Рішення

від 17.09.2024 по справі 480/6943/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 480/6943/24

РІШЕННЯ

іменем України

17 вересня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Драновського Я.В.

за участі:секретаря судового засідання Данилюк В.П., представників позивача Леонідова С.О., Логінової Н.М. розглянувши адміністративну справу за позовом військового ліцею Державної прикордонної служби України до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Ніколова А.В.:

- про відкриття виконавчого провадження ВП №75600821 від 22.07.2024;

- про стягнення виконавчого збору ВП №75600821 від 22.07.2024;

- про стягнення витрат виконавчого провадження ВП №75600821 від 22.07.2024.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що у даному випадку виконання рішення суду має здійснюватися з урахуванням вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», тому враховуючи приписи пункту 3 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», оскаржувані постанови державного виконавця підлягають скасуванню як протиправні. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 передано за підсудністю до Хмельницького окружного адміністративного суду справу №480/6943/24.

За результатами проведення автоматизованого розподілу вказана справа передана на розгляд судді Драновського Я.В..

Ухвалою суду прийнято до провадження адміністративну справу №480/6943/24.

У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечив щодо задоволення позовних вимог та зазначив, що невиконання боржником рішення суду стало підставою для прийняття оскаржуваних постанов, тому державним виконавцем виконано обов`язок передбачений чинним законодавством.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та додатково зазначили про виконання рішення у справі №480/7203/23, а саме про виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно за період проходження військової служби з березня 2008 року по березень 2019 року у розмірі 52 270, 32 грн. Також, зазначили про сплату витрат виконавчого провадження.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи скорочені строки розгляду зазначеної категорії справ, встановлені ст. 287 КАС України, зважаючи на норми ч. 3 ст. 268 КАС України, а також враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо доказів для постановлення законного та обґрунтованого рішення, суд вважає за можливе розглянути дану справу без участі відповідача.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 року по справі №480/7203/23, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2024 року, позов ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України, Міністерство освіти і науки України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 у день звільнення з військової служби грошової компенсації за неотримане речове майно за період проходження військової служби з березня 2008 року по березень 2019 року.

Зобов`язано Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за неотримане речове майно за період проходження військової служби з березня 2008 року по березень 2019 року.

15.07.2024 Сумським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №480/7203/23.

22.07.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Ніколовим А.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №75600821.

В рамках цього виконавчого провадження також прийнято постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн та витрат виконавчого провадження в розмірі 305,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з вищезазначеними постановами державного виконавця, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся з позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частиною 4 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

За змістом статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Нормами пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за заявою стягувача виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Позивач в обґрунтування протиправності відкриття виконавчого провадження посилається на механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, визначений Порядком №845. Проте суд вважає, що вказаний Порядок не поширюється на спірні правовідносини, враховуючи наступне.

Відповідно до п.2 Порядку №845 безспірне списання - операції і коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з п.3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - і попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Таким чином, Порядком №845 врегульовано порядок безспірного списання коштів з метою виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.

Отже списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган (установа), можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів.

Між тим рішенням у справі №480/7203/23 зобов`язано Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за неотримане речове майно за період проходження військової служби з березня 2008 року по березень 2019 року.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних постанов щодо відкриття виконавчого провадження та стягнення витрат виконавчого провадження. Будь-яких інших доводів щодо протиправності вказаних постанов позивачем не зазначено.

Поданий представником позивача наказ №350-ОС від 19.07.2024 начальника військового ліцею Державної прикордонної служби України про виплату грошової компенсації за неотримане грошове майно ОСОБА_1 , суд не бере до уваги, оскільки на час прийняття спірних постанов щодо відкриття виконавчого провадження та стягнення витрат виконавчого провадження, у державного виконавця була відсутня інформація про наявність такого.

Проте суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо протиправності стягнення з нього виконавчого збору виходячи з наступного.

Статтею 27 Закону №1404-VІІІ надано визначення поняття "виконавчий збір" та унормовано питання щодо його розміру, порядку та підстав стягнення.

Так, згідно з ч. 1 цієї статті Закону №1404-VІІІ виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно з ч. 4 ст. 27 Закону №1404-VІІІ державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Пунктом 3 частини 5 статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган та державні підприємство, установа, організація.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Тобто Державною казначейською службою України здійснюється виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 «Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників». Фінансування програми здійснюється за рахунок бюджетних коштів, які передбачаються у Законі України «Про державний бюджет України».

Відповідно до додатку №3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» саме Державна казначейська служба України має такі призначення, а саме за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» (КПКВ 3504040).

Суд також зазначає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 по справі №480/7203/23 хоча не містить у резолютивній частині слово «стягнення», однак це не виключає «майновий» характер вимоги, яка може звучати по-різному, оскільки суд не обмежений при постановленні рішення відповідними способами захисту, які він вважає правильним та ефективним при викладенні його резолютивної частини.

Враховуючи те, що стягнення здійснюється на підставі затвердженої бюджетної програми, тому до питання щодо стягнення виконавчого збору у даній справі підлягає застосуванню п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ, а саме виконавчий збір не повинен стягуватись.

Зазначене вище свідчить про її незаконність, а тому така підлягає скасуванню.

Висновки, аналогічні зазначеним, наведені у постанові Верховного Суду від 18.06.2019 року у справі №826/721/16, в якій, зокрема, вказано, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

З урахуванням встановлених фактів суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 32000 грн.

Решта доводів сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Ніколова А.В від 22.07.2024 ВП №75600821 про стягнення виконавчого збору в розмірі 32000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь військового ліцею Державної прикордонної служби України судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складене 17 вересня 2024 року

Позивач:Військовий ліцей Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) Відповідач:Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (вул.Тернопільська, 13/2, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29018 , код ЄДРПОУ - 43315602)

Головуючий суддя Я.В. Драновський