Рішення

від 17.09.2024 по справі 460/19240/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 вересня 2024 року м. Рівне№460/19240/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТВ 26" доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛТВ 26" (далі позивач)звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області(далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.07.2023 №585617000701, №585717000701 та №586017000701.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, відповідачем складено акт від 13.06.2023 №5424/Ж5/17-00-07-01/41900506, на підставі якого податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.07.2023 №585617000701, №585717000701 та №586017000701. Вказує, що відповідачем неправомірно зменшено заявлену позивачем до бюджетного відшкодування суму з підстав віднесення до від`ємного значення з ПДВ вартості реалізованих відходів з виробництва пиломатеріалів (тирси та обпілу) за ціною нижче ринкової, оскільки не було враховано того, що відходи пиломатеріалів реалізовувалися за ціною оприбуткування з урахуванням дійсного стану та попиту покупців, оскільки під впливом зовнішніх природніх факторів відходи втратили свої первинні властивості. Наголошує на тому, що відповідно до висновку науково-технічної експертизи щодо термінів зберігання деревинної продукції №05-26/06 від 26.06.2023 деревина сосни звичайної без обробки антисептиками може зберігати першопочаткові товарні властивості не більше ніж три місяці з дня її заготівлі, а тому відходи пиломатеріалів, які тривалий час зберігалися на відкритому майданчику без додаткових засобів захисту втратили свої властивості і тому позивач мав право на їх реалізацію за ціною оприбуткування. Позивач вважає оскаржувані рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, а тому просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 18.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

22.09.2023 від Головного управління ДПС у Рівненській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому позивач позовні вимоги не визнав. На обґрунтування заперечень зазначив, що за результатами перевірки позивача було встановлено порушення щодо реалізації власно виробленої продукції (відходів виробництва) за цінами, що є нижчими за звичайні (ринкові) ціни. Вказав, що контролюючий орган володіє актом інвентаризації позивача від 19.01.2021, який спростовує твердження позивача про те, що відходи (тирса, обпіл) утворилися в результаті діяльності позивача в період з 2018 року по березень 2023 року, а є результатом діяльності товариства після січня 2021. Для встановлення відповідності ринковим цінам реалізації відходів було використано порівняння цін на ідентичні товари на ринку пиломатеріалів та відходів виробництва за відповідний період, а також відомості реалізації позивачем ідентичних товарів за ідентичних умов за відповідний період. Дослідивши ціни, що діяли на ринку матеріалів та відходів виробництва (обпілу) на території Житомирської області, та в цілому по Україні, відповідач дійшов висновку про те, що позивач проводив реалізацію відходів за ціною, що є нижчою від ринкових (звичайних) цін, при тому, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів не може бути нижчою звичайних цін, що відповідають ринковим. Враховуючи вказане, стверджує, що позивачем порушено пп.14.1.71, пп.14.2.219, п.14.1 ст.14, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість всього в сумі 126900,00грн., в т.ч. за лютий 2023 року 106373,00грн., за березень 2023 року 20527,00грн., а також порушено вимоги п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, оскільки позивач не склав та не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до ст.188 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання на суму 634500,00грн. (сума ПДВ 126900,00грн.), в т.ч. за лютий 2023 року в сумі 531865,00 грн. (сума ПДВ 106373,00грн.), за березень 2023 року в сумі 102635,00 грн. (сума ПДВ 20527,00грн.). Крім того, перевіркою визначення залишку від`ємного значення, фактично сплаченого позивачем постачальникам та/або до державного бюджету, яка підлягає бюджетному відшкодуванню встановлено завищення суми бюджетного відшкодування за рахунок відсутності первинних документів платіжних доручень, що підтверджують факт оплати товарів/послуг на суму ПДВ 4726,00 грн. по операціям з ДП "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс". За таких обставин, просив відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

25.09.2023 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій наведено доводи, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

27.09.2023 представником позивача подано клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн. Аналогічне клопотання від представника позивача надійшло на адресу суду 02.10.2023 та 12.03.2024.

26.03.2024 відповідачем подано клопотання із запереченнями проти задоволення вимог позивача в частині стягнення витрат на правничу допомогу та проханням відмовити у задоволенні заяви позивача повністю.

Інших заяв по суті та клопотань учасниками справи не подано.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, то відповідно до ч.4ст.229 КАС Українифіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши заяви по суті, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛТВ 26" (ідентифікаційний код юридичної особи №41900506) зареєстровано як юридична особа 30.01.2018, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено запис №16081020000013990 (а.с.8-9). Видами економічної діяльності підприємства є: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний) (КВЕД 46.73), лісозаготівлі (КВЕД 02.20), надання допоміжних послуг у лісовому господарстві (КВЕД 02.40), лісопильне та стругальне виробництво (КВЕД 16.10), виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів (КВЕД 16.23), виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння (КВЕД 16.29), розвідувальне буріння (КВЕД 43.13), надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у. (КВЕД 77.39), вантажний автомобільний транспорт (КВЕД 49.41), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД 68.20), надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів (КВЕД 77.11), надання в оренду вантажних автомобілів (КВЕД 77.12).

Позивач перебуває на обліку як платник податків та з 01.04.2018 є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 419005017163) (а.с.10).

20.04.2023 позивач у відповідності до вимогпункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу Українидля повернення суми бюджетного відшкодування подав до Головного управління ДПС у Рівненській області в електронному вигляді податкову декларацію з ПДВ за березень 2023 року (а.с.14-16),Додаток 1до податкової декларації (а.с.17-19), Додаток 2 до податкової декларації (а.с.20-21), Додаток 3 до податкової декларації (а.с.22-23), Додаток 4 до податкової декларації (а.с.24-25).

08.05.2023 позивач подав до Головного управління ДПС у Рівненській області в електронному вигляді уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок (а.с.27-28) та Довідку про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка враховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) (а.с.29).

Матеріали справи свідчать, що на підставі направлень від 29.05.2023 №1223/ж3/17-00-07-03 та №1222/ж3/17-00-07-03, та від 31.05.2023 №1253/ж3/17-00-07-03 та №1254/ж3/17-00-07-03 та наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 17.05.2023 №760-п "Про проведення відповідно до п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТВ 26", код ЄДРПОУ 41900506", на підставі пп.19-1.1.6 п.19-1 ст.19-1, пп.20.1.4. п.20.1. ст.20, пп.75.1.2. п.75.1. ст.75, пп.78.1.8. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (далі ПК України) уповноваженими особами Головного управління ДПС у Рівненській області та Головного управління ДПС у Житомирській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ЛТВ 26" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

За результатами перевірки складено акт від 13.06.2023 №5424/Ж5/17-00-07-01/41900506 (а.с.31-44), відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем:

-п.200.1, п.200.4, ст.200 ПК України, в результаті чого ТОВ "ЛТВ 26" відмовлено у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку (завищено рядок 20.2.1 декларації у податковій декларації за березень 2023 року) на суму 4726,00грн.;

-пп.14.1.71, пп.14.1.219, п.14.1. ст.14, п.188.1 ст.188 ПК України, в результаті чого ТОВ "ЛТВ 26" занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість всього в сумі 126900,00грн., в т.ч. за лютий 2023р. 106373,00грн., за березень 2023 20527,00грн., що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації) та в подальшому призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) за березень 2023 року на суму 66780,00грн. та до завищення суми бюджетного відшкодування за березень 2023р. на суму 60120,00грн.;

-п.201.4, п.201.10 ст.201 ПК України в результаті чого ТОВ "ЛТВ 26" не складено та не зареєстровано в єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до ст.188 ПК України, над фактичною ціною постачання на суму 634500,00грн. (сума ПДВ 126900,00грн.), в т.ч. за лютий 2023р. в сумі 531865,00грн. (сума ПДВ 106373,00грн.), за березень 2023р. в сумі 102635,00грн. (сума ПДВ 20527,00грн.).

27.06.2023 позивачем подано заперечення на акт перевірки, до яких долучено копію експертного висновку №05-26/06 від 26.06.2023 (а.с.48-49).

06.07.2023 Головним управлінням ДПС у Рівненській області за наслідками розгляду заперечень на акт перевірки складено відповідь на заперечення за №5031/Ж12/17-00-07-01/41900506, якою повідомлено про те, що за наслідками розгляду заперечень висновки, викладені у акті перевірки, залишено без змін (а.с.50-58).

10.07.2023 на підставі акту від 13.06.2023 №5424/Ж5/17-00-07-01/41900506 ГУ ДПС у Рівненській області прийнято:

-податкове повідомлення-рішення №585617000701, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку в розмірі 60120 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 15030,00 грн. (а.с.59-61);

-податкове повідомлення-рішення №585717000701,яким зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації за березень 2023 року) в розмірі 66780 грн. (а.с. 62-64);

-податкове повідомлення-рішення №586017000701, яким застосовано штраф на підставі ст.120-1 ПК України в розмірі 6800,00 грн. (а.с.65-67).

В адміністративному порядку вказані податкові повідомлення-рішення не оскаржувалися.

Вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюютьсяПодатковим кодексом України (далі, - ПК України).

Згідно зпідпунктом 21.1.1 п.21.1 ст.21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватисяКонституції Українита діяти виключно у відповідності зцим Кодексомта іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно доч.1 ст.185 ПК Україниоб`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно ізч.1 ст.187 ПК Українидатою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Підпунктом 14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків закріплено у статті 200 ПК України.

За положеннями пункту200.1ст.200 ПК Українисума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Разом з тим, відповідно до пункту200.4ст.200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно допункту 200-1.3статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно допункту 200-1.3статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, суд дійшов висновку, що можливість віднесення підприємством до податкового кредиту сум податку на додану вартість ставиться законодавцем у залежність лише від їх сплати в звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної, а можливість отримання бюджетного відшкодування сум такого податку - від фактичної сплати його у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів та послуг при від`ємному значенні такої суми.

Згідно з пунктом200.7ст.200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

За змістом акту від 13.06.2023 №5424/Ж5/17-00-07-01/41900506 основним чинником виникнення від`ємного значення з податку на додану вартість стала реалізація позивачем власно виробленої продукції (відходів виробництва) за цінами, що є нижчими за звичайні (ринкові) ціни. Зокрема, контролюючий орган вказує, що відповідно до даних бухгалтерського обліку і даних первинних документів у січні 2023 року позивач оприбуткував тирсу та обпіл в результаті проведеної інвентаризації 06.01.2023, а саме тирса (С) в кількості 497,713 за ціною 10,00 грн. на суму 4977,13грн. та обпіл (С) в кількості 4983,946 за ціною 5,00 грн. на суму 24919,73грн., але покликаючись на результати інвентаризації основних засобів, залишків запасів, товарів та інших ТМЦ станом на 19.01.2021, що була проведена в рамках перевірки, яка була оформлена актом перевірки від 29.01.2021 №399/17-00-07-01/41900506, контролюючий орган стверджує що вказана тирса та обпіл не утворилися в результаті діяльності позивача в період з 2018 по березень 2020, а є результатом діяльності товариства після 19.01.2021, а тому їх реалізація має здійснюватися за ринковими цінами.

Оцінюючи доводи сторін та подані ними докази, суд зазначає, що контролюючий орган не заперечує того, що в процесі виробничої діяльності позивача по обробітку деревини утворюються такі відходи виробництва як тирса та обпіл (обрізки), норми утворення яких затверджені наказами по підприємству, як не заперечує і того, що вказані обсяги утворених відходів є в межах таких норм (а.с.35).

06.01.2023 позивач наказом №06/01 "Про створення комісії по інвентаризації та проведення інвентаризації" для посилання контролю за обліком руху товарно-матеріальних цінностей та інвентаризації товарно-матеріальних цінностей з метою раціонального використання ресурсів товариства створив комісію по проведенню інвентаризації товарно-матеріальних цінностей (а.с.68).

Результати інвентаризації викладені у протоколі інвентаризаційної комісії від 06.01.2023 у якому відображено лишки по таких товарно-матеріальних цінностях як тирса (С) в кількості 497,713 м.куб та обпіл (С) в кількості 4983,946 м.куб. (а.с.71), що вказано також і у інвентаризаційному описі на 06 січня 2023 щодо товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на зберіганні, з якого вбачається, що комісією констатовано наявність тирси (С) в кількості 497,713 м.куб та обпілу (С) в кількості 4983,946 м.куб.

