Постанова

від 11.09.2024 по справі 902/586/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року Справа № 902/586/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" на рішення Господарського суду Вінницької області від 01.04.2024 у справі № 902/586/23 (суддя Міліціанов Р.В., повний текст рішення складено 11.04.2024)

за позовом керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Жмеринської міської ради

до Приватного підприємства "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін"

про скасування державної реєстрації права та припинення права оренди, зобов`язання повернути земельні ділянки водного фонду та водний об`єкт загальнодержавного значення

за участю представників сторін:

прокурор - Беспалов А.В.;

позивача - не з`явився;

відповідача - Томащук М.С.;

ВСТАНОВИВ:

Керівник Жмеринської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Жмеринської міської ради (далі - позивач, Міська рада) звернувся до Господарського суду Вінницької області із позовом до Приватного підприємства "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" (далі - відповідач, ПП "РСФ "Дельфін"), в якому просить суд із урахуванням заяви про зміну підстав позову (№ 52-95 вих. 24 від 05.01.2024):

- зобов`язати ПП "РСФ "Дельфін" повернути територіальній громаді в особі Жмеринської міської ради земельні ділянки водного фонду: з кадастровим номером 0521084800:04:000:2425 площею 29,2012 га та водний об`єкт, які розташовані на території Жмеринської міської територіальної громади; з кадастровим номером 0521084800:04:000:2427 площею 25,4360 га та водний об`єкт, які розташовані на території Жмеринської міської територіальної громади; з кадастровим номером 0521084800:04:000:2428 площею 2,1277 га та водний об`єкт, які розташовані на території Жмеринської міської територіальної громади; з кадастровим номером 0521084800:04:000:2424 площею 2,0722 га та водний об`єкт, які розташовані на території Жмеринської міської територіальної громади; з кадастровим номером 0521084800:04:000:2426 площею 1,8729 га та водний об`єкт, які розташовані на території Жмеринської міської територіальної громади;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права оренди ПП "РСФ "Дельфін" на земельні ділянки: з кадастровим номером 0521084800:04:000:2425, з одночасним припиненням права оренди на зазначену земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2118658005210; номер запису про інше речове право: 37237191); з кадастровим номером 0521084800:04:000:2427, з одночасним припиненням права оренди на зазначену земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2118687305210; номер запису про інше речове право: 37237659); з кадастровим номером 0521084800:04:000:2428, з одночасним припиненням права оренди на зазначену земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2118746105210; номер запису про інше речове право: 37239084); з кадастровим номером 0521084800:04:000:2424, з одночасним припиненням права оренди на зазначену земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2118633805210; номер запису про інше речове право: 37236763); з кадастровим номером 0521084800:04:000:2426, з одночасним припиненням права оренди на зазначену земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2118676305210; номер запису про інше речове право: 37237430).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПП "РСФ "Дельфін" продовжує використовувати спірний водний об`єкт після закінчення строку дії договору № 1 від 16.05.2002, як наслідок водний об`єкт із земельними ділянками водного фонду використовуються відповідачем без належних правових підстав та підлягають поверненню територіальній громаді в особі Жмеринської міської ради, а також підлягають скасуванню за відповідачем записи про право оренди земельних ділянок на підставі договору № 1 оренди водного об`єкту загальнодержавного значення від 16.05.2002.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 12.03.2024 закрито провадження у справі № 902/586/23 в частині позовних вимог про:

- зобов`язання ПП "РСФ "Дельфін" повернути територіальній громаді в особі Жмеринської міської ради Вінницької області земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 0521084800:04:000:2428 площею 2,1277 га та водний об`єкт, які розташовані на території Жмеринської міської територіальної громади;

- зобов`язання ПП "РСФ "Дельфін" повернути територіальній громаді в особі Жмеринської міської ради Вінницької області земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 0521084800:04:000:2424 площею 2,0722 га та водний об`єкт, які розташовані на території Жмеринської міської територіальної громади;

- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права оренди ПП "РСФ "Дельфін" на земельну ділянку з кадастровим номером 0521084800:04:000:2428, з одночасним припиненням права оренди на зазначену земельну ділянку;

- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права оренди ПП "РСФ "Дельфін" на земельну ділянку з кадастровим номером 0521084800:04:000:2424, з одночасним припиненням права оренди на зазначену земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 01.04.2024 позов задоволено.

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права оренди ПП "РСФ "Дельфін" на земельні ділянки: з кадастровим номером 0521084800:04:000:2425 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2118658005210; номер запису про інше речове право: 37237191); з кадастровим номером 0521084800:04:000:2427 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2118687305210; номер запису про інше речове право: 37237659); з кадастровим номером 0521084800:04:000:2426 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2118676305210; номер запису про інше речове право: 37237430).

Припинено право оренди ПП "РСФ "Дельфін" на земельні ділянки: з кадастровим номером 0521084800:04:000:2425 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2118658005210; номер запису про інше речове право: 37237191); з кадастровим номером 0521084800:04:000:2427 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2118687305210; номер запису про інше речове право: 37237659); з кадастровим номером 0521084800:04:000:2426 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2118676305210; номер запису про інше речове право: 37237430).

Зобов`язано ПП "РСФ "Дельфін" повернути територіальній громаді в особі Жмеринської міської ради земельні ділянки водного фонду: з кадастровим номером 0521084800:04:000:2425 площею 29,2012 га та водний об`єкт, які розташовані на території Жмеринської міської територіальної громади; з кадастровим номером 0521084800:04:000:2427 площею 25,4360 га та водний об`єкт, які розташовані на території Жмеринської міської територіальної громади; з кадастровим номером 0521084800:04:000:2426 площею 1,8729 га та водний об`єкт, які розташовані на території Жмеринської міської територіальної громади.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ПП "РСФ "Дельфін" на рішення Господарського суду Вінницької області від 01.04.2024 у справі №902/586/23, в якій відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- виходячи із змісту мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення, підставою задоволення позовних вимог став той факт, що договір № 1 оренди водного фонду загальнодержавного значення від 16.05.2002 є недійсним в силу прямої вказівки чинного, на момент його підписання, закону (ч. 3 ст. 13, ч. 3 ст. 14 Закону України "Про оренду землі", в редакції від 30.03.2002; ч. 1 ст. 47 ЦК УРСР, в редакції від 30.10.1999), а тому позовні вимоги прокурора задоволені судом саме із цих підстав, а не з підстав закінчення строку дії договору оренди, які були зазначені в позовній заяві. Разом із тим, а ні прокурором, а ні Жмеринською міською радою, під час подання позовної заяви, під час зміни прокурором підстав позову, а також під час розгляду справи по суті, не було зазначено такої підстави позову, як відсутність нотаріального посвідчення договору № 1 оренди водного фонду загальнодержавного значення від 16.05.2002. Тобто суд під час прийняття оскаржуваного рішення вийшов за межі заявлених позивачем підстав позову та прийняв рішення із грубим порушенням норм ГПК України;

- для прийняття судом рішення про недійсність правочину відповідно до норм ст. 47 ЦК УРСР прокурору необхідно було б звернутись до суду із позовною заявою про визнання договору оренди земельної ділянки водного фонду № 1 від 16.05.2002 недійсним з підстав відсутності нотаріального посвідчення договору. У такому разі суд міг застосувати норму ЦК УРСР щодо недійсності правочину;

- висновки щодо застосування норм права при звернені до суду із вимогою про визнання недійсним договору оренди землі, який укладено під час дії редакції Закону України "Про оренду землі", якою передбачалась обов`язкове нотаріальне посвідчення договорів оренди землі та під час дії норм ЦК УРСР, викладені в аналогічній справі, яка розглядалась Верховним Судом та відображена у постанові від 09.06.2021 по справі № 478/708/19;

- у разі якби прокурор звернувся до суду із позовними вимогами про визнання договору оренди від 16.05.2002 недійсним в зв`язку із відсутністю його нотаріального посвідчення, ПП РСП "Дельфін" мало би право подати у встановлені ГПК України строки заяву про застосування строку позовної давності відповідно до норм ЦК УРСР;

- ПП РСП "Дельфін" мало би законне право у порядку та строк, встановлені ст. 180 ГПК України звернутися до суду із зустрічним позовом про визнання нотаріально непосвідченого договору оренди від 16.05.2002 дійсним на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР та ст. 220 ЦК України.

Також відповідачем разом із апеляційною скаргою подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке мотивоване тим, що прокуратурою не правомірно заявлено позов в інтересах держави в особі Жмеринської міської ради. Держгеокадастр є органом, уповноваженим державою здійснювати у спірних правовідносинах функції нагляду (контролю) за дотриманням Жмеринською міською радою встановленого законом порядку припинення права користування ПП РСП "Дельфін" спірними земельними ділянками, зокрема і звертатись із позовом до суду про повернення ПП РСП "Дельфін" самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Всупереч нормам закону керівником Жмеринської місцевої прокуратури подано до суду позовну заяву без повідомлення ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області про необхідність звернення із відповідним позовом до господарського суду по факту повернення від ПП РСП "Дельфін" тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Відповідач посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.

Також відповідачем заявлено до суду апеляційної інстанції клопотання про зупинення провадження у справі № 902/586/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №925/1133/18 та справи № 910/5698/23. В той же час, в судовому засіданні 11.09.2024 представник відповідача просив суд апеляційної інстанції залишити без розгляду дане клопотання,оскільки справа №925/1133/18 на даний час розглянута . Колегія суддів, розглянувши усну заяву представника відповідача про залишення без розгляду клопотання про зупинення провадження у справі, вважає, що вона підлягає задоволенню, а клопотання про зупинення провадження у справі залишенню без розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2024 визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Гудак А.В.

Листом від 30.04.2024 витребувано матеріали справи з Господарського суду Вінницької області.

07.05.2024 до суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 відкрито провадження у справі № 902/586/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 03.07.2024 о 14:30 год.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 відкладено розгляд справи на 11.09.2024 о 14:30 год.

Вінницька обласна прокуратура надіслала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Прокурор зазначає наступне:

- у зв`язку із укладенням додаткових угод від 01.12.2023 № 1, 2, 3 до договору від 16.05.2002 прокурором змінено підстави позову, зокрема зазначено про порушення публічного порядку укладення додаткових угод від 01.12.2023 та про їх нікчемність. Суд першої інстанції, під час розгляду справи, дослідив докази, надані сторонами, та встановив, що відповідач використовує земельні ділянки, що підтверджується інформацією ГУ ДПС у Вінницькій області щодо сплати орендної плати, матеріалами цивільної справи № 2-1327 Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області, де Агарков І.В., подаючи у жовтні 2006 року позов про визнання права власності на самочинне будівництво нерухомого майна, розміщеного на суміжній земельній ділянці, долучив договір оренди № 1 від 16.05.2002. У поданому позові та поясненнях, документах з печаткою відповідача, підтверджуються обставини передачі у користування юридичній особі спірних земельних ділянок із об`єктами водного фонду загальнодержавного значення. Використання земельних ділянок та виконання умов договору не заперечувалося і представником відповідача;

- дослідивши усі матеріали справи, проаналізувавши норми матеріального права, судом першої інстанції прийнято рішення про задоволення позову прокурора щодо повернення земельних ділянок водного фонду та скасування державної реєстрації права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Судом зауважено, що з огляду на не набрання чинності внаслідок не проведення державної реєстрації договору оренди, відповідач володіє земельними ділянками без належної правової підстави.

- прокурор звертає увагу на те, що у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus);

- прокурор звертає увагу суду на те, що позиція відповідача під час розгляду справи неодноразово змінювалася, а дії відповідача у цій справі не можна вважати добросовісними;

- відповідачем не надано суду відомостей про використання інших, окрім спірних, земельних ділянок на території Почапинецької сільської ради, за які підприємство могло сплачувати орендну плату. Відповідачем не доведено наявність перешкод у розробленні технічної документації, оскільки план відводу земель водного фонду узгоджено у 2006 році, що також встановлено з матеріалів цивільної справи № 2-1327. Розробка та узгодження технічної документації відповідачем лише у 2018 році, через 16 років після підписання договору оренди, суперечить принципам добросовісності та правової визначеності. Власник ПП "РСФ "Дельфін" Іван Агарков звернувся до Жмеринської міської ради 29.05.2023 з метою продовження строку дії договору оренди від 16.05.2002 № 1, тобто вже після звернення прокурора до суду та відкриття Господарським судом Вінницької області провадження у справі;

- суперечливими також є дії відповідача з приводу підписання додаткових угод № № 1, 2, 3 від 01.12.2023. Додаткові угоди укладено на 7 років, з 01.12.2023 по 01.12.2030. Однак, такі дії відповідача суперечать як загальному строку договору з 16.05.2002 по 16.05.2022, так і доводам про набрання договором чинності з 09.07.2020 та дією по 09.07.2040;

