Рішення

від 18.09.2024 по справі 910/7261/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.09.2024Справа № 910/7261/24

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕУС ТЕРМІНАЛ"

(65085, м. Одеса, вул. Моторна, буд. 6;

ідентифікаційний код: 39166914)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ЛОДЖІСТИК

ТРЕЙД" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А;

ідентифікаційний код: 39127875)

про стягнення 1 045 493,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕУС ТЕРМІНАЛ" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ЛОДЖІСТИК ТРЕЙД" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у зв`язку із неналежним виконанням умов Договору про транспортно-експедиторське обслуговування №ТЕО-039127875 від 23.08.2023 у розмірі 1 045 493,72 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №910/7261/24, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

02.07.2024 відповідачем до суду через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, які судом до уваги не приймаються та залишається без розгляду, з огляду на наступне.

Як встановлено судом вищезазначений відзив та клопотання підписано адвокатом Неділько Ольгою Сергіївною, у підтвердження повноважень якого надано ордер серії АА № 1244852 від 17.06.2024.

Згідно з ч. 2, 7 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив підписується відповідачем або його представником. До відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача.

Перелік осіб, які можуть бути представниками визначено частиною першою статті 58 Господарського процесуального кодексу України, а саме, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

За приписами статті 60 частини четвертої Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно із частинами 1, 2 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Вимоги до ордеру визначаються Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги (затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41).

Пунктом 4 Положення визначено, що ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

Згідно з пунктом 12 Положення, ордер містить, зокрема, наступні реквізити: - Прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога; Посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; Назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; Номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане; Дату видачі ордера; Підпис адвоката, який надає правову допомогу, якщо ордер, виданий адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (у графі «Адвокат»); Підпис керівника адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об`єднання (за наявності) у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об`єднанням.

Додана копія ордеру серії АА № 1244852 не містить всіх реквізитів, які встановлені пунктом 12 "Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги".

Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до ч.1 ст.58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно із частиною 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до пункту 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 № 36, ордер повинен містити, зокрема, назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності, відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Як встановлено судом, на підтвердження повноважень адвоката на представництво в суді ТОВ «Євро Лоджістик Трейд» до відзиву та клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження додано ордер серії АА № 1244852 від 17.06.2024 року, виданого на підставі договору про надання правової допомоги № 17/06/2024 від 17.06.2024 з зазначенням в ордері у графі "Назва органу, в якому надається правова допомога" - "у будь-яких правоохоронних та судових органах".

Водночас, ордер АА №1244852 не містить відомостей на підтвердження повноважень адвоката Неділько О.С, на представництво інтересів ТОВ «Євро Лоджістик Трейд» у Господарському суді міста Києва, що не відповідає вимогам п. 15.4 Положення № 36, а зазначення в ордері "у будь-яких правоохоронних та судових органах" не свідчить про дотримання вимог у частині зазначення такого обов`язкового реквізиту ордеру як назва органу, у якому надається правова допомога адвокатом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 9901/847/18 сформульовано висновок про те, що з огляду на підпункт 15.4 пункту 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 №36, ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, при цьому, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.

У іншій постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 9901/939/18 зроблено висновок про те, що якщо в ордері не зазначено конкретної назви суду, у якому адвокат надає правову допомогу, такий ордер не можна визнати документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. При цьому в ордері, який був предметом розгляду справі № 9901/939/18, зазначено, що адвокат надає правову допомогу у всіх органах, установах, організаціях та підприємствах, а також судах у всіх без винятку справах.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що в разі надання адвокатом правової допомоги в суді в ордері має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема, суду. При цьому, Велика Палата Верховного Суду не визнає ордер документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, якщо в графі "Назва органу, в якому надається правова допомога" зазначено, що адвокат надає правову допомогу: 1) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності і підпорядкування (справа № 990/847/18), 2) у всіх органах, установах, організаціях та підприємствах, а також судах у всіх без винятку справах (справа № 9901/939/18).

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.04.2020 року у справі №910/10156/17, від 17.08.2020 року у справі №911/2636/19.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, суд не приймає до розгляду відзив відповідача та зазначає, що вказаний відзив долучається до матеріалів справи, однак не береться судом до уваги при вирішенні спору по суті.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

08.07.2024 позивачем подано відповідь на відзив разом із клопотанням про розгляд справи у загальному позовному провадженні.

Позивач у своєму клопотанні про розгляд справи у загальному позовному провадженні не навів суду будь-яких жодних конкретних мотивів, обґрунтувань та підстав, та не надав будь-яких доказів в чому саме полягає складність даного спору та в чому полягають особливості предмету доказування у даному спорі. Зміст клопотання не дає підстав стверджувати, що повне та всебічне з`ясування усіх обставин у справі потребує проведення судового засідання чи заслуховування пояснень сторін.

Суд повторно наголошує на тому, що при відкритті провадження у справі судом враховано положення ч. 3 ст. 247 ГПК України.