На підставі вказаних відомостей інвентаризації позивач здійснив 06.01.2023 оприбуткування виявлених лишків товаро-матеріальних цінностей, а саме тирси (С) в кількості 497,713 м.куб за ціною 10,00 грн. на загальну суму 4977,13 грн. та обпілу (С) в кількості 4983,946 м.куб. за ціною 5,00 грн. на загальну суму 24919,73 грн. (а.с.72).

Оприбуткування виявлених лишків за вказаними цінами позивач обумовлює тим, що такі відходи зберігалися на відкритому майданчику за природніх умов тривалий час, а тому під впливом зовнішніх природних факторів вони втратили свій первинний стан і властивості, що зробило неможливим їх використання у діяльності позивача та призвело до втрати товарної цінності.

Як свідчить експертний висновок з науково-технічної експертизи щодо термінів зберігання деревинної продукції за №05-26/06 від 26.06.2023, складеного незалежним експертом-дорадником з питань лісового товарознавства і технологій деревообробки ОСОБА_1 , на питання чи можливе збереження товарних властивостей відходів лісопиляння (тирса, обрізки), отриманих лісоматеріалів круглих деревини сосни звичайної (pinus sylvestris) класу якості D з сухостійних дерев впродовж 2018-2020 років за умови їх зберігання на відкритому майданчику за природніх умов до січня 2023 року, надано висновок про те, що деревинні тирса та обрізки, які зберігалися на відкритому майданчику такий тривалий період як з 2018 по січень 2023, за дії несприятливих атмосферних умов (середня температура від +5С до +21С та вологість 64%-76%), не може мати товарної цінності, а її вартість важко обрахувати, оскільки вона прагне до нуля, особливо це стосується такої деревинної породи як сосна звичайна, яка дуже нестійка до дії грибних уражень (а.с.159-174).

На спростування вказаних відомостей відповідачем разом з відзивом надано копії матеріалів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, що мала місце 19.01.2021, з яких вбачається відсутність оприбуткованих відходів у вказаних кількостях на дату проведення такої інвентаризації.

Оцінюючи вказані докази кожен окремо та в їх сукупності суд зазначає, що матеріали справи не містять точної дати утворення відходів у вигляді тирси (С) та обпілу (С). При цьому, відомості про оприбутковані товаро-матеріальні цінності позивача станом на 19.01.2021 не спростовують можливості їх утворення в результаті виробничої діяльності позивача за час, який вказує позивач, і який не заперечує того факту, що тривалий проміжок часу він не оприбутковував утворені відходи у вигляді тирси та обпілу.

Відповідачем не надано і судом не здобуто доказів, які б спростовували можливість утворення в результаті виробничої діяльності позивача такої кількості відходів у вигляді тирси та обпілу, яка була ним оприбуткована 06.01.2023, за результатами проведеної інвентаризації на підставі наказу №06/01 від 06.01.2023.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що наявні у справі докази підтверджують факт реального оприбуткування позивачем тирси (С) в кількості 497,713 м.куб та обпілу (С) в кількості 4983,946м.куб.

Як вбачається зі змісту пункту 44 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20.10.1999 №246, відходи, що утворилися у процесі виробництва продукції, які втратили повністю або частково первинні споживчі властивості початкового матеріалу (хімічні і фізичні) і тому використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням у виробничому циклі підприємства, відповідають поняттю "запаси", а відповідно до п.329 Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджених наказом Міністерства промислової політики України №373 від 09.07.2007, такі відходи можуть оцінюватися за ціною можливого використання, якщо підприємство має намір використовувати відходи для власного основного, допоміжного виробництва або для інших потреб, за повною ціною первинного матеріалу, якщо відходи реалізуються стороннім організаціям або за справедливою вартістю відходів,тобто за ціною відходів, за якою їх можна реалізувати.

Системний аналіз норм законодавства дає підстави для висновку, що контролюючий орган не має права втручатися у господарську діяльність, а відповідно платник податків самостійно визначається із тим, яким чином ним буде використано відходи, отримані в результаті його виробничої діяльності, з урахуванням чого ним застосовується відповідний метод оцінки таких відходів.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позивач, оцінивши стан отриманих в процесі виробничої діяльності відходів (тирси та обпілу), з урахуванням тривалого впливу на такі відходи атмосферних явищ, не виявивши можливості використання таких відходів у своїй виробничій діяльності, мав право застосувати метод оцінки таких відходів за їх справедливою вартістю з метою їх реалізації.

Відповідачем не надано і матеріали справи не містять доказів того, що ціна, за якою позивачем було оприбутковано тирсу в розмірі 10,00грн за 1 м.куб та обпіл в розмірі 5,00 грн. за 11 м.куб. не відповідає поняттю справедлива вартість.

За приписами пункту 188.1 ст.188 ПК Українибаза оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної вартості, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до п.14.1.71 ст.14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно достатті 39цього Кодексу.

Згідно з п.14.1.219 ст.14 ПК України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Поняття ринок товарів (робіт, послуг) надано у п.14.1.218 ст.14 ПК України як сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчій для покупця (продавця) території.

За приписами п.14.1.80 ст.14 ПК України ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. При цьому під ідентичними розуміються товари, що мають однакові ознаки з оцінюваними товарами, у тому числі такі, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва (походження); виробник. Пункт 14.1.131 ст.14 ПК України визначає, що однорідними (подібними) товарами (роботами, послугами) є товари (роботи, послуги), що не є ідентичними, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, у результаті чого виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення товарів однорідними (подібними) враховуються такі ознаки: якість та ділова репутація на ринку; наявність торговельної марки; країна виробництва (походження); виробник; рік виробництва; новий чи вживаний; термін придатності.

Статтею 627 Цивільного кодексу Українипередбачено, що відповідно достатті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимогцього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності дост.632 ЦК Україниціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно зіст.10 Закону України "Про ціни і ціноутворення"суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Відповідно достатті 11вказаного Закону вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість з постачання відходів враховується рівень звичайних цін на таку продукцію. База оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, що відповідають ринковим. При цьому, суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.

Верховний Суд в постанові від 16.12.2019 у справі №200/12345/18-а зазначив, що в таких справах особливо важливе значення має факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів/послуг за цінами, які не відповідають ринковим. Цей факт має доводити особа, яка вважає, що ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, не відповідає ринковим.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 28.09.2022 в справі №200/14542/19-а, від 17.07.2023 в справі №640/16890/20, від 03.10.2023 в справі №300/15635/22.

Також у постанові від 25.05.2023 у справі №200/465/21-а Верховний Суд висловив позицію про те, що відсутність доказів звернення податкового органу до уповноваженого державного органу про отримання необхідної інформації свідчить про порушення відповідачем визначеної процедури з`ясування рівня звичайних цін. Використання іншої інформації до встановлення відсутності офіційних статистичних даних про рівень цін на окремі товари свідчить про передчасність використання результатів досліджень, використаних податковим органом для визначення звичайної ціни у межах спірних відносин.

Поряд із цим, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щoдo податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.03.2024 у справі №200/773/20-а підтримав правову позицію про те, що суб`єкти гoспoдарювання реалізують прoдукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Відповідно до тлумачення нoрмПoдаткoвoгo кoдексу Українизвичайнoю цінoю для здійснення розрахунку бази oпoдаткування ПДВ oперацій з пoстачання самoстійнo вигoтoвлених тoварів/пoслуг є ціна, визначена зацікавленими стoрoнами у цивільнo-правoвoму дoгoвoрі, яка, свoєю чергoю, відповідає ринкoвій ціні (ціні, щo склалася на ринку тoварів/пoслуг). Факт доведення реалізації самoстійнo вигoтoвлених тoварів/пoслуг за цінами, які не відпoвідають ринкoвим, пoкладається на oсoбу, яка вважає, щo ціна тoварів (рoбіт, пoслуг), визначена стoрoнами дoгoвoру, не відпoвідає ринкoвим. Тoбтo, oбoв`язoк дoведення невідпoвіднoсті ціни договору рівню звичайних цін покладається на контролюючий орган.

