Постанова

від 11.04.2024 по справі 401/1593/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2024 року м. Кропивницький

справа № 401/1593/20

провадження № 22-ц/4809/473/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорова С. М., Мурашка С. І.,

за участю секретаря судового засідання Бойко В. В.,

учасники справи:

позивач Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі: Кіровоградської обласної військової адміністрації; Центрально-західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства; Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», в особі філії «Чорноліське лісове господарство»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Світловодська міська рада, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, державний реєстратор Долгий Вячеслав Олегович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області (суддя Мельничика Ю. С.) від 25.10.2023,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

20.07.2020 перший заступник керівника Знам`янської місцевої прокуратури В. Рубан діючи в інтересах держави, уповноваженими органами якої вказав: Кіровоградську обласну державну адміністрацію, Кіровоградське обласне управління лісового та мисливського господарства, Державне підприємство «Світловодське лісове господарство», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Власівської селищної ради, Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень апарату виконавчого комітету Світловодської міської ради Долгого Вячеслава Олеговича й просив про таке:

1)поновити строк на звернення до суду з позовною заявою, як такий, що пропущений з поважних причин;

2)визнати незаконним та скасувати рішення двадцять четвертої сесії п`ятого скликання Власівської селищної ради м. Світловодська від 17.06.2008 № 424 у частині передачі земельної ділянки у садовому товаристві «Дніпро-2», загальною площею 1008 кв.м безоплатно ОСОБА_1 у приватну власність;

3)визнати незаконним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку від 23.02.2009 ЯЗ № 423876 з кадастровим номером 3510945300:50:024:0029, площею 0,1008 га за адресою: АДРЕСА_1 , для ведення садівництва;

4)визнати незаконним та скасувати запис про право власності від 29.05.2019 № 31873547 про реєстрацію об`єкта нерухомого майна: 1845814035109, проведений державним реєстратор речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень апарату виконавчого комітету Світловодської міської ради Долгим Вячеславом Олеговичем, індексний номер рішення: 47216896;

5)зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі, в особі постійного користувача Державного підприємства «Світловодське лісове господарство», земельну ділянку з кадастровим номером 3510945300:50:024:0029, площею 0,1007 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом підписання акту приймання-передачі ділянки.

Підстави для представництва інтересів держави прокурором обгрунтував нормами ч. 3 ст. 131-1 Конституції України, ст. 56 ЦПК України, ч. 3, ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а також фактомбездіяльності Кіровоградської обласної державної адміністрації, Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства й ДП «Світловодське лісове господарство» щодо захисту порушених прав та інтересів держави, невжиття заходів, у тому числі не пред`явлення позову до суду щодо повернення державі незаконно наданої органом місцевого самоврядування у власність громадянину земельної ділянки лісогосподарського призначення державного лісового фонду. При цьому прокурор вказав, що вказані органи обізнані про факт порушення земельного та лісового законодавства з березня 2020 року, про необхідність вжиття дієвих заходів були повідомлені прокурором, проте жодних дій не вчинили.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовано тим, що порушивши норми ст. 19 Конституції України, ст. 12, 17, 20, 55, 56, 84, 122, 149 ЗК України, ст. 5, 7, 8, 12, 31, 33 ЛК України та розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 № 610-р Власівська селищна рада прийняла рішення від 17.06.2008 № 424 «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам» яким передала у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3510945300:50:024:0029, площею 0,1008 га за адресою: АДРЕСА_1 , для ведення садівництва.

На підставі рішення Власівської селищної ради від 17.06.2008 № 424 відділ Держкомзему у м. Світловодськ Кіровоградської області видав ОСОБА_1 державний акт про право власності на земельну ділянку від 23.02.2009 ЯЗ № 423876 на спірну земельну ділянку.

Проте фактично ця земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, на якій знаходяться ліси 1 групи та відносяться до категорії рекреаційно-оздоровчих лісів у межах населених пунктів. Ця земельна ділянка державного лісового фонду перебуває у державній власності та в постійному користуванні Кирилівського лісництва ДП «Світловодське лісове господарство», квартал 47, виділ 4 на території Власівської селищної ради.

Належність земельної ділянки з кадастровим номером 3510945300:50:024:0029 до земель лісогосподарського призначення державного лісового фонду на підставі п. 5 Прикінцевих положень ЛК України підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування Крилівського лісництва ДП «Світловодське лісове господарство».

Рішень про вилучення земельної ділянки з користування ДП «Світловодське лісове господарство», а також зміну її цільового призначення, до того, які її було передано у власність ОСОБА_1 , не приймалося.

Спірна земельна ділянка не передавалася у комунальну власність, а ОСОБА_1 не надавався дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення її у власність. У порушення нормам ст.ст. 25, 26, 50 Закону України «Про землеустрій» та п. 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 №1279 рішення про відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням лісових земель і чагарників для цілей, не пов`язаних із веденням лісового господарства не приймалося.

Окрім цього, у садового товариства «Дніпро-2», членом якого є ОСОБА_1 , відсутні документи, що посвідчують право на земельну ділянку, на якій розташоване вказане садове товариство, зазначена земельна ділянка не сформована у Державному земельному кадастрі. Згідно з рішенням виконавчого комітету Світловодської міської ради народних депутатів від 19.02.1987 № 91 було виділено земельну ділянку 50 га під будівництво колективного садового товариства робітників та службовців із землекористування ГЕС від ПК-9 до ПК-28+60, за рахунок підтоплюваних та тимчасово підтоплюваних територій, про виділення земельної ділянки конкретно ОСОБА_1 у даному рішенні не зазначено.

Прокурор вважає, що Власівська селищна рада не мала повноважень на прийняття рішення від 17.06.2008 № 424 стосовно спірної земельної ділянки, тому ОСОБА_1 незаконно передано у власність земельну ділянку із земель лісового фонду, яка перебуває у власності держави та передана в постійне користування державному підприємству «Світловодське лісове господарство». Видача ОСОБА_1 державного актуна право власності на земельну ділянку від 23.02.2009 ЯЗ № 423876та державна реєстрація права приватної власності за відповідачем здійсненні з порушенням законодавства та інтересів держави.

Отже, прокурор просив суд задовольнити його вимоги.

Крім того, він просив поновити пропущений строк на звернення до суду із даним позовом, оскількипро факт незаконного надання у приватну власність земельної ділянки лісогосподарського призначення Знам`янській місцевій прокуратурі стало відомо лише у березні 2020 року при здійсненні аналізу стану законності на підставі отриманої 20.03.2020 та 27.03.2020 інформації від відділу у Світловодському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та ДП «Світловодське лісове господарство».

Вказане правопорушення виявлено наприкінці січня 2020 року головним лісничим підприємства ДП «Світловодське лісове господарство» ОСОБА_2 під час моніторингу лісових насаджень, які перебувають у постійному користуванні вказаного підприємства, засвідчене актом обстеження земельних ділянок від 04.02.2020.

06.04.2020 Знам`янською місцевою прокуратурою внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020121160000015 за ч. 2 ст. 364 КК України за фактом зловживання службовим становищем при наданні у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки лісогосподарського призначення. Досудове розслідування кримінального провадження проводиться Світловодським ВП ГУНП в Кіровоградській області.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09.11.2021 замінено у справі Знам`янську місцеву прокуратуру на Олександрійську окружну прокуратуру Кіровоградської області. Крім того, залучено до участі в справі Світловодську міську територіальну громаду, інтереси якої представляє Світловодська міська рада, як правонаступника відповідача - Власівської селищної ради м. Світловодська Кіровоградської області.

2.2. Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03.04.2023 залучено до участі у справі Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, як правонаступника позивача Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства, а також залучено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», в особі філії «Чорноліське лісове господарство», як правонаступника позивача Державного підприємства «Світловодське лісове господарство».

2.3. Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.10.2023 позовні вимоги прокурора задоволені повністю. Суд вирішив:

1)поновити прокурору процесуальний строкна звернення до суду з позовною заявою,як такий, що пропущений з поважних причин;

2)визнати незаконним та скасувати рішення двадцять четвертої сесії п`ятого скликання Власівської селищної ради м. Світловодська від 17.06.2008 № 424 у частині передачі ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельної ділянки загальною площею 1008 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

3)визнати незаконним та скасувати державний акт на право власності на землю від 23.02.2009 серіїЯЗ №423876, який видано відділом Держкомзему у м. Світловодську ОСОБА_1 на земельну ділянкуз кадастровим номером 3510945300:50:024:0029, площею 0,1007 га за адресою: АДРЕСА_1 , для ведення садівництва;

4)припинити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записвід 29.05.2019 про право власності № 31873547 щодо реєстрації об`єкта нерухомого майна 1845814035109, земельної ділянкиз кадастровим номером 3510945300:50:024:0029, площею 0,1007 га, який внесенодержавним реєстратор речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень апарату виконавчого комітету Світловодської міської ради Долгим Вячеславом Олеговичем, індексний номер рішення 47216896;

5)зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі в особі уповноваженого органу, яким є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Чорноліське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», земельну ділянкуз кадастровим номером: 3510945300:50:024:0029, площею 0,1007 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,шляхом підписання акту приймання-передачі ділянки;

6)стягнути з ОСОБА_1 на користь Кіровоградської обласної прокуратури судові витратипо оплаті судового збору в сумі8408,00грн.

Суд першої інстанції встановив, що у 2021 році ДП «Черкаський НДІ та проектний інститут землеустрою» на підставі розпорядження Кіровоградської ОДА від 27.07.2021 за № 528р виготовлена технічна документація із землеустрою щодо державної інвентаризації земель лісогосподарського призначення в адміністративних межах Світловодської міської ради. На підставі вказаних матеріалів інвентаризації сформована земельна ділянка із кадастровим №3510945300:50:024:0002 площею 30,3299 га, яка не збігається із ранішими картографічними матеріалами лісовпорядкування Крилівського лісництва ДП «Світловодський лісгосп» і від якої відмежована спірна земельна ділянка №3510945300:50:0024:0029 площею 0,1008 га, що відносилась до 47 кварталу 4 виділу Крилівського лісництва ДП «Світловодський лісгосп».

Суд також встановив, що земельна ділянка з кадастровим номером 3510945300:50:024:0029, що надана у власність відповідача ОСОБА_1 на підставі рішення Власівської селищної ради від 17.06.2008 № 424, входила до складу земель державного лісового фонду, відноситься до земель лісогосподарського призначення, перебувала у державній власності та у постійному користуванні ДП «Світловодське лісове господарство» (правонаступником якого на даний час є філія «Чорноліське лісове господарство» ДП «Ліси України»).

Відповідні рішення уповноваженог органу про вилучення земельної мідянки з постійного користування ДП «Світловодське лісове господарство», передачу її у комунальну власність Власівської селищної ради, про зміну її цільового призначення, а також про відшкодування втрат лісогосподарського виробництва не приймалися. Дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки не надавався, ДП «Світловодське лісове господарство» не узгоджувало межі переданої у власність ОСОБА_1 земельної ділянки.

Повноваження розпорядження землями державного лісового фонду належало до виключної компетенції Кіровоградської обласної державної адміністрації.

Суд виснував, що Власівська селищна рада прийняла рішення від 17.06.2008 № 424 про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 перевищила межі своїх повноважень та діяла не на підставі закону. Отже, виснував суд, приватизація земельної ділянки відбулася супереч закону.

Суд також дійшов висновку, що прокурор обґрунтував порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та визначені законом підстави для звернення до суду прокурора.

Суд врахував, що право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку було зареєстроване у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.05.2019, факт порушення був виявлений головним лісничим ДП «Світловодське лісове господарство» 04.02.2020, а прокурору про це порушення стало відомо в березні 2020, до суду останній звернувся 20.07.2020, а тому суд вважав, що є підставою для поновлення пропущеного строку звернення до суду, встановленого ст. 257 ЦК України.

3. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

3.1. Відповідач по справі ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.10.2023 у справі № 401/1593/20 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову прокурора повністю.

Рішення суду першої інстанції оскаржується відповідачем з тих підстав, що, на його думку, суд порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.

Щодо питання представництва прокурора в інтересах держави у цій справі зазначає, що прокурором не надано суду жодних доказів, які б свідчили про те, що відповідний орган державної влади (інший орган) не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежним чином, як не надано прокурором і доказів, що свідчать про відсутність відповідного органу, тому прокурор не довів наявність у нього передбачених законом підстав для звернення прокурора до суду на захист інтересів держави.

Апелянт стверджує, що місцевий суд порушив процесуальний закон, прийнявши до розгляду позовну заяву, яка не відповідає вимогам ст. 48, ст. 175 ЦПК України, а саме: не містить відомості про позивача, не розмежовано позовні вимоги щодо кожного з відповідачів, не вказано РНОКПП одного з відповідачів - державного реєстратора.

Суд не залучив до участі у справі Світловодську міську раду, як юридичну особу, а державного реєстратора безпідставно визнав належним відповідачем.

Висновок суду про поновлення прокурору строку на звернення до суду є необґрунтованим.

Суд не врахував, що на підставі розробленої у 2021 році технічної документації із землеустрою щодо державної інвентарізації земель лісогосподарського призначення державної власності загальною площею 301,9335 га в межах Світловодської міської ради було зареєстровано дві земельні ділянки площею 30,3299 га та 2,99426 га, жодна з яких не межує і не накладається зі спірною земельною ділянкою. З огляду на реєстрацію цих земельних ділянок на підставі п. 5 розділу 3 Прикінцевих положень ЛК України планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, на які послався суд, є недопустимими доказами.

