Ухвала

від 17.09.2024 по справі 539/3866/24

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/3866/24

Провадження № 2-з/539/25/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2024

Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Гуменюк Г.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 подано до суду з позов до Головного управлінняДержгеокадастру уПолтавській області, ОСОБА_2 ,треті особиФізична особапідприємець ОСОБА_3 ,ТОВ ЛУБНИ-РАЙЗЕМПРОЕКТСЕРВІС,Лубенська міськарада про усуненняперешкод укористуванні тарозпорядженні належноюйому земельноюділянкою кадастровий номер 5322884902:02:007:0041 площею 0,0690 га, шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 5322884900:06:002:0024 площею 0,1006 га, яка знаходиться на території Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

Водночас подано заяву про забезпечення позову у спосіб заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322884900:06:002:0024 площею 0,1006 га, яка знаходиться на території Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства. Необхідність вжиття заходів забезпечення позову у даний спосіб позивач обґрунтовує тією обставиною, що йому на підставі свідоцтва про право на спадщину - належить земельна ділянка, кадастровий номер 5322884902:02:007:0041 площею 0,0690 га, фактичне місцерозташування якої як з`ясувалося не збігається з її документальним оформленням, так як на тому місці де вона має бути, на кадастрову карту України внесено іншу земельну ділянку з кадастровим номером 5322884902:06:002:0024 площею 0,1006 га, документація на яку розроблялася фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 на замовлення ОСОБА_4 . Встановлено, що його земельна ділянка накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 5322884902:06:002:0024 площею 0,1006 га, яка знаходиться на території Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, частково має координати належної йому земельної ділянки кадастровий номер 5322884902:02:007:0041 площею 0,0690 га, що позбавляє його можливості реалізувати своє право власності.

Таким чином, на переконання позивача, із врахуванням того, що право власності на земельну ділянку в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку з кадастровим номером 5322884902:06:002:0024 не зареєстроване на даний час, необхідно вжити заходи забезпечення позову які зможуть гарантувати можливість реалізації прав ОСОБА_1 (захисту його прав, виконання рішення суду у випадку задоволення, заявлених ним позовних вимог). Вважає, що у випадку застосування забезпечення позову не буде завдано шкоди інтересам відповідачів чи інших осіб, оскільки спір виник не стосовно меж в натурі на місцевості земельної ділянки її площі чи підстав володіння та користування, а лише щодо її координат по документам, а незастосування забезпечення позову може утруднити, або зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1ст.153 ЦПК Українизаява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову суд прийшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цього Кодексузаходів забезпеченняпозову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннямистатті 150 ЦПК Українита до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Згідно положень ч.ч.6,7ст.153 ЦПК Українизалежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

У відповідності до ч.3ст.150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19 зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Таким чином, за змістомст.150 ЦПК Українизабезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо захисту матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину та брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви про забезпечення позову є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Також достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Дані правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 04.09.2020 року №200/12227/17.

Верховний Суд у постанові від 27.05.2019 року у справі №923/65/19 прийшов до висновку, що у випадку звернення до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, немає взагалі застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як «достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду», а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як «достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду».

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

При здійсненні судочинства суди застосовуютьКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ст.1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, як обґрунтування необхідності забезпечення позову позивач зазначив, можливі недобросовісні дії з боку відповідача та попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача.

Разом зтим,предметом споруу данійсправі євимога немайновогохарактеру проусунення перешкоду користуванніта розпорядженніналежною йомуземельною ділянкою кадастровий номер 5322884902:02:007:0041 площею 0,0690 га, шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 5322884900:06:002:0024 площею 0,1006 га, яка знаходиться на території Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

Позивачем не зазначено та не долучено до вказаної заяви жодних доказів, що свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову в обраний спосіб може зробити неможливим ефективний захист його прав, а також не надано доказів про наявність у відповідача наміру створювати в майбутньому будь-які перешкоди у виконанні рішення суду, чи вчиняти дії, спрямовані на унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Не обґрунтовано, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову призведе до неможливості ефективного захисту його матеріально-правових інтересів,при цьому ж сам позивач зазначив, що спір виник не стосовно меж в натурі на місцевості земельної ділянки її площі чи підстав володіння та користування, а лише щодо її координат по документам.

На даному етапі судового розгляду матеріали справи не містять підтвердження того, що на момент подання заяви про забезпечення позову, відповідач взагалі обізнаний про наявність даного спору.

Проаналізувавши заяву про забезпечення позову, зміст доводів позивача та наведені ним ризики щодо можливих недобросовісних дій з боку відповідача, невиконання чи утруднення виконання потенційного судового рішення, беручи до уваги обраний захід забезпечення, виходячи із засад розумності, та обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін, виникає обґрунтоване переконання про не доцільність вжиття заходів забезпечення позову, саме лише посилання в заяві на потенційно можливі дії з боку відповідача, без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.149-154,259,260, 353, 354 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И Л А:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322884900:06:002:0024 площею 0,1006 га, яка знаходиться на території Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 15-денний строк з дня проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Лубенського міськрайонного суду Г.М. Гуменюк