Ухвала

від 16.09.2024 по справі 199/7271/24

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/7271/24

(2/199/3276/24)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Авраменко А.М., ознайомившись із матеріали позовної заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагарінський 2010» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, пеню, 3% річних та інфляційні втрати,

ВСТАНОВИВ:

16 вересня 2024 року до Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська надійшла вищевказана позовна заява, ознайомившись із матеріалами якої, приходжу до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Так, відповідно до загальних правил підсудності, передбачених ст.27 ч.1 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Винятком із вказаного загального правила є випадки підсудності за вибором позивача, виключна підсудність, підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також підсудність справ, у яких однією зі сторін є суд або суддя, що передбачені нормами ст.ст.26, 28-30 ЦПК України.

Згідно ст.30 ч.1 ЦПК України, яка визначає правила виключної підсудності, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

До позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст.358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини тощо. З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору. Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися саме правила виключної підсудності.

Зазначений вище правовий висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду у постановах від 25 лютого 2019 року по справі №201/12876/17, від 11 липня 2019 року по справі №462/7217/18, від 04 грудня 2019 року по справі №489/2055/19, від 29 квітня 2020 року по справі №2020/11611/2012, від 22 травня 2020 року по справі №638/17618/17, від 07 квітня 2021 року по справі №404/3167/18, від 12 травня 2021 року по справі №753/13257/17, від 26 травня 2021 року по справі №506/33/19, від 19 січня 2022 року по справі №404/3167/18, від 02 лютого 2022 року по справі №185/8191/16-ц, від 13 квітня 2022 року по справі №373/118/20, а також Великої Палати Верховного Суду у постановах від 07 липня 2020 року по справі №910/10647/18, від 16 лютого 2021 року по справі №911/2390/18.

З урахуванням вищенаведеного позов, предметом якого є стягнення заборгованості за житлово-комунальними послугами, які надавались та споживалась за місцезнаходженням нерухомого майна, має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності. Такий висновок узгоджується із правовим висновком, до якого дійшов Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року по справі №638/1988/17 за позовом про стягнення заборгованості за комунальні послуги, які надавались за адресою нерухомого майна.

За змістом ст.181 ЦК України, ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, в тому числі житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Як слідує зі змісту позовної заяви ОСББ «Гагарінський 2010», предметом спору за вказаним позовом є стягнення вартості житлово-комунальних послуг, що були надані позивачем за адресою належного відповідачу нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , що відповідно до адміністративно-територіального поділу міста є територією Соборного району. Відтак, з викладеного безумовно слідує, що спір між сторонами виник із приводу вказаного нерухомого майна. Останнє, в свою чергу, дає підстави для висновку, що такий позов має розглядатись судом, визначеним за правилами виключної підсудності, передбаченими ст.30 ч.1 ЦПК України, тобто судом за місцезнаходженням зазначеного нерухомого майна, яким не може бути Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська, оскільки вищевказане нерухоме майно розташоване поза межами території Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпра, на який (район) розповсюджується територіальна юрисдикція суду при застосуванні правил виключної підсудності.

Згідно ст.31ч.1п.1ЦПК Українисуд передаєсправу нарозгляд іншомусуду,якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою ЦПК України підсудністю із вказаної підстави здійснюється на підставі ухвали суду.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та враховуючи, що нерухоме майно, з приводу якого виник спір, розташоване за адресою АДРЕСА_2 , що за правилами виключної підсудності відноситься до територіальної юрисдикції Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська, приходжу до висновку про необхідність направлення матеріалів даної позовної заяви до зазначеного суду на підставі ст.30 ч.1, ст.31 ч.1 п.1 ЦПК України для розгляду за підсудністю.

Нормою ст.32 ЦПК України встановлено, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст.31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.26-32, 258-261, 263, 352-355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагарінський 2010» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, пеню, 3% річних та інфляційні втрати передати на розгляд за підсудністю до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. У разі постановлення ухвали без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя А.М. Авраменко