Приймаючи рішення від 17.06.2008 № 424 щодо передачі безоплатно у приватну власність земельної ділянки у садовому товаристві «Дніпро-2» з кадастровим номером 3510945300:50:024:0029, Власівська селищна рада розпоряджалась землями в межах населеного пункту, тобто землями комунальної власності, та, відповідно, діяла в межах та у спосіб передбачений законом. Докази порушення законодавства про використання земель лісового фонду у справі немає.

Суд здійснив непропорційний розподіл судових витрат.

4. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

4.1. 05.02.2024 від відповідача у справі Світловодської міської ради Кіровоградської області до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому висловлено згоду з усіма доводами та вимогами апелянта.

4.2. 05.02.2024 від заступника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області С. Середи до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому висловлено незгоду з позицією апелянта та фактично повторено підстави й правове обґрунтування, наведені у позовній заяві.

4.3. 13.02.2024 від представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства адвоката Сторчоус О. В. до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому викладена спільна позиція цих позивачів у справі проти доводів і вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 . Навпаки, позивачі погоджуються загалом з рішення суду першої інстанції.

4.4. Від інших учасників справи (Кіровоградської обласної військової адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, державного реєстратора Долгова В. О.) відзиви на апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , до суду апеляційної інстанції не надійшли.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).

5. Короткий зміст пояснень учасників справи, висловлених у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

5.1. Апелянт ОСОБА_1 особисто у судове засідання не з`явилася, а його представник адвокат Чобан Руслан Андрійович підтримав апеляційну скаргу.

5.2. Прокурор ОСОБА_3 вимоги апеляційної скарги не визнала, надала усні пояснення стосовно аргументів апелянта та обставин справи.

5.3. Представник Центрально-західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» - адвокат Сторчоус Олег Віталійович заперечив проти вимог та доводів апеляційної скарги, надав усні пояснення стосовно аргументів апелянта та обставин справи.

5.4. Представник Світловодської міської ради Карпенко Ніна Анатоліївна висловила згоду з вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , вважаючи їх обгрунтованими.

5.5. Представники Кіровоградської обласної військової адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, а також державний реєстратор Долгий Вячеслав Олегович, які повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з`явилась, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з ч. ст. 372ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів апеляційного суду постановила ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про розгляд справи за відсутності учасників справи, які не з`явилися.

6. Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:

Рішенням виконавчого комітету Світловодської міської ради народних депутатів від 19.02.1987 № 91 було виділено земельну ділянку 50 га під будівництво колективного саду товариства робітників та службовців із землекористування ГЕС від ПК-9 до ПК-28+60 за рахунок підтоплюваних та тимчасово підтоплюваних територій.

ОСОБА_1 зареєстрований та мешкає у с. Власівка м. Світловодська та є членом садівницького товариства «Дніпро-2».

За інформацією садового товариства «Дніпро-2» ОСОБА_1 , як член цього садового товариства, користується земельною ділянкою площею 930 кв.м по АДРЕСА_2 , яка виділена на підставі рішення Світловодської ради народних депутатів від 19.02.1987 № 91.

Рішенням Власівської селищної ради від 17.06.2008 № 424 «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам» задоволено заяву ОСОБА_1 та передано йому безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,1008 га для ведення садівництва в СТ «Дніпро-2».

ПП ОСОБА_4 на замовлення ОСОБА_1 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання та видачі державного акта на право власності на земельну ділянку на підставі рішення сесії Власівської селищної ради від 17.06.2008 за № 424, яким гр. ОСОБА_1 передано земельну ділянку для ведення садівництва за адресою: СТ «Дніпро-2», АДРЕСА_2 .

23.02.2009 відділ Держкомзему у м. Світловодськ Кіровоградської області на підставі рішення сесії Власівської селищної ради від 17.06.2008 за № 424 видав ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 423876, яким посвідчено належне йому право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 3510945300:50:024:0029, площею 0,1008 га за адресою: АДРЕСА_1 , для ведення садівництва.

29.05.2019 державний реєстратор виконавчого комітету Світловодської міської ради Долгим В. О. здійснив державну реєстрацію належного ОСОБА_1 права власності на вказану земельну ділянку з кадастровим номером: 3510945300:50:024:0029, площею 0,1007 га, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1845814035109, підстава виникнення пава власності: державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 423876 від 23.02.2009.

Крім того, суд встановив, що у 2021 році на підставі розпорядження Голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 27.07.2021 № 528-р ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» проведено державну інвентаризацію земель лісогосподарського призначення на території Кіровоградської області, виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо державної інвентаризації земель лісогосподарського призначення державної власності загальною площею 301,9335 га в адмінмежах Світловодської міської ради. На підставі розробленої документації неподалік від земельної ділянки із кадастровим номером 3510945300:50:024:0029 у ДЗК було зареєстровано земельні ділянки із землекористування ДП «Світловодське лісове господарство»: 10.12.2021 земельну ділянку площею 30,3299 га з кадастровим номером 3510945300:50:024:0002 та 13.12.2021 ділянку площею 2,9426 з кадастровим номером 3510945300:50:024:0045 для ведення лісового господарства, які за даними ДЗК не є суміжними та не перетинаються із спірною земельною ділянкою 3510945300:50:024:0029.

7. Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справув апеляційному порядку, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішеннясуду першої інстанції не повною мірою відповідає зазначеним нормам закону, а томувимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню.

8. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення та застосовані норми права

8.1. Про право прокурора на звернення до суду в інтересах держави у цій справі

В апеляційній скарзі апелянт стверджує, що прокурор не обґрунтував підстави для представництва ним інтересів держави в суді, а суд першої інстанцій наявність таких підстав не перевірив належним чином та не встановив.

Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (п. 3ст. 131-1 Конституції України).

Відповідно до ч. 3, ч. 4ст. 56 ЦПК Україниу визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбаченихстаттею 185 цього Кодексу.

Пунктом 2 ч. 1ст. 2 Закону України «Про прокуратуру»передбачено, що на прокуратуру покладаються функції, зокрема представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12розділу III ЦПК України.

Згідно з абз. 1 ч. 3ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1, 2 ч. 4ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»)

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15.01.2009 у справі «Менчинська проти Росії», п.35).

За змістом ч. 2ст. 2 ЦК Українидержава Україна є учасником цивільних відносин.

Велика Палата Верховного Суду, чиї висновки щодо застосування норм права суд враховує згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками (ч. 1ст. 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170 ЦК України). Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц тощо).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Останній не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може та бажає захищати інтереси держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесеніповноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесеніповноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах(постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

У позовній заяві прокурор вказав, що інтерес держави полягає у захисті її права власності на землі лісогосподарського призначення державної власності, а також інтересів у їх раціональному та ефективному використанні, охороні, які були порушені незаконною передачею спірної земельної ділянки приватній особі у власність.

