Рішення

від 10.09.2024 по справі 910/18390/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.09.2024 Справа №910/18390/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді за дорученням) Фроловій Т.С., розглянувши у відкритому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; ідентифікаційний код 00100227, електронна адреса:nec-kanc@ua.energy)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра ВВВ" (місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, буд. 92, ідентифікаційний код 38022555, електронна адреса:ІНФОРМАЦІЯ_1)

про стягнення 4 115 350,21 грн., з яких: 2 735 890,71 грн. - основна сума заборгованості, 101 400,81 грн. - 3 % річних, 540 090,00 грн. - штраф, 265 637,66 грн. - інфляційне збільшення та 472 331,03 грн. - пеня, -

Представники сторін:

від позивача: Грачов Є.О. (на підставі довіреності № 16/01-3 від 16.01.2023)

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра ВВВ" про стягнення заборгованості у розмірі 4 115 350,21 грн., з яких: 2 735 890,71 грн. - основна сума заборгованості, 101 400,81 грн. - 3 % річних, 540 090,00 грн. - штраф, 265 637,66 грн. - інфляційне збільшення та 472 331,03 грн. - пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №1153-02024 від 04.06.2019, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 2 735 890,71 грн., що стало підставою для нарахування позивачем 3% річних в сумі 101 400,81 грн., штрафу у розмірі 540 090,00 грн., інфляційного збільшення в сумі 265 637,66 грн. та пені в сумі 472 331,03 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/18390/21, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.03.2022.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Згідно наказу Господарського суду Донецької області «Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області» №20 від 28.02.2022 встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану, тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України, обмежено доступ до приміщення суду.

01.03.2022 підготовче засідання у справі № 910/18390/21 не відбулось у зв`язку з введенням воєнного стану, постійними обстрілами міста Харкова та веденням активних бойових дій на території Харківської області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи.

Ухвалою суду від 30.08.2023 призначено підготовче засідання по справі на 26.09.2023.

Підготовчі засідання по справі неодноразово відкладались.

Ухвалою від 24.04.2024 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 30.05.2024. Розгляд справи по суті відкладався.

Представник позивача під час розгляду даної справи наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У письмових поясненнях (т.2, а.с. 45-47) представник позивача зазначив про те, що відповідно до Глави 6 розділу ХІ Кодексу системи передачі для визначення обсягу наданої послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління використовуються дані комерційного обліку (скріншоти з MMS) по ТОВ «Терра ВВВ» за період з травня по грудень 2020 року за версіями 1,2, що завантажені ППКО до MMS відповідно до порядку, копії яких наявні в матеріалах справи. Також зазначено, що при виставленні позивачем актів та актів коригувань за відповіді періоди враховувалися покази, зафіксовані за точками ЕІС.

У заяві від 17.06.2024 (т.2, а.с. 112-114) представник позивача зазначив, що незважаючи на наявний в матеріалах справи лист ТОВ «Терра ВВВ» від 26.05.2020 №26 про обсяг послуг на травень місяць - 2055 000 кВат, проте в розрахунках зазначено обсяг 9155 Мвт/год, про що зазначено в рахунках-фактурах. Разом із тим, у зв`язку з ракетними обстрілами центрального офісу позивача деякі документи втрачено, одним із яких є актуальна заявка ТОВ «Терра ВВВ» на обсяг послуг в 9155 мВт/год. Також представник позивача наголошував на тому, що відповідачем не ініційовано перевірку обсягів наданих послуг та матеріали справи не містять інформації щодо спростування спожитих обсягів, які відображені в рахунках-фактурах, актах приймання-передачі наданих послуг та актах коригування до них, що на думку позивача свідчить про правомірність здійснених розрахунків. Крім того, відповідач не оскаржував виставлені позивачем рахунки та акти, отже, з огляду на п. 6.6 договору, непідписані ТОВ «Терра ВВВ» вважаються прийнятими без зауважень. Також представник позивача зазначив, що грошові кошти від відповідача з врахуванням актів коригування зараховувалися в погашення заборгованості.

Представник відповідача жодного разу в судові засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Так, під час розгляду даної справи судом було встановлено, що місцем реєстрації відповідача є місто Маріуполь Донецької області.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" Наказом №309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що додається; визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 "Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року", зареєстрований Міністерством юстиції України 25 квітня 2022 року №453/37789 (зі змінами).

Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією вбачається, що вся територія Маріупольського району Донецької області тимчасово окупована з 05.03.2022 та станом на теперішній час окупація не завершена.

Згідно з ч.1 ст.12.1. Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відправлення поштової кореспонденції до м. Маріуполь не здійснюється у зв`язку з тимчасовою окупацією, внаслідок чого повідомлення відповідача про рух та розгляд справи відбувалося шляхом публікації оголошень на офіційному веб-порталі судової влади України та на електронну адресу відповідача, наявну в матеріалах справи.

Крім того, згідно ч.ч. 1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Крім того, ухвали суду направлялись відповідачу на електронну пошту, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Суд зазначає, що станом на дату винесення цього рішення у встановлений строк відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомлено.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Щодо строку розгляду справи

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.

В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту, з урахуванням основних засад (принципів) господарського судочинства, встановлених ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (п. 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

На думку суду, враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Крім того слід зазначити, що Господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров`ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об`єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв`язку та інтернету.

Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, господарський суд встановив

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Позивач, НЕК "Укренерго") є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються у державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", у приватне акціонерне товариство.

ПрАТ НЕК "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії, на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків (АР) та є оператором системи передач ОСП.

За змістом п. 5 частини першої ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі .

04.06.2019 між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - оператор системи передачі (ОПС) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Терра ВВВ" (далі - користувач) було укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №1153-02024 (т.1, а.с. 90-99).

28.07.2020 сторонами було укладено додаткову угоду, відповідно до якої договір від 04.06.2019 викладений в новій редакції (т.1 а.с.101-108).

Відповідно до п. 1.1 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 28.07.2020 до договору про надання послуг з передачі електричної енергії №1153-02024 від 04.06.2019, далі - Договір) за цим договором ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга), а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

Згідно п. 3.1 Договору ціна договору визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії. Тариф на послуги з передачі електричної енергії встановлюється Регулятором та оприлюднюється Оператором системи передачі на власному офіційному вебсайті в мережі Інтернет.

Відповідно до п. 4.1 Договору для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:

1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць;

2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється:

для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР;

для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника;

для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;

для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та не організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;

для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація.

З цією метою використовуються дані обліку Адміністратора комерційного обліку.

Вимоги щодо засобів (систем) обліку електроенергії у точках комерційного обліку користувача, а також інші організаційно-технічні питання, пов`язані зі збором, обробкою, верифікацією, валідізацією, агрегацією, зберіганням та передачею даних комерційного обліку, визначені Кодексом комерційного обліку (п. 4.2 Договору).

Згідно п. 5.1 Договору планова та фактична вартість послуги (грн.) за цим договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу Послуги (МВт-год) за розрахунковий період на тариф, встановлений Регулятором (грн./МВт*год). На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 6.2 Договору користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:

1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів:

2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця;

3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця;

5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.

Відповідно до п. 6.3 Договору у разі зміни планових обсягів Послуги протягом розрахункового місяця Користувач:

передає ОСП письмове факсимільне повідомлення про зміну обсягів Послуги не менше ніж за 2 робочі дні до моменту очікуваної зміни планових обсягів Послуги;

сплачує вартість Послуги до дати очікуваного перевищення запланованих обсягів Послуги або зменшує останній/останні планові платежі на відповідну суму у разі зменшення запланованих обсягів Послуги.

У разі зміни Регулятором тарифу на послугу з передачі електричної енергії ОСП здійснює розрахунок належної до сплати вартості Послуги за новим тарифом, починаючи з дня набрання чинності рішенням Регулятора про зміну тарифу (пункт 6.4 договору).

Згідно п. 6.5 Договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі Послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - Сервіс), з використанням кваліфікованого підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 6.6 Договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтування розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.

Згідно п. 6.7 Договору у випадку порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов`язань.

За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

У разі якщо фактичний обсяг оплати Користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої Послуги, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або враховує їх в оплату Послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату штрафних санкцій.

