Рішення

від 18.09.2024 по справі 725/1232/24

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Єдиний унікальний номер 725/1232/24

Номер провадження 2/725/218/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2024 року Першотравневий районний суд м.Чернівців в складі: головуючого судді Іщенко І. В., за участю секретаря судового засідання Берекеля О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернівці справу за позовом Колективного підприємства «Рембудмонтаж» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат і відсотків річних, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення інфляційних втрат і відсотків річних. Посилається на те, що рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 29.12.2014року по справі №2-2236/12 частково задоволено позов Колективного підприємства «Рембудмонтаж» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Колективного підприємства «Рембудмонтаж» 197183,74грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 2316,11грн. витрат зі сплати судового збору. В добровільному порядку відповідач рішення суду про відшкодування матеріальної шкоди не виконує, у зв`язку з чим впродовж тривалого часу відбувається виконання рішення у примусовому порядку. Стверджує, що внаслідок невиконання відповідачем рішення суду сума коштів (матеріальна шкода), стягнута на користь позивача, зазнала інфляційного впливу.Таке ставлення відповідача до виконання рішення суду є підставою для покладення на нього обов`язку щодо відшкодування інфляційних втрат та 3% річних. Згідно довідки Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції станом на 01.01.2024року наявна заборгованість відповідача перед позивачем становить 186270,67грн. Таким чином за період 01.04.2017року по 01.10.2023року позивач вважає, що має право на нарахування інфляційних втрат на суму боргу та три процента річних, які є особливою мірою відповідальності відповідача, як боржника, за прострочення виконання грошового зобов`язання, з метою захисту майнового права та інтересу позивача, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати позивачу.

Згідно розрахунку інфляційних втрат та 3% річних за період 01.04.2017року по 14.05.2024року (сума боргу 171 828,75грн.), який додається, інфляційні втрати позивача складають 184 643,32 грн., 3% річних складають 42 364,28 грн.

У зв`язку з вищевикладеним остаточно просить стягнути з відповідача на його користь інфляційні втрати позивача у розмірі 184 643,32 грн. та 3% річних у розмірі 42 364,28 грн.., судовий збір та витрат на правову допомогу.

Представником відповідача було надано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не заперечує щодо часткового задоволення даного позову, в межах строків 15.02.2021 року до 15.02.2024 року в сумі 105848,80 грн.

Представником позивача була надана відповідь на відзив, в якому вказав, що наполягає на задоволенні позову в повному обсязі, надавши обґрунтування своєї позиції щодо стягнення інфляційних втрат і відсотків за невиконання рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 29.12.2014 року по справі №2-2236/12 за період з 01.04.2017року по 15.02.2021року.

Окремою заявою представник відповідача просив зменшити розмір витрат на професійну допомогу позивача. Вважає, що зазначений розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката є такими, що явно не відповідають обсягу наданих послуг і виконаних робіт.

Сторони по справі в судове засідання не з`явилися, просили справу розглядати без їх участі.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 29.12.2014року по справі №2-2236/12 частково задоволено позов Колективного підприємства «Рембудмонтаж» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Колективного підприємства «Рембудмонтаж» 197183,74грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 2316,11грн. витрат зі сплати судового збору /а.с.8-14/.

В добровільному порядку відповідач рішення суду про відшкодування матеріальної шкоди не виконує, у зв`язку з чим впродовж тривалого часу відбувається виконання рішення у примусовому порядку /а.с.19-21/.

Згідно з ч. 2ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на матеріали справи, предметом позову у даній справі є стягнення на підставі ч. 2ст. 625 ЦК Україниінфляційних втрат та трьох відсотків річних, за невиконання грошового зобов`язання, підтвердженого судовим рішенням.

З огляду на те, що відповідач порушив вказане грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до ч. 2ст. 625 ЦК України.

Отже, внаслідок невиконання відповідачем рішення суду сума коштів (матеріальна шкода), стягнута на користь позивача, зазнала інфляційного впливу. Подібне ставлення відповідача до виконання рішення суду є підставою для покладення на нього обов`язку щодо відшкодування інфляційних втрат та 3% річних.

Надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та трьох відсотків річних є обґрунтованими, що підтверджується розрахунком, який містить в матеріалах справи:

Згідно довідки Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 01.01.2024року стягнення з ОСОБА_1 здійснювалося:

15.10.2023року 5206,71грн

15.11.2023року 5206,71грн.

