Постанова
від 13.12.2024 по справі 915/337/24
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2024 року м.Дніпро Справа № 915/337/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),

суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Приватного підприємства Перша телекомунікаційна компанія на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2024 у справі №915/337/24 (суддя Загинайко Т.В.)

за позовом Єланецької селищної ради (55501, смт. Єланець Вознесенського району Миколаївської області, вул. Паркова, буд. 15А; ідентифікаційний код 04375079)

до Приватного підприємства "Перша телекомунікаційна компанія" (52042, с. Любимівка Дніпровського району Дніпропетровської області, вул. Кіровоградська, буд. 22; ідентифікаційний код 39408677)

про стягнення 23 999 грн. 70 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Позивач - Єланецька селищна рада звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Перша телекомунікаційна компанія" про стягнення 23 999 грн. 70 коп. - заборгованості за Договором від 15.09.2021 №112 надання послуг з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету, закупівля яких здійснюється за рахунок субвенцій.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.04.2024 матеріали господарської справи №915/337/24 надіслано за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області (49000, м.Дніпро, вул. Володимира Винниченко, 1А).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2024року у справі № 915/337/24 позов Єланецької селищної ради до Приватного підприємства "Перша телекомунікаційна компанія" про стягнення 23 999 грн. 70 коп. задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Перша телекомунікаційна компанія" на користь Єланецької селищної ради 23 999 (двадцять три тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 70 коп. - заборгованості та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що на виконання умов укладенного між позивачем - Єланецькою селищною радою, як замовником, та відповідачем - Приватним підприємством "Перша телекомунікаційна компанія", як виконавцем, договору від 15.09.2021 №112 надання послуг з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету, закупівлі яких здійснюється за рахунок субвенції (надалі - Договір), позивачем на підставі рахунку відповідача на поточний рахунок останнього внесено попередню оплату в розмірі 23 999 грн. 70 коп., з урахуванням ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням від 28.09.2021 №2 (внутрішній номер 171271668). В матеріалах справи міститься копія акту від 20.12.2021 №ОУ-3112231 здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаного представниками сторін за змістом якого, не вбачається, що відповідачем надано, а позивачем прийнято послуги відповідно до умов Договору. За змістом, вказаний Акт містить лише інформацію про здійснену попередню оплату в розмірі 23 999 грн. 70 коп., а, отже, не може бути доказом виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо надання послуги з підключення до широкосмугового доступу до Інтернету. Після підписання вказаного Акту здачі-прийняття від 20.12.2021 сторонами було укладено низку додаткових угод, якими сторонами, зокрема, погоджено збільшення строку надання послуг за Договором, зокрема, відповідно до додаткової угоди від 22.12.2022 №6 такий строк продовжено до 19.02.2023. Приймаючи до уваги позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, з якої вбачається, що відповідач не оспорює факт здійснення позивачем попередньої оплати в розмірі 23 999 грн. 70 коп., а також факт ненадання відповідачем послуг за Договором, місіцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідачем зобов`язання за Договором не виконано, послугу з підключення до широкосмугового доступу до Інтернету не надано. У претензії від 28.08.2023 №991/1272 про повернення коштів позивач висунув вимогу про повернення коштів в сумі 23 999 грн. 70 коп., у зв`язку з ненаданням останнім послуг за Договором.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з зазначеним рішенням, через систему Електронний суд, Приватне підприємство Перша телекомунікаційна компанія, звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2024 по справі №915/337/24.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт вважає, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, а саме - застосовано статтю 907 ЦК України щодо неіснуючого юридичного факту (розірвання Договору), які суд першої інстанції визнав встановленими, не врахованівимогистатей 651, 653ЦКУкраїни, а також порушено норму процесуального права - статтю 74 ГПК України щодо необхідності доведення позивачем факту розірвання Договору, що можна вважати однією з підстав для скасування даного рішення суду.

Також, судом допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи (позивачем не дотриманий нормативний порядок настання відповідальності відповідача за порушення зобов`язання за Договором) та неправильно застосовано норми матеріального права - частину 2 статті 231 ГК України, частину 1 статті 611, частини 1-2 статті 612 ЦК України, а також не враховано (порушено) процесуальний порядок стягнення нанесеної матеріальної шкоди, передбачений ч.3 ст. 162 ГПК України.

Судом не взято до уваги, що у розділі Договору «Відповідальність сторін за договором» не перебачений обов`язок виконавця (відповідача) повернути позивачу сплачену останнім попередню оплату в розмірі 30% за послуги з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету. Зокрема, пунктом 18 Договору передбачена зовсім інша відповідальність за порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором: «У разі порушення своїх зобов`язань за договором виконавець несе відповідальність згідно з другим та третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України». Згідно частин другої та третьої частини другої статті 231 Господарського кодексу України (далі - «ГК України): У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості».

Оскільки саме порушення виконавцем (відповідачем) строків виконання зобов`язання за Договором є основною підставою подання даного позову, обґрунтовано вважає, що судом першої інстанції, яким не взято до уваги вимоги пункту 19 Договору, а також факт недотримання позивачем ч. 2 ст. 231 ГК України, ч.1 ст. 611, ч.ч.1-2 ст. 612 ЦК України та ч.3 ст. 162, ч.1 ст. 74 ГПК України - неправильно застосовано зазначені норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Судом не з`ясовано та не дано належної оцінки факту неодноразового письмового визнання позивачем (додатковими угодами) в якості поважної та достатньої підстави для продовження дії Договору та, відповідно - відстрочення зобов`язань відповідача за Договором, на підставі - висновку Торгово-промислової палати України (ТПП). Також судом не дано належної оцінки факту продовження існування форс-мажорної обставини, встановленої даним висновком ТПП - військової агресії рф проти України, яка не припинила своєї дії до цього часу разом з дією Договору

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №915/337/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Перша телекомунікаційна компанія на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2024 у справі №915/337/24 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

02.10.2024р. матеріали справи № 915/337/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2024р. залишено апеляційну скаргу без руху, надавши апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів реєстрації електронного кабінету, відповідно до ст. 6 ГПК України.

25.10.2024 на адресу Центрального апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшла заява від Приватного підприємства Перша телекомунікаційна компанія про усунення недоліків апеляційної скарги.

Враховуючи, що апелянтом виконані вимоги ст.ст. 256, 258, 259 ГПК України, підстави для повернення апеляційної скарги чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні, апеляційний суд вважає за можливе відкрити апеляційне провадження.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Перша телекомунікаційна компанія на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2024 у справі №915/337/24, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Як вбачається, між позивачем - Єланецькою селищною радою, як замовником, та відповідачем - Приватним підприємством "Перша телекомунікаційна компанія", як виконавцем, було укладено договір від 15.09.2021 №112 надання послуг з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету, закупівлі яких здійснюється за рахунок субвенції (надалі - Договір) (а.с. 8-19).

Пунктом 1 Договору визначено, що предметом договору є закупівля послуг з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету, що зазначені у додатку 1 до договору.

Відповідно до умов цього договору виконавець зобов`язується надати замовнику, а замовник

зобов`язується прийняти та оплатити послуги з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету, код СРV згідно з ДК 021-2015: 72410000-7 - Послуги провайдерів (послуги з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу Інтернету), що надані виконавцем для закладів соціальної інфраструктури згідно з додатком 1 до договору та відповідно до технічних характеристик та вимог до послуг, наведених у додатку 2 до договору (пункт 2 Договору).

Відповідно до пункту 3 Договору (в редакції додаткової угоди від 22.12.2022 №6) послуги з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету повинні бути надані не пізніше 19.02.2023 (а.с.19).

Згідно з пунктом 4 Договору датою виконання послуг за договором є дата підписання акта здачі-приймання наданих послуг.

За змістом пункту 5 Договору замовник зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги; повідомляти виконавцеві про зменшення обсягів фінансування видатків та зменшення суми за договором у строк не пізніш як за 10 робочих днів до дати ініціювання змін до цього договору про зменшення суми, визначеної цим договором; приймати надані послуги згідно з методикою тестування послуги (додаток 3 до договору) та підписати акт здачі-приймання наданих послуг згідно з умовами цього договору; надавати виконавцю організаційну та технічну допомогу щодо надання послуг за договором.

Пунктом 6 Договору визначено, що замовник має право: достроково розірвати цей договір разі невиконання зобов`язань виконавцем, письмово повідомивши про це йому у строк не пізніше як за 15 робочих днів до дати розірвання із зазначенням обґрунтування причини розірвання договору; контролювати надання послуг у строки, встановлені цим договором; зменшувати обсяг надання послуг та суму за цим договором залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до договору.

Згідно з пунктом 7 Договору виконавець зобов`язаний: забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим договором; забезпечити надання послуг, якість яких відповідає вимогам національних стандартів, технічним характеристикам та вимогам до послуг, що наведені у додатку 2 до договору, законам України та нормативно-правовим актам щодо показників якості, що встановлюються до таких послуг; організувати здачу наданих послуг згідно з методикою тестування послуги (додаток 3 до договору); надавати послуги із забезпечення безлімітного доступу до Інтернету із швидкістю не менше 50 Мбіт/с протягом 30 календарних днів, починаючи з дати підписання акта здачі-приймання наданих послуг та із швидкістю не менше 100 Мбіт/с до 31.12.2022, без нарахування абонентської плати.

Виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги (пункт 8 Договору).

Відповідно до пункту 10 Договору вартість послуг за даним договором становить 79 999 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 13 333 грн. 17 коп.

Сума, визначена даним договором може бути зменшена за взаємною згодою сторін (пункт 11 Договору).

Пунктом 12 Договору визначено, що надання послуг виконавцем та приймання їх замовником оформляється актом здачі-приймання наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін разом із підписанням останнього протоколу тестування послуги з позитивним результатом тестування.

Згідно з пунктом 13 Договору оплата наданих послуг проводиться на підставі належним чином оформлених рахунків та актів; замовник перераховує на рахунок виконавця попередню оплату в розмірі 30% визначеної у договорі (у сумі: 23 999 грн. 70 коп., в тому числі ПДВ: 3 999 грн. 95 коп. протягом 7-ми банківських днів з моменту укладення Договору на строк не більше 3-х місяців

Згідно з пунктом 14 Договору підписання акта здачі-приймання наданих послуг представником замовника є підтвердження відсутності претензій з його боку.

Відповідно до пункту 16 Договору виконавець за 3 робочі дні повідомляє замовнику про дату початку тестування послуг та пропонує повноважним представникам замовника прибути за адресою надання послуги для її тестування та підписання відповідного протоколу тестування, а також акта здачі-приймання послуг; неприбуття представника замовника не є перешкодою для проведення тестування, однак про відсутність представника замовника виконавець зазначає в протоколі.

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2023, а в частині зобов`язань, що залишилися невиконаними - до їх повного виконання (пункт 26 Договору в редакції додаткової угоди від 22.12.2022 №6) (а.с. 19).

У пункті 3 вказаної додаткової угоди від 22.12.2022 №6 визначено, що продовження строку підтверджується довідкою Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 (а.с. 19).

Також сторонами підписано Перелік закладів соціальної інфраструктури, для яких надається послуга з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету (додаток 1 до Договору) (а.с. 10), Технічні характеристики та вимоги до послуг (додаток 2 до Договору) (а.с. 11).

Як вбачається, на виконання умов Договору позивачем на підставі рахунку відповідача на поточний рахунок останнього внесено попередню оплату в розмірі 23 999 грн. 70 коп., з урахуванням ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням від 28.09.2021 №2 (внутрішній номер 171271668) (а.с. 21).

Позивач у претензії від 28.08.2023 №991/1272 про повернення коштів в сумі 23 999 грн. 70 коп. просить відповідача повернути суму попередньої оплати в розмірі 23 999 грн. 70 коп. за ненадання послуг за Договором (а.с.23-25).

Позивач стверджує, що виконав свої зобов`язання за Договором та перерахував попередню оплату в сумі 23 999 грн. 70 коп. на рахунок відповідача, проте відповідачем зобов`язання з надання послуг у строки, встановлені Договором, не виконано, у зв`язку з чим позивач вимагає стягнення з відповідача 23 999 грн. 70 коп.; відповідач проти цього заперечує та зазначає, що позивачем не дотриманий нормативний порядок повернення того, що було виконано позивачем за Договором та вимоги закону та договору щодо нормативного порядку настання відповідальності відповідача за порушення зобов`язання за Договором, а також процесуальний порядок стягнення понесеної матеріальної шкоди; що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу Укрїани, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.13 Договору оплата наданих послуг проводиться на підставі належним чином оформлених рахунків та актів.

Замовник перераховує на рахунок Виконавця попередню оплату в розмірі 30% вартості визначеної у договорі ( у сумі 23 999 гривень 70 копійок)…

За текстом платіжного доручення від 28.09.2021 №2 в якості призначення платежу зазначена «попер.опл 30% за підкл.закл. соц.інфр. до широк.дост…» (а.с. 21).

Виходячи з принципу судочинства jura novit curia - "суд знає закони", неправильна юридична кваліфікація позивачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, відтак при розгляді цієї справи колегія суддів самостійно перевіряє доводи сторін щодо застосування закону, який регулює спірні правовідносини та надає кваліфікацію цим відносинам і зобов`язанням в порядку jura novit curia (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 905/2419/18).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що перераховані за платіжним дорученням від 28.09.2021 №2 (внутрішній номер 171271668) 23 999 гривень 70 копійок за своєю правовою природою є попередньою оплатою в розумінні статті 693 Цивільного кодексу України, відповідно до частин 1,2 якої:

1. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

2. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини першої статті 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Можливість застосування аналогії закону передбачена в частині десятій статті 11 Господарського процесуального кодексу України, яка допускає в разі якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Застосування закону за аналогією закону допускається, якщо: відносини, щодо яких виник спір, за своїм характером потребують цивільно-правового регулювання; ці відносини не регулюються будь-якими конкретними нормами права; вирішити спір, що виник, неможливо, ґрунтуючись на засадах і змісті законодавства; є закон, який регулює подібні відносини і який може бути застосований за аналогією закону.

Оскільки Глава « 63 ПОСЛУГИ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ» Цивільного кодексу не містить положень щодо оплати послуг на умовах попередньої оплати та ,відповідно, можливості її повернення, колегія суддів доходить висновку про можливість застосування у спірних правовідносинах положень статті 693 Цивільного кодексу України.

Враховуючи відсутність належних і допустимих в розумінні статтей 76,77 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження факту надання послуг за договором, позовні вимоги в частині стягнення 23 999 гривень 70 копійок попередньої оплати підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що « … судом допущено недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи (щодо юридичного факту розірвання Договору), а також допущено неправильне застосування норм матеріального права - статей 651, 653, 907 Цивільного кодексу України та порушено норми процесуального права - статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Так, у тексті рішення суд першої інстанції зазначає наступне: «Як вбачається, позивач у претензії від 28.08.2023 №991/1272 про повернення коштів вимагає від відповідача повернення коштів в сумі 23 999 грн. 70 коп, у зв`язку з ненаданням останнім послуг за Договором (а.с. 24-25). Відтак, суд дійшов висновку, що позивач як замовник скористався власним безумовним правом, передбаченим статей 907 Цивільного кодексу України, щодо односторонньої відмови від договору».

Дане твердження, яке суд першої інстанції визнав встановленою обставиною, є недоведеним і суперечить як офіційній позиції позивача, викладеній у позовній заяві, так і духу і букві статті 907 Цивільного кодексу України, а також іншим встановленим обставинам справи.

