Постанова

від 10.09.2024 по справі 915/1775/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року м. ОдесаСправа № 915/1775/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.,

суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури та Фізичної особи-підприємця Вальчевської Ганни Вікторівни

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2024, ухвалене суддею Семенчук Н.О., м. Миколаїв, повний текст рішення складено 07.06.2024

у справі № 915/1775/23

за позовом: Керівника Первомайської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам`яномостівської сільської ради

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Вальчевської Ганни Вікторівни

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Первомайської міської радо Миколаївської області

про: стягнення 2896282,72 грн,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року Керівник Первомайської окружної прокуратури (далі прокурор) в інтересах держави в особі Кам`яномостіської сільської ради (далі сільська рада) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Вальчевської Ганни Вікторівни (далі ФОП Вальчевська Г.В.), в якому просив суд стягнути з останньої на користь сільської ради 2896282,72 грн за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4825482600:03:000:0809 площею 1,1586 га. (далі земельна ділянка).

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав наступне.

З 12.05.2016 по 06.10.2023 ФОП Вальчевській Г.В. належав об`єкт нерухомості - комплекс нежитлових будівель по АДРЕСА_1, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 4825482600:03:000:0809.

18.05.2018 між Первомайською міською радою та ФОП Вальчевською Г.В. укладено договір оренди, а в подальшому 22.12.2018 між ними укладено договір купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки.

У березні 2019 року прокурор в інтересах держави в особі Миколаївської ОДА звернувся до суду з позовом до Первомайської міської ради та Вальчевської Г.В. про визнання незаконним та скасування рішень міської ради, визнання недійсним договору оренди землі, скасування запису в Державному реєстрі речових прав та витребування земельної ділянки.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду від 29.12.2021 у справі № 484/1100/19, з урахуванням постанови Миколаївського апеляційного суду від 22.09.2022, позов прокурора задоволено. Судами встановлено, що Первомайська міська рада розпорядилася земельною ділянкою поза межами своїх повноважень та відчужила її без вираження на це волі дійсного власника - Миколаївської ОДА.

27.10.2022 між сільською радою та відповідачем підписано акт прийому-передачі (повернення) земельної ділянки, а 01.11.2022 за сільською радою зареєстровано право комунальної власності на неї.

Прокурор зауважив, що укладення договору оренди, а в подальшому договору купівлі-продажу землі не є належним оформленням правовстановлюючих документів на землю, так як ці угоди були укладені з порушенням вимог законодавства, внаслідок чого визнані недійсними.

25.11.2022 сільською радою прийнято рішення про надання в оренду спірної земельної ділянки на 5 років, із розміром орендної плати - 12% на рік від нормативно-грошової оцінки, проте, відповідний договір між сільською радою та ФОП Вальчевською Г.В. підписано не було.

Таким чином прокурор в межах цієї справи зазначає, що відповідач впродовж часу з 12.05.2016 по 06.10.2023 була власником нерухомості, відповідно, у цей період використовувала спірну земельну ділянку, проте не вжила заходів до належного оформлення правовідносин щодо її користування і з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомості до його продажу не сплачувала до бюджету сільської ради кошти за користування землею. Вказане є підставою для стягнення з ФОП Вальчевської Г.В. на користь сільської ради грошових коштів за користування земельною ділянкою в порядку 1212 ЦК України за період: з 19.05.2018 по 29.10.2022.

У відзиві на позов ФОП Вальчевська Г.В. заперечувала проти його задоволення, зазначаючи, серед іншого, що в період дії договору оренди та договору купівлі-продажу, нею своєчасно та у повному обсязі сплачувалась оренда плата та земельний податок. Якби Первомайська міська рада не вчинила би дій щодо розпорядження земельною ділянкою, а державний кадастровий реєстратор не здійснив би її реєстрацію в Державному земельному кадастрі із зазначенням, що вона є власністю територіальної громади міста Первомайськ, відповідач уклала б договір оренди землі (і можливо купівлі-продажу) з належним державним органом. ФОП Вальчевська Г.В. у відносинах із державою діяла добросовісно, а позов прокурора обґрунтований виключно помилками державних органів, а не відповідача.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області у даній справі позов прокурора задоволено частково, стягнуто з ФОП Вальчевської Г.В. на користь сільської ради 959942,75 грн.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Місцевий господарський суд виходив з того, що вірним є нарахування плати за землю за період лише з 27.05.2021 по 26.10.2022, оскільки спірна земельна ділянка лише 27.05.2021 (з дня набрання чинності пунктом 24 розділу 10 «Перехідних положень» Земельного кодексу України) перейшла до комунальної власності сільської ради, тобто саме з цього часу у неї виникло право на нарахування та стягнення збережених без достатніх правових підстав коштів з орендної плати. При цьому, 27.10.2022 спірна земельна ділянка була повернута відповідачем за актом приймання-передачі.

Не погодившись з рішенням суду, прокурор та ФОП Вальчевська Г.В. подали на нього апеляційні скарги.

Апеляційна скарга прокурора мотивована наступним.

Нормами податкового законодавства, що діяли у спірний період, передбачено, що плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується до місцевого бюджету відповідної територіальної громади, незалежно від того, чи є вони ділянками державної або комунальної власності.

Тобто незважаючи на те, що спірна земельна ділянка в певний період відносилась до земель державної власності, кошти за її використання за весь період мала отримувати саме сільська рада.

На час звернення прокурора із позовом до суду та на час розгляду справи судом, відсутній інший, ніж сільська рада, орган, уповноважений на захист інтересів цієї територіальної громади шляхом стягнення недоотриманої орендної плати.

Отже судом першої інстанції зроблено безпідставний висновок про можливість стягнення коштів за користування спірною земельною ділянкою на користь сільської ради лише з 27.05.2021.

Також суд дійшов помилкового висновку про можливість стягнення коштів за користування спірною земельною ділянкою лише до 27.10.2022, тобто до підписання акту приймання-передачі;

Прокурор вказує, що відповідач лише 06.10.2023 продала належний їх об`єкт нерухомості, який розташований на спірній земельній ділянці, а отже до цього часу вона залишалася фактичним її користувачем.

Враховуючи викладене, прокурор просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга ФОП Вальчевської Г.В. мотивована наступним.

Суд не надав оцінки її доводам про те, що вона добросовісно покладалася на легітимність дій Первомайської міської ради, розраховуючи свої фінансові можливості лише за ставкою орендної плати у розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки та розміром земельного податку;

Відповідач не погоджувалась би на орендну плату за землю у розмірі 12 %, і не брала б її в оренду, або брала б меншу площу земельної ділянки;

Миколаївській апеляційний суд у своїй постанові від 22.09.2022 фактично визнав Вальчевську Г.В. добросовісним набувачем;

Відповідачка за звичайних обставин не повинна була знати про розташування земельної ділянки за межами міста Первомайськ;

Право комунальної власності сільської ради на землю виникло лише з моменту її держаної реєстрації, тобто з 01.11.2022, а не з 27.05.2021, як помилково вказав суд першої інстанції;

21.05.2018 було зареєстровано право комунальної власності територіальної громади міста Первомайськ, яке припинено 22.12.2018 у зв`язку з реєстрацією того ж дня права приватної власності Вальчевської Г.В. , яке припинено 01.11.2022.

Якби Первомайська міська рада не вчинила би дій щодо розпорядження земельною ділянкою, а державний кадастровий реєстратор не здійснив би її реєстрацію в Державному земельному кадастрі із зазначенням, що вона є власністю територіальної громади міста Первомайськ, відповідачка уклала б договір оренди землі (і можливо купівлі-продажу) з належним державним органом, або не укладала би взагалі, або взяла би в оренду, а в подальшому у власність, меншу площу земельної ділянки.

З боку відповідачки ніяких протиправних дій не допущено, вона не може вважатись такою, що збагатилась за рахунок сільської ради, а тому не повинна нести негативні наслідки помилки державних органів, якими порушені принципи належного урядування, передбачуваності та послідовності.

Враховуючи викладене, ФОП Вальчевська Г.В. просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про у відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, для розгляду вказаних апеляційних скарг визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Таран С.В., Савицького Я.Ф.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 за апеляційною скаргою прокурора на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2024 у справі № 915/1775/23 відкрито апеляційне провадження, встановлено іншим учасникам справи строк до 22.07.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з належними доказами його направлення іншим учасникам справи), роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, призначено справу № 915/1775/23 до розгляду на 10.09.2024 о 15:00 год. та витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали даної справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 апеляційну скаргу ФОП Вальчевської Г.В. залишено без руху, встановлено скаржнику 10-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання суду доказів сплати судового збору у розмірі 17278,97 грн (за належними реквізитами).

