Постанова

від 17.09.2024 по справі 440/14491/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 р. Справа № 440/14491/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2024, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, м. Полтава, по справі № 440/14491/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області від 31.08.2023 №0004536-1309-1631.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 задоволено позов.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 10.04.2023 №494878-2412-1618.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області від 31.08.2023 №0004536-1309-1631.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073 грн. 60 коп. та витрати, пов`язанні із наданням правової допомоги, у розмірі 5000,00 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його ухвалення з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що сума податкового боргу розмірі 111 994, 87 грн складається з грошового зобов`язання сплати орендної плати з фізичних осіб за 2023 рік, нарахованого податковим повідомленням-рішенням від 10.04.2023 № 494878-2412-1618. При цьому податкове повідомлення-рішення від 10.04.2023 № 494878-2412-1618 ні адміністративному ні в судовому порядку не оскаржено, а відповідно є узгодженим та набуло статусу податкового боргу. Таким чином, станом на дату формування податкової вимоги від 31.08.2023 №0004536-1309-1631 за ОСОБА_1 обліковувався податковий борг у загальному розмірі 113 312, 61 грн., зокрема по платежу 18010900 "Орендна плата з фізичних осіб" у розмірі 111 994, 87 грн та по платежу 180504000 "Єдиний податок з фізичних осіб" у розмірі 1317, 74 грн. У зв`язку із зазначеним, ГУ ДПС у Полтавській області правомірно та у відповідності до вимог ст. 59 ПКУ була сформована та направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу реєстрації ОСОБА_1 податкову вимогу 31.08.2023 №0004536-1309-1631, яка отримана Позивачем 28.04.2023 року. Разом з цим відповідач наголошує на тому, що предметом позову у даній справі є визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 31.08.2023 №0004536-1309-1631, а не визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2023 № 494878-2412-1618, а отже, висновки суду при задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2023 № 494878-2412-1618 винесеного відповідачем, виходять за межі позовних вимог в порушення вимог КАС України.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 29.09.2021 позивач купив нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 553214353248) за адресою: АДРЕСА_1 в, яке розташоване на земельній ділянці площею 0,4947 га з кадастровим номером 5324810100:50:008:0002.

Між позивачем (орендар) та Хорольською міською радою Лубенського району Полтавської області в особі міського голови ОСОБА_2 (орендодавець) укладений договір оренди землі від 17.11.2021, згідно з пунктом 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку не сільськогосподарського призначення для будівництва та обслуговування будівлі торгівлі (КВЦПЗ - 03.07). яка знаходиться за адресою: м.Хорол, вул. Залізнична, 1 в.

У пункті 2 цього договору зазначено, що в оренду згідно з рішенням 20 сесії Хорольської міської ради 8 скликання від 29.10.2021 №1085 передається земельна ділянка площею 0,4947 га (кадастровий номер 5324810100:50:008:0002).

У пункті 9 цього договору оренди землі наведено, що орендна плата вносить у формі та розмірі: у грошовій формі: у розмірі 4% нормативної грошової оцінки землі відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки року, за який проводилася плата.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 5324810100:50:008:0002) станом на 12.11.2021 (дата формування витягу) складає 2213337,27 грн.

Відповідно до акта прийому-передачі та грошової оцінки майна від 20.01.2023 ОСОБА_1 передав до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Веселка-Полтава" нерухоме майно: склад будівельних матеріалів (складові частини об`єкта нерухомого майна - адміністративна будівля, склад, огорожа, відмостка), яке належить йому на праві спільної сумісної власності подружжя та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 431,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 553214353248, номер запису про право власності 44211219.

24.01.2023 позивачем на адресу Хорольської міської ради направлено лист від 24.01.2023 про припинення дії договору оренди землі з підстав набуття права власності на нерухоме майно іншою особою, що підтверджується копією опису відправлення з наявним штампом оператора поштового зв`язку.

Головним управлінням ДПС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення №494878-2412-1618 від 10.04.2023, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з платежу орендної плати з фізичних осіб за 2023 рік у сумі 111994,87 грн.

31.08.2023 Головним управлінням ДПС у Полтавській області сформовано податкову вимогу №0004536-1309-1631 на суму податкового боргу в розмірі 113312,61 грн.

Не погодившись з винесенням податкової вимоги №0004536-1309-1631 від 31.08.2023 в сумі 113 312,61 грн., позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено перебування землі у власності або користуванні позивача з 20.01.2023.

З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №494878-2412-1618 від 10.04.2023 є протиправним, прийняте без з`ясування всіх обставин та підлягає скасуванню, а отже і спірна податкова вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час винесення оскаржуваної вимоги, (далі - ПК України) податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Положеннями статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Таким чином, податкова вимога є документом, яким контролюючий орган повідомляє платника податків про невиконання ним свого податкового обов`язку і виникнення податкового боргу.

З матеріалів справи встановлено, що сума боргу, визначена у спірній вимозі, складалася із несплачених сум орендної плати з фізичних осіб у розмірі 111 994, 87 грн та єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 1317, 74 грн. При цьому, вказані коди класифікації доходів бюджету щодо кожного з податків.

В позовній заяві позивач, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної податкової вимоги, вказує на відсутність об`єкту оподаткування у вигляді земельної ділянки зареєстрованої у визначеному законом порядку або такої, яка перебуває у фактичному користуванні особи, відсутня й база оподаткування.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 10.04.2023 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №494878-2412-1618 згідно з яким загальна сума податкового зобов`язання ОСОБА_1 за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2023 рік становить 111 994, 87 грн.

Таке повідомлення-рішення направлено ОСОБА_1 за його податковою адресою: АДРЕСА_2 . Проте, відповідачу повернувся конверт з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.68).

Належні та допустимі докази неотримання вказаного повідомлення-рішення позивачем, оскарження такого в адміністративному та/чи судовому порядку в матеріалах справи відсутні.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що днем узгодження нарахованих фізичній особі контролюючим органом податкових зобов`язань, у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує такі до суду, є одинадцятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

В межах спірних правовідносин необхідним є встановлення факту отримання платником податків податкових повідомлень-рішень, а, отже, конкретної календарної дати узгодження визначених в них грошових зобов`язань та своєчасної несплати.

Важливим є дотримання відповідних податкових процедур узгодження податкових зобов`язань, які включають в себе обов`язок контролюючого органу щодо виставлення податкового повідомлення-рішення, його вручення (направлення) платнику податків, надісланню такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до вимог статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Згідно з пунктом 287.9 статті 287 ПК України у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове (податкові) повідомлення-рішення у строки, встановлені цією статтею, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Відповідно до пункту 45.1 статті 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Для встановлення факту направлення (вручення) фізичній особі податкового повідомлення-рішення поштою у встановленому законодавством порядку, дослідженню підлягають: відповідність адреси одержувача у поштовому відправленні місцю проживання або останньому відомому місцезнаходженню фізичної особи; повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, в якому зазначено дату вручення або причини невручення; відповідність дати відправлення на корінці податкового повідомлення-рішення даті, зазначеній у повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення тощо.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи, однак не зобов`язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що податкове зобов`язання, визначене у податковому повідомленні-рішенні форми «Ф» від 10.04.2023 №494878-2412-1618, набуло статусу узгодженого, а тому суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо неправомірності формування оскаржуваної податкової вимоги.

Крім того, колегія суддів зазначає, що податкову вимогу було направлено позивачу на його адресу: АДРЕСА_2 , яку він отримав 11.09.2023 (а.с. 61).

Між тим, наведення інших додаткових підстав для скасування оспорюваного висновку відповідача у судовому рішенні суду першої інстанції та задоволення позову з цих підстав не відповідає вимогам статті 47 КАС України, яка надає позивачу право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, згідно з якою суд першої інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в позовній заяві.

Також колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що відповідачем під час розгляду даного спору не було доведено обґрунтованості та законності нарахування позивачу орендної плати з фізичних осіб, оскільки податкове повідомлення-рішення від 10.04.2023 №494878-2412-1618 не є предметом оскарження у цій справі, а отже правомірність нарахування вказаним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов`язання, яке на час виникнення спірних правовідносин є узгодженим, не є предметом доказування та дослідження в межах розгляду цієї справи.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши письмові докази у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, належними та допустимими доказами довів правомірність оскаржуваної податкової вимоги, при її прийнятті діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, а тому відсутні підстави для визнання її протиправною та скасування, відповідно для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 по справі № 440/14491/23 - скасувати.

Прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко