Ухвала

від 17.09.2024 по справі 903/523/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

17 вересня 2024 року Справа № 903/523/24 Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Гандзілевська Яна Вікторівна

за відсутності представників

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/523/24 за заявою фізичної особи ОСОБА_1 про неплатоспроможність,

ВСТАНОВИВ:

30.05.2024 представник ОСОБА_1 подав до суду заяву про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність

03.06.2024 в системі Електронний суд зареєстрована заява арбітражного керуючого Самчука А.М. про участь у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Ухвалою господарського суду від 04.06.2024 заяву прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 18.06.2024 о 10:35 год.

Ухвалою суду від 18.06.2024 відкладено розгляд підготовчого судового засідання на 02.07.2024 о 12:15 год.

Ухвалою суду від 02.07.2024 розгляд підготовчого судового засідання відкладено на 06.08.2024 о 11:15 год.

Ухвалою суду від 06.08.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 .

У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 06.08.2024 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

12.08.2024 представник ГУ ДПС у Волинській області надіслав лист, яким долучив відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, станом на 07.08.2024, за період з І-го кварталу 2021 по І квартал 2024 ОСОБА_1

16.08.2024 від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надійшов лист про перетин державного кордону боржником та членами його сім`ї.

Після оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 до суду надійшли заяви з грошовими вимогами до боржника:

- від ОСОБА_2 в розмірі 6650,00 доларів США, що еквівалентно 274113,00 грн.

Ухвалою суду від 02.08.2024 відповідна заява з кредиторськими вимогами до боржника прийнята до розгляду, розгляд заяви в попередньому судовому засіданні призначено на 17.09.2024.

09.08.2024 та 16.09.2024 керуючий реструктуризацією Самчук А.М. сформував в системі «Електронний суд» та надіслав на електронну адресу суду наступні документи:

1.Відзив на заяву за результатом розгляду заяви кредитора ОСОБА_2 , в якому зазначив, що вважає за необхідне визнати вимоги до боржника у наступних розмірах: 6 056,00 грн. - витрати пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів; 274 317, 82 гривень, вимоги другої черги задоволення вимог кредиторів до боржника ОСОБА_1 . Всього: 280373,82 гривні.

2.Звіт про перевірку декларацій про майновий стан боржника ОСОБА_1 .

3. Заяву про відсутність можливості виконати вимоги ухвали суду від 10.06.2024.

16.09.2024 представник ОСОБА_1 надіслав на електронну адресу суду заяву про проведення засідання за відсутності заявника та її представника, зазначив, що заява ОСОБА_2 з кредиторськими вимогами заявницею визнається в повному обсязі та остання не заперечує щодо її задоволення.

16.09.2024 кредитор ОСОБА_2 подала до суду додаткові пояснення, в яких вказала, що кошти, в розмірі 5000,00 доларів США позичила ОСОБА_1 , оскільки остання дуже злякалась бойових дій, хотіла поїхати до доньки в Польщу (що вона і зробила). Самі кошти, ОСОБА_2 також взяла в борг від громадянина ОСОБА_3 03 січня 2022 року, так як хотіла робити ремонт в будинку, та частково його почала. Всього позичила 6500 доларів США, кошти повертаю по мірі можливості, строк повернення до січня 2025 року. Просить судове засідання 17.09.2024 провести за її відсутності.

В судовому засіданні керуючий реструктуризації щодо заявлених кредиторських вимог ОСОБА_2 не заперечив.

Протокольною ухвалою від 17.09.2024 суд оголосив перерву до 17.09.2024 на 14:30 год для надання ОСОБА_2 додаткових документів.

Керуючий реструктуризацією в судове засідання після оголошеної перерви не з`явився, сформував в системі «Електронний суд» заяву, в якій просить судове засідання у справі про неплатоспрожність ОСОБА_1 з розгляду вимог кредитора ОСОБА_4 проводити за відсутності арбітражного керуючого Самчука А.М. Вимоги просив визнати у відповідності до поданого відзиву.

ОСОБА_2 17.09.2024 подала до суду додаткові пояснення, якими долучила до матеріалів справи докази наявності коштів у ОСОБА_3 , а саме вказала, що дана особа є директором підприємства ПП «ЛС-ГРУП», та дане підприємство виплатило йому дивіденди у кінці 2021 року на суму 300000,00 гривень, що у еквіваленті на той час становило 12000,00 доларів США. На підтвердження зазначеного надала додатки до пояснень а саме: Виписку з ЄДРЮО щодо підприємства; Наказ про призначення директором ПП «ЛС-ГРУП», фінансову звітність малого підприємства за 2021 рік; рішення засновника №1 від 15 грудня 2021 року.

Також просила засідання проводити за її відсутності.

У визначений судом день та час кредитор та боржник своїм правом на участь в судовому розгляді не скористалися, причини неявки в судове засідання суду не повідомили. Не з`явився в судове засідання і керуючий реструктуризацією Самчук А.М.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

В розрізі даної статті законодавець здійснює класифікацію кредиторів по категоріям, а саме: забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Так, згідно з умовами статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 06.08.2024 за №73787 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що боржником звертаючись до Господарського суду Волинської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, надано конкретизований список кредиторів із зазначенням підстав виникнення грошових зобов`язань та сум заборгованості, а саме:

громадянкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 4 633,32 доларів США;

Рівненською митницею Державної митної служби України (код ЄДРПОУ: 43958370) в сумі 10 749 705,92 гривень;

Рожищенським відділом ДВС у Луцькому районі Волинської області ЗМУ МЮ - виконавчий збір в сумі 1 074 970,59 гривень.

Щодо заявлених грошових вимог ОСОБА_2 на загальну суму 6650 дол США, що еквівалентно 274113,00грн, судом враховано наступне.

26 лютого 2022 року між ОСОБА_2 (Позикодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Договір позики.

У відповідності до п.2.1. було надано в борг 5000,00 доларів США.

Згідно п.2.2. договору, за користування позикою Позичальник сплачує Позикодавцю 13 відсотків річних за фактичний період користування позикою.

У відповідності до п.п.3.1.-3.2 договору, позикодавець передає суму позики в готівковому порядку в момент підписання сторонами цього договору. Днем надання позики вважається день підписання сторонами цього договору.

Відповідно до п.4.1. договору, позикодавець надав позику позичальнику строком на 3 (три) роки з моменту підписання сторонами цього договору.

При простроченні повернення позики (її частини) позичальник сплачує штраф у розмірі 0,5 % від неповерненої суми позики.

В порушення вищезазначених умов Договору позики, Позичальник позичені кошти не повернув.

У зв`язку з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність боржника та з метою подання до господарського суду письмової заяви з грошовими вимогами до боржника кредитор провів розрахунки заборгованості за Договором про надання позики від 26.02.2022 та визначено заборгованість у розмірі 6650,00 дол США, що еквівалентно 274113,00 грн, що включає:

-5000 дол США -основна заборгованість;

- 25 дол США -штраф;

- 1625 дол США -13% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу, Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц, що повністю відповідає усталеній правовій позиції, відображеній, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 18.03.2013 у справі № 6-63цс13, а також у перелічених скаржником у касаційній скарзі постановах Верховного Суду у справах №№ 604/1038/16-ц, 707/2606/16-ц, 143/280/17, 559/2587/19, 464/5314/17, 319/1669/16, 524/4946/16, 604/1038/16.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі №902/221/22, постанова від 01.03.2023 навів наступним правовий висновок відносно розгляду грошових вимог за договорами позики у справах про неплатоспроможність:

«Згідно з частиною другою статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Отже, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, у тому числі у справі про неплатоспроможність фізичної особи, суд в силу наведених вище норм має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

Разом з тим, правова проблема у цій справі № 902/221/22, що зумовила необхідність її передачі на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, полягає у питанні застосування визначеної статтею 204 ЦК України презумпції правомірності правочину у поєднанні з вищенаведеними положеннями КУзПБ, що регулюють порядок розгляду заяв кредиторів з їх грошовими вимогами до боржника.

Так, в обґрунтування грошових вимог до боржника фізична особа-кредитор у своїй заяві посилалася на чинний договір безвідсоткової позики та наявність відповідної розписки у підтвердження його укладення та отримання боржником цієї позики….

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов 'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц, що повністю відповідає усталеній правовій позиції, відображеній, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 18.03.2013 у справі № 6-63цс13, а також у перелічених скаржником у касаційній скарзі постановах Верховного Суду у справах №№ 604/1038/16-ц, 707/2606/16-ц, 143/280/17, 559/2587/19, 464/5314/17, 319/1669/16, 524/4946/16, 604/1038/16.

Судова палата під час розгляду цієї справи враховує, що згідно наведеної усталеної правової позиції боргова розписка підтверджує не лише факт укладення договору позики та погодження його умов між кредитором та боржником, а також вона засвідчує й безпосередньо факт отримання боржником від кредитора грошових коштів у певному розмірі або речей.

Втім, такий правовий висновок є застосовним у позовному провадженні, коли між кредитором та боржником за борговою розпискою існує відповідний спір, з метою вирішення якого сторона звертається із позовом до суду.

Натомість, у справах про неплатоспроможність існує певна відмінність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, що виникли на підставі боргової розписки, від вирішення спору у позовному провадженні про стягнення заборгованості за борговою розпискою.

Зазначена відмінність, серед іншого, полягає у тому, що визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі неплатоспроможності. При цьому, у вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог.

Беручи до уваги зазначені мотиви, судова палата дійшла висновку, що задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки, покладається обов 'язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.

За таких обставин, господарському суду під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника варто керуватися не лише засадами, серед інших, належності (стаття 76 ГПК України) та допустимості (стаття 77 ГПК України) доказів, а й враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як взаємозв`язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою.

Тож, у разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.

Необхідним, у такому випадку, може бути також документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику фізичній особі-боржнику, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов`язальних правовідносин за відповідним договором позики.

У разі ж ненадання зазначеним кредитором сукупності необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності грошового зобов Язання господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

При цьому, визначена приписами статті 204 ЦК України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов`язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема й зазначені вище докази джерел походження наданих у позику коштів.

Тобто, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики".

Крім того, у постанові від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20 Верховний Суд зазначив, що використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

З врахуванням викладеного, суду необхідно з`ясувати документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику фізичній особі-боржнику, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов`язальних правовідносин за відповідним договором позики.

Як слідує з матеріалів справи, кредитор ОСОБА_2 в підтвердження надання позики ОСОБА_1 підтверджує укладеним договором позики від 03.01.2022, який укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

З даного договору слідує, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 цього Договору (надалі іменується "позика"), а Позичальник зобов`язується повернути позику у визначений цим Договором строк.

Розмір позики становить 6500 доларів США, у валюті, повернення також повинно бути у валюті. Позикодавець передав позику Позичальникові 03 січня 2022 року, на побутові потреби. Позика передалась у готівковій формі. Строк позики становить три роки з дати підписання даного Договору, та кошти підлягають поверненню в строк до 02 січня 2025 року.

Разом з цим, ОСОБА_2 надала докази в підтвердження, що ОСОБА_3 станом на 03.01.2022 мав кошти, щоб надати позику останній. В підтвердження долучила Виписку з ЄДРЮО щодо підприємства; Наказ про призначення директором ПП «ЛС-ГРУП», фінансову звітність малого підприємства за 2021 рік; рішення засновника №1 від 15 грудня 2021.

Заборгованість боржника перед заявником становить 5000 дол США, підтверджена матеріалами справи, керуючим реструктуризацією визнається, підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів, оскільки згідно з ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно розрахунку кредитора, останнім нараховано 1625 дол США 13% річних за користування позикою та 25 дол США штраф.

Разом з цим, заявник невірно визначено період початку нарахування 13% річних за користування позикою, оскільки договір підписано 26.02.2022, а тому нарахування має здійснюватися також з 26.02.2022, а не з 06.02.2022.

Перевіривши доданий заявником до заяви розрахунок заборгованості по відсотках, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування за період з 26.02.2022 по 26.08.2024, що становить 1624,73 дол США.

В задоволені 0,27 дол США слід відмовити.

