Рішення

від 05.09.2024 по справі 908/1423/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/104/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2024 Справа № 908/1423/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В. при секретарі судового засіданні Лисенко К.Д., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю МОТОР-ІНТЕРКОМС (69014, м. Запоріжжя, вул. Волзька, буд. 27, ідентифікаційний код юридичної особи 32372401)

до відповідача 2: Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради (69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, 27, ідентифікаційний код юридичної особи 37573508)

про припинення трудових відносин

представники сторін

від позивача: не з`явився

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.05.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 1547/08-07/24) ОСОБА_1 до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю МОТОР-ІНТЕРКОМС та Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про: припинення трудових відносин і відносин представництва ОСОБА_1 із Товариством з обмеженою відповідальністю МОТОР-ІНТЕРКОМС з 30.11.2023, в зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України; зобов`язання Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради внести зміни до відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю МОТОР-ІНТЕРКОМС, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та виключити з ЄДР відомості про ОСОБА_1 , як керівника ТОВМОТОР-ІНТЕРКОМС.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем 1 не було виконано вимоги чинного законодавства та не здійснено дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення позивача з посади директора товариства, чим порушуються охоронювані законом права останнього.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 10.05.2024, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1423/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 15.05.2024 позов залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків до 24.05.2024.

21.05.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 27.05.2024 відкрито провадження у справі в порядку з агального підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 08.07.2024.

Ухвалою суду від 08.07.2024 замінено Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради його правонаступником Департаментом адміністративних послуг Запорізької міської ради. Підготовче засідання відкладено на 06.08.2024.

18.07.2024 від відповідача 2, через підсистему Електронний суд, надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, останній не заперечує проти позовних вимог та просить розглянути справу без його участі.

Ухвалою суду від 06.08.2024 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 05.09.2024.

Пунктом 3 ст. 222 ГПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Представник позивача в судове засідання 05.09.2024 не з`явився, через підсистему «Електронний суд» 05.09.2024 подав заяву про розгляд справи без участі представника позивача, в зв`язку з відключенням світла та оголошенням повітряної тривоги, позов підтримав.

Представники відповідачів 1, 2 в судове засідання 05.09.2024 не з`явились, відповідач 2 у своєму відзиві просив суд розглядати справи без участі уповноваженого представника, в задоволенні позову заперечував.

Представник відповідача 1 в жодне судове засідання не з`являвся, про поважні причини неявки суд не повідомляв, про час та місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином.

Ухвали суду, що надсилалась на адресу місцезнаходження відповідача 1, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 69014, м. Запоріжжя, вул. Волзька, буд. 27 (вул. Андрія Лободи, 27), ідентифікаційний код юридичної особи 32372401), повернулись до суду з відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1423/24.

Судом також враховано, що не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал, згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відзив на адресу суду від відповідача 1 не надійшов, як і будь-яких інших клопотань чи заяв до суду від відповідача 1 не надходило.

Згідно зі ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з 11 травня 2017 року згідно з рішенням, оформленого протоколом № 1/17 від позачергових загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю МОТОР-ІНТЕРКОМС (Товариство) була призначена на посаду директора вказаного Товариства.

11 травня 2017 року виданий наказ Товариства з обмеженою відповідальністю МОТОР-ІНТЕРКОМС № 1-17 про призначення директора за сумісництвом на умовах неповного робочого часу ОСОБА_1

15 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю МОТОР-ІНТЕРКОМС був підписаний Трудовий контракт.

Єдиним Учасником Товариства є компанія «Крофтдейл Інвестмент Лімітед» («Croftdale Investment Limited», що створена та існує за законодавством Белізу, реєстраційний номер 153414, зареєстрований офіс якої знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (надалі Учасник).

Позивач посилався на те, що протягом тривалого часу фінансово-господарська діяльність Товариством не велася, на банківському рахунку Товариства відсутні будь-які грошові кошти, необхідні для подальшого функціонування компанії, заробітна плата керівнику Товариства не нараховувалась та не виплачувалась, жодних надходжень на рахунки Товариства не відбувалося, на зв`язок з директором представники Учасника Товариства перестали виходити ще з січня 2022 року.

26.10.2023 ОСОБА_1 було складено заяву про звільнення за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України з 30.11.2023.

На адресу єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю МОТОР-ІНТЕРКОМС було надіслано Повідомлення про скликання загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю МОТОР-ІНТЕРКОМС № 26/10/2023 від 26.10.2023 (Повідомлення) з наступним порядком денним:

1. Про зміну директора Товариства.

2. Про подання документів для державної реєстрації змін до відомостей про Товариство, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

Загальні збори скликалися на 30 листопада 2023 року об 11:00 годину за київським часом, за зареєстрованим місцезнаходженням Товариства: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Волзька, будинок 27. Реєстрація учасників для участі у Зборах -у день проведення зборів з 10:30 до 10:55 за місцезнаходженням Товариства.

Повідомлення про скликання позачергових загальних зборів було направлено на зареєстровану адресу єдиного Акціонера - компанії «Крофтдейл Інвестмент Лімітед» («Croftdale Investment Limited», що створена та існує за законодавством Белізу, реєстраційний номер 153414, зареєстрований офіс якої знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ), про що свідчить фіскальний чек та виписка з Укрпошти з роздруківкою відстежування відпрвілення.

До повідомлення про скликання загальних зборів була додана заяви ОСОБА_1 про її звільнення з посади директора Товариства з 30 листопада 2023 року за власним бажанням.

Крім того, заява про звільнення ОСОБА_1 з посади директора була направлена на зареєстровану адресу Товариства: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Волзька, буд. 27, що підтверджується накладною № 0306213036035 від 26.10.2023 з описом вкладення.

30.11.2023 єдиний Акціонер (учасник) Товариства на загальні збори не прибув, відповіді на відправлені листи матеріали справи не містять.

Позивач посилався на те, що відповідач 1 своєю бездіяльністю, яка виразилася в нерозгляді та невжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивача в межах статутної діяльності Товариства, порушив її трудові права, зокрема право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням, та право вільного обрання місця для його реалізації, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.13, ч.1 ст.14 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 12, ст. 15, ч. 1 ст. 20 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Стаття 22 Кодексу Законів про Працю України (КЗпП) визначає, що гарантії при укладенні, зміні та припиненні трудового договору. Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Згідно із статтею 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

У постанові Касаційного господарського суду ВС від 19.01.2022 у справі № 911/719/21 зазначено, що позивач як директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питання про своє звільнення з посади директора.

Частинами 1, 2 ст. 113 Цивільного кодексу України визначено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Особливості діяльності товариств з обмеженою відповідальністю встановлюються Законом України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю від 06.02.2018 № 2275-VIII.

Згідно зі ст. 28, ч. 1 ст. 29 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. Загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них) належать до компетенції загальних зборів учасників.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 32 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю виконавчий орган товариства скликає загальні збори.

Зі змісту ч.ч. 1, 4 ст. 39 цього Закону слідує, що виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

Відповідно до положень статті 98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому часті) і тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

Відповідно до частин першої - третьої статті 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Відповідно до статті 37 Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.

Отже, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства, як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у спразі № 758/1861/18.

Відповідно до статуту відповідача 1 питання щодо звільнення директора вирішується за рішенням загальних зборів, тому Позивач як директор Товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 N5 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так. і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

Позивачем на адресу єдиного Акціонера Товариства було направлено Повідомлення про скликання позачергових загальних зборів акціонерів за вих. № 26/10/2023 від 26.10.2023 із зазначенням порядку денного. До повідомлення про скликання загальних зборів була додана заява ОСОБА_1 про її звільнення з посади директора Товариства з 30 листопада 2023 року за власним бажанням.

30.11.2023 єдиний Акціонер (йбо його представник) на збори не з`явився. Позачергові загальні збори не відбулися.

На зв`язок з директором Акціонер Товариства чи його представники не вийшли.

Факт подальшого перебування позивача на посаді директора породжує певні юридичні наслідки (здавання звітності, відповідальність за діяльність Товариства тощо). Тому, виконавши вимоги ст. 38 Кодексу законів про працю України, ст. 60 Закону Про акціонерні товариства та керуючись ст. 43 Конституції України, позивачем був виданий Наказ № 1-30/11-23 від30 листопада 2023 року складення повноважень директора Товариства.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства (рішення єдиного учасника) про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24,12.2019 у справі № 758/1861/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 у випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення иоі о повноважень. ВП ВС враховує, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудови/ правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 у справі № 562/304/17, від 30.01.2019 у справі №145/1885/1-ц, від 10.04.2019 у справі №510/456/17, від 10.09.2019 у справі № 921/36/18, а також у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22.

Суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права як визнання з 30.11.2023 звільненим з посади директора Товариства є правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання з 30.11.2023 припиненими трудові відносини і відносини представництва між позивачем та Товариством, у зв`язку зі звільненням з посади директора Товариства на підставі ст. 38 КЗпП України, є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про внесення змін до відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю МОТОР-ІНТЕРКОМС, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та виключення з ЄДР відомостей про ОСОБА_1 , як керівника ТОВМОТОР-ІНТЕРКОМС, суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищого соціальною ціннісю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Таким чином, діючи від імені держави, відповідач 2 повинен при прийнятті будь-якого рішення чи вчинення дій, у першу чергу керуватися принципом забезпечення реалізації законних прав та інтересів громадян України.

Законом, який регулює діяльність акціонерних товариств є Закон України Про акціонерні товариства.

Спеціальним Законом, який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, є Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (Закон про реєстрацію).

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону про реєстрацію, державна реєстрація -це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу.

Стаття 7 Закону про реєстрацію зазначає, що Реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб -підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону про реєстрацію, державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі: 1) документів, що подаються заявником для державної реєстрації; 2) судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду щодо: зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 25 Закону про реєстрацію, суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення: проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.

До обов`язків відповідача 2 належить забезпечення достовірності інформації про юридичних осіб в ЄДР, у тому числі - відомостей про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи (у випадку з ТОВМОТОР-ІНТЕРКОМС - це його керівник), а також вчинення всіх необхідних реєстраційних дій, які необхідні для відповідних змін про юридичну особу з метою забезпечення достовірності інформації.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду справа № 520/11437/16-ц від 03 липня 2019 року.

Позивач позбавлена можливості виключити інформацію щодо себе, як керівника Товариства у встановлений Законом спосіб та порядок, шляхом надання державному реєстратору документів визначених статті 17 Закону про реєстрацію, при цьому уповноважений на звільнення керівника орган Товариства не розглянув по суті заяву позивача про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконав покладені на нього обов`язки, тим самим допустив порушення трудових прав Позивача.

У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись виключенням директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначив, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприєців, та громадських формувань.

Враховуючи вище викладене, вимога позивача про зобов`язання відповідача 2 внести змін до відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю МОТОР-ІНТЕРКОМС, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та виключити з ЄДР відомості про ОСОБА_1 , як керівника ТОВМОТОР-ІНТЕРКОМС, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, законними та підлягають задоволенню.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача 1, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій.

За приписами ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з приписами п. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру належить до сплати 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України від 26.05.2021 № 2147а-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів до статті 4 Закону України Про судовий збір включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи Електронний суд, мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України Про судовий збір.

Приймаючи до уваги викладені норми Закону України Про судовий збір, а також з огляду на обставини подання позивачем позовної заяви через підсистему Електронний суд, розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду першої інстанції становить 4 844,80 грн.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 6 056,00 грн, що підтверджується квитанцією про сплату № 1529-5104-9918-8371 від 09.05.2024 на суму 3 028,00 грн та квитанцією до платіжної інструкції № 0263810001 від 17.05.2024 на суму 3 028,00 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2 статті 7 Закону України Про судовий збір, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. Сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Таким чином, переплачена сума судового збору складає 1 211,20 грн та буде повернута позивачу після надходження відповідного клопотання.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати припиненими трудові відносини та відносини з представництва між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю МОТОР-ІНТЕРКОМС (69014, м. Запоріжжя, вул. Волзька, буд. 27, ідентифікаційний код юридичної особи 32372401), у зв`язку зі звільненням з посади генерального директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України, з 30 листопада 2023 року.

3. Зобов`язати Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради (69005, м. Запоріжжя, бульвар Центральний буд. 27, ідентифікаційний код юридичної особи 37573508) внести відповідні зміни до відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю МОТОР-ІНТЕРКОМС (69014, м. Запоріжжя, вул. Волзька, буд. 27, ідентифікаційний код юридичної особи 32372401), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та виключити з ЄДР відомості про ОСОБА_1 , як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю МОТОР-ІНТЕРКОМС (69014, м. Запоріжжя, вул. Волзька, буд. 27, ідентифікаційний код юридичної особи 32372401).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МОТОР-ІНТЕРКОМС (69014, м. Запоріжжя, вул. Волзька, буд. 27, ідентифікаційний код юридичної особи 32372401) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 17.09.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.