Рішення

від 12.09.2024 по справі 915/337/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2024м. ДніпроСправа № 915/337/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Єланецької селищної ради (55501, смт. Єланець Вознесенського району Миколаївської області, вул. Паркова, буд. 15А; ідентифікаційний код 04375079)

до Приватного підприємства "Перша телекомунікаційна компанія" (52042, с. Любимівка Дніпровського району Дніпропетровської області, вул. Кіровоградська, буд. 22; ідентифікаційний код 39408677)

про стягнення 23 999 грн. 70 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Єланецька селищна рада звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою (вх.№3764/24 від 29.03.2024) до Приватного підприємства "Перша телекомунікаційна компанія" про стягнення 23 999 грн. 70 коп. - заборгованості за Договором від 15.09.2021 №112 надання послуг з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету, закупівля яких здійснюється за рахунок субвенцій.

Також просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 3 028 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.04.2024 матеріали осподарської справи №915/337/24 за позовом Єланецької селищної ради Вознесенського району Миколаївської області до Приватного підприємства "Перша телекомунікаційна компанія" про стягнення грошових коштів у загальній сумі 23999 грн. 70 коп. за договором надання послуг з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету, закупівля яких здійснюється за рахунок субвенції від 15.09.2021 № 112, надіслано за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області (49000, м.Дніпро, вул. Володимира Винниченко, 1А).

В подальшому Господарським судом Миколаївської області листом від 30.04.2024 №915/337/24/4067 матеріали справи №915/337/24 скеровано на адресу Господарського суду Дніпропетровської області.

Господарським судом Дніпропетровської області отримано матеріали справи №915/337/24 за вх.№1939/24 від 07.05.2024.

Протоколом від 07.05.2024 автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи №915/337/24 передано судді Загинайко Т.В.

В подальшому судом встановлено, що позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивачем подано заяву (вх.№24477/24 від 17.05.2024), відповідно до якої позивачем було виправлено недоліки позовної заяви та виконано вимоги суду, зазначені в ухвалі суду від 13.05.2024.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до повідомлення від 24.05.2024 №46743 про надання адвокату доступу до справи за допомогою Електронного кабінету Користувача ЄСІТС адвокат Курячий А.М. 24.05.2024 отримав доступ до справи №915/337/24 на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги Приватне підприємство "Перша телекомунікаційна компанія".

Відповідач у відзиві (вх.№28535/24 від 12.06.2024) просить відмовити у задоволенні позовних вимог за позовною заявою Єланецької селищної ради Вознесенського району Миколаївської області по справі №915/337/24 в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача, посилаючись на те, що: - позивачем не дотримані вимоги закону щодо повернення того, що було виконане позивачем за Договором; - позивачем наголошується, що згідно пункту 26 Договору в останній його редакції: "Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2023 p., a в частині фінансових зобов`язань, що залишилися невиконаними, - до їх повного виконання"; - тобто, з урахуванням позиції позивача, Договір є діючим у тій частині, яка стосується зобов`язань відповідача повернути позивачу сплачену останнім попередню оплату в розмірі 30% за послуги з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету; - предметом позову є стягнення з відповідача того, що було виконане позивачем за Договором (повернення виконаного); - згідно частини 4 статті 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом"; - в контексті вищенаведеного, для повернення позивачу сплаченої останнім на користь відповідача попередньої оплати в розмірі 30% за послуги з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету юридичною підставою є - розірванням договору згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України; - позивачем не дотриманий нормативний порядок повернення того, що було виконане позивачем за Договором, а саме вимоги частини 4 статті 653 Цивільного кодексу України; - позивачем не дотримані вимоги закону та договору щодо нормативного порядку настання відповідальності відповідача за порушення зобов`язання за Договором, а також процесуальний порядок стягнення нанесеної матеріальної шкоди; - позивачем не доказаний факт та розмір нанесеної відповідачем матеріальної шкоди, не наданий обґрунтований розрахунок сум, що стягуються за позовом, не дотриманий нормативний та процесуальний порядок стягнення такої шкоди (шляхом розірвання договору, нарахування пені, штрафних санкцій тощо); - у позові належним чином не враховані обставини непереборної сили, визнані самим позивачем після укладення Договору і які продовжують діяти до цього часу; - так, у Додатковій угоді №2 від 31.03.2022, Додатковій угоді №3 від 24.05.2022, Додатковій угоді №4 від 15.09.2022, Додатковій угоді №5 від 22.11.2022, Додатковій угоді №6 від 22.12.2022, зазначено, що: "продовження строку підтверджується: Довідка Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022"; згідно пунктів 22, 24 Договору "Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даним договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, війна тощо); доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються уповноваженим органом"; - пунктом 4 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю"; - в якості юридичної підстави для неодноразової пролонгації Договору позивачем неодноразово визнано в якості поважної та достатньої підстави висновок Торгово-промислової палати України про те, що військова агресія РФ проти України є надзвичайною та невідворотною обставиною, тобто форс-мажорною обставиною для непритягнення до будь-якої відповідальності за будь-яким договором, у разі невиконання/несвоєчасного виконання його умов; - військова агресія РФ проти України не припинилась і продовжує діяти на дату подачі позову що, відповідно, вказує на непослідовну, необґрунтовану та вибіркову позицію позивача щодо намагання стягнути з позивача сплачену останнім попередню оплату за Договором; - настання і дія до цього часу вищезазначеної обставини непереборної сили об`єктивно унеможливило для відповідача виконання умов Договору у встановлений його умовами термін; - відповідач підлягає тимчасовому звільненню від виконання обов`язків, передбачених Договором на підставі пункту 22 Договору до закінчення воєнного стану в країні, а також від відповідальності за несвоєчасне його виконання; - із цього випливає, що позовні вимоги за позовом Єланецької селищної ради не можуть бути задоволені також і на цій підставі, до закінчення воєнного стану в країні; - згідно пункту 8 частини 3 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відповідач повідомляє, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи на момент подачі цього відзиву становить - 0 гривень та витрати на даний час відсутні.

Отже, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання доказів сплати 23 999 грн. 70 коп., у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між позивачем - Єланецькою селищною радою, як замовником, та відповідачем - Приватним підприємством "Перша телекомунікаційна компанія", як виконавцем, було укладено договір від 15.09.2021 №112 надання послуг з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету, закупівлі яких здійснюється за рахунок субвенції (надалі - Договір) (а.с. 8-19).

Пунктом 1 Договору визначено, що предметом договору є закупівля послуг з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету, що зазначені у додатку 1 до договору.

Відповідно до умов цього договору виконавець зобов`язується надати замовнику, а замовник

зобов`язується прийняти та оплатити послуги з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету, код СРV згідно з ДК 021-2015: 72410000-7 - Послуги провайдерів (послуги з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу Інтернету), що надані виконавцем для закладів соціальної інфраструктури згідно з додатком 1 до договору та відповідно до технічних характеристик та вимог до послуг, наведених у додатку 2 до договору (пункт 2 Договору).

Відповідно до пункту 3 Договору (в редакції додаткової угоди від 22.12.2022 №6) послуги з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету повинні бути надані не пізніше 19.02.2023 (а.с.19).

Згідно з пунктом 4 Договору датою виконання послуг за договором є дата підписання акта здачі-приймання наданих послуг.

За змістом пункту 5 Договору замовник зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги; повідомляти виконавцеві про зменшення обсягів фінансування видатків та зменшення суми за договором у строк не пізніш як за 10 робочих днів до дати ініціювання змін до цього договору про зменшення суми, визначеної цим договором; приймати надані послуги згідно з методикою тестування послуги (додаток 3 до договору) та підписати акт здачі-приймання наданих послуг згідно з умовами цього договору; надавати виконавцю організаційну та технічну допомогу щодо надання послуг за договором.

Пунктом 6 Договору визначено, що замовник має право: достроково розірвати цей договір разі невиконання зобов`язань виконавцем, письмово повідомивши про це йому у строк не пізніше як за 15 робочих днів до дати розірвання із зазначенням обґрунтування причини розірвання договору; контролювати надання послуг у строки, встановлені цим договором; зменшувати обсяг надання послуг та суму за цим договором залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до договору.

Згідно з пунктом 7 Договору виконавець зобов`язаний: забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим договором; забезпечити надання послуг, якість яких відповідає вимогам національних стандартів, технічним характеристикам та вимогам до послуг, що наведені у додатку 2 до договору, законам України та нормативно-правовим актам щодо показників якості, що встановлюються до таких послуг; організувати здачу наданих послуг згідно з методикою тестування послуги (додаток 3 до договору); надавати послуги із забезпечення безлімітного доступу до Інтернету із швидкістю не менше 50 Мбіт/с протягом 30 календарних днів, починаючи з дати підписання акта здачі-приймання наданих послуг та із швидкістю не менше 100 Мбіт/с до 31.12.2022, без нарахування абонентської плати.

Виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги (пункт 8 Договору).

Відповідно до пункту 10 Договору вартість послуг за даним договором становить 79 999 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 13 333 грн. 17 коп.

Сума, визначена даним договором може бути зменшена за взаємною згодою сторін (пункт 11 Договору).

