Постанова

від 17.09.2024 по справі 149/2322/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 149/2322/24

Провадження № 22-ц/801/1877/2024

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Олійник І. В.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 рокуСправа № 149/2322/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів: Шемети Т. М., Панасюка О. С.,

за участю секретаря Луцишина О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб ОСОБА_2 , Служби у справах дітей Уланівської сільської ради, Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про звільнення від обов`язків опікуна та призначення нового опікуна,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником - адвокатом Виноградським Антоном Павловичем, на ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області про відмову у відкритті провадження, постановлену у цій справі 29 липня 2024 року суддею цього Олійником І.В.,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, за участі заінтересованих осіб ОСОБА_2 , Служби у справах дітей Уланівської сільської ради, Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про звільнення від обов`язків опікуна та призначення нового опікуна.

Заява мотивована тим, що заочним рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13 жовтня 2021 року у справі №149/2530/21 серед іншого позбавлено батьківських прав ОСОБА_3 щодо сина ОСОБА_4 , призначено опікуном бабусю ОСОБА_1 над онуком ОСОБА_4 .

02 грудня 2021 року рішенням Виконавчого комітету Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області № 223 ОСОБА_4 надано статус дитини, позбавленої батьківських прав.

У зв`язку із погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 через онкологічне захворювання важко забезпечувати належне виконання обов`язків опікуна, вона сама потребує постійного лікування, особливого догляду та може бути госпіталізована до лікувального закладу.

З метою належного розвитку ОСОБА_4 переїхав до двоюрідного дядька ОСОБА_2 . Факт того, що ОСОБА_2 є двоюрідним дядьком ОСОБА_4 встановлено рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 травня 2024 року у справі №127/11284/24.

Заявник зазначала, що ОСОБА_2 піклується про ОСОБА_4 , має з ним добрі довірливі стосунки, забезпечує його усім необхідним, має бажання бути його опікуном та піклуватись про нього у майбутньому, натомість інших родичів у ОСОБА_4 немає.

Пославшись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила:

зобов`язати Службу у справах дітей Уланівської сільської ради подати до суду подання про можливість звільнення ОСОБА_1 від обов`язків опікуна над малолітнім ОСОБА_4 та можливість призначення ОСОБА_2 опікуном малолітнього ОСОБА_4 ;

зобов`язати Службу у справах дітей Вінницької міської ради подати до суду подання про можливість звільнення ОСОБА_1 від обов`язків опікуна над малолітнім ОСОБА_4 та можливість призначення ОСОБА_2 опікуном малолітнього ОСОБА_4 ;

звільнити ОСОБА_1 від обов`язків опікуна над ОСОБА_4 ;

призначити ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_4

29 липня 2024 року ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області відмовлено у відкритті провадження за вказаною заявою ОСОБА_1 .

Не погодившись із цією ухвалою, представник ОСОБА_1 - адвокат Виноградський А.П. подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушенням норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження та подальшого розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд у даному випадку протиправно застосував вимоги ч. 4 ст. 315 ЦПК України як законодавче обґрунтування відмови у відкритті провадження.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, ухвала суду цим вимогам не відповідає, тому апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши її законність і обґрунтованість у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 5 ст. 5 Закону України «Про доступ до судових рішень» судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної ст. 7 цього Закону. Доступ суддів до державної таємниці, що міститься в судових рішеннях, забезпечується відповідно до Закону України «Про державну таємницю».

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Відмовляючи у відкритті провадження на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що справа № 149/2530/21, за результатами розгляду якої 13 жовтня 2021 року судом ухвалено рішення про призначення опікуном ОСОБА_1 над ОСОБА_4 розглядалася в порядку позовного провадження, цим же рішенням з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини, проте у заяві ОСОБА_1 питання про припинення стягнення аліментів не поставлено, тому у даній справі існує спір про право.

Однак із такими висновками суду неможливо погодитись з огляду на таке.

З Єдиного державного реєстру судових рішень слідує, що 13 жовтня 2021 року заочним рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області у справі № 149/2530/21 позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 . Призначено опікуном бабусю ОСОБА_1 над онуком ОСОБА_4 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на ОСОБА_4 в розмірі 50 відсотків від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 17 вересня 2021 року, і до досягнення дитиною повноліття (ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч. 1 ст. 19 ЦПК України).

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (ч. 1 ст. 315 ЦПК України).

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

Суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за поданням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про що постановляє ухвалу. Суд розглядає питання про звільнення опікуна або піклувальника в судовому засіданні з повідомленням заінтересованих осіб. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про звільнення опікуна або піклувальника (ч. 2 ст. 300 ЦПК України).

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч. 4 ст. 315 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року в справі № 139/122/14-ц (провадження № 61-3238св22) вказано, що під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право.

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права (постанова Верховного Суду у від 08 листопада 2023 року у справі № 175/1578/23).

З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України, взагалі не зазначив і не встановив між ким існує спір про право та в чому він полягає, натомість те, що справа № 149/2530/21, за результатами розгляду якої 13 жовтня 2021 року судом ухвалено рішення про призначення опікуном ОСОБА_1 над ОСОБА_4 розглядалася в порядку позовного провадження, цим же рішенням з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини, проте у заяві ОСОБА_1 питання про припинення стягнення аліментів не поставлено, не свідчить про виникнення спору про право.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч. 1 ст. 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Bellet v. France» («Белле проти Франції») Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Суд першої інстанції не врахував зазначеного та відмовив у відкритті провадження у справі за відсутності правових підстав, передбачених ч. 4 ст. 315 ЦПК України, що не відповідає принципу верховенства права.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи, що порушення судом норм процесуального права призвели до постановлення помилкової ухвали про відмову у відкритті провадження, тому ця ухвала залишатись у законній силі не може та підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, з направленням справи до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області для продовження розгляду.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням приписів цієї норми підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Виноградським Антоном Павловичем, задовольнити, ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 липня 2024 року скасувати, а справу направити до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді : Т. М. Шемета

О. С. Панасюк