Рішення від 16.09.2024 по справі 380/9970/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2024 рокусправа № 380/9970/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Андрея Митрополита, 10, код ЄДРПОУ 13814885), в якому із урахуванням заяви про усунення недоліків від 14.03.2024 просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області, щодо не врахування розміру заробітної плати, що Позивачем отримувалася під час роботи в російській федерації у період 22.03.2002 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 01.11.2006, з 02.11.2006 по 19.07.2007, з 01.10.2007 по 19.06.2011, з 21.06.2011 по 01.04.2014, з 03.04.2014 по 10.03.2015, з 08.04.2015 по 02.03.2016, з 16.03.2016 по 23.12.2016, з 10.02.2017 по 30.06.2017 до розрахунку пенсійного забезпечення;

-зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області врахувати розміри заробітної плати, що позивачем отримувалася під час роботи в російській федерації у період 22.03.2002 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 01.11.2006, з 02.11.2006 по 19.07.2007, з 01.10.2007 по 19.06.2011, з 21.06.2011 по 01.04.2014, з 03.04.2014 по 10.03.2015, з 08.04.2015 по 02.03.2016, з 16.03.2016 по 23.12.2016, з 10.02.2017 по 30.06.2017 до розрахунку пенсійного забезпечення;

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області, щодо не врахування трудового стажу набутого в районі Крайньої Півночі російської федерації з 22.03.2002 по 31.12.2003 до загального страхового стажу;

-зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області врахувати трудовий стаж набутий в районі Крайньої Півночі російської федерації з 22.03.2002 по 31.12.2003 до загального страхового стажу.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Разом з тим позивач зазначає, що при призначенні йому пенсії відповідач протиправно не зарахував в пільговому обчисленні до страхового стажу періоду її роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з 22.03.2002 по 31.12.2003. На думку позивача, так як Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 набутий трудовий стаж на території будь-якої із учасниць Угоди і заробіток за такий період роботи підлягають обов`язковому врахуванню при призначенні пенсії та її обчисленні пенсії, то відповідач, виконуючи рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 у справі № 380/5520/23, зобов`язаний був врахувати заробіток за період роботи в районах Крайньої Півночі з 22.03.2002 по 31.12.2003. Крім того позивач вказує на те, що відповідачем протиправно не була врахована заробітна плата за періоди його роботи в районах Крайньої Півночі відповідно до архівної довідки №14 від 05.05.2017. З огляду на викладене, вказану бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області позивач вважає протиправною та такою, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення, що й спонукало останню звернутися до суду з даним позовом.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. У відзиві на позов відповідач не погодився з доводами позивача, викладеними у позовній заяві. Заперечуючи позовні вимоги, орган пенсійного фонду виходить із того, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 у справі №380/5520/23, відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача врахувавши до загального його стажу періоди роботи з 01.01.2004 по 01.11.2006, 02.11.2006 по 19.07.2007, 01.10.2007 по 19.06.2011, з 21.06.2011 по 01.04.2014, з 03.04.2014 по 10.03.2015, з 08.04.2015 по 02.03.2016, з 16.03.2016 по 23.12.2016, з 10.02.2017 по 30.06.2017. Вищевикладене світчить про те, що відповідач виконав рішення суду в повному обсязі. Таким чином, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

10.06.20234 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач, вказав, що викладені відповідачем у відзиві на позов заперечення є безпідставними та необґрунтованими. Так, основною аргументацією відповідача, наведеною у його відзиві, є посилання на той факт, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року Кабінет міністрів постановив вийти зі згаданої Угоди, та доручив Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід зі згаданої Угоди. Поруч із наведеним вище, Скаржник наголошує, що у зв`язку із остаточним виходом російської федерації із Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав було розроблено порядок дій для призначення пенсій/поновлені раніше призначених пенсій громадянам, які проживали/працювали на території рф. Скаржник також зазначає, що Мінсоцполітики підтримало такий порядок своїм листом від 12.01.2023 №411/0/2-23/54. Проте, відповідач не врахував те, що право позивача на пенсію відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виникло ще до виходу російської федерації та України з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав від 13.03.1992, а саме 26.05.2022. Відповідач посилається на порядок який викладений у запиті Пенсійного фонду України від 27.12.2022 №2800-030102-5/56080 та підтримання такого порядку Мінсоцполітики листом від 12.01.2023 №411/0/2-23/54, проте такий документ не є нормативно- правовим актом, а відтак не є джерелом права в Україні, відповідно таким не може бути передбачений механізм призначення пенсій тій, чи іншій категорії громадян України.

26.06.2024 представник Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області подав до суду заперечення на відповідь на відзив. Заперечення обґрунтоване тим, що обов`язковою умовою для зарахування до страхового стажу періодів роботи особи після 01.01.2004 (дата набрання чинності Закону 1058) є сплата страхових внесків за ці періоди роботи. Страховий стаж, набутий до 01.01.2004 підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно матеріалів пенсійної справи позивача з 26.05.2017 призначено пенсію за віком, відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення. З 01.10.2017 пенсія заявника перерахована відповідно до норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій». З 01.03.2019, 01.05.2020, 01.03.2021, 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024 автоматично проведено індексацію заробітку. 26.05.2022 позивач звернувся із заявою для переходу на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону 1058-ІУ, зокрема долучивши довідку про заробітну плату за період з 2002 по 2017 видану ЗАО «НПО Уренгой Гео Ресурс» № 14 від 05.05.2017. 03.11.2023 на виконання рішення суду, зараховано до стажу період роботи з 14.08.1985 по 31.12.1990 в районах Крайньої Півночі з пільговим розрахунком 1 рік стажу за 1 рік та 6 місяців стажу, зараховано до страхового стажу періоди роботи з 01.01.2004 по 01.11.2006, 02.11.2006 по 19.07.2007, 01.10.2007 по 19.06.2011, з 21.06.2011 по 01.04.2014, з 03.04.2014 по 10.03.2015, з 08.04.2015 по 02.03.2016, з 16.03.2016 по 23.12.2016, з 10.02.2017 по 30.06.2017. Водночас, Пенсійний фонд України звернувся із запитом від 27.12.2022 за № 2800-030102-5/56080 щодо погодження порядку дій, який буде застосовуватись до прийняття відповідного нормативно-правового акту у зв`язку із припиненням з 01.01.2023 росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, при призначенні пенсій/поновленні раніше призначених пенсій громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації. Відповідно до запропонованого порядку дій, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991, а заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону № 1058. Міністерство соціальної політики України (далі - Мінсоцполітики) листом від 12.01.2023 № 411/0/2-23/54 підтримало позицію Пенсійного фонду України щодо порядку дій.При призначенні пенсії, Мінсоцполітики запропонувало заробітну плату (дохід) для обчислення пенсії враховувати за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону № 1058, а за період по 31.12.1991 - на умовах, визначених абзацом п`ятим частини першої статті 40 Закону 1058. Згідно з абзацом п`ятим частини першої статті 40 Закону 1058 заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.074.2000 враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Відповідно до пункту 5 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону 1058 період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Також, звернув увагу суду на положення пункту першого статті 41 Закону 1058, відповідно до якого до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону. Отже, з огляду на викладені вище обставини, вважає, що підстав для врахування при проведені перерахунку пенсії позивачу заробітної плати, отриманої на території російської федерації відсутні. Тому вважаємо, що законних підстав для визнання протиправних дій Головного управління Пенсійного фонду України немає.

Також 26.06.2024 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що право позивача на пенсію за віком відповідно до статті Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виникло як до винесення Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 №1328 так і до виходу російської федерації з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, а саме, як зазначив сам відповідач - право на пенсію позивача переглядалося з 26.05.2022. Факт, що право па відповідне пенсійне забезпечення у Позивача виникло з 26.05.2022 є встановлений рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/5520/23 від 07.06.2023.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини 7 статті 262 КАС України від учасників справи не надходило.

З огляду на ці обставини суд на підставі частини 5 статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.

Суд встановив таке.

Позивачу ОСОБА_1 з 26.05.2017 призначено пенсію за віком відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1993 як працівнику зі стажем роботи в районах Крайньої Півночі 24 роки 04 місяці 19 днів, в тому числі зараховано період роботи з 01.01.1991 по 31.12.2003. Період роботи з 01.01.2004 по 30.06.2017 до страхового стажу позивач не зарахований з підстав відсутності підтвердження сплати страхових внесків за вказаний період.

26.05.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії, за результатами розгляду якої Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві прийняло рішення №913190157644 від 03.06.2022 про відмову у перерахунку пенсії з тих підстав, що позивач не вказав на підставі якого саме нормативно-правового акту він бажає отримувати пенсію.

08.09.2022 представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом, у відповідь на який листом від 15.09.2022 №1300-5903-8/83781 відповідач повідомив, що ОСОБА_1 з 26.05.2017 призначено пенсію за віком відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1993 як працівнику зі стажем роботи в районах Крайньої Півночі 24 роки 04 місяці 19 днів, в тому числі зараховано період роботи з 01.01.1991 по 31.12.2003. Період роботи з 01.01.2004 по 30.06.2017 до страхового стажу позивач не зарахований з підстав відсутності підтвердження сплати страхових внесків за вказаний період.

Згідно з листом відповідача від 03.11.2022 №15887-16252/Ж-53/8-1300/22 стаж позивача після перерахунку склав 25 років 00 місяців 20 днів. Право на призначення пенсії за віком мають чоловіки після досягнення 60 років при наявності страхового стажу 29 років.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо обрахунку його стажу, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 у справі №380/5520/23 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо необчислення стажу ОСОБА_1 як пільгового за період роботи з 14.08.1985 по 31.12.1990 в районах Крайньої Півночі з розрахунку 1 рік стажу за 1 рік та 6 місяців стажу. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 період роботи з 14.08.1985 по 31.12.1990 в районах Крайньої Півночі з пільговим розрахунком 1 рік стажу за 1 рік та 6 місяців стажу. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо неврахування трудового стажу ОСОБА_1 за періоди з 01.01.2004 по 01.11.2006, 02.11.2006 по 19.07.2007, 01.10.2007 по 19.06.2011, з 21.06.2011 по 01.04.2014, з 03.04.2014 по 10.03.2015, з 08.04.2015 по 02.03.2016, з 16.03.2016 по 23.12.2016, з 10.02.2017 по 30.06.2017 до загального страхового стажу. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.2004 по 01.11.2006, 02.11.2006 по 19.07.2007, 01.10.2007 по 19.06.2011, з 21.06.2011 по 01.04.2014, з 03.04.2014 по 10.03.2015, з 08.04.2015 по 02.03.2016, з 16.03.2016 по 23.12.2016, з 10.02.2017 по 30.06.2017. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У задоволенні позовних вимог в частині пільгового обчислення стажу за період з 01.01.1991 по 28.02.1995 та повторного зарахування до страхового стажу періоду роботи 22.03.2002 по 31.12.2003 відмовлено повністю.

Не погодившись із ухваленим рішенням, в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2023 у справі №380/5520/23 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 без змін.

03.11.2023 на виконання рішення суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області з винесено рішення №913190157644, яким зараховано до стажу позивача період роботи з 14.08.1985 по 31.12.1990 в районах Крайньої Півночі з пільговим розрахунком 1 рік стажу за 1 рік та 6 місяців стажу, зараховано до страхового стажу періоди роботи з 01.01.2004 по 01.11.2006, 02.11.2006 по 19.07.2007, 01.10.2007 по 19.06.2011, з 21.06.2011 по 01.04.2014, з 03.04.2014 по 10.03.2015, з 08.04.2015 по 02.03.2016, з 16.03.2016 по 23.12.2016, з 10.02.2017 по 30.06.2017.

Однак, при обчисленні такої пенсії органом пенсійного фонду не були враховані відомості про заробітну плату згідно з наданої позивачем довідки про заробітну плату отриману на території російської федерації №14 від 05.05.2017 за період його роботи з 22.03.2002 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 01.11.2006, з 02.11.2006 по 19.07.2007, з 01.10.2007 по 19.06.2011, з 21.06.2011 по 01.04.2014, з 03.04.2014 по 10.03.2015, з 08.04.2015 по 02.03.2016, з 16.03.2016 по 23.12.2016, з 10.02.2017 по 30.06.2017 до розрахунку пенсійного забезпечення з підстав відсутності первинних документів для підтвердження таких довідок згідно вимог ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також неможливості проведення зустрічної звірки з країною-агресором.

Незгода позивача з такими діями суб`єкта владних повноважень зумовила його звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується приписами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також бере до уваги положення законів та підзаконних нормативно-правових актів у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).

Відповідно до абзаців 1, 2 частини 1 статті 40 Закону №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

Згідно з абзацом 5 частини 1 статті 40 Закону №1058 заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

За змістом частини 1 статті 27 Закону №1058 розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону №1058 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (далі - Порядок №22-1) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку до заяви про призначення пенсії за віком надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 1 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Згідно з пунктом 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Як встановлено судом, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 у справі №380/5520/23, яке набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 період роботи з 14.08.1985 по 31.12.1990 в районах Крайньої Півночі з пільговим розрахунком 1 рік стажу за 1 рік та 6 місяців стажу. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.2004 по 01.11.2006, 02.11.2006 по 19.07.2007, 01.10.2007 по 19.06.2011, з 21.06.2011 по 01.04.2014, з 03.04.2014 по 10.03.2015, з 08.04.2015 по 02.03.2016, з 16.03.2016 по 23.12.2016, з 10.02.2017 по 30.06.2017. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання рішення суду 07.06.2023 у справі №380/5520/23, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувало до стажу ОСОБА_1 період роботи з 14.08.1985 по 31.12.1990 в районах Крайньої Півночі з пільговим розрахунком 1 рік стажу за 1 рік та 6 місяців стажу, а також зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи 01.01.2004 по 01.11.2006, 02.11.2006 по 19.07.2007, 01.10.2007 по 19.06.2011, з 21.06.2011 по 01.04.2014, з 03.04.2014 по 10.03.2015, з 08.04.2015 по 02.03.2016, з 16.03.2016 по 23.12.2016, з 10.02.2017 по 30.06.2017.

Однак, при проведенні наведеного вище перерахунку пенсії, позивачу не враховано заробітну плату за періоди роботи з 22.03.2002 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 01.11.2006, з 02.11.2006 по 19.07.2007, з 01.10.2007 по 19.06.2011, з 21.06.2011 по 01.04.2014, з 03.04.2014 по 10.03.2015, з 08.04.2015 по 02.03.2016, з 16.03.2016 по 23.12.2016, з 10.02.2017 по 30.06.2017 у ЗАО «НПО Уренгой Гео Ресурс» згідно з довідки № 14 від 05.05.2017.

Так, позивачем як при зверненні із заявою про зарахування до пенсії за віком періодів роботи та сум заробітної плати, відповідно до якої долучено довідка № 14 від 05.05.2017 про період роботи та заробітну плату з 2002-2017 на території російської федерації 19.09.2023, так і при зверненні із заявою про перерахунок пенсії подавалися довідка від 05.05.2017 №14 видана ЗАО «НПО Уренгой Гео Ресурс.

Згідно із довідкою від 05.05.2017 за №14, виданої ЗАО «НПО Уренгой Гео Ресурс, судом встановлено, що в період з 22.03.2002 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 01.11.2006, з 02.11.2006 по 19.07.2007, з 01.10.2007 по 19.06.2011, з 21.06.2011 по 01.04.2014, з 03.04.2014 по 10.03.2015, з 08.04.2015 по 02.03.2016, з 16.03.2016 по 23.12.2016, з 10.02.2017 по 30.06.2017 позивач працював в ЗАО «НПО Уренгой Гео Ресурс» вахтово-експедиційним методом роботи.

Досліджуючи довідку про заробітну плату, судом з`ясовано, що позивач за періоди з 2002-2017 отримував заробітну плату, обчислену в російських рублях.

Зміст вказаної довідки свідчить, що така довідка видана на основі первинних документів (особові рахунки, розрахункові відомості).