04.07.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

12.07.2024 від ФОП Вальчевської Г.В. надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію від 12.07.2024 № 0.0.3757915465.1.

У зв`язку з перебуванням судді-учасника колегії Таран С.В. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 справу № 915/1775/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М., за апеляційною скаргою ФОП Вальчевської Г.В. на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2024 у справі № 915/1775/23 також відкрито апеляційне провадження, встановлено іншим учасникам справи строк до 26.07.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з належними доказами його направлення іншим учасникам справи), роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань та об`єднано апеляційні скарги прокурора та ФОП Вальчевської Г.В. в одне провадження для сумісного розгляду в судовому засіданні 10.09.2024 о 15:00 год.

18.07.2024 від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу ФОП Вальчевської Г.В., в якому прокурор заперечував проти її задоволення, зокрема вказував, що посилання на її добросовісність є безпідставними. Вона до моменту звернення до Первомайської міської ради за прийняттям відповідних рішень та укладення договорів, спочатку зверталась з такими запитами до Миколаївської ОГА, що підтверджується відповідним розпорядженням від 26.04.2018, яке було подано прокурором в суд першої інстанції та досліджувалось судом. Основною метою вчинення Вальчевською Г.В. правочинів, було ухилення від сплати платежів на користь бюджету сільської ради, у тому числі через високу ставку оренди. У постанові Миколаївського апеляційного суду від 22.09.2022 у справі № 484/1100/19 не надавалась правова оцінка добросовісності дій апелянта при набутті речових прав на землю. Чинне законодавство надає відповідачу додаткові ефективні засоби юридичного захисту, зокрема, Вальчевська Г.В. у будь-який час може звернутись до Первомайської міської ради з вимогою про повернення коштів, сплачених за договором оренди та договором купівлі-продажу.

22.07.2024 від ФОП Вальчевської Г.В. надійшли письмові пояснення, в яких зазначалось, зокрема, що суд першої інстанції протокольною ухвалою від 13.02.2024 відмовив у залученні до матеріалів справи розпорядження від 26.04.2018, про яке зазначає прокурор у відзиві на апеляційну скаргу, оскільки вказаний доказ був поданий з порушенням процесуальних строків для його подання, без обґрунтування поважності причин пропуску такого строку. Водночас, відповідач зазначає, що у будь-якому випадку, помилка у спірних правовідносинах мала місце саме з блоку державних органів. Також зазначено, що Вальчевська Г.В. вже не зможе скористатися заходами, які б дали їй можливість повернути сплачені на користь Первомайської міської ради кошти за користування землею (орендну плату та земельний податок).

16.08.2024 від прокурора також надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, зокрема, що 13.02.2024 представник відповідача надав суду першої інстанції пояснення, в яких просив долучити до матеріалів справи заяву Вальчевської Г.В. від 06.10.2016, адресовану ОГА, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, та копію клопотання представник останньої про приєднання до матеріалів справи розпорядження від 26.04.2018. Вказані документи, на думку прокурора, лише додатково підтверджують обізнаність Вальчевської Г.В. про те, що належним власником землі на момент виникнення спірних правовідносин була саме Миколаївська ОГА. Також зазначено про необґрунтованість доводів відповідачки про те, що вона не зможе повернути сплачені на користь Первомайської міської ради орендну плату та земельний податок.

Будь-яких інших заяви чи клопотань від учасників справи не надходило.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст.. 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави в особі Кам`яномостівської сільської ради, прокурор вказував, що остання, будучі власником земельної ділянки, маючи необхідні повноваження, не зверталась за захистом інтересів територіальної громади до суду з відповідним позовом до ФОП Вальчеської Г.В. про стягнення плати за користування землею.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, 29.11.2022 прокурор повідомив Кам`яномостівську сільську раду про виявлені порушення, запропонував розрахувати розмір недоотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою та направити відповідний розрахунок на адресу Вальчеської Г.В. із пропозицією сплатити нараховану суму протягом встановленого сільською радою терміну.

Кам`яномостівська сільська рада у листі від 06.12.2022 за вих. № 953 запропонувала Вальчевській Г.В. добровільно сплатити кошти за користування земельною ділянкою.

Відповідачем вказані кошти сплачені не були.

В подальшому, Кам`яномостівська сільська рада у листі від 21.06.2023 за вих. № 972 повідомила прокурора про те, що нею не подавався позов до суду по стягненню коштів за безпідставне користування земельною ділянкою у зв`язку з відсутністю в штаті сільської ради юриста та непередбаченням у сільському бюджеті коштів для сплати судового збору.

12.10.2023 прокурор направив Кам`яномостівській сільській раді в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» відповідне повідомлення, а 14.11.2023 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з даним позовом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що прокурором підтверджені підстави для представництва інтересів держави в особі Кам`яномостівської сільської ради і дотримано передбачений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» порядок реалізації такого захисту.

Щодо суті спору.

Як вбачається з матеріалів цієї справи та встановлено судом, згідно свідоцтва серії НОМЕР_1, виданого 12.05.2016 приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Цихонею В.А., Вальчевській Г.В. на праві приватної власності належало нерухоме майно, що складається з комплексу нежитлових будівель, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , яке раніше належало Акціонерному товариству відкритого типу «Гілся» (а.с.34 т.1).

Пунктом 1.4 рішення 50 сесії 7 скликання Первомайської міської ради Миколаївської області від 10.10.2017 № 6 «Про надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на умовах оренди», Вальчевській Г.В. надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення на умовах оренди земельної ділянки площею 1,1586 га для обслуговування комплексу нежитлових будівель по АДРЕСА_1 , за рахунок земель не наданих у власність чи користування (а.с.149 т.1 на звороті).

Пунктом 2 рішення 63 сесії 7 скликання Первомайської міської ради Миколаївської області від 26.04.2018 № 7 «Про надання і вилучення земельних ділянок» Вальчевській Г.В. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, мишинобудівної та іншої промисловості (обслуговування комплексу нежитлових будівель) по АДРЕСА_1 (рішення Первомайської міської ради Миколаївської області від 10.10.2017 № 6 «Про надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на умовах оренди»). Передано Вальчевській Г.В. за умови виконання пункту 3.1. цього рішення у користування на умовах оренди строком на 49 років земельну ділянку площею 1,1586 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, мишинобудівної та іншої промисловості (обслуговування комплексу нежитлових будівель) по АДРЕСА_1 ; кадастровий номер земельної ділянки 4825482600:03:000:0809 (а.с.150 т.1 на звороті).

18.05.2018 між Первомайською міською радою (Орендодавець) та Вальчевською Г.В. укладено договір оренди землі (а.с.40-45 т.1), відповідно до п. 1 якого, Орендодавець надає, а Орендар, на підставі рішення Первомайської міської ради від 26.04.2018 № 7 приймає у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (обслуговування комплексу нежитлових будівель) з кадастровим номером 4825482600:03:000:0809, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Згідно п. 2 договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,1586 га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 5329096,56 грн. Договір укладено на 49 років (п. 5, п. 8 договору оренди).

21.05.2018 внесено запис №26335504 про реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки за Вальчевською Г.В. (а.с.19-33 т.1).

Рішенням 76 сесії 7 скликання Первомайської міської ради Миколаївської області «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення по АДРЕСА_1 з розстроченням платежу» від 29.11.2018 № 26 погоджено Звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 1,1586 га з кадастровим номером 4825482600:03:000:0809, затверджено її вартість та вирішено продати її Вальчевській Г.В. з розстроченням платежу терміном на 6 місяців за умови сплати 50% частин платежу.

Пунктом 1.5.3 вказаного рішення передбачено припинення дії договору оренди землі від 18.05.2018 після видачі витягу з Державного реєстру речових прав на земельну ділянку (а.с.151-152 т.1).

22.12.2018 між Первомайською міською радою Миколаївської області (Продавець) та Вальчевською Г.В. (Покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (далі договір купівлі-продажу), який посвідчений приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Цихонею В.А. за реєстровим № 5577 (а.с.46-48 т.1).

У відповідності до п. 1.1 договору купівлі - продажу, Продавець на підставі рішення 76 сесії 7 скликання Первомайської міської ради Миколаївської області за № 26 від 29.11.2018 передає за плату, а Покупець оплачує і приймає у власність земельну ділянку з усіма обтяженнями і сервітутами за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4825482600:03:000:0809, загальною площею 1,1586 га, згідно кадастрового плану земельної ділянки. Цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

У березні 2019 року прокурор в інтересах держави в особі Миколаївської ОДА звернувся до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом до Первомайської міської ради Миколаївської області, Вальчевської Г.В. , про визнання незаконним та скасування рішень Первомайської міської ради Миколаївської області, визнання недійсним договору оренди землі, скасування запису в Державному реєстрі речових прав та витребування земельної ділянки.

В свою чергу Вальчевська Г.В. звернулась до суду із зустрічним позовом до Первомайської міської ради Миколаївської області про стягнення коштів за продаж чужого майна в сумі 412767,84 грн.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.12.2021 у справі № 484/1100/19 позов прокурора задоволено частково: визнано незаконним та скасовано п. 1.4 рішення Первомайської міської ради Миколаївської області № 6 від 10.10.2017 про надання дозволу Вальчевській Г.В. на складання проекту землеустрою щодо відведення на умовах оренди земельної ділянки; визнано незаконним та скасовано п. 2 рішення Первомайської міської ради Миколаївської області № 7 від 26.04.2018 про затвердження Вальчевській Г.В. проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди та передачу їй у користування на умовах оренди строком на 49 років земельної ділянки; визнано недійсним договір оренди землі від 18.05.2018, укладений між Первомайською міською радою Миколаївської області та Вальчевсько. Г.В. ; скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №26335504 від 21.05.2018 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку за Вальчевською Г.В .

В частині позовних вимог щодо витребування від Вальчевської Г.В. на користь держави в особі Миколаївської ОДА земельної ділянки відмовлено.

Зустрічний позов Вальчевської Г.В. до Первомайської міської ради Миколаївської області про стягнення 412767,84 грн задоволено (а.с.49-54 т.1).

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22.09.2022 у справі №484/1100/19 рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.12.2021 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про витребування земельної ділянки скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким витребувано у Вальчевської Г.В. у комунальну власність в особi Кам`яномостівської територіальної громади Первомайського району Миколаївської області земельну ділянку. В іншій частині рішення залишено без змін (а.с.55-60 т.1).

На виконання вказаної постанови апеляційного суду, між Кам`яномостівською сільською радою Первомайського району Миколаївської області та Вальчевською Г.В. підписано акт прийому-передачі (повернення) земельної ділянки від 27.10.2022, згідно якого Вальчевська Г.В. передає, а Кам`яномостівська сільська рада Первомайського району Миколаївської області приймає земельну ділянку (а.с.148 т.1).

01.11.2022 Кам`яномостівською сільською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку.

29.11.2022 Кам`яномостівською сільською радою (за заявою Вальчевської Г.В. від 25.11.2022) прийнято рішення про надання в оренду спірної земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості терміном на 5 років. Пунктом 3 вказаного рішення встановлено розмір орендної плати - 12% на рік від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с.63,64 т.1).

Листом від 19.12.2022 № 978 адресу Вальчевської Г.В. направлено проект договору оренди земельної ділянки, який був отриманий 27.12.2022, про що свідчить рекомендоване повідомлення (а.с.65-70 т.1).

Вищевказаний договір сторонами підписано не було.

В подальшому, 06.10.2023 Вальчевська Г.В. на підставі договору купівлі - продажу відчужила об`єкт нерухомого майна, який знаходиться на спірній земельній ділянці (а.с.35- 39 т.1).

Предметом позову у цій справі є вимоги прокурора стягнути з ФОП Вальчевської Г.В. на користь Кам`яномостівської сільської ради 2896282,72 грн за користування земельною ділянкою без достатніх правових підстав за період з 19.05.2018 по 29.10.2022.

Як вже зазначалось, місцевий господарський суд, частково задовольняючи позов, виходив з того, що вірним є нарахування плати за землю за період лише з 27.05.2021 по 26.10.2022.

Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 93 і ст. 125 Земельного кодексу України (далі ЗК України) передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» ч. 1 ст. 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено ст. 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно зі статтями 122-124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату - платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі».

ЗК України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до частин 1, 2 ст. 120 цього Кодексу у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України (такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.09.2018 у справі № 925/230/17).

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно насамперед з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Як вже зазначалось, в період з 12.05.2016 по 06.10.2023 ФОП Вальчевській Г.В. належав об`єкт нерухомості - комплекс нежитлових будівель по АДРЕСА_1 , що розташований на сформованій земельній ділянці з кадастровим номером 4825482600:03:000:0809.

При цьому, ФОП Вальчевська Г.В. самостійно визначила розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування належних їй на праві власності об`єктів нерухомого майна.

Так, як вже зазначалось, 18.05.2018 між Первомайською міською радою та ФОП Вальчевською Г.В. укладено договір оренди, а в подальшому 22.12.2018 між ними укладено договір купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки.

Водночас, рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.12.2021 у справі № 484/1100/19 частково задоволено позов прокурора: визнано незаконним та скасовано п. 1.4 рішення Первомайської міської ради Миколаївської області № 6 від 10.10.2017 про надання дозволу Вальчевській Г.В. на складання проекту землеустрою щодо відведення на умовах оренди земельної ділянки; визнано незаконним та скасовано п. 2 рішення Первомайської міської ради Миколаївської області № 7 від 26.04.2018 про затвердження Вальчевській Г.В. проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди та передачу їй у користування на умовах оренди строком на 49 років земельної ділянки; визнано недійсним договір оренди землі від 18.05.2018, укладений між Первомайською міською радою Миколаївської області та Вальчевсько. Г.В. ; скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №26335504 від 21.05.2018 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку за Вальчевською Г.В . В частині позовних вимог щодо витребування від Вальчевської Г.В. на користь держави в особі Миколаївської ОДА земельної ділянки відмовлено.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22.09.2022 у справі №484/1100/19 рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.12.2021 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про витребування земельної ділянки скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким витребувано у Вальчевської Г.В. у комунальну власність в особi Кам`яномостівської територіальної громади Первомайського району Миколаївської області земельну ділянку. В іншій частині рішення залишено без змін (а.с.55-60 т.1).

Судами у справі № 484/1100/19 було встановлено, що Первомайська міська рада розпорядилася земельною ділянкою поза межами своїх повноважень та відчужила її без вираження на це волі дійсного власника - Миколаївської ОДА.

На виконання вказаної постанови апеляційного суду, 27.10.2022 між Кам`яномостівською сільською радою Первомайського району Миколаївської області та Вальчевською Г.В. підписано акт прийому-передачі (повернення) земельної ділянки, згідно якого Вальчевська Г.В. передає, а Кам`яномостівська сільська рада Первомайського району Миколаївської області приймає земельну ділянку (а.с.148 т.1).

29.11.2022 Кам`яномостівською сільською радою (за заявою Вальчевської Г.В. від 25.11.2022) прийнято рішення про надання в оренду спірної земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості терміном на 5 років. Пунктом 3 вказаного рішення встановлено розмір орендної плати - 12% на рік від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с.63,64 т.1).

Листом від 19.12.2022 № 978 адресу Вальчевської Г.В. направлено проект договору оренди земельної ділянки, який був отриманий нею 27.12.2022, про що свідчить відповідне рекомендоване повідомлення (а.с.65-70 т.1).

Проте, вищевказаний договір сторонами підписано не було.

Тобто, у спірний період (з 19.05.2018 по 29.10.2022) належні та допустимі докази належного оформлення відповідачем речового права на спірну земельну ділянку відсутні.

Отже, оскільки відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 4825482600:03:000:0809, на якій розміщений зареєстрований за ним (в період з 12.05.2016 по 06.10.2023) об`єкт нерухомості, у заявлений до стягнення період (з 19.05.2018 по 29.10.2022) без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування земельною ділянкою, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний повернути ці кошти на підставі ст. 1212 ЦК України.

Щодо права на стягнення плати за землю саме у позивача (сільської ради), а також його права на це стягнення до 27.05.2021, колегія суддів зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-ІХ від 28.04.2021, що набрав чинності 27.05.2021, внесено зміни до значної кількості законодавчих актів України, зокрема ЗК України.

Зокрема, розділ Х «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктом 24, згідно з яким з дня набрання чинності цим пуктом, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Пунктом 24 також визначено, що земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки, а інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Як вбачається з матеріалів справи, на дату набрання чинності 27.05.2021 Законом України № 1423-ГХ право державної власності на дану земельну ділянку в Держреєстрі прав зареєстровано не було лише з тих підстав, що станом на 27.05.2021 було зареєстровано право приватної власності Вальчевської Г.В. на підставі договору купівлі-продажу.

Водночас, як вже зазначалось, постановою Миколаївського апеляційного суду від 22.09.2022 у справі № 484/1100/19 вказану земельну ділянку витребувано у Вальчевської Г.В. в комунальну власність Кам`яномостівської громади, внаслідок чого 27.10.2022 між Кам`яномостівською сільською радою Первомайського району Миколаївської області та Вальчевською Г.В. підписано акт прийому-передачі (повернення) земельної ділянки.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що уповноваженим органом на розпорядження спірною земельною ділянкою до 27.05.2021 була Миколаївська ОДА, а після 27.05.2021 - Кам`яномостівська сільська рада.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка перейшла 27.05.2021 (з дня набрання чинності п. 24 розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України) до комунальної власності Кам`яномостівської територіальної громади Первомайського району Миколаївської області в особі Кам`яномостівської сільської ради, однак вважає помилковим висновок суду про те, що право у Кам`яномостівської сільської ради на нарахування та стягнення збережених без достатніх правових підстав коштів орендної плати за землю виникло лише 27.05.2021.

Орендна плата за користування землею комунальної власності за своїм правовим статусом є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцю, а також це і податок, який справляється у формі земельного податку.

Подвійний статус орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру, окрім норм цивільного, земельного законодавства та необхідно враховувати і вимоги Податкового кодексу України (правові висновки Постанови Великої Палати від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19).

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції станом на спірний період з 19.05.2018 по 29.10.2022) плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 266.9.1 Податкового кодексу України податок на майно сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

При цьому, відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України (в редакції станом на спірний період) до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належать, зокрема, місцеві податки та збори, що сплачуються (перераховуються) згідно з Податковим кодексом України.

Отже орендна плата, як місцевий податок (податок на майно), зараховується до бюджету відповідної сільської територіальної громади за місцем розташування земельної ділянки, тобто у спірних правовідносинах вигодонабувачем доходу від земельної ділянки у формі орендної плати є саме територіальна громада в особі сільської ради.

Крім того, за Законом №1423-IX позивач не лише набув у власність земельну ділянку, йому фактично були передані повноваження по розпорядженню земельною ділянкою із одночасним припиненням цих повноважень у органу виконавчої влади, що раніше здійснював розпорядження такою земельною ділянкою (Миколаївської ОДА).

Так, підпунктом 58 п. 4 розділу І вказаного Закону №1423-IX внесено зміни до розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України, зокрема, доповнено пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель визначених законом. З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 5 ст.148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Вимоги цієї статті також поширюються на випадки переходу повноважень з розпорядження земельними ділянками державної власності від одного органу до іншого, а також при переході права власності на земельні ділянки від держави до територіальної громади і навпаки, та при переході права власності на земельні ділянки від однієї територіальної громади до іншої.

При цьому, відповідно до обставин даної справі, до позивача з дня набрання чинності підпунктом 58 п. 4 розділу І вказаного Закону № 1423-IX перейшло як повноваження зареєструвати (перереєструвати) земельну ділянку із державної власності в комунальну власність із одночасним припиненням повноважень із розпорядження такою земельною ділянкою у органу виконавчої влади, що раніше здійснював розпорядження такою земельною ділянкою, так і перейшло право власності на саму земельну ділянку у зв`язку з її передачею із державної власності в комунальну.

За вказаних обставин, є підстави для висновку про те, що у правовідносинах зі спірною земельною ділянкою до позивача в силу норм ч. 1 та 5 ст. ст. 148-1 ЗК України перейшли усі права та обов`язки Миколаївської ОВА, тобто має місце універсальне правонаступництво кредитора.

Наведений висновок суду також кореспондується із постановою Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 914/84/22 при розгляді спору за позовом прокурора в інтересах держави в особі ОДА до РДА та до орендаря, за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - міської ради. Як випливає із вказаної постанови Верховного Суду, позов у справі № 914/84/22 був обґрунтований тим, що договір оренди землі був продовжений РДА без розпорядження ОДА. У вказаній справі господарський суд замінив позивача (ОДА, яка була наділена повноваженнями із розпорядження земельними ділянками і в інтересах якої було подано позов прокурором) його правонаступником (міською радою) у зв`язку із переходом в процесі розгляду справи спірної земельної ділянки з державної власності у комунальну на підставі Закону № 1423-ІХ.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що позивач (сільська рада) має право вимагати сплати відповідачем плати за землю у тому числі і за період до 27.05.2021.

Щодо права позивача на стягнення плати за землю після підписання між сторонами 27.10.2022 акту прийому-передачі (повернення) земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

Так, як вбачається з матеріалів цієї справи та зазначалось раніше, ФОП Вальчевська Г.В. була власником об`єкту нерухомості, що розташований на спірній земельній ділянці, в період з 12.05.2016 по 06.10.2023.

Прокурором заявлено до стягнення заборгованість за період з 19.05.2018 по 29.10.2022.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Колегія суддів зазначає, що нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлового приміщення, яке належить відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Цим закріплюється загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у cправі № 922/2060/20.

Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Підписання 27.10.2022 між сільською радою та ФОП Вальчевською Г.В. на виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 22.09.2022 у справі № 484/1100/19 акту прийому-передачі (повернення) земельної ділянки жодним чином не спростовує того факту, що після цього (і до 06.10.2023) ФОП Вальчевська Г.В. залишалася фактичним користувачем земельної ділянки.

За таких обставин, наявні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача коштів за таке користування у визначений прокурором період - тобто і до 29.10.2022.

В матеріалах цієї справи містяться: витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, дата оформлення витягу 08.08.2018, в якому зазначено: нормативно грошову оцінку земельної ділянки - 5329096,56 грн; витяг №НВ-4800471522022, сформований 30.11.2022, в якому визначено нормативно грошову оцінку земельної ділянки - 5862052,56 грн (а.с.109, 110 т.1).

Згідно розрахунку позовних вимог, розмір втраченого доходу Кам`яномостівською сільською радою розраховано як розмір плати за земельну ділянку у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою рішенням сільської ради від 28.12.2017 № 3, від 21.12.2018 № 45, від 20.12.2019 № 45, від 24.12.2020 №51, від 13.07.2021 № 2 (а.с. 88-94 т.1) за період з 19.05.2018 по 29.10.2022 у загальному розмірі 2896282,72 грн, а саме: за період з 19.05.2018 по 31.12.2018 у розмірі 395 384,62 грн, за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 у розмірі 639491,59 грн, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 у розмірі 639 491,59 грн, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 у розмірі 639491,59 грн., за період з 01.01.2022 по 29.10.2022 у розмірі 582423,33 грн.

Перевіривши здійснений прокурором розрахунок заборгованості, колегія суддів погоджується з ним, вважає його арифметично вірним та обґрунтованим.

Жодних заперечень щодо правильності заявлених до стягнення сум відповідачем не висловлено.

Фактично, доводи ФОП Вальчевської Г.В., які викладені і в апеляційній скарзі, зводяться лише до її добросовісності та відсутності вини.

Колегія суддів зазначає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Суд звертає увагу, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Подібний за змістом висновок наведений, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

При цьому, колегія суддів погоджується з позицією прокурора відносно того, що задоволення позову у даній справі жодним чином не позбавляє ФОП Вальчевську Г.В. реалізувати своє право на захист шляхом звернення з вимогами про повернення коштів, сплачених за договором оренди та купівлі-продажу спірної земельної ділянки.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підстави для часткового скасування судового рішення визначені статтею 277 ГПК України, відповідно до якої такими підставами є 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, ухвалення нового рішення в цій частині про задоволення позову. Апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Вальчевської Ганни Вікторівни залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2024 у справі №915/1775/23 в частині відмови у задоволенні позову скасувати.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Вальчевської Ганни Вікторівни на користь Кам`яномостівської сільської ради 2896282,72 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Вальчевської Ганни Вікторівни на користь Миколаївської обласної прокуратури 43444,24 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову».

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Вальчевської Ганни Вікторівни на користь Миколаївської обласної прокуратури 34854,12 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.09.2024(у зв`язку з перебуванням головуючого судді Богацької Н.С. 16.09.2024 у відпустці відповідно до наказу в.о. голови суду від 16.09.2024 № 239-в).

Головуючий суддя Н.С. Богацька

судді Н.М. Принцевська

Я.Ф. Савицький