Постанова

від 20.11.2024 по справі 904/3996/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3996/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Коновал Д.О.

представники сторін:

від позивача: Неруш О.В. - адвокат, посвідчення адвоката №2273 від 04.10.2019р.

від відповідача: Лихолат І.С. - адвокат посвідчення № 6309 від 29.03 2023р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Ініест Буд"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2024р.

(суддя Скриннікова Н.С., м. Дніпро)

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Ініест Буд"

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод"

про стягнення 80 729,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

ТОВ Метал Інвест Буд звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до ПрАТ Дніпропетровський тепловозоремонтний завод, про стягнення 80 729, 04 грн.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2024 р. у справі № 904/3996/24 відмовлено у відкритті провадження у справі № 904/3996/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Метал Інвест Буд до Приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод, про стягнення 80 729, 04 грн.. Застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю Метал Інвест Буд та до його представника Неруша О.В. заходи процесуального примусу у вигляді штрафу. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Метал Інвест Буд та з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету штраф, у розмірі 30 280,00 грн..

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з ухвалою суду, через підсистему "Електронний суд", до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Метал Ініест Буд" в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2024 р. та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що висновки в оскаржуваній ухвалі про те, що справа № 904/3996/24 та справа № 904/6364/23 є справами про той самий предмет і з тих самих підстав не відповідають фактичним обставинам справи.

При цьому, Скаржник зазначає, що як вбачається з рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2024 р. у справі № 904/6364/23 за позовом Постачальника до Замовника предметом позову є стягнення заборгованості з оплати поставленого товару за Договорами про закупівлю № 22104 від 21.03.2022 р., № 22419 від 06.12.2022 р., № 22429 від 12.12.2022 р. (далі - Договори про закупівлю) та пені за кожен день прострочення оплати поставленого за Договорами про закупівлю товару за період з дня виникнення обов`язку оплати по 28.11.2023 р.. Підставою позову у справі № 904/6364/23 було не виконання Замовником свого обов`язку щодо оплати поставленого за Договорами про закупівлю товару, у зв`язку з чим Замовник зобов`язаний сплатити Постачальнику заборгованість з оплати поставленого за Договорами про закупівлю товару та пеню за кожен день прострочення оплати поставленого за Договорами про закупівлю товару за період з дня виникнення обов`язку оплати по 28.11.2023 р.. Натомість, як вбачається з позовної заяви Постачальника до Замовника у справі № 904/3996/24, предметом позову є стягнення пені за кожен день прострочення оплати поставленого за Договорами про закупівлю товару за період з 29.11.2023 р. та інфляційних втрат за весь час прострочення оплати поставленого за Договорами про закупівлю товару. У якості підстав позову у справі № 904/3996/24 зазначається, що оскільки Постачальник отримав оплату поставленого за Договорами про закупівлю товару та пеню за період з моменту виникнення обов`язку оплати по 28.11.2023 р. тільки 13.08.2024 р. і тільки в порядку примусового виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2024 р. у справі № 904/6364/23, то Замовник зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню за кожен день прострочення оплати поставленого за Договорами про закупівлю товару за період з 29.11.2023 р. та інфляційні втрати за весь час прострочення оплати поставленого за Договорами про закупівлю товару.

Відтак, на думку Скаржника, предмет та підстави позову у справах № 904/3996/24 та № 904/6364/23 відрізняються та не є тими самими. Оскільки предметом позову у справі № 904/6364/23 є стягнення заборгованості з оплати за поставлений за Договорами про закупівлю товар та пені за період по 28.11.2023 р., а предметом позову у справі № 904/3996/24 є стягнення пені за період з 29.11.2023 р. та інфляційних втрат за весь час прострочення оплати поставленого за Договорами про закупівлю товару. Підставою позову у справі № 904/6364/23 є не здійснення Замовником оплати поставленого за Договорами про закупівлю товару у зв`язку з чим у Замовника виникає обов`язок оплатити поставлений товар та пеню за період по 28.11.2023 р., а підставою позову у справі № 904/3996/23 є те, що оплату поставленого за Договорами про закупівлю товару та пеню за період по 28.11.2023 р. Постачальник отримав тільки 13.08.2024 р., у зв`язку з чим у Замовника виникає обов`язок оплатити пеню за період з 29.11.2023 р. та інфляційні втрати за весь час прострочення оплати поставленого за Договорами про закупівлю товару. Оскільки справи № 904/6364/23 та 904/3996/24 не являються справами між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав, то висновок в оскаржуваній ухвалі про зловживання Постачальником та його представником своїми процесуальними правами при поданні позовної заяви у справі № 904/3996/24 є хибним. Відповідно і підстави для застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу були відсутні.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