Судом встановлено, що учасниками даного спору є позивач та відповідач та звертаючись до суду з клопотанням позивач не навів суду будь-яких пояснень, міркувань та не зазначив про необхідність подання ним відповідних доказів, клопотань, які мають бути вирішені у судовому засіданні.

Таким чином, суд відхиляє як необґрунтоване клопотання позивача про розгляд справи у загальному позовному провадженні.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

23.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Теус Термінал» (надалі - «Позивач») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ЛОДЖИСТИК ТРЕЙД» (надалі - «Відповідач») було укладено Договір про транспортно-експедиторське обслуговування № ТЕО- 039127875, відповідно до якого Позивач («Виконавець» по Договору) зобов`язався за оплату і за рахунок Відповідача («Клієнт» по Договору) організувати послуги з організації та супроводу перевезення вантажу, що полягають у наданні в експлуатацію рухомого складу Виконавця, який належить йому на праві власності або в будь-яких інших правах.

Додатково Сторони підписали Протокол узгодження ціни № 3 від 13.10.2023 року (далі - «Протокол»), який фіксував вартість надання транспортно-експедиторських послуг за вагонодобу (ставку) та регулював порядок зміни вартості таких послуг в подальшому.

Відповідно до узгодженого Протоколу Позивач надав в експлуатацію Відповідачу 25 одиниць вагонів для здійснення одного рейсу, за маршрутом: ст. Бориспіль, 448107, ПІ33 - ст. Миколаїв- Вантаж, 415207, ОД.

Звертаючись до суду із позовом, Позивач зазначає, що ха підсумком надання Позивачем транспортно-експедиторських послуг (далі - «послуги»), сума таких послуг склала 2 875 341,96 (два мільйони вісімсот сімдесят п`ять тисяч триста сорок одна) грн., тоді як Відповідач лише частково здійснив сплату даних послуг на користь Позивача в розмірі 2 108 185,68 (два мільйони сто вісім тисяч сто вісімдесят п`ять) грн., у зв`язку з чим сформувалась заборгованість за надані послуги у розмірі 767 156,28 (сімсот шістдесят сім тисяч сто п`ятдесят шість) грн.

Окрім того, під час користування Відповідачем рухомим складом, 14 вагонів на станції Одеса- Застава були визнані технічно несправними та направлені в ремонт, який Виконавець організував за власний рахунок. Вартість ремонту вагонів становила 144 329,06 (сто сорок чотири тисячі триста двадцять дев`ять) грн. та відповідно до умов Договору підлягала компенсації Позивачеві з боку Відповідача, що також не було вчинено Відповідачем.

Таким чином, загальна вартість грошових зобов`язань Відповідача перед Позивачем становила 911 485,34 (дев`ятсот одинадцять тисяч чотириста вісімдесят п`ять) грн.

Позивач звернувся з Претензією до Відповідача в якій вимагав сплатити борг, однак Відповідач не погодився з розміром наданих Позивачем послуг та витратами на ремонтні роботи вагонів про що зазначив у письмових відповідях на Претензії.

Щодо стягнення боргу за послуги з надання в експлуатацію рухомого складу.

Сторони, уклавши Договір транспортно-експедиторського обслуговування № ТЕО-039127875 від 23.08.2023, погодили зобов`язання Позивача виконувати або організовувати виконання послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу Замовника, а також надавати інші супутні послуги, перелік яких зазначений в цьому пункті (п. 1.4. Договору), а Замовник в свою чергу зобов`язується платити Виконавцю плату за користування рухомим складом у випадках і розмірах, встановлених в Протоколах узгодження ціни до цього Договору (п. 2.4.4. Договору).

13.10.2023 року Сторонами був погоджений та підписаний Протокол узгодження ціни №3 (далі - «Протокол»), що є невід`ємною частиною Договору, згідно з яким Позивач надав в експлуатацію Відповідачу 25 одиниць вагонів (п. 3. Протоколу) для здійснення одного рейсу, який починався з прибуття вагонів на ст. Бориспіль, 448107, ПІЗЗ і закінчувався датою прибуття вагонів на наступну станцію навантаження, вказану Позивачем у Транспортній інструкції вих. № 6 від 17.11.2023 року, а саме: ст. Миколаїв-Вантаж, 415207, ОД. (п. 2 Протоколу).

Пунктом 9 Протоколу зафіксовано, що Протокол набирає чинності з моменту його підписання та є невід`ємною частиною Договору.

Сторони здійснили обмін підписаними примірниками Протоколу шляхом надсилання один одному через електронну пошту для подальшого обміну оригіналами.

Пунктами 3.5. та 10.2 Договору передбачений обмін документами через електрону пошту a.romanyuk@eurologic.kiev.com, а також встановлено, що до моменту отримання оригіналу документу його електронна копія має силу оригіналу такого документа.

Відповідно до п. 4 Протоколу, вартість (ціна) послуг з організації та супроводу перевезення вантажу становить 19,20 доларів США (у т.ч. ПДВ 20%) за вагон за добу. В цьому ж пункті зазначено, що Клієнт здійснює попередню оплату вартості послуг в розмірі 100% від розрахункової вартості користування вагонами в кількості згідно з узгодженою Сторонами заявкою терміном 20 діб шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця до початку перевезення; остаточний розрахунок вартості користування вагонами Клієнт здійснює на підставі Акту виконаних робіт від Виконавця по прибуттю вагонів на станцію вказану Виконавцем у транспортній інструкції, включно після завершення надання послуг.

11.10.2023 року Відповідачем було здійснено авансовий платіж на основі виставленого Виконавцем Рахунком № 547 від 10.10.2023 року на суму 287 988,75 грн., що підтверджується Платіжною інструкцією № 264 від 11.10.2023 р.

31.10.2023 року Позивач організував прибуття 25 вагонів-зерновозів (вагони №№: 95237673, 95177721, 95211181, 58552233, 58535204, 95120820, 95265070,95279204, 95182135, 95243721 95167946, 95133963, 95178430, 58553751,53235420, 95099909, 95308318, 95238606, 95060158, 95118634, 95239018, 95288676, 95789046, 95217105, 95173514) під навантаження на ст. Бориспіль. Того ж дня, відповідно до Рахунку № 563 Відповідач вніс оплату на рахунок Позивача у розмірі 335 400,00 грн., що підтверджується Платіжним дорученням №294 від 31.10.2023 р.

01.11.2023 року Позивач повідомив Відповідача про те, що ставка в листопаді 2023 року збільшується і буде складати 1100 грн з ПДВ/вагоно/доба, про що був підписаний Відповідачем Протокол № 4 від та надісланий електронною поштою (додається), але зважаючи на те, що подача вагонів на станцію Бориспіль була затримана на 10-11 діб, Позивач дозволив лишити ставку на листопад 2023 року, затверджену Протоколом № 3 від 13.10.2023 року - 19,2 доларів США (у т.ч. ПДВ 20 %) за вагон за добу.

В період з 01.11.2023 року по 02.11.2023 року Відповідач завантажив дані вагони та відправив за необхідним йому маршрутом слідування.

За твердженням Позивача, 17.11.2023 року, тобто, завчасно, було направлено за допомогою месенджера «Телеграм» Інструкцію № 6 для повернення рухомого складу Позивачу, наданого Відповідачу в експлуатацію.

Таким чином, відповідно до умов Протоколу, вагони повинні були прибути на зазначену Виконавцем в Інструкції станцію Миколаїв-Вантажний, код станції 415207 ОД, у строк до 10 календарних днів від дати направлення інструкції Виконавцем, тобто до 27.11.2023 року.

Разом з тим, як вказує Позивач та не заперечує Відповідач, станом на 27.11.2023 р. Відповідач не повернув рухомий склад Позивачу, оскільки виявив ініціативу продовжити експлуатацію рухомого складу.

Пунктом 4 Протоколу, визначено що після спливу 20 діб ставка за надання послуг, передбачена п. 1 Протоколу, може бути змінена Виконавцем, про що Виконавець попереджає Клієнта мінімум за дві доби до бажаної дати набрання чинності зміненої вартості послуг.

21.11.2023 року Позивач скористався вказаним правом та завчасно повідомив Відповідача, шляхом надсилання листа №21/1 від 21.11.2023 року на електронну адресу: a.romanyuk@eurologic.kiev.ua, про підвищення ставки за експлуатацію рухомого склад до 1920,00 грн. з ПДВ за вагон за добу з 01.12.2023 року, тобто за 9 днів до початку дії нової ставки.

Отже, Відповідач був проінформований про те, що Протокол № 3 від 13.10.2023 року припиняє дію 30.11.2023 року і експлуатація 25 (двадцяти п`яти) вагонів з 01.12.2023 року буде рахуватися за ставкою 1920,00 грн /вагоно/доба з ПДВ.

Позивач вказує, що умови Протоколу передбачають декілька альтернативних шляхів поведінки Відповідача при підвищенні вартості послуг:

- Згода Клієнта на підвищення ставки, що тягне за собою підписання Сторонами протягом двох днів нового Протоколу узгодження ціни з новою вартістю послуг та продовження Протоколу (Протокол № 5 від 01.12.2023 р. не був Відповідачем підписаний);

- Незгода Клієнта на підвищення ставки, що полягає у непідписанні нового Протоколу, надісланого Виконавцем і/або відсутності письмової відмови Клієнта протягом двох днів та тягне за собою:

автоматичне підвищення ставки після спливу 20 днів з початку експлуатації рухомого складу (початком експлуатації рухомого складу відповідно до умов Протоколу є прибуття вагонів на ст. Бориспіль. Зважаючи нате, що вагони прибули на вказану станцію 31.10.2023 року, 20 днів сплило 21.11.2023 року;

повернення вагонів відповідно до інструкцій Виконавця у строк до 10 календарних днів від дати направлення інструкції Виконавцем (абз. 6,7 п. 4 Протоколу).

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач стверджує, що Відповідач, який був проінформований про зміну ставки, не надав жодних письмових заперечень проти підвищення ціни та не повернув вагони відповідно до наданих Виконавцем інструкцій Позивачеві, при цьому продовжив експлуатувати руховий склад. А тому вартість експлуатації рухомого складу була підвищена автоматично з 01.12.2023 року, тобто після спливу 20 діб та надіслання відповідного повідомлення, що узгоджується зі змістом абз. б п. 4 Протоколу. Матеріали справи доказів зворотнього не містять.

До того ж, під час продовження користування Відповідачем рухомим складом в грудні місяці, 09.12.2023 року Позивач, шляхом надсилання листа (з додатками) на електронну пошту Відповідача, повторно інформував Відповідача про затримку вагонів на вивантаженні, зміну ставки (яка вже відбулась) та інші обставини експлуатації вагонів, а Відповідач, в свою чергу, не заперечував проти викладених обставин та вимог (скріншот електронного листа додається).

За підсумком експлуатації рухомого складу Відповідач повернув 10 вагонів на станцію визначену Позивачем 27.12.2023 року та 15 вагонів - 29.12.2023 року. Після повернення вагонів, послуги з надання Позивачем рухомого складу в користування Відповідачу вважалися завершеними. А отже, послуги визнані як такі, що надані Позивачем належним чином та в повному обсязі та підлягали сплаті Відповідачем.

Під час надання послуг, Позивачем формувалися рахунки № 547 від 10.10.2023 р., № 563 від 13.10.2023 р., № 616 від 13.11.2023 р, № 635 від 24.11.2023 р., № 640 від 24.11.2023 р, № 677 від 18.12.2023 р., № 718 від 29.12.2023 р., № 1 від 31.12.2023 р., сума яких в процесі надання послуг коригувалась та остаточно зазначалась в актах здачі-приймання робіт (надання послуг).

За фактом надання послуг, Позивачем були сформовані Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 2 875 341,96 грн., а саме:

Акт здачі-приймання робіт № 665 від 31.10.2023 р. на суму 386 179,20 грн.;

Акт здачі-приймання робіт № 666 від 31.10.2023 р. на суму 44 720,00 грн.;

Акт здачі-приймання робіт № 676 від 13.11.2023 р. на суму 50 726,40 грн.;

Акт здачі-приймання робіт № 695 від 24.11.2023 р. на суму 25 756,00 грн.;

Акт здачі-приймання робіт № 704 від 30.11.2023 р. на суму 989 291,56 грн.;

Акт здачі-приймання робіт № 771 від 31.12.2023 р. на суму 25 068,80 грн.;

Акт здачі-приймання робіт № 798 від 31.12.2023 р. на суму 1 353 600,00 грн.

З перелічених вище Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) Відповідач повернув лише належним чином підписані Акти № 695 від 24.11.2023 р. та № 704 від 30.11.2023 року, тоді як решту Актів № 665 від 31.10.2023 р., № 666 від 31.10.2023 р„ № 676 від 13.11.2023 р., № 771 від 31.12.2023 на суму, № 798 від 31.12.2023 р. так і не були Відповідачем повернуті Позивачу.

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що Акти надання послуг протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання від Виконавця повинні бути розглянуті і повернуті Виконавцю підписані або повернуті з мотивованими зауваженнями. У разі відсутності письмових зауважень Клієнта в п`ятиденний термін з моменту отримання Акту надання послуг, Сторони домовилися, що Акт надання послуг вважається прийнятим Клієнтом, а послуги обумовлені в ньому вважаються наданими Виконавцем належним чином в повному обсязі і підлягають сплаті Клієнтом.

В свою чергу, Відповідачем було сплачена вартість послуг, на загальну суму 2 108 185,68 грн., що підтверджується наступними довідками з «Клієнт-Банку»:

Інформаційне повідомлення про зарахування коштів №264 від 11.10.2023 р. на суму 287 988,75 грн.;

Інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 294 від 31.10.2023 р. на суму 335 400,00 грн.;

Платіжна інструкція № 2058 від 13.12.2023 р. на суму 294 615,66 грн.;

Платіжна інструкція № 9778 від 15.12.2023 р. на суму 578 668,75 грн.;

Інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 362 від 05.01.2024 р. на суму 25068,80 грн.;

Інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 9897 від 31.01.2024 р. на суму 586 443,72 грн.

Різниця між наданими Позивачем послугами та сплатою Відповідачем таких послуг у підсумку склала 767 156,28 грн. (сума боргу).

Така сума боргу була зумовлена наступним.

01.12.2023 року вартість експлуатації рухомого складу Позивача становила 1920,00 грн (у т.ч. ПДВ) за вагон за добу, а вагони були повернені Позивачу 27.12.2023 р. (10 вагонів) та 29.12.2023 р. (15 вагонів), сума послуг, що підлягала сплаті Відповідачем за грудень 2023 р., становила:

10 ваг *27 діб * 1920,00 грн. з ПДВ/вагоно/доба = 518 400.00 грн з ПДВ;

15 ваг *29 діб * 1920,00 грн. з ПДВ/вагоно/доба = 835 200,00 грн з ПДВ

Всього: 1 353 600,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Позивачем було надіслано Рахунок на оплату №1 від 31.12.2023 р. та Акт виконаних робіт № 798 від 31.12.2023 року на суму 1 353 600,00 грн. за експлуатацію рухомого складу за грудень 2023 р. Однак, Відповідач вказаний Акт не підписав, а рахунок - не сплатив, всупереч зазначеним пунктам Договору. Це призвело до виникнення розбіжності позицій Сторін щодо вартості послуг наданих в грудні 2023 р.

У зв`язку з наявністю боргу Відповідача, Позивач звернувся до Відповідача в порядку ст. 222 ГК України з Претензією за вих. № 01/08/01 від 08.01.2024 р. з вимогою погасити борг в розмірі 1 353 600 (один мільйон триста п`ятдесят три тисячі шістсот) гривень 00 копійок, що підтверджується скріншотом роздруківки про надсилання Претензії Відповідачу (додаються до позовної заяви).

До Претензії було повторно додано Протокол № 3 від 13.10.2023 року, Протокол № 5 від 01.12.2023 р., Лист№ 21/1 від 21.11.2023 року та Інструкція № б від 17.11.2023 року.

Проте Відповідач надав Заперечення за вих. № 09-01/24-1 від 09.01.2024 р. на Претензію, в якій вказав на відсутність правових підстав для підписання непогодженого Сторонами Протоколу №5 від 01.12.2023 року та сплати грошових коштів за користування вагонами за грудень 2023 року по підвищеній ставці згідно виставленого рахунку. Разом з тим, Відповідач визнав факт користування рухомим складом та просив здійснити перерахунок вартості сум користування вагонами за грудень 2023 року згідно погодженої сторонами в Протоколі №3 вартості в розмірі 19,2 долара США в т.ч. пдв за вагон за добу та надіслати документи (Акт виконаних робіт/рахунок за грудень 2023) в порядку та у спосіб передбачений умовами укладеного Договору.

Окрім того, Відповідач повернув раніше узгоджені Сторонами в електронному вигляді Протоколи № 3 та № 4 (узгодження нової ставки) без підпису з метою уникнення виконання зобов`язання щодо сплати вартості за надані послуги в повному розмірі.

А також Відповідач надіслав Лист за вих. № 16-01/4 від 16.01.2024 р. з проханням здійснити перерахунок вартості сум користування вагонами за грудень 2023 року згідно погодженої сторонами вартості в розмірі 19,2 долара США в т.ч. ПДВ за вагон за добу та надіслати документи (Акт виконаних робіт/рахунок за грудень 2023) в. порядку та у спосіб передбачений умовами укладеного Договору.

Позивач не погодився з позицією Відповідача та надав Відповідь на Заперечення Відповідача за вих. № 22-01/24 від 22.01.2024 р.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Позивач вказує, що ні в строки передбачені умовами Договору, ні на день подачі цього позову Відповідач розрахунки за надані послуги не здійснив.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно ч. 1-3, 6, 8-12 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Частиною 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" унормовано, що клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Пункт 2.4.4. Договору передбачає обов`язок Клієнта сплатити Виконавцю плату за користування рухомим складом у випадках і розмірах, встановлених в Протоколах узгодження ціни до цього Договору.

Згідно з п.3.5. Договору, всі документи, які були підписані і/або узгоджені Сторонами шляхом обміну факсами, електронною поштою, передбачають наступний обмін і/або оформлення оригіналу відповідного документа. До моменту отримання оригіналу документа його факсова або електронна копія мають силу оригіналу такого документа. Оригінал документа повинен бути спрямований стороною іншій стороні протягом 3-х робочих днів з моменту його підписання і/або узгодження. Сторона, що не направила оригіналів документів несе всі ризики, в т.ч. збитки і шкоду, які були завдані іншій стороні, пов`язані з відсутністю оригіналів документів.

В п. 4.1. Договору зазначається, для виконання наданих послуг Клієнт забезпечує Виконавця коштами на умовах, що передбачені в Протоколах до цього Договору. Перерахування коштів здійснюється в терміни обумовлені в рахунку, рахунку-фактурі, інвойсі і т.п. (за цим Договором - «Рахунок»), виставленому Виконавцем, але в будь-якому випадку не пізніше закінчення перевезення, якщо інший термін не зазначений в Протоколах до цього Договору.

Статтею 931 ЦК України встановлено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом

Пунктом 4.1. Договору передбачено,, що ціна за Договором є договірною та фіксується в Протоколах узгодження договірної ціни до Договору.

Відповідно до п. 6.1. Сторони несуть взаємну відповідальність в разі неналежного виконання або невиконання умов, зазначених в цьому Договорі.

Пунктом 2.2.5 Договору передбачено, що клієнт має право відкликати надану Виконавцеві Заявку не пізніше 5 діб до дати подачі рухомого складу (в даному випадку п. 7 передбачено, що Протокол прирівнюється і вважається Заявкою та транспортною інструкцією), з боку клієнта не було відкликано дані вагони.

Обмін сторонами інформацією при виконанні договірних зобов`язань шляхом надіслання електронних листів уже давно став частиною ділових звичаїв в Україні. Відповідно до статей 3, 5, 8 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг" електронні документи вже давно стали частиною ділового обороту та юридична сила електронного документа, як доказу, не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (п. 84 постанови Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №923/1379/20).

Не підписавши Акт здачі-приймання робіт (надання послуг), Відповідач (Замовник за Договором) тим самим не виконав своє зобов`язання належним чином, а отже, порушив ст. 526 ЦК України, оскільки обов`язок Відповідача, як Замовника послуг, оплатити послуги прямо залежить за договором від конкретної обставини - підписання акта приймання-передачі послуг.

Позивач звертаючись до суду наполягає на тому, що Протокол був підписаний обома сторонами шляхом обміну електронною поштою, що є належним способом обміну документами відповідно до п. 3.5. Договору та мають юридичну силу оригіналу до обміну оригіналами. Умовами цього Протоколу була передбачена зміна ставки через 20 діб з початку експлуатації рухомого складу. Позивач належним чином повідомив Відповідача про зміну ставки, при цьому Відповідач не вчинив жодних дій, що свідчили б про не прийняття нової ставки (повернення вагонів протягом 10 днів з моменту надання Позивачем інструкцій), а продовжував експлуатувати рухомий склад Позивача після зміни ставки ще протягом грудня 2023 р„ а тому відмова Відповідача від зобов`язань є необгрунтованою.

До того ж, доводи Відповідача про те, що попередження про зміну ціни в Договорі після його виконання не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки підвищення вартості послуг до 1920,00 грн з ПДВ за вагон за добу стосувалося експлуатації рухомого складу, яке ще не відбулося (з 01.12.2023 року).

Більш того, Позивач наголошує, що прийняття Відповідачем послуг з експлуатації рухомого складу протягом листопаду 2023 року за ціною 19,20 дол. США затвердженою Протоколом №3 та оплата послуг за вказаною ціною свідчить про прийняття ним зміни ціни послуг та є доказом узгодження зміни ціни.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору та вимогами дійсного Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що умовами Договору та Протоколу № 3 передбачено механізм зміни орендної плати (плати за користування вагонами), Позивачем правомірно було збільшено вартість, про що було повідомлено Відповідача належним чином.

В Постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року по справі № 922/4099/17, суд викладає наступну позицію: до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 10 вересня 2019 року по справі № 916/2403/18, Постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі № 905/2324/17, Постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року по справі № 911/3685/17.

Таким чином, здійснюючи часткову оплату по підвищеній ціні Відповідачем фактично було визнано заборгованість заявлену до стягнення, та відповідно погоджено визначену вартість послуг з урахуванням підвищення ціни.

Суд зауважує, що Відповідачем було підписано Договір з урахуванням пункту, яким передбачено можливість підвищувати вартість послуг за ініціативою Позивача. При цьому, умовами договору не встановлено заборони щодо підвищення вартості послуг під час перевезення. Заперечуючи застосування вищезазначеного пункту договору у подальшому, Відповідач порушує доктрину «venire contra factum proprium» та принцип добросовісності, основні засади якого закріплені господарським та цивільним законодавством України та кореспондуються з практикою ЄС.

З огляду на зазначене, Позивач у своїй відповіді (вих. № 22-01/24 від 22.01.2024 р.) звернувся до Відповідача з повторною вимогою погасити наявний борг у розмірі 1 353 600,00 грн. з урахуванням пені, до 30.01.2024 р. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення отримав 06.02.2024 р.

Разом з тим, Відповідач надіслав Лист за вих. № 30.01-2 від 30.01.2024 р., відповідно до якої наполіг на здійснені перерахунку вартості сум користування вагонами за грудень 2023 року в розмірі 19,2 долара США в т.ч. ПДВ за вагон за добу.

31.01.2024 року Відповідачем було перераховано на рахунок Позивача суму 586 443,72 грн. за надані послуги (платіжна інструкція № 9897) замість наявної заборгованості 1353 600,00 грн., у зв`язку з чим у Відповідача зменшилась заборгованість за надані послуги та становить 767 156,28 грн.

Судом встановлено, що умов договору від 23.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ЛОДЖІСТИК ТРЕЙД" не виконало, оплати наданих послуг з організації перевезень вантажу не здійснило. Докази зворотного у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд приймає твердження позивача, що сума заборгованості Відповідача перед Позивачем по Договору станом дату подання позовної заяви становить 767 156,28 грн. Розмір такої заборгованості підтверджується відповідними матеріалами справи, зокрема актами виконаних робіт.

Щодо стягнення оплати ремонту вагонів.

На виконання підписаного Сторонами Протоколу, Виконавцем було направлено на станцію Бориспіль 25 вагонів, що прибули під навантаження 31.10.2023 року.

Всі направлені Виконавцем 25 вагонів були прийняті Клієнтом як технічно справні та комерційно придатні, навантажені в період з 01.11.2023 року по 02.11.2023 року та направлені за маршрутом, визначеним Клієнтом.

В п. 2.2.6 Договору вказано, що Клієнт має право відмовитись від прийняття вагонів у випадках, якщо виключається можливість використання Клієнтом вагонів під перевезення вантажу внаслідок їх технічної або комерційної непридатності.

Непридатність вагонів в комерційному і/або технічному відношенні оформляється одним з повідомлень форми ВУ-23М, ВУ-25М і/або актами форми ГУ-23, оформленими відповідно до Статуту залізниць України та Правилами перевезень вантажів.

Проте, під час експлуатації рухомого складу, 07.11.2023 року 14 вагонів (53235420, 58553751, 95099909, 95133963, 95167946, 95178430, 95182135, 95217105, 95238606, 95243721, 95279204, 95288676, 95308318, 95789046) на ст. Одеса-Застава були направлені в ремонт, який Позивач провів за власні кошти. Сума ремонту складала 144 329,08 грн., що підтверджується наступними документами:

Акт здачі-приймання (надання послуг) №1023 від 09.11.2023 р. на суму 82 658,63 грн.;

Акт здачі-приймання (надання послуг) № 1026 від 12.11.2023 р. на суму 26 075,05 грн.;

Калькуляція вартості технічного обслуговування вагонів ТОВ «ТЕУС ТЕРМІНАЛ» від 09.11.2023 р.(1);

Калькуляція вартості технічного обслуговування вагонів ТОВ «ТЕУС ТЕРМІНАЛ» від 09.11.2023 р.(2);

Калькуляція вартості технічного обслуговування вагонів ТОВ «ТЕУС ТЕРМІНАЛ» від 12.11.2023 р.;

Акт здачі-приймання (надання послуг) № 1041 від 11.11.2023 р. на суму 5 392,86 грн.; Акт здачі-приймання (надання послуг) № 1051 від 14.11.2023 р. на суму 1 654,85 грн.; Пам`ятка № 322 про збирання вагонів;

Акт здачі-приймання (надання послуг) № 1037 від 10.11.2023 р. на суму 5 147,69 грн.; Пам`ятка № 287 про подавання вагонів;

Пам`ятка № 288 про подавання вагонів;

Рахунок на оплату № 1760 від 09.11.2023 р. на суму 15 600,00 грн.;

Специфікація № 2 від 09.11.2023 р.;

Рахунок на оплату № 1763 від 09.11.2023 р. на суму 7 800,00 грн.;

Специфікація № 3 від 09.11.2023 р.

Звіт ремонту 14 вагонів по ст. Одеса-Застава 1.

Позивач сформував Рахунок на оплату № 726 від 31.12.2023 р. та Акт виконаних робіт № 797 від 31.12.2023 року на суму вартості ремонту вагонів у розмірі 144 329,08 грн. Однак, Відповідач вказаний Акт не підписав, а рахунок - не сплатив, всупереч зазначеним пунктам Договору.

Згідно з п. 2.4.17 Договору, при пошкодженні вагонів, їх вузлів і деталей на під`їзній колії станції навантаження/вивантаження, в результаті дій або бездіяльності Клієнта (вантажовідправника/вантажоотримувача), Клієнт на вимогу Виконавця, зобов`язаний відшкодувати документально підтверджені збитки в розмірі вартості витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати; вартості ремонту пошкодженого вагова з урахуванням вартості втрачених (або) пошкоджених частин, витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, надається разом з розрахунком збитків; плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням, визначеної за ставками плати за користування вагонами відповідно Протоколів до цього Договору.

У Претензії за вих. № 01/08/01 від 08.01.2024 р., Позивач зазначив, що згідно з п. 2.4.17 Договору, суму 144 329,08 грн., що підтверджується документально, буде переставлено для відшкодування на Відповідача.

У Відповіді на Заперечення Відповідача за вих. № 22-01/24 від 22.01.2024 року, Позивачем окрім вимоги про сплату боргу за надані послуги, була пред`явлена вимога щодо сплати вартості ремонту вагонів у розмірі 144 329,08 грн., до якої були долучені відповідні документи, що підтверджували проведення такого ремонту. Факт надсилання підтверджується описом поштового вкладення до Претензії.

Однак, у відповідь (вих. № 30.01-2 від 30.01.2024 р.), Відповідач не визнав наявність заборгованості щодо ремонту вагонів, вказавши що вимога Позивача в частині відшкодування вартості ремонту не обґрунтована.

