Ухвала від 26.06.2025 по справі 380/9970/24

УХВАЛА

про залишення касаційної скарги без руху

26 червня 2025 року

м. Київ

справа №380/9970/24

адміністративне провадження №К/990/24537/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Стародуба О.П., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 у справі №380/9970/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області, щодо не врахування розміру заробітної плати, що позивачем отримувалася під час роботи в російській федерації у період 22.03.2002 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 01.11.2006, з 02.11.2006 по 19.07.2007, з 01.10.2007 по 19.06.2011, з 21.06.2011 по 01.04.2014, з 03.04.2014 по 10.03.2015, з 08.04.2015 по 02.03.2016, з 16.03.2016 по 23.12.2016, з 10.02.2017 по 30.06.2017 до розрахунку пенсійного забезпечення;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області врахувати розміри заробітної плати, що позивачем отримувалася під час роботи в російській федерації у період 22.03.2002 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 01.11.2006, з 02.11.2006 по 19.07.2007, з 01.10.2007 по 19.06.2011, з 21.06.2011 по 01.04.2014, з 03.04.2014 по 10.03.2015, з 08.04.2015 по 02.03.2016, з 16.03.2016 по 23.12.2016, з 10.02.2017 по 30.06.2017 до розрахунку пенсійного забезпечення;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області, щодо не врахування трудового стажу набутого в районі Крайньої Півночі російської федерації з 22.03.2002 по 31.12.2003 до загального страхового стажу;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області врахувати трудовий стаж набутий в районі Крайньої Півночі російської федерації з 22.03.2002 по 31.12.2003 до загального страхового стажу.

Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 16.09.2024 (залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2025) позов задовольнив частково.

Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо неврахування при призначенні (обчисленні розміру) пенсії за віком ОСОБА_1 відомостей про заробітну плату за період роботи в ЗАО «НПО Уренгой Гео Ресурс» з 01.01.2004 по 01.11.2006, з 02.11.2006 по 19.07.2007, з 01.10.2007 по 19.06.2011, з 21.06.2011 по 01.04.2014, з 03.04.2014 по 10.03.2015, з 08.04.2015 по 02.03.2016, з 16.03.2016 по 23.12.2016, з 10.02.2017 по 30.06.2017.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області врахувати розміри заробітної плати, що отримувалася під час роботи в російській федерації ОСОБА_1 у період з 01.01.2004 по 01.11.2006, з 02.11.2006 по 19.07.2007, з 01.10.2007 по 19.06.2011, з 21.06.2011 по 01.04.2014, з 03.04.2014 по 10.03.2015, з 08.04.2015 по 02.03.2016, з 16.03.2016 по 23.12.2016, з 10.02.2017 по 30.06.2017 відповідно до довідки від 05.05.2017 №14, виданої ЗАО «НПО Уренгой Гео Ресурс».

У задоволенні іншої частини позову - відмовив.

На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 12.06.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій скаржник просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2024, постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини 4 статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2, 3 статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах 2, 3 статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 4 статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, цитати нормативних актів із абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини 4 статті 328 КАС України.

Зокрема, замість наведення та обґрунтування конкретних підстав (підстави), визначених у цій статті, скаржник лише цитує її положення.

Крім того слід зауважити, що за правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню, зокрема, судові рішення у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу, справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Варто зауважити, що предмет спору у цій справі та критерії, визначені пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України, а також факт того, що дана справа не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження (частина 4 статті 12 КАС України), дають підстави стверджувати, що вказану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності.

Як зазначено вище, процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

Водночас із поданої касаційної скарги вбачається, що скаржником не наведено доводів та мотивів, що дають підстави для висновку, що судове рішення, постановлене у зазначеній справі, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, у касаційній скарзі також не зазначено про наявність випадку (випадків) передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, які на думку скаржника могли б бути підставою для відкриття касаційного провадження.

Частиною 2 статті 332 КАС України встановлено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи наведене вище, касаційну скаргу слід залишити без руху, а скаржнику необхідно:

- зазначити посилання на конкретний пункт (пункти) частини 4 статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, а також посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування (у взаємозв`язку із посиланням на конкретні підпункти "а" - "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України);

Керуючись статтями 44, 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 у справі №380/9970/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - залишити без руху.

Встановити скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

О.П. Стародуб

С.М. Чиркін,

Судді Верховного Суду