- прокурор також не погоджується із твердженням відповідача про безпідставні відмови Почапинецької сільської ради у погодженні меж ділянок в натурі;

- відповідач у 2018-2020 не формував нові ділянки на виконання розпорядження Жмеринської РДА від 10.05.2002 № 162, а лише відновлював межі земельних ділянок, які надані згідно договору оренди від 16.05.2002 № 1. Таким чином, доводи апелянта про відкладальні умови договору, безпідставні;

- щодо набрання чинності договору від 16.05.2002 лише після державної реєстрації права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.07.2020, то прокурор зазначає, що оскільки відповідач не здійснив державну реєстрацію договору оренди землі, договір між позивачем та відповідачем чинності не набрав і, відповідно вказане підприємство не набуло прав орендаря за спірним договором оренди землі;

- щодо твердження про відсутність доказів самовільного використання земельних ділянок, то прокурор зазначає, що ні у позовній заяві, ні під час розгляду справи судом першої інстанції жоден із учасників не стверджував про використання спірних ділянок відповідачем самовільно. Не заслуговують на увагу також доводи відповідача, що листи Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг від 12.06.2023 та управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Вінницькій області від 08.06.2023 підтверджують факт не використання водних об`єктів;

- при зверненні до суду прокурором заявлено вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди відповідача на 5 земельних ділянок, з одночасним припиненням права оренди на них, такий спосіб захисту прямо передбачений ч. 3 ст. 26 та ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Вимоги про скасування записів не заявлялися, тому доводи апелянта є безпідставними;

- прокуратурою правомірно заявлено позов в інтересах територіальної громади в особі Жмеринської міської ради, а ухвала суду від 01.02.2024 про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду прийнята відповідно до вимог ГПК України;

- з метою повного розгляду справи і прийняття законного та неупередженого рішення у ній, забезпечення додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій та здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків та водночас дотримуючись принципів змагальності та пропорційності у господарському судочинстві, суд першої інстанції задовольнив клопотання прокурора та дійшов висновку про можливість повернення у справі № 902/586/23 до стадії підготовчого провадження. Зазначена ухвала суду від 22.01.2024 відповідає завданням та принципам господарського судочинства, судовій практиці та законодавству;

- враховуючи різні предмети та підстави позовів відсутня необхідність зупинення провадження у цій справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку справи № 925/1133/18, а ухвала суду першої інстанції від 23.11.2023 про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі прийнята відповідно до вимог ГПК України.

В судовому засіданні 11.09.2024 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Прокурор в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, заслухавши в судовому засіданні представника відповідача та прокурора, зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, 10.05.2002 розпорядженням Жмеринської РДА № 162 надано ПП "РСФ "Дельфін" в оренду водні об`єкти "Олексів", "Сомів", "Мельників яр", "Цвіріньків" загальною площею 54,2 га, що розташовані на території Почапинецької сільської ради терміном на 20 років. Рекомендовано ПП "РСФ "Дельфін" укласти договір оренди водних об`єктів в 10 денний термін. Приступити до використання водних об`єктів після встановлення меж у натурі (на місцевості), укладання договору оренди і його державної реєстрації (т. 1, а. с. 34).

16.05.2002 між Жмеринською РДА (орендодавець) та ПП "РСФ "Дельфін" (орендар) укладено договір № 1 оренди водного об`єкту загальнодержавного значення (т. 1, а. с. 24-26), згідно п. 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в користування на умовах оренди водний об`єкт загальнодержавного значення: "Олексів", "Сомів", "Мельників яр", "Цвіріньків", який розташований на території Почапинецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області і знаходиться на землях водного фонду, межі яких виділені в натурі і надані орендарю в користування в порядку, визначеному законодавством.

В оренду передається водний об`єкт загальною площею 60,62 га та місткістю 647573 тис. куб. метрів води, в тому числі: під водою 54,23 га, під с/г угіддями 2,01 га, під прибережними захисними лісовими насадженнями - га, під заболоченими землями 4,37 га, під гідротехнічними спорудами 0,01 га (п. 1.2 договору).

Водний об`єкт передається в оренду в цілях риборозведення та вилову, культурно-оздоровчого призначення (п. 2.1 договору). Договір укладено строком на 20 років (п. 2.2 договору). За змістом п. 2.3 договору орендна плата становить 1 816 грн. Порядок внесення орендної плати: щорічно до 15 листопада (п. 2.4 договору).

У разі припинення дії даного договору або його розірвання орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві водний об`єкт у стані, не гіршому у порівнянні з тим у якому він одержав його у оренду (п. 4.1 договору). Підстави припинення дії договору оренди: (серед інших) закінчення терміну дії договору (п. 5.1 договору).

20.11.2018 на замовлення ПП "РСФ "Дельфін" ПП "ВП "Інж Буд" виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (т. 1, а. с. 28-163).

Із долучених до матеріалів справи відомостей про формування земельних ділянок, їх державної реєстрації у поземельних книгах та Державному земельному кадастрі, встановлено, що 21.02.2020 Відділом у Жмеринському районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області проведена державна реєстрація наступних земельних ділянок з цільовим призначенням - 10.07 для рибогосподарських потреб на території Почапинецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області зі строком дії речового права - 16.05.2022: з кадастровим номером 0521084800:04:000:2425 площею 29,2012 га; з кадастровим номером 0521084800:04:000:2427 площею 25,4360 га; з кадастровим номером 0521084800:04:000:2428 площею 2,1277 га; з кадастровим номером 0521084800:04:000:2424 площею 2,0722 га; з кадастровим номером 0521084800:04:000:2426 площею 1,8729 га.

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки: дата державної реєстрації речового права 16.05.2002, строк дії речового права 20 років (т. 1, а. с. 199-213).

Згідно Поземельних книг на земельні ділянки, які відкриті 21.02.2020: у розділі 4 "Земельна ділянка. Оренда. Суборенда": запис про виникнення речового права від 21.02.2020, дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно 16.05.2002, строк дії речового права 20 років. У розділі 3 "Земельна ділянка. Право власності, Право постійного користування. Запис про виникнення права від 10.07.2020: дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно 09.07.2020". У розділі 4 "Земельна ділянка. Оренда. Суборенда": запис про виникнення речового права від 10.07.2020, дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно 09.07.2020, строк дії речового права 20 років (т. 2, а. с. 29-77).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Жмеринської РДА 09.07.2020 проведена державна реєстрація права оренди вищезазначених земельних ділянок водного фонду на підставі договору № 1 оренди водного об`єкту загальнодержавного значення від 16.05.2002, укладеного між Жмеринською РДА та ПП "РСФ "Дельфін": кадастровий номер 0521084800:04:000:2425 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 21 18658005210; номер запису про інше речове право: 37237191); кадастровий номер 0521084800:04:000:2427 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2118687305210; номер запису про інше речове право: 37237659); кадастровий номер 0521084800:04:000:2428 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2118746105210; номер запису про інше речове право: 37239084); кадастровий номер 0521084800:04:000:2424 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2118633805210; номер запису про інше речове право: 37236763); кадастровий номер 0521084800:04:000:2426 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2118676305210; номер запису про інше речове право: 37237430) (т. 1 а.с. 214-223).

Згідно інформації Жмеринської РВА від 14.02.2023 № 01-58/219, Департаменту правового забезпечення Вінницької ОВА від 17.03.2023 № 12.01-14-375, Жмеринської міської ради Вінницької області від 14.02.2023 № 01-2023/449 будь-які додаткові угоди до договору № 1 від 16.05.2002, у тому числі щодо продовження строку дії договору, його пролонгації сторонами не укладались (т. 1, а.с. 167-130).

ПП "РСФ "Дельфін" використовувало спірний водний об`єкт на підставі договору № 1 від 16.05.2002, що підтверджується інформацією Жмеринської міської ради Вінницької області від 20.02.2023 № 01- 2023/512, у тому числі про сплату відповідачем коштів до місцевого бюджету протягом 2022-2023 (т. 1, а.с. 176-178).

20.07.2023 Жмеринською міською радою прийнято рішення № 791 "Про поновлення ПП "РСФ "Дельфін" договору оренди землі" без зміни цільового призначення землі для рибогосподарських потреб (10.07), строком на 7 років (т. 2, а. с. 176-180).

01.12.2023 між ПП РСП "Дельфін" та Жмеринською міською радою було укладено додаткові угоди № 1, 2, 3 та в частині оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом строком на 7 років щодо земельної ділянки площею 29,2012 га кадастровий номер 0521084800:04:000:2425, земельної ділянки площею 25,4360 га кадастровий номер 0521084800:04:000:2427 та земельної ділянки площею 1,8729 га кадастровий номер 0521084800:04:000:2426.

Сторонами внесено зміни до умов договору оренди водного об`єкта загальнодержавного значення № 1 від 16.05.2002, викладено положення щодо предмету договору, об`єкта оренди, строку дії договору, орендної плати, умов використання об`єкта оренди, умови повернення об`єкта оренди, права та обов`язки сторін, інші розділи у новій редакції.

Відповідно до п. 7 додаткові угоди укладено на 7 років, з 01.12.2023 по 01.12.2030 (т. 3, а. с. 133-137).

Відомості про реєстрацію змін до речового права на нерухоме майно згідно додаткових угод від 01.12.2023 внесено до Державного реєстру речових прав (т. 3, а. с. 222-224).

Жмеринською міською радою прийнято рішення від 13.02.2024 № 943 "Про припинення договору оренди водного об`єкта № 1 загальнодержавного значення від 16.05.2002, в частині площ земельних ділянок 2,0722 га та 2,1277 га".

Сторонами укладено додаткову угоду від 14.02.2024 до договору оренди водного об`єкту загальнодержавного значення від 16.05.2002 в частині оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом площею 2,1277, між Жмеринською міською радою Вінницької області та ПП РСП "Дельфін"; акт приймання - передачі від 14.02.2024, згідно з яким орендар повертає, а орендодавець приймає земельну ділянку загальною площею 2,1277 га кадастровий номер 0521084800:04:000:2428 для рибогосподарських потреб (10.07), яка розташована на території Почапинецького старостинського округу, у зв`язку з припиненням орендних відносин.

Також, сторонами укладено додаткову угоду від 14.02.2024 до договору оренди водного об`єкту загальнодержавного значення від 16.05.2002 в частині оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом площею 2,0722, укладеної між Жмеринською міською радою Вінницької області та ПП РСП "Дельфін"; акт приймання-передачі від 14.02.2024, згідно з яким орендар повертає, а орендодавець приймає земельну ділянку загальною площею 2,0722 га кадастровий номер 0521084800:04:000:2424 для рибогосподарських потреб (10.07), яка - розташована на території Почапинецького старостинського округу, у зв`язку з припиненням орендних відносин (т. 4, а. с. 64-87).

Предметом позову у справі є вимоги керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Жмеринської міської ради до ПП "РСФ "Дельфін" про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права оренди ПП "РСФ "Дельфін" на спірні земельні ділянки; припинення права оренди ПП "РСФ "Дельфін" на земельні ділянки та зобов`язання ПП "РСФ "Дельфін" повернути територіальній громаді в особі Жмеринської міської ради земельні ділянки водного фонду.

Щодо підстав звернення прокурора до суду із позовом в інтересах позивача.

Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.

Згідно 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляцїї у сфері земельних відносин", який набрав чинності 27.05.2021 внесено зміни до повноважень місцевих рад у частині розпорядження землями у межах території громади.

Так, п. 24 розділу X "Перехідні положення" ЗК України, встановлено, що землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (зокрема земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 707-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області" до складу Жмеринської міської територіальної громади увійшла територія Почапинецької сільської ради Жмеринського району.

З урахуванням законодавчих змін у сфері земельних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується із доводами прокурора, що ним правомірно визначено позивачем Жмеринську міську раду Вінницької області, оскільки саме вказаний орган наділений правом власності та розпорядження зазначеним водним об`єктом та земельними ділянками водного фонду.

Суд звертає увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, де зазначено, що сам факт не звернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з цим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці європейського суду з прав людини.

Також згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави (п. 45 постанови). Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (п. 37). Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п. 38). Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (п. 39).

Як встановлено апеляційним судом, з метою захисту інтересів держави та територіальної громади, прокурор спонукав позивача до здійснення захисту цих інтересів ним самостійно. Зокрема, окружною прокуратурою міську раду проінформовано про викладені у позові порушення, що підтверджується листами від 07.03.2023 № 52-858вих-23, від 17.03.2023 № 52-980вих- 23.

В той же час, листом від 10.03.2023 № 01-2023/706 Жмеринська міська рада Вінницької області проінформувала окружну прокуратуру про те, що з огляду на різну судову практику та приписи ст. 19 Закону України "Про оренду землі", яка декларує, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права, міська рада не вбачає порушення інтересів та прав територіальної громади. Відповідно, у зв`язку з відсутністю правових підстав для вжиття заходів щодо повернення земельних ділянок, такі вживатися не будуть.

Разом з тим, на повторний запит окружної прокуратури листом від 21.03.2023 № 01-2023/806, міська рада повідомила про обмежений обсяг видатків на оплату судового збору, а тому заходи щодо повернення спірних земельних ділянок останньою не вживались та вживатись не будуть. Міська рада не заперечувала щодо вжиття окружною прокуратурою заходів представницького характеру для захисту прав та інтересів територіальної громади.

Отже, прокурором вказано уповноваженому органу про наявні порушення та необхідність судового захисту інтересів територіальної громади, натомість позивачем чітко повідомлено про відсутність наміру самостійно звернутись до суду.

Верховним Судом у постановах від 09.06.2021 у справі № 920/839/20 та від 26.05.2021 у справі № 926/14/19 висловлено позицію, за якою у разі свідчення попереднього листування прокурора з уповноваженим органом про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У такому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом. У такому випадку несвоєчасне вжиття органами, уповноваженими на захист прав Українського народу, як власника земель в межах території держави, призводить до триваючих порушень вимог закону, а органи прокуратури, в свою чергу, є єдиним органом в державі, який спроможний вжити вичерпних заходів представницького характеру з метою захисту порушених інтересів держави, обравши при цьому один із способів захисту.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020). Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.01.2019 у справі № 904/3953/17.

Суд констатує, що подаючи відповідний позов, прокурор захищає інтереси територіальної громади, від імені якої діє відповідна рада. У питання процесуального представництва враховується саме процесуальна позиція позивача у справі, який не подав заяв про відмову від позову чи не підтримання позиції прокурора, а тому надання правової оцінки прийнятим відповідною радою рішенням є прерогативою суду при розгляді спору по суті, та їх зміст може бути оцінений під час застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, прокуратурою правомірно заявлено позов в інтересах держави в особі Жмеринської міської ради, як наслідок суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Апеляційний господарський суд вважає безпідставними посилання відповідача на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 ( про те, що у спірних правовідносинах Держгеокадастр є органом, уповноваженим звертатись із даним позовом до суду)

Так, у справі № 925/1133/18 заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської міської ради, Приватного підприємства "Інвестиційно-будівельна компанія "Будгарант", у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Черкаської міської ради від 17.11.2016 № 2-1367 "Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 28.12.2005 № 8-962";

- визнати недійсними зміни до договору оренди землі від 07.02.2006, зареєстрованого в Черкаській регіональній філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельних ресурсах 18.02.2006 під № 040677500080, укладені 09.12.2016 між Черкаською міською радою та ПП "ІБК "Будгарант", зареєстровані 27.03.2017 виконавчим комітетом Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області за індексним номером 34472441, номер запису про інше речове право 19656533.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зауважила, що Держгеокадастр у сфері земельних відносин може виступати у двох різних правових статусах: 1) як центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого відноситься реалізація державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів 2) як суб`єкт здійснення права державної власності на землю. Обсяг повноважень Держгеокадастру (зокрема і щодо звернення до суду з тим чи іншим позовом) при захисті земельних прав може відрізнятись залежно від правового статусу Держгеокадастру у спірних правовідносинах.

Натомість у правовідносинах, які стосуються порушення речових прав держави чи територіальної громади на земельні ділянки, Держгеокадастр України та його територіальні органи не наділені повноваженнями власника на захист відповідного права державної або комунальної форми власності (крім земель сільськогосподарського призначення державної форми власності).

Отже, органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності - у випадках, які визначені у відповідних нормативно-правових актах, що регламентують повноваження Держгеокадастру (зокрема, з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився).

В той же час, колегія суддів зазначає, що предметом розгляду у справі № 902/586/23 є вимоги керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Жмеринської міської ради до ПП "РСФ "Дельфін" про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права оренди ПП "РСФ "Дельфін" на спірні земельні ділянки; припинення права оренди ПП "РСФ "Дельфін" на земельні ділянки та зобов`язання ПП "РСФ "Дельфін" повернути територіальній громаді в особі Жмеринської міської ради земельні ділянки водного фонду.

Суд звертає увагу на те, що прокурором правомірно було визначено позивачем Жмеринську міську раду Вінницької області, оскільки саме вказаний орган наділений правом власності та розпорядження зазначеним водним об`єктом та земельними ділянками водного фонду. Подаючи відповідний позов, прокурор захищає інтереси територіальної громади, від імені якої діє відповідна рада.

При цьому виходячи із обставин цієї справи, Держгеокадастр у спірних правовідносинах не виконує функції державного контролю, а тому органи Держгеокадастру не мають повноважень звертатись із вказаним позовом до суду.Відтак , клопотання апелянта про залишення позову без розгляду до задоволення не підлягає.

Щодо суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Прокурором заявлені вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державної реєстрації права оренди, припинити права оренди та зобов`язання відповідача повернути територіальній громаді земельні ділянки водного фонду.

Підставами поданого позову, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, є закінчення на думку прокурора строку дії договору оренди, порушення публічного порядку під час вирішення питання про продовження строку дії договору оренди землі та оцінка нікчемності укладених сторонами додаткових угод.

Колегія суддів зазначає, що на час підписання вказаного договору оренди ч. 4 ст. 124 ЗК України (в редакції від 01.01.2002) передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

В ст. 125 ЗК України було визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 5 ст. 126 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

У ч. 2 ст. 125 ЗК України вказано, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Вимога про те, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону, передбачена у частині другій статті 126 ЗК України.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України "Про оренду землі" № 161-XIV, який діяв у редакції від 30.03.2002.

Відповідно до ст. 12 Закон України "Про оренду землі" договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов`язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про оренду землі" договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його

сторонами і державної реєстрації. У разі надання земельної ділянки в оренду в порядку відведення договір оренди підписується після перенесення її меж у натуру (на місцевість).

Термін договору оренди земельної ділянки (у тому числі й до настання певної умови) визначається за погодженням сторін, але не більш як на п`ятдесят років (ст. 17 Закону).

На підставі ч. 1 ст. 18 Закон України "Про оренду землі", який діяв у редакції від 30.03.2002, укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Суд апеляційної інстанції вказує, що поняття "момент укладення договору" та "момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки" різняться змістовим наповненням, а також можуть відрізнятися у часі про що зазначено у постановах Верховного Суду від 19.02.2014 у справі № 0426/14068/2012 та від 13.06.2016 у справі № 570/3056/15-ц.

Переважна більшість правовідносин, які урегульовані нормами цивільного законодавства, є відносинами, у яких забезпечується правомірна поведінка їх суб`єктів та нормальна реалізація ними суб`єктивних прав і виконання суб`єктивних обов`язків. Тому і строки у таких правовідносинах є строками здійснення суб`єктивних цивільних прав та виконання обов`язків.

Так, у Законі України "Про оренду землі" № 161-XIV вказано, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18). При цьому сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що за умовами укладеного 16.05.2002 договору № 1 оренди водного об`єкту загальнодержавного значення сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, тому діють загальні правила, передбачені Законом України "Про оренду землі", який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Такі висновки щодо набрання чинності договором оренди земельної ділянки, укладеного до 2013, зроблено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №322/1178/17 та від 06.03.2024 у справі № 902/1207/22.

А відтак, укладений сторонами договір № 1 оренди водного об`єкту загальнодержавного значення міг набути чинності лише з моменту державної реєстрації. Однак, за матеріалами справи державну реєстрацію договору оренди до 01.01.2013 (протягом більше 10 років з дати підписання сторонами договору) проведено не було. Відомості щодо реєстрації речового права внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно лише 09.07.2020, тобто більш ніж через 18 років після підписання сторонами договору.

Суд звертає увагу на те, що 01.01.2013 набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11.02.2010 № 1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України "Про оренду землі" були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі, а тому після 01.01.2013 відповідач не міг зареєструвати спірний правочин.

При цьому, проведення державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01.01.2013.

Враховуючи те, що відповідач не здійснив державну реєстрацію договору оренди землі, тому договір між позивачем та відповідачем чинності не набрав і, відповідно, вказане сільськогосподарське підприємство не набуло прав орендаря за спірним договором оренди землі. Аналогічні правові висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17 та від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.

Апеляційний господарський суд враховує наведені правові висновки та вказує, що правовими підставами повернення земельних ділянок у володіння територіальної громади є ті обставини, що відповідачем не здійснено державну реєстрації договору оренди землі, договір між позивачем та відповідачем чинності не набрав і, відповідно вказане підприємство не набуло прав орендаря за спірним договором оренди землі (п. 46 постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому колегія суддів критично оцінює доводи відповідача на проведення державної реєстрації речового права оренди 09.07.2020, як підстави для обчислення строків дії договору, оскільки зазначене суперечить вказаним правовим висновками Верховного Суду.

Також суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача відносно можливості приступити до використання земельних ділянок лише після визначення меж в натурі, як передбачено п. 3 розпорядження Жмеринської РДА № 162 від 10.05.2002, оскільки подібні положення відсутні у тексті договору оренди № 1 від 16.05.2002 та не узгоджуються з наведеними вище положеннями Закону України "Про оренду землі".

Окрім того, укладений сторонами договір не містить відкладальних умов відносно набрання ним чинності, на що посилається відповідач, тому відсутні достатні підстави для застосування ст. 61 ЦК УРСР в редакції від 30.10.1999. Тобто, реєстрація права оренди у 2020 році не вплинула на початок перебігу строку дії договору.

Колегія суддів вказує, що не відповідають вимогам закону доводи відповідача щодо автоматичного поновлення на один рік під час дії воєнного стану, оскільки Законом № 2145-ІХ, який набрав чинності 07.04.2022, ЗК України доповнено пунктом 27 Розділу X "Перехідні положення", у якому передбачено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 1) вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Тому, положення відповідного закону на строк дії договорів оренди водного фонду не впливають.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.

Загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Враховуючи вказане та вимоги ч. 3 ст. 509 ЦК України, засади добросовісності, розумності та справедливості мають реалізовуватись і при виконанні особою своїх зобов`язань, в тому числі щодо володіння часткою у статутному капіталі господарського товариства.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Згідно ч. 3 ст. 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Із врахуванням вказаного, колегія суддів, проаналізувавши встановлені у справі обставини, вважає, що відповідач діях у договірних правовідносинах суперечливо та недобросовісно.

Так, посилаючись у процесуальних заявах по суті спору на невикористання земельних ділянок до 2020, відповідачем не спростовано, що починаючи з 2012 ним сплачувалась орендна плата, що підтверджено наданою Виконавчим комітетом Жмеринської міської ради Вінницької області та ГУ ДПС у Вінницькій області інформацією щодо сплати орендної плати ПП "РСФ "Дельфін" за використання спірних земельних ділянок з 2012 по 2013, технічна можливість надати відомості щодо перерахування орендної плати з 16.05.2002 по 31.12.2011 відсутня (т. 2, а. с. 144, т. 3 а. с. 10-13, 165-167). В той же час, відповідачем не надано суду відомостей про використання інших, окрім спірних, земельних ділянок на території Почапинецької сільської ради.

Крім того, з досліджених судом матеріалів цивільної справи № 2-1327 Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області судом встановлено, що керівник ПП "РСФ "Дельфін" Агарков І.В., подаючи у жовтні 2006 позов про визнання права власності на самочинне будівництво нерухомого майна, розміщеного на суміжній земельній ділянці, долучив договір оренди № 1 від 16.05.2002.

У поданому позові та поясненнях, документах з печаткою ПП РСФ "Дельфін" (довідка за 2006 (т. 3, а. с. 109 зворотна сторона), які надавались у судових засіданнях по справі № 2-1327, підтверджуються обставини передачі у користування юридичній особі спірних земельних ділянок із об`єктами водного фонду загальнодержавного значення, здійснення оренди (т. 3, а. с. 103-129).

Відповідачем не доведено також наявність перешкод у розробленні технічної документації, оскільки план відводу земель водного фонду узгоджено принаймні у 2006 році, що також встановлено з матеріалів цивільної справи (т. 3, а. с. 110). При цьому суд зазначає, що розробка та узгодження технічної документації ПП РСФ "Дельфін" лише у 2018 році (через 16 років після підписання договору оренди), суперечить принципам добросовісності та правової визначеності.