У разі недотримання ОСП цих термінів користувач має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % від суми коштів (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), що підлягають поверненню, за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання ОСП зобов`язань щодо повернення коштів.

За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми коштів, що підлягають поверненню.

ОСП має право отримувати від користувача своєчасну плату за перевищення замовником обсягів використання дозволеної потужності, визначеної відповідним договором та технічними умовами на приєднання (пп.3 п. 7.1 договору).

Відповідно до п. 10.1 Договору планові обсяги передачі електроенергії користувач зобов`язаний подавати ОСП до 25 (двадцять п`ятого) числа місяця, що передує розрахунковому місяцю.

ОСП протягом 5 (п`яти) робочих днів погоджує планові обсяги передачі і повертає їх користувачу.

ОСП протягом перших 5 (п`яти) робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу акт приймання-передачі наданої послуги.

Користувач, отримавши акт приймання-передачі наданої послуги, протягом 3 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, повертає його ОСП, підписаний зі свого боку.

ОСП щокварталу оформлює акт звірки розрахунків наданої послуги відповідно до форми, наведеної у додатку 3 цього договору, та надсилає його користувачу. Користувач у триденний термін має повернути ОСП акт звірки розрахунків наданої послуги, підписаний зі свого боку. У разі виникнення розбіжностей за актом звірки між сторонами користувач має право у триденний термін направити свій примірник акта звірки розрахунків ОСП з вмотивованим запереченням. Цей акт звірки розрахунків має бути розглянутий ОСП у триденний термін, підписаний у разі згоди та наданий користувачу. Якщо сторони не дійшли згоди, застосовуються норми розділу 12 цього договору (п. 10.3 договору).

Згідно п. 10.4 Договору рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, будь-які повідомлення за цим договором повинні направлялися однією стороною іншій електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також повинні бути обов`язково підтверджені рекомендованим листом, іншим поштовим відправленням або доставлені кур`єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому договорі.

Рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, повідомлення вважаються отриманими стороною:

у день їх доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником;

у день особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацію вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом);

у день направлення за допомогою сервісу та/або електронною поштою.

Відповідно до п. 14.1 Договору він набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2020. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей строк вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

Вищезазначений договір та додаткові угоди до нього підписані представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Згідно наявних в матеріалах справи листів ТОВ «Терра ВВВ» повідомила ПрАТ НЕК "Укренерго" про плановий обсяг надання послуг за вищезазначеним договором, а саме: листом №26 від 26.05.2020 - у травні в обсязі 2 055 000 кВат, №11 від 11.06.2020 у червні в обсязі 172 000 кВат, №24 від 24.06.2020 в липні в обсязі 187 000 кВат, №22 від 22.09.2020 у жовтні в обсязі 210 000 кВат, №22 від 22.10.2020 в листопаді в обсязі 210 000 кВат, №24 від 24.11.2020 в грудні в обсязі 213 000 кВат (т.1, а.с. 160-162, 165-167).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були направлені відповідачу акти приймання-передачі послуги, відповідно до яких позивач передав, а відповідач отримав послугу з передачі електричної енергії:

від 31.05.2020, в обсязі 14 051,556 МВт/год, вартістю 2 620 334,16 грн. з ПДВ;

від 30.06.2020, в обсязі 218,385 МВт/год, вартістю 40 724,44 грн з ПДВ;

від 31.07.2020, в обсязі 255,773 МВт/год, вартістю 47 696,54 грн. з ПДВ;

від 31.08.2020, в обсязі 199,840 МВт/год, вартістю 57 609,07 грн. з ПДВ;

від 30.09.2020, в обсязі 432,438 МВт/год, вартістю 124 661,50 грн з ПДВ;

від 31.10.2020, в обсязі 179,256 МВт/год, вартістю 51 675,20 грн. з ПДВ;

від 30.11.2020, в обсязі 3827,399 МВт/год, вартістю 1 103 347,27 грн. з ПДВ;

від 31.12.2020, в обсязі 145,971МВт/год, вартістю 54 784,67 грн з ПДВ.

Акти від 31.05.2020, від 30.06.2020, від 31.07.2020, від 31.08.2020, від 31.10.2020 та від 30.11.2020 підписані представниками позивача та відповідача без заперечень та скріплені печаткою підприємства відповідача.