Відповідач послався лише на п. 2.4.17 Договору, де Клієнт зобов`язаний відшкодувати документально підтверджені збитки в розмірі вартості ремонту виключно у випадку пошкодження вагонів, їх вузлів і деталей на під`їзній колії станції навантаження/вивантаження, в результаті дій або бездіяльності Клієнта.

Позивач вважає таку відмову у відшкодуванні неправомірною, оскільки на момент прийняття вагонів до перевезення жодних зауважень щодо технічної справності рухомого складу не було зафіксовано - Відповідач їх прийняв як технічно та комерційно придатні. Це корелюється з п. 2.2.6. Договору.

Водночас, відповідно до п. 2.4.12. Договору, обов`язком Клієнта, тобто Відповідача, є здійснення огляду рухомого складу на предмет придатності під навантаження заявленим вантажем. У разі визнання Клієнтом Вагонів придатними під перевезення заявленого вантажу, Виконавець не несе відповідальності перед Клієнтом за можливі наслідки, викликані технічною або комерційною непридатністю рухомого складу. У разі відмови Клієнта від замовлених вагонів, що прибули на станцію навантаження, компенсувати Виконавцю фактичні витрати, що виникли в зв`язку з такою відмовою, підтверджені документами, розрахунком витрат і пред`явленим рахунком.

В пункті 3.9. Договору зазначено, що рухомий склад, який не відповідає вимогам комерційної та/або технічної придатності, є непридатним. Непридатний рухомий склад оформляється актами ВУ-23. ВУ-25, ВУ-26 (технічні несправності) в актами форми у-23, 1-та, (комерційна непридатність) підписуються уповноваженими представниками Клієнта (вантажовідправника/вантажоодержувача) і перевізника.

З огляду на викладене, вагони прийняті Відповідачем як комерційно придатні та технічно справні, а тому зазначені вище акти не складалися. Відповідно до п. 2.4.12 Договору наслідки технічної несправності вагонів покладаються на Клієнта, тобто на Відповідача, а тому сума ремонту вагонів, що склала 144 329,08 грн., підлягає відшкодуванню Відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд зазначає, що вони не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "Теус Термінал" в сумі 767 156,28 грн. за надані послуги з організації перевезення та 144 329,08 грн. вартості ремонту вагонів

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих й прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 767 156,28 грн. за надані послуги з організації перевезення та 144 329,08 грн. вартості ремонту вагонів є обґрунтованими.

Оскільки, строк виконання Відповідачем зобов`язання по договору від 23.08.2023 у сумі 767 156,28 грн. за надані послуги з організації перевезення та 144 329,08 грн. вартості ремонту вагонів настав до прийняття рішення по суті справи, заборгованість Відповідача у сумі 767 156,28 грн. за надані послуги з організації перевезення та 144 329,08 грн. вартості ремонту вагонів підтверджена матеріалами справи, доказів сплати Відповідачем заборгованості матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 109 975,94 грн. - пені, нарахованої за період 09.01.2024 - 06.06.2024.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

08.01.2023 року Позивачем була надіслана Відповідачу Претензія про погашення заборгованості, що підтверджується скріншотом електронного надсилання з електронної пошти співробітника Позивача t.shakhtarina@teus.com.ua на електронну пошту Відповідача a.romanyuk@eurologic.kiev.com, що зазначена в п. 3.6.2 Договору.

Пунктом 6.4. Договором передбачено, що за прострочення оплати рахунків Виконавця, Кент сплачує пеню в розмірі подано облікової станки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми боргу за кожен день, прострочення платежу. Обов`язок сплати пені настає у Клієнта в разі відправки Виконавцем відповідної письмової претензії. Нарахування пені є правом Виконавця.

У відповідності до п. 6.4. Договору, строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання починає відлік з 09.01.2024 року та становить період 09.01.2024 р. по 06.06.2024 р. - 150 днів прострочення господарських зобов`язань:

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та визнано його арифметично вірним.

За таких обставин, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з Відповідача 109 975,94 грн. - пені, нарахованої за період 09.01.2024 - 06.06.2024.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 11 206,79 грн 3 % річних та 12 825,65 грн. інфляційних втрат, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання зобов`язання щодо повернення коштів Позивачем нараховано 11 206,79 грн 3 % річних та 12 825,65 грн. інфляційних втрат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд визнає його арифметично вірним, а отже, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 11 206,79 грн 3 % річних та 12 825,65 грн. інфляційних втрат, а відтак, суд задовольняє вказані вимоги повністю.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

Аргументи та заперечення відповідача, що наведені у відзиві, судом не прийняті до розгляду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ЛОДЖІСТИК ТРЕЙД" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А; ідентифікаційний код: 39127875) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕУС ТЕРМІНАЛ" (65085, м. Одеса, вул. Моторна, буд. 6; ідентифікаційний код: 39166914) 911 485,34 грн. основного боргу, 109 975,94 грн. пені, 11 206,79 грн 3 % річних, 12 825,65 грн. інфляційних втрат та 15 682,41 грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов