Рішення

від 17.09.2024 по справі 520/11527/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

17 вересня 2024 р. Справа № 520/11527/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супруна Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Посад" (вул. Владислава Зубенка, буд. 31-А, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61121, код ЄДРПОУ 21229267) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди (вул. Пушкінська), 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Посад" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування фінансових санкцій №5420/0901 від 01.02.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не здійснював господарської діяльності з продажу алкогольних напоїв у липні 2023 за ліцензією від 26.06.2023 №990208202300062 із терміном дії 01.07.2023 - 01.07.2028, а тому не повинен був подавати до контролюючого органу звіти за формою №1ОА за липень 2023р.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

В зв`язку із здійсненням діяльності Харківським окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах ведення бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, яка віднесена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 № 75 (із змінами), розгляд справи було відтерміновано.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду від податкового органу 22.05.2024 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що платник податків протягом липня 2023 мав діючу ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями (крім сидру та перрі (без додавання спирту), а тому повинен був подати до контролюючого органу звіти за формою №1ОА.

Позивач в свою чергу 28.05.2024 надав до Харківського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" відповідь на відзив, в якому вказує, що оптова ліцензія на продаж алкоголю наявна з 01.07.2023, однак діяльність розпочата тільки у листопаді 2023 році, про що свідчить також довідка про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру серія АП №145804 від 07.11.2023, первині документи на товар та зареєстровані податкові накладні у листопаді. Вказані обставини свідчать, що жодної діяльності з продажу алкогольних напоїв до листопада 2023 року не відбувалося. А отже, звіти не подавались у зв`язку з відсутністю будь-якої діяльностію

Дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

ТОВ Фірма «ПОСАД» 05.02.2024 отримало рішення про застосування фінансових санкцій №5420/0901 від 01.02.2024, винесене Головним управлінням ДПС у Харківський області на підставі висновку від 26.01.2024 року № 303/20-40-09-01-09.

Згідно висновку, ТОВ ФІРМА «ПОСАД» не подало звіти про обсяги виробництва та/ або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту та алкогольних напоїв за формою 1-ОА за липень 2023 року.

ТОВ ФІРМА «ПОСАД» в порядку ст. 56 Податкового кодексу України звернулось до Державної податкової служби України зі скаргою від 13.02.2024 №1302/24 на рішення про застосування фінансових санкцій №5420/0901 від 01.02.2024.

Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 05.04.2024 № 9750/6/99-00-06-03-02-06 скарга залишена без задоволення, рішення без змін.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що TOB ФІРМОЮ "ПОСАД" (податковий номер 21229267) отримано ліцензію на оптову торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) від 26.06.2023 № 990208202300062, термін дії ліцензії з 01.07.2023 до 01.07.2028, щорічний платіж з 01.07.2023 до 01.07.2024, стан ліцензії - дійсна.

Суспільні відносини з приводу виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі, обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, а також складів протиправних діянь учасників суспільних відносин у перелічених сферах та мір юридичної відповідальності унормовані, зокрема, приписами Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР.

Відповідно до ст.1 Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Положеннями ч.1 ст.15 Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР визначено, що імпорт, експорт алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності без наявності ліцензії.

Окрім того, положеннями ст.15 Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР також визначено, що: Ліцензія видається за поданою нарочно, поштою або в електронному вигляді заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (крім ліцензії на оптову торгівлю пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібну торгівлю пальним, зберігання пального з метою подальшої його реалізації іншим споживачам); Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі: заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво); рішення про скасування державної реєстрації суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво); несплати чергового платежу за ліцензію; встановлення факту незаконного використання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) марок акцизного податку (стосовно імпортерів); встановлення факту торгівлі суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку; рішення суду про встановлення факту переміщення суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем; порушення вимог статті 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях; отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погодвартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Аналізуючи наведені норми Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР, суд вбачає, що ліцензія є діючою до настання події прийняття контролюючим органом рішення про анулювання ліцензії та фізичного отримання такого рішення учасником суспільних відносин, а несплата чергового платежу за ліцензію є виключно приводом для прийняття контролюючим органом рішення про анулювання ліцензії, але не припиняє юридичної дії самої ліцензії.

Згідно із ч.3 ст.16 Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які мають ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, алкогольними напоями і тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та здійснюють таку діяльність та/або експорт, імпорт зазначеної продукції, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця, до 10 числа наступного місяця, звіт про обсяги виробництва та/або обігу (у тому числі імпорту та експорту) спирту, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, за формою, встановленою цим органом. У разі якщо в місяці, наступному за звітним місяцем, суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) самостійно виявив помилки у поданому ним звіті за звітний місяць, він зобов`язаний подати уточнений звіт до кінця місяця, наступного за звітним місяцем. У такому разі штраф, встановлений абзацом двадцять другим частини другої статті 17 цього Закону, не застосовується.

Процедура заповнення звіту форми №1-ОА визначена Порядком заповнення форми звіту №1-ОА Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі (затверджений наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016р. №49, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.03.2016р. за №343/28473; далі за текстом Порядок №49).

Пунктом 1 розділу І Порядку №49 передбачено, що звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі (далі - Звіт) подають суб`єкти господарювання, які одержали ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, незалежно від форми власності до органів ДФС за основним місцем обліку в електронній формі.

У п.6 Порядку №49 вказано, що звіт складається окремо за кожний місяць та до 10 числа місяця, що настає за звітним, подається до органів ДФС за основним місцем обліку суб`єкта господарювання.

За приписами розділу ІІ Порядку №49: У графах 1, 2 зазначаються відповідно код та вид продукції згідно з додатком до наказу Міністерства фінансів України від 11 лютого 2016 року № 49 Про затвердження форм звітів щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та порядків їх заповнення, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 03 березня 2016 року за № 340/28470; У графі 3 зазначається залишок алкогольних напоїв на початок звітного місяця; У графі 4 зазначається обсяг придбання алкогольних напоїв усього за звітний період суб`єктом господарювання, який здійснює оптову торгівлю алкогольними напоями; У графі 5 зазначається обсяг придбання алкогольних напоїв суб`єктом господарювання у виробника алкогольних напоїв у звітному місяці; У графі 6 зазначається обсяг придбання алкогольних напоїв суб`єктом господарювання у підприємств оптової торгівлі у звітному місяці; У графі 7 зазначається обсяг придбання алкогольних напоїв суб`єктом господарювання за імпортом у звітному місяці; У графі 8 зазначається обсяг реалізації алкогольних напоїв усього за звітний період; У графі 9 зазначається обсяг реалізації алкогольних напоїв у роздрібну торгівлю у звітному місяці; У графі 10 зазначається обсяг реалізації алкогольних напоїв підприємствам оптової торгівлі у звітному місяці; У графі 11 зазначається обсяг реалізації алкогольних напоїв на експорт у звітному місяці; У графі 12 зазначаються витрати при проведенні внутрішньо-складських операцій, транспортуванні тощо; У графі 13 зазначається залишок алкогольних напоїв на кінець звітного місяця; У графі 14 надаються необхідні пояснення.

Таким чином, обов`язковими параметрами звіту форми №1-ОА є відомості про залишок алкогольних напоїв на початок звітного місяця та про залишок алкогольних напоїв на кінець звітного місяця.

Отже, факт фізичного ведення учасником суспільної діяльності ліцензованої господарської діяльності у межах кожного окремого календарного місяця або зупинення чи припинення провадження такої діяльності у контексті виконання обов`язку із складання звіту форми №1-ОА не має жодного юридичного значення, позаяк цей документ обов`язкової податкової звітності підлягає складанню і за параметром залишків алкогольних напоїв на початок та кінець звітного місяця у тому числі і у разі незмінності цих показників.

Окремо суд зважає, що у розумінні п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Згідно із п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Відповідно до п.49.21 ст.49 Податкового кодексу України платники, визначені підпунктом 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу, а також платники, які мають діючі (у тому числі призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов`язані за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді.

Суд зауважує, що норми актів права з питань оподаткування та суміжного законодавства містять загальне правило про обовязковість подання учасниками суспільних відносин документів податкової звітності незалежно від наявності або відсутності об`єктів оподаткування (чи інших відомостей, які підлягають декларуванню, тобто відображенню у змісті документів обов`язкової податкової звітності) та безвідносно до фактичного провадження господарської діяльності у звітному періоді.

Відтак, за наявності діючої ліцензії та до настання моменту отримання рішення контролюючого органу про анулювання ліцензії учасник суспільних відносин, який одержав ліцензію повинен забезпечити неухильне виконання усіх обовязків, виникнення яких було спричинено фактом отримання ліцензії, у тому числі і подання звітів форми №1-ОА.

Діяння стосовно непроведення учасником суспільних відносин платежів за ліцензією є виключно підставою для вчинення контролюючим органом власного управлінського волевиявлення з приводу анулювання ліцензії, однак не звільняє таку особу від виконання обовязку за ч.3 ст.16 Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР до моменту отримання рішення контролюючого органу про анулювання ліцензії.

Суд зауважує, що під час дії правового режиму воєнного стану учасник суспільних відносин може бути звільнений від несення юридичної відповідальності за вчинення діяння з формальними ознаками податкового правопорушення у порядку п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у разі звернення із відповідною заявою до контролюючого органу та отримання рішення контролюючого органу про неможливість виконання податкового обов`язку.

Разом із тим, у спірних правовідносинах заявник на існування таких обставин не посилався.

Відповідно до п.23 ч.2 ст.17 Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, - у розмірі 17000 гривень.

Суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб`єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування новоствореного публічного обов`язку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб`єктом владних повноважень.

При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах субєкт владних повноважень забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк обставини фактичної дійсності з`ясував із достатньою повнотою, дав вірну оцінку істотним юридично значимим факторам, правильно кваліфікував вчинок приватної особи, не припустився помилки у тлумаченні належної норми закону, унаслідок чого вчинене управлінське волевиявлення цілком узгоджується як із нормативним регламентуванням, так із дійсним змістом та характером спірних відносин, не призводить до безпідставного погіршення правового становища заявника, бо заявник за діючою Ліцензією №1 за липень 2023 повинен був забезпечити виконання обов`язку за ч.3 ст.16 Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР, але звіту за формою №1-ОА до контролюючого органу не подав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обов`язок подання до контролюючого органу документу обовязкової податкової звітності форми 1-ОА виникає у суб`єкта господарювання з календарної дати початку дії ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями і реалізація цього обов`язку не поставлена законодавством у залежність від початку провадження господарської діяльності за означеною ліцензією саме у спосіб проведення господарських операцій з продажу алкогольних напоїв.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Посад" (вул. Владислава Зубенка, буд. 31-А, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61121, код ЄДРПОУ 21229267) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди (вул. Пушкінська), 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) визнання протиправним та скасування рішення.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення складено та підписано 17.09.2024.

СуддяСупрун Ю.О.