Акти від 30.09.2020 та від 31.12.2020 підписані з боку позивача та були направлені на адресу відповідача поштовим засобом зв`язку, як передбачено умовами договору.

В подальшому, позивачем були направлені відповідачу акти коригування до актів приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії до договору від 04.06.2019 №1153-02024:

від 17.11.2020 в обсязі 14 208,668 МВт/год, на суму 2 649 632,41 грн. з ПДВ (до акту від 31.05.2020),

від 25.11.2020 в обсязі 177,351 МВт/год, на суму 33 072,42 грн. з ПДВ (до акту від 30.06.2020);

від 21.12.2020 в обсязі 197,029 МВт/год, на суму 36 741,97 грн. з ПДВ (до акту від 31.07.2020);

від 18.01.2021 в обсязі 175,293МВт/год, на суму 50 532,77 грн з ПДВ (до акту від 31.08.2020);

від 19.02.2021 в обсязі 182,200 МВт/год, на суму 52 523,89 грн з ПДВ (до акту від 30.09.2020);

від 16.08.2021 в обсязі 213,717 МВт/год на суму 61 609,48 грн. з ПДВ (до акту від 31.10.2020);

від 20.09.2021 в обсязі 3821,540 МВт/год на суму 1 101 658,26 грн. з ПДВ (до акту від 30.11.2020;

від 27.09.2021 в обсязі 191,497 МВт/год на суму 71 871,12 грн з ПДВ (до акту від 31.12.2020).

Як зазначає позивач, відповідачем було частково сплачено заборгованість за надані послуги з передачі електричної енергії на загальну суму 1 321 751,61 грн. із порушенням встановленого договором строку, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 2 735 890,71 грн. та позивачем було нараховано штраф в сумі 540 090,00 грн., пеню в сумі 472 331,03 грн., 3% річних в сумі 101 400,81 грн., та інфляційні втрати в сумі 265 637,66 грн.

Наведені обставини зумовили звернення позивача із даним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань і застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення нарахованих пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України «Про ринок електричної енергії» та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту п. 4.1 договору вбачається, що сторонами з метою здійснення розрахунків погоджено два види обсягу послуги - плановий та фактичний.

Використання планових обсягів, їх погодження з ОСП є обов`язком користувача відповідно до умов договору, а порядок їх оплати передбачений пунктом 6.2 договору. Так, згідно п. 6.2 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 28.07.2020 до договору про надання послуг з передачі електричної енергії №1153-02024 від 04.06.2019) користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:

1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів:

2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця;

3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця;

5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.

Також пунктом 6.5 Договору передбачено, що користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі Послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - Сервіс), з використанням кваліфікованого підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

Таким чином, плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг встановлюється по закінченню такого розрахункового місяця.

Звідси при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та ОСП зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць. Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 24.11.2022 у справі №927/713/21, від 19.08.2022 у справі №912/1941/21.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем порушено терміни розрахунку по плановим та фактичним обсягам за період з травня 2020 по грудень 2020.

Як вже зазначалося, згідно наявних в матеріалах справи листів ТОВ «Терра ВВВ» повідомила ПрАТ НЕК "Укренерго" про плановий обсяг надання послуг за вищезазначеним договором, а сама: листом №26 від 26.05.2020 - у травні в обсязі 2 055 000 кВат, №11 від 11.06.2020 у червні в обсязі 172 000 кВат, №24 від 24.06.2020 в липні в обсязі 187 000 кВат, №22 від 22.09.2020 у жовтні в обсязі 210 000 кВат, №22 від 22.10.2020 в листопаді в обсязі 210 000 кВат, №24 від 24.11.2020 в грудні в обсязі 213 000 кВат (т.1, а.с. 160-162, 165-167). Також в матеріалах справи наявні листи №27 від 27.07.2020, відповідно до якого ТОВ «ТЕРРА ВВВ» планує в липні місяці обсяг поставки 204 000 кВат та №25 від 25.08.2020, відповідно до якого ТОВ «ТЕРРА ВВВ» планує в липні місяці обсяг поставки 210 000 кВат.

Матеріали справи не містять доказів повернення погоджених ПрАТ НЕК "Укренерго" планових обсягів відповідачу.

Поряд з цим, суд дійшов висновку, що наведене (відсутність повернення погоджених обсягів) не свідчить про відсутність підстав для здійснення попередньої оплати планової вартості послуги ОСП в строки, визначені Договором, та не означає неможливість такої оплати, виходячи з того, що за Договором саме на Користувача покладено обов`язок визначити дані щодо таких планових обсягів.

В даному випадку суд також враховує фактичні відносини, що склались між сторонами під час виконання Договору, а саме, як зазначає позивач - співпраця у формі вчинення узгоджених дій з визначення вартості послуги в обсязі, що планується на розрахунковий місяць.

Вказане підтверджується фактичною частковою оплатою відповідачем планових обсягів з розрахунку, згідно наданих відповідачем даних та відсутністю заперечень позивача щодо повідомлених обсягів.

За вказаних обставин є підтвердженим обов`язок відповідача здійснити оплату планових обсягів в терміни згідно пункту 6.1. Договору за повідомленими відповідачем плановими обсягами.

Водночас суд критично ставиться до листів №27 від 27.07.2020 та №25 від 25.08.2020 (т. 1, а.с. 163-164), оскільки з огляду на умови договору повідомлення про плановий обсяг повинно бути надісланим до початку постачання у вказаному у заявках місяці. Більш того, під час розгляду даної справи позивачем не було надано жодних пояснень з приводу зазначення у вказаних листах про плановий обсяг поставки електроенергії за липень 2020 та підстав врахування їх як планового обсягу поставки за серпень 2020 та вересень 2020.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем протягом травня 2020 року - грудня 2020 року надано відповідачу передбачені договором послуги з передачі електричної енергії, що під час розгляду даної справи відповідачем не спростовано.

Згідно з вимогами статті 53 Закону України «Про ринок електричної енергії» функції адміністратора комерційного обліку покладаються на оператора системи передачі - НЕК «Укренерго». Відповідно до п.2.1.1. Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 зі змінами (далі - Кодекс), комерційний облік електричної енергії на ринку електричної енергії організовується АКО та здійснюється ППКО відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», цього Кодексу, Правил роздрібного ринку та Правил ринку.

Згідно з п.п.4 п.2.2.2 Кодексу, АКО виконує функції визначення регламентів та протоколів інформаційної взаємодії учасників ринку щодо обміну даними комерційного обліку. Порядком підготовки та надання даних комерційного обліку постачальниками послуг комерційного обліку електричної енергії (далі - Порядок), що опублікований на офіційному вебсайті НЕК «Укренерго» визначено регламент надання ППКО даних комерційного обліку за версіями 1 та 2.

Відповідно до глави 6 розділу XI Кодексу системи передачі для визначення обсягу наданої послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління використовуються дані комерційного обліку Адміністратора комерційного обліку.

Як вже зазначалося, 23.01.2024 від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі щодо обсягів електричної енергії, що була поставлена відповідачу за період з травня 2020 по грудень 2020 року. Разом із скріншотами з платформи системи управління ринку - MMS з скоригованими сертифікованими даними комерційного обліку за період з травня 2020 по грудень 2020 років за версіями 1,2 (додаються), що завантажені ППКО до MMS (Market Management System) на підтвердження споживання ТОВ "Терра ВВВ" обсягів споживання у зазначеному позивачем обсязі, та з урахуванням показів, зафіксованих за точками EIC відповідача.

Враховуючи викладене, дані ОСП, подані платіжні документи та скріншоти із системи MMS, суд дійшов висновку щодо доведеності постачання відповідачу у спірному періоді у заявленому позивачем обсязі електричної енергії.