Суперечливими також є дії відповідача з приводу підписання додаткових угод № № 1, 2, 3 від 01.12.2023. Так, відповідно до п. 7 додаткові угоди укладено на 7 років, з 01.12.2023 по 01.12.2030 (т. 3, а. с. 133-137). Однак, такі дії відповідача суперечать як загальному строку договору з 16.05.2002 по 16.05.2022, так і доводам про набрання договором чинності з 09.07.2020 та дією по 09.07.2040.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відхиляє заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог, а також посилання на добросовісне виконання договірних зобов`язань, висновки відносно обчислення строку дії договору з дати реєстрації речового права є протиправними.

Щодо правової підстави для припинення прав оренди та повернення земельних ділянок, суд зауважує, що з огляду на не набрання чинності внаслідок не проведення державної реєстрації договору оренди відповідач володіє земельними ділянками без належної правової підстави. Судом було проаналізовано чинні, на момент укладення договору оренди, положення законодавства та зроблено наступні висновки.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 30.03.2002), договір оренди земельної ділянки посвідчується нотаріально за її місцезнаходженням: на строк до 5 років - за бажанням однієї із сторін договору; на строк більше 5 років - в обов`язковому порядку.

Таким чином, договір № 1 оренди водного фонду загальнодержавного значення від 16.05.2002, укладений на 20 років, підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню.

В силу приписів ч. 3 ст. 14 Закону, відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди згідно зі статтею 18 цього Закону, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України.

Колегія суддів вказує, що спеціальним нормативно правовим актом, який регулював питання недійсності договорів був Цивільний кодекс Української РСР, в редакції від 30.10.1999. Так, згідно ч. 1 ст. 47 ЦК УРСР, нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Отже, положення ЦК УРСР містили імперативні положення щодо недійсності договору, укладеного з недодержанням нотаріальної форми.

На підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Однак, матеріали справи не містять судового рішення про визнання дійсним договору оренди, укладеного без дотримання нотаріальної форми, тому договір № 1 оренди водного фонду загальнодержавного значення від 16.05.2002 строком на 20 років є недійсним в силу прямої вказівки чинного на момент його підписання закону (ч. 3 ст. 13, ч. 3 ст. 14 Закону України "Про оренду землі", в редакції від 30.03.2002; ч. 1 ст. 47 ЦК УРСР, в редакції від 30.10.1999).

Положення ЦК України щодо правової категорії нікчемності договорів набрали законної сили лише 01.01.2004 року.

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

А відтак, встановивши на основі аналізу норм матеріального права юридичні факти недійсності договору № 1 оренди водного фонду загальнодержавного значення від 16.05.2002 та не набрання даним договором чинності (що є відмінними правовими категоріями, оскільки сторони можуть досягнути згоди щодо усіх істотних умов договору, укласти договір, однак відтер мінувати строк вступу його у дію), суд апеляційної інстанції вважає правомірними вимоги прокурора саме на основі застосовних судом норм матеріального права (а не з підстави закінчення строку дії договору оренди).

Також суд звертає увагу на те, що не впливають на відповідні висновки суду укладені 01.12.2023 між ПП РСП "Дельфін" та Жмеринською міською радою додаткові угоди № 1, 2, 3 до договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом строком на 7 років щодо земельної ділянки площею 29,2012 га кадастровий номер 0521084800:04:000:2425, земельної ділянки площею 25,4360 га кадастровий номер 0521084800:04:000:2427 та земельної ділянки площею 1,8729 га кадастровий номер 0521084800:04:000:2426, а також проведена реєстрація змін до речового права оренди на нерухоме майно (т. 3, а. с. 222-224).

При цьому суд вказує, що у постанові від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що оскільки відповідно додаткова угода є невід`ємною частиною спірного договору оренди землі, а основний договір чинності не набрав, не могла набрати чинності і додаткова угода.

Також вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору оренди, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 та від 28.09.2022 у справі №483/448/20.

Велика Палата Верховного Суду уже зазначала, що під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом або про визнання недійсним договору), не допускається відмова в позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред?явлена. Незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, суд має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Враховуючи викладене, прийняття рішень про поновлення договору оренди земельних ділянок та укладення сторонами додаткових угод є протиправним, з огляду на встановлені судом обставини використання земельних ділянок без належної правової підстави.

Колегія суддів виходить з того, що ПП РСФ "Дельфін" та Жмеринською міською радою продовжено строк дії недійсного договору, який не посвідчено нотаріально та не зареєстровано у визначеному законом порядку. Сторонами фактично викладено договір оренди у новій редакції, окремо відносно кожної земельної ділянки. Оскільки, відповідач використовував земельну ділянку без достатньої правової підстави, то при вирішенні питання про надання земельних ділянок в оренду, органу місцевого самоврядування слід було керуватися загальними положеннями земельного законодавства, яке регулює питання оренди земельних ділянок.

В силу ч. 1 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати земельних торгів (ст. 6 Закону України "Про оренду землі").

Суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про укладення додаткових угод № 1, 2, 3 від 01.12.2023 не було враховано обставин дійсності та строку дії договору оренди, а також чинних положень законодавства щодо проведення земельних торгів.

При цьому законодавець, запроваджуючи регулювання щодо надання землі у користування, не міг мати на меті стимулювання зловживань, посилення соціальної нерівності і спрямованість на неправовий та непрозорий перерозподіл основного національного багатства - землі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Оскільки договір оренди землі, укладений без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, тому він відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним. Якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача (постанова ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц).

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та позицією прокурора щодо нікчемності додаткових угод № 1, 2, 3 від 01.12.2013, укладених на 7 років щодо земельної ділянки площею 29,2012 га кадастровий номер 0521084800:04:000:2425, земельної ділянки площею 25,4360 га кадастровий номер 0521084800:04:000:2427 та земельної ділянки площею 1,8729 га кадастровий номер 0521084800:04:000:2426.

При цьому подача окремого позову з вимогами про визнання даних угод недійсними, в силу положень ч. 2 ст. 215 ЦК України, не вимагається. На основі викладеного вище, судом встановлено володіння відповідачем спірними земельними ділянками без достатньо правової підстави.

З приводу доводів відповідача відносно обрання прокурором неефективних способів захисту прав територіальної громад суд зауважує, що предмет спору у справі № 902/586/23 не обмежується лише доводами щодо відсутності зареєстрованого права оренди, а також стосується оцінки строку дії договору, його укладення, дійсності, дотримання порядку продовження строку дії договору, передачі права оренди на конкурентних засадах.

Суд враховує правові висновки відносно ефективних способів захисту прав власника земельної ділянки. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20) зауважує, що надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог (за яким позивач у позовній заяві повинен вказати спосіб захисту, визначений приписами ЦК України та ГК України) суперечить завданню господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті.

Отже, відповідні висновки щодо уникнення зайвого формалізму при оцінці судом ефективних способів захисту, спрямовані на забезпечення диспозитивної можливості самостійно сформулювати позовні вимоги, стосуються також позовів, котрі подані прокурором.

Щодо застосування ч. 3 ст. ст. 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Велика Палата Верховного Суду зауважила, що положення абзацу третього частини третьої адресовані насамперед суду, який, задовольняючи позов, зокрема, про скасування рішення державного реєстратора, має чітко визначитися з тим, кому саме і яке речове право внаслідок задоволення такого позову належить. Вирішивши наявний між сторонами спір про право на користь позивача, суд тим самим в мотивувальній частині рішення виснував, що право власності позивача було порушено та підлягає поновленню.

Чинна нині редакція абзацу 2 ч. 3 ст. 26 Закону № 1952-IV встановлює, що у разі якщо в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.

Чинне нині положення абзацу 3 ч. 3 ст. 26 Закону № 1952-IV також містить пряму вказівку на те, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Таким чином, порядок дій державного реєстратора у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення врегульований чинними нині абзацами 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону № 1952-IV.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що з урахуванням конкретних обставин справи та положень абзаців другого та третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності (за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20).

Відтак, саме правові висновки відносно застосування ст. ст. 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є релевантними до предмету спору у даній справі.

Також з метою усунення перешкод у здійснення права власності на земельну ділянку прокурор просить скасувати державну реєстрацію права оренди.

Відповідний спосіб захисту прямо передбачений ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Також прокурор просить припинити права оренди відповідача на спірні земельні ділянки, що своєю сутністю є встановлення відсутності таких прав шляхом внесення змін до державного реєстру, що узгоджується з правовим висновком постанова ВП ВС від 29.11.2023 у справі №513/879/19.

Однак, за змістовним значенням визнання "відсутнім права оренди" та "припинення права оренди" є синонімічними термінами.

Також, відповідний спосіб захисту (щодо припинення речових прав на нерухоме майно) прямо передбачений п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Суд зауважує, що зміна правових висновків Верховного Суду не може впливати на задоволення позову, який подано до їх формування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що задоволення вимог про скасування державної реєстрацію права оренди та припинення прав оренди відповідача на спірні земельні ділянки забезпечить ефективний захист порушених прав, оскільки призведе до внесення змін до державного реєстру шляхом припинення речового права оренди та узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 26 та п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Враховуючи підстави позову, встановлені судом обставини недійсності Договору оренди №1 від 16.05.2002 в силу прямої вказівки у законі, нікчемності укладених додаткових угод про поновлення строку дії договору оренди, ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав, тому зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

При цьому зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (постанова ВП ВС від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц). Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.

Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 97).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача повернути земельні ділянкою територіальній громаді, в особі органу місцевого самоврядування також підлягають задоволенню.

Щодо втручання у право на мирне володіння майном, суд зауважує, що відповідач фактично використовувало спірні земельні ділянки протягом попередньо обумовленого строку дії договору більше 20 років, сплачуючи при цьому плату за фактичне використання майна з 2012 року.

При цьому у договірних відносинах відповідач діяв недобросовісно, оскільки не вчинив дій щодо реєстрації договору оренди, приступив до використання земельних ділянок до розробки технічної документації, зволікав з її розробкою протягом 16 років, зареєстрував речове право оренди зі спливом 18 років з дати підписання договору.

В свою чергу, поновлення договору оренди, укладеного до 2013 року за відсутності доказів нотаріального посвідчення та державної реєстрації, зі спливом 20 річного строку підписання, суперечило вимогам законодавства; продовження строку оренди за таким договором, всупереч конкурентних засад є незаконним, що прямо передбачено нормами національного законодавства.

А відтак, припинення права оренди та повернення земельних ділянок відповідає положенням закону, переслідує легітимну мету захисту інтересів територіальної громади в аспекті забезпечення права володіння майном, розпорядження або передачі в оренду за ринковими цінами на конкурентній основі. Втручання є законним, має на меті "суспільний", "публічний інтерес"; як внаслідок відновиться право володіння майном та покращиться економічний інтерес територіальної громади.

З приводу пропорційності втручання, то відповідачем всупереч положенням ст. ст. 73-80 ГПК України не надано доказів щодо понесених витрат на утримання майна, негативних наслідків припинення використання земельних ділянок, які надавали б суду можливість оцінити пропорційність такого втручання.

Щодо доводів відповідача про відсутність доказів самовільного використання земельних ділянок, то ні у позовній заяві, ні під час розгляду справи судом першої інстанції жоден із учасників справи не стверджував про використання спірних ділянок відповідачем самовільно. Не заслуговують на увагу також доводи відповідача, що листи Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг від 12.06.2023 та управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Вінницькій області від 08.06.2023 підтверджують факт не використання водних об`єктів.

Також при зверненні до суду прокурором заявлено вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди відповідача на 5 земельних ділянок, з одночасним припиненням права оренди на них, такий спосіб захисту прямо передбачений ч. 3 ст. 26 та ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Вимоги про скасування записів не заявлялися, тому доводи апелянта є безпідставними.

Окрім того, з метою повного розгляду справи і прийняття законного та неупередженого рішення у ній, забезпечення додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій та здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків та водночас дотримуючись принципів змагальності та пропорційності у господарському судочинстві, суд першої інстанції обґрунтовано задоволив клопотання прокурора та дійшов правильного висновку про можливість повернення у справі № 902/586/23 до стадії підготовчого провадження. Зазначена ухвала суду від 22.01.2024 відповідає завданням та принципам господарського судочинства, судовій практиці та законодавству.

Відповідачем, в порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, висновків суду першої інстанції не спростовано, а його посилання, викладені в апеляційній скарзі є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 01.04.2024 у справі №902/586/23 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" - без задоволення.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" на рішення Господарського суду Вінницької області від 01.04.2024 у справі №902/586/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строк оскарження до Верховного Суду встановлений статтями 286-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений 17 вересня 2024

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.