15.12.2023року 3971,52грн.

Станом на 01.01.2024року наявна заборгованість відповідача перед позивачем становить 186270,67грн. /а.с.22/.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно достатті 625 ЦК Україниє мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц зазначено, що «стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18)».

В постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 199/6480/16-ц зазначено, що: «За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція)».

Згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020р. Прикінцеві та перехідні положення Цивільного Кодексу України доповнено розділом 12 наступного змісту «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022р.Прикінцеві та перехідні положення Цивільного Кодексу України доповнено розділом 19 наступного змісту«У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Таким чином за період 01.04.2017року по 01.10.2023року позивач має право на нарахування інфляційних втрат на суму боргу та три процента річних, які є особливою мірою відповідальності відповідача, як боржника, за прострочення виконання грошового зобов`язання, з метою захисту майнового права та інтересу позивача, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати позивачу.

Згідно розрахунку інфляційних втрат та 3% річних за період 01.04.2017року по 01.10.2023року (сума боргу 199499,85 грн.), який додається, інфляційні втрати позивача складають 175 877,51 грн., 3% річних складають 38 927,07 грн. Всього 214804,58грн.

При зверненні до суду позивачем був наданий розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за період 01.04.2017року по 01.10.2023року.

При примусовому виконанні виконавчого листа № 2-2236/12, виданого Шевченківським районним судом м. Чернівці 12 січня 2015 року, з позивача було стягнуто державною виконавчою службою:

9257,66 грн. - 17.11.2023р.

3971,52грн. 04.01.2024р.

3610,47грн. 25.01.2024р.

3610,51грн. 17.02.2024р.

3610,47грн. 21.03.2024р.

3610,47грн. 19.04.2024р.

Станом на 02.05.2024р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 171828,75грн.

Згідно розрахунку інфляційних втрат та 3% річних за період 01.04.2017року по 14.05.2024року (сума боргу 171828,75грн.), який додається, інфляційні втрати позивача складають 184 643,32 грн., 3% річних складають 42 364,28 грн. Всього 227 007,60 грн./а.с.58-60/.

Враховуючи наведений розрахунок, суд задовольняє в повному обсязі стягнення трьох відсотків річних. З огляду на вищевикладене,суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд виходить з наступного.

У відповідності до п.1 ч.2ст. 141 ЦПК Українисудові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

При поданні позову позивач сплатив судовий збір в сумі 3222,07грн., що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №14 від 14.02.2024 року /а.с.1/.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача надано: договір про надання правової допомоги від 21.08.2021рроку; Додаткова угода №4 до договору про надання правової допомоги від 12.08.2021 року; Акт приймання-передачі наданих послуг від 29.05.2024 року. Розмір судових витрат пов`язаних з професійною правничою допомогою позивачу становить 20 000грн. 00коп.

Представник відповідача в свою чергу надав клопотання, в якому просив зменшити розмір відшкодування витрат на професійну (правничу) допомогу до 2500грн. 00коп.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

А отже, судом має братися до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг та чи відповідають вони ціні в розмірі 20 000грн. 00коп.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиноюпершоюстатті 58 ЦПК України, встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частино першою статті 60 ЦПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до ч.1 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно доЗакону України«Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

З даних доказів вбачається, що адвокат Бартусевич Влада Миколаївна надав, а клієнт КП «Рембудмонтаж», прийняв послуги з консультації, підготовки та написання позовної заяви. Гонорар з надання правової допомоги у даній справі визначений у фіксованій сумі в розмірі 20000,00грн.

Згідно з п.1ч.2ст.137ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до Постанови Верховного суду від 12.02.2020 року по справі №648/1102/19 витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження надання послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4,19,141,259,263-265,280,354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Колективного підприємства «Рембудмонтаж», код ЄДРПОУ 02972865, місцезнаходження: м. Чернівці, вул. Хотинська, буд. 11, інфляційні втрати позивача у розмірі 184 643,32 грн. та 3% річних у розмірі 42 364,28 грн.,

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Колективного підприємства «Рембудмонтаж», код ЄДРПОУ 02972865, місцезнаходження: м. Чернівці, вул. Хотинська, буд. 11, витрати пов`язанні із сплатою судового збору в сумі 3 222грн. 07коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 20000грн. 00коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Чернівецького апеляційного суду з дня проголошення рішення.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці І. В. Іщенко