.

Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22 січня 2019 року у справі № 713/1310/17-ц.

Таким чином ОСОБА_3 станом на 15 квітня 1991 року був членом колгоспного двору за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки на цей час не втратив таке право, перебуваючи на дійсній строковій військовій службі та навчанні в учбовому закладі.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на характер наявного спору, у справі містяться докази того, що станом на 15 квітня 1991 року ОСОБА_6 була членом колгоспного двору. Водночас суду не було надано доказів того, що вона втратила таке право на вказану дату згідно норм закону, а також з таким позовом чи зменшенням частки працездатного члена двору ОСОБА_3 не звертався.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (частина перша статті 1296 ЦК України).

Відповідно до статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Позивач ОСОБА_3 та дружина спадкодавця ОСОБА_6 прийняли спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України шляхом подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини у встановлений законодавством строк.

На підставі відомостей заведеної нотаріусом спадкової справи № 193/2019, позивач ОСОБА_5 є спадкоємцем майна спадкодавця за заповітом, дружина спадкодавця ОСОБА_6 є спадкоємцем на обов`язкову частку у спадщині згідно ст. 1241 ЦК України після смерті ОСОБА_5 .

Згідно заведеної 16 грудня 2020 року спадкової справи № 235/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 , спадкоємцями майна померлої за заповітом є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в рівних частках.

Враховуючи, що членами колгоспного двору станом на 15 квітня 1991 року були ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , спірний будинок відносився до суспільної групи господарств - колгоспний двір, то кожному з членів колгоспного двору за адресою: АДРЕСА_1 належала частка в розмірі 1/3 частини в майні колгоспного двору.

За таких обставин, з урахуванням спадкування позивачем ОСОБА_3 спадкового майна за заповітом, наявності у ОСОБА_6 обов`язкової частки у спадщині після смерті ОСОБА_5 , позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню шляхом визнання за ним права власності на 7/12 частки житлового будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що звернення до суду з позовною вимогою є повторним, однак всупереч ст. 186 ЦПК України, провадження у справі було відкрито.

Так, рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 18 серпня 2022 року у справі № 141/309/21 суд відмовив ОСОБА_3 у задоволенні позову про визнання права власності на 7/8 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Підставою відмови у позові було те, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають, а позивач не довів, що втрачена можливість оформлення цього права у нотаріальному порядку, а тому звернення до суду із позовними вимогами про визнання права власності на 7/8 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами є передчасним.

Апеляційний суд звертає увагу, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

У разі, коли спір виникає у зв`язку з неможливістю документального оформлення права на спадщину, за відсутності спору про безпосереднє право на неї, спадкоємець може оскаржити відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій у судовому порядку.

Як роз`яснено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину у порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Отже, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, а тому відсутність відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину є самостійною відмовою у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення, або змінити рішення.

За приписами частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, з відповідачів на користь позивача на підставі частини першої, частини тринадцятої статті 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 847,71 грн, а з позивача на користь відповідачів слід стягнути 636,44 грн. за подання апеляційної скарги пропорційно 66,67% задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України слід стягнути в рівних частках з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати по відшкодуванню судового збору в сумі 212,27 грн..

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 02 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , право власності на 7/12 частки житлового будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3. Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_14 , РНОКПП НОМЕР_10 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_11 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_12 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ) витрати по відшкодуванню судового збору в сумі 212,27 грн..

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 вересня 2024 року.

Головуючий Ю. Б. Войтко

Судді: І. В. Міхасішин

І. М. Стадник