Прокурор у позовній заяві вказав, що згідно з Положенням про обласні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 21.03.2012 № 134, яке було чинним на час звернення прокурором до суду, а також п. п. 4.2. - 4.4. Положення про Кіровоградське обласне управління лісового та мисливського господарства, затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 31.08.2016 № 327, на це Управління здійснює державний контроль за додержанням норм, правил та інших нормативно-правових актів з ведення лісового господарства, здійснює управління об`єктами державної власності в межах повноважень, визначених законодавством, реалізує державну політику в галузі лісового та мисливського господарства.

Згідно з п. 1 Положення про Кіровоградське обласне управління лісового та мисливського господарства, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 21.03.2012 № 134, воно підпорядковується Державному агентству лісових ресурсів України та є його територіальним органом.

Своєю чергою згідно з п. 1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 521, воно є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» Кіровоградське обласне управління лісового та мисливського господарства, яке підпорядковується Державному агентству лісових ресурсів України, наділене повноваженнями звертатися до суду для здійснення його повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Таким чином Кіровоградське обласне управління лісового та мисливського господарства представляє інтереси держави у спірних правовідносинах, з березня 2020 року було обізнане про вказані прокурором факти порушення законодавства щодо розпорядження землями лісового фонду державної власності та лісами, про які йдеться у позові, що підтверджується листом першого заступника керівника Знам`янської місцевої прокуратури від 06.04.2020 № 12.32-70-2364ВИХ-20 (т. 1, а. с. 82 85) та відповіддю начальника Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства від 08.04.2020 № 07-21/567 (т. 1, а. с. 86 89).

Крім того, згідно з п. 3 ч. 1ст. 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»(у редакції, чинній на час звернення до суду, тобто на 20.07.2020) місцеві державні адміністрації в межах, визначенихКонституцієюі законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

Для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбаченийКонституцієюта законами України (п. 5ст. 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

Прокурор листом від 17.07.2020 № 12.32-70-4725ВИХ-20 повідомив Кіровоградську обласну державну адміністрацію про вивялений ним факт порушення (т. 1, а. с. 225).

Прокурор у позовній заяві вказав, що Кіровоградське обласне управління лісового та мисливського господарства та Кіровоградська обласна державна адміністрація продовж тривалого часу не забезпечили належного контролю за використанням та охороною земель та лісів, що виявилося у необізнаності про факт вказаного прокурором правопорушення та невжиття заходів щодо захисту інтересів держави, зокрема не звернення до суду з позовом, зокрема після отримання ними повідомлення прокурора.

Кіровоградська обласна державна адміністрація та Кіровоградське обласнеуправління лісовогота мисливськогогосподарстване заперечували невжиття ними заходів на захист інтересів держави, з відповідними позовами до суду не звернулися.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у цій справі прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченогост. 23 Закону України «Про прокуратуру», визначив, у чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їхнього захисту, а також зазначив органи, які представляють інтереси держави у спірних правовідносинах та мають повноваження здійснювати захист її інтересів у вказаній сфері шляхом звернення до суду, але у спірних правовідносинах відповідні заходи не вжили.

Отже, прокурор належно довів наявність достатніх підстав для його звернення до суду з позовом в інтересах держави.

Доводи апеляційної скарги в цій частині ґрунтуються на незгоді з висновком суду першої інстанції, але не спростовують його правильність.

8.1.1. Колегія суддів апеляційного суду окремо приділяє увагу зверненню прокурора до суду в інтересах держави в особі Державного підприємства «Світловодське лісове господарство», правонаступником якого суд залучив Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

Згідно з п. 1.1, п. 1.3 Статуту ДП «Світловодське лісове господарство» воно засноване на державній власності й входить до сфери управління Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства. Підприємство здійснює свою діяльність на комерційній основі відповідно до чинного законодавства України та Статуту.

На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин.Конституцією Українита законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників. Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18).

У п. 8.14. постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 сформульовано висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства.

Отже, відповідно дост. 170 ЦК Українидержава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

У зв`язку з цим позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог. Такий висновок узгоджується зі змістом ч. 3 ст. 2 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».

Суд першої інстанції на вказані норми та висновки Верховного Суду щодо їх застосування не звернув належної уваги.

Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбаченихстаттями 255та257цього Кодексу.

Пунктом 2 ч. 1ст. 257 ЦПК Українивстановлено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Отже, оскаржуване рішення суду першої інстанціїпідлягає скасуванню в частині розгляду по суті позову прокурора, поданого в інтересах ДП «Світловодське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізованегосподарське підприємство«Ліси України»,із залишенням позову без розгляду в зазначеній частині.

8.2. В апеляційній скарзі апелянт стверджує, що суд порушив норми процесуального права та не звернув уваги, що подана прокурором позовна заява не відповідає вимогам ст. 48, ст. 175 ЦПК України, а саме: не містить відомості про позивача, не розмежовано позовні вимоги щодо кожного з відповідачів, не вказано РНОКПП одного з відповідачів - державного реєстратора.

Колегія суддів апеляційного суду наголошує на тому, що за змістом ст. 376 ЦПК України не кожне допущене судом процесуальне порушення процедури може бути підставою для скасування або зміни рішення, істотно впливати на права учасників справи та мати наслідком порушення гарантій ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Так згідно з другим реченням ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Вичерпний перелік порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення,наведено у ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

При цьому наведені апелянтом, як він вважає, невідповідності позовної заяви прокурора вимогам закону не належать до цього переліку.

До того ж апелянт не обґрунтував наявність причинно-наслідкового зв`язку між стверджуваними ним процесуальним порушенням з боку суду при прийнятті позовної заяви й неправильним, на думку апелянта, вирішенням справи.

Крім того, твердження апелянта про те, що прокурор не вказав у позовній заяві позивача не відповідає змісту позовної заяви в якій прокурор вказав, що позивачем є держава, яку у спірних матеріальних та правовідносинах представляють Кіровоградська обласна державна адміністрація, Кіровоградське обласне управління лісового та мисливського господарства, Державне підприємство «Світловодське лісове господарство».

Отже, прокурор вказав позивачів, яких вважав за потрібне, а завдання місцевого суду було перевірити правильність їх визначення прокурором.

Щодо не залучення до участі у справі Світловодської міської ради, як юридичної особи, то цей аргумент колегією суддів апеляційного суду відхиляється так, як він ґрунтується на формальному розумінні норм права та змісту ухвали Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09.11.2021в частинізалучення доучасті усправі правонаступникареорганізованої Власівськоїселищної радим.Світловодська Кіровоградськоїобласті(т. 2, а. с. 233 234).

8.3. В апеляційній скарзі апелянт (відповідач ОСОБА_1 ) вказав, що суд безпідставно визнав державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень апарату виконавчого комітету Світловодської міської ради Долгого В. О. належним відповідачем та задовольнив пред`явлений прокурором до нього позов прокурора

З огляду на те, що державний реєстратор Долгий В. О., як відповідач у цій справі, рішення суду першої інстанції не оскаржив, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, колегія суддів апеляційного суду цей довід апелянта не оцінює.

8.4. Про категорії спірної земельної ділянки за її цільовим призначенням

8.4.1. Норми права та їх джерела

Земельні відносини регулюютьсяКонституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (ч. 1, ч. 2 ст. 3 ЗК України).

Земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (ст. 4 ЗК України).

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії . Категорії земель України мають особливий правовий режим (ч. 1, ч. 2 ст. 18 ЗК України).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема землі лісогосподарського призначення (п. «е» ч. 1 ст. 19 ЗК України).

До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства (ч. 1 ст. 55 Конституції України).

У ст. 1 ЛК України наведено ряд понять про ліс, зокрема:

лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі. Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами;

земельна лісоваділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

Лісові відносини, що виникають при використанні землі, надр, вод, а також відносини щодо охорони, використання й відтворення рослинного та тваринного світу, не врегульовані цим Кодексом, регулюються відповідними законодавчими актами (ч. 2 ст. 3 ЛК України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства (ст. 5 ЛК України у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (п. 5розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України).

Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин треба визначати згідно з нормами земельного та лісового законодавства про використання й охорони лісового фонду (постанова Верховного Суду України від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

8.4.2. Правильність встановлення судом призначення земельної ділянки

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Докази у справі мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності, встановленим ст.ст. 77-80 ЦПК України.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні доказине маютьдля судузаздалегідь встановленоїсили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1 3 ст. 89 ЦПК України).

Суд першої інстанції правильно встановив, що спірна земельна ділянка, на час передачі її у власність ОСОБА_1 згідно з рішенням Власівської селищної ради від 17.06.2008 № 424, належала до земель державного лісового фонду (квартал 47, виділ 4, ліси 1 групи, відноситься до рекреаційно-оздоровчих лісів у межах населених пунктів) та перебувала в державній власності та постійному користуванні ДП «Світловодський лісгосп», що підтверджується наявними у справі та дослідженими судом доказами, а саме:

-планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування: План господарських міроприємств Світловодського лісгоспу (Лісовпорядкування 1978) загальна площа 3014 га (т. 1, а. с. 207 214), Проєкт організації і розвитку лісового господарства Світловодського лісгоспу (1990) (т. 1, а. с. 215), План лісонасаджень Кирилівського лісництва Світловодського держлісгоспу (Лісовпорядкування 1999) загальна площа 2535 га (т. 1, а. с. 152 155), План лісонасаджень Кирилівського лісництва Світловодського держлісгоспу (Лісовпорядкування 2004) загальна площа 2689 га (т. 1, а. с. 201 206), Проєкт організації і розвитку лісового господарства ДП «Світловодський лісгосп» (2005) (т.1, а. с. 156 157), План лісонасаджень Кирилівського лісництва ДП «Світловодський лісгосп» (Лісовпорядкування 2009) загальна площа 2708,5 га (т. 1, а. с. 70 -74), Проєкт організації і розвитку лісового господарства ДП «Світловодський лісове господарство» (2010) (т. 1, а. с. 215 217), Проєкту організації і розвитку лісового господарства ДП «Світловодський лісове господарство» (2011) (т. 1, а. с. 219 220);

-актом передачі земельної ділянки в натурі до складу Світловодського району Кіровоградської області від 26.09.1973 згідно з яким на виконання розпорядження Ради Міністрів УРСР від 08.05.1973 № 285-р , за участю представника лісгоспу, передано до складу світловодського району Кіровоградської області земель загальною площею 2275,5 га зза рахунок землекористувачів, зокрема Держлісфонд 218,2 га (т. 1, а. с. 191);

-актом за участю головного архітектора м. Світловодська, начальника Харківської аерофотолісоговпорядної партії та старшого інженера по лісокористування Світловодського лісгоспу про те, що за даними лісогосподарювання 1978 року площа держлісфонду в межах міської межі 218,2 га (т. 1, а.с. 216);

-актом від 06.10.2009 за участю начальника відділу Держкомзему м. Світловодська, начальника Харківської лісовпорядної партії, головного лісничого ДП «Світловодський лісгосп» в межах території Світловодської міської ради площа державного лісового фонду у користуванні ДП «Світловодський лісгосп» становить 382,7 га, зокрема м. Світловодськ 164,7 га, Власівська сільська рада 218,0 га (т. 1, а. с. 218);

-видруком з Публічної кадастрової карти України щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 3510945300:50:024:0029 (т. 1, а. с. 86);

-колегіальним актом обстеження земельних ділянок ДП «Світловодський лісгосп» від 04.02.2020 згідно з яким виявлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3510945300:50:024:0029 оформлена для ведення садівництва та розташована на лісових землях ДП «Світловодський лісгосп» Крилівського лісництва, квартал 47 виділ 4. На земельній ділянці побудовано бетонний фундамент під огорожу та завезені бетонні плити (т. 1 а. с. 69);

-листами ДП «Світловодське лісове господарство» від 26.03.2020 № 01-10/70, від 09.04.20202 № 01-11/89, від 27.05.2020 № 07-21/122 згідно з якими спірна земельна ділянка з кадастровим номером: 3510945300:50:024:0029 належить до лісових ділянок державного лісового фонду відповідно до матеріалів лісовпорядкування, наданих ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об?єднання «Укрдержліспроект» планово-картографічних матеріалів 1979, 1989, 1999, 2009 років. Вказана земельна ділянка розташована на землях державного лісового фонду Крилівського лісництва, квартал 47 виділ 4 відноситься до земель Власівської селищної ради, розташована в лісах 1 групи і відноситься до рекреаційно-оздоровчих лісів у межах населених пунктів. ДП «Світловодське лісове господарство» не погоджувалися межі земельної ділянки при оформленні документів щодо надання її у власність ОСОБА_1 , не погоджувалася технічна документація із землеустрою, не надавалося узгодження на передачу вказаної земельної ділянки у постійне або інше користування до садових товариств та довгострокове користування лісами ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 65 68, 149 151, 192 - 196);

-листом Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області від 05.05.2020 № 13-0/1361, що земельна ділянка з кадастровим номером: 3510945300:50:024:0029 розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_3 і перебуває у постійному користуванні ДП «Світловодський лісгосп», а саме у виділах 3, 4 кварталу 47 Кирилівського лісництва (т. 1, а. с. 162 - 163);

-рішенням Власівської селищної ради від 17.06.2008 № 424 (т. 1, а. с. 169 171);

-технічною документацією із землеустрою щодо складання та видачі державного акта на право власності на земельну ділянку на підставі рішення Власівської селищної ради від 17.06.2008 № 424 ОСОБА_1 для ведення садівництва (т. 1, а. с. 30 57);

-державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ ; 423876 від 23.02.2009 (т. 1, а. с. 121).

Колегіясуддів апеляційногосуду відхиляєдоводи апеляційноїскарги проте,що узв`язку зпроведеною у2021році державноюінвентарізацією земельлісогосподарського призначенняна територіїКіровоградської областіта виготовленнямтехнічної документаціїіз землеустроющодо державноїінвентаризації земельлісогосподарського призначеннядержавної власностізагальною площею301,9335га,а такождержавною реєстрацією земельних ділянок з кадастровими номерами: 3510945300:50:024:0002 площею 30,3299 га, 3510945300:50:024:0045 площею 2,9426 га, з цього часу, відповідно до п. 5розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України, планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, які суд поклав в основу свого висновку, не являються допустимими доказами.

По перше, спірні правовідносини виникли у червні 2008 року, коли Власівська селищна рада прийняла рішення про передачу земельної ділянки у власність апелянту, тож місцевий суд обґрунтовано керувався даними паново-картографічними матеріалами лісовпорядкування, які були чинними на той час та які згідно з п. 5розділу VIII«Прикінцеві положення»ЛК України у відповідній редакції є документами, що підтверджують таке право на раніше надані землі. Отже, належність земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, які станом на червень 2008 року перебували у постійному користуванні ДП «Світловодське лісове господарство» має оцінюватися на підставі відповідних документів, які існували на той час й підтверджували таке право.

По друге, згідно з проведеною у 2021 році інвентаризацією земель лісогосподарського призначення державної власності їх площа складає 301,9335, натомість зареєстровано лише дві земельні ділянки площею 30,3299 га та 2,9426 га відповідно. За повідомлення Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства інші земельні ділянки не зареєстровані через брак коштів.

До того ж згідно з листом ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 17.03.2023, який у 2021 році був розробником технічної документації із землеустрою щодо державної інвентаризації земель лісогосподарського призначення державної власності загальною площею 301,9335 га в адміністративних межах Світловодської міської ради, земельна ділянка приватної форми власності з кадастровим номером 3510945300:50:024:0029 зареєстрована у державному земельному кадастрі з 17.08.2008, а право власності на неї зареєстроване у Державному реєстрі речових прав з 29.05.2019, тому у 2021 році вона не могла бути включена до земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровиминомерами:3510945300:50:024:0002за матеріаламидержавної інвентарізації (т. 3, а. с. 213).

Тобто, розробник технічної документації не включив спірну земельну ділянку до складу іншої земельної ділянки лісогосподарського призначення тому, що вона станом на час проведення інвентаризації у 2021 році вже була у власності ОСОБА_1 , а не тому, що вона належить до іншої категорії за цільовим використанням.

Таким чином, слушним є аргумент прокурора про те, що саме по собі формування у 2021 році земельної ділянки з кадастровими номерами: 3510945300:50:024:0002 площею 30,3299 га у змінених межах у порівняні із матеріалами лісовпорядкування Кирилівського лісництва ДП «Світловодське лісове господарство» не спростовує належність земельної ділянки з кадастровим номером 3510945300:50:024:0029 площею 1,007 га, яка передана у власність ОСОБА_1 , до земель лісогосподарського призначення, що перебувають у державній власності.

Та обставина, що ОСОБА_1 , як член садового товариства «Дніпро-2», користується земельною ділянкою площею 930 кв.м по АДРЕСА_2 , яка надана товариству на підставі рішення Світловодської ради народних депутатів від 19.02.1987 № 91 не спростовує висновків суду першої інстанції так, як у вказаному рішенні не вказано, що земельна ділянка виділяється садовому товариству «Дніпро-2», а також відсутні матеріали відведення цієї земельної ділянки на місцевості. Згідно з листом Власівської селищної ради державний акт на право користування земельною ділянкою у садового товариства «Дніпро-2» відсутній.

Отже, оскільки суд першої інстанції встановив наявність об`єкта лісового фонду, він правильно визначив правовий режим спірної земельної ділянки як належної до категорії земель лісогосподарського призначення.

Цей висновок місцевого суду апелянт не спростовував.

8.5. Про орган, повноважений розпоряджатися спірною земельною ділянкою

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією. Кожний громадянинмає правокористуватися природнимиоб`єктамиправа власностінароду відповіднодо закону. (ч. 1, ч. 2ст. 13 Конституції України).

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (ч. 1 ст. 56 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств (ч. 1 ст. 56 ЗК України, ч. 1 ст. 12 ЛК України).

Сільські, селищні, міські ради у сфері лісових відносин на відповідній території передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними (п. 1 ст. 33 ЛК України).

Оскільки ЛК України не мітить норми про розмежування земель державної, комунальної та приватної власності, відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Кодексу підлягають застосуванню відповідні норми ЗК України, які були чинним на час виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 17.06.2008.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю (ч. 1 ст. 83 ЗК України).

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності (ч. 2 ст. 83 ЗК України).

Отже, за на час прийняття Власівською селищною радою рішення від 17.06.2008 № 424 в частині, яка стосується надання земельної ділянки ОСОБА_1 , всі землі в межах смт. Власівка являлися комунальною власністю за виключенням тих, які перебували у державній або приватній власності.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (ч. 1 ст. 84 ЗК України).

Згідно з п. «ж» ч. 3 ст. 84 ЗК України (у редакції Закону № 309-VІ, який набрав чинності 04.06.2008) до земельдержавної власності,які неможуть передаватисяу комунальнувласність належатьземельні ділянки,на якихрозташовані державні, у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти.

Відповідно до п. 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України (у редакції Закону № 309-VІ, який набрав чинності 04.06.2008) було встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

Державні органиприватизації здійснюютьрозпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об`єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти, які підлягають приватизації.

Системний аналіз положень ст. 83, ст. 84 та п. 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, чинних на час виникнення спірних правовідносин, дає підстави вважати, що землі у межах населених пунктів, на яких розташовані державні підприємства, не належати до комунальної власності й до їх розмежування відповідні місцеві органи самоврядування не мали повноважень щодо розпорядження ними. Натомість такими повноваженнями від імені держави були наділені державні органи приватизації.

Згідно зі ст.25Закону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні»сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

З огляду на те, що станом на 17.06.2008 розмежування земель комунальної власності Власівської територіальної громади від земель державної власності не відбулося, що підтверджується матеріалами справи, а спірна земельна ділянка належала на праві постійного користування ДП «Світловодське лісове господарство», яке згідно з п. 1.1. його Статуту засноване на державній власності, тобто являлося державним унітарним підприємством у розумінні ст. 73 ГК України, тому відповідно до п. 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України Власівська селищна рада не мала повноважень розпоряджатися цією земельною ділянкою, передавши її у власність ОСОБА_1 .

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Власівська селищна рада прийняла рішення від 17.06.2008 № 424 в частині, яка стосується надання земельної ділянки ОСОБА_1 , не маючи на те повноважень, тобто з порушенням закону.

Відповідно, з порушенням закону право власності на земельну ділянку набув і ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що спірна земельна на час передачі йому у власність являлася комунальною власністю, якою Власівська селищна рада могла розпоряджатися, не ґрунтується на нормах чинного на той час законодавства.

Суд першої інстанції встановив також інші порушення процедури передачі земельної ділянки у приватну власність (без попереднього вилучення відповідно до закону в землекористувача, без прийняття рішення про зміну цільового призначення, без відшкодування втрат) й апелянт заперечень проти таких висновків суду не навів. При цьому такі висновки місцевого суду не суперечать основному висновку про відсутність в органу місцевого самоврядування повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою державного лісового фонду, яка перебуває у постійному користуванні державного підприємства.

8.6. Про позовну давність

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальнапозовна давністьвстановлюється тривалістюу трироки (ст. 258 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 260, ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленимист.ст. 253 - 255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки позовна давність це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею позову до суду, то пред`явлення позову після спливу позовної давності матиме наслідком відмову судовому захисті.

Відповідач у справі ОСОБА_1 завив суду першої інстанції про застосування позовної давності, вказуючи, що з часу прийняття Власівською селищною радою рішення від 17.06.2008 № 424 до дня звернення прокурора до суду (20.07.2020) минуло більше трьох років.

Місцевий суд поновив прокурору строк звернення до суду з позовом з урахуванням того, що про факт порушення прокурору та позивачам стало відомо лише у лютому 2020 року.

Колегія суддів апеляційного не погоджується ні з доводами відповідача, ні з висновком суду першої інстанції.

Твердження апелянта про те, що перебіг позовної давності необхідно обраховувати з 18.06.2008 є необґрунтованим так, як ухвалене 17.06.2008 Власівською селищною радою рішення № 424 є актом індивідуальної дії, в якому ні про ПД «Світловодське лісове господарство», ні Кіровоградської обласної державної адміністрації, ні Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства не йдеться, а тому до їх відома він доведений не був.

Доводи апелянта про те, що ДП «Світловодське лісове господарство» неодноразово могло дізнатися про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 під час розробки планів землекористування у 2009, 2011, 2017 роках спростовується поясненнями самого апелянта про те, що на земельній ділянці нм не зводилися жодні споруди, про здійснення ним садівництва на цій земельній ділянці він також не вказав.

Згідно з актом обстеження земельних ділянок ДП «Світловодський лісгосп» від 04.02.2020 виявлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3510945300:50:024:0029 оформлена для ведення садівництва та розташована на лісових землях ДП «Світловодський лісгосп» Крилівського лісництва, квартал 47 виділ 4, а на земельній ділянці знаходяться бетонні плити.

Коли саме відповідач ОСОБА_1 завіз бетонні плити на спірну земельну ділянку і чи існували будь-коли раніше, до 04.02.2020, видимі ознаки фактичного володіння ним цією земельною ділянкою, відповідач суду не пояснив і відповідних доказів не надав. Тому його твердження про можливість виявлення факту порушення землеволодіння та землекористування під час розробки планів лісовпорядкування у 2009, 2011, 2017 роках є необґрунтованим так, як не пояснює механізм виявлення порушення за відсутності зовнішніх ознак його прояву та з урахуванням того, що Проєкт організації і розвитку лісового господарства складається, зокрема, з планово-картографічних матеріалів, таксаційних описів лісів, форми державного лісового кадастру, інших документів, визначених рішеннями лісовпорядних нарад та технічною документацією з проведення лісовпорядкування. Таким чином, нема підстав вважати, що під час складання планів лісовпорядкування були використані відомості Державного земельного кадастру, які містили відомості про спірну земельну ділянку.

Отже, місцевий суд не встановив обставин, за яких про факт правопорушення стало відомо або могло стати відомо до 04.02.2020, а тому правильно вважав, що вперше факт зайняття спірної земельної ділянки ОСОБА_1 став відомим саме цієї дати з якої й почався перебіг позовної давності.

З огляду на це, станом на дату звернення прокурора до суду (20.07.2020) загальна позовна давність не спливла, тому суд безпідставно поновив прокурору строк на звернення до суду, адже той не пропущений.

8.7. Про належний способу захисту права держави на спірну земельну ділянку

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321ЦК України).

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (ч. 1 ст. 386 ЦК України).

Усі суб`єкти права власності рівні перед законом (ст. 13 Конституції України).

За змістом ст. 2, ст. 326 ЦК України держава Україна є рівноправним учасником цивільних відносин, зокрема відносин власності.

Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно достатті 388цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч. 3 ст. 388 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст.15, ч. 1ст. 16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1ст. 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1ст. 13 ЦПК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядкуст. 387 ЦК Україниє ефективним способом захисту права власності (постановиВеликої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів (державних актів), що посвідчують відповідне право, записів про державну реєстрацію права не є ефективними способами захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними. З огляду на викладене, під час розгляду справи за позовною вимогою про застосування належного способу захисту (зокрема у спорі за віндикаційним позовом) відмова в позові з тих мотивів, що державний акт, рішення про державну реєстрацію, відомості чи запис про державну реєстрацію права на майно не визнані недійсними, або що вони не оскаржені,відповідні позовні вимоги не пред`явлені, не допускається.

Загаломтакіх висновківдійшла ВеликаПалата ВерховногоСуду впостановах від07.11.2018у справі№ 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 22.01.2020 року у справі № 910/1809/18, від 22.06.2021 року у справі № 200/606/18 тощо.

З огляду на це позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасувати рішення Власівської селищної ради м. Світловодська від 17.06.2008 № 424 у частин передачі земельної ділянки ОСОБА_1 , визнати незаконним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку, визнати незаконним та скасувати запис про право власності не є необхідними для ефективного захисту порушеного права, адже їх задоволення не призведе до відновлення володіння спірною земельною ділянкою власника.

Місцевий суд неправильно застосував норми матеріального права, безпідставно задовольнивши вказані позовні вимоги прокурора.

Тому,оскаржуване рішення суду в частинах, якими задоволено позовні вимоги Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної військової адміністрації, Центрально-західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до ОСОБА_1 , Світловодської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, державного реєстратора Долгого В. О. про визнання незаконним та скасування рішення Власівської селищної ради м. Світловодська від 17.06.2008 № 424 в частині передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки, визнання незаконним та скасування Державного акта на право власності на землю, припинення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності належить скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким в з задоволенні позову прокурора у цих частинах відмовити.

Крім того, замість належного витребування у ОСОБА_1 спірної земельної ділянки місцевий суд ухвалив рішення про зобов`язання його повернути земельну ділянку державі в особі ДСГП «Ліси України».

Колегія суддів апеляційного суду нагадує свій висновок про те, що ДСГП «Ліси України» у спірних правовідносинах не може захищати інтереси держави, а виключно свої, проте з відповідним позовом підприємство до суду не звернулося.

До того ж відповідний ст. 387, ст. 388 ЦК України спосіб захисту є витребування майна у незаконного володільця, а не зобов`язання його повернути таке майно.

Невдале формулювання цієї вимоги прокурором не змінює її суті з огляду на підстави позову.

8.8. Про право мирно володіти своїм майном

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) ст. 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) друге речення того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) другий абзац визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20.10.2011, «Кривенький проти України» від 16.02.2017).

ЄСПЛ констатує порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Критерій законності означає, що втручання держави у право особи на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право особи на мирне володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Легітимною метою такого втручання може бути здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Конституція України (ст. 13, ст. 14) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей4,5 ЗК Українизавданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

У цій справі позов прокурора направлений на повернення державі права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення вкриту лісами 1 групи рекреаційно-оздоровчих лісів у межах населених пунктів, яка вибула з її володіння через незаконне рішення органу місцевого самоврядування, та яка в результаті опинилася у власності ОСОБА_1 .

Рішення суду про витребування земельної ділянки у цих відповідачів являється втручанням у право апелянта на мирне володіння майном.

Проте таке втручання ґрунтується на законодавстві, про що зазначено вище, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним.

Легітимною метою такого втручання є публічні (державні, суспільні) інтереси у поновленні законності у сфері земельних та лісових відносин, контролі за використанням державної власності, зокрема за раціональним і цільовим використанням земель лісогосподарського призначення, які є обмеженим природним ресурсом, контролі за розпорядженням такими землями, поновленні прав держави, як рівноправного власника.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що втручання у право апелянта на мирне володіння спірною ділянкою буде пропорційним зазначеній легітимній меті і, враховуючи встановлені обставини справи, не становитимуть для нього надмірного тягаря у зв`язку з позбавленням такого права так, як він отримав це право безоплатно. З огляду на це питання компенсацій відповідачу за витребовуване майно судом не оцінюється.

Можливі матеріальні витрати, які пов`язані з оформленням прав на земельну ділянку, яка витребовується, позивач може компенсувати, пред`явивши відповідні вимоги до особи, яка спричинила йому збитки.

При цьому, з огляду на те, що земельна ділянка витребувана у нього через незаконне рішення органу місцевого самоврядування, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що право відповідач на приватизацію земельної ділянки для мети, з якою вона йому надавалася, не можна вважати реалізованим, тож він надалі може реалізувати таке своє право.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дійшов загалом правильного висновку про обґрунтованість позову та доведеність фату порушення прав та інтересів держави. Однак, суд припустився помилок у застосуванні норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, задоволення позовних вимог прокурора в повному обсязі не відповідає ефективному захисту порушеного права та інтересів.

Крім того, суд не врахував відсутність у ДП «Світловодське лісове господарство» та його правонаступника повноважень на представництво інтересів держави.

Отже, вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково.

10. Про судові витрати

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України одним з основних принципів цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Змістч.13ст.141,п.3ч.1ст.270,ч.1ст.381,п.п.«в»,п.п.«б» п.4ч.1ст.382ЦПК Українидає підставивважати,що занаслідками апеляційногорозгляду справисуд апеляційноїінстанції зобов`язанийвирішити питаннярозподілу судовихвитрат,понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, а у випадку скасування або зміни судового рішення - нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони направлений на забезпечення справедливості цивільного судочинства та ефективності судового захисту.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950), вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, п. 268).

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У цій справі, якусуд апеляційноїінстанції переглянувв апеляційномупорядку,прокурор сплативсудовий збірза поданнядо судупозовної заявив сумі8408,00грн,що підтверджуєтьсяплатіжним дорученнямвід 03.07.2020№ 1130(т.1,а.с.229),а апелянтсплатив судовийзбір заподання досуду апеляційноїскарги нарішення судупершої інстанціїзгідно 12612,00грн,що підтверджуєтьсяквитанцією доплатіжної інструкціївід 28.12.2023№ 68155782(т.4,а.с.189).

Інші учасники справи судовий збір не платили, про понесення ними судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та їх розподіл суду заяв не подали.

За правилами ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. 141 ЦПК України).

У зв`язку зі скасуванням рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позову прокурора частково, за правилом ч. 1ст. 141 ЦПК України відповідна частина сплаченого прокурором судового збору, пропорційна розміру задоволених позовних вимог, що становить 2102,00 грн, підлягає компенсації коштом відповідача ОСОБА_1 , а інша частина покладається на прокурора без компенсації.

За тим самим принципом ОСОБА_1 підлягає компенсація коштом Кіровоградської обласної прокуратури судовий збір в сумі 9459 грн.

Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України Кіровоградська обласна прокуратура зобов`язана сплатити ОСОБА_1 різницю в сумі 1051 грн.

Керуючись ст.ст. 367,374,375,376,377,382-384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.10.2023 в частині задоволення позову Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави, в особі Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Чорноліське лісове господарство», скасувати, а позов у цій частині залишити без розгляду.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.10.2023 скасувати в частинах, якими задоволено позовні вимоги Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної військової адміністрації, Центрально-західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до ОСОБА_1 , Світловодської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, державного реєстратора Долгого Вячеслава Олеговича про таке: 1) визнання незаконним та скасування рішення Власівської селищної ради м. Світловодська від 17.06.2008 № 424 в частині передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки, 2) визнання незаконним та скасування Державного акта на право власності на землю від 23.02.2009 серія ЯЗ № 423876, 3) припинення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності від 29.05.2019 № 31873547. Ухвалити нове судове рішення, яким в з задоволенні цих позовних вимог прокурора відмовити.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.10.2023 в частині задоволення позову Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної військової адміністрації, Центрально-західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки змінити, виклавши його резолютивну частину в новій редакції:

Витребувати з володіння ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави земельну ділянку кадастровий номер 3510945300:50:024:0029 площею 0,1007 га, місце розташування: АДРЕСА_1 .

Стягнути з Кіровоградської обласної прокуратури (код юридичної особи у ЄДР 02910025) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію судового збору в сумі 1051,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст цієї постанови складено 30.08.2024.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: С. М. Єгорова

С. І. Мурашко