Пунктом 12 Договору визначено, що надання послуг виконавцем та приймання їх замовником оформляється актом здачі-приймання наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін разом із підписанням останнього протоколу тестування послуги з позитивним результатом тестування.

Згідно з пунктом 13 Договору оплата наданих послуг проводиться на підставі належним чином оформлених рахунків та актів; замовник перераховує на рахунок виконавця попередню оплату в розмірі 30% визначеної у договорі (у сумі: 23 999 грн. 70 коп., в тому числі ПДВ: 3 999 грн. 95 коп. протягом 7-ми банківських днів з моменту укладення Договору на строк не більше 3-х місяців

Згідно з пунктом 14 Договору підписання акта здачі-приймання наданих послуг представником замовника є підтвердження відсутності претензій з його боку.

Відповідно до пункту 16 Договору виконавець за 3 робочі дні повідомляє замовнику про дату початку тестування послуг та пропонує повноважним представникам замовника прибути за адресою надання послуги для її тестування та підписання відповідного протоколу тестування, а також акта здачі-приймання послуг; неприбуття представника замовника не є перешкодою для проведення тестування, однак про відсутність представника замовника виконавець зазначає в протоколі.

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2023, а в частині зобов`язань, що залишилися невиконаними - до їх повного виконання (пункт 26 Договору в редакції додаткової угоди від 22.12.2022 №6) (а.с. 19).

У пункті 3 вказаної додаткової угоди від 22.12.2022 №6 визначено, що продовження строку підтверджується довідкою Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 (а.с. 19).

Також сторонами підписано Перелік закладів соціальної інфраструктури, для яких надається послуга з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету (додаток 1 до Договору) (а.с. 10), Технічні характеристики та вимоги до послуг (додаток 2 до Договору) (а.с. 11).

Як вбачається, на виконання умов Договору позивачем на підставі рахунку відповідача на поточний рахунок останнього внесено попередню оплату в розмірі 23 999 грн. 70 коп., з урахуванням ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням від 28.09.2021 №2 (внутрішній номер 171271668) (а.с. 21).

Позивач у претензії від 28.08.2023 №991/1272 про повернення коштів в сумі 23 999 грн. 70 коп. просить відповідача повернути суму попередньої оплати в розмірі 23 999 грн. 70 коп. за ненадання послуг за Договором (а.с.23-25).

Позивач стверджує, що виконав свої зобов`язання за Договором та перерахував попередню оплату в сумі 23 999 грн. 70 коп. на рахунок відповідача, проте відповідачем зобов`язання з надання послуг у строки, встановлені Договором, не виконано, у зв`язку з чим позивач вимагає стягнення з відповідача 23 999 грн. 70 коп.; відповідач проти цього заперечує та зазначає, що позивачем не дотриманий нормативний порядок повернення того, що було виконано позивачем за Договором та вимоги закону та договору щодо нормативного порядку настання відповідальності відповідача за порушення зобов`язання за Договором, а також процесуальний порядок стягнення понесеної матеріальної шкоди; що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається, між сторонами укладено договір від 15.09.2021 №112 надання послуг з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету, закупівля яких здійснюється за рахунок субвенцій.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до статті 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно з частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір про надання послуг є двостороннім, оскільки виконавець і замовник наділені як правами, так і обов`язками. На виконавця покладено обов`язок надавати послугу і надано право одержувати відповідну плату. Замовник, у свою чергу, зобов`язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Тобто замовник здійснює оплату фактично наданих послуг, якщо сторони не домовилися про інше.

Отже, предметом договору про надання послуг є є надання послуг різного роду за завданням замовника та вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні характеристики не змінюються). Всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто під час надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели.

Послуги відрізняються також від робіт. Якщо у зобов`язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту. Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги. Сама ж послуга споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 920/611/19 від 08.10.2019 у справі № 910/11397/18.

У постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №910/1801/21 вказано, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Відтак для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об`єктом цивільних прав, через що відповідний результат не є обігоздатним сам по собі. Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №761/16124/15-ц.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи містять копії додаткових угод до Договору, якими сторони неодноразово збільшували строк надання послуг за Договором, зокрема:

- до 31.03.2022 (додаткова угода від 20.12.2021 №1) (а.с. 14);

- до 24.05.2022 (додаткова угода від 31.03.2022 №2) (а.с. 15);

- до 22.09.2022 (додаткова угода від 24.05.2022 №3) (а.с. 16);

- до 22.11.2022 (додаткова угода від 25.09.2022 №4) (а.с. 17);

- до 31.12.2022 (додаткова угода від 22.11.2022 №5) (а.с. 18);

- до 19.02.2023 (додаткова угода від 22.12.2022 №6) (а.с. 19).

Умовами укладеного між сторонами Договору визначено, що підписання акта здачі-приймання наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку (пункт 14 Договору).

В матеріалах справи міститься копія акту від 20.12.2021 №ОУ-3112231 здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаного представниками сторін (а.с. 20).

З вказаного Акту вбачається, що загальна сума попередньої оплати в розмірі 30% за послуги з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету, складає 23 999 грн. 70 коп., в тому числі ПДВ 20% - 3 999 грн. 95 коп.

Суд зауважує, що з зазначеного Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) не вбачається, що відповідачем надано, а позивачем прийнято послуги відповідно до умов Договору. За змістом, вказаний Акт містить лише інформацію про здійснену попередню оплату в розмірі 23 999 грн. 70 коп., а, отже, не може бути доказом виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо надання послуги з підключення до широкосмугового доступу до Інтернету.

Також, судом враховано, що вже після підписання вказаного Акту здачі-прийняття від 20.12.2021 сторонами було укладено низку додаткових угод, якими сторонами, зокрема, погоджено збільшення строку надання послуг за Договором, зокрема, відповідно до додаткової угоди від 22.12.2022 №6 такий строк продовжено до 19.02.2023.

Крім того, умовами пункту 12 Договору визначено, що надання послуг виконавцем та приймання їх замовником оформляється актом здачі-приймання наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін разом із підписанням останнього протоколу тестування послуги з позитивним результатом тестування.

Як вбачається, в матеріалах справи міститься лише шаблон вказаного протоколу тестування (чистий бланк без зазначення даних сторін, результатів тестування тощо), підписаний відповідачем (а.с. 12-13).

Враховуючи викладене, вказаний шаблон протоколу тестування не є доказом проведення тестування відповідно до умов Договору.

Отже, умовами Договору передбачено порядок здачі-прийняття наданих послуг, при цьому такими умовами передбачено складання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) та протоколу тестування з позитивним результатом тестування.

Суд також звертає увагу, що відповідачем у відзиві не спростовується твердження позивача щодо невиконання відповідачем умов Договору та ненадання послуги з підключення, так, відповідач посилається лише на не дотримання позивачем порядку повернення суми попередньої оплати, сплаченої останнім за Договором.

Суд зазначає, що за загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг, як зі сторони замовника, так і виконавця, суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі.

Таким чином, під час розгляду спору між сторонами, який стосується виконання умов договорів щодо надання послуг/виконання робіт, до предмета дослідження, серед іншого, входить не лише встановлення обставин щодо обсягу, якості та вартості послуг (робіт), що є предметом відповідного договору, строків їх надання (виконання) та порядку прийняття, а й аналіз у сукупності інших обставин та доказів, які можуть свідчити про реальне надання/ненадання послуг (виконання/невиконання робіт).

У даному випадку матеріали справи не містять доказів складання сторонами акта здачі-приймання наданих послуг щодо виконання відповідачем послуг за Договором та прийняття їх позивачем, а також протоколу тестування послуги з позитивним результатом.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, з якої вбачається, що відповідач не оспорює факт здійснення позивачем попередньої оплати в розмірі 23 999 грн. 70 коп., а також факт ненадання відповідачем послуг за Договором, суд дійшов висновку, що відповідачем зобов`язання за Договором не виконано, послугу з підключення до широкосмугового доступу до Інтернету не надано.

Статтею 907 Господарського процесуального кодексу України визначено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Разом з тим, відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як вбачається, позивач у претензії від 28.08.2023 №991/1272 про повернення коштів вимагає від відповідача повернення коштів в сумі 23 999 грн. 70 коп., у зв`язку з ненаданням останнім послуг за Договором (а.с. 24-25).

Відтак, суд дійшов висновку, що позивач як замовник скористався власним безумовним правом, передбаченим статей 907 Цивільного кодексу України, щодо односторонньої відмови від договору.

Положеннями частин 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

З огляду на викладене та враховуючи, що положення статті 907 Цивільного кодексу України не визначають умов повернення виконаного замовником по договору надання послуг, суд двважає, що відмова замовника від договору надання послуг відповідно до положень вказаної статті, є підставою для задоволення вимоги про повернення передоплати в сумі 23 999 грн. 70 коп. відповідно до вимог статті 1212 вказаного Кодексу.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі №910/10156/17, від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.

На момент розгляду справи, доказів повернення відповідачем позивачеві попередньої оплати сторонами не надано, матеріали справи не містять.

Щодо заперечень відповідача та посилання відповідача на форс-мажорні обставини

Як вбачається, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, зокрема, що підлягає тимчасовому звільненню від передбачених Договором виконання обов`язків на підставі пункту 22 Договору до закінчення воєнного стану в країні, а також від відповідальності за несвоєчасне його виконання.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити таке.

Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, у тому числі: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії тощо (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Відповідно до статті 14 та частини 1 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" ТПП України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб. ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21 та від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.

Схожі принципи закладено в узагальнених нормах європейського звичаєвого права.

Так, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ст. 7.1.7 "Непереборна сила (форс-мажор)" вказано, що сторона звільняється від відповідальності за невиконання зобов`язання, якщо доведе, що невиконання сталося внаслідок перешкоди, яка знаходилась поза її контролем, та неможливо обґрунтовано очікувати, що цю перешкоду можна було передбачити в момент укладення контракту, чи уникнути або подолати її, або її наслідки. Якщо перешкода лише тимчасова, звільнення від відповідальності повинно діяти протягом такого строку, який є обґрунтованим, враховуючи наслідки дії перешкоди для виконання контракту. Сторона, яка не в змозі виконати зобов`язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на можливість виконання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона яка не в змозі здійснити виконання, дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення.

Такі ж положення містяться і у Принципах Європейського договірного права, у ст. 8.108(3) яких вказано, що сторона, яка не виконує зобов`язання, повинна забезпечити, щоб повідомлення про виникнення перешкоди та її вплив на можливість сторони виконати зобов`язання друга сторона отримала протягом обґрунтованого часу після того, як сторона, яка не виконує зобов`язання, дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини. Друга сторона має право на відшкодування будь-яких збитків внаслідок втрат, спричинених через неотримання такого повідомлення.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Окрім цього, суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач, який є органом місцевого самоврядування, перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі обставини, стосуються обох сторін договору.

Необхідно також врахувати, що відповідач, як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, приймаючи попередню оплату від позивача, усвідомлював необхідність надання послуг у передбачені Договором строки, з огляду на що повинен був розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання.

Відтак, аргументи відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги.

Також суд звертає увагу та те, що, як вбачається зі змісту пункту 22 Договору, на який посилається відповідач як на підставу тимчасового звільнення від виконання обов`язків, передбачених Договором, сторони звільняються лише від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором, у разі виникнення обставин непереборної сили, а не від виконання зобов`язань.

Суд зауважує, що відповідно до пункту 23 Договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Проте, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача, про неможливість виконання зобов`язань за Договором внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Як вбачається, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет та адресований "Всім кого це стосується", ТПП засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022.

Зазначений загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосовно невизначеного кола осіб не звільняє від цивільно-правової відповідальності будь-яку сторону будь-якого договору, незалежно від того, існує реальна можливість виконання зобов`язання, чи ні.

Сторона, яка порушила свої договірні зобов`язання внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану може звернутися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини, або з посиланням на вказаний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 та, з урахуванням конкретних обставин, доводити суду настання форс-мажорних обставин під час виконання договірного зобов`язання іншими доказами.

При цьому, судом враховано, що у додаткових угодах до Договору, якими сторони продовжували строк виконання зобов`язань за ним, міститься посилання на виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та на Довідку ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

Проте, суд звертає увагу на те, що умови укладеного між сторонами Договору не містять положень щодо відтермінування будь-яких строків, у тому числі і поставки товару, на час дії форс-мажорних обставин.

Окремо суд також звертає увагу на пункт 25 Договору, яким визначено, що у разі, коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 90 днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати договір.

Станом на час вирішення цього спору форс-мажорні обставини тривають більше 26 місяців.

За таких обставин, вимога позивача про повернення сплаченої передоплати за ненадані відповідачем послуги за Договором відповідає принципам справедливості та добросовісності.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Таким чином, заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, судом не приймаються, як такі, що спростовані матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 028 грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Єланецької селищної ради (55501, смт. Єланець Вознесенського району Миколаївської обл., вул. Паркова, буд. 15А; ідентифікаційний код 04375079) до Приватного підприємства "Перша телекомунікаційна компанія" (52042, с. Любимівка Дніпровського району Дніпропетровської обл., вул. Кіровоградська, буд. 22; ідентифікаційний код 39408677) про стягнення 23 999 грн. 70 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Перша телекомунікаційна компанія" (52042, с. Любимівка Дніпровського району Дніпропетровської обл., вул. Кіровоградська, буд. 22; ідентифікаційний код 39408677) на користь Єланецької селищної ради (55501, смт. Єланець Вознесенського району Миколаївської обл., вул. Паркова, буд. 15А; ідентифікаційний код 04375079) 23 999 (двадцять три тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 70 коп. - заборгованості та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

17.09.2024