Ухвала

від 17.09.2024 по справі 640/3719/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 640/3719/19

Номер провадження 22-ц/818/3258/24

У Х В А Л А

17 вересня 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (судді-доповідача) - Мальованого Ю.М.,

суддів Маміної О.В., Яцини В.Б.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № №640/3719/19 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «СЕТАМ», Міністерства юстиції України, міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гібадулової Лариси Августівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс консалтинг захід», Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним та скасування правочину укладеного за результатами проведення електронних торгів, визнання недійсною та скасування реєстрації права власності, відновлення (визнання) права власності, витребування майна від набувача, відновлення реєстрації місця проживання,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 14 березня 2024 року позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «СЕТАМ», Міністерства юстиції України, міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському району м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гібадулової Лариси Августівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс консалтинг захід», Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним та скасування правочину укладеного за результатами проведення електронних торгів; визнання недійсною та скасування реєстрації права власності; відновлення (визнання) права власності; витребування майна від набувача; відновлення реєстрації місця проживання залишено без задоволення.

25 липня 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сологубовська Анжеліка Едуардівна, на вказане судове рішення подав апеляційну скаргу.

11 липня 2024 року ухвалою судді-доповідача витребувано з Київського районного суду м.Харкова цивільну справу №640/3719/19, яка надійшла до Харківського апеляційного суду 13 вересня 2024 року.

13 вересня 2024 року через систему «Електронний суд» представником ОСОБА_1 адвокатом Сологубовською А.Е. подано заяву про забезпечення позову, яка надійшла до суду апеляційної інстанції 16 вересня 2024 року.

Заява мотивована тим, що предметом спору є квартира АДРЕСА_1 у зв`язку з чим з метою ефективного захисту та поновлення його прав існує необхідність щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Вказував, що рішення суду першої інстанції було скасовано заходи забезпечення позову, які були вжиті під час розгляду справи та ззгідно з інформацією з Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Судова влада» вказане рішення набрало законної сили 16 квітня 2024 року.

Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 824281963101.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктами 2 - 4, 10 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; інші заходи у випадках, передбачені законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Як вбачається з роз`яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, як підприємець.

Із пункту 6 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановлення судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […]

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору і як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11 вересня 2024 року на підставі ухвали Київського районного суду міста Харкова від 30 вересня 2019 року на квартиру АДРЕСА_1 02 жовтня 2019 року накладено арешт. Вказане обтяження наразі не скасовано.

За таких обставин, зважаючи, що справа перебуває в суді апеляційної інстанції судова колегія не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказану квартиру.

Крім цього, заявником не обґрунтовано, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, доказів щодо можливої реалізації цього майна заявником не надано.

Керуючись ст. ст. 3, 149 - 150, 260, 261 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина