Постанова

від 17.09.2024 по справі 587/3349/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року м.Суми

Справа №587/3349/23

Номер провадження 22-ц/816/1082/24

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Рунова В. Ю.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Сумської міської ради

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 25 січня 2024 року у складі судді Гончаренко Л.М., ухваленого в м. Суми, повний текст якого виготовлено 26 січня 2024 року,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради про визнання укладеною додаткову угоду,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Дерезу М.Е., звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 05 травня 2010 року між ним та Сумською районною державною адміністрацією, був укладений договір оренди земельної ділянки, строком на 10 років. Договір зареєстрований у Відділі Держкомзему у Сумському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28 серпня 2012 року. У зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-IX від 28.04.2021 р. Перехідні положення Земельного кодексу України було доповнено пунктом 24, який передбачає, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, а тому власником (орендодавцем) земельної ділянки є Сумська міська рада.

Вказує на те, що він протягом строку дії договору належним чином виконував покладені на нього зобов`язання та вчасно сплачував орендну плату. 28 липня 2023 року він через поштове відділення АТ «Укрпошта» направив до Сумської міської ради клопотання про продовження дії договору оренди земельної ділянки від 05 травня 2010 року. До клопотання він долучив: підписану додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 05 травня 2010 року (зареєстрований 28 серпня 2012 року) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5924787100:07:007:0019 (2 шт.); копію договору оренди земельної ділянки від 05 травня 2010 року; копію ситуаційного плану; копію витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; копію довідки Управління ДМС в Сумській області від 19 грудня 2018 року № 30/3697. Проте, листом від 14 серпня 2023 року Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради повідомив його, що станом на даний час договір оренди земельної ділянки від 05 травня 2010 року припинив свою дію, в зв`язку із чим внести в нього зміни не вбачається можливим.

Посилаючись на те, що Сумська міська рада, як орендодавець, допустила бездіяльність щодо прийняття рішення про продовження дії договору оренди земельної ділянки від 05 травня 2010 року, просив суд ухвалити рішення, яким визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 05 травня 2010 р. (зареєстрованого 28 серпня 2012 року) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5924787100:07:007:0019 з моменту набрання рішенням законної сили.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 25 січня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди від 05 травня 2010 року (зареєстрований 28 серпня 2012 року) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5924787100:07:007:0019 з моменту набрання рішенням законної сили.

Стягнуто з Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073 грн 60 коп.

Будучи незгодним із вказаним судовим рішенням, Сумська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі №357/8277/19, не надав правової оцінки доводам позивача про те, що суть ст. 20 Закону України «Про оренду землі» необхідно розглядати з позиції дії Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Наголошує на тому, що ст. 20 Закону України «Про оренду землі» визначено, що державній реєстрації підлягає виключно укладений договір, тобто до моменту державної реєстрації він є укладеним. Набуття договором чинності після державної реєстрації, на думку заявника апеляційної скарги, це набуття юридичної сили права користуватися земельною ділянкою, а не набрання чинності договором, який згідно ст. 631 ЦПК України, набрав чинності з моменту його укладення.

Вказує на те, що негативні наслідки на зволікання з проведення реєстрації договору оренди землі має нести безпосередньо орендар.

Також, посилаючись на те, що пункт 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, не скасовує, не відмінює та не зупиняє дію ст. 33 Закону України «Про оренду землі» щодо звернення орендаря із відповідною заявою про поновлення договору на новий строк.

Позивачем, в установлений апеляційним судом строк, відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 05 травня 2010 року між ОСОБА_2 та Сумською районною державною адміністрацією, був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 2. якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 11,0000 га земель сільськогосподарського призначення із земель запасу Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області, кадастровий номер 5924797100:07:007:0019. Згідно з п. 8 договору, договір укладається терміном на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий термін. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Відповідно до п. 42 договору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Договір зареєстрований у Відділі Держкомзему у Сумському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28 серпня 2012 року (а.с. 14-16).

Згідно довідки №30/3697 від 19 грудня 2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно звертався до Сумського РС УДМС України в Сумській області для обміну паспорта громадянина України у зв`язку з неточністю запису у прізвищі « ОСОБА_3 », Сумським РС УДМС України в Сумській області оформлено паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 18 грудня 2012 року (а.с. 22).

28 липня 2023 р. ОСОБА_1 через поштове відділення АТ «Укрпошта» направив до Сумської міської ради клопотання про продовження дії договору оренди земельної ділянки від 05 травня 2010 року, до якого долучив: підписану додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 05 травня 2010 року (зареєстрований 28 серпня 2012 року) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5924787100:07:007:0019 (2 шт.); копію договору оренди земельної ділянки від 05 травня 2010 року; копію ситуаційного плану; копію витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; копію довідки Управління ДМС в Сумській області від 19 грудня 2018 року № 30/3697 (а.с. 12-13, 17-18, 19, 20, 22).

Додаткова угода передбачала наступну редакції договору оренди: «1. Продовжити термін дії договору оренди землі строком на 10 років. 2. Внести зміни до п. 8 договору оренди земельної ділянки, виклавши його у наступній редакції: «8. Договір укладається терміном на 20 років до 28 липня 2033 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий термін. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію». 3. Дана додаткова угода укладена та підписана сторонами у двох екземплярах, кожен із яких має однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий - в орендаря. 4. Дана додаткова угода набирає чинності для сторін з моменту її підписання сторонами» (а.с. 17-18).

31 липня 2023 року, відповідно до інформації з трекінгу АТ «Укрпошта» (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html), Сумська міська рада отримала лист з клопотанням про поновлення договору оренди землі та відповідними додатками (а.с. 19).

На адресу ОСОБА_1 надійшов лист від Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 14 серпня 2023 року № К-1207/03.01-01, в якому зазначено, що «станом на даний час договір оренди земельної ділянки від 05 травня 2010 року припинив свою дію, в зв`язку із чим внести в нього зміни не вбачається можливим» (а.с. 21).

Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у визначений ст. 33 Закону України «Про оренду землі» порядку звернувся до власника землі із заявою про продовження дії договору оренди землі, натомість відповідачем у визначений законом порядок, клопотання позивачем не було розглянуто, тому право позивача порушено та підлягає судовому захисту.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції, посилаючись на п. 4 Перехідних положень Закону України «Про оренду землі», вважав, що до спірних відносин підлягає застосуванню положення ст. 33 цього Закону в редакції, що діяла на момент укладення між сторонами договору оренди землі від 05 травня 2010 року, проте з такими висновками колегія суддів погодитися не може та вважає, що є підстави, визначені ч. 4 ст. 367 ЦПК України для виходу за межі заявлених позовних вимог.

Зокрема, за змістом ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній до 16 липня 2020, що була застосована судом першої інстанції, мала назву «Поновлення договору оренди землі» та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» істотно змінив редакцію статті 33 Закону про оренду землі, яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша-п`ята статті 33 Закону про оренду землі). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33) тепер регулюється статтею 126-1 ЗК.

При цьому відповідно до абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України «Про оренду землі» правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Згідно з ч. 2 ст. 126-1 ЗК України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Також відповідно до ч. 1 ст. 126-1 ЗК України умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.

З наведеного вбачається, що зміст поняття «поновлення договору оренди», про яке йдеться у абзаці 4 розділу Перехідних положень Закону про оренду землі базується саме на положеннях стаття 126-1 ЗК України, що пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.

Натомість укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 05.12.2019 № 340-IX, базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.

Тому поняття «поновлення договору оренди», про яке йдеться у абзаці 4 Розділу Перехідні положення Закону України «Про оренду землі» та поняття «поновлення договору оренди", яке містилось у цьому Законі у попередній редакції, є змістовно різними.

Відповідно до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними положення абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України «Про оренду землі». Натомість за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає стаття 33 Закону про оренду в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше положення законодавства не містять.

Подібна правова позиція щодо застосування вказаних норм, наведена Верховним Судом у постанові від 23 листопада 2023 року у справі №906/1314/21.

Як вбачається з матеріалів справи, на час виникнення спірних правовідносин з укладення договору оренди землі на новий строк, звернення позивача з позовом до суду та ухвалення судового рішення у справі діяла нова редакція Закону України «Про оренду землі» із внесеними змінами, а тому суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент укладання договору оренди.

За частинами 1-5 статті 33 Закону про оренду землі в редакції, чинній на момент звернення з позовом у цій справі, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 ЗК України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді (частина дев`ята цієї ж статті).

У справі, що розглядається, суд встановив таке:

- ОСОБА_1 , як користувач земельної ділянки, з метою використання свого переважного права щодо укладення договору оренди землі на новий строк відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» звернувся до Сумської міської ради з клопотанням про продовження дії договору оренди земельної ділянки;

- до клопотанням додав проєкт додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 05 травня 2010 року;

- відомості про порушення позивачем умов договору протягом його дії в матеріалах справи відсутні, Сумська міська рада про такі порушення не зазначала;

- відповідачем проєкт додаткової угоди не розглянуто, жодних заперечень щодо умов додаткової угоди не висловила. Натомість листом за підписом директора Департаменту забезпечення ресурсних платежів повідомлено позивача про неможливість внести зміни до договору оренди землі від 05 травня 2010 року, у зв`язку з припиненням його дії.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» (як у попередній, так і у чинній редакції) встановлює алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та передбачає певні правові запобіжники для захисту орендаря від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

У постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 905/650/19, від 15 травня 2019 року у справі № 912/1984/17, від 15 травня 2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.

Суд зауважував, що відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.

При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

У межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору.

Якщо ж власник такого рішення не прийняв, то за змістом статті 3 ЦК України та статті 33 Закону України «Про оренду землі» орган державної влади чи місцевого самоврядування власник зобов`язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо.

Адже орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк.

Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов`язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря.

Судовий захист в таких випадках передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов`язки за договором та добросовісно використовувала належні їй права, тому орендодавець не може посилатися на свій захист на обставини, які свідчать про ухилення ним від проведення переговорів, та на власну недобросовісну поведінку, протиставляючи її легітимним прагненням та належній поведінці орендаря; водночас і орендар, що належно діяв, не може бути позбавлений можливості реалізації свого права на продовження орендних відносин, передбаченого законом, в тому числі через судовий захист. Інакше передбачене ч. 9 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» право орендаря оскаржити відмову, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі матиме лише декларативний характер та не призведе до відновлення порушеного права.

Оскільки позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, останній може вважатись таким, що набув право "правомірного очікування", натомість орендодавець знехтував своїм обов`язком добросовісно провести переговори, не пропонуючи жодних умов орендарю, господарський суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди у редакції, викладеній у резолютивній частині постанови.

Такі ж правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №313/350/16-ц, №159/5756/18, №903/1030/19, №594/376/17-ц, №910/5179/20.

Сумська міська рада доводи апеляційної скарги обґрунтовує припиненням договору оренди земельної ділянки від 05 травня 2010 року, станом на час звернення позивача із клопотанням про укладення додаткової угоди до цього договору. Відхиляючи такі доводи апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на наступне.

Частиною 3 статті 640 ЦК України (у реакції, чинній станом на час укладення договору оренди землі - 05 травня 2010 року) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

У спеціальному Законі України «Про оренду землі» (в реакції, чинній станом на 05 травня 2010 року) вказано, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18).

Виходячи з положень ст. 627 ЦК України, можна зробити висновок, що сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства.

Разом з тим якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені Законом України «Про оренду землі», який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі 322/1178/17 виснувала, що оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України.

У справі, що переглядається встановлено, що підписуючи 05 травня 2010 року договір оренди земельної ділянки сторони погодили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Отже, момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору.

Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить.

Колегія суддів звертає увагу на те, що до орендаря жодних претензій попереднім орендодавцем - Сумською районною державною адміністрацією, щодо зволікання здійснення державної реєстрації цього договору оренди земельної ділянки не надходило.

Пунктом 27 Перехідних положень ЗК України (в редакції, чинній станом на 28 серпня 2022 року) визначено, під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення: державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування.

Тобто, з огляду положень вказаного пункту, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що строк дії договору оренди земельної ділянки від 05 травня 2010 року продовжено до 28 серпня 2023 року.

Положення ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачає обов`язок орендаря повідомити орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі саме до закінчення строку дії, що і було здійснено позивачем.

Зважаючи на наведені положення законодавства, обставини, встановлені судом першої інстанції, та беручи до уваги те, що помилкове застосування апеляційним судом положень статті 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній станом на дату укладення договору оренди) у наведеному випадку не призвело до неправильного вирішення спору у цій справі та до прийняття незаконного судового рішення, а також, зважаючи на те, що підстави апеляційного оскарження не отримали підтвердження, колегія суддів відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, вбачає за належне змінити мотивувальну частину рішення суду, виклавши її в редакції цієї постанови. В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сумської міської ради задовольнити частково.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 25 січня 2024 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Сумського районного суду Сумської області від 25 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

В. Ю. Рунов