Судом встановлено, що відповідачем було частково здійснено погашення заборгованості за вказаним договором перед позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, в яких було зазначено період, за який сплачується заборгованість (т. 1, а.с. 168-186), а саме:

- за травень 2020 на суму 683 000,00 грн. на підставі платіжного доручення №784 від 21.05.2020, на суму 341 444,88 грн. на підставі платіжного доручення №768 від 18.05.2020;

- за червень 2020 на суму 26 728,80 грн. на підставі платіжного доручення №802 від 30.06.2020;

- за липень 2020 на суму 12107,59 грн. на підставі платіжного доручення №893 від 25.01.2021, на суму 29 059,80 грн. на підставі платіжного доручення №803 від 30.06.2020;

- за вересень 2020 на суму на суму 12 107,59 грн. на підставі платіжного доручення №892 від 25.01.2021, на суму 36 300,00 грн. на підставі платіжного доручення № 883 від 15.12.2020, на суму 12 107,59 грн. на підставі платіжного доручення №850 від 08.09.2020;

- за жовтень 2020 на суму 12 000,00 грн. на підставі платіжного доручення №878 від 30.11.2020, на суму 8000,00 грн. на підставі платіжного доручення №877 від 24.11.2020, на суму 24 215,00 грн. на підставі платіжного доручення № 867 від 02.11.2020, на суму 12 107,59 грн. на підставі платіжного доручення №860 від 08.10.2020;

- за листопад 2020 на суму 24 250,00 грн. на підставі платіжного доручення №879 від 30.11.2020, на суму 12 107,59 грн. на підставі платіжного доручення №875 від 12.11.2020, на суму 12 107,59 грн. на підставі платіжного доручення № 876 від 06.11.2020;

- за грудень 2020 на суму 52 000,00 грн. на підставі платіжного доручення №882 від 15.12.2020, на суму 12 107,59 грн. на підставі платіжного доручення № 880 від 30.11.2020.

Як вже зазначалося, згідно п. 6.7 Договору у разі якщо фактичний обсяг оплати Користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої Послуги, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або враховує їх в оплату Послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату штрафних санкцій.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку позовних вимог (т.1, а.с. 15), відповідачем за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №1153-02024 від 04.06.2019 було сплачено заборгованість в загальному розмірі 1 321 751,61 грн., яка була зарахована в рахунок погашення заборгованості за травень 2020, за виключенням оплати в сумі 26 728,80 грн. на підставі платіжного доручення №802 від 30.06.2020, яку було зараховано в якості оплати за червень 2020, а також оплати в сумі 29 059,80 грн. на підставі платіжного доручення №803 від 30.06.2020 в якості оплати за липень 2020.

Суд зазначає, що до внесення змін у договір додатковою угодою №2 від 28.07.2020 позивач не міг вільно розпоряджатись здійсненими відповідачем проплатами, в тому числі зараховувати їх на погашення наявної заборгованості за минулі періоди (до укладення додаткової угоди від 28.07.2020), оскільки відповідачем здійснювалась оплата за надані позивачем послуги із зазначенням цільового призначення платежу (за конкретний місяць).

У зв`язку з викладеним, згідно здійсненого судом перерахунку, станом на дату подання позову до суду заборгованість ТОВ «ТЕРРА ВВВ» перед НЕК «Укренерго» по оплаті послуг з передачі електричної енергії (з урахуванням часткової сплати заборгованості) становила 2 717 284,12 грн., а саме:

- за травень 2020 року: 1 383 669,40 грн. (з урахуванням акту коригування від 17.11.2020)

- за червень 2020 року: 6 343,62 грн. (з врахуванням акту коригування від 25.11.2020);

- за липень 2020 року: 7 682,17 грн. (з врахуванням акту коригування від 21.12.2020);

- за серпень 2020 року: 50 532,77 грн. (з врахуванням акту коригування від 18.01.2021);

- за вересень 2020 року: 52 523,89 грн. (з врахуванням акту коригування від 19.02.2021);

- за жовтень 2020 року: 61 609,48 грн. (з врахуванням акту коригування від 16.08.2021);

- за листопад 2020 року: 1 101 658,26 грн. (з врахуванням акту коригування від 20.09.2021)

- за грудень 2020 року: 71 871,12 грн. (з урахуванням акту коригування від 27.09.2021).

Враховуючи, що згідно приписів ст. 237 Господарського процесуального кодексу при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за актом за травень 2020 року в межах заявленої суми 1 365 062,81 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості за прострочення виконання зобов`язання підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 2 717 284,12 грн.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/6046/16.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Згідно ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вже зазначалося, згідно п. 6.7 Договору, у випадку порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов`язань.

За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Відповідно до правил обрахунку строків (ст. 253 Цивільного кодексу України) період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в яку зобов`язання з оплати мало бути виконано.

Як передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 925/1386/19, приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень статей 251, 252 Цивільного кодексу України має бути визначений. При цьому перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У численних постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду суд зазначав, що умова договору про сплату штрафних санкцій за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції, оскільки формулювання "за кожний день прострочення", установлює лише порядок нарахування такої штрафної санкції як пеня, що також дозволяє її відмежувати від неустойки іншого виду, але вказане формулювання жодним чином не визначає період чи строк, за який ця неустойка нараховується. Зазначення в договорі іншого, ніж визначено частиною шостою статті 232 ГК України періоду нарахування штрафних санкцій, може бути здійснено або шляхом відображенням в його умовах конкретного строку нарахування штрафної санкції (на зразок "нараховується протягом року" тощо), або шляхом зазначення додаткових застережень щодо настання певної обставини (на зразок "до повного виконання зобовязання", "до повної сплати заборгованості", "протягом всього періоду існування прострочення" тощо), які б дозволяли точно встановити момент закінчення строку нарахування неустойки, відмінний від визначеного ГК України.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду також зазначила, що такий підхід до застосування частини шостої статті 232 ГК України разом з умовами договору де міститься положення про нарахування штрафних санкцій за кожний день прострочення, відображено й у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/15492/17, від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, ухвалі від 23.01.2024р. 911/952/22 і ін.

У постанові від 20.08.2021 у справі №910/13575/20 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначив, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду відхилив доводи заявника касаційної скарги про необхідність врахування правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.09.2020 у справі №916/1777/19, оскільки дійшов висновку про відсутність підстав для відступлення від висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19 та уточнив правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України.

Тобто, сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі № 910/2031/16, від 10.04.2018 у справі № 916/804/17 та від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19.

Проаналізувавши п. 6.7 (в редакції додаткової угоди №2 від 28.07.2020 до договору про надання послуг з передачі електричної енергії №1153-02024 від 04.06.2019) суд дійшов висновку, що за взаємною згодою сторін встановлено інший строк нарахування пені, ніж той, який передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, з вказівкою на подію, яка має неминуче настати - до моменту повного виконання зобов`язання.

Водночас, щодо заявлених вимог про стягнення 3% річних у розмірі 101 400,81 грн. та пені в сумі 472 331,03 грн. за загальний період з 06.05.2020 по 04.11.2021 суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов`язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 6.2 договору користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:

1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів:

2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця;

3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця;

5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.

Разом із тим, відповідно до п. 6.5 Договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі Послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - Сервіс), з використанням кваліфікованого підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

Як вбачається з розрахунку позовних вимог, позивач здійснює нарахування пені та 3% річних за загальний період з 06.05.2020 по 04.11.2021 у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань зі здійснення поетапної попередньої оплати планових платежів за період з травня 2020 по грудень 2020, зі здійснення оплати за актами приймання-передачі послуг та за актами коригування до них за цей період.

Перевіривши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" розрахунки пені та 3% річних за визначені позивачем періоди, господарський суд дійшов висновку, що останні є методологічно та арифметично невірними з наступних підстав.

По-перше, як встановлено судом, позивачем у розрахунку позовних вимог помилково було визначено суму заборгованості за плановими обсягами електричної енергії за усіма періодами, оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи заявок відповідача на постачання електричної енергії за травень 2020 планова вартість складала 319 347,00 грн., за червень 2020 - 26 728,80 грн., за липень 2020 - 29 059,80 грн., за жовтень 2020 - 50 448,30 грн., за листопад 2020 - 50 448,30 грн., за грудень 2020 - 66 617,88 грн. Разом із тим, як встановлено судом, позивачем при розрахунку пені та 3% річних за вказані періоди була зазначена фактична вартість за актами приймання-передачі послуг з передачі електричної енергії, оплата за якими повинна була бути здійснена виключно на підставі п. 6.5 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 28.07.2020 до договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 1153-02024 від 04.06.2019), в той час як оплата планової вартості відповідно до умов договору повинна була здійснюватися на підставі п. 6.2 договору.

По-друге, позивачем помилково включено до розрахунку пені та 3% річних за несвоєчасну оплату відповідно до п. 6.2 Договору планової вартості за серпень 2020 та вересень 2020, оскільки в матеріалах справи відсутні докази їх погодження з позивачем.

По-третє, позивачем помилково зазначено планову вартість, на яку здійснено нарахування за липень 2020 відповідно до п. 6.2 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 28.07.2020 до договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 1153-02024 від 04.06.2019), а саме не враховано її сплату відповідачем до оформлення актів за фактичний обсяг наданих послуг. Так, в матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія платіжного доручення №803 від 30.06.2020 на суму 29 059,80 грн. із призначенням платежу «оплата за договором №1153-02024 за липень 2020». Між тим, відповідно до наявної в матеріалах справи додаткової угоди №2 від 28.07.2020 до договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 1153-02024 від 04.06.2019 позивач не мав права до її укладення здійснювати зарахування цих сум в рахунок погашення заборгованості за минулі періоди, зокрема за травень 2020.

Враховуючи вищевикладене, згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунку, сума 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за загальний період з 06.05.2020 по 04.11.2021 становить 97 378,99 грн., пені - 438 399,80 грн.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат в сумі 265 637,66 грн. за загальний період з травня 2020 по вересень 2021 суд зазначає наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

При цьому Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 по справі №910/13071/19 дійшов висновків, що при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Так, в наведеній постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що "сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.".

Відповідно до приписів частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. При цьому відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду згідно з постановою 30.01.2019 у справі №755/10947/17, незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступив Верховний Суд, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Отже, з урахуванням останніх правових позицій, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, що також має місце у справі, що розглядається, інфляційна складова за певний місяць враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці (час прострочення у неповному місяці більше 15 днів - за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (15 днів) - за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується).

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок інфляційних втрат за визначені позивачем періоди суд дійшов висновку, що останні є арифметично невірними. Так, згідно здійсненого судом розрахунку сума інфляційних втрат за визначений позивачем період складає 280 311,00 грн.

Враховуючи, що згідно приписів ст. 237 Господарського процесуального кодексу при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в сумі 265 637,66 грн.

Щодо позовних вимог в частині нарахування штрафу в сумі 540 090,00 грн. суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 6.7 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 28.07.2020 до договору про надання послуг з передачі електричної енергії №1153-02024 від 04.06.2019) у випадку порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов`язань. За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 9 лютого 2018 року у справі № 911/2813/17, від 22 березня 2018 року у справі № 911/1351/17, від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17, від 2 квітня 2019 року у справі № 917/194/18.

Разом із тим, суд наголошує на тому, що особливістю застосування штрафу є те, що штраф обчислюється тільки у відсотках від суми порушеного зобов`язання. Штраф має одноразовий характер і вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання. Тобто, штраф не може обчислюватись за правилами нарахування пені, це суперечить правовій природі такого виду неустойки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу суд дійшов висновку, що він є арифметично та методологічно невірним, оскільки позивачем здійснено нарахування штрафу не за кожний місяць окремо, а також без урахування порядку здійснення розрахунків, визначеного п. 6.2 та п. 6.7 Договору.

Враховуючи вищевикладене, згідно здійсненого судом перерахунку сума штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 190 209,88 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судовий збір на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра ВВВ" про стягнення заборгованості у розмірі 4 115 350,21 грн., з яких: 2 735 890,71 грн. - основна сума заборгованості, 101 400,81 грн. - 3 % річних, 540 090,00 грн. - штраф, 265 637,66 грн. - інфляційне збільшення та 472 331,03 грн. - пеня, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра ВВВ" (місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, буд. 92, ідентифікаційний код 38022555, електронна адреса:ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; ідентифікаційний код 00100227, електронна адреса:nec-kanc@ua.energy) заборгованість в сумі 2 717 284,12 грн., 3% річних в сумі 97 378,99 грн., інфляційне збільшення в сумі 265 637,66 грн., пеню в сумі 438 399,80 грн., штраф в сумі 190 209,88 грн., судовий збір в сумі 55 633,67 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 10.09.2024 року.

Повний текст рішення складено та підписано 18.09.2024.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ю.С. Зельман