Окрім того, у архівній довідці від 05.05.2017 №14 зазначено, що зі всіх сум, що включені в довідку, відбулось зарахування до Пенсійного фонду російської федерації повністю за встановленими тарифами.

До того ж, зазначена довідка підписана керівником підприємства, на ній проставлено печатку. Також вказана довідка містить адресу місцезнаходження підприємства.

Отже, виходячи з аналізу відомостей, зазначених у довідках про заробітну плату, та, беручи до уваги положення підпункту 3 пункту 2.1 Порядку №22-1, якими встановлено вимоги до оформлення довідок про заробітну плату для обчислення пенсії, суд вважає, що такі довідки відповідають вимогам законодавства, оскільки видані на підставі особових рахунків, містять чітко визначені періоди роботи, за які здійснювалась виплата заробітної плати, суми заробітної плати, а також містять інформацію щодо місцезнаходження і адреси підприємства, яким видано таку довідку.

Отож, судом не встановлено жодних підстав, які б викликали сумнів у достовірності даних, зазначених у довідках про заробітну плату.

Відповідач, обґрунтовуючи заперечення стосовно позовних вимог позивача, наводить аргументи щодо відсутності можливості підтвердити факт роботи позивача на території російської федерації та за які було сплачено страхові внески, а уточнюючі довідки видані установою, що знаходиться на території держави, з якою розірвано дипломатичні відносини.

Відповідно до статті 1 Закону №1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-IV (надалі, також - Закон №2464) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з статтею 26 Закону № 2464 посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

Таким чином, обов`язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на підприємство, як роботодавця, який здійснив нарахування внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

При цьому, невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавити позивача соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина (страхувальником), сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17 та від 30.07.2019 у справі №373/2265/16-а.

Також, Верховний Суд у постанові від 18.05.2020 у справі №607/1967/17 вказав на те, що особа не може відповідати за несвоєчасну виплату заробітної плати та несплату страхових внесків, а наявність заборгованості по заробітній платі та несплата страхувальником страхових внесків у спірний період не може бути підставою для неврахування заробітку під час обчислення пенсії.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частина п`ята статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» передбачає, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13.03.1992 та була чинною на момент вирішення питання про призначення позивачу пенсії, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення було встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Разом з цим, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка набрала чинності 02.12.2022, Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

Однак на момент вирішення питання про призначення позивачу пенсії зазначена угода була чинною, а її норми підлягали застосуванню відповідачем.

Також, згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Крім того, за змістом частини третьої статті 44 Закону №1058, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Пунктом 4.1, 4.2 розділу ІV Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, з наведеного вбачається, що органи Пенсійного фонду мають право перевіряти обґрунтованість видачі, в даному випадку довідок про заробітну плату для обчислення пенсії та достовірність відомостей, зазначених у таких довідках.

Суд звертає увагу на те, що відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться в російській федерації, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у неї права на пенсійне забезпечення.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 27.02.2020 в справі № 577/2688/17, від 05.03.2020 в справі № 227/4978/16-а та від 26.03.2020 в справі № 264/2643/17.

На переконання суду, довідка від 05.05.2017 №14, видана ЗАО «НПО Уренгой Гео Ресурс» не викликає сумніву щодо обґрунтованості її видачі та достовірності відомостей, які в ній містяться.

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у вказаній довідці або яка обґрунтовано ставила б під сумнів окремі частини відомостей, зазначених у такій довідці, відповідачем суду при розгляді справи не надано.

Відповідач у цій справі не обґрунтував свої дії жодним нормативно-правовим актом, який би надавав органу Пенсійного фонду право, до перевірки обґрунтованості видачі поданих заявником (особою, яка звертається за призначенням пенсії) документів, оформлених на його ім`я підприємством, установами та організаціями, не вирішувати питання про призначення чи перерахунок пенсії, виходячи зі змісту такого документу, який за формою та даними відповідає встановленим вимогам.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідач у випадку отримання інформації/відповіді від Пенсійного фонду російської федерації за наслідками проведеної перевірки, яка б суперечила відомостям, які містяться у спірній довідці про заробітну плату позивача, не позбавлене можливості переглянути розмір пенсії, шляхом проведення відповідного перерахунку на правових підставах у відповідності до вимог чинного законодавства.

Так, положення частини 1 статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII і частини 1 статті 50 Закону №1058 передбачено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії; суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відтак, подання в орган пенсійного фонду довідок для визначення належного розміру пенсії із відомостями, які не будуть підтверджені, має правовим наслідком застосування коментованих вище положень.

Також суд зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» висловив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція) з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Окрім того, неврахування спірних документів, на переконання суду, є непропорційним втручанням Держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у гарантовані конституційні права на пенсійне забезпечення громадянина України позивача.

Вказаний висновок суду в цій справі узгоджується з правовими позиціями, викладеними Верховним Судом в постановах від 23.01.2018 у справі № 583/392/17, від 30.10.2018 у справі №234/3038/17, від 11.12.2018 у справі №360/1628/17, від 23.12.2019 у справі № 235/2773/17, від 04.03.2020 у справі № 235/2008/17, від 08.04.2020 у справі №242/1568/17, від 31.03.2021 у справі №0440/6809/18, від 08 грудня 2021 року у справі № 560/3907/18.

Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

З огляду на проаналізовані норми законодавства, оцінюючи в сукупності встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні позивачу заробітної плати за періоди з 01.01.2004 по 01.11.2006, з 02.11.2006 по 19.07.2007, з 01.10.2007 по 19.06.2011, з 21.06.2011 по 01.04.2014, з 03.04.2014 по 10.03.2015, з 08.04.2015 по 02.03.2016, з 16.03.2016 по 23.12.2016, з 10.02.2017 по 30.06.2017.

Так, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Отже, для відновлення порушеного права позивача слід зобов`язати врахувати розміри заробітної плати, що позивачем отримувалася під час роботи в російській федерації у період з 01.01.2004 по 01.11.2006, з 02.11.2006 по 19.07.2007, з 01.10.2007 по 19.06.2011, з 21.06.2011 по 01.04.2014, з 03.04.2014 по 10.03.2015, з 08.04.2015 по 02.03.2016, з 16.03.2016 по 23.12.2016, з 10.02.2017 по 30.06.2017 відповідно до довідки від 05.05.2017 №14, виданої ЗАО «НПО Уренгой Гео Ресурс».

Водночас, щодо вимоги про зобов`язання Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області врахувати трудовий стаж набутий в районі Крайньої Півночі російської федерації з 22.03.2002 по 31.12.2003 до загального страхового стажу, то суд зазначає, що такий до страхового трудового стажу позивача зарахований. При цьому суд покликається на обставини, що встановлені у рішенні Львівьского окружного адміністративного суду від 07.06.2023 у справі №380/5520/23. Тому у задоволенні позовних вимог у цій частині необхідно відмовити повністю.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211,20грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо неврахування при призначенні (обчисленні розміру) пенсії за віком ОСОБА_1 відомостей про заробітну плату за період роботи в ЗАО «НПО Уренгой Гео Ресурс» з 01.01.2004 по 01.11.2006, з 02.11.2006 по 19.07.2007, з 01.10.2007 по 19.06.2011, з 21.06.2011 по 01.04.2014, з 03.04.2014 по 10.03.2015, з 08.04.2015 по 02.03.2016, з 16.03.2016 по 23.12.2016, з 10.02.2017 по 30.06.2017.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області врахувати розміри заробітної плати, що отримувалася під час роботи в російській федерації ОСОБА_1 у період з 01.01.2004 по 01.11.2006, з 02.11.2006 по 19.07.2007, з 01.10.2007 по 19.06.2011, з 21.06.2011 по 01.04.2014, з 03.04.2014 по 10.03.2015, з 08.04.2015 по 02.03.2016, з 16.03.2016 по 23.12.2016, з 10.02.2017 по 30.06.2017 відповідно до довідки від 05.05.2017 №14, виданої ЗАО «НПО Уренгой Гео Ресурс».

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір на суму 1211 (одна тисяча двісті одинадцять)грн. 20коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЛунь З.І.