Ухвала

від 17.09.2024 по справі 904/3996/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

17.09.2024м. ДніпроСправа № 904/3996/24

Суддя Скриннікова Н.С. , розглянувши матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ ІНВЕСТ БУД" до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" про стягнення 80 729,04 грн

СУТЬ СПОРУ.

1.Щодо підстав відмови у відкритті провадження у справі.

ТОВ ««Метал Інвест Буд» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із вказаною позовною заявою до ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» про стягнення 80 729, 04 грн.

Як вбачається з матеріалів справи № 904/3996/24 позовні вимоги обґрунтовані необхідністю сплати пені в сумі 17 805, 61 грн, інфляційних втрат в сумі 62 923, 43 грн., судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16 000, 00 грн та витрат по сплаті судового збору в сумі 2 422, 40 грн.

Предметом вказаного спору є майнові вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені та інфляційних втрат, які виникли за Договорами про закупівлю № 22104 від 21.03.2022р., № 22419 від 06.12.2022р., № 22429 від 12.12.2022р.

Підставами позову у даній справі є те, що 09.09.2024 року позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату на користь позивача пені у розмірі 17 805, 61 грн та інфляційних втрат у розмірі 62 923, 43 грн. Однак за твердженнями позивача претензія була проігнорована заявником.

Суд ураховує, що відомостей про належне направлення претензії до позову не додано як не додано і відомостей про отримання вказаної претензії відповідачем. Долучений до позовної заяви аркуш із роздрукованою інформацією про направлення відповідачу через звичайну електронну пошту @gmail.com претензії ДТРЗ 09.09 не є доказом факту надіслання претензії саме з таким змістом, який вказаний у претензії, долученої до позовної заяви, а також не підтверджує факт ігнорування зі сторони отримувача, з огляду на те, що претензія була направлена 09.09.2024 року о 13 годині 31 хв., а позовну заяву подано до суду 10.09.2024 року, тобто наступного дня після направлення претензії.

За даними платіжної інструкції № 344 про сплату судового збору в сумі 2 422, 40 грн. позивач здійснив цей платіж 09.09.2024 року о 13 годині 41 хвилина, тобто через 10 хвилин у цей же день, коли було відправлено претензію до відповідача.

Ці дані свідчать про те, що позивач завчасно спланував свої дії щодо ініціювання нового судового процесу, мав на меті штучно створити враження про наявність спору з метою подання завідомо безпідставного позову, що є порушенням принципу правової визначеності.

Таким діям позивача та його представника судом надано належну оцінку в межах господарського процесуального закону, зокрема відповідно до вимог статті 43 ГПК України.

За даними позовної заяви позивач просить суд стягнути пеню та інфляційні втрати, обґрунтовуючи свої вимоги наявними у Договорах про закупівлю № 22104 від 21.03.2022р., № 22419 від 06.12.2022р., № 22429 від 12.12.2022р., умовами пунктів 7.5. , які є тотожними за своїм змістом відносно зобов`язання сплатити пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу з урахуванням частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Однак, як встановлено судом, в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/6364/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛ ІНВЕСТ БУД» до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» про стягнення заборгованості у сумі 1 147 198,76 грн.

За даними рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2024 року у справі № 904/6364/23 Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ ІНВЕСТ БУД" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» 1 144 062,77 грн., що складають суму заборгованості за договорами про закупівлю № 22104 від 21.03.2022, № 22419 від 06.12.2022, № 22429 від 12.12.2022 та 3 135,99 грн - пені. Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» умов договорів про закупівлю № 22104 від 21.03.2022р., № 22419 від 06.12.2022р., № 22429 від 12.12.2022р. щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар. Також позивач просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн.

Зі змісту резолютивної частини рішення вбачається, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛ ІНВЕСТ БУД» (51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, проспект Тараса Шевченка, буд. 46, код ЄДРПОУ 43316213) до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7, код ЄДРПОУ 00659101) задоволено та стягнуто на користь позивача 1 144 062,77 грн. - основного боргу; 3 135,99 грн - пені; 20 000,00 грн. - витрат на правничу допомогу та 13 766,39 грн. - судового збору. Загальна сума, що підлягає до стягнення, складає 1 180 965,15 грн.

Крім того, супровідними листами (вих. № 10962 від 06.09.24р, вх. № 43602/24 від 16.09.24р., вих. № 10964 від 06.09.24р., вх. № 43604/24 від 16.09.24р.) від МЮУ виконавчого округу Дніпропетровської області приватного виконавця Афанасьєвої Є.О. до Господарського суду Дніпропетровської області надіслано постанови про закінчення виконавчого провадження ВП№ 75786646 та ВП№ 75786569 від 06.09.24р. на підставі виданих Наказів про примусове виконання від 12.08.2024 року у справі № 904/6364/23

Зі змісту позовної заяви вбачається наявне підтвердження позивача про отримання стягнутої з відповідача в межах виконавчого провадження № 75786569 заборгованості за поставлений товар та пені за період з 02.11.2023р. по 28.11.2023 р. включно.

Проте позивач заявив вимогу про додаткове стягнення пені та інфляційних втрат, керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України на підставі Договору №22104 від 21.03.2022 року, який був предметом розгляду господарським судом у справі №904/6364/23 і за яким з відповідача було стягнуто заборгованість та штрафні санкції.

Так, за даними позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню та інфляційні втрати, а саме:

за період з 29.11.2023 року по 02.05.2024 року від суми 396 539, 28 грн, вказаної у накладній № МІБ-24 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 28.12.2022 року в розмірі 6 186, 01 грн (пеня) та за період з 03.11.2023 р. по 13.08.2024 р. в розмірі 21 809, 66 грн (інфляційні втрати).

Також позивач заявив вимогу про додаткове стягнення пені та інфляційних втрат, керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України на підставі Договору № 22419 від 06.12.2022 року, який був предметом розгляду господарським судом у справі №904/6364/23 і за яким з відповідача було стягнуто заборгованість та штрафні санкції.

За даними позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню та інфляційні втрати, а саме:

за період з 29.11.2023 року по 02.05.2024 року від суми 93 000, 00 грн, вказаної у накладній № МІБ-25 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 28.12.2022 року в розмірі 1 450, 80 грн (пеня) та за період з листопада 2023 року по липень 2024 року в розмірі 5 115 грн (інфляційні втрати);

за період з 29.11.2023 року по 02.05.2024 року від суми 74 400, 00 грн, вказаної у накладній № МІБ-26 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 28.12.2022 року в розмірі 1 160, 64 грн (пеня) та за період з листопада 2023 року по липень 2024 року в розмірі 4 092, 00 грн (інфляційні втрати);

за період з 29.11.2023 року по 02.05.2024 року від суми 46 080, 00 грн, вказаної у накладній № МІБ-1 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 19.04.2023 року в розмірі 718, 84 грн (пеня) та за період з листопада 2023 року по липень 2024 року в розмірі 2 534, 4 грн (інфляційні втрати);

за період з 29.11.2023 року по 02.05.2024 року від суми 74 400, 00 грн, вказаної у накладній № МІБ-3 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 21.04.2023 року в розмірі 1 160, 64 грн (пеня) та за період з листопада 2023 року по липень 2024 року в розмірі 4 092, 00 грн (інфляційні втрати);

за період з 29.11.2023 року по 02.05.2024 року від суми 93 000, 00 грн, вказаної у накладній № МІБ-4 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 25.04.2023 року в розмірі 1 450, 8 грн (пеня) та за період з листопада 2023 року по липень 2024 року в розмірі 5 115 грн (інфляційні втрати);

за період з 29.11.2023 року по 03.05.2024 року від суми 148 800, 00 грн, вказаної у накладній № МІБ-5 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 16.05.2023 року в розмірі 2 336, 16 грн (пеня) та за період з 04.11.2023р. по 13.08.2024 р. в розмірі 8 184 грн (інфляційні втрати).

Крім того, позивач заявив вимогу про додаткове стягнення пені та інфляційних втрат, керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України на підставі Договору № 22429 від 12.12.2022 року, який був предметом розгляду господарським судом у справі №904/6364/23 і за яким з відповідача було стягнуто заборгованість та штрафні санкції.

Так, за даними позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню та інфляційні втрати, а саме:

за період з 29.11.2023 року по 02.05.2024 року від суми 40 631, 62 грн, вказаної у накладній № МІБ-2 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 21.04.2023 року в розмірі 633, 85 грн (пеня) та за період з листопада 2023 року по липень 2024 року в розмірі 2 234, 73 грн (інфляційні втрати);

за період з 29.11.2023 року по 03.05.2024 року від суми 84 197, 66 грн, вказаної у накладній № МІБ-6 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 20.06.2023 року в розмірі 1321, 90 грн (пеня) та за період з листопада 2023 року по липень 2024 року в розмірі 4 630, 87 грн (інфляційні втрати);

за період з 29.11.2023 року по 03.05.2024 року від суми 39 909, 60 грн, вказаної у накладній № МІБ-7 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 07.07.2023 року в розмірі 633, 85 грн (пеня) та за період з листопада 2023 року по липень 2024 року в розмірі 2 195, 02 грн (інфляційні втрати);

за період з 29.11.2023 року по 19.04.2024 року від суми 53 104, 61 грн, вказаної у накладній № МІБ-8 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 18.09.2023 року в розмірі 759, 39 грн (пеня) та за період з листопада 2023 року по липень 2024 року в розмірі 2 920, 75 грн (інфляційні втрати);

Суд установив, що предмет спору у справі № 904/6364/23 та у справі № 904/3996/24 є однаковим, оскільки у позовних заявах позивач просить стягнути з відповідача окрім заборгованості, пеню та інфляційні втрати на підставі договорів, які були предметом розгляду та оцінки господарським судом у справі № 904/6364/23

При цьому, та обставина, що позивач в позовній заяві у справі № 904/6364/23 отримав грошові кошти по сплаті пені та інфляційних витрат за період від`ємний від того періоду про який йдеться у цій позовній заяві, не спростовує висновок суду про тотожність предмету та підстав позову у цих двох справах, оскільки матеріально-правова вимога, а саме предмет спору у справі № 904/3996/24 - стягнення штрафних санкцій повністю охоплюється відповідною матеріально-правовою вимогою (предметом спору) у справі № № 904/6364/23.

Таким чином, предмет позову у справі № 904/6364/23 та у справі № 904/3996/24 є однаковим.

Підстави спору (позову), тобто, обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, що підтверджують позов у справах є порушення відповідачем свого грошового зобов`язання за договорами про закупівлю № 22104 від 21.03.2022, № 22419 від 06.12.2022, № 22429 від 12.12.2022р.

Відтак судом встановлено, що у проваджені господарського суду Дніпропетровської області є справа № 904/6364/23 із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а також за даними Єдиного державного реєстру судових рішень 16.07.2024 року рішення у справі № 904/6364/23 набрало законної сили у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Суд зауважує, що за даними програми «Діловодство спеціалізованого суду» у Господарському суді Дніпропетровської області є відомості про заведене апеляційне провадження у справі № 904/6364/23, інші відомості на день вирішення питання про відкриття провадження у цій справі відсутні, а тому процесуально одночасно існують дві підстави для відмови у відкритті провадження.

Із аналізу статті 175 ГПК України вбачається, що однією з цілей застосування цих норм процесуального права законодавець визначив, уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Отже, передумовою для застосування положень пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України є наявність двох справ з тотожним суб`єктним складом, предметом та підставами. Однак, зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає особі звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави для відмови у відкритті провадження у справі.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Тобто, предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. (Аналогічний правовий висновок міститься у Постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 909/783/20).

Суд наголошує, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдинг проти України, а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» у якому встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно з пунктом 2 та пунктом 3 частини 1 статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З урахування зазначеного, суддя дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі № 904/3996/24 оскільки є таке, що набрало законної сили, рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав а також у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

2.Щодо підстав для застосування заходів процесуального примусу у виді штрафу.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Принцип неприпустимості зловживання процесуальними правами на рівні Конвенції (стаття 35 умови прийнятності) розкривається у частині 2 статті 35 Конвенції, відповідно до правил якого «суд не розглядає жодної індивідуальної заяви, якщо вона, зокрема, за своєю суттю є ідентичною до заяви, що вже була розглянута Судом, і якщо вона не містить нових фактів у справі.

Відповідно до Принципу 2 Рекомендації R (84)5 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо принципів цивільного судочинства, спрямованих на вдосконалення функціонування правосуддя від 28 лютого 1984 року, якщо сторона починає явно необґрунтоване провадження, суд має бути наділений повноваженнями постановляти рішення у справі у спрощеному порядку, і, якщо це доречно, накладати на цю сторону штраф. Коли в ході судового провадження сторона поводиться недобросовісно і явно зловживає процедурою з очевидною метою затягти провадження, суд має бути наділений повноваженнями або невідкладно винести рішення по суті справи, або застосувати санкції, такі як накладення штрафу, відшкодування завданих збитків або позбавлення права на процесуальну дію; в особливих випадках суд має бути в змозі стягнути судові витрати з адвоката. Професійним організаціям адвокатів слід запропонувати передбачити дисциплінарні санкції у випадках, коли певний їх член зловживав правами.

Одним із заходів боротьби з процесуальними зловживаннями є штаф.

Згідно з частиною 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 2 статті 43 ГПК України визначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Закон не наділяє суд правом вживати заходи для запобіганню зловживання процесуальними правами, а зобов`язує суд це робити. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч.4 ст. 43 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 131 ГПК України Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 135 ГПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.

Згідно з частиною 3 статті 135 ГПК України у випадку невиконання процесуальних обов`язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд, з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.

Конституційний Суд України констатував, що «частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод» (п. 1 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 № 9-зп).

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють можливість особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Позивач, тобто особа, яка подала позов, реалізуючи своє право на судовий захист, визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, зважаючи на власне суб`єктивне уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

У свою чергу, суд перевіряє доводи позивача і, залежно від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У постанові від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Верховний Суд констатує, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.01.2023 у справі №170/129/21 зазначила, що в рішенні «Меньшакова проти України» (Menshakova v. Ukraine, заява № 377/02) від 08.04.2010 ЄСПЛ виклав конвенційні стандарти стосовно доступу до суду: «Суд повторює, що п. 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (див., наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЄСПЛ 2002-ІІ).

Право на отримання судового захисту означає, що суб`єкт має право звернутися до суду та матиме право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Можливість реалізувати вказані права повинна бути забезпечена кожній особі без будь-яких дискримінаційних перепон чи занадто формалізованих ускладнень.

Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 3 ст.162 ГПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

З указаних пунктів ст. 162 ГПК України вбачається, що позивач у позові повинен зазначити зміст позовних вимог, обставин, якими він обґрунтовує ці вимоги, а також правові підстави позову.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом саме позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 30.01.2019 у справі №552/6381/17, від 13.03.2019 у справі №757/39920/15-ц, від 01.04.2020 у справі №520/13067/17, від 05.05.2020 у справі №554/8004/16-ц).

У статті 14 ГПК України закріплено принцип диспозитивності господарського судочинства, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, визначення предмета, підстав поданого позову, а також відповідачів, до яких звернуті позовні вимоги, є правом позивача, яким він розпоряджається на власний розсуд.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

Зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12.08.2019 у справі №905/945/18, від 16.10.2019 у справі №906/936/18 та від 06.05.2021 у справі №910/6116/20).

Зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні, дії, але робить це на шкоду іншим особам, з метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, визначеним у статті 2 ГПК України (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави).

Верховний Суд зазначає, що доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Ураховуючи, що зловживання процесуальними правами є процесуальним правопорушенням, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу; зважаючи на те, що суд установив, що предмет спору у справі №904/6364/23 та у справі № 904/3996/24 є однаковим, оскільки у позовних заявах позивач просить стягнути з відповідача окрім заборгованості, пеню та інфляційні втрати на підставі одних і тих самих договорів про закупівлю № 22104 від 21.03.2022, № 22419 від 06.12.2022, № 22429 від 12.12.2022р., які були предметом розгляду та оцінки господарським судом у справі № 904/6364/23; враховуючи, що позивач у справі №904/6364/23 отримав грошові кошти по сплаті заборгованості, пені та інфляційних; зважаючи на висновок суду про тотожність предмету та підстав позову у цих двох справах, оскільки матеріально-правова вимога, а саме предмет спору у справі №904/3996/24 - стягнення штрафних санкцій повністю охоплюється відповідною матеріально-правовою вимогою (предметом спору) у справі № 904/6364/23; ураховуючи наявне виконавче провадження та постанови про закінчення виконавчого провадження ВП№ 75786646 та ВП№ 75786569 від 06.09.24р.; ураховуючи, що в проваджені господарського суду Дніпропетровської області є справа №904/6364/23 із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а також за даними Єдиного державного реєстру судових рішень 16.07.2024 року рішення у справі № 904/6364/23 набрало законної сили у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; зважаючи на те, що своїми діями, які виразилися у одночасному направленні претензії до відповідача та підготовки позову не очікуючи на відповідь на претензію, позивач намагався штучно створити враження про наявність спору, суд встановив, що ТОВ «Метал Інвест буд» та адвокат Неруш Олександр Васильович подали завідомо безпідставний позов за відсутності предмета спору або у спорі, що має вочевидь штучний характер, не спрямований на реальний захист прав, адже особа зловживає своїм правом на судовий захист, не маючи на меті захисту будь-якого охоронюваного законом інтересу, з огляду на те, що цей інтерес вже був захищений судом в іншій справі.

З огляду на зазначене суд за правилами пункту 1 частини 1, частини 3 статті 135 ГПК України, вирішив постановити ухвалу про солідарне стягнення в дохід державного бюджету з ТОВ «Метал Інвест Буд» та з представника товариства ОСОБА_1 штраф у сумі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 131, 135, пунктом 2 та пунктом 3 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі № 904/3996/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Інвест Буд» (код ЄДРПОУ 43316213) до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (код ЄДРПОУ 00659101) про стягнення 80 729, 04 грн.

2. Застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Інвест Буд» (код ЄДРПОУ 43316213) та до його представника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Інвест Буд» (код ЄДРПОУ 43316213) та з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід Державного бюджету штраф у розмірі 30 280, 00 гривень.

4. Дана ухвала є виконавчим документом відповідно до частини 5 статті 135 Господарського процесуального кодексу України.

5. Строк пред`явлення даної ухвали до виконання в частині пункту 3 резолютивної частини цієї ухвали протягом трьох місяців з дня її підписання.

Стягувач: Державна судова адміністрація України (01021, м. Київ, вулиця липська, будинок 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Метал Інвест Буд» (код ЄДРПОУ 43316213).

Боржник: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 17.09.2024 року.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.С. Скриннікова