Рішення

від 04.09.2024 по справі 910/18632/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.09.2024Справа № 910/18632/23 (910/8585/24)За позовом розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" арбітражного керуючого Ципляка Павла Сергійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" - 1

Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс-Груп" - 2

про спростування майнових дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест"

в межах справи № 910/18632/23

Суддя Івченко А.М.

Представники:

позивач Ципляк П.С.;

від відповідача 2: Яковлев О.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" арбітражний керуючий Ципляк Павло Сергійович звернувся до суду із позовною заявою про спростування майнових дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" в межах справи № 910/18632/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 позовну заяву вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 14.08.24; запропоновано відповідачам надати суду: відповідно до ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку судового засідання; визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такий буде поданий) - протягом 5 днів з дня його отримання; визначено строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня його отримання; клопотання позивача про витребування доказів задоволено; витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс-Груп" первинні документи (договори, докази виконання та порушення зобов`язань) претензії, вимоги та інше листування щодо підстав сплати штрафних санкцій на підставі платіжної інструкцій в АТ "ОТП Банк" №103 від 24.02.2023. Витребувані документи надати суду у строк до 13.08.2024.

29.07.2024 від відповідача 2 надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву.

29.07.2024 від відповідача 1 надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву.

13.08.2024 від відповідача 1 надійшов відзив.

13.08.2024 від відповідача 2 надійшов відзив.

13.08.2024 від відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 відкладено розгляд справи на 28.08.24.

19.08.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

28.08.2024 від відповідача 1 надійшли документи.

28.08.2024 від відповідача 2 надійшли пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 закрито підготовче провадження з розгляду заяви розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" арбітражного керуючого Ципляка Павла Сергійовича про спростування майнових дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" в межах справи № 910/18632/23; призначено розгляд заяви до розгляду по суті на 04.09.24; запропоновано учасникам провадження у справі надати пояснення та докази до початку розгляду справи по суті.

04.09.2024 від відповідача 1, 2 надійшли клопотання про відкладення.

В судовому засіданні представник відповідача 2 подав клопотання про закриття провадження у справі та заяву про залучення третьої особи, підтримав клопотання про відкладення.

Суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотань про відкладення розгляду справи на підставі такого.

Клопотання відповідача 1 грунтується на тому, що представник відповідача 1 не може приймати участь у судовому засіданні 04.09.2024 у зв`язку із перебванням на лікарняному.

Слід зазначити, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ І 66 - 64 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України).

Неможливість бути присутнім представником відповідача 1 у судовому засіданні не є належною підставою для відкладення, не є обґрунтованою підставою та задоволенню таке клопотання не підлягає. Відповідач 1 мав можливість направити іншого представника в судове засідання чи подати клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 закрито підготовче провадження з розгляду заяви розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" арбітражного керуючого Ципляка Павла Сергійовича про спростування майнових дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" в межах справи № 910/18632/23 та призначено розгляд заяви до розгляду по суті на 04.09.24.

Клопотання відповідача 2 ґрунтується на тому, що представник відповідача 2 04.09.2024 буде приймати участь в інших судових засіданнях.

Проте, в судове засідання 04.09.2024 з`явився представник відповідача 2.

Слід зазначити, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ І 66 - 64 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України).

Неможливість бути присутнім представником відповідача 2 в судовому засіданні через участь представника в інших засіданнях не є належною підставою для відкладення, не є обґрунтованою підставою та задоволенню таке клопотання не підлягає.

Суд зазначає, що представник відповідача 2 мав можливість подати клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Щодо посилань відповідача 2 на те, що він не встиг ознайомитися із матеріалами справи, то суд не бере вказані посилання представника до уваги, оскільки, в учасників провадження у справі було достатньо часу для ознайомлення із матеріалами справи та подачі пояснень, доказів. Окрім цього, ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 закрито підготовче провадження з розгляду заяви розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" арбітражного керуючого Ципляка Павла Сергійовича про спростування майнових дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" в межах справи № 910/18632/23 та призначено розгляд заяви до розгляду по суті на 04.09.24.

Суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі та відмовити у задоволенні заяви про залучення третьої особи, на підставі того, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 закрито підготовче провадження з розгляду заяви розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" арбітражного керуючого Ципляка Павла Сергійовича про спростування майнових дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" в межах справи № 910/18632/23 та призначено розгляд заяви до розгляду по суті на 04.09.24.

Відповідно до ст. 80 ГПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Як неодноразово наголошувалось Верховним Судом єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (див., зокрема, постанови Верхового Суду від 08.08.2024 року у справі №924/1086/23, від 16.07.2024 року у справі № 920/42/23, від 11.06.2024 року у справі № 910/389/24, від 04.06.2024 року у справі № 910/466/22).

Згідно зі ст. 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Вказані клопотання та заява подані з пропуском встановленого строку.

ТОВ "Акріс-Груп", як сторона угоди про врегулювання №2 від 18.12.2023 та отримувач 21.12.2023 листа СФГ "Перлина", не могло не знати про їх існування на момент підготування відзиву на позовну заяву. Будь-яких об`єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне подання доказів, відповідачем не зазначено.

Вирішення питання щодо поновлення строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. У тому випадку, коли у встановлений законом строк учаснику справи виконати певні процесуальні дії не є можливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації, у такого учасника виникає унормована законом можливість ініціювати поновлення процесуального строку у спосіб звернення до суду із заявою, в якій має бути наведено причини пропуску строку; суд же лише має здійснити оцінку причин пропуску строку, наведених заявником, на предмет їх поважності. Інший підхід порушував би принципи диспозитивності та змагальності (див., зокрема, п.п. 3.30-3.31 постанови Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 918/604/23).

Відповідно до ст. 3 ЦК України, справедливість, добросовісність та розумність визначені, як загальні засади цивільного законодавства. Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зазначений принцип лежить також в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) (постанови Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 910/14588/21, від 13.04.2022 у справі №366/599/19).

Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо не ставить протилежну сторону у невигідне становище. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони (постанови Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 910/14588/21, від 13.04.2022 у справі №366/599/19).

Дослідивши подані клопотання, заяву та матеріали справи, суд ухвалив відмовити у їх задоволенні з підстав порушення принципу venire contra factum proprium та подання доказів з пропуском строку без обґрунтування неможливість їх подання у вказаний строк.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача 2 надали пояснення по суті.

В судовому засіданні представники учасників провадження у справі виступили із промовами у судових дебатах.

Судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивач у позовній заяві зазначає, що під час здійснення повноважень розпорядника майна у справі про банкрутство було виявлено, що ТОВ «Дейвест» здійснило платіж на користь ТОВ «Акріс-Груп» на суму 20 547 477,99 грн з призначенням платежу «Спл.штраф санкц.по повт. претенз ТОВ Акріс Груп від 15.12.2022 р. №02-08/26 щодо сплат штраф санкц у розм 561 888,56 дол.США (по курс 36,5686 за 1 дол США)» відповідно до платіжної інструкції №103 від 24.02.2023 (далі також - спірна майнова дія).

З точки зору арбітражного керуючого вказане добровільне взяття ТОВ «Дейвест» на себе зобов`язань зі сплати штрафу в підозрілий період мало наслідком неможливість виконання зобов`язань перед кредиторами.

Станом на момент вчинення спірних майнових дій ТОВ «Дейвест» мало наступну заборгованість:

- перед ТОВ «Акріс Агро» на суму 616 028,16 грн;

- перед ТОВ «Аграрні системні технології» на суму 46 740 000 грн;

- перед АТ "Банк Альянс" на суму 6 166 117,00 доларів США.

Про вказану заборгованість ТОВ «Дейвест» було достеменно відомо, оскільки:

- заборгованість обліковується в фінансовій звітності, була підтверджена під час проведення інвентаризації, а заборгованість перед ТОВ «Акріс Агро» та ТОВ «Аграрні системні технології», крім того, повністю визнається боржником в межах справи про банкрутство;

- ТОВ «Дейвест» було обізнане про відкриття провадження про стягнення заборгованості на користь АТ «Банк Альянс».

Як вбачається з наданих ТОВ «Дейвест» копій претензій від 23.02.2022 №02-02/23 та від 15.12.2022 №02-08/26 між ТОВ «Дейвест» та ТОВ «Акріс-Груп» було укладено Договір підряду на виконання сільськогосподарських робіт №01/04/2021-07 від 01.04.2021.

Відповідно до вказаного договору ТОВ «Акріс-Груп», як замовник, доручає ТОВ «Дейвест», як підряднику, здійснити поставку та внесення «Аміаку рідкого технічного марки «Ак» (ГОСТ 62210-90) на поля замовника.

Як наголошується в претензії, обумовлений обсяг робіт ТОВ «Дейвест», як підрядник, не виконав, у зв`язку з чим і було пред`явлено вимогу замовником стосовно сплати передбачених договором штрафних санкцій в розмірі 20 547 477,99 грн.

В подальшому, 24.02.2023 ТОВ «Дейвест» добровільно перерахувало на користь ТОВ «Акріс-Груп» 20 547 477,99 грн в якості оплати штрафних санкцій.

Позивач зазначає, що підрядник (ТОВ «Дейвест») та замовник (ТОВ «Акріс-Груп») є пов`язаними юридичними особами, оскільки мають одного кінцевого бенефіціарного власника.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №332296790852 станом на момент вчинення спірних майнових дій (24.02.2023) кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Дейвест» була ОСОБА_1 .

Відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №383389932060 станом на момент вчинення спірних майнових дій (24.02.2023) кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Акріс-Груп» була ОСОБА_1 .

Позивач вказує у заяві на те, що стягнення штрафних санкцій однією особою з іншої особи, які мають одного кінцевого бенефіціарного власника в підозрілий період під час наявності значного розміру кредиторської заборгованості, протирічить принципу розумності та добросовісності в господарських відносинах, а також суті правовій природі забезпечення виконання зобов`язань.

Так, відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

Системний аналіз норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та норм інших нормативно правових актів, якими регулюється інститут господарсько-правової відповідальності учасників господарських правовідносин свідчить, що її метою є, зокрема, виконання компенсаційно-відбудовної функції (відновленні порушеного правопорядку й усуненні наслідків неправомірного поводження суб`єкта господарювання).

Зважаючи на те, що одна й та сама особа контролювала ТОВ «Дейвест» та ТОВ «Акріс-Груп», можна підставно стверджувати, що фінансова операція (безпосередньо оплата коштів) проводиться в інтересах однієї і тієї ж особи.

Тобто, цим самим нівелюється одна з головних рис господарсько-правової відповідальності - відновлення порушених прав потерпілої сторони за рахунок порушника, оскільки застосування господарсько-правової відповідальності відбувається від імені, за рахунок і на користь однієї і тієї ж особи, відсутнє відновлення становища та економічного ефекту у вигодонабувача (кінцевого бенефіціарного власника), навпаки він несе додаткові витрати, пов`язані з оподаткуванням прибутку та банківськими транзакціями.

Наведене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.11.2019 у справі №908/130/15-г, де суд наголосив, що вчинення спірної майнової дії (перерахування грошових коштів) боржником на користь особи з тим самим кінцевим бенефіціарним власником у підозрілий період є підставою для спростування майнових дій.

Окрім цього, позивач зазначає, що у підозрілий період, під час наявної кредиторської заборгованості, маючи можливість спрямувати грошові кошти в розмірі 20 547 477,99 грн на погашення вимог кредиторів або на господарську діяльність з метою отримання прибутку, ТОВ «Дейвест» добровільно сплачує вказану суму іншій юридичній особі в якості штрафних санкцій всупереч принципам та суті інституту господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до правової позиції судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної в постанові від 30.10.2019 у справі № 910/7827/17 особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У підозрілий період дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів можуть становити втручання у право власності кредиторів.

Протягом підозрілого періоду ТОВ «Дейвест» мало негативну тенденцію до збільшення непокритого збитку та зменшення вартості активів. Відповідно до балансу станом на 31.12.2022 вартість активів зменшилась на 266 772 тис грн (на початок року становила 657 709 тис грн, а на кінець - 390 937 тис грн), непокритий збиток виріс на 128 883 тис грн (на початок року становив 12 389 тис грн, а на кінець - 141 272 тис грн).

Відповідно до балансу станом на 31.12.2023 вартість активів зменшилась на 110 604 тис грн (на початок року становила 390 738 тис грн, а на кінець - 280 134 тис грн), непокритий збиток виріс на 165 079 тис грн. (на початок року становив 141 520 тис грн, а на кінець - 306 599 тис грн).

Позивач вказує на те, що попри наведену збитковість, ТОВ «Дейвест» добровільно бере на себе додаткові необґрунтовані витрати зі сплати штрафних санкцій та збитків на користь ТОВ «Акріс-Груп» в той час як мало реальну можливість спрямувати вказані грошові кошти на погашення заборгованості перед кредиторами або на господарську діяльність для отримання прибутку.

