Рішення

від 05.09.2006 по справі 5/148

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/148

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "05" вересня 2006 р.Справа №  5/148

  Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Змеула О.А.розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5/148

за позовом: акціонерно-комерційного банку "Легбанк", від імені якого діє Кіровоградська філія  банку,   

до відповідач І - приватного сільськогосподарського підприємства "Пролісок", с. Гурівка Долинського району Кіровоградської області,      

до відповідач ІІ - фермерського господарства "Маяк - Р", с. Соколівське Кіровоградського району Кіровоградської області   

про визнання  недійсним договору купівлі-продажу

Представники:

від позивача - Кабов Ю.В., довіреність № 400  від 18.01.06

від позивача - Гніденко Н.А., довіреність № б/н  від 02.08.06  

від відповідача І - ліквідатор ПСП "Пролісок", арбітражний керуючий Салатов С.В.

від відповідача ІІ - Моргун Л.Б., довіреність № б/н  від 01.08.06

Акціонерно-комерційним банком "Легбанк", від імені якого діє Кіровоградська філія  АКБ "Легбанк", подано позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13.04.2006 року, реєстраційний номер 61/06, укладеного між приватним сільськогосподарським підприємством "Пролісок" та селянським фермерським господарством "Маяк - Р".

Від ліквідатора приватного сільськогосподарського підприємства "Пролісок" 05.09.2006 року надійшли до суду пояснення у справі в яких зазначено, що відповідач І визнає позовні вимоги і просить задовольнити позов та в порядку реституції повернути спірне майно банкруту для подальшої реалізації.

Селянським фермерським господарством "Маяк - Р" 10.08.2006 року надано суду відзив на позовну заяву в якому зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

Розглянувши наявні матеріали справи заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступні обставини справи.

Між акціонерно-комерційним банком "Легбанк", від імені якого діє Кіровоградська філія  "Легбанк" та приватним сільськогосподарським підприємством "Пролісок" 03.02.2004 року укладено договір кредитної лінії  № 25.

Згідно п. 1.1 договору кредитної лінії № 25 від 03.02.2004 року (із змінами  внесеними додатковою угодою № 1 від 25.02.2004 року) банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в обсязі 500 000,00 грн., строком з 03.02.2004 року по 02.02.2006 року із щомісячною сплатою відсотків за користування кредитом та щомісячного комісійного збору за обслуговування кредитних коштів у загальному розмірі 30% річних, із яких:

- сплата відсотків за користування кредитом у розмірі 18 відсотків річних;

- сплата комісійного збору за обслуговування кредитних коштів у розмірі 8 відсотків річних для придбання сільськогосподарської техніки (автомобіль КАМАЗ із причепом, двох тракторів МТЗ та інше) запасних частин і інвентарю до сільгосптехніки, паливно-мастильних матеріалів, гербіцидів, мінеральних добрив, посівного матеріалу відповідно до укладених позичальником контрактів, договорів та інших документів.

Пунктами 2.1 договору кредитної лінії № 25 від 03.02.2004 року визначено, що виконання позичальником зобов'язань за цим договором (у тому числі і додатковими угодами до нього) забезпечується договорами застави з третіми особами (майновими поручителями): Цвітним Іваном Анатолійовичем та Брайком Ігорем Петровичем - договір застави без номеру від 10.02.2004 року, договір застави двох комбайнів „Славутич” оформлюється протягом 5 робочих днів з моменту підписання сторонами договору кредитної лінії. Додатково позичальник надає в заставу банку майнові права на сільськогосподарську та автотехніку і обладнання, що будуть придбані позичальником за рахунок кредитних коштів.

На виконання умов договору кредитної лінії № 25 від 03.02.2004 року між позивачем та відповідачем 27.02.2004 року укладено договір застави зареєстрований в реєстрі за № 190.

Згідно п. 1.1 договору застави від 27.02.2004 року цим договором забезпечується виконання заставодавцем своїх зобов'язань перед заставодержателем, що випливають з договору кредитної лінії № 25 від 03.02.2004 року (основний договір). Заставодавець з метою забезпечення зобов'язань, які виникають з умов основного договору, передає в заставу майно загальною заставною вартістю 459428,00 грн., за домовленістю сторін загальна оцінка майна складає 459428,00 грн.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором кредитної лінії № 25 від 03.02.2004 року, надав відповідачу суму кредиту, про що свідчать розпорядження бухгалтерії на відкриття позичкового рахунку, надання кредиту, а також рахунок-фактура № ГА-0000073 від 22.01.2004 року, платіжні доручення №№ 1, 2 від 03.02.2004 року, №№ 3, 4, 5 від 06.02.2004 року, № 6 від 09.02.2004 року.