Так, згідно статті 907 Цивільного кодексу України (далі - «ЦК України»), договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Тобто, законодавець передбачив саме ВІДМОВУ сторони договору, як одну з істотних умов для його розірвання. В то же час, якщо керуватись позовною заявою та іншими матеріалами справи, в тому числі претензією позивача від 28.08.2023 №991/1272, можна побачити, що позивач прямо не заявляє та не вимагає від суду розірвання договору або визнання його розірваним. Також, як вже зазначалось у відзиві, позивачем у тексті позову наголошується, що згідно пункту 26 Договору №112 від 15.09.2021 про надання послуг з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету, закупівля яких здійснюється за рахунок субвенцій (далі - «Договір») в останній його редакції,- «Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2023 p, а в частині фінансових зобов`язань, що залишилися невиконаними, - до їх повного виконання». Крім того, предметом позову є стягнення з відповідача того, що було виконане позивачем за Договором (повернення виконаного), а не розірвання Договору! При цьому, згідно частини 4 статті 653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом». Тобто, з урахуванням даної позиції позивача, яка ніяк не змінилась під час розгляду справи, Договір є діючим як в цілому, так і у тій частині, яка стосується зобов`язань відповідача повернути позивачу сплачену останнім попередню оплату в розмірі 30% за послуги з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету.

Отже, в контексті вищенаведеного, для повернення позивачу сплаченої останнім на користь відповідача попередньої оплати в розмірі 30% за послуги з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету юридичною підставою для цього є - розірванням договору згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України. Однак, оскільки позивачем всупереч приписів статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - «ГПК України») не доказано належними та допустимими доказами обставини наявності правових підстав для розірвання та факт розірвання Договору згідно вимог статті 651 ЦК України (в цілому та в частині невиконаних зобов`язань), а також не вимагається це у предметі позову в якості правової підстави для повернення перерахованих позивачем коштів, відповідно, позовні вимоги не можуть бути задоволені, що судом першої інстанції не взято до уваги.

Таким чином, обґрунтовано вважаємо, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, а саме - застосовано статтю 907 ЦК України щодо неіснуючого юридичного факту (розірвання Договору), які суд першої інстанції визнав встановленими, не врахованівимогистатей 651, 653ЦКУкраїни,а також порушено норму процесуального права - статтю 74 ГПК України щодо необхідності доведення позивачем факту розірвання Договору, що можна вважати однією з підстав для скасування даного рішення суду. _

ПО-ДРУГЕ, судом допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи (позивачем не дотриманий нормативний порядок настання відповідальності відповідача за порушення зобов`язання за Договором) та неправильно застосовано норми матеріального права - частину 2 статті 231 ГК України, частину 1 статті 611, частини 1-2 статті 612 ЦК України, а також не враховано (порушено) процесуальний порядок стягнення нанесеної матеріальної шкоди, передбачений ч.3 ст. 162 ГПК України.

Так, судом не взято до уваги, що позивач сплачену за Договором попередню оплату за послуги в розмірі 23999 грн. 70 коп. визначає у предметі позову «заборгованістю», «боргом», хоча таке формулювання не відповідає ні Договору, ні закону та, відповідно, створює хибне розуміння про характер правовідносин між сторонами даного Договору.

При цьому, згідно пункту 13 Договору саме Замовник (позивач), а не відповідач «... перераховує на рахунок Виконавця попередню оплату в розмірі визначеної у договорі (у сумі: 23 999 гривень 70 копійок...». Тобто, у тексті рішення не з`ясовано і дано будь-якої оцінки тому факту, що оплата даної суми відноситься виключно до зобов`язань позивача, а на відповідача та, відповідно, не може вважтись борговим зобов`язанням останнього навіть у разі порушення виконавцем (відповідачем) умов Договору.

Крім того судом не взято до уваги, що у розділі Договору «Відповідальність сторін за договором» не перебачений обов`язок виконавця (відповідача) повернути позивачу сплачену останнім попередню оплату в розмірі 30% за послуги з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету. Зокрема, пунктом 18 Договору передбачена зовсім інша відповідальність за порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором: «У разі порушення своїх зобов`язань за договором виконавець несе відповідальність згідно з другим та третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України». Згідно частин другої та третьої частини другої статті 231 Господарського кодексу України (далі - «ГК України): У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості».

Згідно ч. 1. ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди». Згідно ч. ч. 1-2. ст. 612 ЦК України: «боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 3. ч. 3. ст. 162 ГПК України: Позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, судом першої інстанції не взято до уваги та не дано належну оцінку фактам, озвучених апелянтом у відзиві: що позивачем всупереч приписів статті 74 ГПК України, 1) не доказаний факт та розмір нанесеної відповідачем матеріальної шкоди; 2) не наданий обґрунтований розрахунок сум, що стягуються за позовом; 3) не дотриманий нормативний та процесуальний порядок стягнення такої шкоди (шляхом розірвання договору, нарахування пені, штрафних санкцій тощо).

Оскільки саме порушення виконавцем (відповідачем) строків виконання зобов`язання за Договором є основною підставою подання даного позову, обґрунтовано вважаємо, що судом першої інстанції, яким не взято до уваги вимоги пункту 19 Договору, а також факт недотримання позивачем ч. 2 ст. 231 ГК України, ч.1 ст. 611, ч.ч.1-2 ст. 612 ЦК України та ч.3 ст. 162, ч.1 ст. 74 ГПК України - неправильно застосовано зазначені норми матеріального права та порушено норми процесуального права…» відхиляються колегією суддів як такі, що спрямовані на ухилення від виконання обов`язку з повернення попередньої оплати і не містять в собі посилань на докази належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, які в контексті спірних правовідносин, могли бути єдиною підставою для відмови в задоволені позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Відповідно до пункту 4 частини 1, частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню

Зміна судового рішення відповідно до частини 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки розглядаючи справу, місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню у спірних правовідносинах, а саме положення 1212 Цивільного кодексу України, не застосувавши, відповідно положення статті 693 Цивільного кодексу України, рішення місцевого господарського суду підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції даної постанови.

Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, у тому числі: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії тощо (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Відповідно до статті 14 та частини 1 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" ТПП України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб. ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21 та від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.

Схожі принципи закладено в узагальнених нормах європейського звичаєвого права.

Так, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ст. 7.1.7 "Непереборна сила (форс-мажор)" вказано, що сторона звільняється від відповідальності за невиконання зобов`язання, якщо доведе, що невиконання сталося внаслідок перешкоди, яка знаходилась поза її контролем, та неможливо обґрунтовано очікувати, що цю перешкоду можна було передбачити в момент укладення контракту, чи уникнути або подолати її, або її наслідки. Якщо перешкода лише тимчасова, звільнення від відповідальності повинно діяти протягом такого строку, який є обґрунтованим, враховуючи наслідки дії перешкоди для виконання контракту. Сторона, яка не в змозі виконати зобов`язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на можливість виконання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона яка не в змозі здійснити виконання, дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення.

Такі ж положення містяться і у Принципах Європейського договірного права, у ст. 8.108(3) яких вказано, що сторона, яка не виконує зобов`язання, повинна забезпечити, щоб повідомлення про виникнення перешкоди та її вплив на можливість сторони виконати зобов`язання друга сторона отримала протягом обґрунтованого часу після того, як сторона, яка не виконує зобов`язання, дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини. Друга сторона має право на відшкодування будь-яких збитків внаслідок втрат, спричинених через неотримання такого повідомлення.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції в частині того, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач, який є органом місцевого самоврядування, перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі обставини, стосуються обох сторін договору, а відповідач, як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, приймаючи попередню оплату від позивача, усвідомлював необхідність надання послуг у передбачені Договором строки, з огляду на що повинен був розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки.

Відповідно, місцевий господарський суд цілком правомірно виснував, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 23 Договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача, про неможливість виконання зобов`язань за Договором внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Як вбачається, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет та адресований "Всім кого це стосується", ТПП засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022.

Зазначений загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосовно невизначеного кола осіб не звільняє від цивільно-правової відповідальності будь-яку сторону будь-якого договору, незалежно від того, існує реальна можливість виконання зобов`язання, чи ні.

Сторона, яка порушила свої договірні зобов`язання внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану може звернутися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини, або з посиланням на вказаний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 та, з урахуванням конкретних обставин, доводити суду настання форс-мажорних обставин під час виконання договірного зобов`язання іншими доказами.

При цьому, судом враховано, що у додаткових угодах до Договору, якими сторони продовжували строк виконання зобов`язань за ним, міститься посилання на виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та на Довідку ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

Проте, суд звертає увагу на те, що умови укладеного між сторонами Договору не містять положень щодо відтермінування будь-яких строків, у тому числі і поставки товару, на час дії форс-мажорних обставин.

Окремо суд звернув увагу на пункт 25 Договору, яким визначено, що у разі, коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 90 днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати договір.

Станом на час вирішення цього спору форс-мажорні обставини тривають більше 26 місяців.

За таких обставин, вимога позивача про повернення сплаченої передоплати за ненадані відповідачем послуги за Договором відповідає принципам справедливості та добросовісності.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Таким чином, заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не прийняті до уваги судом першої інстанції як такі, що спростовані матеріалами справи.

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги в частині того, що : «…судом допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а саме: не враховано неодноразове письмове визнання позивачем даної обставини в якості поважної і яка не припинила своєї дії до цього часу разом з дією Договору.

Так, нагадаємо, що у Додатковій угоді №2 від 31.03.2022, Додатковій угоді №3 від 24.05.2022, Додатковій угоді №4 від 15.09.2022, Додатковій угоді №5 від 22.11.2022, Додатковій угоді №6 від 22.12.2022, тобто, у ВСІХ даних угодах про продовження дії Договору, підписаних позивачем, зазначено, що: «продовження строку підтверджується: Довідка Торгово-промислової палати України № 2024/02.0¬7.1 від 28.02.2022 р» Згідно даної Довідки Торгово-Промислової палати №2024/02.0¬7.1 від 28.02.2022 (копія є в матеріалах справи): «Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст. ст. 14, 14? Закону України «Про торгово- промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)».

Таким чином, судом не з`ясовано та не дано належної оцінки факту неодноразового письмового визнання позивачем (додатковими угодами) в якості поважної та достатньої підстави для продовження дії Договору та, відповідно - відстрочення зобов`язань відповідача за Договором, на підставі - висновку Торгово-промислової палати України (ТПП). Також судом не дано належної оцінки факту продовження існування форс-мажорної обставини, встановленої даним висновком ТПП - військової агресії рф проти України, яка не припинила своєї дії до цього часу разом з дією Договору, про що вже було наголошено вище…»

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. Доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2024 у справі №915/337/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного підприємства Перша телекомунікаційна компанія на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 4542,00 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Перша телекомунікаційна компанія на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2024 у справі №915/337/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2024 у справі №915/337/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 4542,00 грн покласти на Приватне підприємство Перша телекомунікаційна компанія.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус

СудЦентральний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення13.12.2024
Оприлюднено16.12.2024
Номер документу123750382
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг

Судовий реєстр по справі —915/337/24

Судовий наказ від 23.12.2024

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Загинайко Тетяна Володимирівна

Постанова від 13.12.2024

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Дармін Михайло Олександрович

Ухвала від 29.10.2024

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Дармін Михайло Олександрович

Ухвала від 17.10.2024

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Дармін Михайло Олександрович

Ухвала від 30.09.2024

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Дармін Михайло Олександрович

Рішення від 12.09.2024

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Загинайко Тетяна Володимирівна

Ухвала від 22.05.2024

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Загинайко Тетяна Володимирівна

Ухвала від 13.05.2024

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Загинайко Тетяна Володимирівна

Ухвала від 01.04.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Коваль С.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні