Постанова

від 17.09.2024 по справі 400/2324/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/2324/24

Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М. Дата і місце ухвалення: 12.08.2024р., м. Миколаїв Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Лук`янчук О.В.

при секретарі Гудзікевич Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-торгівельна фірма «АГРО-ДІЛО» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року задоволено позов ТОВ «Агро-торгівельна фірма «АГРО-ДІЛО» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №251214290704 від 16.02.2024р. за формою «В4», яким ТОВ «Агро-торгівельна фірма «АГРО-ДІЛО» зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 64 284 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь ТОВ «Агро-торгівельна фірма «АГРО-ДІЛО» судові витрати в розмірі 3028,00 грн.

15.07.2024р. ТОВ «Агро-торгівельна фірма «АГРО-ДІЛО» звернулося до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з Головного управління ДПС у Миколаївській області на його користь понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Додатковим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року заяву ТОВ «Агро-торгівельна фірма «АГРО-ДІЛО» задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь ТОВ «Агро-торгівельна фірма «АГРО-ДІЛО» судові витрати в розмірі 5000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення від 12.08.2024р. та ухвалити нове, яким відмовити товариству в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат судом першої інстанції не враховано, що адвокатом взагалі не вказаний час, витрачений на підготовку позову, у жодному документі. При цьому, жодних запитів чи інших документів з метою отримання доказів стороною позивача не складалося та не надсилалося. Підготовка позову та відповіді на відзив по цій справі не вимагають значних затрат часу та зусиль, оскільки в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявно вдосталь інформації щодо ідентичних справ.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що дана судова справа не має жодного впливу на репутацію платника податків, як і жодного резонансу у суспільстві, що могло б свідчити про її складність та значущість. Виходячи з фінансового стану державного органу під час воєнного стану задоволений судом розмір витрат на правничу допомогу 5000,00 грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає критеріям ч.5 ст.134 КАС України. Суд першої інстанції не дослідив питання повноти та достатності доказів, порушив засади адміністративного судочинства, верховенства права та змагальності сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У постановах Верховного Суду від 28.04.2023р. по справі №640/8003/20, від 25.05.2023р. по справі №440/7120/20, від 20.06.2023р. по справі №280/5922/21 викладено правову позицію, згідно якої визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У постанові Верховного Суду від 17.05.2023р. по справі №560/3073/20 зазначено, що судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. ТОВ «Агро-торгівельна фірма «АГРО-ДІЛО» надало суду:

договір про надання професійної правничої допомоги №ПД/01.12.2023 від 01.12.2023р., укладений між Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «ВОКС ЛЕГУМ» та ТОВ «Агро-торгівельна фірма «АГРО-ДІЛО»;

додаткову угоду №3 від 05.03.2024р. до договору про надання професійної правничої допомоги №ПД/01.12.2023 від 01.12.2023р.;

акт приймання-передачі наданих послуг від 12.07.2024р.

Згідно наданого позивачем акту приймання-передачі наданих послуг від 12.07.2024р. Виконавець надав, а Клієнт прийняв наступні послуги (професійну правничу допомогу): ознайомлення з наданими документами, їх вивчення, аналіз, надання консультації 1000,00 грн., підготовка адміністративного позову 5000,00 грн., підготовка документів та заяв по суті справи (відповідь на відзив), додаткових пояснень, клопотань 2000,00 грн., представництво інтересів в суді 2000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, надані представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн. письмові докази, а також врахувавши доводи заяви Головного управління ДПС у Миколаївській області про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку про неспівмірність заявлених до відшкодування коштів із розглядом даної справи та стягнув з відповідача на користь ТОВ «Агро-торгівельна фірма «АГРО-ДІЛО» 5000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн., оскільки, на думку суду, таке відшкодування є справедливим і обґрунтованим, а також співмірним зі складністю справи та витраченим адвокатом часом.

До того ж, стягнення витрат у заявленому розмірі не становить надмірний тягар для відповідача.

Варто зазначити, що апелянт, заявляючи про те, що розмір гонорару адвоката з урахуванням категорії справи та витраченого часу адвокатом є завищеним, не надав жодного доказу у підтвердження вказаної позиції та належним чином її не обґрунтував.

Колегія суддів наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019р. по справі №826/841/17.

Фактично доводи апеляційної скарги Головного управління ДПС у Миколаївській області зводяться лише до того, що позивачем не доведено співмірність понесених витрат з критеріями, визначеними частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Однак, частиною 6 статті 134 КАС України, передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, що і було зроблено судом першої інстанції.

На підставі викладеного у сукупності колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги Головного управління ДПС у Миколаївській області і скасування додаткового рішення від 12.08.2024р. немає.

А відтак, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Пунктом 2 частиною п`ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, визначених вказаною нормою.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 вересня 2024 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук