Постанова

від 28.11.2024 по справі 910/18390/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року м. Харків Справа №910/18390/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

позивача (в режимі відеоконференції) - Грачов Є.О., довіреність №06/11-57 від 06.11.2023 року;

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вх.№2378Д/1) на рішення Господарського суду Донецької області від 10.09.2024 року у справі №910/18390/21,

за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; ідентифікаційний код 00100227, електронна адреса:nec-kanc@ua.energy),

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра ВВВ» (місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, буд. 92, ідентифікаційний код 38022555, електронна адреса:vvklymyk@hotmail.com),

про стягнення 4115350,21 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра ВВВ» про стягнення заборгованості у розмірі 4115350,21 грн, з яких: 2735890,71 грн - основна сума заборгованості, 101400,81 грн - 3% річних, 540090,00 грн - штраф, 265637,66 грн - інфляційне збільшення та 472331,03 грн - пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №1153-02024 від 04.06.2019 року, внаслідок чого виникла заборгованість, що стало підставою для нарахування позивачем 3% річних, штрафу, інфляційного збільшення та пені.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.09.2024 року у справі №910/18390/21 (повний текст складено 18.09.2024 року, суддя Зельман Ю.С.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра ВВВ» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» заборгованість в сумі 2717284,12 грн, 3% річних в сумі 97378,99 грн, інфляційне збільшення в сумі 265637,66 грн, пеню в сумі 438399,80 грн, штраф в сумі 190209,88 грн, судовий збір в сумі 55633,67 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Господарського суду Донецької області від 10.09.2024 року скасувати в частині відмови в задоволені позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2023 року відкрито апеляційне провадження за скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Донецької області від 10.09.2024 року у справі №910/18390/21. Встановлено строк на протязі якого відповідач має право подати до суду відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку. Витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи №910/18390/21.

Вказана ухвала була направлена та доставлена позивачу засобами електронного зв`язку до електронного кабінету користувача 14.10.2024 року.

Враховуючи, що місцем реєстрації відповідача є м.Маріуполь, судом про винесення ухвали від 11.10.2024 року здійснено публікацію оголошення на офіційному веб-порталі.

17.10.2024 року матеріали справи №910/18390/21 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

У судовому засіданні 07.11.2024 року протокольно оголошено перерву до 28.11.2014 року, про що також здійснено публікацію оголошення на офіційному веб-порталі.

У судовому засіданні 28.11.2024 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд в ухвалі від 14.10.2024 року доводив до відома учасників справи, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - позивач) є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 року як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються у державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 року №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 року №829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», у приватне акціонерне товариство.

ПрАТ НЕК «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії, на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків (АР) та є оператором системи передач ОСП.

За змістом п. 5 частини першої ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язок.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Так, 04.06.2019 року між Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - оператор системи передачі (ОПС) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Терра ВВВ» (далі - користувач, відповідач у справі) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №1153-02024.

28.07.2020 року сторонами було укладено додаткову угоду, відповідно до якої договір від 04.06.2019 року викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 1.1 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 28.07.2020 року до договору про надання послуг з передачі електричної енергії №1153-02024 від 04.06.2019 року, далі - договір) за цим договором ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

Згідно п.3.1 договору ціна договору визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії. Тариф на послуги з передачі електричної енергії встановлюється Регулятором та оприлюднюється Оператором системи передачі на власному офіційному вебсайті в мережі Інтернет.

Відповідно до п. 4.1 договору для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:

1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць;

2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється:

- для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР;

- для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника;

- для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;

- для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та не організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;

- для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація.

З цією метою використовуються дані обліку Адміністратора комерційного обліку.

Вимоги щодо засобів (систем) обліку електроенергії у точках комерційного обліку користувача, а також інші організаційно-технічні питання, пов`язані зі збором, обробкою, верифікацією, валідізацією, агрегацією, зберіганням та передачею даних комерційного обліку, визначені Кодексом комерційного обліку (п. 4.2 Договору).

Згідно п.5.1 договору планова та фактична вартість послуги (грн) за цим договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу послуги (МВт-год) за розрахунковий період на тариф, встановлений Регулятором (грн./МВт*год). На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (п. 6.1 договору).

Відповідно до п.6.2 договору користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:

- 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів:

- 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця;

- 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця;

- 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця;

- 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.

Відповідно до п.6.3 договору у разі зміни планових обсягів послуги протягом розрахункового місяця користувач:

- передає ОСП письмове факсимільне повідомлення про зміну обсягів послуги не менше ніж за 2 робочі дні до моменту очікуваної зміни планових обсягів послуги;

- сплачує вартість послуги до дати очікуваного перевищення запланованих обсягів послуги або зменшує останній/останні планові платежі на відповідну суму у разі зменшення запланованих обсягів послуги.

У разі зміни Регулятором тарифу на послугу з передачі електричної енергії ОСП здійснює розрахунок належної до сплати вартості послуги за новим тарифом, починаючи з дня набрання чинності рішенням Регулятора про зміну тарифу (пункт 6.4 договору).

Згідно п.6.5 договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - сервіс), з використанням кваліфікованого підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п.6.6 договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтування розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.

Згідно п.6.7 договору у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань.

За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

У разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх в оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату штрафних санкцій.

ОСП має право отримувати від користувача своєчасну плату за перевищення замовником обсягів використання дозволеної потужності, визначеної відповідним договором та технічними умовами на приєднання (п.п.3 п. 7.1 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору планові обсяги передачі електроенергії користувач зобов`язаний подавати ОСП до 25 (двадцять п`ятого) числа місяця, що передує розрахунковому місяцю.

ОСП протягом 5 (п`яти) робочих днів погоджує планові обсяги передачі і повертає їх користувачу.

ОСП протягом перших 5 (п`яти) робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу акт приймання-передачі наданої послуги.

Користувач, отримавши акт приймання-передачі наданої послуги, протягом 3 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, повертає його ОСП, підписаний зі свого боку.

ОСП щокварталу оформлює акт звірки розрахунків наданої послуги відповідно до форми, наведеної у додатку 3 цього договору, та надсилає його користувачу. Користувач у триденний термін має повернути ОСП акт звірки розрахунків наданої послуги, підписаний зі свого боку. У разі виникнення розбіжностей за актом звірки між сторонами користувач має право у триденний термін направити свій примірник акта звірки розрахунків ОСП з вмотивованим запереченням. Цей акт звірки розрахунків має бути розглянутий ОСП у триденний термін, підписаний у разі згоди та наданий користувачу. Якщо сторони не дійшли згоди, застосовуються норми розділу 12 цього договору (п. 10.3 договору).

Згідно п. 10.4 договору рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, будь-які повідомлення за цим договором повинні направлялися однією стороною іншій електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також повинні бути обов`язково підтверджені рекомендованим листом, іншим поштовим відправленням або доставлені кур`єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому договорі.

Рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, повідомлення вважаються отриманими стороною:

- у день їх доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником;

- у день особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацію вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом);

- у день направлення за допомогою сервісу та/або електронною поштою.

Відповідно до п. 14.1 договору він набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2020 року. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей строк вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

Вищезазначений договір та додаткові угоди до нього підписані представниками сторін без зауважень та скріплені печатками.

Згідно наявних в матеріалах справи листів, ТОВ «Терра ВВВ» повідомила ПрАТ НЕК «Укренерго» про плановий обсяг надання послуг за вищезазначеним договором, а саме:

листом №26 від 26.05.2020 року - у травні в обсязі 2055000 кВат;

листом №11 від 11.06.2020 року - у червні в обсязі 172000 кВат;

листом №24 від 24.06.2020 року - в липні в обсязі 187000 кВат;

листом №22 від 22.09.2020 року - у жовтні в обсязі 210000 кВат;

листом №22 від 22.10.2020 року - у листопаді в обсязі 210000 кВат;

листом №24 від 24.11.2020 року - в грудні в обсязі 213000 кВат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були направлені відповідачу акти приймання-передачі послуги, відповідно до яких позивач передав, а відповідач отримав послугу з передачі електричної енергії:

від 31.05.2020, в обсязі 14051,556 МВт/год, вартістю 2620334,16 грн. з ПДВ;

від 30.06.2020, в обсязі 218,385 МВт/год, вартістю 40724,44 грн з ПДВ;

від 31.07.2020, в обсязі 255,773 МВт/год, вартістю 47696,54 грн з ПДВ;

від 31.08.2020, в обсязі 199,840 МВт/год, вартістю 57609,07 грн з ПДВ;

від 30.09.2020, в обсязі 432,438 МВт/год, вартістю 124661,50 грн з ПДВ;

від 31.10.2020, в обсязі 179,256 МВт/год, вартістю 51675,20 грн з ПДВ;

від 30.11.2020, в обсязі 3827,399 МВт/год, вартістю 1103347,27 грн з ПДВ;

від 31.12.2020, в обсязі 145,971МВт/год, вартістю 54784,67 грн з ПДВ.

Акти від 31.05.2020, від 30.06.2020, від 31.07.2020, від 31.08.2020, від 31.10.2020 та від 30.11.2020 підписані представниками позивача та відповідача без заперечень та скріплені печаткою підприємства відповідача.

Акти від 30.09.2020 та від 31.12.2020 підписані з боку позивача та були направлені на адресу відповідача поштовим засобом зв`язку, як передбачено умовами договору.

У подальшому, позивачем були направлені відповідачу акти коригування до актів приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії до договору від 04.06.2019 №1153-02024:

від 17.11.2020 в обсязі 14208,668 МВт/год, на суму 2649632,41 грн з ПДВ (до акту від 31.05.2020),

від 25.11.2020 в обсязі 177,351 МВт/год, на суму 33072,42 грн з ПДВ (до акту від 30.06.2020);

від 21.12.2020 в обсязі 197,029 МВт/год, на суму 36741,97 грн з ПДВ (до акту від 31.07.2020);

від 18.01.2021 в обсязі 175,293МВт/год, на суму 50532,77 грн з ПДВ (до акту від 31.08.2020);

від 19.02.2021 в обсязі 182,200 МВт/год, на суму 52523,89 грн з ПДВ (до акту від 30.09.2020);

від 16.08.2021 в обсязі 213,717 МВт/год на суму 61609,48 грн з ПДВ (до акту від 31.10.2020);

від 20.09.2021 в обсязі 3821,540 МВт/год на суму 1101658,26 грн з ПДВ (до акту від 30.11.2020;

від 27.09.2021 в обсязі 191,497 МВт/год на суму 71871,12 грн з ПДВ (до акту від 31.12.2020).

Як зазначає позивач, відповідачем було частково сплачено заборгованість за надані послуги з передачі електричної енергії на загальну суму 1321751,61 грн із порушенням встановленого договором строку, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 2735890,71 грн та позивачем нараховано штраф в сумі 540090,00 грн, пеню в сумі 472331,03 грн, 3% річних в сумі 101400,81 грн, та інфляційні втрати в сумі 265637,66 грн.

Наведені обставини зумовили звернення позивача позовом у даній справі з метою захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України «Про ринок електричної енергії» та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Як встановлено ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту п. 4.1 договору вбачається, що сторонами з метою здійснення розрахунків погоджено два види обсягу послуги - плановий та фактичний.

Використання планових обсягів, їх погодження з ОСП є обов`язком користувача відповідно до умов договору, а порядок їх оплати передбачений пунктом 6.2 договору.

Також пунктом 6.5 Договору передбачено, що користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим.

Таким чином, плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг встановлюється по закінченню такого розрахункового місяця.

Звідси при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та ОСП зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць. Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 24.11.2022 року у справі №927/713/21, від 19.08.2022 року у справі №912/1941/21.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем порушено терміни розрахунку по плановим та фактичним обсягам за період з травня 2020 року по грудень 2020 року.

Як вже зазначалося, згідно наявних в матеріалах справи листів ТОВ «Терра ВВВ» повідомила ПрАТ НЕК «Укренерго» про плановий обсяг надання послуг за вищезазначеним договором.

Матеріали справи не містять доказів повернення погоджених ПрАТ НЕК «Укренерго» планових обсягів відповідачу.

Поряд з цим, суд дійшов висновку, що наведене (відсутність повернення погоджених обсягів) не свідчить про відсутність підстав для здійснення попередньої оплати планової вартості послуги ОСП в строки, визначені договором, та не означає неможливість такої оплати, виходячи з того, що за договором саме на користувача покладено обов`язок визначити дані щодо таких планових обсягів.

В даному випадку суд також враховує фактичні відносини, що склались між сторонами під час виконання договору, а саме, як зазначає позивач - співпраця у формі вчинення узгоджених дій з визначення вартості послуги в обсязі, що планується на розрахунковий місяць.

Вказане підтверджується фактичною частковою оплатою відповідачем планових обсягів з розрахунку, згідно наданих відповідачем даних та відсутністю заперечень позивача щодо повідомлених обсягів.

За вказаних обставин є підтвердженим обов`язок відповідача здійснити оплату планових обсягів в терміни згідно пункту 6.1. договору за повідомленими відповідачем плановими обсягами.

Також в матеріалах справи наявні листи №27 від 27.07.2020 року, відповідно до якого ТОВ «Терра ВВВ» планує в липні місяці обсяг поставки 204000 кВат та №25 від 25.08.2020 року, відповідно до якого ТОВ «Терра ВВВ» планує в липні місяці обсяг поставки 210000 кВат.

Суд критично ставиться до вказаних листів, оскільки з огляду на умови договору повідомлення про плановий обсяг повинно бути надісланим до початку постачання у вказаному у заявках місяці. Матеріали справи не містять пояснень з приводу зазначення у вказаних листах про плановий обсяг поставки електроенергії за липень 2020 року та підстав врахування їх як планового обсягу поставки за серпень 2020 року та вересень 2020 року.

Фактично матеріалами справи підтверджується, що позивачем протягом травня 2020 року - грудня 2020 року надано відповідачу передбачені договором послуги з передачі електричної енергії.

Згідно з вимогами статті 53 Закону України «Про ринок електричної енергії» функції адміністратора комерційного обліку покладаються на оператора системи передачі - НЕК «Укренерго». Відповідно до п.2.1.1. Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №311 зі змінами (далі - Кодекс), комерційний облік електричної енергії на ринку електричної енергії організовується АКО та здійснюється ППКО відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», цього Кодексу, Правил роздрібного ринку та Правил ринку.

Згідно з п.п.4 п.2.2.2 Кодексу, АКО виконує функції визначення регламентів та протоколів інформаційної взаємодії учасників ринку щодо обміну даними комерційного обліку. Порядком підготовки та надання даних комерційного обліку постачальниками послуг комерційного обліку електричної енергії (далі - Порядок), що опублікований на офіційному вебсайті НЕК «Укренерго» визначено регламент надання ППКО даних комерційного обліку за версіями 1 та 2.

Відповідно до глави 6 розділу XI Кодексу системи передачі для визначення обсягу наданої послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління використовуються дані комерційного обліку Адміністратора комерційного обліку.

Матеріали справи містять додаткові пояснення позивача від 23.01.2024 року щодо обсягів електричної енергії, що була поставлена відповідачу за період з травня 2020 по грудень 2020 року. Разом із скріншотами з платформи системи управління ринку - MMS з скоригованими сертифікованими даними комерційного обліку за період з травня 2020 по грудень 2020 років за версіями 1,2 (додаються), що завантажені ППКО до MMS (Market Management System) на підтвердження споживання ТОВ «Терра ВВВ» обсягів споживання у зазначеному позивачем обсязі, та з урахуванням показів, зафіксованих за точками EIC відповідача.

Враховуючи викладене, дані ОСП, подані платіжні документи та скріншоти із системи MMS, суд дійшов висновку щодо доведеності постачання відповідачу у спірному періоді у заявленому позивачем обсязі електричної енергії.

Судом встановлено, що відповідачем було частково здійснено погашення заборгованості за вказаним договором перед позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, в яких було зазначено період, за який сплачується заборгованість, а саме:

- за травень 2020 року на суму 683000,00 грн на підставі платіжного доручення №784 від 21.05.2020 року, на суму 341444,88 грн на підставі платіжного доручення №768 від 18.05.2020 року;

- за червень 2020 року на суму 26728,80 грн на підставі платіжного доручення №802 від 30.06.2020 року;

- за липень 2020 року на суму 12107,59 грн на підставі платіжного доручення №893 від 25.01.2021 року, на суму 29059,80 грн на підставі платіжного доручення №803 від 30.06.2020 року;

- за вересень 2020 року на суму на суму 12107,59 грн на підставі платіжного доручення №892 від 25.01.2021 року, на суму 36300,00 грн на підставі платіжного доручення №883 від 15.12.2020 року, на суму 12107,59 грн. на підставі платіжного доручення №850 від 08.09.2020 року;

- за жовтень 2020 року на суму 12000,00 грн на підставі платіжного доручення №878 від 30.11.2020 року, на суму 8000,00 грн на підставі платіжного доручення №877 від 24.11.2020 року, на суму 24215,00 грн на підставі платіжного доручення №867 від 02.11.2020 року, на суму 12107,59 грн на підставі платіжного доручення №860 від 08.10.2020 року;

- за листопад 2020 року на суму 24250,00 грн на підставі платіжного доручення №879 від 30.11.2020 року, на суму 12107,59 грн на підставі платіжного доручення №875 від 12.11.2020 року, на суму 12107,59 грн на підставі платіжного доручення №876 від 06.11.2020 року;

- за грудень 2020 року на суму 52000,00 грн на підставі платіжного доручення №882 від 15.12.2020 року, на суму 12107,59 грн на підставі платіжного доручення №880 від 30.11.2020 року.

Як вже зазначалося, згідно п. 6.7 договору у разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх в оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату штрафних санкцій.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку позовних вимог, відповідачем за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №1153-02024 від 04.06.2019 року було сплачено заборгованість в загальному розмірі 1321751,61 грн, яка була зарахована в рахунок погашення заборгованості за травень 2020 року, за виключенням оплати в сумі 26728,80 грн на підставі платіжного доручення №802 від 30.06.2020 року, яку було зараховано в якості оплати за червень 2020 року, а також оплати в сумі 29059,80 грн на підставі платіжного доручення №803 від 30.06.2020 року в якості оплати за липень 2020 року.

Так, до внесення змін у договір додатковою угодою №2 від 28.07.2020 року позивач не міг вільно розпоряджатись здійсненими відповідачем проплатами, в тому числі зараховувати їх на погашення наявної заборгованості за минулі періоди (до укладення додаткової угоди від 28.07.2020 року), оскільки відповідачем здійснювалась оплата за надані позивачем послуги із зазначенням цільового призначення платежу (за конкретний місяць).

У зв`язку з викладеним, згідно здійсненого судом перерахунку, станом на дату подання позову до суду заборгованість ТОВ «Терра ВВВ» перед НЕК «Укренерго» по оплаті послуг з передачі електричної енергії (з урахуванням часткової сплати заборгованості) становила 2717284,12 грн, а саме:

- за травень 2020 року: 1383669,40 грн (з урахуванням акту коригування від 17.11.2020 року)

- за червень 2020 року: 6343,62 грн (з урахуванням акту коригування від 25.11.2020 року);

- за липень 2020 року: 7682,17 грн (з урахуванням акту коригування від 21.12.2020 року);

- за серпень 2020 року: 50532,77 грн. (з урахуванням акту коригування від 18.01.2021 року);

- за вересень 2020 року: 52523,89 грн (з урахуванням акту коригування від 19.02.2021 року);

- за жовтень 2020 року: 61609,48 грн (з урахуванням акту коригування від 16.08.2021 року);

- за листопад 2020 року: 1101658,26 грн (з урахуванням акту коригування від 20.09.2021 року);

- за грудень 2020 року: 71871,12 грн (з урахуванням акту коригування від 27.09.2021 року).

Згідно приписів ст. 237 Господарського процесуального кодексу при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за актом за травень 2020 року в межах заявленої суми 1365062,81 грн.

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати за послуги, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 2717284,12 грн. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що вимога про стягнення суми заборгованості за договором у розмірі 2717284,12 грн є обґрунтованою, матеріалами справи підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Частина 1 ст.612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 року справі №910/6046/16.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Згідно ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вже зазначалося, згідно п. 6.7 договору, у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань.

За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Відповідно до правил обрахунку строків (ст. 253 Цивільного кодексу України) період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в яку зобов`язання з оплати мало бути виконано.

Як передбачено ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 року у справі №925/1386/19, приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень статей 251, 252 Цивільного кодексу України має бути визначений. При цьому перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Згідно зі ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У численних постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду суд зазначав, що умова договору про сплату штрафних санкцій за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції, оскільки формулювання «за кожний день прострочення», установлює лише порядок нарахування такої штрафної санкції як пеня, що також дозволяє її відмежувати від неустойки іншого виду, але вказане формулювання жодним чином не визначає період чи строк, за який ця неустойка нараховується. Зазначення в договорі іншого, ніж визначено частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України періоду нарахування штрафних санкцій, може бути здійснено або шляхом відображенням в його умовах конкретного строку нарахування штрафної санкції (на зразок «нараховується протягом року» тощо), або шляхом зазначення додаткових застережень щодо настання певної обставини (на зразок «до повного виконання зобов`язання», «до повної сплати заборгованості», «протягом всього періоду існування прострочення» тощо), які б дозволяли точно встановити момент закінчення строку нарахування неустойки, відмінний від визначеного Господарським кодексом України.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду також зазначила, що такий підхід до застосування ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України разом з умовами договору де міститься положення про нарахування штрафних санкцій за кожний день прострочення, відображено й у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №910/15492/17, від 12.06.2018 року у справі №910/4164/17, від 22.11.2018 року у справі №903/962/17, ухвалі від 23.01.2024 року у справі №911/952/22 та ін.

У постанові від 20.08.2021 року у справі №910/13575/20 Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, зазначив, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, який є меншим або більшим шести місяців. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду відхилив доводи заявника касаційної скарги про необхідність врахування правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.09.2020 року у справі №916/1777/19, оскільки дійшов висновку про відсутність підстав для відступлення від висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 року у справі №904/1148/19 та від 12.12.2019 року у справі №911/634/19 та уточнив правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Тобто, сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст. 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (ч.3 ст. 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 року у справі №910/2031/16, від 10.04.2018 року у справі №916/804/17 та від 10.09.2020 року у справі №916/1777/19.

Проаналізувавши п. 6.7 (в редакції додаткової угоди №2 від 28.07.2020 року до договору про надання послуг з передачі електричної енергії №1153-02024 від 04.06.2019 року) можна дійти висновку, що за взаємною згодою сторін встановлено інший строк нарахування пені, ніж той, який передбачений ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, з вказівкою на подію, яка має неминуче настати - до моменту повного виконання зобов`язання.

Позивачем здійснено розрахунок та заявлено до стягнення з відповідача крім пені 3% річних у розмірі 101400,81 грн за загальний період з 06.05.2020 року по 04.11.2021 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов`язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 6.2 договору користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП. Разом із тим, відповідно до п. 6.5 договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим.

Як вбачається з розрахунку позовних вимог, позивач здійснює нарахування пені та 3% річних за загальний період з 06.05.2020 року по 04.11.2021 року у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань зі здійснення поетапної попередньої оплати планових платежів за період з травня 2020 по грудень 2020 року, зі здійснення оплати за актами приймання-передачі послуг та за актами коригування до них за цей період.

Перевіривши розрахунки пені та 3% річних за визначені позивачем періоди, суд дійшов висновку, що останні є методологічно та арифметично невірними з наступних підстав.

По-перше, позивачем у розрахунку позовних вимог помилково було визначено суму заборгованості за плановими обсягами електричної енергії за усіма періодами, оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи заявок відповідача на постачання електричної енергії за травень 2020 планова вартість складала 319347,00 грн, за червень 2020 - 26728,80 грн, за липень 2020 - 29059,80 грн, за жовтень 2020 - 50448,30 грн, за листопад 2020 - 50448,30 грн, за грудень 2020 - 66617,88 грн. Однак, позивачем при розрахунку пені та 3% річних за вказані періоди була зазначена фактична вартість за актами приймання-передачі послуг з передачі електричної енергії, оплата за якими повинна була бути здійснена виключно на підставі п. 6.5 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 28.07.2020 року до договору про надання послуг з передачі електричної енергії №1153-02024 від 04.06.2019 року), в той час як оплата планової вартості відповідно до умов договору повинна була здійснюватися на підставі п. 6.2 договору.

По-друге, позивачем помилково включено до розрахунку пені та 3% річних за несвоєчасну оплату відповідно до п. 6.2 договору планової вартості за серпень 2020 року та вересень 2020 року, оскільки в матеріалах справи відсутні докази їх погодження з позивачем.

По-третє, позивачем помилково зазначено планову вартість, на яку здійснено нарахування за липень 2020 відповідно до п. 6.2 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 28.07.2020 до договору про надання послуг з передачі електричної енергії №1153-02024 від 04.06.2019 року), а саме не враховано її сплату відповідачем до оформлення актів за фактичний обсяг наданих послуг. Так, в матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія платіжного доручення №803 від 30.06.2020 року на суму 29059,80 грн із призначенням платежу «оплата за договором №1153-02024 за липень 2020». Між тим, відповідно до наявної в матеріалах справи додаткової угоди №2 від 28.07.2020 до договору про надання послуг з передачі електричної енергії №1153-02024 від 04.06.2019 позивач не мав права до її укладення здійснювати зарахування цих сум в рахунок погашення заборгованості за минулі періоди, зокрема за травень 2020 року.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргу, позивач вищевказаних обставин не спростував, обмежившись лише твердженням, що при поданні позовної заяви ним проведено розрахунки належним чином.

Суд першої інстанції встановивши обставини невідповідності розрахунків, з огляду на умови договору та обставини справи здійснив власний розрахунок і встановив, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за загальний період з 06.05.2020 року по 04.11.2021 року становить 97378,99 грн, пені - 438399,80 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції і вважає обґрунтованим та правомірним висновок про задоволення позовних вимог в цій частині в розмірі 97378,99 грн - 3% річних та 438399,80 грн - пені.

Щодо нарахованих та заявлених до стягнення позивачем інфляційних втрат в сумі 265637,66 грн за загальний період з травня 2020 року по вересень 2021 року, слід вказати таке.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Суд першої інстанції, перевіривши розрахунок інфляційних втрат за визначені позивачем періоди, дійшов висновку, що останні є арифметично невірними з тих саме підстав що і розрахунок 3% річних та пені.

Місцевий господарський суд здійснив власний розрахунок суми інфляційних втрат за визначений позивачем період і встановив, що такий розмір складає 280311,00 грн.

Враховуючи, що згідно приписів ст. 237 Господарського процесуального кодексу при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, то суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача на користь позивача інфляційні втрати саме в сумі 265637,66 грн.

Щодо заявлено позивачем до стягнення штрафу.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 6.7 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 28.07.2020 до договору про надання послуг з передачі електричної енергії №1153-02024 від 04.06.2019) у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Особливістю застосування штрафу є те, що штраф обчислюється тільки у відсотках від суми порушеного зобов`язання. Штраф має одноразовий характер і вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання. Тобто, штраф не може обчислюватись за правилами нарахування пені, це суперечить правовій природі такого виду неустойки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу суд дійшов висновку, що він є арифметично та методологічно невірним, оскільки позивачем здійснено нарахування штрафу не за кожний місяць окремо, а також без урахування порядку здійснення розрахунків, визначеного п. 6.2 та п. 6.7 договору.

Суд першої інстанції встановивши обставини невідповідності розрахунку штрафу, з огляду на умови договору та обставини справи здійснив власний розрахунок і встановив, що сума штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 190209,88 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції і вважає обґрунтованим та правомірним висновок про задоволення позовних вимог в цій частині в розмірі 190209,88 грн штрафу.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження своєї позиції по справі.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів звертає увагу, що аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Хаджинастасиу проти Греції»).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Донецької області від 10.09.2024 року у справі №910/18390/21 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 126, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 10.09.2024 року у справі №910/18390/21 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 02.12.2024 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов