Ухвала

від 16.09.2024 по справі 160/19962/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

16 вересня 2024 року Справа 160/19962/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) питання про продовження розгляду адміністративної справи у справі №160/19962/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування акту та окремих положень наказу, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 №486 від 20.10.2022;

- визнати протиправним та скасувати Акт розслідування нещасного випадку від 27.10.2022 р. (в тому числі поранення), що стався 28.09.2022 у Військовій частині НОМЕР_1 ЦОТО НГ України (Форма Н-5);

- визнати протиправним та скасувати Акт №270/22 про нещасний випадок невиробничого характеру від 27.10.2022 в частині визначення, що нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 НГУ провести повторне спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався 28.09.2022 з ОСОБА_1 та скласти Акт форми Н-1 розслідування нещасного випадку (в тому числі поранення) у відповідності до п.3.9 розділу 3; п.4.1. розділу 4 наказу МВС №1346 від 27.12.2002 про нещасний випадок, що трапився при виконанні службових обов`язків у зв`язку виконанням посадових обов`язків за режимом роботи підрозділу у тому числі у відрядженні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 позовну заяву - залишено без руху.

Надано позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання:

- заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із наведенням поважних причин його пропуску та доказів на підтвердження поважності таких причин.

Позивачем 13.08.2024 надано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 визнано причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом поважними. Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - задоволено. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Представником відповідача 16.08.2024 подано клопотання, згідно зі змісту якого останній просить справу №160/16264/24 розглядати за правилами загального позовного провадження, а також клопотання про залишення без розгляду провадження у справі, згідно зі змісту якого останній просить залишити без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у справі №160/19962/24.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у справі №160/19962/24 - відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 позовну заяву залишено без руху.

Надано позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання:

- заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

11.09.2024 засобами підсистеми "Електронний суд" від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в якій позивачем зазначено, що внаслідок отриманої травми позивач перебував на стаціонарному лікуванні. На підтвердження вищезазначеного до суду надано відповідні довідки, а також виписки з медичної карти позивача.

Суд, дослідивши матеріали справи та подану заяву, дійшов висновку про наявність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з адміністративним позовом та продовження розгляду справи №160/20592/24, з огляду на таке.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Викладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2021 року у справі №9901/313/20, Верховного Суду у постановах від 17 березня 2021 року у справі №160/3121/20, від 18 березня 2021 року у справі №320/2915/20 та ін.

Частиною 1 статті 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/20314/20 (постанова від 02.12.2021) досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

З урахуванням положень частини першої статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування цієї Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), не є абсолютним, воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 «Осман проти Сполученого Королівства», заява №23452/94 і пункт 54 рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 «Круз проти Польщі», заява №28249/95).

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, пункт 33).

Відтак, відповідно до практики ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Разом з цим, у справі «Мушта проти України» (Заява № 8863/06) від 18.11.2010 в пункті 32 ЄСПЛ нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 звертав увагу на те, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи наведене, суд вважає, що встановлені у цій справі обставини, підтверджені доказами, наданими позивачем, свідчать про тривале лікування позивача після отриманого поранення у зв`язку із проходженням військової служби, а також проходження процесу реабілітації після лікування. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність поновлення позивачу строку звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 14 ст. 171 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Отже, з метою забезпечення дотримання принципу правової визначеності, права на справедливий суд та недопущення обмеження права позивача на доступ до правосуддя, суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та продовжити розгляд справи №160/19962/24.

На підставі викладеного та керуючись ст. 171, ст. 248, ст. 256, ст. 262, ст. 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом у справі №160/19962/24.

Продовжити розгляд справи №160/19962/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування акту та окремих положень наказу, зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та в самостійному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Калугіна