Щодо нарахування штрафу в розмірі 25 дол США, судом враховано наступне.

У відповідності до п. 18 Перехідних положень ЦК України: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У відповідності до правової позиції що висвітлена у постанові КЦС ВС від 11 липня 2024 року № 727/1033/21: оскільки проценти - це плата за користування чужими грошима (стаття 1048 ЦК України), а згідно з положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України з 24 лютого 2022 року нараховані відповідно до вимог статті 625 ЦПК України інфляційні втрати підлягають списанню, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про стягнення з позичальника прострочених процентів за користування кредитними коштами (нараховані, але не сплачені) та інфляційних втрат за період до 23 лютого 2022 року.

Отже, в з врахуванням вище викладеного, вимоги в розмірі 25 дол США до задоволення не підлягають.

Разом з тим, судом враховано, що склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника (п.4 ч.2 чт.45 КУзПБ).

Кредитор просив визнати грошові кошти в розмірі 6650 дол США, що еквівалентно 274113,00 грн.

ОСОБА_2 подала заяву про визнання грошових вимог з додатками до суду 29.08.2024 і судовий збір сплачено 29.08.2024.

Отже, ціна позову в національній валюті повинна визначатись з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, станом на 29.08.2024.

Так, станом на день сплати судового збору (29.08.2024), офіційний курс гривні до долара США, визначений Національним банком України, становив 41,2508 грн. за один долар.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_2 про визнання грошових вимог до ОСОБА_1 в розмірі:

- 273275,41 грн (основна заборгованість та відсотки) вимоги 2 черги.

- 6056,00 грн - витрати по сплаті судового збору за подання відповідної грошової вимоги - позачергово.

В решті заяви слід відмовити.

Завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 р. у справі № 916/4644/15; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 р. у справі № 913/479/18).

Відповідно до норм визначених Кодексом України з процедур банкрутства за результатами попереднього засідання господарський суд визнає розмір вимог кредиторів, які підлягають включені до реєстру вимог кредиторів, порядок погашення (задоволення) яких відбувається відповідно до черговості, яка встановлена статтею 133 даного Кодексу.

Згідно з нормами статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, Для задоволення вимог кредиторів кошти від продажу майна боржника вносяться на окремий банківський рахунок, відкритий керуючим реалізацією.

Витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів за зобов`язаннями боржника, забезпеченими заставою майна фізичної особи, задовольняються за рахунок такого майна.

Кошти, отримані від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, після покриття витрат, пов`язаних з утриманням, збереженням та продажем цього майна, та сплати додаткової винагороди арбітражного керуючого відповідно до положень статті 30 цього Кодексу використовуються виключно для задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які таке майно забезпечує.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;

3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Згідно зі ст.122 Кодексу України з процедур банкрутства, в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються:

1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали;

2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто схвалений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду арбітражний керуючий згідно з цією ухвалою письмово повідомляє кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.

Участь кредиторів у зборах кредиторів, визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу та учасників зборів кредиторів з правом дорадчого голосу здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є: 1) розгляд звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; 2) розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника; 3) прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Керуючись ст.ст. 2, 122-123 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_2 про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати грошові вимоги ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) у розмірі:

- 273275,41 грн (основна заборгованість та відсотки) вимоги 2 черги.

- 6056,00 грн - витрати по сплаті судового збору за подання відповідної грошової вимоги - позачергово.

В решті заяви відмовити.

2. Зобов`язати керуючого реструктуризацією Самчука А.М. включити визнані судом вимоги ОСОБА_2 до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.

3. Керуючому реструктуризацією Самчуку А.М. провести збори кредиторів в порядку п. 4 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства.

4. Засідання суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначити на 08 жовтня 2024 року о 11:00 год.

Судове засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Волинської області (м. Луцьк, пр. Волі, 54а, в залі судових засідань №103).

Ухвала господарського суду набирає законної негайно з моменту її прийняття відповідно до ч.4 ст. 9 КУзПБ.

Ухвала суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.9 КУзПБ, ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст ухвали виготовлено 17.09.2024.

Суддя І. О. Гарбар