Відповідач  свої зобов'язань за договором кредитної лінії № 25 від 03.02.2004 року у визначений строк не виконав.

Згідно п. 5.1 договору застави від 27.02.2004 року право звернення стягнення на предмет застави для задоволення своїх вимог відповідно до основного договору згідно п. 1.1 цього договору виникає у заставодержателя у випадку невиконання (часткового виконання) позичальником своїх зобов'язань перед заставодержателем за кредитним договором та в інших випадках, передбачених цим договором та ст.ст. 28, 29 Закону України „Про заставу”.

Внаслідок невиконання позичальником своїх зобов'язань за вищезазначеним договором позивач звернувся до приватного нотаріуса Долинського нотаріального округу для вчинення виконавчих написів по договору застави від 27.02.2004 року.

Приватним нотаріусом Долинського нотаріального округу згідно виконавчих написів від 25.04.2005 року № 122, від 23.02.2006 року № 242, від 25.02.2006 року № 207, від 28.02.2006 року № 266 запропоновано звернути стягнення на заставлене майно.

Протягом 2005 – 2006 років виконавчі написи пред'явлено на виконання до державної виконавчої служби у Долинському районі, із боржника частково стягнуто кошти в сумі 52397,64 грн., про що свідчить платіжне доручення від 30.03.2006 року. Вказані грошові кошти отримано від реалізації частини заставного майна на яке було звернуто стягнення виконавчим написом № 122 від 25.04.2005 року, а саме: двигун ЯМЗ236М2-1, № 40133179 з комплектуючими, двигун ЯМЗ236М2-1, № 40133178 з комплектуючими, сівалки СУПН-8-01 (2 шт.), культиватор – КРНВ-5,6-04, борони БДН2,6 (2шт).

Постановою державного виконавця державної виконавчої служби у Долинському районі від 05.04.2006 року матеріали зведеного виконавчого провадження 04.04.2006 року передано голові ліквідаційної комісії відповідача І у зв'язку з ліквідацією боржника.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 03.05.2006 року у справі № 9/69 визнано банкрутом відсутнього боржника – приватне сільськогосподарське підприємство „Пролісок”, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Салатова С.В.

Згідно п. 2.3.4 договору застави від 27.02.2004 року заставодавець зобов'язаний без письмової згоди заставодержателя не здійснювати дій, пов'язаних зі зміною права власності на заставлене майно, а також дій, пов'язаних з передачею вказаного майна третім особам, у тому числі права користування.

Однак, відповідачем І у порушення вказаної умови договору 13.04.2006 року, згідно протоколу біржових торгів № 61/06 від 13.04.2006 року, укладено з  селянським фермерським господарством "Маяк - Р" договір купівлі-продажу реєстраційний номер 61/06.

Згідно ст. 15 Закону України „Про товарну біржу” угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

За пунктом 1 договору купівлі-продажу № 61/06 від 13.04.2006 року продавець продав, а покупець купив автомобіль: марка – КАМАЗ 55102, 2003 року випуску, шасі (кузов) № ХТС 53205032199623, колір оранжевий, тип ТЗ самоскид.

Відповідно до п. 2 договору купівлі-продажу № 61/06 від 13.04.2006 року продавець свідчить, що вказаний в договорі автомобіль до цього часу нікому не проданий, не заставлений, у спорі та під забороною відчуження не перебуває. Тоді як згідно витягу з Державного реєстру застав рухомого майна містяться дані про наявність в Державному реєстрі застав рухомого майна застави -  транспортного засобу, що є предметом договору купівлі-продажу.

За правилами статті 17 Закону України "Про заставу" заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя. (Частина друга статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1255-IV ( 1255-15 ) від 18.11.2003).

У відповідності до правил ст. 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна.

Отже, відповідача ІІ не можна вважати добросовісним набувачем, оскільки станом на 13.04.2006 року - дату укладення оспорюваного договору купівлі-продажу, предмет такого договору вже було зареєстровано в Державному реєстрі застав рухомого майна станом на 22.04.2004 року, тому відповідач ІІ мав можливість перевірити існування обтяження придбаного ним майна.   

Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" на підставі  реєстрації  встановлюється  пріоритет обтяження, якщо інші підстави для  виникнення  пріоритету  не  визначені  цим Законом.  Задоволення  прав  чи  вимог  декількох обтяжувачів,  на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється  згідно  з пріоритетом,  який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 14 вказаного Закону якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими  обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих  обтяжень  визначається у черговості їх реєстрації, за  винятками,  встановленими   цим   Законом.

Обтяжувач з  вищим  пріоритетом  має   переважне   право   на звернення стягнення на предмет обтяження.

Таким чином, позивач (банк) має вищий пріоритет відно сно пріоритету відповідача ІІ на задоволення своїх вимог щодо одного й того ж рухомого май на. Також слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про заставу" в силу за стави заставодержатель має право у разі невиконання заставодавцем забезпеченого заста вою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Крім того, правилами ст. 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Обтяжувач набуває права вимагати виконання забезпеченої обтяженням вимоги незалежно від настання строку виконання в разі настання однієї з таких обставин:

1) інша ніж обтяжувач особа набула права стягнення на предмет обтяження;

2) порушено провадження у справі про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом;

3) прийнято рішення про ліквідацію юридичної особи, рухоме майно якої є предметом забезпечувального обтяження.

Правилами статті 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам  цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі  все, що вона одержала на виконання цього правочину.

У відповідності до частини 3 ст. 207 Господарського кодексу України виконання господарського  зобов'язання,  визнаного  судом недійсним повністю або в частині,  припиняється  повністю  або  в частині з  дня  набрання  рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог  акціонерно-комерційним банком "Легбанк", від імені якого діє Кіровоградська філія  "Легбанк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13.04.2006 року, реєстраційний номер 61/06, укладеного між приватним сільськогосподарським підприємством "Пролісок" та селянським фермерським господарством "Маяк - Р".

У відповідності до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 р. "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" при задоволенні позову суд в одному рішенні постановляє про визнання угоди недійсною і про застосування передбачених законом наслідків.

Згідно частини 2 статті 208 Господарського кодексу України у разі  визнання  недійсним  зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Отже, сторони за договором купівлі-продажу від 13.04.2006 року - приватне сільськогосподарське підприємство "Пролісок" та фермерське господарство "Маяк  - Р", зобов'язані повернути одна одній все одержане за недійсною угодою.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача І, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                               ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Договір купівлі-продажу від 13.04.2006 року, укладений між приватним сільськогосподарським підприємством "Пролісок" (с. Гурівка Долинського району Кіровоградської області, ід. код 31492895) та фермерським господарством "Маяк - Р" (с. Соколівське Кіровоградського району Кіровоградської області, ід. код 31754677) на товарній біржі "Універсал", м. Долинська  Кіровоградської області, реєстраційний номер 61/06,  визнати недійсним з моменту укладення.

Зобов'язати фермерське господарство "Маяк - Р" (вул. Полинкіна, 23, с. Соколівське Кіровоградського району Кіровоградської області, ід. код 31754677) повернути приватному сільськогосподарському підприємству "Пролісок" (с. Гурівка Долинського району Кіровоградської області, ід. код 31492895) автомобіль марки КАМАЗ 55102, 2003 року випуску, шасі (кузов) № ХТС 53205032199623, колір оранжевий, тип ТЗ самоскид.

Зобов'язати приватне сільськогосподарське підприємство "Пролісок" (с. Гурівка Долинського району Кіровоградської області, ід. код 31492895) повернути фермерському господарству "Маяк - Р" (вул. Полинкіна, 23, с. Соколівське Кіровоградського району Кіровоградської області, ід. код 31754677) кошти в сумі 91 000 грн.

Судові витрати по справі покласти повністю на відповідача І.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства "Пролісок" (с. Гурівка Долинського району Кіровоградської області, ід. код 31492895) на користь акціонерно-комерційного банку "Легбанк", від імені якого діє Кіровоградська філія банку (вул. Шевченка, 3, м. Кіровоград, ід. код 25812584) господарські витрати на державне мито в сумі 85 грн. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.   

Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського  суду  набирає  законної сили після закінчення  десятиденного  строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя   О.А. Змеул