Як вбачається з претензії від 15.12.2023 №02-08/26 ТОВ «Акріс-Груп» зважаючи на невиконання ТОВ «Дейвест» обсягу робіт за Договором підряду на виконання сільськогосподарських робіт №01/04/2021-07 від 01.04.2021 було нараховано неустойку в розмірі 0,2% від загальної вартості робіт за кожен день прострочення та штраф 30% (понад неустойку) у зв`язку з порушенням виконання понад 7 днів.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Зважаючи на твердження в претензії, що строк виконання робіт обумовлено до 15.12.2021 включно, прострочка ТОВ «Дейвест» наступила з 16.12.2021, отже строк нарахування неустойки (яка є видом штрафних санкцій в розумінні ч. 1 ст. 230 ГК України) зупиняється 16.06.2022. Розрахунок днів між вказаними датами становить 182 днів, а не 185, як зазначено в претензії, отже має місце переплата в розмірі 5031,84 доларів США (310 296,8 - 305 264,96).

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Отже, на думку позивача, у випадку спливу позовної давності по частині вимог про стягнення пені ТОВ «Дейвест» мав законне право її не сплачувати, необґрунтована була переплата в розмірі 117 409,60 доларів США, які могли бути спрямованими на погашення вимог кредиторів. За умови добросовісного відношення, ТОВ «Дейвест» мало можливість належно прорахувати розмір неустойки, виявивши збільшений розрахунок, а також захистити свої права в суді шляхом застосування позовної давності та клопотання про зменшення розміру неустойки, проте боржник добровільно сплатив штрафні санкції в значно завищеному розмірі на користь афілійованої особи, позбавивши себе можливості розрахуватись з кредиторами.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальною засадою цивільного законодавства визначено справедливість, добросовісність та розумність.

Стаття 13 ЦК України, у якій визначаються межі здійснення цивільних прав, встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зокрема при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а також не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло") (висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16).

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, зокрема, якщо боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак - відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування при цьому інтересів кредиторів - є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

Оскільки період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання у боржника, у тому числі при загрозі неплатоспроможності, або при надмірній заборгованості, до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми, а майнові дії спростовані із застосуванням наслідків передбачених цією нормою.

Майнові дії боржника - це вид юридичних дій, як-то вчинки, що здійснені боржником або від імені боржника і мають матеріальний вираз у формі документу будь-якого правочину (угоди, договору), розпорядчого документу, акту, пов`язаного з волевиявленням боржника як суб`єкта правовідносин на відчуження майнових активів боржника або відмову від них. Отже, спростування майнових дій боржника, це - заперечення, відхилення, оспорювання фактичних даних чи обставин, що визначають правомірність майнових дій боржника, та може мати форму визнання недійсними (незаконними, нечинними) дій боржника, які вчинені щодо розпорядження його майном на підставі рішень власника або його органів управління.

Відповідачі 1, 2 у поданих відзивах заперечили щодо позовної заяви, проте, не спростували належними доказами порушення загальних законодавчих умов та принципів сплати штрафних санкцій та збитків, вчинення спірних майнових дій в підозрілий період.

Отже, з матеріалів справи вбачається сплата штрафних санкцій без наявних та не фактичних підстав, всупереч умовам інститут господарсько-правової відповідальності, спричинена шкода кредиторам боржника.

У відповідності до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог в повному обсязі.

За таких обставин, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів у порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутство, ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Спростувати майнові дії боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейвест» (ідентифікаційний код юридичної особи 39430951), які полягали в перерахуванні грошових коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акріс-Груп» (ідентифікаційний код юридичної особи 41838145) в розмірі 20 547 477,99 грн на підставі платіжної інструкції, поданих в АТ «ОТП Банк» № 103 від 24.02.2023.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акріс-Груп» (ідентифікаційний код юридичної особи 41838145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейвест» (ідентифікаційний код юридичної особи 39430951) грошові кошти в розмірі 20 547 477,99 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" (03195, м. Київ, вул. Рудницького Степана, 6д, офіс 43, код ЄДРПОУ - 39430951) на користь розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" арбітражного керуючого Ципляка Павла Сергійовича (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 11Б, а/с22, РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акріс-Груп» (код ЄДРПОУ 41838145, 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 106б) на користь розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" арбітражного керуючого Ципляка Павла Сергійовича (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 11Б, а/с22, РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. Копію рішення направити учасникам провадження у справі про банкрутство.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 18.09.2024

Суддя А.М.Івченко