Постанова

від 10.12.2024 по справі 480/6943/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 480/6943/24

Головуючий у 1-й інстанції: Драновський Я.В.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

10 грудня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С.

секретаря судового засідання: Лунь Т. С.,

за участю:

представника позивача: Леонідова Сергія Олександровича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Військового ліцею Державної прикордонної служби України до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправними та скасування постанов.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

21 листопада 2024 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.

Представник позивача в судовому засіданні щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд відмовити в її задоволенні.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання підлягаєзадоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 року по справі №480/7203/23, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2024 року, позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України, Міністерство освіти і науки України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у день звільнення з військової служби грошової компенсації за неотримане речове майно за період проходження військової служби з березня 2008 року по березень 2019 року.

Зобов`язано Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно за період проходження військової служби з березня 2008 року по березень 2019 року.

15.07.2024 Сумським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №480/7203/23.

22.07.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Ніколовим А.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №75600821.

В рамках цього виконавчого провадження також прийнято постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн та витрат виконавчого провадження в розмірі 305,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з вищезазначеними постановами державного виконавця, вважаючи їх протиправними звернувся до суду для їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки в даному випадку позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, тому колегія суддів надає оцінку апеляційній скарзі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в частині задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Тобто позивач повинен довести, яким чином державним виконавцем, порушено його права під час здійснення заходів примусового характеру.

Статтею 244 КАС України вказано, що під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Статтею 242 КАС України зазначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів та посадових осіб визначених уцьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами

У відповідності до частини першої статті 18 Закону державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". (частина перша статті 5 Закону).

Статтею 39 Закону передбачені підстави закінчення виконавчого провадження, зокрема, пункт 9 даної статті передбачає закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону, передбачено, що державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Тобто, законодавець закріпив імперативний обов`язок державного виконавця дотримуватись вимог Закону під час здійснення заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду.

З матеріалів справи встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (далі - Відділ) перебуває виконавче провадження №75600821 з примусового виконання виконавчого листа Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 №480/7203/23 про зобов`язання Державного ліцея-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно за період проходження військової служби з березня 2008 року по березень 2019 року.

22.07.2024 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75600821.

Також разом з постановою про відкриття виконавчого провадження 22.07.2024 державним виконавцем винесено постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

29.08.2024 на адресу боржника направлено вимогу державного виконавця з метою отримання інформації про стан виконання рішення суду та постанови про відкриття виконавчого провадження.

09.09.2024 за вх. № 6138 на адресу Відділу надійшов лист Військового ліцею Державної прикордонної служби України №10/1499-24-Вих від 06.09.2024 про виконання рішення суду № 480/7203/23 та постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

В подальшому боржник звернувся до суду з оскарженням постанов державного виконавця :

про відкриття виконавчого провадження ВП №75600821 від 22.07.2024;

- про стягнення виконавчого збору ВП №75600821 від 22.07.2024;

- про стягнення витрат виконавчого провадження ВП №75600821 від 22.07.2024.

про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

17.09.2024 Хмельницьким окружним адміністративним судом у справі № 480/6943/24 прийнято рішення, яким визнано протиправною та скасовано постанову старшого держаного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ніколова А.В. від 22.07.2024 року ВП № 7560082 про стягнення виконавчого збору в розмірі 32000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З вищевказаного вбачається, що дане рішення є немайнового характеру та підглядає виконанню органами державної виконавчої служби, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Оскільки на адресу Відділу надійшла заява стягувача разом з оригіналом виконавчого листа щодо примусового виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду №560/7203/23, державним виконавцем вчинені дії передбачені Законом, а саме винесено постанови від 22.07.2024 про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про витрати виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 та 3 статті 42 Закону Кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця та стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Відповідно до абзацу 1-2 пункту 2 Розділу VI. «Фінансування виконавчого провадження» наказу Міністерства юстиції від 02.04.2012 № 512/5 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Відповідно до частини 4 статті 27 Закону державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до частини 3 статті 27 Закону за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Відповідно до частини 9 статті 27 Закону виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.

Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Тобто враховуючи вищевказані обставини, боржник не звільнений від стягнення виконавчого збору та виконання рішення суду. Крім того, не винесення оскаржуваних постанов державним виконавцем порушило б вимоги Закону, тому державний виконавець виконав обов`язок передбачений Законом, а тому відсутні підстави для скасування постанов від 22.07.2024 про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про витрати виконавчого провадження.

Розділом VIII «Виконання рішень немайнового характеру» Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок виконання рішень за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Як вбачається зі змісту виконавчого листа Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 №480/7203/23 зобов`язано Державний ліцей-інтернат з посиленою військово фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно за період проходження військової служби з березня 2008 року по березень 2019 року.

Тобто наявні 2 дії які повинен вчинити боржник нарахувати кошти і їх виплатити.

При вирішенні спору, судом першої інстанції використано пункт 3 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що виконавчий лист від 15.07.2024 стосується виконання судового рішення, що має зобов`язальний характер, тому вказані приписи ч. 5 ст. 27 Закону №1404-VIII до спірних правовідносин не можуть бути застосовані, оскільки рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 у справі №480/7203/23 стосується не питання стягнення, а питань нарахування та виплати.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно зі статтею 7 Закону № 4901- VI виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", а не за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Аналогічні позиції викладено в Постановах Верховного суду № 320/1426/17 від 12.08.2020, № 806/2179/16 від 09.07.2020, №296/2223/17 від 16.05.2019, №712/394/17-а від 25.06.2019, від 13.02.2020 у справі 336/2597/17(2-а/336/274/2017).

Також відповідно до частин 1, 2, 4 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду».

Колегія суддів звертає увагу, що положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» можуть застосовуватись виключно у випадку стягнення коштів. Про що свідчать частина 1, 2, 4 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" використані судом першої інстанції. У виконавчому провадженні № 75600821 рішення немайнового характеру, що зумовлює вчинення певних дій задля виконання рішення суду.

В даному випадку відсутній факт стягнення коштів при примусовому виконанні рішення суду.

Проте, судом першої інстанції вищевказана обставина врахована не була.

Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн винесена старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Ніколовим А.В. є правомірною та не підлягає скасуванню.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

У силу п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року в частині задоволених позовних вимог скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Військового ліцею Державної прикордонної служби України до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправними та скасування постанов в частині скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Ніколова А.В від 22.07.2024 ВП №75600821 про стягнення виконавчого збору в розмірі 32000 грн. відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.