Як вбачається з матеріалів справи позивач здійснив реалізацію відходів в період січень березень 2023 року, а саме: за видатковими накладними №1 від 16.01.2023, №2 від 16.01.2023, №3 від 18.01.2023, №4 від 20.01.2023, №5 від 20.01.2023, №6 від 24.01.2023, №7 від 26.01.2023, №8 від 27.01.2023, №9 від 27.01.2023, №10 від 30.01.2023, №11 від 31.01.2023, №12 від 31.01.2023, №13 від 02.02.2023, №14 від 03.02.2023, №15 від 06.02.2023, №16 від 06.02.2023, №17 від 09.02.2023, №18 від 09.02.2023, №19 від 13.02.2023, №20 від 13.02.2023, №21 від 15.02.2023, №22 від 15.02.2023, №27 від 17.02.2023, №28 від 17.02.2023, №29 від 20.02.2023, №30 від 20.02.2023, №34 від 23.02.2023, №35 від 23.02.2023, №36 від 23.02.2023, №37 від 23.02.2023, №38 від 23.02.2023, №39 від 23.02.2023, №40 від 23.02.2023, №41 від 24.02.2023, №42 від 24.02.2023, №43 від 24.02.2023, №44 від 24.02.2023, №45 від 24.02.2023, №46 від 24.02.2023, №47 від 27.02.2023, №48 від 27.02.2023, №49 від 27.02.2023, №51 від 27.02.2023, №65 від 27.02.2023, №66 від 28.02.2023, №67 від 28.02.2023, №68 від 28.02.2023 позивачем було реалізовано обпіл (С) фізичним особам за ціною за 1 м.куб. - 5,00грн. без ПДВ, ПДВ 20% (тобто 6,00грн. з ПДВ) та тирсу за ціною за 1 м.куб. - 10,00грн. без ПДВ, ПДВ 20% (тобто 12,00грн. з ПДВ); за видатковими накладними №60 від 09.03.2023, №77 від 09.03.2023, №78 від 09.03.2023, №79 від 09.03.2023, №80 від 10.03.2023, №81 від 10.03.2023, №82 від 10.03.2023, №83 від 10.03.2023, №84 від 10.03.2023, №85 від 10.03.2023, №86 від 10.03.2023, №87 від 10.03.2023, №88 від 10.03.2023, №89 від 10.03.2023, №90 від 13.03.2023, №91 від 13.03.2023, №92 від 13.03.2023, №93 від 13.03.2023, №94 від 13.03.2023, №95 від 13.03.2023, №96 від 13.03.2023, №97 від 13.03.2023, №98 від 13.03.2023, №99 від 13.03.2023, №100 від 14.03.2023, №101 від 14.03.2023, №102 від 14.03.2023, №103 від 14.03.2023, №104 від 14.03.2023, №105 від 14.03.2023, №106 від 14.03.2023 позивачем було реалізовано обпіл (С) Товариству з обмеженою відповідальністю "Блангард" за ціною за 1 м.куб. - 6,00грн. з ПДВ.

Реальність та товарність вказаних господарських операцій з поставки (продажу) відходів контролюючим органом не заперечується і під сумнів не ставиться.

Суд констатує, що товар, який був оприбуткований 06.01.2023, продано позивачем як фізичним особам, так і юридичній особі за однаковими договірними цінами, які не є нижче ціни, за якою такий товар було оприбутковано позивачем. Крім того, суд зауважує, що з огляду на позицію контролюючого органу відносно того, що ціна реалізації відходів виробництва не відповідає ринковим (звичайним) цінам, то саме відповідач мав довести таку невідповідність. Однак, жодних доказів, які б підтверджували невідповідність цін, за якими позивач відчужив тирсу та обпіл за наведеними вище видатковими накладними рівню звичайних цін, відповідачем суду не надано, матеріали справи не містять і судом не здобуто.

Також суд зауважує, що відповідач не надав суду і доказів того, що стан відходів виробництва, які реалізуються позивачем, не впливає на ціну реалізації, а отже, не підтвердив і висновків, викладених ним у акті перевірки в частині правомірності порівняння цін на інші відходи, що реалізовувалися позивачем в його господарській діяльності.

Таким чином, висновки відповідача про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 126900 грн., в т.ч. за лютий 2023 року 106373 грн., за березень 2023 року 20527 грн. не знайшли свого підтвердження, а отже, є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, що в свою чергу спростовує також і висновки перевірки в частині завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) за березень 2023 року на суму 66780,00 грн. та до завищення суми бюджетного відшкодування за березень 2023 року на суму 60120,00 грн.

З огляду на вказане, протиправним є і висновок контролюючого органу про допущення позивачем порушення п.201.4, п.201.10 ст.201 ПК України у зв`язку із не складенням та не поданням на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкової накладної на перевищення бази оподаткування над фактичною ціною постачання на суму 634500,00грн. (сума ПДВ 126900,00 грн.), в т.ч. за лютий 2023 року в сумі 531865,00 грн. (сума ПДВ 126900,00 грн.), за березень 2023 року в сумі 102635,00 грн. (сума ПДВ 20527,00 грн.), позаяк таке перевищення не мало місця. Отже, нарахування штрафних санкцій на підставі статті 120-1 ПК України штрафу в розмірі 6800 грн. є безпідставним.

Враховуючи встановлені в ході розгляду обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що відповідач, приймаючи на підставі наведених вище висновків акту перевірки податкові повідомлення-рішення від 10.07.2023 №585617000701, №585717000701 та №586017000701, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, а такі рішення є необґрунтованими, протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Водночас, з приводу доводів відповідача в частині, що стосується завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 4726,00 грн. по операції позивача з ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс" у зв`язку із відсутністю платіжних документів, що підтверджують факт оплати товарів/послуг на таку суму ПДВ, то суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення щодо цього порушення не оскаржується у цій справі позивачем, а отже, не є предметом спору, тому суд не надає оцінки таким доводам.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах та жодних доказів на обґрунтування прийнятих оскаржуваних рішень не надав. Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, знайшли підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно достатті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд встановив, що позивач при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір в розмірі 2684,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №3656 від 10.08.2023.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача сплачений судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 2684,00грн.

Крім того, позивачем подано клопотання про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат, пов`язаних з правничою допомогою.

За змістом ч.1, 2 ст.132 КАС України судові витрати складаються в тому числі з витрат, пов`язаних з розглядом справи, - витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, при цьому згідно з ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.09.2019 у справах №810/3806/18, №810/2816/18, №810/3806/18), від 22.11.2019 у справі №810/1502/18.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На виконання вимог ч.4 ст.134 КАС України, стороною позивача надано суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 25.07.2023, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Група адвокатів України", звіт від 25.09.2023 до договору про надання професійної правничої допомоги від 25.07.2023 із зазначенням кількості годин, витрачених адвокатом на надання послуг та вартості такого часу.

Згідно з п.1.2. Договору про надання професійної правничої допомоги від 25.07.2023, його предметом є обов`язок адвокатського об`єднання надати правничу допомогу у справі щодо судового оскарження податкових повідомлень-рішень від 10.07.2023 №585617000701, №585717000701 та №586017000701. Вартість правничої допомоги згідно з пунктом 4.1. вказаного договору є фіксованою і становить 20000,00грн. З наданої платіжної інструкції №3679 від 21.08.2023 вбачається, що позивач сплатив адвокатському об`єднанню 10000,00грн., інших оплат не здійснювалося.

Оцінивши загальну вартість правничих послуг, врахувавши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правничої допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України"Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суть наданих послуг, затрачений адвокатом час на надання правничої допомоги, суд дійшов висновку, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 20000,00 грн, є надмірною, а тому підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятоюстатті 134 КАС України.

З огляду на наведене, суд, виходячи з критерію пропорційності, вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 8000,00 грн. Решту витрат на правову допомогу повинен понести позивач.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №585617000701 від 10.07.2023, №585717000701 від 10.07.2023 та №586017000701 від 10.07.2023.

Стягнути на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛТВ 26" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00коп.

Стягнути на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛТВ 26" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 17 вересня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛТВ 26" (вул. Грушевського, 77, оф. 303,м. Рівне,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 41900506)

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Суддя Н.С. Гудима