Рішення

від 12.09.2024 по справі 910/7051/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.09.2024Справа № 910/7051/24Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атраком" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лорен Ейс" про стягнення 2 175 000,00 грн,

за участю представників:

позивача: Красовської Ю.Г.;

відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Атраком" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лорен Ейс" (далі - Підприємство) 2 175 000,00 грн заборгованості за договором позики від 3 березня 2016 року № 03/03-ФП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 червня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

14 червня 2024 року через загальний відділ діловодства суду позивач на виконання вимог вказаної ухвали подав документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 червня 2024 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18 липня 2024 року.

У підготовчому засіданні 18 липня 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відкладення засідання на 8 серпня 2024 року.

У призначене підготовче засідання відповідач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, будь-яких заяв чи клопотань не подав, про причини своєї неявки суд не повідомляв.

У підготовчому засіданні 8 серпня 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження в даній справі на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 8 серпня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 вересня 2024 року.

У судовому засіданні 12 вересня 2024 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та в установленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначене засідання не забезпечив, заяв по суті спору не подав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.

Положеннями частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги те, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

3 березня 2016 року між Підприємством та Товариством укладено договір позики № 03/03-ФП, за умовами якого останнє надає поворотну фінансову допомогу в розмірі 2 175 000,00 грн, а Товариство зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів.

Даний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Мета надання позики - фінансування поточної господарської діяльності; валютою за цим договором є гривня (пункти 1.2. та 1.3. вказаного правочину).

Відповідно до пункту 2.2. договору на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та взаємної домовленості сторін, заснованої на партнерських відносинах, позика, що надається за цим правочином, є безвідсотковою.

За умовами пунктів 3.1.- 3.3. договору Товариство надає кошти Підприємству в сумі, що не перевищує 2 175 000,00 грн, як у повному обсязі одноразово, так і будь-якими частинами. Позика надається у безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника. Позика вважається наданою з моменту списання коштів з банківського рахунку Товариства в банківській установі, яка його обслуговує.

Термін повернення усіх отриманих Підприємством грошових коштів за договором - 1 січня 2018 року (пункт 4.1. зазначеного правочину).

Відповідно до пунктів 5.1.- 5.3. вказаної угоди при настанні дати, зазначеної в пункті 4.1. договору, Підприємство зобов`язується протягом 2-х банківських днів повернути Товариству позику в розмірі фактично отриманої суми. Позика повертається у безготівковій формі за платіжним дорученням шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Товариства. Позика вважається поверненою Товариству з моменту зарахування коштів на його поточний рахунок у банківській установі, яка його обслуговує.

До правовідносин, що складися між сторонами за цим правочином, застосовуються положення статтей 1046- 1053 ЦК України (пункт 9.6. договору).

За умовами пункту 9.3. вказаного правочину останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Судом встановлено, що на виконання умов вищевказаної угоди 3 березня 2016 року позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти (поворотну фінансову допомогу) в розмірі 2 175 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 3 березня 2016 року № 42974.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за наведеним договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позикодавцем умов цього правочину.

Оскільки всупереч умовам договору відповідач взятий на себе обов`язок по своєчасному поверненню отриманої фінансової допомоги не виконав, заборгувавши таким чином позивачу 2 175 000,00 грн, останній звернувся до Підприємства з вимогами від 26 квітня 2021 року вих. № 39 та від 7 червня 2021 року вих. № 120 про повернення суми наданої позики, а також з листами від 4 квітня 2019 року вих. № 104 та від 8 квітня 2021 року № 77, у яких просив підтвердити відповідну суму заборгованості. Належні докази направлення вказаних вимог та листів на адресу відповідача засобами поштового зв`язку наявні в матеріалах справи. Однак, відповідач зазначені вимоги залишив без відповіді та задоволення.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У силу положень статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частини 1, 3 статті 1049 ЦК України).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що сума боргу відповідача, яка складає 2 175 000,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги останнього до Підприємства про стягнення вказаної суми боргу.

Згідно з частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Товариства підлягає задоволенню.

Судові витрати, які складаються зі сплаченої Товариством суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3 028,00 грн.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему "Електронний суд" до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 26 100,00 грн (2 175 000,00 х 1,5% х 0,8).

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом Товариство сплатило 32 625,00 грн судового збору, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 27 травня 2024 року № 15479 на вищевказану суму.

Частиною 2 статті 7 Закону передбачено, що у випадках, установлених, зокрема, пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Разом із тим, за приписами частини 1 статті 7 наведеного Закону сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду лише за клопотанням особи, яка його сплатила.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи клопотання позивача про повернення йому переплаченої суми судового збору, суд позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 26 100,00 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лорен Ейс" (04080, місто Київ, вулиця Вікентія Хвойки, будинок 10; ідентифікаційний код 39702961) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атраком" (01601, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 3 офіс 307; ідентифікаційний код 32250318) 2 175 000 (два мільйони сто сімдесят п`ять тисяч) грн 00 коп. основної заборгованості та 26 100 (двадцять шість тисяч сто) грн 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18 вересня 2024 року.

Суддя Є.В. Павленко