На переконання ПрАТ «ДТРЗ», суд першої інстанції всебічно дослідив позовну заяву ТОВ «Метал Інвест Буд» у справі № 904/3996/24 та долучені до неї документи, а також дійшов мотивованого висновку про те, що позивач завчасно спланував свої дії щодо ініціювання нового судового спору та мав на меті створити враження про наявність спору з метою подання завідомо безпідставного позову. Про наведене свідчать, зокрема, доводи позивача, викладені у позовній заяві про направлення 09.09.2024 р. на електронну пошту замовника претензії щодо сплати заборгованості, а також документи, які долучені позивачем до позовної заяви.

Крім того, Товариство вважаємо, що направлення ТОВ «Метал Інвест Буд» претензії мало лише формальний характер та не було спрямоване на реальне досудове врегулювання зазначеного спору. Доводи ТОВ «Метал Інвест Буд» про не оплату заборгованості на момент подання апеляційної скарги, на переконання ПрАТ «ДТРЗ», є нерелевантними та не мають жодного доказового значення під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали. Серед іншого, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що предмет спору у справі № 904/6364/23 та у справі № 904/3996/24 є однаковим, а від`ємний період, про який йдеться в позовній заяві у справі № 904/3996/24, не спростовує висновок суду про тотожність предмету та підстав позову у цих двох справах, оскільки матеріально-правова вимога, а саме предмет спору у справі № 904/3996/24 - стягнення штрафних санкцій повністю охоплюється відповідною матеріально-правовою вимогою (предметом спору) у справі № 904/6364/23.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2024 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/3996/24.

Матеріали справи № 904/3996/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 20.11.2024 р..

У судовому засіданні 20.11.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

ТОВ «Метал Інвест Буд» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» про стягнення 80 729, 04 грн.. Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю сплати пені в сумі 17 805,61 грн., інфляційних втрат в сумі 62 923, 43 грн., які виникли за Договорами про закупівлю № 22104 від 21.03.2022 р., № 22419 від 06.12.2022 р., № 22429 від 12.12.2022 р..

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2024 р. відмовлено у відкритті провадження у справі № 904/3996/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Метал Інвест Буд до Приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод, про стягнення 80 729,04 грн.. Застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю Метал Інвест Буд та до його представника ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Метал Інвест Буд та з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету штраф, у розмірі 30 280,00 грн..

Судове рішення мотивоване тим, що є таке, що набрало законної сили, рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав а також у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Проте Позивач заявив вимогу про додаткове стягнення пені та інфляційних втрат, керуючись частиною 2 ст. 625 ЦК України на підставі Договору, який був предметом розгляду господарським судом у справі № 904/6364/23 і за яким з Відповідача було стягнуто заборгованість та штрафні санкції.

При цьому, місцевий господарський суд дійшов висновку, що Позивач завчасно спланував свої дії щодо ініціювання нового судового процесу, мав на меті штучно створити враження про наявність спору з метою подання завідомо безпідставного позову, що є порушенням принципу правової визначеності. Зазначеного висновку, суд дійшов на підставі того, що до позову не додано відомостей про належне направлення претензії до позову не додано як не додано і відомостей про отримання вказаної претензії відповідачем, а сплату судового збору Позивач здійснив через 10 хвилин, коли було відправлено претензію до Відповідача.

Щодо підстав для застосування заходів процесуального примусу у виді штрафу, то пославшись на ураховання того, що зловживання процесуальними правами є процесуальним правопорушенням, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу; зважаючи на те, що суд установив, що предмет спору у справі № 904/6364/23 та у справі № 904/3996/24 є однаковим, оскільки у позовних заявах Позивач просить стягнути з Відповідача окрім заборгованості, пеню та інфляційні втрати на підставі одних і тих самих договорів про закупівлю № 22104 від 21.03.2022 р., № 22419 від 06.12.2022 р., № 22429 від 12.12.2022 р., які були предметом розгляду та оцінки господарським судом у справі № 904/6364/23; враховуючи, що Позивач у справі № 904/6364/23 отримав грошові кошти по сплаті заборгованості, пені та інфляційних; зважаючи на висновок суду про тотожність предмету та підстав позову у цих двох справах, оскільки матеріально-правова вимога, а саме предмет спору у справі № 904/3996/24 - стягнення штрафних санкцій повністю охоплюється відповідною матеріально-правовою вимогою ( предметом спору ) у справі № 904/6364/23; ураховуючи наявне виконавче провадження та постанови про закінчення виконавчого провадження ВП№ 75786646 та ВП№ 75786569 від 06.09.2024 р.; ураховуючи, що в проваджені господарського суду Дніпропетровської області є справа № 904/6364/23 із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а також за даними Єдиного державного реєстру судових рішень 16.07.2024 р. рішення у справі № 904/6364/23 набрало законної сили у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; зважаючи на те, що своїми діями, які виразилися у одночасному направленні претензії до Відповідача та підготовки позову не очікуючи на відповідь на претензію, Позивач намагався штучно створити враження про наявність спору, господарський суд встановив, що ТОВ «Метал Інвест буд» та адвокат Неруш О. В. подали завідомо безпідставний позов за відсутності предмета спору або у спорі, що має вочевидь штучний характер, не спрямований на реальний захист прав, адже особа зловживає своїм правом на судовий захист, не маючи на меті захисту будь-якого охоронюваного законом інтересу, з огляду на те, що цей інтерес вже був захищений судом в іншій справі. З огляду на зазначене суд за правилами пункту 1 ч. 1, ч. 3 ст. 135 ГПК України, вирішив постановити ухвалу про солідарне стягнення в дохід державного бюджету з ТОВ «Метал Інвест Буд» та з представника товариства Неруш О. В. штраф у сумі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, заперечення на апеляційну скаргу, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, про відмову у відкритті провадження у справі згідно з п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 175 ГПК України та застосування до Позивача та його представника заходу процесуального примусу у вигляді штрафу ( солідарно стягнуто в дохід Державного бюджету штраф, у розмірі 30 280,00 грн. ) на підставі ч. 3 ст. 43 ГПК України, тобто питання порядку застосування судом попередньої інстанції положень п. 4 ч. 2 ст. 43 зазначеного Кодексу у співвідношенні з нормами ч. 3 ст. 43 ГПК України - визнання зловживанням стороною процесуальними правами.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Конституційний Суд України констатував, що "частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод" (п. 1 резолютивної частини Рішення від 25.12.97 N 9-зп); "Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України" (абз. 3 п. 4 мотивувальної частини Рішення від 07.05.2002 N 8-рп/2002); "в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади можуть здійснювати функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин" (абз. 4 п. 4 мотивувальної частини Рішення від 10.01.2008 N 1-рп/2008).

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють можливість особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.

ТОВ «Метал Інвест Буд» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» про стягнення пені в сумі 17 805,61 грн., інфляційних втрат в сумі 62 923,43 грн., які виникли за Договорами про закупівлю № 22104 від 21.03.2022 р., № 22419 від 06.12.2022 р., № 22429 від 12.12.2022 р..

Як зазначає Скаржник, пеня стягується за період з 29.11.2023 р. та інфляційних втрат за весь час прострочення оплати поставленого за Договорами про закупівлю товару. У якості підстав позову у справі № 904/3996/24 зазначається, що оскільки Постачальник отримав оплату поставленого за Договорами про закупівлю товару та пеню за період з моменту виникнення обов`язку оплати по 28.11.2023 р. тільки 13.08.2024 р. і тільки в порядку примусового виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2024 р. у справі № 904/6364/23, то Замовник зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню за кожен день прострочення оплати поставленого за Договорами про закупівлю товару за період з 29.11.2023 р. та інфляційні втрати за весь час прострочення оплати поставленого за Договорами про закупівлю товару.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Скаржник ( Позивач ), тобто особа, яка подала позов, реалізуючи своє право на судовий захист, визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави скарги, зважаючи на власне суб`єктивне уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

У свою чергу, суд перевіряє доводи Скаржника ( Позивача ) і, залежно від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу.

У постанові від 09.02.2022 р. у справі N 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Верховний Суд констатує, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.01.2023 р. у справі N 170/129/21 зазначила, що в рішенні "Меньшакова проти України" (Menshakova v. Ukraine, заява N 377/02) від 08.04.2010 ЄСПЛ виклав конвенційні стандарти стосовно доступу до суду: "Суд повторює, що п. 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі "право на суд", яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на "розгляд" спору судом (див., наприклад, рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ЄСПЛ 2002-II).

Право на отримання судового захисту означає, що суб`єкт має право звернутися до суду та матиме право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Можливість реалізувати вказані права повинна бути забезпечена кожній особі без будь-яких дискримінаційних перепон чи занадто формалізованих ускладнень.

Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - ГПК України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що визначення предмета та підстав спору ( скарги ) є правом саме Позивача ( Заявника ). Тоді як встановлення обґрунтованості позову ( скарги ) - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 р. у справі N 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 р. у справі N 308/3162/15-ц, від 30.01.2019 р. у справі N 552/6381/17, від 13.03.2019 р. у справі N 757/39920/15-ц, від 01.04.2020 р. у справі N 520/13067/17, від 05.05.2020 р. у справі N 554/8004/16-ц ).

У ст. 14 ГПК України закріплено принцип диспозитивності господарського судочинства, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тобто заявлення Позивачем необгрунтованого позову є підставою для відмови в задоволені вимог.

Зазначеного не було враховано судом попередньої інстанції.

Частиною 2 ст. 43 ГПК України визначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Відповідно до частини 1 ст. 131 ГПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Згідно з частиною 3 ст. 135 ГПК України у випадку невиконання процесуальних обов`язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд, з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.

Обов`язок добросовісного користування процесуальними правами передбачає їх використання не на шкоду іншим учасникам, а також не всупереч завданням господарського судочинства.

Разом з тим, як зазначалося вище, визначення предмета, підстав поданого позову, є правом Позивача ( Скаржника ), яким він розпоряджається на власний розсуд.

З огляду на зазначене, Позивач звертаючись до господарського суду із позовом, просить суд зобов`язати Замовника сплатити Постачальнику пеню за кожен день прострочення оплати поставленого за Договорами про закупівлю товару за період з 29.11.2023 р. та інфляційні втрати за весь час прострочення оплати поставленого за Договорами про закупівлю товару. Позов про стягнення пені та інфляційних втрат за весь час прострочення оплати має реальний характер, на час розгляду позову вимоги Позивача не виконані, порушення прав Позивача не усунуто. Звернення з позовом у цьому випадку є реалізацією права на судовий захист в обраний Позивачем спосіб.

Зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12.08.2019 р. у справі N 905/945/18, від 16.10.2019 р. у справі N 906/936/18 та від 06.05.2021 р. у справі N 910/6116/20 ).

Зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні, дії, але робить це на шкоду іншим особам, з метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, визначеним у ст. 2 ГПК України (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави).

Верховний Суд зазначає, що доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 р. у справі N 911/2737/17).

Ураховуючи, що зловживання процесуальними правами є процесуальним правопорушенням, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу та з огляду на те, що Позивач ( Скаржник ), звертаючись до суду з позовом до Відповідача обґрунтував підстави звернення і враховуючи, що судом апеляційної інстанції не встановлено, що Позивач звернувся з цим позовом не з метою ефективного захисту порушених прав і законних інтересів Позивача та ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, а з іншою метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, висновки суду попередньої інстанції про визнання дій Позивача зловживанням процесуальними правами є помилковими.

З огляду на зазначене вище, позиція суду першої інстанції, щодо зловживання Позивачем та його представником своїм правом на судовий захист, є помилковою. Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційних скаргах аргументи є підставами для скасування ухвали місцевого господарського суду, оскільки вони підтверджуються матеріалами справи, що в сукупності свідчить про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Позивача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу знайшли свого підтвердження.

Згідно з ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2024р. у справі № 904/3996/24 скасуванню з направленням справи, до суду першої інстанції для продовження розгляду.

10. Судові витрати

Оскільки суд апеляційної інстанції направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат буде здійснений за результатами розгляду справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Ініест Буд" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2024р. у справі № 904/3996/24 - скасувати.

Справу №904/3996/24 направити до Господарського суду Дніпропетровської області на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.11.2024р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін